ЛИСТ з фрон­ту

У «День» звер­нув­ся пол­ков­ник Ві­ктор ПО­КУ­СА з вра­жа­ю­чим по від­вер­то­сті ана­лі­зом: що за­ва­жає нам пе­ре­ма­га­ти

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ві­ктор ПО­КУ­СА, пол­ков­ник Зброй­них сил Укра­ї­ни

Ві­ктор ПО­КУ­СА: «Не­об­хі­дно не­гай­но вга­му­ва­ти свої по­лі­ти­чні стра­хи й ам­бі­ції та під­по­ряд­ку­ва­ти їх єди­ній ме­ті — во­єн­ній пе­ре­мо­зі»

На на­пи­са­н­ня цьо­го ли­ста ме­не на­ди­хну­ло ін­терв’ю в ЗМІ одно­го з ко­ман­ди­рів 95-їокре­мо­їа­е­ро­мо­біль­ної бри­га­ди з по­зив­ним «Ку­пол». Це ін­терв’ю під­твер­ди­ло мою дум­ку про те, що у вій­ськах АТО в ці­ло­му ви­кри­ста­лі­зу­ва­ло­ся си­стем­не ба­че­н­ня на­яв­них про­блем та шля­хів ви­хо­ду з них, мо­ї­о­дно­дум­ці у вій­ськах є, і їх, во­че­видь, чи­ма­ло. Спи­ра­ю­чись на сво­ї­зна­н­ня й до­свід, спро­бую їх кон­кре­ти­зу­ва­ти, роз­ши­ри­ти і де­та­лі­зу­ва­ти.

Пер­ша кри­чу­ща про­бле­ма — про­фе­сіо­наль­на і мо­раль­на не­від­по­від­ність стра­те­гі­чних (Ге­не­раль­ний штаб, ко­ман­ду­ва­н­ня Су­хо­пу­тних військ) та опе­ра­тив­них (опе­ра­тив­ні ко­ман­ду­ва­н­ня і сфор­мо­ва­ні на їх ба­зі управ­лі­н­ня се­кто­рів військ АТО) шта­бів тим зав­да­н­ням, які сто­ять пе­ред ни­ми та які во­ни ви­рі­шу­ють чи не ви­рі­шу­ють. У про­фе­сіо­наль­но­му пла­ні, май­же че­рез рік вій­ни, це ще зна­чною мі­рою шта­би мир­но­го ча­су, де ду­же ба­га­то ка­дрів, які отри­ма­ли сво­ї­по­са­ди ще в мир­ний час, за кри­те­рі­я­ми до­бо­ру, за­над­то да­ле­ки­ми від по­треб стра­те­гі­чно­го та опе­ра­тив­но­го пла­ну­ва­н­ня і бо­йо­во­го управ­лі­н­ня вій­ська­ми. Як на­слі­док, зде­біль­шо­го це про­фе­сій­ні ні­кче­ми, при­сто­су­ван­ці та кар’єри­сти мир­но­го ча­су. Бе­ру на се­бе пра­во це ствер­джу­ва­ти як лю­ди­на, ко­тра осо­би­сто знає ба­га­тьох із цих офі­це­рів, здо­бу­ва­ла осві­ту ра­зом з ни­ми у вій­сько­вій ака­де­мії, про­хо­ди­ла слу­жбу в опе­ра­тив­них шта­бах, сти­ка­лась з ни­ми, їхньою ді­яль­ні­стю і без­ді­яль­ні­стю як ще в мир­ний час, так і за час уча­сті в АТО.

От­же, основ­ні пре­тен­зі­ї­до ка­дро­во­го скла­ду стра­те­гі­чних та опе­ра­тив­них шта­бів Зброй­них сил:

— кри­чу­ща стра­те­гі­чна й опе­ра­тив­на без­гра­мо­тність як на­слі­док ко­ру­пцій­но­го роз­ва­лу ака­де­мі­чно­ї­вій­сько­во­ї­о­сві­ти в Укра­ї­ні, де­гра­да­ці­ї­ко­ман­дир­сько­ї­та про­фе­сій­но­ї­пі­дго­тов­ки ге­не­ра­лів та офі­це­рів че­рез її не­зна­чу­щість у кри­те­рі­ях їхньо­го кар’єр­но­го ро­сту; об­ґрун­ту­ва­ти цю те­зу го­то­вий кон­кре­тно, за ко­жним епі­зо­дом і бо­йо­вою опе­ра­ці­єю в хо­ді АТО, свою ком­пе­тен­цію в цих пи­та­н­нях го­то­вий під­твер­ди­ти пе­ред ким зав­го­дно на будь-яко­му рів­ні;

— зна­чна ор­га­ні­за­цій­на не­зда­тність у ба­га­тьох сфе­рах вій­сько­во­ї­ді­яль­но­сті, що має ко­рі­н­ня в ши­ро­ко при­су­тній про­фе­сіо­наль­ній та мо­раль­ній не­при­да­тно­сті офі­це­рів — кар’єри­стів мир­но­го ча­су до слу­жби шта­бів в умо­вах бо­йо­во­ї­ро­бо­ти;

— від­рив стра­те­гі­чних, а осо­бли­во опе­ра­тив­них шта­бів від під­по­ряд­ко­ва­них військ; офі­це­ри опе­ра­тив­них шта­бів (за де­яки­ми при­єм­ни­ми ви­ня­тка­ми), в то­му чи­слі пря­мі ко­ман­ди­ри, на­чаль­ни­ки та ке­рів­ни­ки, у вій­ськах пра­цю­ють вкрай не­охо­че, по­ро­джу­ю­чи об­ґрун­то­ва­ні пі­до­зри в їхньо­му осо­би­сто­му бо­я­гуз­тві, ре­аль­ною об­ста­нов­кою не во­ло­ді­ють і не хо­чуть во­ло­ді­ти, сво­їх під­по­ряд­ко­ва­них військ не зна­ють і, як на­слі­док, або не ві­рять у них, або ви­зна­ча­ють не­ре­аль­ні бо­йо­ві зав­да­н­ня;

— па­ра­ліч управ­лін­сько­ї­фун­кції; опе­ра­тив­ні шта­би сла­бо во­ло­ді­ють прин­ци­па­ми, спосо­ба­ми, фор­ма­ми бо­йо­во­го управ­лі­н­ня вій­ська­ми, не спро­мо­гли­ся роз­гор­ну­ти в зо­ні АТО пов­но­цін­ну си­сте­му управ­лі­н­ня, на­ма­га­ють- ся ке­ру­ва­ти вій­ська­ми як у мир­ний час, че­рез скла­да­н­ня ве­ли­кої кіль­ко­сті ба­га­то­слів­них і роз­ло­гих те­ле­грам, аб­со­лю­тно ві­дір­ва­них за змі­стом від ре­а­лій, та ви­ма­га­н­ня чи­слен­них без­глу­здих до­по­від­ей, цир­ку­ля­ці­ї­ка­на­ла­ми бо­йо­во­го управ­лі­н­ня по­то­ків зай­вої, а ча­сом — зло­чин­но зай­вої ін­фор­ма­ції; ча­сті ро­та­ції ке­рів­но­го і за­без­пе­чу­ю­чо­го офі­цер­сько­го скла­ду на опе­ра­тив­них пун­ктах управ­лі­н­ня не­га­тив­но впли­ва­ють на ви­ро­бле­н­ня й під­три­ма­н­ня

куль­ту­ри управ­лін­ської( шта­бної) ро­бо­ти;

— від­су­тність во­ло­ді­н­ня ре­аль­ною об­ста­нов­кою за всі­ма її еле­мен­та­ми, що ста­ло осно­вою їхньої опе­ра­тив­ної нездатності; стра­те­гі­чні та опе­ра­тив­ні шта­би до­сто­вір­ною ін­фор­ма­ці­єю про про­тив­ни­ка не во­ло­ді­ють, ре­аль­ні мо­жли­во­сті сво­їх військ не зна­ють, ха­ра­кте­ру впли­ву на дії військ ре­аль­но­ї­мі­сце­во­сті та клі­ма­ти­чних умов не ви­вча­ють;

— не­ро­зу­мі­н­ня кри­ти­чно­го зна­че­н­ня роз­від­ки та її ре­зуль­та­тів для ефе­ктив­но­сті за­сто­су­ва­н­ня військ і сил, не­спро­мо­жність ефе­ктив­но ор­га­ні­зу­ва­ти основ­ні ви­ди роз­від­ки — вій­сько­ву, ар­ти­ле­рій­ську і, во­че­видь, опе­ра­тив­ну;

— не­ро­зу­мі­н­ня вій­сько­во­го зна­че­н­ня стра­те­гі­чної, опе­ра­тив­но­їй та­кти­чно­ї­іні­ці­а­ти­ви, сві­до­ма відмова від бо­роть­би за іні­ці­а­ти­ву на всіх рів­нях, без­дар­не зда­ва­н­ня іні­ці­а­ти­ви про­тив­ни­ко­ві;

— не­ро­зу­мі­н­ня вій­сько­во­го зна­че­н­ня вве­де­н­ня про­тив­ни­ка в ома­ну, не во­ло­ді­н­ня фор­ма­ми, при­йо­ма­ми та спосо­ба­ми йо­го пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня в кон­кре­тних умо­вах, що скла­ли­ся;

— яв­но про­сте­жу­ва­ний у ді­ях вій­сько­во­го ке­рів­ни­цтва стра­те­гі­чно­го та опе­ра­тив­но­го рів­ня страх пе­ред про­тив­ни­ком, як ін­те­граль­ний на­слі­док їхньої зне­ві­ри у сво­їх під­по­ряд­ко­ва­них вій­ськах і сво­є­ї­управ­лін­сько­ї­та ор­га­ні­за­цій­но­ї­не­зда­тно­сті, що дає змо­гу вій­сько­во-по­лі­ти­чно­му ке­рів­ни­цтву про­тив­ни­ка ефе­ктив­но за­сто­со­ву­ва­ти для до­ся­гне­н­ня сво­їх ці­лей та­кий не­си­стем­ний фа­ктор, як бле­фу­ва­н­ня;

— ор­га­ні­за­цій­но шта­тна стру­кту­ра шта­бів не­ра­ціо­наль­на, на­дли­шко­ва.

Ви­рі­ше­н­ня за­зна­че­но­ї­про­бле­ми ле­жить у ца­ри­ні ка­дро­во­ї­по­лі­ти­ки. Не­зда­тні вій­сько­во-управ­лін­ські ка­дри по­тре­бу­ють не­гай­ної, не­ща­дної за­мі­ни. Бо їхня управ­лін­ська не­зда­тність обер­та­є­ться не­ви­прав­да­ни­ми жер­тва­ми на фрон­ті, при­ни­зли­ви­ми по­раз­ка­ми, що ду­же швид­ко від­обра­жа­є­ться на мо­раль­но-пси­хо­ло­гі­чно­му ста­ні су­спіль­ства та умо­вах по­лі­ти­ки уря­ду.

Ме­то­ди­чні ре­ко­мен­да­ції що­до ви­рі­ше­н­ня за­зна­че­ної про­бле­ми та­кі.

1. Стра­те­гі­чні та опе­ра­тив­ні шта­би ста­нов­лять осно­ву, хре­бет зброй­них сил як ор­га­ні­зо­ва­ної си­сте­ми. Най­біль­шою ме­то­ди­чною по­мил­кою в ре­фор­му­ван­ні ці­лі­сно­ї­си­сте­ми бу­ло б на­да­ти їй пра­во ре­фор­му­ва­ти са­му се­бе. Будь-яка ор­га­ні­зо­ва­на си­сте­ма сут­тє­во змі­ню­ва­ти са­ма се­бе не­спро­мо­жна в прин­ци­пі. Це на­у­ко­вий ви­сно­вок за­галь­но­ї­те­о­рі­ї­си­стем, який аб­со­лю­тно під­твер­джу­є­ться пра­кти­кою. Вре­шті-решт, усе мо­же за­кін­чи­ти­ся що­най­біль­ше ко­сме­ти­чни­ми ре­фор­ма­ми си­сте­ми, які не по­ру­шать її прин­ци­по­вих сут­тє­вих основ. Сут­тє­во ре­фор­му­ва­ти управ­лін­ський апа­рат Зброй­них сил Укра­ї­ни мо­жли­во ли­ше під зов­ні­шнім що­до ньо­го управ­лі­н­ням. Цю роль по­ви­нен взя­ти на се­бе по­лі­ти­чний апа­рат дер­жа­ви, який має швид­ко ви­ро­би­ти ста­лі прин­ци­пи та фор­ми ре­фор­му­ва­н­ня, ме­то­ди й ча­со­ві по­ка­зни­ки йо­го здій­сне­н­ня, стій­ко ке­ру­ва­ти і кон­тро­лю­ва­ти про­цес.

Зброй­ні си­ли Укра­ї­ни як ці­лі­сна си­сте­ма пе­ре­бу­ва­ють у кла­си­чній пе­ред­ре­во­лю­цій­ній си­ту­а­ції, ко­ли ни­зи, які про­йшли ви­про­бу­ва­н­ня ре­а­лі­я­ми бо­йо­вих дій та бо­йо­вих бу­днів, уже не мо­жуть і не по­го­джу­ю­ться во­ю­ва­ти під та­ким ке­рів­ни­цтвом, а вер­хи не зда­тні сут­тє­во пе­ре­бу­ду­ва­ти свою ро­бо­ту. Так чи іна­кше, кри­за вій­сько­во­го управ­лі­н­ня обов’яз­ко­во, від­по­від­но до ді­а­ле­кти­чних за­ко­нів роз­ви­тку, за­ко­но­мір­но має ви­рі­ши­ти­ся, оскіль­ки ці­лі­сна си­сте­ма Зброй­них сил не мо­же існу­ва­ти в та­ко­му вкрай не­ефе­ктив­но­му ста­ні. Це ще один ар­гу­мент для по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва не­гай­но очо­ли­ти про­цес рі­шу­чо­го ре­фор­му­ва­н­ня Зброй­них сил. Іна­кше, якщо про­цес пі­де ре­во­лю­цій­ним шля­хом, на­слід­ки мо­жуть бу­ти скла­дно­пе­ре­дба­чу­ва­ни­ми. Ма­са мо­бі­лі­зо­ва­них схиль­на встро­ми­ти ба­гне­ти в зем­лю і ро­зійти­ся по до­мів­ках, а ма­са ідей­них до­бро­воль­ців схиль­на встро­ми­ти ба­гне­ти на­сам­пе­ред у по­лі­ти­чний апа­рат дер­жа­ви, який зре­штою не­се від­по­від­аль­ність за всі про­це­си, зокре­ма у Зброй­них си­лах.

Ме­то­до­ло­гі­чний під­хід «ко­ней на пе­ре­пра­ві не мі­ня­ють» у на­яв­ній си­ту­а­ці­ї­та сто­сов­но дій­сно­го ка­дро­во­го скла­ду вій­сько­вих ор­га­нів управ­лі­н­ня стра­те­гі­чно­го й опе­ра­тив­но­го рів­ня є не­при­да­тним, оскіль­ки ці «ко­ні» не зда­тні тя­гну­ти віз вій­ни до про­ти­ле­жно­го бе­ре­га, який на­зи­ва­є­ться «пе­ре­мо­га», че­рез свою про­фе­сіо­наль­ну і мо­раль­ну не­при­да­тність; не ба­чать шля­хів до неї, в під­по­ряд­ко­ва­ні війська та їхню пе­ре­мо­гу від­вер­то не ві­рять, про­тив­ни­ка па­ні­чно бо­я­ться і за­ля­ку­ють ним су­спіль­ство.

Ка­дро­вим ре­зер­вом для уком­пле­кту­ва­н­ня вій­сько­вих ор­га­нів управ­лі­н­ня опе­ра­тив­но­го і стра­те­гі­чно­го рів­ня є офі­це­ри вій­сько­во­ї­лан­ки, в то­му чи­слі з умо­ти­во­ва­них пев­ним чи­ном мо­бі­лі­зо­ва­них, які в бо­ях на по­лях АТО про­я­ви­ли сво­ї­ко­ман­дир­ські, во­льо­ві та ор­га­ні­за­цій­ні яко­сті. Для шта­бів стра­те­гі­чно­го рів­ня до­ціль­но роз­гля­ну­ти мо­жли­вість за­лу­че­н­ня вій­сько­вих про­фе­сіо­на­лів стар­ших по­ко­лінь, які сво­го ча­су бу­ли усу­ну­ті си­сте­мою.

Не­гай­ним ре­зуль­та­том ре­фор­му­ва­н­ня вій­сько­во­ї­си­сте­ми управ­лі­н­ня має ста­ти за­мі­на не­зда­тних ка­дрів, на­сту­пним ре­зуль­та­том — за­мі­на про­гни­лої си­сте­ми ка­дро­во­го до­бо­ру в Зброй­них си­лах. Від по­ча­тку ка­дро­во­го онов­ле­н­ня си­сте­ми вій­сько­во­го управ­лі­н­ня слід від­мо­ви­ти­ся від во­люн­та­ри­зму в ка­дро­вій ро­бо­ті як основ­но­го си­сте­мо­твор­чо­го прин­ци­пу ко­рум­по­ва­них і кла­но­вих си­стем. Ли­ше конкурсний до­бір та кон­кур­сне зма­га­н­ня за чі­тки­ми кри­те­рі­я­ми до­бо­ру.

Су­ча­сний ка­дро­вий склад ор­га­нів вій­сько­во­го управ­лі­н­ня до­ціль­но то­таль­но пропу­сти­ти че­рез вій­сько­ву лан­ку у вій­сько­вих з’єд­на­н­нях та вій­сько­вих ча­сти­нах у зо­ні АТО. Та­кий за­хід дасть змо­гу, по-пер­ше, від­ро­ди­ти­ся зна­чній кіль­ко­сті шта­бних офі­це­рів в ролі бо­йо­вих ко­ман­ди­рів; по­дру­ге, по­збу­ти­ся яв­но­го ба­ла­сту у ви­гля­ді офі­це­рів, які ні­за­що не по­їдуть у зо­ну АТО, на­віть під за­гро­зою звіль­не­н­ня з лав ЗС Укра­ї­ни, а та­кож тих, хто не змо­же про­фе­сіо­наль­но і мо­раль­но від­бу­ти­ся в вій­сько­вій лан­ці.

Як по­лі­ти­ки ви­со­ко­го рів­ня, ви по­вин­ні зро­зу­мі­ти, що не мо­же бу­ти силь­но­ї­та ефе­ктив­но­їар­мі­їу хво­ро­го су­спіль­ства та слаб­ко­їй не­ефе­ктив­но­ї­по­лі­ти­чно­ї­си­сте­ми. Ар­мія, осо­бли­во мо­бі­лі­зо­ва­на, це в будь-яко­му ра­зі зріз су­спіль­ства. Справ­ді ефе­ктив­на ре­фор­ма Зброй­них сил має ма­ти дже­ре­лом (і на­слід­ком) сут­тє­во­ї­змі­ни в су­спіль­них від­но­си­нах. Я пе­ре­кон­ли­во мо­жу ствер­джу­ва­ти це як лю­ди­на, ко­тра ба­га­то ро­ків за­йма­ла­ся про­бле­ма­ти­кою вій­сько­во­го бу­дів­ни­цтва і до­сить до­бре во­ло­діє нею. Ло­гі­ка істо­ри­чно­го про­це­су ви­ма­гає до­ко­рін­но­ї­пе­ре­бу­до­ви укра­їн­сько­го су­спіль­ства та йо­го си­сте­ми управ­лі­н­ня (вла­ди).

По­лі­ти­чно­му ке­рів­ни­цтву дер­жа­ви не­об­хі­дно яко­мо­га ско­рі- ше по­до­ла­ти свій страх пе­ред фрон­то­ви­ка­ми, пе­ред до­бро­воль­чи­ми фор­му­ва­н­ня­ми, по­ві­ри­ти в них і спро­бу­ва­ти за­во­ло­ді­ти їхні­ми ума­ми, спер­ти­ся на них у сво­їй дер­жав­ни­цькій та ре­фор­ма­тор­ській ді­яль­но­сті. Якщо ви зна­йде­те для цьо­го в се­бе во­лю, мо­раль­ні си­ли і ма­те­рі­аль­ні мо­жли­во­сті, да­сте фрон­то­ви­кам ро­зу­мі­н­ня ме­ти і ці­лей вій­ни, ві­ру й від­чу­т­тя єд­но­сті з по­лі­ти­чним та вій­сько­вим ке­рів­ни­цтвом — во­ни звер­нуть го­ри й одер­жать та­кі не­об­хі­дні нам вій­сько­ві пе­ре­мо­ги. У нас на­справ­ді є ба­га­то пре­кра­сних лю­дей, зви­тя­жних во­ї­нів, на­віть се­ред зов­сім не­що­дав­но ціл­ком ци­віль­них мирних гро­ма­дян. Я пе­ре­кон­ли­во ствер­джую це, оскіль­ки по­руч із ци­ми лю­дьми жи­ву й во­юю.

Дру­гою про­бле­мою, про яку йшло­ся ви­ще, але все- та­ки яку слід ви­окре­ми­ти, є аб­со­лю­тна від­су­тність ка­дро­во­ї­ро­бо­ти в ар­мії. Ну, про­сто її фа­кти­чно не­має, за на­яв­но­сті в шта­бах і вій­ськах пов­но­цін­но­ї­си­сте­ми ка­дро­вих ор­га­нів. Її­ко­рінь ле­жить у по­лі­ти­ці прин­ци­по­во­го ан­та­го­ні­зму, яко­го ка­дро­ва ча­сти­на Зброй­них сил ви­бу­ду­ва­ла що­до ка­те­го­рі­ї­мо­бі­лі­зо­ва­них. Наш ба­таль­йон на 100 від­со­тків — від ко­ман­ди­ра ба­таль­йо­ну і до остан­ньо­го сол­да­та — мо­бі­лі­зо­ва­ні. Я осо­би­сто го­то­вий на­зва­ти не мен­ше 15 чо­ло­вік, які в умо­вах ве­де­н­ня ре­аль­них бо­йо­вих дій ви­ро­сли з ціл­ком ци­віль­них лю­дей у ре­аль­них бо­йо­вих мо- лод­ших ко­ман­ди­рів. У ба­таль­йо­ні не мен­ше 50 пре­кра­сних бій­ців, до­свід­че­них, мо­ти­во­ва­них, з на­ле­жною під­го­тов­кою. Є у нас лю­ди, яких ціл­ком до­ре­чно бу­ло б за­про­по­ну­ва­ти на ко­ман­дні по­са­ди ба­таль­йон­но­го рів­ня. Про­бле­ма в то­му, що всі ми при­бли­зно че­рез мі­сяць ма­є­мо бу­ти де­мо­бі­лі­зо­ва­ні. І укра­їн­ська ар­мія об’ єктив­но втра­тить та­кі по­трі­бні їй ка­дри, які ма­ють ре­аль­ний бо­йо­вий до­свід.

Ме­то­ди­чні ре­ко­мен­да­ці­їу ви­рі­шен­ні цьо­го пи­та­н­ня мо­жуть по­ля­га­ти в то­му, що по­трі­бно кон­це­пту­аль­но зро­зу­мі­ти: у Зброй­них сил Укра­ї­ни за на­яв­них об­ста­вин не­має ін­шо­го ви­хо­ду, крім став­ки на лю­дей, на ка­дри. Но­ва су­ча­сна скла­дна зброя — це ду­же до­ро­го. Су­ча­сна скла­дна до­ро­га зброя в ру­ках по­га­но під­го­тов­ле­них бій­ців — це без­ум­не мар­но­трат­ство. Кра­ще і на­ба­га­то ефе­ктив­ні­ше вкла­сти обме­же­ні ко­шти в мо­ти­ва­цій­ну ча­сти­ну та під­го­тов­ку бій­ців. В умо­вах вій­ни, осо­бли­во ці­єї вій­ни, в якій бо­роть­ба то­чи­ться, крім ін­шо­го, за уми й ду­ші бій­ців, еко­но­ми­ти на лю­дях, бій­цях — це зло­чин пе­ред кра­ї­ною, су­спіль­ством. Однак про­тя­гом май­же ро­ку спо­сте­рі­га­є­мо про­ти­ле­жну кар­ти­ну — бій­ці на фрон­ті в по­бу­то­вих зли­днях, на утри­ман­ні у во­лон­тер­сько­го ру­ху, з мі­зер­ни­ми роз­мі­ра­ми (з огля­ду на ре­аль­ний ри­зик жи­т­тям) гро­шо­во­го за­без­пе­че­н­ня, на­справ­ді за­хи­ща­ють мо­жли­вість су­спіль­ства не на­пру­жу­ва­ти­ся, збе­рі­га­ти ілю­зію мир­но­го жи­т­тя. Ша­нов­ні по­лі­ти­ки і ке­рів­ни­ки! До ва­шо­го ві­до­ма — це один із най­по­ту­жні­ших де­мо­ра­лі­зу­ю­чих чин­ни­ків для фрон­то­ви­ків. Ко­ли вже за 30 км і да­лі від фрон­ту він не ба­чить, що кра­ї­на та су­спіль­ство бо­дай мі­ні­маль­но на­пру­жу­ю­ться для то­го, щоб на­ста­ла пе­ре­мо­га. Що він уже на цій від­ста­ні від фрон­ту для зна­чно­ї­ча­сти­ни су­спіль­ства — не їхній за­хи­сник, а ідіот, ко­трий не зміг від­ку­пи­ти­ся від мо­бі­лі­за­ці­їа­бо, бу­ду­чи мо­бі­лі­зо­ва­ним, не зміг за­хо­ва­ти­ся від фрон­ту в справ­жній гли­бо­ко еше­ло­но­ва­ній ти­ло­вій ар­мії. Що йо­го гро­шо­во­го за­без­пе­че­н­ня, на­віть з ура­ху­ва­н­ням АТОшно­ї­на­дбав­ки (це в су­мі шість-сім ти­сяч гри­вень для пе­ре­ва­жно­ї­біль­шо­сті бій­ців Зброй­них сил) ле­две-ле­две ви­ста­чає для за­без­пе­че­н­ня мі­ні­маль­них по­треб йо­го сім’ї.

Крім то­го, тре­ба вкла­да­ти ор­га­ні­за­цій­ний ре­сурс, ко­шти в бо­йо­ву під­го­тов­ку, під­го­тов­ку вій­сько­вих фа­хів­ців. Оскіль­ки на­віть та зброя і те­хні­ка, які є в на­яв­но­сті, в ру­ках під­го­тов­ле­них і до­свід­че­них фа­хів­ців мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся в умо­вах ці­є­ї­вій­ни до­во­лі ефе­ктив­но. І осо­бли­во тре­ба на­по­ле­гли­во бо­ро­тись мо­ти­ва­цій­но за ко­жно­го та­ко­го під­го­тов­ле­но­го й до­свід­че­но­го бій­ця, фа­хів­ця, в будь-який до­сту­пний спо­сіб за­охо­чу­ю­чи йо­го за­ли­ша­ти­ся в строю, на­віть пі­сля отри­ма­н­ня пра­ва на де­мо­бі­лі­за­цію. І на­віть роз­да­ю­чи фрон­то­ви­кам квар­ти­ри в цен­трі Ки­є­ва, це бу­де в будь-яко­му ра­зі де­шев­ше, аніж за­ку­по­ву­ва­ти но­ві­тні тан­ки, бро­не­транс­пор­те­ри, гар­ма­ти, роз­да­ва­ти їх не­пі­дго­тов­ле­ним екі­па­жам, об­слу­гам, ко­ман­ди­рам, а во­ни швид­ко і га­ран­то­ва­но ви­во­ди­ти­муть їх з ла­ду, за­зви­чай на­віть до по­ча­тку бою, ки­да­ти­муть їх на по­лі бою то­що. До­ціль­ні­ше вкла­сти гро­ші в мо­ти­ва­цію та під­го­тов­ку ка­дрів, а та­кож у ре­монт та зап­ча­сти­ни до ста­ро­ї­те­хні­ки.

Осо­бли­ві, над­зви­чай­ні зу­си­л­ля, системність, смі­ли­вість та ви­на­хі­дли­вість слід при­ді­ли­ти до­бо­ру ко­ман­дних ка­дрів. Це пи­та­н­ня слід під­ня­ти до рів­ня ми­сте­цтва. Ко­ман­дний склад — най­слаб­кі­ша лан­ка сил АТО в цій вій­ні. Хоч би як гір­ко бу­ло це ви­зна­ва­ти, але вій­на ви­ма­гає ма­кси­маль­но­ї­че­сно­сті. Про­те цей про­вал ви­пра­ви­ти кон­че не­об­хі­дно, на то­му рів­ні яко­сті, який ре­аль­но мо­жли­вий, і тер­мі­но­во. Ко­ман­дир­сько­го ба­ла­сту, не­за­ле­жно від фор­маль­них за­слуг, звань, ран­гів чи по­сад, слід не­ща­дно по­збу­ва­ти­ся. По­га­ний ко­ман­дир — це на­віть не по­га­ний бо­єць. У бо­йо­вих умо­вах — це бі­да, і бі­да тих мас­шта­бів, яку по­са­ду цей ко­ман­дир за­ймає.

У си­ту­а­ції, ко­ли до ста­рої, за­гру­зло­їу во­люн­та­ри­змі, ко­ру­пції та без­дар­но­сті вій­сько­во­ї­ко­ман­дно­ї­си­сте­ми, а та­кож си­сте­ми вій­сько­вих ка­дро­вих ор­га­нів, на яку та спи­ра­є­ться, до­ві­ри не­має, до­ціль­но бу­ло б спро­бу­ва­ти спер­ти­ся на си­сте­му ви­су­ва­н­ня ко­ман­дних ка­дрів зни­зу. В то­му чи­слі, пе­ред­усім, із се­ре­до­ви­ща мо­бі­лі­зо­ва­них, у яко­му на­справ­ді ви- яви­ло­ся ба­га­то па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­них, зді­бних і та­ла­но­ви­тих з вій­сько­во­ї­то­чки зо­ру лю­дей. Не­зва­жа­ю­чи на рі­вень вій­сько­во­ї­о­сві­ти, фор­маль­ні зва­н­ня, ран­ги, по­са­ди, на ві­стрі ува­ги — ли­ше ре­аль­на зда­тність ке­ру­ва­ти лю­дьми за бо­йо­вих умов, ор­га­ні­зу­ва­ти ді­яль­ність під­роз­ді­лу, по­ве­сти лю­дей у бій. Азів вій­сько­вої на­у­ки та­кі ко­ман­ди­ри на­вча­ю­ться в бо­йо­вій об­ста­нов­ці. Більш по­гли­бле­ну їх ко­ман­дир­ську під­го­тов­ку мо­жна здій­сню­ва­ти в пе­рі­о­ди ви­ве­де­н­ня на від­по­чи­нок, на ко­ро­тко­стро­ко­вих ко­ман­дир­ських кур­сах і на­віть на фрон­то­вих по­зи­ці­ях, за пев­но­ї­ор­га­ні­за­ції цьо­го про­це­су.

На­сту­пною про­бле­мою є аб­со­лю­тна від­су­тність під­трим­ки вій­сько­во­ї­ди­сци­плі­ни і за­кон­но­сті в вій­ськах з бо­ку дер­жа­ви, її ор­га­нів пра­во­по­ряд­ку. Не по­ми­лю­ся, якщо ствер­джу­ва­ти­му, що ле­во­ва час­тка в під­три­ман­ні вій­сько­во­ї­ди­сци­плі­ни у фрон­то­вих вій­сько­вих ча­сти­нах ле­жить на ав­то­ри­те­ті без­по­се­ре­дніх ко­ман­ди­рів. Ор­га­ні­зо­ва­на їх під­трим­ка в цьо­му пи­тан­ні з бо­ку дер­жа­ви має рад­ше де­кла­ра­тив­ний ха­ра­ктер. І там, де дає сла­би­ну без­по­се­ре­дній ко­ман­дир, там, як пра­ви­ло, мо­раль­но-пси­хо­ло­гі­чний роз­вал, кри­ти­чне па­ді­н­ня боє­зда­тно­сті, ма­со­ве де­зер­тир­ство. Во­ю­ю­ча кра­ї­на та ар­мія не мо­жуть со­бі до­зво­ли­ти та­ко­ї­мі­зер­но­ї­при­су­тно­сті пра­во­охо­рон­них ор­га­нів у вій­ськах, та­ко­ї­то­таль­но­ї­без­кар­но­сті для по­ру­шни­ків вій­сько­вої ди­сци­плі­ни, са­бо­та­жни­ків, де­зер­ти­рів. Де вій­сько­ві су­ди? Де осо­бли­ві пов­но­ва­же­н­ня для ко­ман­ди­рів на ви­па­док вій­ни, хоч би ї їй на­зи­ва­ли АТО чи якось по-ін­шо­му, що не змі­нює су­тно­сті вій­ни. Де ди­сци­плі­нар­ні вій­сько­ві ча­сти­ни та під­роз­ді­ли? При­су­тність вій­сько­во­ї­слу­жби пра­во­по­ряд­ку на фрон­ті де­ко­ра­тив­на, во­на ні на що не зда­тна на­віть про­ти оди­но­чних вій­сько­вих по­ру­шни­ків, ма­ро­де­рів, п’яниць, ухи­лен­ців.

Ство­ріть при ді­ю­чих вій­ськах шта­тні під­роз­ді­ли вій­сько­во­ї­по­лі­ції, під­по­ряд­куй­те їх ко­ман­ди­рам. Ство­ріть ди­сци­плі­нар­ні ча­сти­ни та під­роз­ді­ли, ви­зна­чте прин­ци­пи й си­сте­му їх бо­йо­во­го за­сто­су­ва­н­ня. Не­гай­но при­му­сьте мі­лі­цію пе­ре­ло­ви­ти всіх де­зер­ти­рів і по­мі­стіть їх ту­ди, ра­зом з ухи­лен­ця­ми, са­бо­та­жни­ка­ми й ма­ро­де­ра­ми. Схи­лі­ться до ін­ших форм та сп­осо­бів під­три­ма­н­ня вій­сько­во­ї­ди­сци­плі­ни і за­кон­но­сті у вій­ськах. Але тіль­ки ді­йте, ді­йте не­гай­но і рі­шу­че, не хо­вай­те го­ло­ву в пі­сок, не за­мов­чуй­те про­бле­ми, во­на від цьо­го са­ма по со­бі не роз­смо­кче­ться.

Ще одна про­бле­ма — це си­стем­но-стру­ктур­ний без­лад на фрон­ті, що пря­мо має дже­ре­лом та­кий са­мий бар­дак у го­ло­вах очіль­ни­ків дер­жав­но­го апа­ра­ту. Вій­сько­ві ча­сти­ни, які ви­ко­ну­ють на фрон­ті одно­ти­пні зав­да­н­ня що­до без­по­се­ре­дньо­го ве­де­н­ня бо­йо­вих дій у ме­жах єди­но­го за­ду­му і пла­ну, ще до­сі стру­ктур­но на­ле­жать до рі­зних си­ло­вих мі­ні­стерств і ві­домств. Це і ЗСУ, і МВС, і Нац­гвар­дія, і СБУ, і ДПС, і вза­га­лі по­за­ві­дом­чі са­мо­стій­ні озбро­є­ні під­роз­ді­ли, що тіль­ки вза­є­мо­ді­ють з вій­сько­вим ко­ман­ду­ва­н­ням з пев­них пи­тань...

Не­об­хі­дно не­гай­но вта­му­ва­ти сво­ї­по­лі­ти­чні стра­хи й ам­бі­ці­ї­та під­по­ряд­ку­ва­ти їх єди­ній ме­ті — во­єн­ній пе­ре­мо­зі. Хо­ча б під стра­хом втра­ти­ти все, най­пер­ше кра­ї­ну, не­об­хі­дно по­ві­ри­ти у свої війська, по­єд­на­ти свою до­лю і до­лю кра­ї­ни з ни­ми. І спро­бу­ва­ти ви­ро­сти з дрі­бних кон­ку­ру­ю­чих по­лі­ти­чних грав­ців у дер­жав­них ді­я­чів та во­ждів сво­го на­ро­ду і йо­го най­цін­ні­шо­го за да­них умов ін­сти­ту­ту — ар­мії. Пер­шо­чер­го­вим кро­ком до цьо­го має бу­ти об’єд­на­н­ня всіх бо­йо­вих ча­стин і з’єд­нань під єди­ною ор­га­ні­за­цій­но — управ­лін­ською стру­кту­рою. Оче­ви­дно, це ма­ють бу­ти Зброй­ні си­ли.

Спро­буй­те ві­ді­йти від ста­рих вла­дних опор та об­пер­ти­ся у сво­їй ді­яль­но­сті на но­вих лю­дей і прин­ци­пи їхньої вза­є­мо­дії, но­ві су­спіль­ні си­ли, по­ро­дже­ні Ре­во­лю­ці­єю Гі­дно­сті та на­сту­пною вій­ною, спри­чи­не­ною ін­тер­вен­ці­єю контр­ре­во­лю­ції. Спро­буй­те роз­ши­ри­ти і по­гли­би­ти ре­во­лю­цій­ні за­во­ю­ва­н­ня, на­дба­н­ня рі­чно­го ве­де­н­ня ві­тчи­зня­но­ї­вій­ни. Якщо усві­дом­лю­є­те, що не хо­че­те або не мо­же­те цьо­го зро­би­ти, знай­діть спосо­би спо­кій­но ві­ді­йти убік і да­ти мо­жли­вість ді­я­ти тим, хто змо­же.

Від ре­да­кції: пов­ну вер­сію ли­ста читайте на сай­ті http://www.day.kiev.ua

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

З САЙТА BUSINESSINSIDER.COM

ФА­ХІВ­ЦІ АМЕ­РИ­КАН­СЬКОЇ АНА­ЛІ­ТИ­ЧНОЇ КОМ­ПА­НІЇ STRAFOR ОПУ­БЛІ­КУ­ВА­ЛИ МО­ЖЛИ­ВІ СЦЕ­НА­РІЇ ПОДАЛЬ­ШОЇ РО­СІЙ­СЬКОЇ АГРЕ­СІЇ В УКРА­Ї­НІ: 1 — ЗА­ХО­ПЛЕ­Н­НЯ НА­ЗЕМ­НО­ГО КО­РИ­ДО­РУ ДО КРИ­МУ; 2 — ЗА­ХО­ПЛЕ­Н­НЯ ВСЬО­ГО ПРИ­ЧОР­НО­МОР­СЬКО­ГО УЗБЕ­РЕЖ­ЖЯ З ВИ­ХО­ДОМ НА ПРИ­ДНІ­СТРОВ’Я; 3 — ЗА­ХО­ПЛЕ­Н­НЯ ЛІ­В­ОБЕ­РЕ­ЖНОЇ УКРА­Ї­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.