Дя­ку­є­мо, Ге­рої!

Den (Ukrainian) - - День України - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

У Ки­є­ві зу­стрі­ли бій­ців 95-ї окре­мої ае­ро­мо­біль­ної бри­га­ди, які во­ю­ва­ли на Дон­ба­сі близь­ко ро­ку

Учо­ра ра­но- вран­ці бі­ля стан­ці­ї­ме­тро « Бо­ри­спіль­ська » зі­бра­ло­ся до со­тні лю­дей з пра­по­ра­ми і кві­та­ми. Ки­я­ни від­гу­кну­ли­ся на за­клик во­лон­тер­сько­ї­гру­пи « По­вер­нись жи­вим» і ви­йшли ві­та­ти на в’їзді до Ки­є­ва бій­ців, що вер­та­ли­ся зі схо­ду. Ко­ло­на те­хні­ки з вій­сько­ви­ми 95-їбри­га­ди рухалася з Дон­ба­су до Жи­то­ми­ра, де­яких хло­пців пі­сля май­же ро­ку вій­ни де­мо­бі­лі­зу­ють.

Се­ред тих, хто зу­стрі­чав ге­ро­їв, — і шко­ля­рі з лі­цею «На­у­ко­ва змі­на » . Ці ді­ти з ве­ре­сня ми­ну­ло­го ро­ку до­по­ма­га­ють 95-й бри­га­ді, вла­сни­ми зу­си­л­ля­ми зі­бра­ли ко­шти та при­дба­ли для бій­ців те­пло­ві­зор і при­лад ні­чно­го ба­че­н­ня. « Ми ре­гу­ляр­но про­во­ди­мо рі­зні акції, — роз­по­від­ає за- сту­пник ди­ре­кто­ра лі­цею « На­у­ко­ва змі­на» На­та­лія Ши­пко. — На­при­клад, у жов­тні на­ші ді­ти вла­шту­ва­ли два бла­го­дій­ні кон­цер­ти і зі­бра­ли 30 ти­сяч гри­вень. На ці ко­шти ку­пи­ли при­лад ні­чно­го ба­че­н­ня. На Ма­сля­ну тор­гу­ва­ли млин­ця­ми, а ви­ру­че­ні гро­ші пе­ре­да­ли у го­спі­таль для вій­сько­вих. Бій­ці ча­сто при­хо­дять до нас на зу­стрі­чі».

Ві­тає дру­зів і па­ра­ме­дик Оль­га Ба­шей із по­зив­ним « Кро­ха » . Хо­ро­бра Оль­га і са­ма ві­до­ма ба­га­тьом, 7 бе­ре­зня Пре­зи­дент Укра­ї­ни на­го­ро­див її ор­де­ном кня­ги­ні Ольги. « З хло­пця­ми із 95-їбри­га­ди по­зна­йо­ми­ла­ся бі­ля Де­баль­це­во­го. На той час там бу­ло не­ба­га­то втрат, — зга­дує Оль­га Ба­шей. — Це чу­до­ві лю­ди, від­чай­ду­шні, і це нас єд­нає. Вза­га­лі на­ші хло­пці вра­жа­ють тим, що во­ни ду­же до­брі, чуй­ні та завжди го­то­ві чи­мось до­по­мог­ти. Завжди мо­жуть від­да­ти вла­сний спаль­ник чи ка­ре­мат. Са­ма на схо­ді з ли­пня, і на­ші вій­сько­ві ду­же опі­ку­ва­ли­ся мною». Оль­га Ба­шей акцен­ту­ва­ла, що бій­цям із пе­ре­до­во­ї­ва­жли­во отри­му­ва­ти дер­жав­ні від­зна­ки. Це сти­му­лює і за­охо­чує хло­пців, показує, що вла­да про них пам’ятає.

На­ре­шті на до­ро­зі з’яв­ля­ю­ться БТРи і вій­сько­ві ван­та­жів­ки з бій­ця­ми. Те­хні­ка не зу­пи­ня­ла­ся, то­му лю­ди про­сто за­ки­да­ли машини тро­ян­да­ми і гер­бе­ра­ми, дя­ку­ва­ли вій­сько­вим. Один з вій­сько­вих, « кі­борг » із 95- їбри­га­ди Іван, спу­стив­ся з машини, щоб по­спіл­ку­ва­ти­ся з лю­дьми. Ра­ні­ше Іван пра­цю­вав ви­пу­ско­вим ре­да­кто­ром на те­ле­ка­на­лі «1+1», пі­сля ане­ксі­ї­Кри­му з дру­гом пі­шов до військ­ко­ма­ту — за­пи­са­ли­ся, щоб ви­кли­ка­ли, якщо по­чну­ться бо­йо­ві дії. Не­за­ба­ром при­йшла по­віс­тка, з кві­тня хло­пець на схо­ді. Те­пер Іва­на мо­жна по­ба­чи­ти на ка­лен­да­рі із за- хи­сни­ка­ми до­не­цько­го ае­ро­пор­ту, йо­го облич­чя — са­ме на сто­рін­ці за бе­ре­зень. Іва­на одра­зу щіль­ним ко­лом ото­чи­ли ки­я­ни і бу­кваль­но за­си­па­ли кві­та­ми.

« Че­сно, за­раз про­сто хо­че­ться до ван­ни. Хо­че­ться по­спа­ти вдо­ма на сво­є­му ліж­ку, по­ба­чи­ти близь­ких лю­дей, зня­ти вій­сько­ву фор­му й одя­гну­ти джин­си і кро­сів­ки » , — усмі­ха­є­ться Іван. Хло­пець роз­ра­хо­вує на де­мо­бі­лі­за­цію, хо­че по­вер­ну­ти­ся на те­ле­ба­че­н­ня, але то­чних пла­нів не бу­дує. « Спо­ча­тку тре­ба осво­ї­ти­ся і під­лі­ку­ва­ти­ся, а там по­ди­ви­мо­ся. Мо­жли­во, нас зно­ву при­звуть, — роз­мір­ко­вує Іван. — Моє жи­т­тя тро­хи змі­ни­ло­ся. Втім, якщо не ліз­ти гли­бо­ко, всі ми пі­сля фрон­ту ли­ша­є­мо­ся та­ки­ми, яки­ми бу­ли. Якщо не про­пу­ска­ти че­рез се­бе все, що там від­бу­ва­є­ться, по­вер­та­є­шся та­кою ж людиною».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.