Iде­о­ло­гія до­бро­чин­но­сті

Den (Ukrainian) - - Культура -

Хру­щов­ські ре­фор­ми з їх при­мар­ни­ми ко­му­ні­сти­чни­ми пер­спе­кти­ва­ми до­сить швид­ко да­ли зри­мий ре­зуль­тат. Пам’ятаю з якою ра­ді­стю на­ша сім’я з ко­му­нал­ки в цен­трі пе­ре­їха­ла до хру­щов­ки, на то­ді від­да­ле­ній Лук’ янів­ці. Дра­ту­ва­ла ли­ше низь­ка сте­ля. По­тім іро­ні­зу­ю­чи над на­справ­ді по­тря­са­ю­чою змі­ною по­бу­то­вих умов ве­ли­че­зної кіль­ко­сті лю­дей, ка­за­ли що Ми­ки­ті Сер­гі­йо­ви­чу вда­ло­ся з’ єд­на­ти ван­ну з ту­а­ле­том,але не вда­ло­ся з’єд­на­ти сте­лю з під­ло­гою, а го­лов­не не від­бу­ло­ся ви­ве­де­н­ня гі­бри­ду ко­ро­ви і ве­дме­дя, аби влі­тку да­вав мо­ло­ко, а зи­мою со­сав ла­пу. А сер­йо­зно, те що се­ре­дня три­ва­лість жи­т­тя чо­ло­ві­ків під час від­ли­ги збіль­ши­ла­ся на 3 ро­ки.

І це про­сто зав­дя­ки ро­ман­ти­чній на­дії на ско­рий при­хід сві­тло­го май­бу­тньо­го.

Гор­ба­чов­ська пе­ре­бу­до­ва з госп­ро­зра­хун­ком, ко­опе­ра­тив­ним ру­хом, пря­мим за­кли­ком до са­мо­ви­жи­ва­н­ня аб­со­лю­тній біль­шо­сті лю­дей при­ще­пи­ла по­ва­гу до будь- якої ро­бо­ти, осо­бли­во в га­лу­зі тор­гів­лі всім, всі­ма і всю­ди. Пам’ятаю, як за про­да­ний під­фар­бо­ву­ю­чий шам­пунь на поль­сько­му ба­за­рі ку­пу­вав ди­ти­ні йо­гур­ти, ба­на­ни, кі­ві, та не­за­бу­тньо яскра­вий акт уро­чи­сто­го спа­ле­н­ня «крав­чу­чки». За ко­му­ні­сти­чної іде­о­ло­гії, фра­зер­ської лю­бо­ві до гро­ма­дя­ни­на, ре­фор­ми ма­ли ви­ра­зний су­спіль­но- об’ єд­ну­валь­ний па­фос. Лю­ди ро­зумі­ли їх коротко перспективні і від­да­ле­но- рай­ду­жні про­фі­ти.

Що­до ре­форм до яких вда­є­ться ни­ні­шня вла­да, то ні­яко­го зро­зумі­ло­го сен­су, крім до­ся­гне­н­ня зав­дя­ки їх де­кла­ра­ці­ям чер­го­во­го тран­шу МВФ, на­род в аб­со­лю­тній біль­шо­сті не ро­зу­міє.

Але вже від­чу­ває збі­дне­н­ня, а страх за май­бу­тнє ве­де до па­ні­ки та зне­ві­ри.

Зви­чай­но все пе­ре­жи­ве­мо. Як ка­за­ли пра­щу­ри — нас і ло­па­тою не доб’ єш. Але є ре­чі стра­шні­ші за по­бу­то­ві не­га­ра­зди. І це втра­та ві­ри у не­що­дав­но від­сто­я­ні на Май­да­ні іде­а­ли, вза­га­лі втра­та по­тя­гу до іде­а­лу. А без цьо­го від­си­ха­ють кри­ла ду­хов­но­сті, ті са­мі кри­ла які під­ня­ли наш на­род, на­шу кра­ї­ну до вер­шин люд­ської гі­дно­сті.

І не дай Бо­же з ви­сот ду­ху ско­ти­ти­ся до гро­мад­сько­го збай­ду­жі­н­ня. Для цьо­го по­трі­бно тер­мі­но­во ши­ро­ко- мас­шта­бно, на пов­ні гру­ди за­де­кла­ру­ва­ти іде­о­ло­гію но­вої Укра­ї­ни. Її по­ту­жність, ефе­ктив­ність про­де­мон­стру­вав во­лон­тер­ський рух. Це іде­о­ло­гія до­бро­чин­но­сті. Так, до­бро­дії і до­бро­дій­ки, са­ме на­ша до­бро­чин­ність ви­яви­лась по­ту­жною збро­єю. На­ша лю­дя­ність, спів­чу­т­тя, ще­дрість ду­ші ля­ка­ють, оспі­ва­но­го лі­де­ра су­сі­дньої дер­жа­ви і на­ди­ха­ють її па­трі­о­тів. До ре­чі, ма­ли б во­ни ни­ні та­кий голос Май­да­ну, як Єв­ген Ни­щук у нас, ду­маю їх ба­га­то­лю­дні мар­ші по­мі­тно упо­ту­жни­ли­ся гро­мад­ським чу­т­тям лю­бо­ві, яке по­мі­тно до­дає на­сна­ги.

У нас сьо­го­дні де­фі­цит на лі­де­рів ре­форм. Лю­дей які зда­тні їх ко­ри­сність до­ве­сти і на їх ви­ко­на­н­ня за­ве­сти. Чи мо­жуть ре­фор­ми бу­ти ефе­ктив­ни­ми, або на­віть про­сто від­бу­ти­ся, якщо в них не бе­ре участь на­род?

Який вза­є­мо­вплив між ін­фор­ма­ці­єю про ре­фор­ми і дум­ка­ми гро­ма­дян?!

І вза­га­лі, якою бу­де на­ша омрі­я­на Укра­ї­на! Адже аби ре­а­лі­зу­ва­ти свої мрії, їх перш за все тре­ба сфор­му­лю­ва­ти.

Пре­зи­дент США То­мас Джеф­фер­сон, яко­го зо­бра­же­но на дво­до­ла­ро­вій ку­пю­рі (аме­ри­кан­ці во­лі­ють збе­рі­га­ти її в га­ман­цях на вда­чу), го­ло­ву­ю­чи в ко­мі­те­ті з на­пи­са­н­ня Де­кла­ра­ції не­за­ле­жно­сті США, на­по­ля­гав аби в ній яко­мо­га ча­сті­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ло­ся сло­во «ща­стя».

Іде­о­ло­гія до­бро­чин­но­сті, яка се­ред фун­да­мен­таль­них прин­ци­пів має вмі­н­ня про­ща­ти, му­жність ка­я­ти­ся, та­лант чу­ти, ра­дість тво­рі­н­ня до­бра — по­ту­жний ін­стру­мент у по­бу­до­ві ща­стя на­шої кра­ї­ни.

Ска­же­те — за­над­то ро­ман­ти­чно. Ну що ж, це при­ві­леї мо­єї про­фе­сії — мрі­я­ти, фан­та­зу­ва­ти, ма­ри­ти і ті­ши­ти­ся, якщо хоч би якась час­тка за­ду­му ви­пов­ни­ла­ся та­ла­но­ви­то.

Оле­ксій КУ­ЖЕЛЬ­НИЙ, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.