Та­кі пі­сні на ча­сі як ні­ко­ли

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ва­лен­ти­на ЛИ­ТВИ­НО­ВА

Щи­ро вдя­чна за па­трі­о­ти­чний аль­бом «Укроп» гур­ту «Гай­да­ма­ки»

Ві­таю вас, ша­нов­ні дру­зі! Отри­мав­ши від вас чу­до­вий по­да­ру­нок — па­трі­о­ти­чний аль­бом «Укроп» гур­ту «Гай­да­ма­ки» — не мо­жу змов­ча­ти і не по­дя­ку­ва­ти вам.

Слу­ха­ю­чи чу­до­ве ви­ко­на­н­ня гур­ту, я зга­да­ла ча­си сво­єї юно­сті.

Скіль­ки се­бе пам’ятаю, я завжди жи­ла з пі­снею. Мої ба­тьки гар­но спів­а­ли укра­їн­ських пі­сень. Зав­дя­ки їм я на все жи­т­тя за­ко­ха­ла­ся в на­шу на­ро­дну укра­їн­ську пі­сню. Ме­ні Го­сподь по­да­ру­вав аб­со­лю­тний слух (за сло­ва­ми фа­хів­ців), при­стой­ний голос і я з юних літ ду­же лю­би­ла спів­а­ти. У мо­є­му ре­пер­ту­а­рі бу­ли й по­пу­ляр­ні на той час естра­дні пі­сні.

Ме­ні до­во­ди­лось не раз ви­сту­па­ти на сце­ні Жов­тне­во­го па­ла­цу мі­ста Ки­є­ва. Це для ме­не бу­ла най­біль­ша ау­ди­то­рія слу­ха­чів, у ко­трих я ма­ла пев­ний успіх.

На мої мо­ло­ді ро­ки ви­па­ло ща­стя по­чу­ти і за­ко­ха­ти­ся у зна­ме­ни­тий і по­пу­ляр­ний на весь світ му­зи­чний рок-гурт Бри­та­нії «Бі­тлз», не­пе­ре­вер­ше­на май­стер­ність яко­го по­ло­ни­ла ме­не і мо­лодь мо­го по­ко­лі­н­ня...

Ось та­кі спо­га­ди роз­бу­ди­ло в ме­ні ви­шу­ка­не, ви­тон­че­не ви­ко­на­н­ня гур­том «Гай­да­ма­ки» пі­сень «Їхав ко­зак на вій­нонь­ку» та «Ой віє ві­тер». Ори­гі­наль­ним їх ви­ко­на­н­ням, у но­во­му, як на ме­не, сти­лі Ко­zаk-rо­сk, не тіль­ки не втра­че­но пер­вин­ної гар­мо­нії ме­ло­дії на­ро­дних пі­сень, а на­віть зба­га­че­но но­ви­ми ці­ка­ви­ми, не­о­чі­ку­ва­ни­ми фар­ба­ми.

І за це я щи­ро вдя­чна гур­ту «Гай­да­ма­ки».

А ав­тор­ські пі­сні ме­не вра­зи­ли сво­ї­ми текс­та­ми, сво­їм «ро­зум­ним сло­вом» (за сло­ва­ми О. Яр­мо­ли), що по­ро­джує у слу­ха­ча гли­бо­кі ро­зду­ми і па­трі­о­ти­чні по­чу­т­тя, ро­бить йо­го до­стой­ним гро­ма­дя­ни­ном рі­дної зем­лі та сво­го на­ро­ду.

Це аб­со­лю­тна про­ти­ле­жність по­псі, в основ­но­му ро­сій­ській, яка за­по­ло­ни­ла ефір Укра­ї­ни, і отру­ює, ви­ми­ває міз­ки на­шої мо­ло­ді сво­єю без­ду­хов­ною по­ро­жне­чею. Спу­сто­шує їхні сер­ця і ду­ші...

Окре­мо хо­чу ска­за­ти про пі­сню «Укроп».

Це над­зви­чай­но щи­ра па­трі­о­ти­чна пі­сня і в сло­вах, і в су­ча­сних ри­тмах, що під­ні­ма­ють дух бій­ця в бо­роть­бі з во­ро­гом на рів­ні каз­ко­вих зді­бно­стей улю­бле­но­го на­шим на­ро­дом ко­за­ка Ма­мая. А він умів, як пам’ята­є­те, ро­зли­ти рі­чку пе­ред во­ро­гом, під­ня­ти не­під­сту­пну во­гнен­ну сті­ну, по­ста­ви­ти на йо­го шля­ху не­про­ла­зний ліс і завжди ви­хо­див пе­ре­мож­цем.

Та­ке не­спо­ді­ва­не, чу­до­ве вра­же­н­ня спра­ви­ла на ме­не си­ла ці­єї пі­сні.

Впев­не­на, що ці пі­сні не­об­хі­дно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти в шко­лах під час про­ве­де­н­ня уро­ків па­трі­о­ти­чно­го ви­хо­ва­н­ня на­ших ді­тей. Во­ни за­раз на ча­сі як ні­ко­ли!!!

І я щи­ро ба­жаю гур­ту «Гай­да­ма­ки» на­сна­ги, но­вих твор­чих за­ду­мів і здо­бу­тків, успі­хів і пе­ре­мог.

З по­ва­гою і вдя­чні­стю

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.