Про до­бро­дій­ни­ків

За­мо­жний му­сить у ли­ху го­ди­ну по­ді­ли­ти­ся ста­тком, що­би до­по­мог­ти кра­ї­ні пе­ре­мог­ти оку­пан­та

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ана­то­лій ЗАБЛУДА, Тер­но­піль

«Го­сподь лю­бить ра­ді­сні сер­ця і ду­ші, які завжди усмі­ха­ю­ться», — ка­за­ла Ма­ти Те­ре­за.

І во­на ро­би­ла все для то­го, щоб ці ду­ші й сер­ця усмі­ха­ли­ся. Отож, спі­ши­ла по пла­не­ті, від­кри­ва­ю­чи но­ві бла­го­дій­ні хра­ми, і зці­лю­ва­ла зне­си­ле­них го­ло­дом лю­дей. Во­на не шу­ка­ла з-за ка­федр сен­су жи­т­тя — на це не ма­ла ча­су; во­на не до­ві­ря­ла рі­зним со­ці­аль­ним про­е­ктам на сто­рін­ках га­зет, а до­ві­ря­ла сво­є­му ро­зу­му, сер­цю, ру­кам. А ще ро­би­ла те, на що ін­ші ши­ри­ли очі чи злов­ті­шно кри­ви­ли облич­чя. Ма­ти Те­ре­за ди­ви­ла­ся же­бра­ку чи хво­ро­му пря­мо у ві­чі й ствер­джу­ва­ла: «Ти не один!» А ни­ні світ не­спра­ве­дли­во по­ді­ле­но на ба­га­тих і бі­дних. І сто­сов­но на­шо­го на­ро­ду: під час ро­сій­ської агре­сії цей світ по­гли­блює си­ту­а­цій­ний во­до­діл між ко­ру­пцій­ни­ми гро­шо­ви­ми мі­хур­ни­ка­ми і ти­ми, хто шу­кає у смі­тни­ку не­до­їдок, — і це зло­чин. Усі, хто має по­над один міль­йон гро­шо­во­го ста­тку — це вже є дер­жав­ний зло­дій, бо та­ких гро­шей фі­зи­чно: ні пра­цю­ю­чо­му, ні су­ку­пно, за­ро­би­ти не­мо­жли­во. А на­шу кра­ї­ну оку­пу­вав агре­сор! Ста­но­ви- ще — кри­ти­чне! І в та­кий — во­і­сти­ну скру­тний — мо­мент олі­гар­хи та й бі­зне­сме­ни ро­блять не­про­сти­мий зло­чин, збіль­шу­ю­чи ці­ни на кри­ти­чно не­об­хі­дні то­ва­ри, зокре­ма на ме­ди­ци­ну. Ці­ни в та­кій си­ту­а­ції ма­ють бу­ти зни­же­ни­ми з гу­ма­ні­сти­чних мір­ку­вань, а в нас усе нав­па­ки. Се ма­разм, па­но­ве! І вза­га­лі ба­гач, тим па­че мі­льяр­дер, му­сить у ли­ху го­ди­ну по­ді­ли­ти­ся гро­шо­вим ста­тком, що­би до­по­мог­ти кра­ї­ні пе­ре­мог­ти оку­пан­та, який ві­ро­лом­но за­йшов на на­шу зем­лю. А де га­ран­тія, що слі­па ку­ля не зна­йде свій спо­кій у ті­лі олі­гар­ха?

Отож, по­трі­бно до­по­мог­ти кра­ї­ні. А при­кла­дів до­бро­дій­ни­ків до­во­лі: і в пам’яті, і в ре­аль­но­му жит­ті. Хо­ча б наш зна­ме­ни­тий український ме­це­нат Ми­ко­ла Те­ре­щен­ко. Він ви­тра­тив міль­йо­ни кар­бо­ван­ців на бу­дів­ни­цтво лі­ка­рень для бі­дно­го на­се­ле­н­ня, на­вчаль­них за­кла­дів, зокре­ма Ки­їв­сько­го по­лі­те­хні­чно­го ін­сти­ту­ту, Володимирського со­бо­ру в Ки­є­ві, Ки­їв­сько­го му­зею схі­дних і за­хі­дних ми­стецтв. Чи аме­ри­кан­ський мі­льяр­дер Форд. Він щи­ро зі­знав­ся, що пер­ший міль­йон вкрав, аби вті­ли­ти в ре­аль­ність свій за­дум у ви­гля­ді міль­йо­нів ав­то­ма­шин (які мчать пла­не­тою й ни­ні, а ро­бі­тни­ки та ін­же­не­ри отри­му­ють при­стой­ну зар­пла­тню). Це бу­ло у мир­ний час, а за­раз іде вій­на, і кра­ї­ні по­трі­бна до­по­мо­га. А якщо та­кої до­по­мо­ги не бу­де, то, вре­шті, по­трі­бно бу­де по­ру­ши­ти пи­та­н­ня: звід­ки і як взя­лись у мі­льяр­де­рів та­кі не­за­слу­же­ні ко­шти? То­му Ма­ти Те­ре­за і ста­ла ла­у­ре­а­том Но­бе­лів­ської пре­мії ми­ру, що бу­ла все­пла­не­тним бла­го­дій­ни­ком...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.