ЖIНОЧI СИ­ЛУ­Е­ТИ КИ­Є­ВА

Істо­рії кра­сунь на фа­са­дах сто­ли­чних бу­дин­ків — в ар­хі­те­ктур­них ле­ген­дах від Ми­хай­ла Каль­ни­цько­го

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фото Ма­рії СЕ­МЕН­ЧЕН­КО, «День»

Ан­ти­чні богині, за­гад­ко­ва «вдо­ва, що пла­че», мо­ло­чар­ки та ро­бі­тни­ці і ба­га­то ін­ших пер­со­на­жів що­дня спо­сте­рі­га­ють за лю­дьми з фа­са­дів мі­ста. Хто во­ни, ко­му при­свя­че­ні й що озна­ча­ють — роз­по­від­ає ки­є­во­зна­вець Ми­хай­ло Каль­ни­цький під час сво­єї ле­кції «Кра­су­ні на ки­їв­ських фа­са­дах. Ар­хі­те­ктур­ні ле­ген­ди мі­ста» в Лі­те­ра­тур­но-ме­мо­рі­аль­но­му му­зеї Ми­хай­ла Бул­га­ко­ва.

Ча­сто фа­са­ди при­кра­ша­ли ка­рі­а­ти­да­ми — скуль­пту­ра­ми жі­нок, які на­че під­три­му­ють сті­ни. Во­ни бу­ва­ють пи­шно одя­гне­ні та ого­ле­ні, з ру­ка­ми і без, рі­зної ста­ту­ри. Ка­рі­а­ти­ди з роз­кі­шни­ми ку­че­ря­ми пиль­ну­ють спо­ру­ду за адре­сою Яро­сла­вів Вал, 14А, це — ко­ли­шній бу­ди­нок Ле­о­ні­да Ро­дзян­ка, збу­до­ва­ний 1911 ро­ку. Прим­ру­жи­ли очі — за­раз, зда­є­ться, ожи­вуть — дві ста­туї на ро­зі Во­ло­ди­мир­ської, 18 і Риль­сько­го про­вул­ка. Ка­рі­а­тид мо­жна зу­стрі­ти і на око­ли­цях Ки­є­ва. У Свя­то­шин­сько­му ра­йо­ні, на ву­ли­ці Львів­ській, 18, збе­ре­глась ко­ли­шня роз­кі­шна да­ча з блі­ди­ми жі­но­чи­ми фі­гу­ра­ми на фа­са­ді.

БУ­ДИН­КИ З БОГИНЯМИ

Ще одна ге­ро­ї­ня ки­їв­ських ар­хі­те­кто­рів — дав­ньо­гре­цька бо­ги­ня му­дро­сті Афі­на. З грі­зним по­гля­дом і в шо­ло­мі во­на ви­зи­рає з фрон­то­ну бу­дів­лі на ву­ли­ці Оле­ся Гон­ча­ра, 55, бу­дів­лі ко­ли­шніх Ки­їв­ських ви­щих жі­но­чих кур­сів. На увесь зріст, зі спи­сом та в ком­па­нії ан­ти­чних бо­гів Афі­на ди­ви­ться з бу­дин­ку на ву­ли­ці Го­ро­де­цько­го, 9, збу­до­ва­но­го зна­ме­ни­тим під­ря­дни­ком Львом Гін­збур­гом. За­га­лом на фа­са­ді шість ве­ли­ких ста­туй. Па­ра на­го­рі — Гер­мес та Афро­ді­та, сим­во­ли тор­гів­лі та кра­си. Ниж­че — Де­ме­тра, Апол­лон, Афі­на і Ге­фест, які уосо­блю­ють ро­дю­чість, ми­сте­цтво, му­дрість та про­ми­сло­вість.

Зро­зу­мі­ти, хто є хто, мо­жна ли­ше за ха­ра­ктер­ни­ми озна­ка­ми, на­при­клад кри­ла­тий шо­лом у Гер­ме­са чи ко­лос­ся в ру­ках Де­ме­три. Ра­ні­ше осві­че­ні лю­ди зна­ли всіх давньогрецьких бо­гів, як абе­тку, то­му та­кі зо­бра­же­н­ня не під­пи­су­ва­ли. Ці­ка­во, що ге­рої фа­са­дів не завжди спів­від­но­ся­ться з пер­со­на­жа­ми кон­кре­тних мі­фів. Ті чи ін­ші по­ста­ті з’яв­ля­ю­ться че­рез впо­до­ба­н­ня за­мов­ни­ка чи ар­хі­те­кто­ра. Так, на бу­дин­ку на Са­кса­ган­сько­го, 12 зо­бра­же­но жін­ку-бе­ре­ги­ню до­ма­шньо­го во­гни­ща, від якої ті­кає Арес, бог вій­ни.

Ан­ти­чні сю­же­ти роз­си­па­ні му­ра­ми ки­їв­сько­го Па­са­жу, збу­до­ва­но­го в 1910-х ро­ках. У чо­ти­рьох ко­лах — мі­фі­чні сю­же­ти, спов­нен­ні чут­тє­во­сті. По­сей­дон три­має за пле­че дру­жи­ну Ам­фі­три­ту, яка си­дить вер­хи на дель­фі­ні. Ге­фест ми­лу­є­ться дру­жи­ною Афро­ді­тою, ко­тра сти­скає під па­хвою си­на Амура. Хто та­кі кре­ме­зний чо­ло­вік та кри­ла­та жін­ка на тре­тьо­му ба­ре­льє­фі, впі­зна­ти скла­дно. Ми­хай­ло Каль­ни­цький при­пу­скає, що то мо­жуть бу­ти Пе­лей та Фе­ті­да, ба­тьки Ахіл­ле­са. Єди­ний ба­ре­льєф без жі­нок — зо­бра­же­н­ня Про­ме­тея, який ска­че на ко­ні з фа­ке­лом у ру­ці.

ТРІ­УМФ КРА­СИ

Най­ві­до­мі­ше і, ма­буть, най­за­гад­ко­ві­ше жі­но­че зо­бра­же­н­ня у Ки­є­ві є на так зва­но­му «Бу­дин­ку удо­ви, ко­тра пла­че » на Лю­те­ран­ській, 23. У дощ по що­ках ма­ски на фа­са­ді сті­ка­ють кра­плі во­ди і зда­є­ться, що то сльо­зи. Бу­ди­нок збу­ду­ва­ли на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя, до ре­во­лю­ції він на­ле­жав за­мо­жно­му ку­пце­ві Оле­ксан­дро­ві Ар­шав­сько­му, пі­зні­ше — під­при­єм­цю Тев’є Апштей­ну. Фа­кти­чно, го­спо­ди­ні- вдо­ви тут не бу­ло. Чиє облич­чя на фа­са­ді, зро­зу­мі­ти скла­дно. Під­каз­ку дає зо­бра­же­н­ня крил по бо­ках — на­пев­но, то жін­ка-птах. За мір­ку­ва­н­ня­ми Ми­хай­ла Каль­ни­цько­го, мо­жли­во, це — Га­ма­юн, жін­ка­птах, ко­тра ві­щує май­бу­тнє.

Роз­кі­шне пан­но при­кра­шає бу­ди­нок у Му­зей­но­му про­вул­ку, 4. Сю­жет ори­гі­наль­ний, із гре­цької бу­валь­щи­ни. У цен­трі — на­пів­о­го­ле­на жін­ка, ге­те­ра Фрі­на з Афін. Гру­па чо­ло­ві­ків пра­во­руч пря­му­ють до Фрі­ни, жін­ки лі­во­руч із ці­ка­ві­стю роз­гля­да­ють ге­те­ру. На- вко­ло свя­то з тан­ця­ми. Ком­по­зи­цію виконав скуль­птор Фе­дір Ба­ла­вен­ський, спро­е­кту­вав бу­ди­нок ар­хі­те­ктор Ва­лер’ян Ри­ков.

Ін­ко­ли ба­ре­льєф на­зи­ва­ють «Трі­умф Фрі­ни». Ста­ро­дав­ні гре­ки ста­ви­лись до Фрі­ни, як до бо­же­ства, че­рез її кра­су. Чи то зне­хту­ва­ний за­ли­цяль­ник, чи то жер­ці до­не­сли на ге­те­ру. Бу­цім­то во­на на­кли­кає гнів бо­гів на Афіни, що при­ймає да­ри за свою кра­су, на­че бо­ги­ня. Фрі­ні за­гро­жу­ва­ла смер­тна ка­ра. На су­ді адво­кат ге­те­ри, ві­до­мий ри­тор Гі­пе­рід, як остан­ній ар­гу­мент зі­рвав із неї одяг. Всі по­ба­чи­ли кра­су Фрі­ни, гі­дну най­ви­що­го вша­ну­ва­н­ня, і жін­ку по­ми­лу­ва­ли. Трі­умф Фрі­ни сим­во­лі­зує кра­су, яка пе­ре­ма­гає все. На по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя в Єв­ро­пі на­бу­ла по­пу­ляр­но­сті п’єса за цим сю­же­том. Історія пе­ре­ко­чу­ва­ла і на фа­сад ки­їв­ської бу­дів­лі.

ПРО­ЗА ПРА­ЦІ

Ін­ко­ли жін­ки на фа­са­дах зо­бра­же­ні за бу­ден­ною ро­бо­тою. На бу­дів­лі Бес­са­раб­сько­го рин­ку на­хи­ли­лась мо­ло­чни­ця з важ­ки­ми по­су­ди­на­ми. На Дми­трів­ській, 37 фа­сад оздо­блює ком­по­зи­ція на те­му ви­но­роб­ства. Жін­ки не­суть ви­но­град, одна дів­чи­на на­пу­ває хло­пчи­ка. Ра­ні­ше в бу­дин­ку був ре­сто­ран, що й об­умо­ви­ло жит­тє­ра­ді­сний сю­жет.

За ра­дян­ських ча­сів жін­ки на фа­са­дах озбро­ї­лись сер­па­ми, мо­ло­та­ми та ін­ши­ми зна­ря­д­дя­ми пра­ці. Як, ска­жі­мо, на ву­ли­ці Ста­діон­ній, на фа­са­ді Ки­їв­сько­го ко­ле­джу бу­дів­ни­цтва, ар­хі­те­кту­ри та ди­зай­ну. Але за­раз ар­хі­те­кто­ри по­вер­та­ю­ться до кла­си­чних сю­же­тів. Так, на Го­го­лів­ській, 4 на пе­ре­хо­жих гор­до ви­зи­ра­ють дві су­ча­сні ка­рі­а­ти­ди. І та­ких ком­по­зи­цій ду­же ба­га­то, по­трі­бно тіль­ки ува­жно ди­ви­ти­ся. Київ має чи­ма­ло жі­но­чих облич, си­лу­е­тів, сю­же­тів із жін­ка­ми. Тре­ба про­сто при­свя­ти­ти кіль­ка днів на зна­йом­ство з ци­ми жі­но­чи­ми пер­со­на­жа­ми ки­їв­ських фа­са­дів. Як під­каз­ку до май­бу­тніх мар­шру­тів по­да­є­мо пе­ре­лік адрес, де на лю­би­те­лів ки­їв­ських ці­ка­ви­нок че­ка­ють ан­ти­чні кра­су­ні, ро­бі­тни­ці, ка­рі­а­ти­ди та ін­ші ко­ло­ри­тні пер­со­на­жі.

ВУ­ЛИ­ЦЯ ЗАНЬ­КО­ВЕ­ЦЬКОЇ, 7. У ЦЬО­МУ БУ­ДИН­КУ З ВИРАЗНИМИ БА­РЕ­ЛЬЄ­ФА­МИ МАЙ­ЖЕ РІК ЖИ­ЛА ЮНА АН­НА АХМА­ТО­ВА

ГЕР­МЕС І АФРО­ДІ­ТА, СИМ­ВО­ЛИ ТОР­ГІВ­ЛІ ТА КРА­СИ, ВІ­ТА­ЮТЬ УСІХ, ХТО ПРО­ХО­ДИТЬ ПОВЗ БУ­ДІВ­ЛЮ НА ГО­РО­ДЕ­ЦЬКО­ГО, 9

ЯРО­СЛА­ВІВ ВАЛ, 14 А. КА­РІ­А­ТИ­ДИ З РОЗ­КІ­ШНИ­МИ КУ­ЧЕ­РЯ­МИ «УТРИ­МУ­ЮТЬ» ЦІ СТІ­НИ ПО­НАД СТО­ЛІ­Т­ТЯ — БУ­ДИ­НОК ЗВЕ­ЛИ 1911 РО­КУ

ЦЯ КРА­СУ­НЯ ОДНОЮ З ПЕР­ШИХ БА­ЧИТЬ НО­ВИН­КИ У КИ­ЇВ­СЬКИХ БУ­ТИ­КАХ. АДЖЕ КОМ­ПО­ЗИ­ЦІЯ РОЗ­ТА­ШО­ВА­НА НА СТІ­НІ ПА­СА­ЖУ НА ВУ­ЛИ­ЦІ ХРЕ­ЩА­ТИК, 15

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.