Про шко­лу­ін­фо­гра­фі­ки «Дня» та єв­ро­пей­ський до­свід

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Су­хі ін­фор­ма­цій­ні да­ні та ци­фри «День» усі ці ро­ки актив­но ви­ко­ри­сто­вує як «жи­ву» ін­те­р­актив­ну мо­ву фа­ктів. Схе­ми, та­бли­ці, гра­фі­ки, ко­ла­жі... — для на­ших чи­та­чів уже дав­но є зви­чним яви­щем, що до­по­ма­гає до­да­тко­во «увійти» в текст, виконує роль кон­цен­тра­ту ва­жли­вої ін­фор­ма­ції та есте­ти­чно до­вер­шує зов­ні­шній ви­гляд шпальт. А упро­довж остан­ніх кіль­кох ро­ків «День» пі­шов да­лі, зро­бив­ши став­ку на су­ча­сну ін­фо­гра­фі­ку, яку для нас виконує жур­на­ліст Яри­на Ми­хай­ли­шин. За цей час на сто­рін­ках га­зе­ти, у глян­ці «Мар­шрут №1» та сай­ті «Укра­ї­на Incognita» з’яв­ля­ло­ся по­над со­тню уні­каль­них ін­фо­гра­фік на най­більш акту­аль­ні те­ми — «Ти­ждень про­те­стів на Гру­шев­сько­го » , «Єв­ро­май­дан: до­ся­гне­н­ня», «Пам’ятка укра­їн­сько­му мі­тин­гу­валь­ни­ку», ру­бри­ка « Ман­дрів­на кра­ї­на: Крим, Південь, Га­ли­чи­на, Ки­їв­щи­на і Чер­ка­щи­на...», окре­мий про­ект « 101 при­чи­на Лю­би­ти Укра­ї­ну» то­що. Ко­жна ін­фо­гра­фі­ка — актив­но ти­ра­жу­є­ться в со­ці­аль­них ме­ре­жах та бло­го­сфе­рі.

— Бу­кваль­но два ро­ки то­му се­ред сві­то­вих ме­діа від­був­ся справ­жній бум ін­фо­гра­фі­ки. Це був своє­рі­дний тренд, хіт «се­зо­ну», щось но­ве та ша­ле­но по­пу­ляр­не, хо­ча гра­фі­ки, ілю­стра­ції та схе­ми ма­ють уже більш ніж трьо­хсо­трі­чну істо­рі­юу га­зе­тах. Про­те актив­ний роз­ви­ток со­ці­аль­них ме­реж, зро­ста­н­ня кіль­ко­сті від­ві­ду­ва­чів веб­сай­тів ро­би­ли сво­ю­спра­ву — Ін­тер­нет пе­ре­тво­рив­ся на основ­ний ка­нал ін­фор­ма­ції, і тра­ди­цій­ні спосо­би по­да­чі ін­фор­ма­ції ви­ма­га­ли від­по­від­них змін. Са­ме то­ді ми ви­рі­ши­ли ро­би­ти пер­ші спро­би в ін­фо­гра­фі­ці й по­ча­ли ро­зро­бля­ти її для про­е­кту «Укра­ї­на­Incognita». Це бу­ли ду­же по­ту­жні й де­та­лі­зо­ва­ні текс­ти на істо­ри­чну те­ма­ти­ку. Чи­та­чу, в яко­го 20 хви­лин на про­чи­та­н­ня но­вин зран­ку і тро­шки біль­ше вве­че­рі, по­трі­бно бу­ло до­по­мог­ти ро­зі­бра­ти­ся в усьо­му цьо­му. Або хо­ча б за­ці­ка­ви­ти йо­го на­стіль­ки, щоб уве­че­рі він то­чно зна­йшов час до­чи­та­ти весь ма­те­рі­ал. І нам це вда­ло­ся. Про­е­кти бу­ли по­пу­ляр­ні, ми по­ча­ли роз­ши­рю­ва­ти ді­а­па­зон тем, те­хні­чних за­со­бів, при­йо­мів та на­віть мов, яки­ми во­ни пу­блі­ку­ва­лись. Ми у « Дні » за­по­ча­тку­ва­ли кіль­ка се­рій ін­фо­гра­фі­ки: «На­у­ко­ва кра­ї­на», «Ман­дрів­на кра­ї­на » й, зре­штою, «101 при­чи­на Лю­би­ти Укра­ї­ну » . Але ри­нок ін­фо­гра­фі­ки не сто­яв на мі­сці, по­ту­жна бо­роть­ба за ува­гу чи­та­ча три­ва­ла.

Пі­сля пер­шої хви­лі ста­ти­чної ін­фо­гра­фі­ки но­вим трен­дом ста­ли більш скла­дні ін­те­р­актив­ні про­е­кти, лон­грі­ди, ін­те­гро­ва­ні з ві­зу­а­лі­за­ці­є­ю­то­що. Це бу­ло справ­жнім ви­кли­ком. Тіль­ки жур­на­лі­сти осво­ї­ли осно­ви кон­вер­ген­тної пре­си (сим­біоз фото— ві­део­ма­те­рі­а­лів в по­єд­нан­ні з більш тра­ди­цій­ни­ми ана­лі­ти­кою, ре­пор­та­жем та ін­терв’ю), як но­ви­ми не­об­хі­дни­ми на­ви­ка­ми ста­ли ста­ти­сти­ка, про­гра­му­ва­н­ня та ди­зайн. Зва­жа­ю­чи на ду­же ра­дян­ську пра­кти­ку про­фе­сіо­наль­ної жур­на­ліст­ської осві­ти, це бу­ло справ­жнім стриб­ком ви­ще го­ло­ви. Але стри­ба­ти до­ве­лось. У пе­рі­од Май­да­ну но­ві пра­кти­ки впро­ва­джу­ва­ти до­ве­лось бу­кваль­но на льо­ту, по­тік ін­фор­ма­ції за­шка­лю­вав, акту­аль­ність ін­фор­ма­ції бу­ла кри­ти­чною, зво­лі­ка­ти ча­су не бу­ло. То­ді ми ство­ри­ли пер­ші ін­те­р­актив­ні ві­зу­а­лі­за­ції. Ро­бо­ту над одні­є­ю­пам’ята­ю­осо­бли­во чі­тко — ін­те­р­актив­на кар­та по­ва­ле­н­ня пам’ятни­ка Во­ло­ди­ми­ру Ле­ні­ну. Без пе­ре­біль­ше­н­ня, це бу­ла істо­ри­чна подія, на яку че­ка­ло не одне по­ко­лі­н­ня укра­їн­ців. Зна­че­н­ня ці­єї мен­таль­ної ре­во­лю­ції на­стіль­ки ве­ли­ке, що сьо­го­дні ми на­віть не мо­же­мо пе­ред­ба­чи­ти та уяви­ти усіх її на­слід­ків, однак ко­ли на­ста­не час пе­ре­о­сми­сле­н­ня та ана­лі­зу, ми змо­же­мо з ви­ня­тко­во­ю­чі­ткі­стю­від­тво­ри­ти по­дії, адже зав­дя­ки цій ві­зу­а­лі­за­ції у нас є уні­каль­ні да­ні: де, ко­ли і з яко­ю­пе­рі­о­ди­чні­стю­о­снов­ні пло­щі та ву­ли­ці на­се­ле­них пун­ктів звіль­ня­ли від ко­му­ні­сти­чної сим­во­лі­ки. То­ді, у гру­дні-лю­то­му 2014 ро­ку, ро­бо­та над цим про­е­ктом бу­ла ду­же ви­сна­жли­вою. Це був бу­кваль­но 24-го­дин­ний мо­ні­то­ринг со­ці­аль­них ме­реж та стрі­чки но­вин, від­сте­жу­ва­лись усі мо­жли­ві ка­на­ли ін­фор­ма­ції, ма­па онов­лю­ва­ла­ся бу­кваль­но що­хви­ли­ни. Ко­ли про­ект на­був по­пу­ляр­но­сті, чи­та­чі са­мі пи­са­ли нам і по­ві­дом­ля­ли про па­ді­н­ня во­ждя в тих чи тих се­ли­щах. На­ша ма­ле­сень­ка ініціатива пе­ре­ро­сла у все­укра­їн­ський марафон, який до­по­міг ви­чер­пно за­до­ку­мен­ту­ва­ти цю­і­сто­ри­чну по­дію.

Сьо­го­дні ко­ман­да «Дня» актив­но про­дов­жує ство­рю­ва­ти ві­зу­а­лі­за­ції та ін­фо­гра­фі­ку. Ми на­ма­га­є­мо­ся ви­ко­ри­ста­ти її пов­ний по­тен­ці­ал, то­му не бо­ї­мо­ся екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти з но­ви­ми ін­стру­мен­та­ми та те­хно­ло­гі­я­ми. Основ­не на­ше зав­да­н­ня — по­ка­за­ти чи­та­че­ві ре­аль­ний стан ре­чей і ство­ри­ти для ньо­го та­кі ін­стру­мен­ти, які до­по­мо­жуть са­мо­стій­но­го ана­лі­зу­ва­ти та до­слі­джу­ва­ти пев­ну про­бле­му. Адже ін­фо­гра­фі­ка — це не ко­мікс за­ра­ди лай­ків та ре­по­стів, це гли­бин­ний ана­ліз та син­тез основ­но­го за­ра­ди ро­зу­мі­н­ня. Сьо­го­дні це як ні­ко­ли акту­аль­но. По­лі­ти­ки лю­блять спе­ку­лю­ва­ти фа­кта­ми та жон­глю­ва­ти ци­фра­ми. Жур­на­лі­сти ча­сто по­тра­пля­ють на та­кий га­чок, син­хрон­но по­вто­рю­ю­чи по­ка­зни­ки кра­що­го чи гір­шо­го «но­во­го жи­т­тя». Але ци­фра без кон­текс­ту — ні­що. Нам по­трі­бно ба­чи­ти пе­ре­ду­мо­ви та на­слід­ки, щоб ро­зу­мі­ти суть.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.