Про но­вий рівнь бре­хні

Den (Ukrainian) - - Преc-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

За­галь­на кіль­кість мо­їх ме­діа-огля­дів уже на­лі­чує кіль­ка со­тень, а кіль­кість ме­діа-пер­со­на­жів, що фі­гу­ру­ють у них, пе­ре­ви­щи­ла ти­ся­чу, то­му крізь ха­ос про­сту­пає пев­на ці­лі­сна кар­ти­на. Щось по­ді­бне до си­сте­ми про­па­ган­дист­ських еле­мен­тів, яку мо­жна пред­ста­ви­ти у ви­гля­ді дво­мір­ної та­бли­ці, де мі­сце фі­гу­ран­та у вер­ти­каль­но­му стов­пці від­обра­жає рі­вень не­на­ви­сті, що ви­вер­га­є­ться ним, а мі­сце в го­ри­зон­таль­но­му ря­ду — рі­вень бре­хли­во­сті.

Так от, є пер­со­на­жі, які лі­ди­ру­ють за обо­ма ци­ми по­ка­зни­ка­ми, чем­піо­ни в дво­є­бор­стві не­на­ви­сті й бре­хли­во­сті. Се­ред по­лі­ти­ків це, по­за сум­ні­вом, бісну­ва­тий фю­рер ЛДПР. Се­ред спів­ро­бі­тни­ків ЗМІ та­ким же без­пе­ре­чним лі­де­ром за обо­ма по­ка­зни­ка­ми є Ан­дрій Ка­ра­у­лов. По­за­ме­жна кон­цен­тра­ція всьо­го низь­ко­го, що ли­ше є в люд­ській при­ро­ді за пов­ної від­су­тно­сті що­най­мен­ших ознак ча­рів­ли­во­сті, якої, слід ви­зна­ти, не по­збав­ле­ні про­від­ні про­па­ган­ди­сти кра­ї­ни, все це не до­зво­ляє Ка­ра­у­ло­ву отри­ма­ти ро­бо­ту на го­лов­них федеральних ка­на­лах. Ка­ра­у­лов з тих, ко­го з пе­кла ви­же­нуть за зло­дій­ство. За­те те­пер він став по­стій­ним уча­сни­ком ток-шоу на цих ка­на­лах як ек­сперт.

У пе­ре­да­чі «Стру­кту­ра мо­мен­ту» від 10.03.2015 у Ва­ле­рія Фа­дє­є­ва за­галь­ний рі­вень не­на­ви­сті й бре­хли­во­сті за­шка­лю­вав, оскіль­ки на одно­му бо­ці ви­сту­па­ли Ка­ра­у­лов, пан Ж., Кур­гі­нян і Шев­чен­ко. А про­ти­сто­яв їм са­мо­тній Го­зман, та ще по­руч ти­кав­ся мор­до­чкою, мов слі­пе ще­ня, аме­ри­кан­ський жур­на­ліст Майкл Бом, який в остан­ні кіль­ка мі­ся­ців став улю­бле­ним го­стем го­лов­них фа­брик не­на­ви­сті ро­сій­сько­го ТБ. Усі ці со­лов­йо­ви-тол­сті-фа­дє­є­ви про­сто обо­жню­ють Май­кла Бо­ма, оскіль­ки зру­чні­шої гру­ші для би­т­тя ви­га­да­ти не­мо­жли­во.

Лю­ди­на з де­яки­ми тру­дно­ща­ми роз­мов­ляє ро­сій­ською, що в об­ста­нов­ці жорс­ткої сло­ве­сної ба­та­лії вже га­ран­тує про­граш. Крім то­го, жур­на­ліст Майкл Бом, як би м’які­ше ска­за­ти... ну, сло­вом, да­ле­ко не Спі­но­за... одним сло­вом, іде­аль­на ілюстрація за­дор­нов­сько­го «ну, ту­по­го аме­ри­кан­ця» й чу­до­вий хло­пчик для аку­ра­тно­го до­бро­зи­чли­во­го би­т­тя. От­же, Бом грав, швид­ше, на бо­ці «па­трі­о­тів», і Го­зман був один про­ти п’ятьох, а то­чні­ше ші­стьох з ура­ху­ва­н­ням ве­ду­чо­го Фа­дє­є­ва.

Те­мою бу­ло, зві­сно, вбив­ство Бо­ри­са Нєм­цо­ва й зав­да­н­ня ве­ду­чо­го та всіх уча­сни­ків пе­ре­да­чі, окрім Го­зма­на й Бо­ма, бу­ло до­ве­сти, що вла­да до цьо­го вбив­ства не має ані­най­мен­шо­го сто­сун­ку, і вза­га­лі ці за­а­ре­што­ва­ні ка­ди­ров­ці, яких нам по­ка­зу­ють по те­ле­ві­зо­ру, во­ни са­мі на­ві­щось за сво­єю іні­ці­а­ти­вою вби­ли Нєм­цо­ва. І не бу­ло ні­яко­го за­мов­ни­ка. Ця ідея бу­ла на­стіль­ки аб­сур­дною, що про­ти неї ви­сту­пив на­віть Шев­чен­ко.

Але тут сло­во взяв Ка­ра­у­лов. «Па­не Го­зман, від­по­від­ай­те нам, хто та­кий Мар­сель Кле­бер Та­ден Ван­джі?» — за­пи­тав Ка­ра­у­лов стра­шним го­ло­сом про­ку­ро­ра, який пред’яв­ляє в су­ді до­каз, що при­рі­кає під­су­дно­го на до­ві­чне ув’язне­н­ня. По­став­те се­бе на мі­сце Го­зма­на, який, як і ви, ша­нов­ний чи­та­чу, впер­ше чує ці сло­ва, схо­жі на якесь за­кли­на­н­ня. Го­зман, зві­сно, ска­зав, що слів та­ких не знає, а го­лов­не, не ро­зу­міє, яке це має від­но­ше­н­ня до вбив­ства йо­го то­ва­ри­ша, Бо­ри­са Нєм­цо­ва. На що Ка­ра­у­лов ви­зві­рив­ся ще біль­ше й, упер­ши в Го­зма­на тов­стень­ку сар­дель­ку паль­ця грі­зно за­гор­лав: «Ні, Го­зман, ви і (пар­тія) СПС чу­до­во зна­є­те, хто та­кий Мар­сель Кле­бер Та­ден Ван­джі, це той са­мий чор­но­шкі­рий сту­дент з Ка­ме­ру­ну, яко­го Нєм­цов 2000 ро­ку три дні во­див за ру­ку по Тве­рі й про­по­ну­вав йо­му ста­ти ме­ром цьо­го ро­сій­сько­го мі­ста». У цей мо­мент на облич­чях усіх уча­сни­ків пе­ре­да­чі від­би­ло­ся зу­си­л­ля ми­сле­н­ня й де­яке ду­шев­не хви­лю­ва­н­ня, оскіль­ки ні­хто не міг зро­зу­мі­ти, на­скіль­ки ка­ме­рун­ський слід у цій тра­ге­дії пі­де на ко­ристь Ро­сії. На Май­кла Бо­ма вза­га­лі бу­ло бо­ля­че ди­ви­ти­ся, бі­до­ла­шний аме­ри­ка­нець, по­чув­ши про Твер 2000 ро­ку, сту­ден­та з Ка­ме­ру­ну й ви­бо­ри ме­ра, пов­ні­стю втра­тив зв’язок з тим, що ві­дбу­ва­ло­ся в сту­дії. В об­ста­нов­ці гро­бо­во­го мов­ча­н­ня, незвичного в сту­дії, Ка­ра­у­лов ухва­лив ви­рок: «Та по при­ко­лу це Нєм­цов зро­бив, про­сто по при­ко­лу! І от так са­мо по при­ко­лу він десь щось міг зро­би­ти й ска­за­ти, що ко­гось мо­гло обра­зи­ти і от то­ді...»

«При­кол» же, якщо, зві­сно, мо­жна на­зва­ти цим сло­вом пра­гне­н­ня ро­сій­сько­го ТБ пе­ре­тво­ри­ти на фарс тра­ге­дію вбив­ства лі­де­ра ро­сій­ської опо­зи­ції. Так-от, при­кол у то­му, що Ка­ра­у­лов усе, як завжди, на­бре­хав. Про це ще то­ді, 2000-го, де­таль­но на­пи­сав жур­на­ліст «Изве­стий» Со­ко­лов-Ми­трич. Ні, сту­дент з Ка­ме­ру­ну був. І при­кол теж був. Але не з бо­ку Нєм­цо­ва, а з бо­ку мі­сце­вої га­зе­ти, яка за­пи­та­ла яскра­во­го й тя­му­що­го афри­кан­ця, що б він зро­бив, як­би став ме­ром Тве­рі. Той від­по­вів і до­сить ро­зум­но. Со­ко­лов-Ми­трич на­пи­сав про це в «Изве­сти­ях», звід­ки про цю істо­рію ді­знав­ся Нєм­цов і при­їхав до Тве­рі зна­йо­ми­ти­ся з ці­ка­вим хло­пцем. Ні­якої уча­сті у ви­бо­рах ме­ра Нєм­цов ка­ме­рун­цю, зві­сно, не про­по­ну­вав. А от Ка­ра­у­лов то­ді, 2000-го, взяв за­мов­ле­н­ня на очор­не­н­ня пар­тії СПС і пе­ре­бре­хав усе в сво­їй пе­ре­да­чі, яка ціл­ком за Ору­ел­лом на­зи­ва­є­ться «Мо­мент істи­ни». За­вер­шу­ю­чи опис цьо­го епі­зо­ду в сво­є­му бло­зі, опис, який важ­ко ци­ту­ва­ти че­рез ве­ли­ку кіль­кість не­нор­ма­тив­ної ле­кси­ки на адре­су Ка­ра­у­ло­ва, жур­на­ліст Со­ко­ло­вМи­трич дав «по­ра­ду ото­чу­ю­чим»: «Якщо вам ко­ли-не­будь за­те­ле­фо­ну­ють від Ка­ра­у­ло­ва — одра­зу по­си­лай­те на...» Кі­нець ци­та­ти.

Оскіль­ки Ле­о­нід Го­зман не до­слу­хав­ся до по­ра­ди жур­на­лі­ста Со­ко­ло­ва-Ми­три­ча і взяв участь в одній пе­ре­да­чі з ка­ра­у­ло­ви­ми, йо­му не­о­дно­ра­зо­во до­ве­ло­ся під­да­ти­ся фор­ме­ним зну­ща­н­ням. Не встиг Го­зман ві­ді­йти від істо­рії з ка­ме­рун­ським сту­ден­том, як Ка­ра­у­лов зно­ву на­ці­лив на ньо­го свій про­ку­рор­ський па­лець і за­явив, що він, Го­зман, у пе­ре­да­чі в Нор­кі­на, де во­ни ра­зом з Ка­ра­у­ло­вим бра­ли участь че­рез 30 го­дин пі­сля вбив­ства Бо­ри­са Нєм­цо­ва, так от там Го­зман ска­зав: «Нам ця смерть по­трі­бна!»

Ле­о­нід Го­зман від­крив рот, щоб від­по­ві­сти, але тут ве­ду­чий Фа­дє­єв, мит­тє­во змір­ку­вав­ши, що за­раз ста­не­ться, ра­ді­сно ого­ло­сив пе­ре­р­ву на ре­кла­му, щоб ча­сти­на гля­да­чів, які пі­сля ре­кла­ми не одра­зу по­вер­ну­ли­ся до пе­ре­гля­ду пе­ре­да­чі, так і за­ли­ши­ли­ся пе­ре­ко­на­ні, що лю­до­жер Го­зман сам пу­блі­чно зі­знав­ся в то­му, що йо­му по­трі­бна смерть Нєм­цо­ва й на­пев­но сам і є за­мов­ни­ком, а мо­же й ви­ко­нав­цем вбив­ства. Го­зман, зві­сно, ска­зав пі­сля пе­ре­р­ви, що Ка­ра­у­лов збре­хав, але ефект від спро­сту­ва­н­ня че­рез Фа­дє­є­ва, що вча­сно по­ква­пив­ся з ре­клам­ною па­у­зою, був на­ба­га­то мен­шим, ніж ефект від жа­хли­во­го зви­ну­ва­че­н­ня.

«Стру­кту­ра мо­мен­ту» на Пер­шо­му ка­на­лі три­ває пів­то­ри го­ди­ни й уся скла­да­є­ться з бре­хні, під­ло­ти, про­во­ка­цій і не­на­ви­сті, як бу­ло по­ка­за­но на при­кла­ді на­ве­де­них ви­ще двох фра­гмен­тів. У зв’яз­ку з цим є пи­та­н­ня до Ле­о­ні­да Го­зма­на як до про­фе­сій­но­го пси­хо­ло­га: Ле­о­ні­де Яко­ви­чу, як вва­жа­є­те, до чо­го б при­зве­ла від­су­тність та­ких опо­нен­тів, як ви, в сту­ді­ях федеральних ка­на­лів ро­сій­сько­го ТБ, від Пер­шо­го до П’ято­го вклю­чно? Чи не кра­ще при­бра­ти дра­ма­тур­гію дій­ства з цих оги­дли­вих ви­до­вищ, а за­ра­зом по­зба­ви­ти їх ко­зи­ря, на їхню дум­ку, й аб­со­лю­тно фаль­ши­во­го ар­гу­мен­ту про те, що на ро­сій­сько­му ТБ па­нує плю­ра­лізм і пред­став­ле­ні всі то­чки зо­ру? Во­ни ж вас весь час звуть, от­же, ва­ша участь під­ви­щує про­па­ган­дист­ський по­тен­ці­ал їхніх пе­ре­дач.

Не вар­то й да­лі гра­ти роль му­хи в цій бан­ці з па­ву­ка­ми, чи не кра­ще за­ли­ши­ти їх на­о­дин­ці один з одним. Не­хай вже Ка­ра­у­лов від­то­чує свою ка­тів­ську май­стер­ність на па­но­ві Ж., а Кур­гі­нян спро­бує пе­ре­кри­ча­ти й пе­ре­плю­ва­ти Шевченка. А всім нор­маль­ним лю­дям чи не кра­ще до­слу­ха­ти­ся до про­ци­то­ва­ної ви­ще по­ра­ди Со­ко­ло­ва-Ми­три­ча, який пра­цю­вав в «Изве­сти­ях» за ча­сів, ко­ли ті ще бу­ли схо­жі на га­зе­ту?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.