«Па­ци­фіст­ська» обгор­тка

Як твор­чість Та­ра­са Шевченка ста­ла за­со­бом сві­до­мої фаль­си­фі­ка­ції

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Які тіль­ки ролі від­во­ди­ла Та­ра­со­ві Шев­чен­ку ан­ти­укра­їн­ська про­па­ган­да: і «без­гра­мо­тно­го хло­па», і «нев­дя­чно­го ха­ма», і «ма­ло­ро­сій­сько­го ін­сур­ген­та», і «іде­о­ло­га гай­да­ма­ків-рі­зу­нів», і «па­то­ло­гі­чно­го ан­ти­се­мі­та», і «без­дар­но­го вір­шо­ма­за», і «біль­шо­ви­цької пред­те­чі», і «за­пе­кло­го во­ро­га укра­їн­сько­го пан­ства», і «при­хиль­ни­ка ко­му­ні­зму», і «по­слі­дов­но­го ате­їста», і «п’яни­цю­гра­фо­ма­на», і «взір­ця укра­їн­сько­ро­сій­ської дво­мов­но­сті», і, на­ре­шті, «вур­да­ла­ка іме­ні Бу­зи­ни». Дня­ми до цьо­го до­да­ла­ся ще одна роль, за­пу­ще­на в Ін­тер­нет та­ким со­бі Юрі­єм Ше­ля­жен­ком, — «на­шо­го па­ци­фі­ста», про­тив­ни­ка мо­бі­лі­за­ції до війська і вій­ни з Ро­сі­єю за не­за­ле­жність Укра­ї­ни.

Ось, що пи­ше Ше­ля­жен­ко у бло­зі на «Те­ле­кри­ти­ці» до рі­чни­ці від на­ро­дже­н­ня Та­ра­са Шевченка: «...Я як па­ци­фіст про­ти во­єн, але вва­жаю, що про­фе­сій­ні вій­сько­ві мо­жуть во­ю­ва­ти між со­бою. По­ки не чі­па­ють мир­но­го на­се­ле­н­ня. Та­ка вже в них про­фе­сія.

Не­про­фе­сій­на ар­мія — це ор­да. Ор­да — це не на ша мир на Укра ї на. Ті, хто за раз роз па лю - ють вій ну та же нуть на род на смерть в АТО, є са­мо­про­го­ло­ше­ни ми і яв ни ми во ро га ми на шої мир ної Укра ї ни, які пе ре тво рю - ють її за ро сійсь ким зраз ком на ма­ло­ро­сій­ську ор­ду мо­ска­лів...

Будь-яка дер­жа­ва — це прос то ве ли ка охо рон на фір ма. Всі во­ни по­чи­на­ють дер­жав­ни­цький бі­знес з роз­бій­ни­цтва. Лі­де­ри цьо­го бі­зне­су ста­ють за­хи­сни­ка­ми мир­но­го на­се­ле­н­ня від со­бі по­ді­бних, а лу­зе­ри-ре­ке­ти­ри про­дов­жу­ють мо­бі­лі­зу­ва­ти мир­не на­се­ле­н­ня на свої бан­дит­ські вій­ни. І зре­штою їх зни­щує на­кру­че­ний ни­ми са­ми­ми натовп. Бо без­че­стя ні ко ли не за ли ша єть ся без кар - ним, а при­му­шу­ва­ти мирних лю­дей во­ю­ва­ти — це край ній сту - пінь без­че­стя для вій­сько­во­го.

Ко ли в дер жа ві за мість про фе сій ної ар мії мос ка лі, во ни за пер шої ж на го ди по вста ють про ти сво го ко ман ду ван ня. І це ще кві­то­чки, ко­ли во­ни за­чи­ня - ють офі­це­рів у ка­зар­мах та йдуть мі тин гу ва ти із со ці аль ни ми ви - мо­га­ми до пре­зи­дент­сько­го па­ла­цу. Мо­же бу­ти й як у пер­ші дні вій­ни Гі­тле­ра зі Ста­лі­ним: во­я­ки роз­стрі­лю­ва­ли сво­їх офі­це­рів, ки­да­ли у них гра­на­ти... Не ка­жу­чи вже про по­стій­ні бра­то­вбив­чі вій­ни, що ви ни ка ють на грун ті не - віль­ни­цтва за­га­лом і мо­скаль­ства зокре­ма, жа­хи яких так кра­сно­мов­но роз­пи­су­вав Шев­чен­ко...»

Усі ці ти ра ди щед ро при сма - че­ні вір­ша­ми Та­ра­са Шевченка, в яких той опи­су­вав жа­хі­т­тя мос - каль­щи­ни, ко­ли си­ло­міць «го­ли­ли ло­ба» се­лян­ським ді­тям і гна­ли слу­жи­ти у вій­ську. Ше­ля­жен­ко до­дає, що в Укра­ї­ні на уря­до­во­му рів­ні «бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня вдру­ге (по­смер­тно) за­стриг­ти у мо­ска­лі на­шо­го па­ци­фі­ста Та­ра­са Шевченка. У мо­ска­лі, бо Шев­чен ко на зи вав мос ка ля ми на - силь­но мо­бі­лі­зо­ва­них сол­да­тів».

Ко­мен­ту­ва­ти це все над­зви­чай­но скла­дно. Але по­трі­бно. Бо ма­є­мо ще один взі­рець пу­тін­ської про­па­ган­ди, втім, не ори­гі­наль­ний, а «пе­ре­зня­тий» з вель­ми ефе­ктив­ної сво­го ча­су «ан­ти­во­єн- ної» про­па­ган­ди фран­цузь­ких ко­му­ні­стів 1939 — 1941 ро­ків. То­ді во­ни за ко­ман­дою з Мо­скви актив­но роз­кла­да­ли фран­цузь­ке вій­сько і тил, під­ри­ва­ли зда­тність кра­ї­ни до опо­ру на­ци­стам, а пі­сля оку­па­ції по­ло­ви­ни Фран­ції гі­тле­рів­ця­ми ФКП зо­се­ре­ди­ла кри­ти­ку на ру­сі «Віль­на Фран­ція» де Го­л­ля, на­зи­ва­ю­чи остан­ньо­го «па­лі­єм вій­ни» і «при­слу­жни­ком плу­то­кра­тів». І тіль­ки з осе­ні 1941 ро­ку, ко­ли до Па­ри­жа ді­став­ся мо­сков­ський кур’єр, ФКП ста­ла бо­ро­ти­ся з Гі­тле­ром...

Так от: як і будь-яка пу­тін­ська і ста­лін­ська про­па­ган­да, тверд жен ня Юрія Ше ля жен ка по бу­до­ва­ні на та­кій не­прав­ді, якої по­со ро мив ся б і Геб бельс. Бо ж Шев­чен­ко на­зи­вав мо­ска­ля­ми не « на силь но мо бі лі зо ва них сол да - тів», а во­я­ків ар­мії Ро­сій­ської ім­пе­рії, без­прав­ною ко­ло­ні­єю якої бу ла Укра ї на. І не тіль ки « мо бі - лі зо ва них сол да тів » , а й офі це - рів, бо ж у по­е­мі «Ка­те­ри­на», і на од ной мен ній кар ти ні як « мос - каль » фі гу рує офі цер, а не сол - дат. Тек с ти Ше ля жен ка за свід - чу ють, що він ре тель но ви вчав твор­чість Шевченка, от­же, пе­ред на ми сві до ма фаль си фі ка ція твер­джень і по­гля­дів остан­ньо­го.

Та­кою са­мою фаль­си­фі­ка­ці­єю є й під­ве­де­н­ня під один ко­пил « мос ка лів » усіх мо бі лі зо ва - них сол­да­тів усіх ре­гу­ляр­них ар - мій. Знов-та­ки, це при­йом, яким ко рис ту ва ла ся про па ган да Ко - мін тер ну: фран цузь кі сол да ти, пе­ред ва­ми ва­ші ні­ме­цькі бра­ти, їх си ло міць мо бі лі зу ва ла до війська та­ка са­ма бан­да, як й ан­ти на род ний плу то кра тич ний уряд Фран ції, геть бра тов бив чу вій ну! Ба га то хто до слу хав ся до цих га сел — і не зчув ся, як Вер - махт уві­йшов у Па­риж...

До ре чі: як по ста ви ли ся би ве те ра ни бри тансь кої, ка - надсь кої й аме ри кансь кої ар мій ча сів Дру гої сві то вої, як би їх при­рів­ня­ли до на­цист­ських во­я­ків? Чи, ска жі мо, по ля ки: мов - ляв, що Війсь ко Поль сь ке, що Вер­махт — то «мо­ска лі»?

Справ­ді — укра­їн­ці над­то мир­ні та тер­пля­чі лю­ди: і на при­зна­че­н­ня Бу­зи­ни го­лов­ним ре­да­кто­ром «Се­го­дня» сла­бо ре­а­гу­ють, і на пи­са­н­ня ці­лої ор­ди «па­ци­фі­стів» та «про­тив­ни­ків мо­бі­лі­за­ції», вклю­чно з Ше­ля­жен­ком, не від­гу­ку­ю­ться... Мо­же, й справ­ді час кін­ча­ти «бра­то­вбив­чу вій­ну»?

На сай ті « Эха Мос к вы » Ше ля жен ко пи ше на цю те му від вер ті ше, ніж у сво їх « па ци - фіс­тсь ких » пи сан нях на ук ра - їнсь ких сай тах: « На вос то ке Украи­ны вно­вь агрес­сив­но ве­дут во ен ные дей ст вия « про ук ра ин - ские» и «про­рос­сий­ские» во­о­ру­жен­ные фор­ми­ро­ва­ния. Мас­со­во ги­бнет мир­ное на­се­ле­ние. Это гу­ма ни тар ная ка та стро фа, ко то - рую не­об­хо­ди­мо оста­но­вить.

«Про­украин­ская» и «про­рос­сий ская » про па ган да об ме ни ва - ют ся го лос лов ны ми об ви не ни я - ми, при пи сы вая пре ступ ле ния про­тив че­ло­ве­чно­сти озве­рев­шим ком ба тан там дру гой сто ро ны кон­фли­кта.

...Ни­ка­кие кро­ко­ди­ло­вы сле­зы ми­ли­та­ри­стов и ра­зжи­га­те­лей не­на­ви­сти ме­жду украин­ским и рос­сий­ским на­ро­да­ми не мо­гут скрыть пра­гма­ти­че­ско­го ин­те­ре­са пра­вя­щих элит к не­о­фе­одаль­но­му до­ми­ни­ро­ва­нию на тер­ри­то­ри­ях, охва­чен­ных кон­фли­ктом, да­же це­ной ве­ли­чай­ше­го кро­во - про­ли­тия и то­таль­ной вой­ны.

Лю­бую заин­те­ре­со­ван­ность в про­дол­же­нии этой вой­ны — хоть час т ную, хоть кор по ра тив ную, хоть да же го су дар ст вен ную — тру­дно оха­ра­кте­ри­зо­вать ина­че, чем пре ступ ный бес че ло веч ный эк­стре­мизм».

Ін­ши­ми сло­ва­ми, для Ше­ля­жен­ка («жур­на­ли­ста из Ки­є­ва » , як він се бе по зи ці о нує на «Эхе Мо­сквы») не існує за­кон­ної укра­їн­ської вла­ди (во­на мо­же бу­ти дур­ною, мо­же на­віть чи­ни­ти зло чи ни — але то ін ша спра ва), Зброй­них сил Укра­ї­ни і Нац­гвар­дії, це ли ше « про ук ра їнсь кі » ( у ла­пках) зброй­ні фор­му­ва­н­ня. Не ви­знає він і пра­во гро­ма­дян Украї ни зі збро­єю за хи ща ти на ці о - наль­ну те­ри­то­рію. Про­бі! А як же то­ді з до­бро­воль­чи­ми ба­таль­йо­на­ми? Сам же Ше­ля­жен­ко — з по­си­ла­н­ням на Шевченка! — пи­ше: «Ви ска­же­те, що ко­за­ки — не мос ка лі. Пра виль но. А чо му?.. Ко­за­ки бу­ли про­фе­сіо­наль­ною ар­мі­єю. Во­ни до­бро­віль­но зро­би­ли вій­ну сво­єю про­фе­сі­єю... Про­фе­сіо­наль­ні вій­сько­ві мо­жуть во­ю­ва­ти між со­бою». Із яко­го ди­ва не ви­зна­ва­ти за ни­ми на­віть пра- во бу­ти укра­їн­ськи­ми фор­му­ва­н­ня­ми, ли­ше «про­укра­їн­ськи­ми»? Оче вид но, то му, що во ни, мов - ляв, — «озві­рі­лі ком­ба­тан­ти»...

Ін­ші «по­лі­то­ло­гі­чні» і «сві­то­гля­дні» твер­дже­н­ня Юрія Ше­ля­жен­ка не ста­ну ко­мен­ту­ва­ти — чи­та­чі «Дня» є лю­дьми ква­лі­фі­ко­ва­ни­ми. На­ве­ду ли­ше да­ні про цьо­го пер­со­на­жа з «Ві­кі­пе­дії». Ше­ля­жен­ко, як на­пи­са­но там, — «Хра­ни­тель Ві­ри — за­снов­ник і ке­рів­ник Ре­лі­гій­ної гро­ма­ди спо­від­у­ю­чих Ві­ру в Най­ви­щу Цін­ність Лю­ди­ни «Укра­їн­ська Ду­шев­на спіль­но­та», який «про­по­від­ує у вір­ту­аль­но­му Хра­мі Бо­же­ствен­но­го Од­кро­ве­н­ня», за­снов­ник, ви­да­вець та го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти «Прав­до­шу­кач», за­снов­ник, ви­да­вець та го­лов­ний ре­да­ктор ре­лі­гій­но­го жур­на­лу «Мо­раль», за­снов­ник, ви­да­вець та го­лов­ний ре­да­ктор ре­лі­гій­но­го бю­ле­те­ня «Іде­а­ліст», кни­го­ви­да­вець, бло­гер «Укра­їн­ської прав­ди», «Эха Мо­сквы», «Лі­га­Бі­зне­с­Ін­форм» то­що.

Я ро­зу­мію, що актив­ним бло ге ром бу ти мож на « на гро - мад­ських за­са­дах», що ре­да­гу­ва­ти рі­зні ви­да­н­ня і про­по­від­у­ва­ти у вір­ту­аль­но­му хра­мі теж мо­жна, як то ка­жуть, «за без­пла­тно», але дру­ку­ва­ти «за спа­си­бі» пе­рі­о­ди - ку й книж­ки нав­ряд чи ре­аль­но. Чи це все ро­би­ться на до­бро­дій­ні по­жер­тви па­ра­фі­ян «Укра­їн­ської Ду­шев­ної спіль­но­ти»? І мо­жли - вість вес ти бло ги на про від них сай­тах Укра­ї­ни Ше­ля­жен­ко­ві на­да­ють ті са­мі па­ра­фі­я­ни? То­ді, як на ме­не, се­ред цих па­ра­фі­ян ма­ють фі­гу­ру­ва­ти гро­ма­дя­ни Пу - тін — Сур­ков — Па­тру­шев...

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.