Аль­бер­то КАЇРО: «Ро­сія бре­ше, це — до­ве­де­ний, пу­блі­чно ого­ло­ше­ний факт»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ко­стян­тин ЯН­ЧЕН­КО

Ін­фо­гра­фі­ка в су­ча­сно­му су­спіль­стві — по­ту­жний тренд. Про­те в Укра­ї­ні які­сний ві­зу­аль­ний кон­тент ча­сті­ше спо­жи­ва­ють, ніж про­ду­ку­ють. Ін­тер­нет- до­те­пни­ки ма­лю­ють хі­ба що так зва­ні ме­ми, щоб роз­ва­жи­ти се­бе та «вір­ту­аль­ну ту­сов­ку», а от до сер­йо­зних ін­те­р­актив­них про­е­ктів ані в гро­ма­ди, ані в дер­жав­них уста­нов ру­ки по­ки що не до­хо­дять.

До­ки в роз­ви­не­них кра­ї­нах ін­фо­гра­фі­ку по­всю­дно ви­ко­ри­сто­ву­ють для зві­ту­ва­н­ня, опри­лю­дне­н­ня прийня­тих за­ко­нів, пе­ред­ви­бор­чої агі­та­ції та на­віть у вій­сько­вій спра­ві, в Укра­ї­ні ли­ше де­кіль­ка ме­діа-ком­па­ній і гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій про­во­дять по­лі­ти­ку від­кри­тих да­них. Пе­ре­ва­жно ві­зу­а­лі­за­ції да­них не на­вча­ють і на від­по­від­них фа­куль­те­тах укра­їн­ських ви­шів. Ви­ня­тком є хі­ба що ав­тор­ські кур­си мо­ло­дих спе­ці­а­лі­стів, які вже сьо­го­дні усві­дом­лю­ють справ­жню­ва­гу ін­фор­ма­ції, що про­мов­ляє.

Про пер­спе­кти­ви роз­ви­тку ві­зу­аль­них ме­діа « Дню » роз­по­вів один із твор­ців на­у­ки про ін­фо­гра­фі­ку, ав­тор книж­ки The Functional Art, аме­ри­кан­ський фа­хі­вець Аль­бер­то Каїро. Він із 2012 ро­ку ви­кла­дає у Шко­лі ко­му­ні­ка­ції Уні­вер­си­те­ту Ма­я­мі, очо­лює про­гра­му ві­зу­а­лі­за­ції Цен­тру комп’ютер­них на­ук цьо­го уні­вер­си­те­ту та є по­стій­ним спі­ке­ром най­впли­во­ві­ших сві­то­вих ле­кто­рі­їв із су­ча­сної жур­на­лі­сти­ки та ме­діа- ди­зай­ну. Не­що­дав­но зі сво­їм май­стер- кла­сом він від­ві­дав і Український Ка­то­ли­цький Університет у Льво­ві.

«День» як ме­діа-пла­тфор­ма, що по­слі­дов­но роз­ви­ває ру­бри­ку «Ін­фо­гра­фі­ка» на сво­є­му сай­ті, по­ці­ка­вив­ся в Аль­бер­то Каїро, яких змін че­ка­ти су­спіль­ству від ін­фор­ма­цій­ної до­би, як ви­хо­ва­ти в со­бі ме­діа-гра­мо­тність і ефе­ктив­но про­ти­сто­я­ти про­па­ган­ді.

— Ви за­хо­пи­ли­ся ін­фо­гра­фі­кою на по­ча­тку дев’яно­стих. То­ді ми­сте­цтво ві­зу­а­лі­за­ції да­них ще не мав осо­бли­во­го по­пи­ту. Як ста­ло­ся, що ви звер­ну­ли ува­гу са­ме на цей — те­пер уже про­гре­сив­ний — на­прям жур­на­лі­сти­ки?

— Під час на­вча­н­ня в уні­вер­си­те­ті я га­дав, що ста­ну ра­дій­ни­ком. Завжди під час пра­кти­ки ста­жу­вав­ся на мі­сце­вих хви­лях — чи­тав у сту­дії ве­чір­ні но­ви­ни. Про­те остан­ній ака­де­мі­чний рік я не над­то пе­ре­ймав­ся на­вча­н­ням, у ре­зуль­та­ті — у пра­кти­ці на омрі­я­но­му ра­діо ме­ні від­мо­ви­ли. На ща­стя, один зна­йо­мий про­фе­сор знав, що я з під­лі­тко­во­го ві­ку ці­ка­вив­ся ко­мі­кса­ми та вмів трі­шки ма­лю­ва­ти, тож він по­зна­йо­мив ме­не з ре­да­кто­ром не­ве­ли­чкої мі­сце­вої га­зе­ти, яка шу­ка­ла ін­тер­на з бо­дай при­бли­зним уяв­ле­н­ня­ми про гра­фі­ку. До ста­тей, які пи­са­ли шта­тні жур­на­лі­сти, тре­ба бу­ло ство­рю­ва­ти гра­фі­ки, та­бли­ці, ді­а­гра­ми... Я не знав про це ані­скіль­ки, але стар­ші ко­ле­ги да­ва­ли по­ра­ди, за­охо­чу­ва­ли, а ко­ли сто­су­ва­ло­ся ілю­стра­цій до їхніх ма­те­рі­а­лів, ми ро­би­ли ін­фо­гра­фі­ку всі­є­ю­ре­да­кці­єю . Че­рез пев­ний час ме­ні по­ча­ли вда­ва­ти­ся най­про­сті­ші ре­чі, а по­тім я за­хо­пив­ся й усві­до­мив, що хо­чу зро­би­ти ві­зу­а­лі­за­ці­ю­да­них спра­во­ю­сво­го жи­т­тя. За­раз ін­фо­гра­фі­ка — це мейн­стрім, май­же в ко­жній ефе­ктив­ній кра­ї­ні фа­хів­ці з аб­со­лю­тно рі­зних сфер ко­ри­сту­ю­ться цим.

—У сво­їй книж­ці The Functional Art ви за­зна­чи­ли, що ін­фо­гра­фі­ка — річ по­бу­то­ва, про­стий у ви­ко­ри­стан­ні ін­стру­мент, який до­по­мо­же впо­ра­ти­ся з най­рі­зно­ма­ні­тні­ши­ми ви­кли­ка­ми пов­сяк­ден­но­го жи­т­тя. Що ви ма­ли на ува­зі?

— Під час ре­є­стра­ції у со­ці­аль­них ме­ре­жах усі ми без­стра­шно де­ле­гу­є­мо об­чи­слю­валь­ним си­сте­мам те­ра­бай­ти осо­би­стої ін­фор­ма­ції, від­по­від­а­ю­чи на, зда­ва­ло­ся би, ба­наль­ні

Ві­до­мий ек­сперт роз­по­вів «Дню» про го­лов­ні прин­ци­пи ві­зу­а­лі­за­ції да­них

за­пи­та­н­ня: Як нас зва­ти? Скіль­ки нам ро­ків? Де ми жи­ве­мо та чим за­йма­є­мо­ся? Си­сте­ма на­ві­га­ції від­слід­ко­вує, де і як ча­сто ми бу­ва­є­мо. Та­ким чи­ном, ко­жна лю­ди­на має свою вір­ту­аль­ну істо­рію. Свої істо­рії ма­ють і мі­сця: на­при­клад, на­вчаль­ні за­кла­ди, спор­тив­ні клу­би, лі­кар­ні то­що. Ана­лі­зу­ю­чи ці істо­рії та впо­ряд­ко­ву­ю­чи їх за до­по­мо­гою ін­фо­гра­фі­ки, ко­жна лю­ди­на мо­же да­ти со­бі від­по­віді ледь не на всі за­пи­та­н­ня: де по­ши­ти ве­сіль­ну су­кню, як еко­ном­ні­ше від­по­чи­ти, ко­ли без­пе­чні­ше за­сма­га­ти на пля­жі. На­ве­ду при­клад. Ко­ли ми з ро­ди­но­ю­пе­ре­їха­ли до Ма­я­мі, я не знав, у яку шко­лу кра­ще від­да­ти сво­ю­ди­ти­ну. Ви- рі­шив по­чи­та­ти на сай­тах шкіл про за­галь­ну успі­шність. Та цьо­го ви­яви­ло­ся ма­ло. То­му я впо­ряд­ку­вав да­ні та зро­бив по­рів­няль­ні гра­фі­ки се­ре­дньої успі­шно­сті з чи­та­н­ня та ма­те­ма­ти­ки рі­зних шкіл. Те, що хо­ва­ло­ся під ба­ла­ми та оцін­ка­ми, ста­ло про­зо­рим. Пі­сля цьо­го я до­слі­див, які шко­ли є фа­во­ри­та­ми в окре­мих ра­йо­нах, зо­бра­зив гра­фі­чно за­ко­но­мір­но­сті між успі­шні­стю­кон­кре­тних шкіл і рів­нем со­ці­аль­но- еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку цих ра­йо­нів. Так, зві­сно, я при­ді­лив цьо­му за­ня­т­тю­ці­лий ве­чір. Але ку­ди від­да­ти ди­ти­ну пі­сля цьо­го — не сум­ні­вав­ся. Ін­фо­гра­фі­ка за ме­не зро­би­ла ви­бір.

— Сво­го ча­су ви ство­ри­ли пер­ші он­лайн-кур­си зі всту­пу до ві­зу­а­лі­за­ції да­них. Не­що­дав­но ін­тер­нет-ре­сурс Те­ха­сько­го уні­вер­си­те­ту в Ості­ні анон­су­вав ще одну он­лайн-про­гра­му, що сто­су­ва­ти­ме­ться ін­фо­гра­фі­ки. Яка ме­та ва­ши­хін­те­р­актив­ни­хле­кцій?

— Якщо по­ди­ви­ти­ся на мої пер­ші ро­бо­ти, а це по­ча­ток дев’ яно­стих, во­ни є аб­со­лю­тно кеп­ськи­ми. Я ви­тра­тив до­во­лі ба­га­то ча­су, щоб на­вчи­ти­ся ро­би­ти су­хі да­ні та ци­фри зро­зумі­ли­ми, есте­ти­чно при­ва­бли­ви­ми і та­ки­ми, що « го­во­рять » до ау­ди­то­рії та не­о­дмін­но за­пам’ ято­ву­ю­ться. Усі прин­ци­пи ці­єї спра­ви я пі­зна­вав шля­хом спроб і по­ми­лок, то­му го­лов­на ме­та всіх мо­їх кур­сів — збе­рег­ти час для лю­дей, які ви­рі­ши­ли опа­ну­ва­ти ін­фо­гра­фі­ку та ві­зу­а­лі­за­цію. На по­ча­тках ко­жно­му по­трі­бен на­став­ник. Ви мо­же­те ди­ви­ти­ся на гра­фік і ду­ма­ти, що йо­го ви­ко­на­но без­до­ган­но, а якщо по­ста­ви­ти де­кіль­ка за­пи­тань, як-от: «На­скіль­ки ці­лі­сно він від­обра­жає ре­аль­ну си­ту­а­цію? » , « Чи за­ли­ша­ю­ться у вас пи­та­н­ня що­до ви­сві­тле­ної те­ми? » , « Чи не ви­крив­лює ав­тор ін­фо­гра­фі­ки про­пор­ці­ю­цифр?», ви са­мі ті­єї ж ми­ті усві­дом­лю­є­те всі не­до­лі­ки та пе­ре­ва­ги ін­фо­гра­фі­ки. Я ві­рю, що те, чо­го я на­вчав­ся близь­ко се­ми ро­ків, мо­жна вкла­сти у дво­мі­ся­чний курс. То­му з уча­сни­ка­ми кур­сів ми вчи­мо­ся ви­яв­ля­ти ві­зу­аль­ні про­га­ли­ни в чу­жих до­роб­ках, вдо­ско­на­лю­ва­ти не­вда­лу ін­фо­гра­фі­ку, ви­ро­бля­ти свій кон­тент і, на­ре­шті, кри­ти­чно йо­го осми­слю­ва­ти.

— Сьо­го­дні, пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, ми всі є свід­ка­ми то­го, як тво­ри­ться мо­дер­на укра­їн­ська іден­ти­чність: на­ціо­наль­но сві­до­ма, го­то­ва пре­тен­ду­ва­ти на мі­сце в ЄС і бо­ро­ти­ся за свою не­за­ле­жність. Як із по­зи­цій ін­фо­гра­фі­ки укра­їн­ській вла­ді, ЗМІ та гро­ма­ді ефе­ктив­ні­ше ве­сти діа­лог із між­на­ро­дною спіль­но­тою, щоб бу­ти по­чу­ти­ми у сво­їх пра­гне­н­ня­хі на­ма­га­н­нях?

— У су­ча­сно­му сві­ті як жур­на­лі­сти, так і по­лі­ти­ки ви­ро­бля­ють ін­фор­ма­цій­ний про­дукт, який по­ши­рю­є­ться за до­по­мо­го­ю­ме­діа. Моя го­лов­на по­ра­да для всіх — за будь- яких об­ста­вин не бре­ха­ти. Адже ко­ли йде­ться про кіль­кість за­ги­блих сол­да­тів, ге­кта­ри звіль­не­ної те­ри­то­рії, зві­ти про ви­тра­че­ні ко­шти та ре­фор­ми дер­жав­но­го апа­ра­ту, аб­со­лю­тно скрізь є про­стір для ма­ні­пу­лю­ва­н­ня, ви­крив­ле­н­ня, на­пів­прав­ди та на­віть зви­чай­ної не­дба­ло­сті що­до да­них і їхньої пре­зен­та­ції. За­раз у сві­ті є спе­ці­а­лі­сти, які без­по­мил­ко­во по­мі­тять та­кі ре­чі, ли­ше ки­нув­ши по­гляд на «див­ну» або « пі­до­зрі­лу » ін­фо­гра­фі­ку, яко­ю­ча­сто-гу­сто ко­ри­сту­ю­ться для по­да­н­ня ін­фор­ма­ції, та обов’ яз­ко­во все пе­ре­ві­рять і з’ясу­ють. От, на­при­клад, у ме­не є кон­кре­тні до­ка­зи то­го, що Ро­сія бре­ше. Це до­ве­де­ний факт, ого­ло­ше­ний пу­блі­чно, то­му РФ мо­же біль­ше не роз­ра­хо­ву­ва­ти на до­ві­ру між­на­ро­дних лі­де­рів. Во­на бу­де дов­го ще не­сти імі­дже­ві втра­ти, а сьо­го­дні це є ду­же сер­йо­зним на­слід­ком на­віть для впли­во­вої кра­ї­ни з не­аби­яко­ю­ре­пу­та­ці­єю . То­му, щоб про­ти­сто­я­ти про­па­ган­ді, укра­їн­ське су­спіль­ство, вла­да та ЗМІ ма­ють бу­ду­ва­ти свою ри­то­ри­ку на фа­ктах і до­ка­зах, пе­ре­ві­ре­них і ґрун­тов­них, а це й є — го­лов­ні прин­ци­пи ві­зу­а­лі­за­ції.

— Як ви га­да­є­те, які пер­спе­кти­ви роз­ви­тку має ін­фо­гра­фі­ка? Нев­же й справ­ді — май­бу­тнє за ві­зу­а­лі­за­ці­єю?

— Я не вва­жа­ю­се­бе людиною, яка до­бре ро­бить про­гно­зи. Про­те вже за­раз ста­ю­свід­ком ди­фу­зії ба­га­тьох ра­ні­ше кла­си­чних і аб­со­лю­тно ста­лих спеціальностей. Я і жур­на­ліст, і ди­зай­нер, і на­у­ко­вець, сьо­го­дні в цьо­му не­має ні­чо­го див­но­го. Усі ми на пе­ри­фе­рії, бо це не скла­дно — ма­лю­ва­ти у Adobe Illustrator чи в Infogram, чи в Data Wrapper, а ра­ні­ше в це бу­ло не­мо­жли­во по­ві­ри­ти. Мій зна­йо­мий жур­на­ліст Джо­на­тан Кон із аме­ри­кан­сько­го жур­на­лу The New Republic одно­го ра­зу за­три­мав­ся в ре­да­кції, бо хо­тів до­пи­са­ти ста­т­тю. Ди­зай­не­рів уже не бу­ло, то­му він ви­рі­шив зро­би­ти ін­фо­гра­фі­ку са­мо­стій­но, впер­ше у жит­ті. Він вбив у Google: « Як про­сто і без­ко­штов­но зро­би­ти ін­фо­гра­фі­ку? » А по­тім на­ти­снув на по­си­ла­н­ня та зро­бив. Пе­ред тим, як від­да­ти своє тво­рі­н­ня у друк, Кон ски­нув зо­бра­же­н­ня ін­фо­гра­фі­ки в Twitter; я та де­я­кі ін­ші лю­ди по­кри­ти­ку­ва­ли, порадили, що змі­ни­ти. Я, на­при­клад, тіль­ки то­му, що ду­же впо­до­бав йо­го ста­т­тю, за­про­по­ну­вав змі­ни­ти ко­ло­ри­сти­ку. Кон при­слу­хав­ся, до­о­пра­цю­вав, і пов­но­цін­ний ілю­стро­ва­ний ма­те­рі­ал ви­йшов. Ра­ні­ше би під ним сто­я­ло три прі­зви­ща: жур­на­лі­ста, ди­зай­не­ра та про­гра­мі­ста. А за­раз тіль­ки одне. В цьо­му я й ба­чу май­бу­тнє: у кон­вер­ген­тно­сті, швид­ко­сті та ра­ціо­на­лі­змі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.