Те, що стра­шні­ше за тан­ки

В Укра­ї­ні гро­ма­дян­ське су­спіль­ство мо­ло­де й слаб­ке, але во­но є, в Ро­сії — по­мер­ло не на­ро­див­шись

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро ШУШАРІН, істо­рик, пу­блі­цист; Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

Ми­ну­ло­го че­твер­га в га­зе­ті «День» ви­йшов мій текст, що не­спо­ді­ва­но на­був до­да­тко­во­го сен­су. Йшло­ся про ім­пер­ську кон­стан­ту ро­сій­ської істо­рії, що ви­яв­ля­є­ться за будь-якої змі­ни вла­ди й еліт, на­віть при тим­ча­со­во­му роз­пу­ску ім­пе­рії, як це бу­ло про­тя­гом ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя аж дві­чі.

До дам до цьо го ли ше од не: хоч би що там вго­рі ві­дбу­ва­ло­ся, ме­тою вла­ди за­ли­ши­ться вла­да. І в Ро­сії не бу­де вла­ди, що дба­ти­ме про жи­т­тя й роз­ви­ток кра­ї­ни.

При цьо му я аб со лют но не мав на ува­зі чу­тки про зни­кне­н­ня Пу­ті­на, які по­пов­зли со­ці­аль­ни­ми ме­ре­жа­ми до мо­мен­ту пу­блі­ка­ції стат­ті. На кіль­ка днів усі ін ші те ми ста ли не сут тє ви ми для не­аби­якої кіль­ко­сті ро­сій­ських і ук ра їнсь ких по лі ти ків, гро мадсь ких і куль тур них ді - ячів, ін те лек ту а лів. Якщо при - ди ви ти ся, за ни ми сто я ло щось спіль­не в тлу­ма­чен­ні су­спіль­но­по лі тич но го устрою Ро сії. І з при­во­ду цьо­го спіль­но­го хо­че­ться їм ска­за­ти ось це:

Ну, до­бре, при­пу­сти­мо, ви пра ві. Пра ві ті, хто вва жає: все зло в про­па­ган­ді, і за два ти­жні ро сійсь кий на род мож на бу де обер­ну­ти на 180 гра­ду­сів.

Я так ро зу мію, па но ве ро - сій­ські ін­те­лі­ген­ти, що це від­по­від­ає ва­шим уяв­ле­н­ням про би­дло­ма­су нав­ко­ло вас, якою ви хо­че те ма ні пу лю ва ти, як ма ні пу - лю ють нею за раз... а хто, влас - не? Та та кі ж ін те лі ген ти, як і ви. Ду же час то ва ші од но кур с - ни­ки, одно­кла­сни­ки, лю­ди з тих же ту­со­вок, що й ви.

То ви що, від­чу­ва­ти­ме­те се­бе впев не ни ми й гор ди ми в та кій си­ту­а­ції? У вас до­да­сться люд­ської й гро­ма­дян­ської гі­дно­сті, якщо во ни по ступ лять ся вам міс - цем? Трид цять ро ків то му так са­мо ро­би­ли пе­ре­бу­до­ву, а пі­зні - ше по ча ли ро би ти де мо кра тію. Ви­йшло — са­мі ба­чи­те що.

А ви, па­но­ве укра­їн­ські ін­те­лі ген ти, ду ма є те, що ось так з ро­сі­ян зро­блять мирних су­сі­дів, які по­ва­жа­ють пра­во ін­ших на­ро­дів на са­мо­стій­ний роз­ви­ток? По пра цює тро хи зом бо я щик у пра­виль­но­му на­прям­ку й зом­бує на се лен ня по- ін шо му: дасть уста нов ку на доб ро й по літ ко - ре­ктність, і ви здо­бу­де­те спо­кій і впев не ність по ряд з та ким чу - довим су­сі­дом? Ось так одра­зу?

Звіс но, без глуз до. Особ ли во див­ний по­див сло­вам Пу­ті­на про го тов ність за сто су ва ти ядер ну зброю, що про зву чав у філь мі про за хват Кри му. Але ж не здриг нув ся ро сійсь кий на род, пи ша єть ся він ці­єю за явою. І Пу тін знав, що пи ша ти меть ся: три ра­зи до ньо­го ядер­ний шан­таж озву­чу­вав­ся топ-ме­не­дже­ра­ми держ­кор­по­ра­цій, двоє з яких ще й жур­на­лі­сти. То бу­ли Дми­тро Ки­се­льов, Ми­хай­ло Ле­он­тьєв і Ан­дрій Кос тін. Усі троє ро - сій­ські ін­те­лі­ген­ти.

Збу­ва­є­ться прогноз, зроб - ле­ний у га­зе­ті «День» на по­ча­тку ро ку ( № 12 за 27 січ ня 2015 р.): «На схо­ді Єв­ро­пи ви­ни­кає но­ва то­та­лі­тар­на ім­пе­рія, що во­ло­діє збро­єю ма­со­во­го ура­же­н­ня. Уже мож на го во ри ти про док т ри ну Пу ті на не ли ше на пост ра дянсь ко му прос то рі, а й сві­то­вій по­лі­ти­ці. Суть ці­єї до­ктри­ни в кон­вер­та­ції (або ка­пі­та - лі­за­ції) ядер­ної зброї. На світ че­кає від вер тий ре кет, ядер ний шан­таж з бо­ку Ро­сії, яка здир­ством під­три­му­ва­ти­ме вла­ду й ба­гат­ство сво­єї прав­ля­чої елі­ти».

Ти­ждень по­чав­ся з при­ве­де­н­ня в пов ну бой о ву го тов ність Пів ніч но го фло ту — основ но го но­сія ядер­ної зброї —і з ма­со­вих по­за­пла­но­вих пе­ре­ві­рок у мі­ні­стер­стві обо­ро­ни Ро­сії.

Ме­ні зда­є­ться не­ви­пад­ко­вим, що це збі га єть ся не ли ше з річ - ни цею за хва ту Кри му, а й зі звер нен ням Вер хов ної Ра ди до ООН з про хан ням про вве ден ня ми ро твор ців до Дон ба су. Ін­тер - на­ціо­на­лі­за­ція кон­флі­кту пря­мо про ти леж на стра те гії крем ля, йо го ба чен ню пост ра дянсь ко го про­сто­ру не про­сто як сфе­ри сво­го впли­ву, а як те­ри­то­рії дер­жав з обме­же­ною пра­во­суб’єктні­стю, не­пов­но­цін­ним суверенітетом.

Зро зу мі ло, що мі лі та рис­тсь - ка трі­ско­тня й пря­ме за­сто­су­ва­н­ня си­ли при­вер­та­ють най­біль­шу ува гу. Але час ти ною гіб рид ної вій­ни є й дії, спря­мо­ва­ні на роз­кол укра­їн­сько­го су­спіль­ства.

Го­лов­не зав­да­н­ня крем­ля в Укра ї ні — ізо лю ва ти на ці о - наль но- ак тив ну час ти ну сус - піль­ства, за­ли­шив­шись на­о­дин­ці з прав­ля­чою елі­тою й оби­ва­те­ля­ми, го­то­ви­ми вли­ти­ся в то­та­лі тар ну ма су. Най прос ті ший спо сіб ізо ля ції — під три му ва ти се­ред укра­їн­ської гро­мад­сько­сті ей­фо­рію: на­дії на швид­кий роз­вал ро­сій­ської ім­пе­рії й крах ре­жи­му Пу­ті­на. І, зро­зумі­ло, на­ціо­наль­ний нар­ци­сизм.

Це стра те гія. А го лов не так - тич не за вдан ня на сьо год ні — зда­ти Дон­бас на утри­ма­н­ня Ки­є­ву. Та­мо­шні ше­стір­ки вже на­віть звер ну ли ся із цьо го при во ду до Ол­лан­да й Мер­кель. Бу­де ці­ка­во зі­ста­ви­ти роз­мі­ри до­по­мо­ги дон­ба­сів­ським бан­ди­там і фа­кти­чно їх нім мо­сков­ським ку ра то рам з тим, скіль ки бу де ви тра че но на лі ку ван ня по ра не них ук ра їнсь - ких бій­ців і на до­по­мо­гу сім’ям за­ги­блих на тій див­ній вій­ні.

Але й нав’ язу ван ня Дон - ба­су Ки­є­ву — ча­сти­на за­галь­ної так ти ки, спря мо ва ної на по си - ле­н­ня со­ці­аль­ної на­пру­же­но­сті в ук ра їнсь ко му сус піль ст ві. При цьо му в ЗМІ й в ук ра їнсь ко му се­гмен­ті со­ці­аль­них ме­реж сти­ка єш ся з праг нен ням за твер ди - ти дум ку про не се рйоз ність на - ро­ста­ю­чих со­ці­аль­них кон­флі­ктів. Мов ляв, во ни знач но менш не­без­пе­чні, ніж ро­сій­ські тан­ки.

А во ни страш ні ші за тан ки. Один з мо­їх укра­їн­ських френ­дів ре­зон­но за­ува­жив, що для прав­ля чої ук ра їнсь кої елі ти на ці о - наль но від по ві даль на час ти на су­спіль­ства не менш не­без­пе­чна, ніж для крем ля. Про дов жу це спо­сте­ре­же­н­ня. При на­ро­стан­ні ви мог ре форм від ці­єї час ти ни сус піль ст ва сві до мо за охо чу ва - ти­ме­ться зро­ста­н­ня по­пу­ліст­ських на стро їв. І хто ста не га ран - том збе ре жен ня ста ту су ни ніш - ніх лю­дей у вла­ді?

Пра­виль­но, Мо­сква. І не ва­жли­во, що во­на в сто со­рок тре­тій раз у сво­їй істо­рії обду­рить тих, хто по­на­ді­є­ться на її під­трим­ку.

Укра ї ну від Ро сії за раз від­рі­зняє най­ва­жли­ві­ше і го­лов­ні­ше для жи­т­тя й роз­ви­тку бу­дья­кої на ції. Укра їнсь ке гро ма - дянсь ке сус піль ст во, яке мо же по­слу­жи­ти осно­вою для фор­му­ва­н­ня укра­їн­ської по­лі­ти­чної на­ції, жи­ве. І йо­го зу­си­л­ля спря­мо­ва­ні на на­ціо­наль­ний роз­ви­ток. Так, во­но мо­ло­де, слаб­ке, схиль­не до ба­га­тьох хво­роб зро­ста­н­ня, з яких най­не­без­пе­чні­ша — нар­ци­сизм. Але во­но існує.

У Ро сії си ту а ція ін ша. Во на не дзер каль на, не про ти леж на, во на са ме ін ша. Ро сійсь ка вес на вже від­бу­ла­ся. І пра­ві ті, хто так на зи ває за хват Кри му й вій ну в Дон ба сі, хо ча це ду же не при єм - ні лю­ди. Якщо Пу­тін ска­же, що Вол­га впа­дає в Ка­спій­ське мо­ре, не спе ре ча ти ся ж з ним. Так і з ро сійсь кою вес ною. Во на мо же бу ти ли ше без глуз дим і не щад - ним бун том усе ре ди ні кра ї ни, в якій зни­щу­є­ться гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція, цін­но­сті, будь-яка со­ці аль ність; або зов ніш ньою агре сі­єю.

При цьо­му ро­сій­ське гро­ма­дян­ське су­спіль­ство по­мер­ло не на­ро­див­шись. Йо­го як не бу­ло, так і не­має. Во­но са­ме при­сі­кає будь-які спро­би вла­сної по­яви ко­ла­бо­ра­ціо­ні­змом рі­зних ви­дів. Від хо­ді­н­ня у вла­ду до со­ці­аль­ної нар­ко­ма­нії, якою є всі так зва­ні ма­лі спра­ви. Хо­ча дав­но вже зро­зумі­ло: гро­ма­дян­ське су­спіль­ство по­чи­на­є­ться не з ма­ло­го, а з го­лов­но­го — не з під’їзду, а із за­лу для гри в м’яч і Май­да­ну.

І це чу­до­во ро­зу­мі­ють у крем­лі. Там си­дять осві­че­ні й ро­зум­ні ро­сій­ські ін­те­лі­ген­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.