Будні во­лон­те­рів-«ева­ку­а­то­рів»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Єв­ген Ка­плін що­ти­жня з ко­ман­дою ви­во­зить мирних ме­шкан­ців із зо­ни бо­йо­вих дій. Про тру­дно­щі й успі­хи та­ких по­їздок — в ін­терв’ю «Дню»

За два остан­ні мі­ся­ці хар­ків­ські акти­ві­сти про­е­кту «Гу­ма­ні­тар­ної мі­сії до­по­мо­ги мир­но­му на­се­лен­ню зо­ни вій­сько­во­го кон­флі­кту» ви­ве­зли з Лу­ган­щи­ни май­же 300 осіб. В основ­но­му це ді­ти, жін­ки, лі­тні лю­ди, ін­ва­лі­ди, ме­шкан­ці спе­ці­а­лі­зо­ва­них за­кла­дів, про яких ма­ла б по­дба­ти дер­жа­ва. На­то­мість вве­де ний у січ ні про пус к ний ре - жим бло­кує ви­їзд мир­но­го на­се лен ня, го во рять во лон те ри. Остан ня по їз д ка ак ти віс там за­пам’ята­лась тим, що про­тя­гом се ми го дин ав то бус із 11 діть ми та їх ні ми ма те ря ми про­три­ма­ли на КПП «Кра­снян ка » . Один із ба таль йо нів МВС чі­тко до­три­му­вав­ся на­ка­зу: о вось мій ве чо ра пе ре кри - ва­ти до­ро­гу. У ту ніч бу­ло мі­нус сім гра­ду­сів мо­ро­зу. А в ав­то­бу­сі — ді­ти. До­звіл на про­їзд отри­ма­ли аж о шо­стій ран­ку. Чо­му тра­пля­ю­ться по­ді­бні ін­ци ден ти, чо му дер жа ва до сі сто­їть осто­ронь си­стем­но­го ви­ве­зе­н­ня мирних ме­шкан­ців оку­по­ва­них те­ри­то­рій — про це «День» роз­пи­тав ко­ор­ди­на­то ра про ек ту « Гу ма ні тар ної мі­сії до­по­мо­ги мир­но­му на­се­лен­ню зо­ни вій­сько­во­го кон­флі­кту» Єв­ге­на КА­ПЛІ­НА.

«ЕВА­КУ­А­ЦІЯ ВІД­БУ­ВА­Є­ТЬСЯ ЗАВ­ДЯ­КИ ДО­БРІЙ ВО­ЛІ ВІЙ­СЬКО­ВИХ»

— У зві ті про свою остан­ню по­їзд­ку ви роз­по­від­а­ли, що во дій ав то бу са усю ніч не ви - ми кав піч ку, щоб діт ла хи не змер­зли. Як ча­сто від­бу­ва­ю­ться та­кі «бло­ка­ди»?

— По­ді­бні ви­пад­ки у нас не ча­сто ви­ни­ка­ють, але це до­во­лі роз­по­всю­дже­на про­бле­ма, осо­бли­во пі­сля вве­де­н­ня про - пу­скно­го ре­жи­му. Пе­ре­ста­ли пра­цю­ва­ти пе­ре­ві­зни­ки. Біль­шість во­лон­тер­ських груп, ко­трі мо­гли ви­во­зи­ти лю­дей, на­ра­зі не мо­жуть цьо­го ро­би­ти, бо не зна­хо­дять спіль­ної мо­ви зі сто­ро­на­ми кон­флі­кту. Нам вда­є­ться пе­ре­їха­ти на ту сто­ро­ну, ве­де­мо пе­ре­го­во ри за де­кіль­ка днів до по­їзд­ки з укра­їн­ською сто­ро­ною, пе­ре­да­є­мо в штаб АТО да­ні про лю­дей, яких бу­де­мо ви­во­зи­ти. Вій­сько­ві нам за­без­пе­чу ють ко­ри­дор, але це не по­лі­ти­ка дер­жа­ви. Це від бу­ва єть ся за вдя ки до­брій во­лі вій­сько­вих із тих се­кто­рів, з яки­ми спів­пра­цю­є­мо. Ми ви­во­зи­мо лю­дей че­рез Ста­ни­цю-Лу­ган­ську, за­раз це більш-менш ти­хе мі­сце. А офі­цій­но про­пу­скний пункт там за кри тий, там ст о ять доб ро­воль­чі ба­таль­йо­ни, яким ке­рів­ни­цтво да­ло на­каз ні­ко­го не пу­ска­ти і не ви­пу­ска­ти, на­віть при на­яв­но­сті про­пу­сків. Че­рез вве­де­н­ня про­пу­скно го ре­жи­му у ба­га­тьох во­лон­те­рів ви­ни­кли про­бле­ми із до­став­кою гу­ма­ні­тар­них ван­та­жів. На­при­клад, хтось при­ніс па­чку під­гу­зок чи бан­ку ту­шон­ки, щоб вез­ти ці ре­чі, не­об­хі­дні то- вар­но-транс­порт­ні на­кла­дні, сер­ти­фі­ка­ти яко­сті на про­ду­кцію, че­ки то­що. Бабуся, яка при­не­сла кі­ло­грам гре­чки, не при­но­сить же з со­бою че­ки чи се р ти­фі ка­ти. Бу­ва ють екс­тре ні ви­пад­ки, ко­ли у лю­дей не­має мо­жли­во­сті че­ка­ти два-три ти­жні на ви­го­тов­ле­н­ня про­пу­сків. І як ви­їха­ти з те­ри­то­рії, що кон­тро­лю­є­ться бо­йо­ви­ка­ми, за тим про­пу­ском, теж не­зро­зумі­ло.

— Про ці про­бле­ми во­лон­те­ри та мир­ні ме­шкан­ці го­во­ри­ли ще з са­мо­го по­ча­тку ро­бо­ти про­пу­скно­го ре­жи­му. Ми пи­са­ли у га­зе­ті істо­рії лю­дей, які не мог ли ви їха ти з До - не­цька у Дні­про­пе­тровськ, бо не зна­ли, ку­ди йти за про­пу­ском, скар­жи­лись гро­ма­дя­ни і на ба­га­то­го­дин­ні чер­ги...

— Ста ни ця- Лу гансь ка, Ща­стя — на на­ших очах лю­ди на ма га ли ся тут від да ти до ку - мен ти, а там сто ять хлоп ці, які не зна­ють, ку­ди їх ді­ва­ти і що з ти­ми па­пе­ра­ми ро­би­ти.

ЕВА­КУ­А­ЦІЯ: З ВО­ЛОН­ТЕ­РА­МИ АБО — ЧЕ­РЕЗ ТЕ­РИ­ТО­РІЮ РО­СІЇ

— Чо­му до­сі про­пу­скна си­сте­ма не пра­цює і чи без­пе­чна во­на для лю­дей, адже до­во­ди­ться по кіль­ка ра­зів їзди­ти по мі­сцях, де мо­жуть іти бої?

— Во ни не без печ ні, бо це зви чай ні бе тон ні пли ти бі ля блок пос тів, прак тич но у від - кри­то­му по­лі, на про­стрі­лю­ва­ній те­ри­то­рії. Про пу­скний ре­жим не ви ко нує сво їх фун к - цій: не за­три­мує ні­я­ких те­ро­рис тів із то го бо ку, для цьо го до стат ньо ве ли кої кіль кос ті блок­по­стів. Ми ко­ли з Хар­ко­ва до Лу­ган­ська їде­мо, оми­нає мо від 30 до 40 блок пос тів. Во ни там бу ли і до вве ден ня про пуск но го ре жи му, і зав ж - ди ви яв ля ли пев ну кіль кість лю­дей. На наш по­гляд, це пев­на бло­ка­да для мир­но­го на­се - ле­н­ня. Є кіль­ка ва­рі­ан­тів: ви­їж д жа ти на Хар ків щи ну в об’ їзд че рез Ро сію, че рез не - кон­тро­льо­ва­ні ді­лян­ки кор­до­ну, або за до­по­мо­гою во­лон­те­рів, які здат ні вес ти пе ре го - вор­ні про­це­си. Біль­ше ва­рі­ан - тів ева­ку­а­ції не­має. Ко­ли гро­ма­дя­ни ви­їжджа­ють че­рез Ро­сію, отри­му­ють ще й штра­фи, що не­о­фі­цій­но пе­ре­тну­ли кор­дон, від 1700 до 4000 гри­вень.

— Якщо про­пу­скна си­сте­ма бло­кує ви­їзд мирних жи­те­лів, чи мо­жна бу­ло б обі­йтись без неї, як що сво їх фун к цій во­на все одно не виконує? Чи якось по-ін­шо­му ор­га­ні­зу­ва­ти ви­їзд мирних лю­дей?

— Ін­шо­го шля­ху, ніж від­мі­на цьо­го ре­жи­му, не ба­чу.

«ОСТАН­НЬО­ГО РА­ЗУ ВИ­ВО­ЗИ­ЛИ БА­БУ­СЮ. ЇЙ 98 РО­КІВ»

— Ви на зва ли ка те го рії лю дей, яких ви во зи те: ді ти, жін ки, лю ди по хи ло го ві ку, тоб­то ті гро­ма­дя­ни, яких ма­ла б сис тем но ева ку ю ва ти дер - жа­ва. Чо­му до­сі цьо­го не зро­бле­но?

— На мо­їй пра­кти­ці я знаю де­кіль­ка ви­пад­ків дер­жав­ної ева­ку­а­ції, ко­ли мі­сце­ві ор­га­ни вла­ди ви­ді­ли­ли ав­то­бу­си для ви­їзду з Де­баль­це­во­го, і по­ка­за­ли це по те­ле­ба­чен­ню. Біль­ше та­ко­го не ба­чив ні ра­зу. Ди­тя­чі бу­дин­ки сі­мей­но­го ти­пу дер­жа­ва зо­бов’яза­на утри­му­ва­ти, є за­кла­ди, що ли­ши­лись на не­під­кон­троль­ній те­ри­то­рії, лю­ди не отри­му­ють со­цви­плат, ми умов­ля­є­мо їх ви­їха­ти. Ні­хто з дер­жав­них чи­нов­ни­ків не по­ці­ка вив ся ни ми. Лю­ди, мо же, і ду­ма­ють про ви­їзд, але їха­ти в не­ві­до­мість — не хо­чуть.

— Біль шість цих лю дей че­ка­ють сво­го ча­су «Ч»?

— Основ­на ма­са ви­їжджає, ко ли вже стрі ля ють близь ко. За раз ні би ти хі ше, але лю ди все одно про­сять ви­во­зи­ти їх, бо не­при­да­тні для жи­т­тя умо­ви. Є ма­ми з ді­тьми, яким не­об хід на ме дич на до по мо га, тре­ба про­ве­сти опе­ра­цію. Є ди­тя­чі бу­дин­ки сі­мей­но­го ти­пу, які не от ри му ють дер жав ної під­трим­ки. — Як во­ни вас зна­хо­дять? — Є во лон те ри, які в різ - них мі­стах про­по­ну­ють ви­їжджа­ти, від То­ва­ри­ства Чер­во­но­го Хре­ста про­сять до­по­мог­ти у тяж­ких ви­пад­ках, вивезти пен сі о не рів. Остан ній раз ви­во­зи­ли ба­бу­сю, їй 98 ро­ків. Пи шуть нам на сто рін ку в Ін­тер­не­ті, за день по 100—200 по ві дом лень при хо дить. Так са­мо дзво­нять. Є ор­га­ні­за­ції, з яки ми спів пра цю є мо, во ни прий ма ють за яв ки на га ря чу лі­нію і пе­ре­да­ють їх нам. Нас ні­хто не за­без­пе­чує транс­пор­том, ні лі­тра бен­зи­ну з лі­та не да ла дер жа ва. Жи ве мо за вла­сні ре сур си, на по жер т ву - ван ня при ват них осіб, у во - лон те рів є осо бис тий транс - порт, ним і ко­ри­сту­є­мось.

70 ЗА­КЛА­ДІВ ЗА­КРИ­ТО­ГО ТИ­ПУ ДО­СІ НА ТЕ­РИ­ТО­РІЇ ЛУ­ГАН­ЩИ­НИ

— А якщо йде­ться про спе­ці­а­лі­зо­ва­ні бу­дин ки, ко­ли пе­ре се ли ти тре ба кіль ка де сят - ків осіб, ще й з осо­бли­ви­ми по­тре ба ми, як зна хо ди те від по - ві­дні за­кла­ди?

— Та­ких гро­ма­дян пе­ре­да­ва ли в хос пі си або бла го дій - ним фон­дам, які вла­што­ву­ва­ли їх у ана ло гіч ні за кла ди на мир­ній те­ри­то­рії. Що­до ди­тя­чих бу­дин­ків сі­мей­но­го ти­пу, не завжди «ЛНР» дає їх вивезти, во­ни вва­жа­ють, що це їхні гро ма дя ни. Прос ті ше їх від - пус ка ють на те ри то рію Ро сії, ніж в Укра ї ну. Якщо об’ єк - тив но го во ри ти, то на ба га то біль­ше тру­дно­щів у нас з укра­їнсь кою сто ро ною, зок ре ма з до­бро­воль­чи­ми ба­таль­йо­на­ми, які не ма­ють ні­якої ко­ор­ди­на­ції з вій­сько­ви­ми, та не зро­зу­мі ло, ко му во ни під по ряд ко - ву ють ся.

— Яких би дій ви хо ті ли від дер­жа­ви?

— Ми вже ро­би­мо ту ро­бо­ту, яку ма­ла б ви­ко­ну­ва­ти дер­жа­ва. У пер­шу чер­гу тре­ба ева­ку ю ва ти спец зак ла ди. За на - ши­ми да­ни­ми, на Лу­ган­щи­ні зна­хо­ди­ться близь­ко 70 за­кла­дів за­кри­то­го ти­пу, від дит­бу­дин­ків до хо­спі­сів та бу­дин­ків для літ ніх лю дей. Жо ден із них не ви ве зе но. Де які з них бу­ли близь­ко до зо­ни бо­йо­вих дій. Є пси­хо­нев­ро­ло­гі­чний ін­тер­нат у Слов’яно­серб­ську, на пе ре до вій май же, там по над 100 лю­дей не­ді­є­зда­тних, яких на сво­їх ма­ши­нах ми не мо­же­мо ви вез ти. Для цьо го тре ба спец тех ні ка, ре ані мо бі лі, ті ре­сур­си, які є в ор­га­нів вла­ди. Біль­ше то­го, ко­ли ми по­ча­ли роз мо ву з ук ра їнсь кою сто ро - ною, що цих лю­дей тре­ба ви­во­зи ти, у Мін соц по лі ти ки нам ска за ли, що ні чо го про ці за - кла ди не зна ють. За раз тре ба ро­би­ти пов­но­цін­ну ева­ку­а­цію, ре жим над зви чай ної си ту а ції це пе­ред­ба­чає.

ГРО­МА­ДЯН­КА РО­СІЇ — У РОЛІ ПЕ­РЕ­ГО­ВОР­НИ­КА

— Але ра­зом з цим дер­жа­ва по вин на про ду ма ти, ку ди цих лю­дей по­се­ли­ти, чо­го теж до­сі не зро­бле­но.

— Я був у Гру­зії у 2008 ро­ці, за два мі ся ці пі сля за кін - че­н­ня кон­флі­кту вла­да збу­ду­ва ла мо біль ні міс теч ка на 15 ти сяч осіб. І без кош тов но на­да­ла їх лю­дям. У нас кра­ї­на еко­но­мі­чно силь­ні­ша, біль­ша за Гру­зію, і не зро­би­ла на­віть одні­єї де­ся­тої від цьо­го об­ся­гу. Ба га то є при мі щень, які пус - ту­ють, їх мо­жна пе­ре­про­фі­лю­ва­ти і ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти.

— Ви ча­сто у сво­їх по­стах зга ду є те жур на ліс т ку Вік то - рію Ів­лє ву, во на гро ма дян ка Ро­сії? Ча­сто до­по­ма­гає з ева­ку аці­єю ?

— Так, во­на гро­ма­дян­ка Ро­сії, один з основ­них на­ших пе ре го вор ни ків. Я, на прик - лад, не на всі те ри то рії мо жу за­їжджа­ти, зокре­ма, у «ДНР». Вік то рія ко рис ту єть ся сво їм ро­сій­ським па­спор­том, віль­но ту­ди по­тра­пляє. Ми пра­цю­є­мо ра­зом і ева­ку­ю­є­мо лю­дей ли­ше на те­ри­то­рію Укра­ї­ни.

— На ос та нок роз ка жіть, ко­ли у вас на­сту­пна по­їзд­ка і ку­ди са­ме?

— Ско­ро пла­ну­є­ться скла­дна ева­ку­а­ції з Лу­ган­ська, Пер­во­май­ська, Ал­чев­ська, Ста­ха­но­ва. Ми не бе­ре­мо всіх під­ряд, а ли­ше скла­дні ви­пад­ки, фор­му­є­мо 50—60 осіб, яким не­об­хі­дно ви­їха­ти. У пер­шу чер­гу це сім’ї, у яких по п’ять-шість ді­тей, ко­трі го­ло­ду­ють, ви­во­зи­мо тіль­ки мам, без тат. Ви­їзди­мо десь раз у ти­ждень. Ра­ні­ше бу­ли у Чор­ну­хі­но­му на­ші во­дії, які ви­во­зи­ли лю­дей що­ден­но. За­раз га­ря­чих то­чок з укра­їн­ської сто­ро­ни, де бу­ла б вкрай тер­мі­но­ва на­ша до­по­мо­га, не­має, то­му за­йма­є­мось скла­дни­ми ева­ку­а­ці­я­ми. Бо ма­ло во­лон­тер­ських груп, які про­во­дять та кі не про­сті пе ре­го во­ри...

ФОТО ЗІ СТО­РІН­КИ FACEBOOK ЄВ­ГЕ­НА КА­ПЛІ­НА

ЄВ­ГЕН КА­ПЛІН РА­ЗОМ ІЗ СВО­ЄЮ КО­МАН­ДОЮ НЕ ЛИ­ШЕ ВИ­ВО­ЗЯТЬ ЛЮ­ДЕЙ ІЗ ЗО­НИ АТО, А Й ДО­ПО­МА­ГА­ЮТЬ ТИМ, ХТО ВИ­РІ­ШИВ ЛИ­ШИ­ТИ­СЯ ЧИ НЕ МАЄ ЗМО­ГИ ПО­КИ­НУ­ТИ ДО­МІВ­КУ, – ПРИ­ВО­ЗИТЬ ЇМ ПРО­ДУ­КТИ І НЕ­ОБ­ХІ­ДНІ РЕ­ЧІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.