Ко­ли че­ка­ти «очної став­ки» олі­гар­хів?

Бо­рис ФІЛАТОВ: «Во­ни всі си­ді­ли і на­ма­га­ли­ся при­го­ту­ва­ти со­бі «ша­шлик», а в ре­зуль­та­ті — спа­ли­ли «вла­сний бу­ди­нок»

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Іван КАПСАМУН, Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, На­та­лія БІЛОУСОВА, Дми­тро КРИВЦУН,

фото Руслана КАНЮКИ,«День»

— Не­що­дав­но го­ло­ва пар­ла­мен­ту Во­ло­ди­мир Грой­сман ві­дзві­ту­вав за 100 днів ро­бо­ти Вер­хов­ної Ра­ди. Як ви оха­ра­кте­ри­зу­є­те цей пе­рі­од?

— На мою дум­ку, в пар­ла­мен­ті є пев­ний не­до­лік. З ве­ли­кою кіль­кі­стю по­за­фра­кцій­них де­пу­та­тів, зокре­ма па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­них, ке­рів­ни­цтво Ра­ди не­до­пра­цьо­вує. На­при­клад, я вхо­джу до По­го­джу­валь­ної Ра­ди, оскіль­ки є го­ло­вою Спе­ці­аль­ної кон­троль­ної ко­мі­сії з пи­тань при­ва­ти­за­ції. Але ме­ні ні­хто не ка­же, що і як ми зби­ра­є­мо­ся роз­гля­да­ти і обго­во­рю­ва­ти. Зви­чай­но, у ме­не є мо­жли­вість ді­ста­ти ін­сай­дер­ську ін­фор­ма­цію, яка в прин­ци­пі не при­хо­ва­є­ться, про­те си­стем­ної ро­бо­ти з по­за­фра­кцій­ни­ми де­пу­та­та­ми я не ба­чу. Так, якщо ми ві­зьме­мо пи­та­н­ня, пов’яза­ні з го­ло­су­ва­н­ням за «за­ко­ни МВФ», то я прин­ци­по­во про­го­ло­су­вав «за», оскіль­ки ро­зу­мів, що іна­кше кра­ї­на впа­де у яму. Але вва­жаю, що ке­рів­ни­цтву пар­ла­мен­ту і йо­го го­ло­ві Грой­сма­ну по­трі­бно біль­ше пра­цю­ва­ти з по­за­фра­кцій­ни­ми де­пу­та­та­ми.

З дру­го­го бо­ку, якщо сте­жи­ти за мо­єю ри­то­ри­кою, то за­раз я зна­чно мен­ше по­чав кри­ти­ку­ва­ти Пре­зи­ден­та. Не то­му, що в ме­не чи в ко­гось іще є пев­ні домовленості. Про­сто я ро­зу­мію, що по­трі­бно від­хо­ди­ти від по­пу­лі­зму. Пре­зи­дент мо­же по­до­ба­ти­ся нам чи не по­до­ба­ти­ся, але є зов­ні­шньо­по­лі­ти­чні пи­та­н­ня, і ми по­вин­ні ви­зна­ва­ти йо­го успі­хи в цьо­му на­пря­мі. Я як лю­ди­на, яка на­ма­га­є­ться ди­ви­ти­ся на об’єктив­не від­обра­же­н­ня ре­аль­но­сті, ро­зу­мію, що в ме­не зна­чно мен­ше ін­фор­ма­ції. Адже я не спіл­ку­ю­ся з Оба­мою чи Мер­кель, то­му я мо­жу ли­ше ви­сло­ви­ти свою дум­ку і став­ле­н­ня до си­ту­а­ції. Але кри­ча­ти, що Пре­зи­дент усе ро­бить не­пра­виль­но і що я знаю, як кра­ще, — без­від­по­від­аль­но.

ПРО КО­А­ЛІ­ЦІЮ

— У нас ми­ну­ло­го ти­жня в ре­да­кції був член пре­зи­дент­ської фра­кції «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка» Ві­та­лій Купрій. То він із ще біль­шою кри­ти­кою від­гу­ку­вав­ся про ро­бо­ту пар­ла­мен­ту і про вза­є­ми­ни в са­мій фра­кції БПП. У чо­му про­бле­ма, чо­му до­сі існу­ють та­кі за­кри­ті про­це­си в пар­ла­мен­ті?

—Я б не в усьо­му по­го­див­ся з Ві­та­лі­єм Ку­прі­єм, який є мо­їм близь­ким дру­гом. Мо­жли­во, йо­му зсе­ре­ди­ни фра­кції си­ту­а­цію ви­дно кра­ще. Що­прав­да, якщо він до­три­му­ва­ти­ме­ться та­кої кри­ти­ки, то, най­імо­вір­ні­ше, пі­де з БПП услід за мною. Він пра­во­за­хи­сник і має кри­ти­чний під­хід до будь-яких про­це­сів. Я ж лю­ди­на з бі­зне­су, у ме­не пра­гма­ти­чні­ші по­гля­ди.

За­га­лом, я не ду­маю, що сто­сов­но та­ки­х­про­це­сів у Ра­ді є якийсь злий за­мір. Я спо­сте­рі­гав, як по­во­див­ся Во­ло­ди­мир Грой­сман спо­ча­тку, ко­ли він став спі­ке­ром пар­ла­мен­ту: про­дав­лю­вав за­ко­ни, по­ру­шу­вав ре­гла­мент, до­зво­ляв со­бі гру­бі­я­ни­ти... Але з ча­сом Грой­сман до­сить ви­ріс в мо­ї­хо­чах— у ньо­го гар­не по­чу­т­тя гу­мо­ру, він на­віть мо­же ви­тон­че­но «по­тро­ли­ти» Ля­шка, по­про­си­ти ме­не по­го­во­ри­ти з Па­ра­сю­ком, аби той мен­ше ви­ска­ку­вав на три­бу­ну. До то­го ж він до­бре від­чу­ває всі про­це­си, які від­бу­ва­ю­ться в пар­ла­мен­ті. З ним у ме­не скла­да­є­ться нор­маль­ний діа­лог — я завжди мо­жу пі­ді­йти до ньо­го і обго­во­ри­ти по­трі­бні пи­та­н­ня, а він, у свою чер­гу, мо­же звер­ну­ти­ся до ме­не з яки­мись про­ха­н­ня­ми.

Мо­жли­во, у фра­кції БПП до та­ко­го діа­ло­гу ще не ді­йшли, мо­жли­во, у ни­хє пе­ре­ко­на­ність, що їхня ве­ли­че­зна «гі­пер­фра­кція» з 160 де­пу­та­тів мо­же про­да­ви­ти будь-який за­кон. Але все одно по­зи­тив­ний тренд при­су­тній. Якщо ра­ні­ше по­за­фра­кцій­ним де­пу­та­там вза­га­лі не на­да­ва­ли сло­во, оскіль­ки за ре­гла­мен­том пра­во ви­сту­па­ти ма­ють ли­ше чле­ни де­пу­тат­ських фра­кцій і груп, то за­раз та­ка мо­жли­вість є.

— За­раз ба­га­то пи­шуть про те, що усе­ре­ди­ні ко­а­лі­ції по­си­лю­ю­ться су­пе­ре­чно­сті. Чи є для цьо­го під­ста­ви?

— Якщо ми го­во­ри­мо про роз­вал ко­а­лі­ції, то, хоч би як це па­ра­до­ксаль­но зву­ча­ло від де­пу­та­та, який пе­ре­бу­ває в опо­зи­ції, про­те це пер­ше, чо­го я не хо­тів би. У пар­ла­мен­та­рі­їв є ро­зу­мі­н­ня і мо­раль­на від­по­від­аль­ність пе­ред кра­ї­ною, що мо­жна сва­ри­ти­ся, з’ясо­ву­ва­ти сто­сун­ки, по-рі­зно­му го­ло­су­ва­ти, але ко­а­лі­ція має існу­ва­ти. Якщо во­на ро­зва­ли­ться, то в кра­що­му ра­зі це до­ро­га в 2004 рік, а в гір­шо­му — до роз­па­ду кра­ї­ни. Ми як лю­ди, які по­зи­ціо­ну­ють се­бе як па­трі­о­ти­чну про­укра­їн­ську опо­зи­цію, не на­ма­га­є­мо­ся по­си­ли­ти від­цен­тро­ві тенденції, оскіль­ки це без­від­по­від­аль­но.

— Хто ж роз­гой­дує «чо­вен» ко­а­лі­ції?

— Я не ду­маю, що хтось сто­їть на чо­лі роз­гой­ду­ва­н­ня «чов­на» — він роз­гой­ду­є­ться за ра­ху­нок при­ро­дної на­яв­но­сті дис­ба­лан­су усе­ре­ди­ні ко­а­лі­ції. Усі ді­ють одна­ко­во у сво­ї­хін­те­ре­сах— десь Юлія Во­ло­ди­ми­рів­на, десь Олег Ва­ле­рі­йо­вич, десь ін­ші, адже на­віть БПП — це ри­хла, амор­фна фра­кція, в якій є рі­зні скла­до­ві. Якщо звер­ну­ти ува­гу, то пред­став­ни­ки гру­пи УДАР у БПП під час ви­сту­пу де­кла­ру­ють свою на­ле­жність до пар­тії Кли­чка. Це ро­би­ться з при­стріл­кою на мі­сце­ві ви­бо­ри. Ми ба­чи­мо, що та­кож по-рі­зно­му по­во­ди­ться і «Са­мо­по­міч».

— Існу­ють якісь стра­те­гі­чні домовленості, які є осно­вою ко­а­лі­ції, чи по­трі­бні по­стій­ні та­кти­чні опе­ра­ції, які ма­ють укла­да­ти­ся під час ухва­ле­н­ня тих чи тих рі­шень?

— Якщо го­во­ри­ти іде­а­лі­сти­чно, то ко­а­лі­ція три­ма­є­ться пе­ред­усім на ро­зу­мін­ні де­пу­та­та­ми гі­пер­цін­но­сті кра­ї­ни. У пар­ла­мен­ті за­сі­да­ють рі­зні лю­ди — фа­кти­чно це екс­тра­по­ля­ція су­спіль­ства. Але не­за­ле­жно від від­мін­но­стей в ін­те­ре­сах, по­лі--

ти­чни­хп огля­да­хчи мо­раль­но-ети­чни­хри­сах­де­пу­та­тів, за­га­лом Ра­да ме­ні по­до­ба­є­ться — во­на на­ла­што­ва­на па­трі­о­ти­чно і ме­ні в ній лег­ко ди­ха­є­ться. І це ро­зу­мі­н­ня по­тре­би єд­но­сті три­має си­ту­а­цію. Але во­дно­час пан Яце­нюк по­стій­но на­ма­га­є­ться па­ра­зи­ту­ва­ти на цьо­му. Якщо Грой­сман по­чав ево­лю­ціо­ну­ва­ти з пер­шо­го дня в пар­ла­мен­ті, то Яце­нюк по­чав змі­ню­ва­ти­ся в ри­то­ри­ці ли­ше під час остан­ньо­го го­ло­су­ва­н­ня за за­ко­ни по МВФ. До цьо­го він при­хо­див і з ло­жі уря­ду ка­зав: «Ви це не ро­зу­мі­є­те», «Ви цьо­го не чи­та­ли», «Мо­же, вам да­ти каль­ку­ля­тор?». Та­ка хам­ська по­ве­дін­ка ви­кли­ка­ла вну­трі­шнє від­тор­гне­н­ня у де­пу­та­тів. Під час же остан­ньо­го п’яти­ра­зо­во­го го­ло­су­ва­н­ня за пен­сій­ний за­кон Яце­нюк, хоч і з на­пів­зну­ща­н­ням, але ска­зав: «У нас най­кра­ща про­єв­ро­пей­ська ко­а­лі­ція, най­кра­щі де­пу­та­ти». І це спо­до­ба­ло­ся пар­ла­мен­та­рі­ям, адже, ко­ли лю­ди ба­чать, що існує діа­лог і ба­жа­н­ня обго­во­рю­ва­ти пи­та­н­ня, во­ни йдуть на­зу­стріч.

ПРО СПЕ­ЦКО­МІ­СІЮ З ПРИ­ВА­ТИ­ЗА­ЦІЇ

— Ко­ман­да вла­ди за­раз актив­но «пе­да­лює» те­му при­ва­ти­за­ції. Ва­ша оцін­ка — на­скіль­ки ро­зум­но за­раз про­да­ва­ти за­ли­шки дер­жмай­на?

— Я го­во­ри­ти­му окре­мо про оцін­ку ко­мі­сії і про свою осо­би­сту оцін­ку.

Ко­мі­сія з при­ва­ти­за­ції має усе­ре­ди­ні до­сить дру­жню атмо­сфе­ру. На пер­шо­му за­сі­дан­ні ми ви­рі­ши­ли, що з прин­ци­по­ви­хпи­тань до­три­му­ва­ти­ме­мо­ся ви­клю­чно кон­со­лі­до­ва­ної по­зи­ції, оскіль­ки ко­мі­сія — це ко­ле­гі­аль­ний ор­ган. Ми ще не ухва­лю­ва­ли про­то­коль­но­го рі­ше­н­ня що­до но­вої при­ва­ти­за­ції, але у нас — до­сить ске­пти­чне став­ле­н­ня до при­ва­ти­за­ції в то­му ва­рі­ан­ті, як йо­го ба­чить уряд у цей істо­ри­чний пе­рі­од. Є про­сте по­ясне­н­ня цьо­го: ко­ли в кра­ї­ні вій­на, то всі акти­ви не­до­оці­не­ні, то­му не­має охо­чих ін­ве­сту­ва­ти. Від­по­від­но, тре­ба бу­де про­да­ти все за ко­пій­ки. Це озна­чає, що бю­джет осо­бли­во не по­пов­ни­ться, а дер­жмай­но бу­де роз­про­да­но. До то­го ж це не ли­ше моя дум­ка, а й ін­ши­хлю­дей. Це — дум­ка біль­шо­сті чле­нів ко­мі­сії. Ми ці пи­та­н­ня роз­гля­да­ти­ме­мо, ко­ли по­ба­чи­мо план уря­ду з при­ва­ти­за­ції — то­ді й ухва­ли­мо від­по­від­не про­то­коль­не рі­ше­н­ня.

Що­до мо­єї осо­би­стої дум­ки, то я лю­ди­на до­сить лі­бер­та­рі­ан­ськи­хпо­гля­дів. Я вва­жаю, що при­ва­тний вла­сник має бу­ти скрізь. Ли­ше він є до­сить ефе­ктив­ним з по­гля­ду еко­но­мі­ки. Але якщо го­во­ри­ти про кон­кре­тний істо­ри­чний пе­рі­од, то за­раз я схи­ля­ю­ся до дум­ки чле­нів ко­мі­сії. Да­вай­те за­че­ка­є­мо.

— Ли­ше вій­на є стри­му­ю­чим чин­ни­ком чи те, що у нас до­сі не на­ве­де­но ла­ду в пра­во­охо­рон­ній і су­до­вій си­сте­мі?

— Є ве­ли­че­зна кіль­кість під­при­ємств, де мо­жна на­ве­сти лад, пі­сля чо­го дер­жа­ва як основ­ний вла­сник мо­же отри­му­ва­ти від­по­від­ні ди­ві­ден­ди.

Як вхо­ди­ти в при­ва­ти­за­цію? Тре­ба ро­зі­бра­ти­ся з еко­но­мі­чним ста­ном під­при­ємств, про­ве­сти нор­маль­ний ау­дит, при­бра­ти «при­со­ски» і ті­ньо­ві схе­ми, чим, при­мі­ром, за­йма­ю­ться стру­кту­ри Мар­ти­нен­ка і Ко. І ли­ше пі­сля то­го, як вже бу­де про­ве­де­но ком­пле­ксну під­го­тов­ку до при­ва­ти­за­ції, мо­жна бу­де го­во­ри­ти, де ефе­ктив­ний ме­не­джмент, а де — ні, що не впи­су­є­ться в стру­кту­ру дер­ж­вла­сно­сті, а що впи­су­є­ться, що мо­жна про­да­ва­ти, а що не мо­жна. По­спі­шні дії не по­трі­бні. У нас в бю­дже­ті на цей рік бу­ло за­кла­де­но до­хо­дів від при­ва­ти­за­ції на 17 мі­льяр­дів гри­вень. За­раз 10 мі­льяр­дів по­кри­то за ра­ху­нок про­да­жу лі­цен­зії 3G. От­же, за­ли­ша­є­ться не так вже й ба­га­то — за­ра­ди чо­го то­ді по­чи­на­ти роз­про­ду­ва­ти дер­жмай­но?

Ба біль­ше, у нас є ви­сно­вок Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки НАН Укра­ї­ни, зро­бле­ний ще кіль­ка мі­ся­ців то­му. Так от, Ака­де­мія на­ук ка­те­го­ри­чно про­ти при­ва­ти­за­ції за ни­ні­шні­ху­мов.

— На остан­нє за­сі­да­н­ня Спе­ці­аль­ної кон­троль­ної ко­мі­сії при­йшов Ігор Ко­ло­мой­ський. Чи до­пу­ска­є­те ви на­да­лі при­су­тність ін­ших ве­ли­ких бі­зне­сме­нів кра­ї­ни?

— Це бу­ло зви­чай­не ро­бо­че за­сі­да­н­ня ко­мі­сії. По­ясню, як на ньо­му з’явив­ся Ко­ло­мой­ський. Пі­сля то­го, як Че­че­тов ви­стри­бнув з ві­кна, Ігор Лу­цен­ко, який вхо­дить до ко­мі­сії від фра­кції «Ба­тьків­щи­на», на­пи­сав блог з при­во­ду то­го, що за­ги­бель Че­че­то­ва і Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко дає змо­гу «за­ме­сти слі­ди». На­сту­пно­го дня ме­ні те­ле­фо­нує Ко­ло­мой­ський і за­пи­тує: «А ти чи­тав цей блог? Він же все пра­виль­но на­пи­сав. Якщо ва­ша ко­мі­сія хо­че, то я мо­жу при­йти і роз­по­ві­сти своє ба­че­н­ня си­ту­а­ції». Я не знав, що він го­во­ри­ти­ме про «Укр­руд­пром». Я по­го­див­ся і ді­став від­по­відь, що маю офі­цій­но за­про­си­ти йо­го. На це я від­по­вів: «Іго­рю Ва­ле­рі­йо­ви­чу, ви весь час за­бу­ває, що ви не Ко­ло­мой­ський, а гу­бер­на­тор Дні­про­пе­тров­ської обла­сті, то­му мо­же­те при­йти як держ­чи­нов­ник». Пі­сля чо­го я по­ві­до­мив всі­хчле­нів на­шої ко­мі­сії — во­ни по­го­ди­ли­ся. Але хтось про­го­во­рив­ся, і на за­сі­да­н­ня при­йшли Сер­гій Ле­щен­ко, Сев­гіль Му­са­є­ва і від «Ра­діо Сво­бо­да». Во­ни при­йшли, але чо­мусь ви­рі­ши­ли, що все про­хо­дить та­єм­но..

— Під час за­сі­да­н­ня про­зву­ча­ли прі­зви­ща ве­ли­ких бі­зне­сме­нів. Чи за­про­шу­ва­ти­ме­те їх, щоб ді­зна­ти­ся їхню по­зи­цію?

— Так. Я вже їхза­про­сив. Але чи при­йдуть во­ни? Вра­хо­ву­ю­чи мій зв’язок із Іго­рем Ва­ле­рі­йо­ви­чем, я по­тра­пив у та­ку «вил­ку», хоч би що я зро­бив, все одно в цьо­му вба­ча­ють та­єм­ний на­мір. Якщо я їхне за­про­шу, то ска­жуть, що зро­бив це за­для то­го, аби про­зву­ча­ла дум­ка ли­ше Ко­ло­мой­сько­го. Якщо за­про­шу, то ска­жуть, що за­про­сив, аби «по­тро­ли­ти». Але по­при всі роз­мо­ви я їхв­же за­про­сив.

— Ко­ли че­ка­ти «очної став­ки» олі­гар­хів з пи­та­н­ня при­ва­ти­за­ції?

— На сво­їй сто­рін­ці у Фейс­бу­ці я на­пи­сав, що на­сту­пне за­сі­да­н­ня ко­мі­сії від­бу­де­ться в че­твер. По­вір­те — Ахме­тов та ін­ші вже зна­ють. Їм прес-слу­жби при­но­сять пре­су. Але ме­ні по­ки що ні­хто не за­те­ле­фо­ну­вав і не ска­зав: «А ко­ли при­хо­ди­ти?». На­ша ко­мі­сія не над­си­лає по­ві­сток. Во­на мо­же, в рам­ка­хсво­єї ком­пе­тен­ції, за­жа­да­ти у дер­жор­га­нів, пе­ред­усім у Фон­ду дер­жмай­на, до­ку­мен­ти, про­ана­лі­зу­ва­ти їхі зро­би­ти від­по­від­ні ре­ко­мен­да­ції. На за­сі­да­н­ня ко­мі­сії мо­же при­йти будь-яка лю­ди­на і да­ти свої по­ясне­н­ня.

— За під­сум­ка­ми по­пе­ре­дньо­го за­сі­да­н­ня ко­мі­сії, ви звер­ну­ли­ся до Ген­про­ку­ра­ту­ри. Чи є вже якась ре­а­кція?

— Я мав по­пе­ре­дню роз­мо­ву із за­сту­пни­ком ген­про­ку­ро­ра Ба­ган­цем, який по­обі­цяв роз­гля­ну­ти за­яву і вне­сти її до ЄДР. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, Ві­ктор Шо­кін за­раз за­хво­рів, але пі­сля оду­жа­н­ня ми пла­ну­є­мо обов’яз­ко­во при­йти до ньо­го на при­йом. Ви ж ро­зу­мі­є­те — Ко­ло­мой­ський це чи хтось ін­ший, але ко­ли пу­блі­чно зву­чать та­кі обви­ну­ва­че­н­ня, то в бу­дья­кій ін­шій кра­ї­ні ми б уже всі си­ді­ли на до­пи­ті. А Ба­га­нець тим ча­сом ска­зав, що ми чу­ли про ці обви­ну­ва­че­н­ня, але ма­є­мо пі­ді­йти фор­маль­но — пе­ре­дай­те нам сте­но­гра­му за­сі­да­н­ня.

— Чи не зда­є­ться вам, що ко­ли Ген­про­ку­ра­ту­ра сер­йо­зно ві­зьме­ться за цю спра­ву, то це бу­де ре­аль­не на­пи­са­н­ня но­ві­тньої істо­рії Укра­ї­ни?

— А чо­му ні? Я не мо­жу да­ва­ти ко­мен­та­рів, що мо­ти­ву­ва­ло Ігоря Ва­ле­рі­йо­ви­ча звер­ну­ти ува­гу на «Укр­руд­пром». Але мо­жу то­чно ска­за­ти, що «Укр­руд­пром» — це один з най­по­ка­зо­ві­ши­х­при­кла­дів то­го, яким чи­ном мо­жна бу­ло роз­пи­ля­ти дер­жав­ні акти­ви вар­ті­стю в мі­льяр­ди за «ко­пій­ки» між вузь­ким ко­лом осіб і при цьо­му зро­би­ти це не та­єм­но, а шля­хом про­ве­де­н­ня від­по­від­но­го за­ко­ну че­рез пар­ла­мент. Я не є при­бі­чни­ком «ша­ри­ков­щи­ни» — да­вай­те все від­бе­ре­мо й роз­ді­ли­мо. Але в істо­рії з «Укр­руд­про­мом» слід ро­зі­бра­ти­ся. Це ду­же бру­дна історія. Тре­ба як мі­ні­мум ухва­лю­ва­ти окре­мий за­кон чи як мі­ні­мум йти до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду і до­ма­га­ти­ся рі­ше­н­ня про те, що по­пе­ре­дній за­кон не­кон­сти­ту­цій­ний.

ПРО СУ­ПЕР­БА­ГА­ТИХ

— Як ви га­да­є­те, сен­са­цій­ні за­яви Ко­ло­мой­сько­го на за­сі­дан­ні ко­мі­сії мо­жуть спри­я­ти при­тя­гнен­ню до від­по­від­аль­но­сті «твор­ців» ті­ньо­вої си­сте­ми при­ва­ти­за­ції?

— А хто був «твор­цем»? Це ж був плід ко­ле­ктив­ної твор­чо­сті.

— Ігор Ва­ле­рі­йо­вич на­звав кон­кре­тні прі­зви­ща лю­дей, які отри­му­ва­ли від ньо­го що­мі­ся­ця п’ять міль­йо­нів до­ла­рів «ха­ба­ра» за при­ва­ти­зо­ва­ний об’єкт. Це не «твор­ці»?

— На­скіль­ки я зро­зу­мів з ви­сту­пу Ко­ло­мой­сько­го, він го­то­вий пи­са­ти за­яви. Я ду­маю, що ко­ли він го­во­рив про те, що йо­го зму­шу­ва­ли до да­чі ха­ба­ра, він не був го­ло­слів­ним. Від ньо­го про­зву­ча­ла фра­за: «У ме­не є да­ні й що­до ра­хун­ків». Тоб­то це бу­ло не так, що «сі­ли, поговорили». Я ду­маю, це був йо­го до­сить сві­до­мий крок, і він про­ра­хо­ву­вав на­слід­ки й до­ка­зо­ву ба­зу.

Ме­ні важ­ко су­ди­ти з ре­а­кції, що за­раз ду­ма­ють Ку­чма й Пін­чук, але у ме­не до­сить ши­ро­кі зв’яз­ки в жур­на­ліст­сько­му се­ре­до­ви­щі. Так от, ме­не по­ві­до­ми­ли, що пі­сля ви­сту­пу Ко­ло­мой­сько­го на на­шій ко­мі­сії, у те­ле­ві­зій­но­му хол­дин­гу Пін­чу­ка да­ли ко­ман­ду — Фі­ла­то­ва ні в яко­му ра­зі не по­ка­зу­ва­ти. Тоб­то Ві­ктор Ми­хай­ло­вич по­чав ду­же нер­ву­ва­ти. Пін­чук ме­не й так не ду­же по­ка­зу­вав, але за­раз із цьо­го при­во­ду пі­шла окре­ма ко­ман­да. А що го­во­ри­ти­ме Про­ку­ра­ту­ра? І чи бу­дуть від­по­від­ні рі­ше­н­ня? По­ди­ви­мо­ся.

— Як ви ду­ма­є­те, що на нас че­кає по­пе­ре­ду — ве­ли­ка су­ти­чка олі­гар­хів і но­вий пе­ре­діл вла­сно­сті чи ци­ві­лі­зо­ва­ний шлях роз­ви­тку кра­ї­ни, на який тре­ба бу­ло сту­пи­ти ще в 90-ті?

— Див­ля­чись, що ро­зу­мі­ти під «пе­ре­ді­лом»? Чи мо­жна го­во­ри­ти, що ре­при­ва­ти­за­ція «Укр­руд­про­му» — це пе­ре­діл? Ме­ні важ­ко мір­ку­ва­ти про мо­ти­ви Ко­ло­мой­сько­го: чо­му він пі­шов на цей крок. Мо­же, за­мі­ша­ний осо­би­стий мо­мент дав­ні­хво­ро­жих­сто­сун­ків з Пін­чу­ком. Але якщо ре­при­ва­ти­за­ція «Укр­руд­про­му» — це пе­ре­діл, то я за та­кий пе­ре­діл, ко­ли дер­жа­ва мо­же со­бі по­вер­ну­ти від­по­від­ні акти­ви.

При­га­дай­мо скан­даль­ну істо­рію з Ні­ко­поль­ським фе­ро­сплав­ним за­во­дом, ко­ли го­во­ри­ли про те, що це теж «пе­ре­діл вла­сно­сті». Я ж був без­по­се­ре­днім уча­сни­ком ти­хпо­дій. Ми при­хо­ди­ли з акці­я­ми НФЗ, які від­су­ди­ли на ко­ристь дер­жа­ви, до Ва­лен­ти­ни Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко й ка­за­ли: ось акції, при­йміть їхна ко­ристь дер­жа­ви. На що нам від­по­від­а­ли: ні, ми від­мов­ля­є­мо­ся при­йма­ти до­ку­мен­ти. Тоб­то ці­ле­спря­мо­ва­но й злов­ми­сно ці акції ре­є­стра­то­ром не за­ра­хо­ву­ва­ли­ся на ра­ху­нок ФДМ.

Хо­ча я з ва­ми зго­ден у то­му пла­ні, що час усе це за­кін­чу­ва­ти. Для цьо­го не­об­хі­дна ве­ли­че­зна ком­пле­ксна ро­бо­та, пов’яза­на з про­ве­де­н­ням ре­фор­ми пра­во­охо­рон­них ор­га­нів і су­до­вої си­сте­ми. Олі­гар­хи завжди з’ясо­ву­ва­ти­муть сто­сун­ки й «обгри­за­ти­муть» один одно­го, ство­рю­ва­ти рі­зно­го ро­ду про­бле­ми. Зва­жа­ю­чи на мої зв’яз­ки з гу­бер­на­то­ром Дні­про­пе­тров­ської обла­сті я зайняв по­зи­цію «над су­ти­чкою». Ні­де не на­пи­са­но, що Філатов про­по­нує пе­ре­ві­ри­ти «Укр­руд­пром», «Укр­те­ле­ком». У ко­мі­сії ду­же ве­ли­ка кіль­кість пла­нів що­до ви­вче­н­ня при­ва­ти­за­ції. З ура­ху­ва­н­ням то­го, як, осо­бли­во остан­ні­ми ро­ка­ми, при­ва­ти­зу­ва­ли­ся ве­ли­кі об’єкти дер­жав­ної вла­сно­сті, це все тре­ба пе­ре­ві­ря­ти: по­чи­на­ю­чи з «Укр­те­ле­ко­му» й за­кін­чу­ю­чи, на­при­клад, Обл­га­за­ми й Обл­енер­го.

— На сьо­го­дні­шній день для укра­їн­ської дер­жав­но­сті існує мі­ні­мум дві за­гро­зи. Пер­ша — зов­ні­шня у ви­гля­ді ро­сій­ської агре­сії. Дру­га — вну­трі­шня. Дру­гий Май­дан ли­ше по­хи­тнув си­сте­му, але не де­мон­ту­вав її. Як ви ду­ма­є­те, ви­хо­дя­чи з ри­зи­ків для кра­ї­ни, чи го­то­ві «елі­ти» на­ре­шті ла­ма­ти ста­ру си­сте­му й бу­ду­ва­ти нор­маль­ну дер­жа­ву?

— Якщо го­во­ри­ти про се­бе, то я за­ці­кав­ле­ний. У ме­не є дві мо­ти­ва­ції. Пер­ша — пі­сля ро­ку ко­шма­ру, який я пе­ре­жив, — хо­вав лю­дей, за­мов­ляв ДНК-екс­пер­ти­зи, мі­шки для «200-х»... — я ро­зу­мію, що ми не мо­же­мо жи­ти по-ста­ро­му. Дру­га — як ко­ли­шній успі­шний бі­зне­смен, який пе­ре­пи­сав свої акти­ви, я ро­зу­мію, що чим ба­га­тше жи­ти­ме спо­жи­вач, тим біль­ше він ку­пу­ва­ти­ме в ма­га­зи­нах, тим ви­щою бу­де орен­дна пла­та, че­рез що мої до­хо­ди теж під­ви­щу­ва­ти­му­ться. Я за­ці­кав­ле­ний у то­му, щоб існу­вав се­ре­дній клас, і у лю­дей під­ви­щу­ва­ла­ся ку­пі­вель­на спро­мо­жність. Я не при­су­тній в га­зі, на­фті, ру­ді, у ме­не не­має ро­бо­чо­го кла­су, яко­му чим мен­ше пла­чу, тим біль­ше мій при­бу­ток.

Ме­ні важ­ко го­во­ри­ти про ін­ших, але у них при­бли­зно та­ка ж мо­ти­ва­ція — во­ни ро­зу­мі­ють, що тре­ба щось ро­би­ти, оскіль­ки по-ін­шо­му жи­ти вже не ви­йде. Тим па­че є ду­же ве­ли­кий суспільний за­пит, який весь час під­штов­хує пар­ла­мент, уряд, Пре­зи­ден­та до змін. Зві­сно, все за­ле­жить від ко­жної кон­кре­тної лю­ди­ни та її мо­ти­ва­ції. Ме­ні зда­є­ться, зо­кре-

ма ко­ли я див­лю­ся на по­ве­дін­ку Пе­тра По­ро­шен­ка, нас че­ка­ють по­зи­тив­ні змі­ни, не­хай і не та­кі швид­кі. Я див­лю­ся на май­бу­тнє з опти­мі­змом. У ме­не бу­ло ба­га­то за­ду­шев­ни­хро­змов з ти­ми, хто за­ймає сьо­го­дні ви­со­кі дер­жав­ні по­са­ди, — всі хо­чуть щось змі­ни­ти в кра­ї­ні. При­то­му, що ба­га­то пи­тань ду­же ча­сто пов’яза­но із ста­ри­ми пси­хо­ло­гі­чни­ми уста­нов­ка­ми, мо­ти­ва­ці­я­ми, ко­ру­пцій­ни­ми схе­ма­ми. То­му не­мо­жли­во, щоб кра­ї­на пе­ре­ро­ди­ла­ся про­тя­гом одно­го дня.

— І та­ке ро­зу­мі­н­ня є на­віть у лю­дей, які да­ють вка­зів­ку ви­рі­зу­ва­ти вас з ефі­рів?

— Я до цьо­го став­лю­ся, як до пев­но­го ро­ду дрі­бни­ці. Щоб ви ро­зумі­ли, у нас з Пін­чу­ком від­бу­ло­ся кіль­ка роз­мов, що бу­ли на рів­ні пси­хо­де­лії. Ко­ли ще на пер­ши­хпо­ра­х­про­дов­жу­ва­ло­ся не­аби­яке про­ти­сто­я­н­ня з «ДНР», які «пов­зли» до на­ши­хкор­до­нів, нам по­дзво­нив Ві­ктор Ми­хай­ло­вич, який до­сить важ­кий ви­кла­дає свої дум­ки, і ска­зав: «Ме­ні зда­є­ться, що все, що від­бу­ва­є­ться, яко­юсь мі­рою є тим, що ви за­над­то по­си­ли­ли­ся». Корбан йо­му від­по­від­ає: «Мо­жна пе­ре­кла­сти — що ви ма­є­те на ува­зі?» Пін­чук про­дов­жив: «Ось за­раз ви зна­чно по­си­ли­ли­ся, ці ба­таль­йо­ни. Як­би ви не бу­ли та­ки­ми агре­сив­ни­ми, то, на­пев­но, до­не­цькі опо­нен­ти теж не бу­ли б та­ки­ми агре­сив­ни­ми». То­ді Корбан йо­му ска­зав: «Ві­кто­ре Ми­хай­ло­ви­чу, все це ми ро­би­мо, щоб ва­ша до­чка Ма­ша, яка жи­ве в Дні­про­пе­тров­ську і їздить по до­ро­гих ма­га­зи­нах, не хо­ди­ла під мі­на­ми. Ми по­си­ли­ли­ся не то­му, що хо­че­мо за­хо­пи­ти вла­ду або ство­ри­ти свою ре­спу­блі­ку — ми хо­че­мо, щоб усе бу­ло ти­хо й спо­кій­но. Ось і ви дай­те для цьо­го гро­ші на ар­мію». «Я спла­чую податки», — від­по­вів Ві­ктор Пін­чук. Ко­ли я чую від олі­гар­хів: «Я не дам на ар­мію, то­му що спла­чую податки»... Ко­ло­мой­ський мо­же бу­ти хо­ро­шим, по­га­ним, кон­тро­вер­сій­ним, мо­же по­до­ба­ти­ся чи ні, але від ни­ху­сі­хвін ду­же від­рі­зня­є­ться хо­ча б цим. І за це я йо­му вдя­чний.

— Тоб­то вій­на не змі­ни­ла біль­шість олі­гар­хів?

— Якщо ми го­во­ри­мо про Пін­чу­ка, то ні. Якщо ми го­во­ри­мо про Ахме­то­ва, то змі­ни­ла, але не в то­му на­прям­ку. Во­ни все си­ді­ли й на­ма­га­ли­ся при­го­ту­ва­ти со­бі ша­шлик, а в ре­зуль­та­ті спа­ли­ли вла­сний бу­ди­нок. Сту­пінь «під­па­лу» має вста­нов­лю­ва­ти не я, а слід­ство. Але їм зда­ва­ло­ся, що во­ни все кон­тро­лю­ють, мо­жуть сми­ка­ти за ни­то­чки й усім управ­ля­ти. Але по­тім ву­ли­ця взя­ла го­ру, а Ро­сія всім цим ско­ри­ста­ла­ся. То­му до­ве­ло­ся з бо­та­ні­чно­го са­ду пе­ре­їха­ти до Ки­є­ва.

ПРО ДНІ­ПРО­ПЕ­ТРОВСЬК

— Що вда­ло­ся змі­ни­ти за рік у Дні­про­пе­тров­ській обла­сті? Які но­ві ви­кли­ки сто­ять пе­ред вла­дою на мі­сцях сьо­го­дні?

— Я лю­ди­на не­за­бо­бон­на, але щоб не зуро­чи­ти, го­то­вий сту­ка­ти по де­ре­ву й плю­ва­ти че­рез пле­че — за весь цей час у Дні­про­пе­тров­ської обла­сті не бу­ло жо­дно­го те­ро­ри­сти­чно­го акту. І це не про­сто так — ми весь час ви­лов­лю­є­мо те­ро­ри­стів. На ме­не з Кор­ба­ном ця пу­блі­ка пла­ну­ва­ла три за­ма­хи. Зві­сно, все це бу­ло зу­пи­не­но на ста­дії під­го­тов­ки. Упер­ше во­ни при­ве­зли амо­ніт, удру­ге — пла­стид, а втре­тє — хо­ті­ли ви­стрі­ли­ти з гр­ана­то­ме­та по на­ши­хка­бі­не­тахв обл­держ­адмі­ні­стра­ції. У те­ро­ри­стів не зни­кає це ба­жа­н­ня, але з ура­ху­ва­н­ням до­ста­тньо чі­ткої ро­бо­ти, ко­ор­ди­на­ції, вза­є­мо­дії з пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми все це вда­є­ться присікти.

Остан­ній скан­дал в обла­сті був за уча­стю про­ку­ро­ра Ро­ма­на Фе­ди­ка. Ду­же ба­га­то хто роз­по­від­ав, що це якісь «ігри­ща» Ко­ло­мой­сько­го і Ко, але я з аб­со­лю­тною впев­не­ні­стю мо­жу ска­за­ти, що Фе­дик — ши­зо­фре­нік. І ми йо­го «не ки­єм, то па­ли­цею» ви­штов­ха­ли з про­ку­ра­ту­ри — не­хай те­пер львів’яни з ним роз­би­ра­ю­ться. Пе­тро Оле­ксі­йо­вич ра­зом з то­ді­шнім ген­про­ку­ро­ром Ві­та­лі­єм Яре­мою при­зна­чи­ли но­во­го про­ку­ро­ра з Хар­ко­ва — аб­со­лю­тно аде­ква­тну лю­ди­ну, з якою мо­жна нор­маль­но пра­цю­ва­ти. Нам усе одно, в чию вер­ти­каль він ін­те­гро­ва­ний, го­лов­не — щоб це бу­ла нор­маль­на лю­ди­на.

Що сто­су­є­ться ви­кли­ків, то най­го­лов­ні­шим з ни­хє ре­ванш «ко­ли­шніх». Дні­про­пе­тров­ська область ду­же скла­дна й рі­зна — там є сіль­сько­го­спо­дар­ські й про­ми­сло­ві ра­йо­ни, як, на­при­клад, Пав­ло­град, Кри­вий Ріг. Зві­сно, не мо­жна по­га­но го­во­ри­ти про зем­ля­ків, але на­віть у мі­сце­ви­хто­ва­ри­шів скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що Кри­вий Ріг ін­ко­ли на­га­дує Пів­ні­чну Ко­рею. У мі­ськра­ді близь­ко 50 осіб — пра­ців­ни­ків гір­ни­чо-зба­га­чу­валь­ни­хком­бі­на­тів, що на­ле­жать зро­зумі­ло ко­му. Ще 30 осіб — це під­при­єм­ці, що орі­єн­то­ва­ні на ці ком­бі­на­ти і за­ле­жать від їхніх за­мов­лень. Це во­тчи­на Віл­ку­лів, то­му зро­зумі­ло, як ця мі­ськра­да го­ло­сує. І вся ця «бра­тія» че­кає па­ді­н­ня жит­тє­во­го рів­ня на­се­ле­н­ня й пле­кає сер­йо­зні на­дії най­ближ­чим ча­сом ре­ін­кар­ну­ва­ти. То­му, як ка­зав Сен-Жюст, — хто не до­во­дить ре­во­лю­цію до кін­ця, той ко­пає со­бі мо­ги­лу.

— Чо­го нам слід че­ка­ти від Крем­ля? Чи змо­же на­ша окрі­пла ар­мія в ра­зі на­сту­пу да­ти від­січ?

— Пе­тро Оле­ксі­йо­вич пра­вий у то­му, що у ве­ли­кій кон­ти­нен­таль­ній вій­ні ми не мо­же­мо зма­га­ти­ся з Ро­сі­єю — це мо­жна ба­чи­ти з рів­ня її пе­ре­ва­ги в по­ві­трі та ра­ке­тній зброї. Ін­ша річ, ви­хо­дя­чи з мо­го три­ва­ло­го спіл­ку­ва­н­ня з ко­ман­ди­ра­ми, які бра­ли участь у ло­каль­ни­хсу­ти­чка­хі ве­ли­ки­хби­твах , укра­їн­ські вій­сько­ві дій­сно на­вчи­ли­ся во­ю­ва­ти. Крім то­го, у ни­хє сер­йо­зна мо­ти­ва­ція. Але, на жаль, на­вча­н­ня від­бу­ва­є­ться че­рез ве­ли­кі жер­тви. На­при­клад, я про­вів три­ва­лу роз­мо­ву з Яро­шем, який роз­по­вів ме­ні ба­га­то те­хні­чних мо­мен­тів з пла­ну­ва­н­ня опе­ра­цій що­до Ло­гві­но­во­го, — як це тре­ба бу­ло ро­би­ти, про го­лов­ні ви­со­ти то­що. І за­раз йо­го за­про­си­ли ра­дни­ком до Ген­шта­бу не то­му, що він хо­ро­ший або кра­си­вий, а то­му що він зна­є­ться у вій­сько­ви­хпи­та­н­нях . По­рів­ня­но з тим, чим бу­ла на­ша ар­мія рік то­му, — це не­бо і зем­ля. Сьо­го­дні мо­жна ба­га­то кри­ти­ку­ва­ти Го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча По­ро­шен­ка й мі­ні­стра Пів­то­ра­ка (Му­жен­ка ми про­сто за­ли­ши­мо за дуж­ка­ми — на йо­го адре­су вже, вва­жаю, все ска­за­но), але рік то­му не міг ви­їха­ти жо­ден БТР, то­му що во­ни не бу­ли за­прав­ле­ні, у ни­хбу­ла зі­тлі­ла гу­ма, від­су­тні аку­му­ля­то­ри. До ме­не при­хо­ди­ли вій­сько­ві, яким я з га­ман­ця да­вав гро­ші, по­тім во­ни їха­ли на ри­нок, ку­пу­ва­ли все не­об­хі­дне й кру­ти­ти гай­ки, щоб ви­їха­ли хо­ча б кіль­ка БТРів. Усе, що є за­раз, нам уда­ло­ся зро­би­ти спіль­ни­ми ти­та­ні­чни­ми зу­си­л­ля­ми. І не­хай ми не мо­же­мо про­ти­сто­я­ти Ро­сії в пов­но­мас­шта­бній вій­ні, та якщо во­ни пі­дуть у на­ступ, їм до­ве­де­ться за­пла­ти­ти ду­же ви­со­ку ці­ну!..

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.