Спра­ве­дли­ві й не­здій­снен­ні

Ек­сперт: Мар­но ви­ма­га­ти від вла­ди ве­ли­ких пен­сій, по­ки не­має ні на­ко­пи­чу­валь­ної си­сте­ми, ні до­ві­ри до неї

Den (Ukrainian) - - Економіка - Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Уп’ятни­цю в Ки­є­ві від­був­ся не ду­же ве­ли­кий, але, схо­же, ан­ти­уря­до­вий мі­тинг. Ці­ка­во, що май­же всі, хто про ньо­го пи­сав, не ста­ли роз­по­від­а­ти про йо­го га­сла й ці­лі, а зо­се­ре­ди­ли­ся ви­клю­чно на за­су­джен­ні йо­го ні­би­то про­пла­че­ни­ху­ча­сни­ків і ор­га­ні­за­то­рів, які пла­ти­ли. Мі­тинг на­зва­ли фей­ко­вим, на до­каз чо­го на­во­ди­ли­ся фо­то­гра­фії лю­дей, бе­зу­мов­но, да­ле­ки­хвід най­мен­шо­го ли­ску й прийня­тно­го для кри­ти­ків дрес-ко­ду. Один ан­ти­мі­тин­гу­валь­ник за­те­сав­ся в натовп і ствер­джу­вав, що зу­мів отри­ма­ти « 30 срі­бни­ків » , які на­віть сфо­то­гра­фу­вав.

На­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни («На­ро­дний фронт»), ра­дник гла­ви МВС Ан­тон Ге­ра­щен­ко на ан­ти­уря­до­вий мі­тинг, зві­сно, не пі­шов. Хо­ча за­зда­ле­гідь знав і на­віть по­ві­до­мив про ньо­го в ме­діа. Одно­ча­сно він по­ін­фор­му­вав про по­да­ний їм за­ко­но­про­ект, що пе­ред­ба­чає кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність за під­куп уча­сни­ків ма­со­ви­хзах одів гро­мад­сько- по­лі­ти­чно­го ха­ра­кте­ру. «Я іні­ці­ю­вав, а мої по­мі­чни­ки роз­ро­би­ли про­ект за­ко­ну про вне­се­н­ня змін до Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу про ви­зна­н­ня фа­кту ор­га­ні­за­ції про­пла­че­ни­хма­со­ви­ха­кцій зло­чи­ном, за яким має слі­ду­ва­ти не­від­во­ро­тне по­ка­ра­н­ня!» — на­пи­сав він у Фейс­бу­ці в п’ятни­цю й ви­клав у со­цме­ре­жі про­ект сво­го за­ко­ну.

Від­по­від­но до ньо­го за під­куп уча­сни­ка ма­со­во­го за­хо­ду сві­ти­ти­ме штраф до 500 не­о­по­да­тко­ву­ва­ни­хмі­ні­му­мів, арешт до 6 мі­ся­ців або обме­же­н­ня сво­бо­ди до 3 ро­ків. За по­втор­ний та­кий зло­чин — штраф від 500 до 1000 не­о­по­да­тко­ву­ва­них мі­ні­му­мів, арешт до 6 мі­ся­ців або обме­же­н­ня сво­бо­ди до 5 ро­ків. Якщо ж мі­тинг, хо­да й так да­лі при­зве­ли до по­ру­ше­н­ня або зу­пин­ки ро­бо­ти ор­га­нів дер­ж­вла­ди та мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня або здій­сне­ні ор­га­ні­зо­ва­ною гру­пою, то­ді слід го­ту­ва­ти­ся до по­збав­ле­н­ня во­лі від 2 до 5 ро­ків.

Лі­дер фра­кції «Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка» Юрій Лу­цен­ко, як ві­до­мо, та­кож сво­го ча­су не про­сто слу­жив, а на­віть очо­лю­вав МВС. Про­те, він не став чи­мось по­гро­жу­ва­ти мі­тин­гу­валь­ни­кам, а спро­бу­вав по­ясни­ти, чим ви­кли­ка­ні дії вла­ди, що обу­ри­ли їх, зокре­ма у пен­сій­ній сфе­рі. « Як і будь- який кре­ди­тор, МВФ хо­че по­вер­ну­ти свої кре­ди­ти. Цьо­му за­ва­жа­ють дві чор­ні ді­ри укра­їн­сько­го бю­дже­ту — 20 мі­льяр­дів де­фі­цит Пен­сій­но­го фон­ду й 110 мі­льяр­дів « На­фто­га­зу » , — роз­по­вів він «Укра­їн­ській прав­ді». — То­му ми бу­ли зму­ше­ні роз­по­ча­ти хо­ча б мі­ні­маль­не ско­ро­че­н­ня ви­трат на пра­цю­ю­чи­хпен­сіо­не­рів і пе­ре­йти від суб­си­ду­ва­н­ня на­фто­га­зо­вих­діл­ків на ко­ристь адре­сни­хсуб­си­дій най­бі­дні­шим вер­ствам на­се­ле­н­ня». «...Якщо за це не про­го­ло­су­ва­ти — на­сту­пно­го ти­жня долар ко­шту­ва­ти­ме 150 гри­вень, і це — фі­нан­со­вий ко­лапс, що ве­де до не­ми­ну­чої еко­но­мі­чної та во­єн­ної по­раз­ки», — по­яснює на­ро­дний де­пу­тат мо­ти­ви го­ло­су­ва­н­ня сво­єї фра­кції за за­ко­ни з так зва­но­го па­ке­ту МВФ. І дій­сно, як­би український фі­нан­со­вий ри­нок зі­знав­ся, що Укра­ї­на не отри­має кре­ди­ту від МВФ, то зу­пи­ни­ти па­ді­н­ня кур­су грив­ні бу­ло б не­мо­жли­во.

«Якщо го­во­ри­ти про за­ко­но­дав­чі змі­ни, то во­ни тор­кну­ться не більш як 700 ти­сяч осіб, при то­му, що у нас сьо­го­дні в ці­ло­му май­же 12,5 міль­йо­нів пен­сіо­не­рів», — ду­же ці­ка­во за- спо­ко­ю­вав по­тер­пі­ли­ху ре­зуль­та­ті та­кої пен­сій­ної «ре­фор­ми» го­ло­ва прав­лі­н­ня Пен­сій­но­го фон­ду Оле­ксій За­ру­дний. За йо­го сло­ва­ми, змі­ни в пен­сій­но­му за­ко­но­дав­стві до­зво­лять за­оща­ди­ти 1,5 мі­льяр­да гри­вень за рік. З дзві­ни­ці чи­нов­ни­ка еко­но­мія — це ва­жли­во, а 700 ти­сяч осіб — су­ща дрі­бни­ця. Про­те, вла­да, схо­же, не на жарт зля­ка­ла­ся на­віть не­ве­ли­ко­го мі­тин­гу. А як­би під Ка­бмін при­йшов хо­ча б ко­жний дру­гий з обра­же­ни­хпен­сіо­не­рів?

Пер­ший пре­зи­дент Укра­ї­ни Ле­о­нід Крав­чук під­кре­слює, що вла­да ду­же бо­лі­сно спри­ймає будь- яку кри­ти­ку. « Во­ни на­віть ви­га­да­ли фі­ло­со­фію, що кри­ти­ка — це якийсь бунт про­ти вла­ди. Який бунт? — за­пи­тує він і ра­дить: — Але зу­пи­ня­ти кри­ти­ку не мо­жна, а во­на вже йде. Кри­ти­ка бу­ла, є і бу­де » . Біль­ше то­го, пер­ший пре­зи­дент вка­зує, що вла­ду не­об­хі­дно «по­ста­ви­ти на мі­сце», ви­ма­га­ти від неї дій, а не слів, бу­ти рі­шу­чи­ми й по­слі­дов­ни­ми. У цьо­му кон­текс­ті ду­же до­бре про­зву­ча­ла б та­кож фра­за про те, що ре­фор­ми по­вин­ні ро­би­ти­ся для лю­дей, а не про­ти них.

На жаль, та­кої мо­жли­во­сті не ба­чить сьо­го­дні пре­зи­дент Цен­тру еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку Оле­ксандр Па­сха­вер. За­зна­ча­ю­чи, що мі­тин­гу­валь­ни­ки ви­ма­га­ли від уря­ду ми­ру, він го­во­рить про йо­го умо­ви й за­пи­тує: « Мир якою ціною? Най­про­сті­ше бу­ло б зда­ти­ся про­тив­ни­ко­ві, який втри­чі силь­ні­ший за нас і ди­ктує умо­ви вій­ни. То­ді ро­сій­ські війська увій­дуть до Ки­є­ва й вста­нов­лять тут «чу­до­вий » ре­жим, до яко­го во­ни зви­кли».

Що ж до пен­сій, то від­по­від­ну си­сте­му, впев­не­ний Па­сха­вер, уже дав­но тре­ба бу­ло ре­фор­му­ва­ти. Со­лі­дар­ну си­сте­му слід бу­ло до­пов­ни­ти на­ко­пи­чу­валь­ною. «Цьо­го не ро­би­ло­ся з ті­єї при­чи­ни, що всі на­ші вла­сті, че­сно ка­жу­чи, не ли­ше ко­ру­пцій­ні, а й бо­яз­кі», — за­зна­чає еко­но­міст. Пі­сля ре­форм 1994—1999 ро­ків жо­дна вла­да не ро­би­ла рі­шу­чи­хкро­ків у цьо­му на­прям­ку. Сьо­го­дні у сві­ті вже май­же не зна­йде­ться кра­їн, де б збе­ре­гла­ся та­ка пен­сій­на си­сте­ма, як у нас.

« Якщо во­на десь і є ще, то ли­ше як за­хист від бі­дно­сті, — го­во­рить Па­сха­вер і до­дає: — На­ко­пи­чу­валь­на си­сте­ма ви­ма­гає пев­ної яко­сті дер­жав­но­го управ­лі­н­ня. Якщо йо­го не­має, то лю­ди не ві­рять вла­ді й не хо­чуть вкла­да­ти гро­ші в та­ку си­сте­му. Адже на пен­сію тре­ба пра­цю­ва­ти 40 ро­ків, від­да­ю­чи гро­ші дер­жа­ві » . « Але якщо дер­жа­ва, на­віть та­ка, як на­ша, хо­че, то, я вас за­пев­няю, во­на мо­же зна­йти спосо­би, щоб лю­ди їй до­ві­ря­ли, хо­ча б та­кою мі­рою, як бан­кам, — про­дов­жує вче­ний. — Для цьо­го тре­ба бу­ло по­ка­за­ти, що дер­жа­ва тур­бу­є­ться про збе­ре­же­н­ня цих­гро­шей. Але про це ні­хто на­віть не ду­мав. І то­му у нас не­має на­ко­пи­чу­валь­ної си­сте­ми, а со­лі­дар­на — си­сте­ма банкрутства. Во­на за­раз у прин­ци­пі не мо­же існу­ва­ти».

Хоч би скіль­ки хо­ди­ли лю­ди зі сво­ї­ми ви­мо­га­ми, щоб дер­жа­ва не змен­шу­ва­ла пен­сії, го­во­рить Па­сха­вер, час­тка пен­сій у ВВП з ко­жним ро­ком зро­стає. «За­раз во­на вже, я ду­маю, до­ся­гла при­бли­зно 20%. Це вдві­чі біль­ше, ніж в ін­ших кра­ї­нах. І хоч би скіль­ки лю­ди до­би­ва­ли­ся, у ни­хні­чо­го не ви­йде. До­ти, до­ки уряд не про­ве­де ре­фор­му, не за­без­пе­чить до­ві­ри лю­дей до цьо­го ти­пу пен­сій­но­го за­без­пе­че­н­ня, — на­по­ля­гає пре­зи­дент Цен­тру еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку й кон­ста­тує: — Я зго­ден, що ви­мо­ги на­се­ле­н­ня з цьо­го пи­та­н­ня аб­со­лю­тно спра­ве­дли­ві, але аб­со­лю­тно не­здій­сни­мі».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.