Не­та­нья­ху йде на че­твер­тий тер­мін

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Ізра­їль­ський прем’єр пе­ре­міг на ви­бо­рах, ро­бля­чи став­ку на без­пе­ку

На по­за­чер­го­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рах в Ізра­ї­лі по­при всі очі­ку­ва­н­ня пе­ре­мо­гла пар­тія ни­ні­шньо­го прем’єр-мі­ні­стра Бі­нья­мі­на Не­та­нья­ху «Лі­куд». Ця пар­тія, в пе­ре­кла­ді з ізра­їль­ської мо­ви — «кон­со­лі­да­ція», отри­ма­ла 30 ман­да­тів у 120-мі­сно­му пар­ла­мен­ті. А «Сіо­ніст­ський та­бір» — альянс лі­во­цен­трист­ських пар­тій на чо­лі з Іцха­ком Гер­цо­гом — отри­мав 24 крі­сла.

Ви­сту­па­ю­чи пе­ред сво­ї­ми при­хиль­ни­ка­ми в Тель-Аві­ві, ізра­їль­ський прем’єр на­звав ре­зуль­та­ти виборів ве­ли­кою пе­ре­мо­гою. «Не­зва­жа­ю­чи ні на що, ми до­ся­гли ве­ли­кої пе­ре­мо­ги для на­ціо­наль­но­го та­бо­ру на чо­лі пар­тії «Лі­куд», — ци­тує Не­та­нья­ху агент­ство «Рейтер».

Не­та­нья­ху по­ві­до­мив, що вже приступив до кон­суль­та­цій із лі­де­ра­ми пра­вих пар­тій що­до фор­му­ва­н­ня уря­до­вої ко­а­лі­ції. «Гро­ма­дя­ни Ізра­ї­лю че­ка­ють, що ми швид­ко сфор­му­є­мо від­по­від­аль­не ке­рів­ни­цтво, яке пра­цю­ва­ти­ме для них». Слід за­зна­чи­ти, що це бу­де че­твер­тий тер­мін Не­та­нья­ху на по­сту прем’єр-мі­ні­стра. Та­ким чи­ном, він стає гла­вою уря­ду, який най­дов­ше пе­ре­бу­ває на чо­лі уря­ду з 1949 ро­ку.

Під час ви­бор­чої кам­па­нії Не­та­нья­ху го­во­рив, перш за все, про не­об­хі­дність ви­рі­ше­н­ня пи­тань без­пе­ки для Ізра­ї­лю, то­ді як опо­зи­ція ро­би­ла акцент на со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних про­бле­мах.

«День» звер­нув­ся до По­сла Дер­жа­ви Ізра­їль в Укра­ї­ні Елі­а­ва БЄЛОЦЕРКОВСЬКІ з про­ха­н­ням про­ко­мен­ту­ва­ти ре­зуль­та­ти виборів.

— Па­не по­сол, на ва­шу дум­ку, як усе-та­ки вда­ло­ся Не­та­нья­ху пе­ре­мог­ти на цих ви­бо­рах, адже всі про­гно­зи пе­ре­дві­ща­ли пе­ре­мо­гу лі­во­цен­трист­сько­му «Сіо­ніст­сько­му та­бо­ру»?

— Це так. Але в Ізра­ї­лі завжди ду­же не­пе­ре­дба­чу­ва­ні ре­зуль­та­ти, й опи­ту­ва­н­ня гро­мад­ської дум­ки не завжди пра­виль­но показує, тим па­че, що є ду­же ве­ли­ка кіль­кість лю­дей, які ви­рі­шу­ють в остан­ню мить і не ду­ма­ють про це, зайня­ті ін­шим. То­му ці опи­ту­ва­н­ня не завжди по­ка­зу­ють ре­аль­ну си­ту­а­цію.

— На­віть сам прем’єр-мі­ністр Не­та­нья­ху на­звав це го­ло­су­ва­н­ня «ве­ли­кою пе­ре­мо­гою «Лі­ку­да» і за­зна­чив, що та­кий ре­зуль­тат бу­ло до­ся­гну­то, не­зва­жа­ю­чи на всі пе­ре­шко­ди. А як би ви оха­ра­кте­ри­зу­ва­ли зна­че­н­ня ці­єї пе­ре­мо­ги для Ізра­ї­лю, для де­мо­кра­тії?

— Це бу­ли пов­ні­стю де­мо­кра­ти­чні ви­бо­ри. У нас де­мо­кра­ти­чна си­сте- ма, тоб­то лю­ди оби­ра­ють. І во­ни обра­ли. Це озна­чає — во­ля на­ро­ду. Всі це при­йма­ють, у нас є ко­а­лі­ція і бу­де опо­зи­ція. Її по­зи­ція, зві­сно, полягає в то­му, щоб по­лі­ти­чни­ми ме­то­да­ми бо­ро­ти­ся про­ти уря­ду, як і в будь- якій де­мо­кра­ти­чній кра­ї­ні. Є лю­ди, які го­ло­су­ва­ли за «Лі­куд», во­ни за­до­во­ле­ні. Є лю­ди, які го­ло­су­ва­ли про­ти, во­ни — менш за­до­во­ле­ні. У нас це твер­до вста­нов­ле­не пра­ви­ло де­мо­кра­ти­чної гри, то­му про­во­дя­ться ви­бо­ри і фор­му­є­ться уряд. Завжди є та­кі, які мен­ше під­три­му­ють, біль­ше під­три­му­ють, по­тім че­рез чо­ти­ри ро­ки ще раз ви­бо­ри, ін­ко­ли мі­ня­є­ться, ін­ко­ли — ні.

— У ко­мен­та­рях ЗМІ ба­га­то го­во­рять, що бу­де силь­на ко­а­лі­ція. Ви мо­же­те ска­за­ти, на­скіль­ки силь­на?

— Я ду­маю, що за­раз важ­ко су­ди­ти про якусь стру­кту­ру, але від са­мо­го по­ча­тку зда­є­ться, що ви­ро­бля­є­ться пев­на ко­а­лі­ція, у якої бу­де більш за­галь­на ха­ра­кте­ри­сти­ка для ви­ро­бле­н­ня за­галь­но­го під­хо­ду. Осо­бли­вих, сер­йо­зних, прин­ци­по­вих роз­бі­жно­стей між мо­жли­ви­ми уча­сни­ка­ми ці­єї ко­а­лі­ції не бу­де.

— А що­до яких пи­тань, па­не по­сол, існує за­галь­ний під­хід?

— До тих пи­тань, які в Ізра­ї­лі най­більш акту­аль­ні. По-пер­ше, це пи­та­н­ня зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, пи­та­н­ня вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту, еко­но­мі­чних про­блем, які у нас є. Ті пи­та­н­ня, з яки­ми ми сти­ка­є­мо­ся , — во­ни ду­же-ду­же сер­йо­зні. Ду­же ва­жли­во те, як уряд ви­рі­шу­ва­ти­ме ці пи­та­н­ня, щоб він був силь­ним і міг впо­ра­ти­ся з ци­ми зав­да­н­ня­ми. То­му що для Ізра­ї­лю — це ва­жли­вий і кри­ти­чний час. І що силь­ні­шим бу­де уряд, то біль­ше мо­жли­во­стей впо­ра­ти­ся з ци­ми зав­да­н­ня­ми.

— Ві­до­мо, що Не­та­нья­ху ста­вив на без­пе­ку і не­ви­зна­н­ня Па­ле­стин­ської дер­жа­ви, а «Сіо­ніст­ський та­бір» — на жит­тє­ві пи­та­н­ня: зни­же­н­ня цін на жи­тло... Як ви­рі­шу­ва­ти­му­ться всі ці про­бле­ми?

— Існу­ють пе­ред­ви­бор­ні про­гра­ми, і ко­ли пар­тія бе­ре участь у пе­ред­ви­бор­ній бо­роть­бі, то во­на ста­вить акцент на пев­ні обла­сті, в яких во­на за­ці­кав­ле­на, щоб ви­сві­тли­ти свої пе­ред­ви­бор­ні про­гра­ми. Я ду­маю, що всі ці пар­тії (осо­бли­во ве­ли­кі) до­бре ро­зу­мі­ють, на­скіль­ки ва­жли­ві про­бле­ми зов­ні­шньої і вну­трі­шньої по­лі­ти­ки. Я не ба­чу тут осо­бли­вої рі­зни­ці — ли­ше пи­та­н­ня пе­ред­ви­бор­ної та­кти­ки. У ко­жної пар­тії є свій під­хід.

— Тоб­то та­кти­ка Не­та­нья­ху — став­ка на без­пе­ку, ска­жі­мо, біль­ше апе­лю­ва­ла до ізра­їль­тян?

— Я не знаю, чи так це, але при­найм­ні в Ізра­ї­лі, зві­сно, пи­та­н­ня зов­ні­шньої по­лі­ти­ки і без­пе­ки ду­же ва­жли­ві.

— А ось що ви ска­же­те на за­яву Гер­цо­га, го­лов­но­го опо­нен­та Не­та­нья­ху, в ін­терв’ю Haaretz: «Я пе­ре­ко­на­ний, що ли­ше уряд на­ціо­наль­ної єд­но­сті мо­же за­по­біг­ти швид­ко­му роз­па­ду ізра­їль­ської де­мо­кра­тії і про­ве­ден­ню но­вих виборів у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му»?

— Ди­ві­ться, у нас є пра­кти­ка та­кої по­лі­ти­ки на­ціо­наль­ної єд­но­сті, ко­ли є спіль­ний уряд між Ро­бо­чою пар­ті­єю (за­раз це на­зи­ва­є­ться «Сіо­ніст­ський та­бір») і пар­ті­єю «Лі­куд». Ме­ні за­раз ду­же важ­ко оці­ни­ти мо­жли­вість ство­ре­н­ня та­ко­го уря­ду. Але це бу­ло у ми­ну­ло­му.

— Як на­да­лі роз­ви­ва­ти­му­ться від­но­си­ни між Ізра­ї­лем і США? Адже ві­до­мо, що Не­та­нья­ху, бу­ду­чи у Ва­шинг­то­ні, ви­кли­кав не­вдо­во­ле­ність в адмі­ні­стра­ції Оба­ми сво­ї­ми за­ява­ми, що з Іра­ном не мо­жна до­мов­ля­ти­ся, не мо­жна ві­ри­ти йо­му, тре­ба не до­зво­ли­ти Те­ге­ра­ну отри­ма­ти ядер­ну зброю. А Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки є ва­шим го­лов­ним со­ю­зни­ком.

— У нас ду­же ті­сні від­но­си­ни із США. Це наш най­силь­ні­ший і най­ва­жли­ві­ший пар­тнер. І ці вза­є­ми­ни ба­зу­ю­ться на стру­кту­рах, які бу­ли по­бу­до­ва­ні і вдо­ско­на­ле­ні з ча­сом, пра­цю­ють у по­стій­но­му кон­та­кті й обмі­ні. І ця си­сте­ма не за­ле­жить від то­го, хто на чо­лі уря­ду, які осо­би­сто­сті то­що. Це все не впли­ває на ін­тен­сив­ність від­но­син зі Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми. Я впев­не­ний, що в будь-яко­му ра­зі ди­на­мі­ка цих від­но­син, яка вже ба­га­то ро­ків пра­цює, про­дов­жу­ва­ти­ме­ться.

— А ось як ре­зуль­та­ти цих виборів впли­нуть на ви­рі­ше­н­ня ара­бо-ізра­їль­сько­го кон­флі­кту? Адже Не­та­нья­ху у сво­їй пе­ред­ви­бор­ній про­гра­мі за­явив, що па­ле­стин­ської дер­жа­ви не по­вин­но існу­ва­ти.

— Я ду­маю, що ще за­ра­но го­во­ри­ти, яким бу­де під­хід. Але ду­маю, що го­лов­не пи­та­н­ня тут у то­му, щоб у па­ле­стин­ців бу­ли лі­де­ри, у яких бу­ло б до­ста­тньо по­лі­ти­чної во­лі знай- ти якесь рі­ше­н­ня. На да­но­му ета­пі ми не ба­чи­мо, щоб у по­лі­ти­чних лі­де­рів па­ле­стин­ської ав­то­но­мії бу­ла та­ка во­ля. Як­би во­на бу­ла, то та­ке рі­ше­н­ня мо­жна бу­ло б зна­йти і з Не­та­нья­ху, і з ін­ши­ми, це не так ва­жли­во. У нас і до Не­та­нья­ху бу­ли і нші прем’єри і все одно цьо­го рі­ше­н­ня не зна­хо­ди­лось. Отож ду­маю, що го­лов­не пи­та­н­ня тут полягає не в то­му, хто прем’єр-мі­ністр Ізра­ї­лю, а в то­му, що лі­де­ри Па­ле­стин­ської ав­то­но­мії по­вин­ні ду­же чі­тко ви­сло­ви­ти свої на­мі­ри і до­ве­сти не ли­ше сло­ва­ми, але й спра­ва­ми, що во­ни хо­чуть зна­йти шлях до мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня.

— Па­не по­сол, мо­же­те ска­за­ти, як роз­ви­ва­ти­му­ться від­но­си­ни між Ізра­ї­лем і Укра­ї­ною, яка пі­сля ро­сій­ської агре­сії те­пер кра­ще за всіх ро­зу­міє ва­шу кра­ї­ну, і ба­га­то хто на­віть го­во­рить, що на­ша кра­ї­на по­вин­на ста­ти Ізра­ї­лем у пла­ні став­ле­н­ня до без­пе­ки?

— Я ду­маю, що для Ізра­ї­лю Укра­ї­на — це один із го­лов­них пар­тне­рів у цьо­му ре­гіо­ні, і це не ва­жли­во, який уряд, ми про­дов­жу­ва­ти­ме­мо ду­же ті­сні від­но­си­ни з Укра­ї­ною і спів­пра­цю­ва­ти­ме­мо з Укра­ї­ною в рі­зних сфе­рах. І я тут не ба­чу жо­дних змін, ми пра­гну­ти­ме­мо пра­цю­ва­ти ті­сні­ше й ті­сні­ше.

— А як що­до за­кри­тих по­ста­чань озбро­є­н­ня або де­яких роз­ві­ду­валь­них за­со­бів, без­пі­ло­тни­ків. Це мо­жли­во?

— Па­не Сірук, ви зна­є­те, що ми на ці те­ми не го­во­ри­мо.

ЕЛІ­АВ БЄЛОЦЕРКОВСЬКІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.