ОДЕ­СА... при­див­ля­є­ться

Мі­сто про­дов­жує ви­би­ра­ти з двох-трьох «со­сен» ло­каль­но­го по­лі­ти­чно­го «гаю». А все то­му, що лю­дям не за­про­по­но­ва­но нор­маль­них ре­форм

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Пав­ло КО­ВА­ЛЬОВ, по­лі­то­лог

Оде­са за рік пі­сля пе­ре­мо­ги Май­да­ну існує фа­кти­чно в де­кіль­кох ви­мі­рах. Зна­чна ча­сти­на на­се­ле­н­ня мі­ста ті­єю чи ін­шою мі­рою ви­жи­ває, бур­ко­тли­во ви­ра­жа­ю­чи не­вдо­во­ле­ність ни­ні­шньою вла­дою, Оде­са єв­ро­май­да­нів­ська і ан­ти­май­да­нів­ська існу­ють не­мов­би па­ра­лель­но з пер­шою, а на вер­ши­нах вла­ди роз­гор­та­є­ться чер­го­вий ра­унд бо­роть­би за мі­сця в мі­ськра­ді і крі­сло ме­ра. По­вто­ре­н­ня ми­ну­лих трав­не­вих по­дій, що бу­кваль­но шо­ку­ва­ли завжди спокійне і то­ле­ран­тне мі­сто, не хо­че ні­хто, окрім ро­сій­ських спец­служб і най­більш не­при­ми­рен­ної ча­сти­ни про­ро­сій­сько­го «під­пі­л­ля».

РА­ДИ­КА­ЛІЗМ НЕ ПРОЙ­ДЕ

Зов­ні Оде­са зда­є­ться роз­сла­бле­ною і «все ті­єю ж». Ре­гу­ляр­ні ви­бу­хи — а їх про­зву­ча­ло з ми­ну­лої ве­сни по­над 20 — не по­зна­ча­ю­ться на пов­сяк­ден­но­му жит­ті мі­ста. Пов­но­цін­них те­ра­ктів, по­ді­бних до не­дав­ньої тра­ге­дії в Хар­ко­ві, Оде­са до­ки не зна­ла. Дя­ку­ва­ти Бо­гу! Мі­сто одя­гну­ло­ся в ка­му­фляж і мор­ську фор­му. В оде­сько­му вій­сько­во­му го­спі­та­лі ле­жать де­ся­тки по­ра­не­них во­ї­нів АТО, сю­ди при­во­зи­ли «кі­бор­гів» до­не­цько­го ае­ро­пор­ту, 28-ма оде­ська ме­хбри­га­да ра­хує фрон­то­ві втра­ти, а Вій­сько­ва га­вань оде­сько­го пор­ту ста­ла го­лов­ною ба­зою ЧФ Укра­ї­ни.

Де­кіль­ка па­ра­лель­них ви­мі­рів пов­сяк­ден­но­сті, па­ра­до­ксаль­не по­єд­на­н­ня по­лі­ти­за­ції і одно­ча­сної вто­ми від по­лі­ти­ки — та­ка ситуація за­раз спо­сте­рі­га­є­ться в ба­га­тьох мі­стах Укра­ї­ни. Але в Оде­си є одна спе­ци­фі­ка — мі­сто опи­ни­ло­ся на пе­ре­хре­сті ін­те­ре­сів низ­ки най­біль­ших по­лі­ти­чних фі­гур кра­ї­ни, бо­роть­ба яких на­кла­да­є­ться на су­пер­ни­цтво мі­сце­вих кла­нів, що ма­ють свої ви­хо­ди не ли­ше на Київ, але ча­сом і на Мо­скву. Ко­жен із цих кла­нів, в ра­зі пе­ре­мо­ги, зда­тен змі­ни­ти істо­рію мі­ста і на­віть Укра­ї­ни в ці­ло­му, вра­хо­ву­ю­чи вій­сько­во- еко­но­мі­чну зна­чу­щість «пів­ден­ної сто­ли­ці». Без Оде­си не бу­де ні «Но­во­ро­сії», ні ін­ших про­ро­сій­ських про­е­ктів. Без упев­не­но­го кон­тро­лю над Оде­сою не бу­де і оста­то­чно­го до­мі­ну­ва­н­ня вла­дної « вер­ти­ка­лі » ни­ні­шньо­го Ки­є­ва. То­му на­строї мі­ста над­зви­чай­но ва­жли­ві у все­укра­їн­сько­му мас­шта­бі.

Оде­ські єв­ро­май­да­нів­ці, як і «но­во­ро­си», упев­не­ні, що при на­сту­пно­му ра­ун­ді рі­шу­чих ви­про­бу­вань мі­сто ста­не са­ме на їхній бік. Тим ча­сом менш по­лі­ти­зо­ва­ні гро­ма­дя­ни від­чу­ва­ють зна­йо­му всій кра­ї­ні вто­му від вій­ни і еко­но­мі­чної не­ста­біль­но­сті. Одна­ко­вою мі­рою лю­дей дра­тує як від­су­тність ре­форм, так і ті кро­ки, які ро­бить уряд. За­мо­жне тор­го­вель­не мі­сто хо­че не про­сто спо­кою й упев­не­но­сті у пра­ви­лах гри, але і ро­зу­мі­н­ня, що мо­же слі­ду­ва­ти за ти­ми або ін­ши­ми змі­на­ми у ве­ли­кій по­лі­ти­ці. Пев­на мі­лі­та­ри­за­ція мі­ста ба­га­тьом не до сма­ку: Оде­су ні­хто не хо­че ба­чи­ти цен­тром бо­йо­вих дій. Адже на­віть у Дру­гу сві­то­ву мі­сту від­но­сно по­ща­сти­ло — по­при 73-ден­ну обо­ро­ну в 1941-му і тра­гі­чні по­дії оку­па­ції, мі­сто не пе­ре­ста­ва­ло тор­гу­ва­ти і за­ли­ша­ло­ся цен­тром куль­тур­но­го жи­т­тя, та і руй­ну­ва­н­ня в ньо­му бу­ли не­зна­чні.

У нинішній Оде­сі ідея «Оде­ської на­ро­дної ре­спу­блі­ки» не­по­пу­ляр­на че­рез при­клад із не­вда­лим дон­ба­сів­ським се­па­ра­ти­змом, що обер­нув­ся вій­ною і втра­та­ми. Мі­лі­та­ри­зо­ва­ні бан­дит­ські «ре­спу­блі­ки» — яв­но не оде­ський ви­бір. І мі­сце­ва елі­та це до­бре ро­зу­міє. Ідея оде­ської «осі­бно­сті» по­сту­лю­є­ться за­раз іна­кше — че­рез не­за­бу­ті ідеї «пор­то-фран­ко» як віль­ної еко­но­мі­чної зо­ни і шля­хом про­па­ган­ди фе­де­ра­лі­за­ції. Про­ро­сій­ські си­ли Оде­си вла­шту­вав би, зви­чай­но, «крим­ський ва­рі­ант», але всі ро­зу­мі­ють, що йо­го по­вто­ре­н­ня не­мо­жли­ве, а пря­ме при­єд­на­н­ня до РФ мо­же ста­ти­ся ли­ше в ре­зуль­та­ті пов­но­мас­шта­бної вій­ни — а її мі­сто якраз хо­че най­мен­ше. То­му ла­тен­тний се­па­ра­тизм ча­сти­ни оде­сько­го істе­блі­шмен­ту за­раз не ви­хо­дить ме­жі за­кли­ків до де­цен­тра­лі­за­ції і еко­но­мі­чної са­мо­стій­но­сті, тоб­то при­бли­зно тих же га­сел, які зву­ча­ли в Оде­сі й до 2013 ро­ку, при всіх вла­стях, не ви­клю­ча­ю­чи «ре­гіо­на­лів». Тор­гів­ля і ба­гат­ство в куль­тур­но­му ко­ді мі­ста — на пер­шо­му мі­сці. А край­но­щі якраз не ці­ну­ю­ться. То­му ра­ди­ка­лам, при­чо­му з обох бо­ків, в Оде­сі яв­но не ра­ді. Мі­сто, по фа­кту, від­тор­гає їх, не­хай жор­сто­ко і кри­ва­во, як це бу­ло 2 трав­ня.

ЩО ХВИ­ЛЮЄ ОДЕ­СИ­ТІВ?

На тлі мі­лі­та­ри­за­ції і зро­ста­н­ня не­вдо­во­ле­н­ня вла­дою на по­лі­ти­чне облич­чя мі­ста не­ми­ну­че на­кла­да­ю­ться і ко­му­наль­ні про­бле­ми, і чер­го­ві кон­флі­кти дов­ко­ла ла­сих шма­тків не­ру­хо­мо­сті. Про­дов­жу­є­ться про­ти­сто­я­н­ня дов­ко­ла за­бу­до­ви при­бе­ре­жної зо­ни, що не за­ти­хає остан­ні 20 ро­ків. У цьо­му про­ти­сто­ян­ні мі­ня­ю­ться ли­ше «дійові осо­би і ви­ко­нав­ці». Ін­ша річ, що в остан­ній рік гро­ма­дян­ський про­тест про­ти не­за­кон­них за­бу­дов став більш ма­со­вим і на­віть до­міг­ся пев­них ре­зуль­та­тів, а одні й ті ж осо­би в ка­му­фля­жі мо­жуть бу­ти по­мі­че­ні на бо­ці рі­зних за­мов­ни­ків.

Ма­ло то­го — ці осо­би в ка­му­фля­жі ста­ли но­вою си­лою на мі­сько­му гро­мад­сько­му по­лі. Так оде­ський «Пра­вий се­ктор» (або ор­га­ні­за­ції, які так се­бе ти­ту­лу­ють) зви­ну­ва­чу­ють у спро­бі вста­но­ви­ти кон­троль над нелегальними граль­ни­ми за­кла­да­ми мі­ста. У свою чер­гу, мі­сце­вих ті­ту­шок не раз по­мі­ча­ли на охо­ро­ні спір­них бу­дів­ництв і за­лу­ча­ли у про­ти­сто­я­н­ня все з ти­ми ж «пра­во­се­ка­ми». Що­прав­да, для біль­шо­сті на­се­ле­н­ня ці зі­ткне­н­ня ми­на­ють не­по­мі­тно і швид­ше є при­во­дом « для по­го­во­ри­ти » . На­ба­га­то біль­ше оде­си­тів хви­лює під­ви­ще­н­ня цін, бан­крот­ство низ­ки ве­ли­ких банків з оде­ською про­пи­скою ( « Іме­кс­банк » , « Пор­то­Фран­ко»), змен­ше­н­ня мо­жли­во­стей для ве­де­н­ня бі­зне­су, не­пе­ре­мо­же­на ко­ру­пція, об’єми якої, з ма­со­во цир­ку­лю­ю­чих чу­ток, зро­сли в ра­зи.

На чо­му оде­си­ти на­вчи­ли­ся до­бре ро­зу­мі­ти­ся — так це роз­рі­зня­ти від­по­від­аль­ність рі­зних рів­нів вла­ди за «по­кра­ща­н­ня жи­т­тя вже сьо­го­дні». Ме­ро­ві вже ні­хто не ви­су­ває пре­тен­зій че­рез від­мі­ну со­ці­аль­них пільг і під­ви­ще­н­ня цін на газ або лі­ки. Але про­їзд у транс­пор­ті і ці­на хлі­ба чі­тко спів­від­но­ся­ться з ді­я­ми мі­сько­го го­ло­ви. Пе­ре­па­дає йо­му і за про­ва­ли в управ­лін­ні ко­му­наль­ною сфе­рою. До­сить при­га­да­ти, що Оде­са зу­стрі­ла 2015 рік у сні­го­вих за­ме­тах пі­сля не­ба­че­но­го ба­га­то ро­ків сні­го­па­ду, що на­крив Пів­ден­ну Паль­мі­ру 29 гру­дня. Ме­рія зі сні­го­па­дом не впо­ра­ла­ся: у за­стря­глих трам­ва­ях во­дії зу­стрі­ча­ли Но­вий рік, а сніг роз­та­нув швид­ше, ніж йо­го при­бра­ли. Цей ко­му­наль­ний ко­лапс не під­ви­щив лю­бо­ві оде­си­тів до ме­ра Ген­на­дія Тру­ха­но­ва. Але до осе­ні, ко­ли оде­ський гра­до­на­чаль­ник пе­ре­оби­ра­ти­ме­ться, ще до­сить да­ле­ко, і у ньо­го є шанс за­крі­пи­ти­ся в крі­слі ме­ра те­пер уже на пов­ний тер­мін. Якщо не втру­ти­ться ве­ли­ка по­лі­ти­ка і на­віть гео­по­лі­ти­ка: подія, по­ді­бна 2 трав­ня 2014 ро­ку, мо­же враз пе­ре­кро­ї­ти по­лі­ти­чну кар­ту мі­ста, яка за остан­ні ро­ки сер­йо­зно мі­ня­ла­ся ли­ше один раз — пі­сля Ре­во­лю­ції гі­дно­сті.

ОДЕ­СЬКІ ГРУ­ПИ ВПЛИ­ВУ: ТІ Ж ПЛЮС КО­ЛО­МОЙ­СЬКИЙ

Трав­не­ві по­дії пе­ре­фор­ма­ту­ва­ли оде­ську вер­хів­ку по­літ­бо­мон­ду. До неї мі­цно уві­йшов чин­ник Ігоря Ко­ло­мой­сько­го в осо­бі гу­бер­на­то­ра Ігоря Па­ли­ці. Обра­ний во­се­ни мер Тру­ха­нов та­кож пе­ре­бу­ває в ор­бі­ті по­лі­ти­чно­го впли­ву Ко­ло­мой­сько­го. Цей тан­дем про­дов­жує вва­жа­ти­ся одним із най­мі­цні­ших у ни­ні­шніх по­лі­ти­чних роз­клад­ках ре­гіо­ну. Втор­гне­н­ня ін­те­ре­сів Ко­ло­мой­сько­го до Оде­си дій­сно мо­жна вва­жа­ти «онов­ле­н­ням» мі­сце­вої елі­ти, що до­ти 20 ро­ків за­ми­ка­ла­ся на пра­кти­чно одні й ті ж фі­гу­ри, які ви­йма­ю­ться з ру­ка­ва ве­ли­кої по­лі­ти­ки за­ле­жно від змін на­стро­їв у Ки­є­ві. Дві­чі мер Еду­ард Гур­віц, без­змін­ний пре­зи­дент Юри­ди­чної ака­де­мії і «ко­роль суд­дів Укра­ї­ни» Сер­гій Ки­ва­лов, не­о­дно­зна­чний ро­дин­но-по­лі­ти­чний ду­ет Оле­ксія Ко­сту­сє­ва й Оле­ксія Гон­ча­рен­ка, де­кіль­ка груп ми­ну­лої ком­пар­тій­но-ком­со­моль­ської вер­хів­ки, які пе­ре­фар­бу­ва­ла­ся сво­го ча­су в си­ньо-бі­лий ко­лір Пар­тії ре­гіо­нів, — вся ця гру­па пер­со­на­жів уку­пі з низ­кою ве­ли­ких бі­зне­сме­нів змі­ню­ва­ла один одно­го у вла­ді від са­мо­го по­ча­тку не­за­ле­жної Укра­ї­ни. Пев­ним чу­жа­ком в цій си­сте­мі був гу­бер­на­тор Одещини Еду­ард Ма­твій­чук, «ви­са­дже­ний» в область із За­кар­па­т­тя, але він швид­ко впи­сав­ся в мі­сце­ву елі­ту, хо­ча і не став у ній зна­чу­щим пер­со­на­жем. Збе­рі­га­ю­чи на­пра­цьо­ва­ний вплив, він усе ж по­сту­па­є­ться та­ким «зу­брам», як Ки­ва­лов або Гур­віц.

На цьо­му тлі «при­ше­стя» пі­сля трав­не­вої тра­ге­дії гу­бер­на­то­ра Ігоря Па­ли­ці, а по­тім обра­н­ня в ме­ри Ген­на­дія Тру­ха­но­ва, за всьо­го по­пе­ре­дньо­го уко­рі­не­н­ня остан­ньо­го в по­лі­ти­чний ланд­шафт мі­ста, ста­ло най­ва­жли­ві­шим ви­зна­чаль­ним чин­ни­ком оде­сько­го по­стмай­дан­но­го по­лі­ти­чно­го жи­т­тя. Став­ши з фун­кціо­не­ра і бі­зне­сме­на ло­каль­но­го рів­ня го­лов­ним чи­нов­ни­ком мі­ста, Тру­ха­нов по­вів­ся до­сить оба­чно, пра­гну­чи не за­го­стрю­ва­ти сто­сун­ки з єв­ро­май­да­нів­ською і не рва­ти зв’яз­ки з ан­ти­май­да­нів­ською ча­сти­на­ми гро- мад­ських акти­ві­стів. Все ж та­ки «ре­гіо­наль­не» ми­ну­ле Тру­ха­но­ва го­во­ри­ло і го­во­рить на ко­ристь сим­па­тій до «но­во­ро­сів», то­ді як ни­ні­шнє йо­го ста­но­ви­ще і бі­знес-зв’яз­ки по­ка­зу­ють до­ста­тній пра­гма­тизм і вмі­н­ня ла­ві­ру­ва­ти між по­лі­ти­чни­ми край­но­ща­ми. При цьо­му «ре­гіо­на­ли», які за­ли­ши­ли­ся в мі­ськра­ді, і чле­ни одіо­зної пар­тії «Ро­ді­на» є біль­шою мі­рою со­ю­зни­ка­ми ме­ра. То­му у про­тив­ни­ків Тру­ха­но­ва є мо­жли­вість кри­ти­ку­ва­ти мі­сько­го го­ло­ву не ли­ше за йо­го вла­сне по­лі­ти­чне ми­ну­ле, але й зга­ду­ва­ти при­каз­ку «Ска­жи ме­ні, хто твій друг». А на­пи­ра­ю­чи на зв’яз­кок Тру­ха­но­ва з ан­ти­май­да­нів­ськи­ми і про­ро­сій­ськи­ми си­ла­ми, тра­пля­є­ться на­го­да по­кри­ти­ку­ва­ти й Ігоря Па­ли­цю, і йо­го ви­со­ко­го за­сту­пни­ка — Ігоря Ко­ло­мой­сько­го.

Опо­нен­ти Тру­ха­но­ва не си­дять склав­ши ру­ки. Роз­рив йо­го тан­де­му з гу­бер­на­то­ром Па­ли­цею в одній із ла­нок — мрія як Сер­гія Кі­ва­ло­ва, з яким Па­ли­ця яв­но не зі­йшов­ся в бі­знес-ін­те­ре­сах, так і ча­сти­ни мі­сце­во­го по­лі­ти­ку­му, орі­єн­то­ва­но­го на Пе­тра По­ро­шен­ка. Се­ред остан­ніх най­більш по­мі­тний Оле­ксій Гон­ча­рен­ко, чиї «при­го­ди» в Ро­сії, осо­бли­во у зв’яз­ку з не­дав­нім більш ніж див­ним аре­штом на мар­ші пам’яті Бо­ри­са Нєм­цо­ва, не до­да­ли йо­му зай­вої по­ляр­но­сті в мі­сті, хо­ча і не від­штов­хну­ли при­бі­чни­ків. Об’єктив­на пе­ре­ва­га Гон­ча­рен­ка пе­ред усі­ма по­тен­цій­ни­ми кон­ку­рен­та­ми — вік. У 34 ро­ки він вже встиг по­бу­ва­ти одним із най­мо­лод­ших го­лів обл­рад в Укра­ї­ні. За­раз цю по­са­ду обі­ймає йо­го друг і со­ра­тник Ми­хай­ло Шму­шко­вич. Зда­ва­ло­ся б, та­кий роз­клад змі­цнює по­зи­ції про­пре­зи­дент­ських сил в Оде­сі й обла­сті. Але не все так про­сто.

На­яв­ність окре­мих, на­чеб­то від­да­них фі­гур на вла­дно­му Олім­пі і їхня ро­кі­ров­ка — це да­ле­ко не все для за­крі­пле­н­ня впли­ву цен­траль­ної вла­ди на ре­гіон. В ці­ло­му оде­ська по­лі­ти­чна і бі­зне­со­ва вер­хів­ка пе­ре­бу­ва­ють у пер­ма­нен­тно­му че­кан­ні. Мо­жли­вість роз­ши­ре­н­ня те­а­тру бо­йо­вих дій на­ви­сає над мі­стом по­стій­ною тін­ню і зму­шує ба­га­тьох при­хо­ву­ва­ти свої дій­сні сві­то­гля­дні сим­па­тії. Ро­сія не­да­рем­но стіль­ки дов­го й успі­шно пра­цю­ва­ла в ре­гіо­ні і мі­сті, ви­го­до­ву­ю­чи та­ких «пта­ше­нят», як го­ло­ва «Ро­ді­ни» Ігор Марков і екс-мер Оле­ксій Ко­сту­сєв, не ка­жу­чи вже про фі­гу­ри мен­ші, аби цей вплив так про­сто зник. Тим біль­ше що ни­ні­шня цен­траль­на вла­да ні­як не до­ве­ла, що во­на змо­же впо­ра­ти­ся з усі­ма ви­кли­ка­ми, що сто­ять пе­ред ре­гіо­ном. Оде­ським елі­там, як і лю­дям в ці­ло­му, по­трі­бен спо­кій і ви­зна­че­ність. За­раз пев­на рів­но­ва­га по­лі­тсил в ре­гіо­ні і мі­сті до­три­му­є­ться. Пев­на пе­ре­ва­га — на бо­ці Ігоря Ко­ло­мой­сько­го і йо­го про­те­же, але «ста­ро­о­де­ські» ні­ку­ди не по­ді­ли­ся, так са­мо як і не зни­кли їхні ко­ли­шні сим­па­тії. А во­ни ча­сто — да­ле­ко не па­трі­о­ти­чні.

Го­лов­ним се­па­ра­ти­стом обла­сті, за від­су­тно­сті Мар­ко­ва і Ко­сту­сє­ва, одно­зна­чно про­го­ло­шу­є­ться Сер­гій Кі­ва­лов. Опо­нен­ти, пе­ре­дов­сім з бо­ку гу­бер­на­то­ра, на­ма­га­ю­ться «ско­лу­пну­ти» йо­го з п’єде­ста­лу «за­сту­пни­ка всіх суд­дів Укра­ї­ни», на­пи­ра­ю­чи як на зви­ну­ва­че­н­ня в ко­ру­пції, так і в се­па­ра­ти­змі. По­ки що жо­дне з цих зви­ну­ва­чень не ма­ло на­слід­ків для Кі­ва­ло­ва. Він обра­ний де­пу­та­том Вер­хов­ної Ра­ди в дав­но упо­до­ба­но­му При­мор­сько­му ра­йо­ні Оде­си і яв­но не тур­бу­є­ться за своє май­бу­тнє в цій яко­сті. Для «ті­па­н­ня» Кі­ва­ло­ва за­ді­я­ний ре­сурс оде­сько­го єв­ро­май­да­ну. І ось тут оде­си­ти сти­ка­ю­ться з див­ним спо­сте­ре­же­н­ням: со­ю­зни­ком Кі­ва­ло­ва у кри­ти­ці ни­ні­шніх оде­сько­го гу­бер­на­то­ра і ме­ра є екс-мер Еду­ард Гур­віц, який по­зи­ціо­нує се­бе про­єв­ро­пей­ським го­спо­дар­ни­ком і де­мо­кра­том. Ви­хо­дить більш ніж див­на єд­ність на­стро­їв.

НА КО­ГО СПЕР­ТИ­СЯ ПРЕ­ЗИ­ДЕН­ТО­ВІ?

З то­чки зо­ру су­ти­чок мі­сце­вих буль­до­гів під ки­ли­мом і на ки­ли­мі со­ю­зни­цтво Кі­ва­ло­ва і Гур­ві­ца ціл­ком зро­зумі­ле — обом по- трі­бно до­мог­ти­ся, аби Тру­ха­нов не пе­ре­о­брав­ся на но­вий тер­мін. За­раз оби­два по­лі­ти­ки яв­но пра­цю­ють на по­лі пре­зи­ден­та, за­ві­ря­ю­чи йо­го в по­си­лен­ні впли­ву на Оде­су «одра­зу пі­сля» по­раз­ки Тру­ха­но­ва. Мов­ляв, гу­бер­на­то­ра пре­зи­дент і так завжди мо­же зня­ти, а ось ме­ра пе­ре­мог­ти мо­жна ли­ше на ви­бо­рах. Чи не то­му всі об­ґрун­то­ва­ні і не ду­же скар­ги і звер­не­н­ня про­тив­ни­ків Кі­ва­ло­ва до Пре­зи­ден­та не спра­цьо­ву­ють? По­ро­шен­ко знає про хис­ткість сво­їх по­зи­цій у ре­гіо­ні і про ла­тен­тний се­па­ра­тизм мі­сце­вих мо­жно­влад­ців. Але у Пре­зи­ден­та в Оде­сі не­має на­стіль­ки без­умов­них при­бі­чни­ків, які мо­жуть за­без­пе­чи­ти йо­му без­умов­ну, а- ля Яну­ко­вич, вер­ти­каль вла­ди в ре­гіо­ні. До­во­ди­ться пра­цю­ва­ти з ти­ми, хто є, по­при їхню по­лі­ти­чну « гну­чкість » і ча­сом більш ніж одіо­зне ми­ну­ле. І ро­зу­мі­ти, що пра­кти­чно будь- який із них, у ра­зі кар­ди­наль­но не­спри­я­тли­во­го для Укра­ї­ни роз­ви­тку вій­сько­во-по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, мо­же не ви­яви­ти­ся без­умов­ним про­тив­ни­ком се­па­ра­ти­зму.

Пре­зи­дент мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти на ло­яль­ну по­зи­цію Еду­ар­да Гур­ві­ца, якщо то­му все ж та­ки вда­сться зайня­ти крі­сло ме­ра. «Де­мо­кра­ти­чний бек­гра­унд» Гур­ві­ца, який ви­сту­пав з на­ро­чи­то про­єв­ро­пей­ських, про­укра­їн­ських і ан­ти­ко­му­ні­сти­чних по­зи­цій не ли­ше на остан­ніх ви­бо­рах, але й ра­ні­ше, свід­чить про від­су­тність у ньо­го се­па­ра­тист­ських на­стро­їв. З ін­шо­го бо­ку, Гур­ві­цу в рі­шу­чу го­ди­ну ні­що не пе­ре­шко­дить зайня­ти по­зи­цію «ме­ра-го­спо­дар­ни­ка», да­ле­ко­го від по­лі­ти­ки.

Пре­зи­дент та­кож мо­же спи­ра­ти­ся на Оле­ксія Гон­ча­рен­ка і не­ве­ли­ку гру­пу йо­го со­ра­тни­ків в обл­ра­ді. Тим біль­ше що Гон­ча­рен­ко є на­ро­дним де­пу­та­том від «Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка». Хо­ча ми ба­чи­мо, що по­лі­тик ро­бить став­ку на пу­блі­чність і пі­ар, чим не мо­же не дра­ту­ва­ти «зу­брів» ста­рої шко­ли, зви­клих розв’язу­ва­ти пи­та­н­ня не­по­мі­тно й у ти­ші ка­бі­не­тів і са­ун. Гон­ча­рен­ко яв­но не тур­бу­ють про­ти­річ­чя у йо­го по­лі­ти­чній кар’ єрі — із за­пе­кло­го « ре­гіо­на­ла » , який хо­див із геор­гі­їв­ською стрі­чкою і брав участь у про­ро­сій­ських еска­па­дах сво­го ба­тька Оле­ксія Ко­сту­сє­ва, він зро­бив­ся за рік пал­ким па­трі­о­том, «жер­твою ро­сій­сько­го ре­жи­му» і на­віть ко­ро­тко­ча­сним в’язнем мо­сков­сько­го СІЗО. Ба­жа­н­ня Гон­ча­рен­ка ба­ло­ту­ва­ти­ся в ме­ри на цьо­му ета­пі не по­мі­тно, але це не ви­клю­ча­є­ться. В та­ко­му ра­зі він мо­же скла­сти кон­ку­рен­цію як Гур­ві­цу, так і Тру­ха­но­ву. І то­ді ви­ни­кне пи­та­н­ня — в чи­їх ін­те­ре­сах на­справ­ді ді­я­ти­ме мо­ло­дий по­лі­тик?

По­тен­цій­но По­ро­шен­ко мо­же спер­ти­ся і на ко­гось із пред­став­ни­ків ста­рої пар­тій­но­ком­со­моль­ської елі­ти ре­гіо­ну з від­но­сно не­по­га­ною ре­пу­та­ці­єю у на­се­ле­н­ня — на­при­клад, на Сер­гія Гри­не­ве­цько­го, гу­бер­на­то­ра Одещини 1998—2005 рр. Про­те актив­но­сті цьо­го по­лі­ти­ка або ко­гось іще з ці­єї обойми за­раз не ви­дно. Та­ким чи­ном у Пре­зи­ден­та не та­ка вже ве­ли­ка і тим біль­ше одно­зна­чно від­да­на гру­па під­трим­ки в мі­сце­вих вла­дних ко­ри­до­рах.

ВИ­БІР БЕЗ ОСО­БЛИ­ВО­ГО ВИ­БО­РУ

Слід ви­зна­ти, що Оде­са все ще пе­ре­бу­ває в за­ру­чни­ках ста­рих еліт, які мі­ня­ють свої по­лі­ти­чні по­гля­ди й укла­да­ють со­ю­зи, ви­хо­дя­чи з осо­би­стої ви­го­ди, а не ду­ма­ю­чи про за­галь­но­дер­жав­ну ко­ристь. За­ста­вою «дер­жав­ни­цької» по­зи­ції де­яких з них, як, на­при­клад, Сер­гія Кі­ва­ло­ва, мо­же бу­ти ли­ше мі­ра впли­ву на про­це­си в Укра­ї­ні в ці­ло­му. Впли­ва­ти на суд­дів­ський кор­пус ве­ли­кої дер­жа­ви на­ба­га­то ви­гі­дні­ші, ніж го­ло­ву­ва­ти в ре­гіо­ні або вза­га­лі опи­ни­ти­ся на ме­жі екс­про­прі­а­ції в зо­ні по­тен­цій­них бо­йо­вих дій. Але чи по­трі­бні нам та­кі «дер­жав­ни­ки»?

Ін­ші по­лі­ти­ки, як Ген­на­дій Тру­ха­нов, мо­жуть за­ли­ша­ти­ся на ло­яль­них до Укра­ї­ни по­зи­ці­ях до тих пір, по­ки це спри­я­ти­ме їхньо­му бі­зне­су і ста­но­ви­щу у вла­дній си­сте­мі. У цьо­му пла­ні ло­каль­ність ін­те­ре­сів ба­га­тьох пред­став­ни­ків ве­ли­ко­го оде­сько­го бі­зне­су ли­ше на ру­ку по­тен­цій­но­му се­па­ра­ти­зму — не­ві­до­мо, яку по­зи­цію во­ни за­ймуть, якщо їм по­обі­ця­ють змі­ну вла­ди «по­ти­хо­му » і да­дуть га­ран­тії не­до­тор­ка­но­сті вла­сно­сті ( хо­ча хто дасть га­ран­тію до­три­ма­н­ня цих га­ран­тій?).

Тре­ті, як Ігор Па­ли­ця, вбу­до­ва­ні у вер­ти­каль Ко­ло­мой­сько­го і ко­ли­ва­ти­му­ться син­хрон­но з « лі­ні­єю пар­тії » . Че­твер­ті, як Еду­ард Гур­віц, мо­жуть ста­ти під­трим­кою про­май­да­нів­ських сил про­сто від від­су­тно­сті ін­ших від­по­від­них кан­ди­да­тів, і їхня по­пу­ляр­ність за­ле­жа­ти­ме від по­пу­ляр­но­сті і дій цен­траль­но­го уря­ду, а не від них са­мих, і це ро­бить їх ура­зли­ви­ми. П’яті, як Оле­ксій Гон­ча­рен­ко, мо­жуть ви­яви­ти­ся та­кою « ду­лею в ки­ше­ні » , чиї по­лі­ти­чні сим­па­тії ра­пто­во мо­жуть роз­вер­ну­ти­ся на 360 гра­ду­сів, а схиль­ність до пі­а­ру якраз мо­же бу­ти озна­кою лю­ди­ни, го­то­вої ді­я­ти в об­ста­нов­ці не­ста­біль­но­сті й вій­ни. І не­ві­до­мо, на чи­є­му бо­ці бу­де та­ка ді­яль­ність, якщо до бо­йо­вих дій, на жаль, ді­йде спра­ва.

Ви­хо­дить, що мі­сто по­ки що при­ре­че­не ви­би­ра­ти з двох-трьох «со­сен» ло­каль­но­го по­лі­ти­чно­го «гаю», не­хай і де­я­кі со­сни «ви­са­дже­ні » не так дав­но. Об’ єктив­но на сьо­го­дні пе­ре­ва­га — у Ген­на­дія Тру­ха­но­ва, як би не оці­ню­ва­ти йо­го по­лі­ти­чне ми­ну­ле і ни­ні­шні про­ва­ли на ко­му­наль­но­му фрон­ті. Хо­ча б то­му, що чер­го­вих «но­во-ста­рих» ме­рів і тим біль­ше ве­ли­ких змін мі­сто не хо­че. Якщо ситуація в кра­ї­ні « за­мо­ро­зи­ться » і оде­ським мо­жно­влад­цям ні­чо­го не за­гро­жу­ва­ти­ме, на гон­ках ме­рів мо­жли­вий чер­го­вий тур про­ти­сто­я­н­ня Тру­ха­нов — Гур­віц із мо­жли­вим при­єд­на­н­ням до цих су­пер­ни­ків ще й Гон­ча­рен­ка. Якщо ж ситуація за­го­стри­ться сер­йо­зно, мі­сту мо­же бу­ти вза­га­лі не до виборів. І то­ді від ме­ра з гу­бер­на­то­ром за­ле­жа­ти­ме ба­га­то, якщо не все.

По­га­ні той го­су­дар і та дер­жа­ва, які за­ле­жать від ло­яль­но­сті сво­їх фе­о­да­лів. А все то­му, що лю­дям не за­про­по­но­ва­ні нор­маль­ні ре­фор­ми, які мо­жуть згур­ту­ва­ти на­род дов­ко­ла ідеї єд­но­сті і під­трим­ки ни­ні­шньо­го кур­су. На­строї пра­гма­ти­чних, хи­трих і ци­ні­чних оде­ських еліт то­му до­каз.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.