«ВЕ­ЛИ­КА ЧЕСТЬ ЖИ­ТИ В ОДИН ЧАС, НА ОДНІЙ ЗЕМ­ЛІ З ЛІ­НОЮ ВА­СИ­ЛІВ­НОЮ»

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

Пав­ло ТЮ­ТЮН­НИК, ке­рів­ник «Шко­ли ча­рів­но­го співу», що ра­ні­ше був Цен­тром по­ста­нов­ки го­ло­су «Укра­їн­ське бель­кан­то» у м. Ма­кі­їв­ка. Ни­ні, у зв’яз­ку з по­ді­я­ми на Дон­ба­сі, ме­шкає в се­лі під Ки­є­вом:

(Під час сво­їх рід­кі­сних пу­блі­чних ви­сту­пів Лі­на Ко­стен­ко кіль­ка ра­зів зга­ду­ва­ла про сво­їх зна­йо­мих із Ма­кі­їв­ки. Так, у бе­ре­зні 2010 ро­ку на зу­стрі­чі з нагоди пе­ре­ви­да­н­ня «Бе­ре­сте­чка» Лі­на Ва­си­лів­на, яка то­ді теж від­зна­чи­ла кру­глу да­ту, ска­за­ла: «Зна­є­те, хто ме­не пер­ши­ми при­ві­тав? У ме­не си­дять го­сті, аж тут те­ле­фон­ний дзві­нок. Те­ле­фо­ну­ють із Ма­кі­їв­ки. Там хор та­кий хо­ро­ший є. Ка­жуть: Лі­но Ва­си­лів­но, а що у вас там, го­сті? То пе­ре­дай­те їм ві­та­н­ня «от да­не­цкіх бан­ді­тов!» А я ка­жу: го­сті, вам «прі­вєт от да­нє­цкіх бан­ді­тов». У ме­не якась моя Укра­ї­на, яку я впі­знаю і лю­блю. В ін­тер­пре­та­ції на­ших по­лі­ти­ків я не знаю та­кої Укра­ї­ни. Я знаю ту Укра­ї­ну, для якої вар­то жи­ти і пра­цю­ва­ти» (див. «День» №53 від 26 бе­ре­зня 2010 ро­ку).

— Ду­же не­впев­не­но за­раз се­бе по­чу­ваю, бо у Ма­кі­їв­ці мій дім, моя ба­тьків­щи­на. Те, що там від­бу­ва­є­ться, моє сер­це ні­як не мо­же прийня­ти. Я ще не огов­тав­ся і не знаю, що ро­би­ти. Важ­ко і ту­ди про­бра­ти­ся, і ще важ­че бу­де ви­бра­ти­ся звід­ти. Там че­ка­ють об­ста­ви­ни, які ро­блять те­бе ра­бом. Там Укра­ї­на, без­пе­ре­чно, але її на­ма­га­ю­ться пе­ре­тво­ри­ти не­зро­зумі­ло на що. Це смі­шно, і ди­ко, і про­тив­но. Га­даю, так бу­ло для від­со­тків 70-ти мо­їх зем­ля­ків. За­раз там хо­дять міль­йо­ни за­ля­ка­них лю­дей. Їх пе­ре­тво­ри­ли на за­сіб. Це най­слаб­ші з на­ших бра­тів, їм тре­ба по-хри­сти­ян­сько­му по­спів­чу­ва­ти. А за­га­лом нам ще тре­ба по­вер­ну­ти со­бі зва­н­ня «на­ро­ду».

Моє зна­йом­ство з Лі­ною Ва­си­лів­ною по­ча­ло­ся з то­го, що її по­е­зія ви­кли­ка­ла в ме­не ве­ли­кі по­чу­т­тя і за­ці­кав­ле­н­ня. Я сам ком­по­зи­тор, му­зи­ка при­хо­дить до ме­не. По­чав пи­са­ти ро­ман­си на вір­ші Лі­ни Ва­си­лів­ни. Ко­ли бу­ло по­над 10 цих тво­рів, ми пе­ре­сла­ли їх їй. Так по­ча­ло­ся на­ше спіл­ку­ва­н­ня. Це бу­ло десь у 2004—2005 ро­ках. То­ді наш Центр по­ста­нов­ки го­ло­су «Укра­їн­ське бель­кан­то» був на Дон­ба­сі — у Ма­кі­їв­ці. Вже 10 ро­ків три­ває на­ше зна­йом­ство, і завжди ми спіл­ку­ва­ли­ся тіль­ки те­ле­фо­ном.

Ми на­ді­сла­ли Лі­ні Ва­си­лів­ні за­пи­си пер­ших на­ших тво­рів на її вір­ші. Як во­на ска­за­ла, їй ду­же спо­до­ба­ло­ся. По­тім ще був диск «Но­ві пі­сні но­вої Укра­ї­ни», де 10 пі­сень — на її вір­ші. Лі­на Ва­си­лів­на бу­ла уча­сни­цею пе­ре­да­чі Галини Ба­бій, при­свя­че­ної цьо­му ди­ску, і ду­же схваль­но про ньо­го від­гу­кну­ла­ся. По­тім я за­те­ле­фо­ну­вав їй, і ми десь го­ди­ну ро­змов­ля­ли — про все жи­т­тя-бу­т­тя укра­їн­ців, про по­е­зію і цю му­зи­ку. Ми на­ді­сла­ли їй диск, і Лі­на Ва­си­лів­на на­зва­ла йо­го «ці­лою опе­рою». Від­то­ді я по­чав їй час від ча­су те­ле­фо­ну­ва­ти. Ко­ли на­ро­джу­ва­ли­ся но­ві пі­сні, я їй по те­ле­фо­ну їх на­спі­ву­вав, гра­ю­чи на гі­та­рі. А во­на слу­ха­ла. І так по цей день. Але ми ще ні­ко­ли не зу­стрі­ча­лись. Я спо­ді­ва­ю­ся, що ця зу­стріч від­бу­де­ться. То­ді я за­спі­ваю їй но­ві ро­ман­си, які во­на не чу­ла.

Лі­на Ко­стен­ко — це лю­ди­на, якій жи­ве сло­во йде в ру­ки. Та­ко­го мас­шта­бу твор­ча по­стать у на­шій істо­рії, яку мо­жна по­рів­ня­ти тіль­ки з Та­ра­сом Гри­го­ро­ви­чем Шев­чен­ком і Ле­сею Укра­їн­кою. Це на­ші ян­го­ли-охо­рон­ці, на­ші ге­нії. Лі­на Ва­си­лів­на — це без­мір­на гли­би­на. На­віть не му­за во­на, во­на — са­ма По­е­зія. Знаю, що в Укра­ї­ні є чи­слен­ні й зав­зя­ті сим­па­ти­ки, які її обо­жню- ють. Ве­ли­ка честь жи­ти в один час, на одній зем­лі з Лі­ною Ва­си­лів­ною. У її твор­чо­сті — дух і ко­ло­рит на­шої зем­лі. Це — та­лант, та­ке ви­со­ке сто­я­н­ня ду­ші, яко­го в нас ще не бу­ло. Во­на ні­ко­ли не по­сту­пи­ла­ся прав­дою і сво­єю со­ві­стю.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.