«УКРА­ЇН­ЦЯМ, НА ЩА­СТЯ, Є З КО­ГО БРА­ТИ ПРИ­КЛАД»

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

— Го­во­ря­чи про твор­чість Лі­ни Ко­стен­ко, осо­бли­во — її не­пе­ре­вер­ше­ні по­е­ти­чні здо­бу­тки — вар­то, на­пев­но, роз­по­ча­ти сло­ва­ми са­мої по­е­те­си: «По­е­зія — це свя­то, як лю­бов. О, то не є роз­мов­ка по­бу­то­ва!» Чи мо­жна ска­за­ти влу­чні­ше? Най­гли­бин­ні­ше, най­со­кро­вен­ні­ше, най­бо­лю­чі­ше — у най­зро­зумі­лі­шій і най­ви­тон­че­ні­шій фор­мі.

У кон­текс­ті су­ча­сної укра­їн­ської куль­ту­ри, та й вза­га­лі — ни­ні­шньої су­спіль­но-по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, ряд­ки по­е­зій та про­зо­вих тво­рів ми­тця — ні­би за­ма­льов­ки днів сьо­го­дні­шніх. У ко­жно­му сло­ві — сим­вол, знак, під­каз­ка або ж гір­ка істи­на, яку ми на­че й зна­є­мо, та до­во­лі ча­сто бо­ї­мо­ся про­мо­ви­ти вго­лос. Щось на кшталт: «На­ції вми­ра­ють не від ін­фар­кту. Спо­ча­тку їм від­би­рає мо­ву», «...не жи­ве­мо, а ви­ба­ча­є­мось», «...на­ро­ду світ уже не ми­лий від за­йшлих вбивць і від сво­їх ні­кчем...», «У нас те­пер та­ка сво­бо­да, на­че сміт­тє­про­від прор­ва­ло». На­став час, вре­шті-решт, за­ми­сли­ти­ся над цим. Чи не та­ку кар­ти­ну ми спо­сте­рі­га­є­мо сьо­го­дні? І як ви­хо­ди­ти з кри­зи? Пе­ред­усім — мен­таль­ної, осві­тньої, куль­тур­ної.

Твор­чість Лі­ни Ко­стен­ко ви­хо­дить да­ле­ко за ме­жі су­то есте­ти­чної ка­те­го­рії як та­кої. І нею не­об­хі­дно не ли­ше за­хо­плю­ва­ти­ся, а й на­слі­ду­ва­ти клю­чо­ві прин­ци­пи сві­то­гля­дної по­зи­ції ми­тця, ви­ра­же­ної в пло­щи­ні ху­до­жньо­го сло­ва. В умо­вах су­ча­сної ін­фор­ма­цій­ної вій­ни са­ме сло­во є ін­стру­мен­том не­аби­якої ва­ги. Вмі­ле во­ло­ді­н­ня ним — за­по­ру­ка успі­ху. І нам, укра­їн­цям, на ща­стя, є з ко­го бра­ти при­клад. Ду­же ва­жли­во, що га­зе­та «День» при­ді­ляє зна­чну ува­гу твор­чо­сті Лі­ни Ко­стен­ко. Ви є ви­со­кою три­бу­ною, з якої Лі­на Ва­си­лів­на ре­а­гує на по­дії в кра­ї­ні силь­ною пу­блі­ци­сти­кою, а та­кож спо­від­у­є­те та­кі ж ду­хов­ні цін­но­сті, дер­жав­ни­цьку по­зи­цію, че­сність, як і по­е­те­са.

Твор­чість Лі­ни Ко­стен­ко гро­ма­дян­сько­го спря­му­ва­н­ня, як на ме­не, — осо­бли­ве й то­чне від­дзер­ка­ле­н­ня ва­жли­вих су­спіль­них про­це­сів і про­блем че­рез при­зму вла­сно­го сві­то­ба­че­н­ня та сві­то­с­прийня­т­тя ав­то­ра. «Я — лиш ін­стру­мент, в яко­му пла­чуть сни мо­го на­ро­ду», — в цьо­му вся Лі­на Ва­си­лів­на. Її пла­не­та — то са­мо­бу­тня пла­не­та, на­пов­не­на іде­єю па­трі­о­ти­зму, єд­на­н­ня й жит­тє­ствер­дної енер­гії. Пла­не­та най­тон­ших ду­шев­них пе­ре­жи­вань й во­дно­час без­ме­жної си­ли та во­лі.

Під­ро­стає май­бу­тнє по­ко­лі­н­ня укра­їн­ців, на­ро­дже­них вже у не­за­ле­жній дер­жа­ві, яка ни­ні ствер­джує своє пра­во на сво­бо­ду та вла­сне май­бу­тнє. А яким во­но бу­де — за­ле­жить пев­ною мі­рою й від то­го, на­скіль­ки ми сьо­го­дні усві­дом­лю­є­мо та ре­а­лі­зо­ву­є­мо ті істи­ни, яки­ми «про­мов­ля­ють» до нас справ­жні па­трі­о­ти Укра­ї­ни, ду­хов­ні на­став­ни­ки ці­лих по­ко­лінь. Та­кі — як Лі­на Ко­стен­ко. Тож ша­нуй­мо, пи­шай­мо­ся, ви­вчай­мо, на­слі­дуй­мо!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.