Про уря­до­ву «КУ­ХНЮ»

Ган­на ОНИ­ЩЕН­КО: «Я ка­те­го­ри­чно про­ти то­го, щоб дер­жав­ні слу­жбов­ці бу­ли чле­на­ми по­лі­ти­чних пар­тій»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Мі­ністр Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів

Ган­на ОНИ­ЩЕН­КО, ма­буть, най­мо­лод­ший член укра­їн­сько­го уря­ду за весь час йо­го ді­яль­но­сті. Втім, не­зва­жа­ю­чи на мо­ло­дість і не­ве­ли­кий час ро­бо­ти на сво­їй по­са­ді, пе­ред на­ми, якщо мо­жна так ска­за­ти, справ­ді го­лов­ний чи­нов­ник кра­ї­ни. Во­на має хо­ро­шу осві­ту — кан­ди­дат юри­ди­чних на­ук, ро­зу­міє свої зав­да­н­ня й мі­цно три­має тен­ді­тни­ми ру­ка­ми ва­же­лі ке­ру­ва­н­ня Се­кре­та­рі­а­том Ка­бмі­ну. На на­ле­жно­му рів­ні й спіл­ку­ва­н­ня з пре­сою: де­мон­струє при­я­зність і пов­ну від­вер­тість, хо­ча мо­же й май­стер­но уни­кну­ти від­по­віді на за­пи­та­н­ня, на яке не ду­же хо­че­ться від­по­від­а­ти. От­же, мі­ністр Ка­бмі­ну — про «ку­хню» дер­ж­управ­лі­н­ня...

«У СЕ­КРЕ­ТА­РІ­А­ТІ ПІД ПЕР­ШУ ХВИ­ЛЮ ЛЮ­СТРА­ЦІЇ НЕ ПО­ТРА­ПИВ НІ­ХТО...»

— Сьо­го­дні в усіх цен­траль­них ор­га­нах ви­ко­нав­чої вла­ди від­бу­ва­є­ться лю­стра­ція. Чи про­хо­дить во­на та кож і в Сек ре та рі а ті Каб мі - ну? Чи мож на вже го во ри ти про ре­зуль­та­ти? Чи не бу­ло та­ких ви­пад­ків, як у Дер­жав­ній фі­скаль­ній служ бі, ко ли чи нов ни ця на ма га - ла­ся за­хи­сти­ти се­бе за до­по­мо­гою під­ро­бле­но­го до­ку­мен­та?

— По­чну з остан­ньо­го за­пи­та­н­ня. Та ких ви пад ків у нас не бу ло ви­яв­ле­но. До то­го ж, у Се­кре­та­рі­а­ті під пер шу хви лю люс т ра ції не по­тра­пив ні­хто з тих, хто обі­ймав пев ні ке рів ні по са ди в ро ки по пе - ред ньо го ре жи му. А на дру го му ета­пі лю­стра­ції, ко­ли пе­ре­ві­ря­ти - му­ться до­хо­ди чи­нов­ни­ків, від та­ких ви­пад­ків ми теж не за­стра­хо­ва ні, і, мож ли во, во ни бу дуть ви - яв­ле­ні. Річ у тім, що в Се­кре­та­рі­а­ті пра цю ють зде біль шо го го лов ні спе ці а ліс ти і ке рів ни ки де пар та - мен­тів. Во­ни не під­па­да­ють під дію цьо­го за­ко­ну, це лю­ди, які за­йма­ю­ться від­по­від­аль­ною фа­хо­вою ро­бо тою, але жод ним чи ном не пов’яза­ні з пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми. Крім то­го, у нас зов­сім не та­ка ко­ру­пцій­но при­ва­бли­ва ро­бо­та, як, ска­жі­мо, у фі­скаль­ній слу­жбі. Та й з по­лі­ти­кою на­ші пра­ців­ни­ки май­же не пов’яза­ні.

Але ми не че ка є мо люс т ра ції. Ни­ні в Се­кре­та­рі­а­ті Ка­бмі­ну від­бу­ва­є­ться про­цес опти­мі­за­ції стру­кту­ри. Адже у нас пра­цює по­над 660 осіб, що, на моє пе­ре­ко­на­н­ня, яв­но за­ба­га­то. Стіль­ки лю­дей нам не по тріб но. Тим біль ше, що та ка чи­сель­ність, по­мно­же­на на уста­ле­ні бю­ро­кра­ти­чні про­це­ду­ри, аж ні­як не по­кра­щує і не при­ско­рює ви­ко­на­н­ня зав­дань, по­став­ле­них пе­ред на­ми.

— Ско ро чу ю чи апа рат, чи бу - де те ви скру пу льо з но до три му ва - ти ся ви мог Мін фі ну що до 20%? Адже у нас зав ж ди бу ло так: ско - ро­чу­є­мо, при­мі­ром, на 20%, а по­тім збіль­шу­є­мо на 25%. Впев­не­ні, що цьо­го ра­зу та­ко­го не бу­де?

— Якщо го­во­ри­ти про Се­кре­та­рі­ат, то зга­дай­мо, що ще кіль­ка ро­ків то­му тут пра­цю­ва­ло по­над 1200 осіб. Тоб­то на­шу стру­кту­ру ще до ме­не на­по­ло­ви­ну ско­ро­че­но. І це ду­же до­бре. За­раз ми дій­сно орі­єн­ту­є­мо­ся на 20% за­га­лом по Се­кре­та­рі­а­ту. Але де­я­кі де­пар­та­мен­ти бу­дуть змен­ше­ні на 50%, тим ча­сом як ін­ші я вза­га­лі не чі­па­ти­му. Бо до­бре ба­чу, хто як пра­цює, хто як на­пру­жу­є­ться. Але щоб не бу­ти суб’єктив­ною, я за­лу­чи­ла на гро­мад­ських за­са­дах фа­хів­ців з одні­єї до­свід­че­ної в цих пи­та­н­нях ком­па­нії. Во­ни про­ве­ли ау­дит фун­кціо­на­лу на­ших пра­ців­ни­ків, і це дає змо­гу ско­ро­ти­ти не про­сто пев­них лю­дей, а тих, хто ви­ко­ну­вав ду­блю­ю­чі фун­кції, які й до­сі, на жаль, існу­ють. А от де­я­кі де­пар­та­мен­ти й від­ді­ли бу­ло б не­по­га­но і роз­ши­ри­ти, але я цьо­го не ро­би­ти­му. У се­ре­дньо­му ж ско­ро­че­н­ня очі­кує 20% слу­жбов­ців, а мо­же, й тро­хи біль­ше.

ЩЕ ОДИН ФАХ МІ­НІ­СТРА

— Ко­ли ви вчи­ли­ся, то вас, як май бут ньо го прав ни ка, пев но, не на вча ли ке ру ва ти людь ми, а тим па че — та ким ве ли ким ко лек ти - вом, де ко жен, до то го ж, вва жає се бе ду же ква лі фі ко ва ним фа хів - цем та й, ма­буть, та­ким і є. Як ви по­чу­ва­є­те се­бе се­ред цих лю­дей на сво­їй по­са­ді? Що ро­би­те для то­го, щоб ко жен під по ряд ко ва ний вам служ бо вець міг роз кри ти ся як твор­ча, по-справ­жньо­му кре­а­тив­на осо­би­стість?

— За­раз я на­вча­ю­ся в На­ціо­наль ній ака де мії дер жав но го управ­лі­н­ня (спе­ці­аль­ність «управ­лі­н­ня су­спіль­ним роз­ви­тком»), і це для ме­не ду­же ко­ри­сно. Я ро­зу­мію, що для ви со ко якіс ної ро бо ти лю - дям по тріб ні від по від ні умо ви, з яких чи не най­ва­жли­ві­ша — мо - раль­ний клі­мат. Во­дно­час у сфе­рі дер­жав­но­го управ­лін­ні ду­же ва­жли­во ви­ма­га­ти ви­со­кої ви­ко­нав­ської ди­сци­плі­ни. Не се­крет, що в ко­лек ти ві, де пра цює ба га то лю дей, де які за вдан ня еле мен тар но губ - ля­ться. То­му я пра­гну, щоб мої ко­ле­ги пам’ятали: ке­рів­ник знає і не за бу ває про ті до ру чен ня, які він дає. Якщо во ни ви ко на ні якіс но, вча­сно або на­віть швид­ше, ніж на це мо­жна бу­ло спо­ді­ва­ти­ся, то цьо­го не мо­жна не по­мі­ча­ти і не ста­ви­ти та­ких ви­ко­нав­ців за при­клад ін­шим. На жаль, за­раз, у кри­зо­вий пе­рі­од, за хо­ро­шу ро­бо­ту не вда­є­ться від­дя­чи­ти пре­мі­єю — ре­сур­сно ми ду­же обме­же­ні. Про­те ма­ють бу­ти й мо­раль­ні від­зна­ки. По­чи­наю чи від про стої сло вес ної по дя ки до про су ван ня по служ бі. Та кі мо­жли­во­сті сьо­го­дні від­кри­ва­ю­ться. Від­бу­ва­ю­ться ско­ро­че­н­ня, лю­стра­ція, і тих, хто пра­цює швид­ко й іні­ці­а­тив­но, очі­кує під­ви­ще­н­ня.

— Що вва­жа­є­те го­лов­ним у ро­бо ті уря дов ця, який по кли ка ний за­без­пе­чу­ва­ти ді­яль­ність ке­рів­ни­ка й на­віть уря­ду? Що він по­ви­нен зна­ти й умі­ти, а що — ігно­ру­ва­ти, як ка­жуть, про­пу­ска­ти повз ву­ха? Чи має він пра­во на по­лі­ти­чні при­хиль­но­сті, чи по­ви­нен за будь-яких умов за­ли­ша­ти­ся по­за по­лі­ти­кою?

— Я вва жаю, що ко жен має пра­во на сво­бо­ду сво­го сві­то­гля­ду, в то му чис лі й по лі тич но го. Але ка те го рич но про ти то го, щоб дер - жав­ні слу­жбов­ці бу­ли чле­на­ми по­лі тич них пар тій. Це не за бо ро не - но, але... Ось за­раз ми ра­зом із На­ца гент ст вом із дер ж с луж би го ту є - мо но ву ре дак цію за ко ну про дер - ж с луж бу. А під час ви бо рів, і це за галь но ві до мо, дер ж с луж бов ці ста ють особ ли во ак тив ни ми при - хиль ни ка ми пев ної, го лов ним чи - ном прав ля чої, по лі тич ної си ли. Це не є пра виль ним. Бо, з од но го бо ку, тиск на лю дей тут мож ли - вий, з ін­шо­го — адмі­ні­стра­тив­ний ре сурс. І те, й ін ше — зло чи ни. А тим біль­ше — пар­тій­на при­на­ле­жність чи нов ни ка мо же да ва ти ся взна ки, ко ли він пра цює там, де здій с ню єть ся об слу го ву ван ня по -

Pлі тич них пар тій, на прик лад, у ре - єс т ра цій ній служ бі, ку ди пар тії звер та ють ся за ре єс т ра ці­єю. Лю - ди на мо же бу ти при хиль ни ком ті­єї чи ін шої по лі тич ної си ли, по - лі тич ної ідео ло гії. І хоч для служ - бов­ців на­ра­зі не­має пря­мої за­бо­ро­ни бу­ти чле­ном будь-якої по­лі­тич - ної пар тії, я вва жаю, що пар тій - ність у чи­нов­ни­ка мо­же бу­ти ли­ше од на — йо­го пат рі о тизм.

ЗРО­БИ­ТИ МІ­НІ­СТРІВ СИЛЬ­НИ­МИ

— Ви вва­жа­є­те та­кож сво­їм зав­да­н­ням, як мі­ні­стра Ка­бмі­ну, ко­ор­ди­ну­ва­ти ді­яль­ність мі­ні­стерств та ін ших цен т раль них ві домств, за ла год жу ва ти пев ні су пе реч ки між ни­ми, якщо во­ни ви­ни­ка­ють?

— Зви­чай­но, так, якщо щось по­ді­бне тра­пля­є­ться. Про­те я під­три­мую ідею силь­них мі­ні­стрів і, від­по­від­но, мі­ні­стерств. В іде­а­лі — Се­кре­та­рі­ат Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів, або апа­рат, або іна­кше, як у Єв­ро­пі, канцелярія уря­ду має ви­ко­ну­ва­ти су­то те­хні­чну фун­кцію. Силь­не мі­ні­стер­ство, згі­дно з по­лі­ти­кою, яку від­пра­цьо­вує ке­рів­ник цьо­го ор­га­ну, го­тує які­сні про­е­кти нор­ма­тив­них актів. Во­ни над­хо­дять до Се­кре­та­рі­а­ту. Ми їх те­хні­чно опра­цьо­ву­є­мо і по­тім ви­но­си­мо на роз­гляд уря­ду. Це — іде­аль­на ситуація. Я б хо­ті­ла, щоб ми ра­но чи пі­зно при­йшли до ці­єї мо­де­лі. Але ни­ні, зва­жа­ю­чи на скла­дну си­ту­а­цію, уряд по­стій­но сти­ка­є­ться з не­об­хі­дні­стю при­йма­ти ті чи ін­ші рі­ше­н­ня тер­мі­но­во й не­від­кла­дно. І тут Се­кре­та­рі­ат виконує роль до­по­мі­жно­го до­да­тко­во­го філь­тру, який ще на ета­пі про­хо­дже­н­ня фа­хо­вої екс­пер­ти­зи вдо­ско­на­лює ті чи ін­ші нор­ма­тив­ні акти. Бу­кваль­но те­хні­чно їх до­о­пра­цьо­вує для то­го, щоб ухва­ле­ні уря­дом до­ку­мен­ти бу­ли які­сни­ми.

— Ви су­про­во­джу­є­те ко­жен до­ку­мент від по­ча­тку до кін­ця?

— Ко ли до нас над хо дить про - ект будь-яко­го нор­ма­тив­но­го акта, над ним спо­ча­тку пра­цю­ють у на­ших де пар та мен тах, і як що він фор­маль­но від­по­від­ає ви­мо­гам ре­гла­мен­ту, то да­лі ви­но­си­мо йо­го на уря­до­вий ко­мі­тет, а вже по­тім він по трап ляє на роз гляд уря ду. Зви - чай но, всі до ку мен ти пе ред цим про хо дять фа хо ву та юри дич ну екс­пер­ти­зу. Ви­ня­ток із цьо­го пра­ви ла — ли ше ті про ек ти, які роз - гля да ють ся за не від клад ною про - це ду рою: до рег ла мен ту Каб мі ну бу ли вне се ні змі ни, які на да ють мож ли вість прем’ єр- мі ніс т ро ві з іні­ці­а­ти­ви то­го чи ін­шо­го мі­ні­стра вно си ти на роз гляд той чи ін ший не­від­кла­дний акт. Та­кий до­ку­мент тер мі но во об го во рю єть ся на за сі - дан­ні уря­ду, і якщо мі­ні­стри йо­го під три му ють, то він тех ніч но оформ­лю­є­ться й під­пи­су­є­ться.

— Ви мо­же­те ска­за­ти, на­при­клад, мі ніс т ро ві енер ге ти ки, який чо­мусь не по­го­див до­ку­мен­та, по­да­но­го, ска­жі­мо, Мін­фі­ном: та тут же все вір­но, і пе­ре­ко­на­ти йо­го по - ста­ви­ти свій під­пис?

— На справ ді, це не стіль ки я, як мі ністр, скіль ки об го во рен ня всім скла дом уря ду здій с нює свій вплив. Біль шість проб лем них пи - тань ми обго­во­рю­є­мо на уря­ді. На­віть не­про­філь­ний що­до до­ку­мен­та мі ністр мо же ста ви ти за пи тан - ня й отри­му­ва­ти від ав­то­рів про­е­кту до­кла­дні роз’ясне­н­ня. Са­ме та­кий стиль віль­но­го де­мо­кра­ти­чно­го об го во рен ня до ку мен тів від різ - няє нинішній склад Ка­бмі­ну і є на­шою сут тє вою пе ре ва гою. Бо дає змо гу го ту ва ти якіс ні до ку мен ти, які по тім зна хо дять під трим ку в пар­ла­мен­ті.

— Ви щой но го во ри ли про силь не мі ніс тер ст во та силь но го мі­ні­стра, о от ме­ні один із ко­ли­шніх мі­ні­стрів скар­жив­ся на те, що про це ду ра між ві дом чо го узгод - жен ня в Укра ї ні тра ди цій но, за всіх уря дів, бу ла й за ли ша єть ся ду­же важ­кою і три­ва­лою, що в ко­ре ні гу бить чи не всі ідеї та доб рі на­мі­ри, і що від мі­ні­стра, з огля­ду на це, на­справ­ді ду­же ма­ло що за­ле­жить. Якщо це так, то що мо­жна зро­би­ти, щоб по­до­ла­ти та­ку по­га­ну тра­ди­цію?

— На­справ­ді йде­ться про рі­вень спіл­ку­ва­н­ня між мі­ні­стер­ства­ми й рі­вень ви­ко­нав­чої ди­сци­плі­ни у них. Ко­ли на­ро­джу­є­ться про­ект нор­ма­тив­но­го акта, він має обов’яз­ко­во прой­ти по­го­дже­н­ня в Мін­фі­ні, Мі­н­еко­но­мі­ки і тор­гів­лі та в Мін’юсті, а якщо сто­су­є­ться й ін- ших ві­домств, то й у них. Тож для ді­є­во­сті вла­ди ду­же ва­жли­во, щоб до­ку­мен­ти по­го­джу­ва­ли­ся у вста­нов­ле­ні стро­ки. До Се­кре­та­рі­а­ту нор­ма­тив­ний акт має над­хо­ди­ти з усі­ма по­го­дже­н­ня­ми. Якщо хо­ча б одно­го не­має, то ми мо­же­мо по­вер­ну­ти до­ку­мент на до­о­пра­цю­ва­н­ня. І з огля­ду на це, іно­ді бу­ва­ють за­трим­ки. Однак про­це­ду­ра не­від­кла­дних рі­шень, про яку я вже го­во­ри­ла, не по­тре­бує за­вча­сних по­го­джень. За ра­ху­нок цьо­го нам вда­є­ться ви­рі­шу­ва­ти скла­дні пи­та­н­ня, які сто­су­ю­ться пе­ре­се­лен­ців, обо­ро­ни, яки­хось со­ці­аль­них ви­плат, ду­же опе­ра­тив­но і гну­чко. Адже за­раз кра­ї­на сти­ка­є­ться із си­ту­а­ці­я­ми, ко­ли по­го­джу­ва­ти щось два мі­ся­ці — за­над­то не­без­пе­чно, та й сам сенс нор­ма­тив­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня за та­ких об­ста­вин пов­ні­стю втра­ча­є­ться. Втім, я нор­маль­но спри­ймаю кри­ти­ку і по­го­джу­ю­ся з тим, що в цій ча­сти­ні нам теж по­трі­бно вдо­ско­на­лю­ва­ти про­це­ду­ри.

ПРА­ВИЛЬ­НЕ І «НЕ­ПРА­ВИЛЬ­НЕ» КО­ЛА

— А бу­ва­ють ви­пад­ки, ко­ли ви мо же те зро би ти ви ня ток і прий - ня­ти в Сек ре та рі ат до ку мент, ска - жі мо, без од но го з не об хід них по - го­джень?

— Це жи­т­тя, тож і та­ке бу­ває. До при кла ду, та ка іс то рія бу ла з ме­ди­чни­ми су­бвен­ці­я­ми. Ми ро­зумі­ли: якщо від­по­від­ний до­ку­мент пі­шов би по ве­ли­ко­му пра­виль­но­му ко­лу, то лю­ди за­ли­ши­ли­ся б без зар плат, всі лі ка рі та осві тя ни. У та­ко­му ра­зі по­го­дже­н­ня зби­ра­ю­ться вже пі­сля за­сі­да­н­ня уря­ду — без них не об хо дить ся. До ку мен ти опра цьо ву ють ся мак си маль но швид ко, і по ру шень рег ла мен ту ми все ж не до­пу­ска­є­мо...

— А мо­жли­во, щоб той, хто за­зда ле гідь не по го див, пі сля за сі - да­н­ня вніс свої за­ува­же­н­ня до до - ку­мен­та?

— Все за ле жить від то го, яке фор му лю ван ня бу ло ви ко ри ста но уря дом. Якщо про го ло су ва ли за те, щоб схва­ли­ти за­га­лом і во­дно­час да­ли пев­ним мі­ні­стер­ствам за- вдан ня до оп ра цю ва ти в якийсь тер­мін, то це бе­зу­мов­но ро­би­ться, і не ли­ше за­ува­же­н­ня, а й вно­ся­ться від­по­від­ні змі­ни.

ПРО ЕЛЕ­КТРОН­НИЙ ДО­КУ­МЕН­ТО­ОБІГ

— На скіль ки до по ма гає у ва - шій ро бо ті сис те ма елек т рон но го до­ку­мен­то­обі­гу — чи по­ши­рю­є­ться во­на й за ме­жі ці­єї уста­но­ви та чи є іден­ти­чною ідеї еле­ктрон­но­го уря­ду­ва­н­ня?

— Сис те ма елек т рон но го уря - ду­ва­н­ня — ясна річ, на­ба­га­то шир­ше яви­ще, аніж еле­ктрон­ний до­ку­мен то о біг у ме жах Сек ре та рі а ту. Про­те це ду­же ва­жли­ва й не­від’єм­на ча­сти­на су­ча­сно­го уря­ду­ва­н­ня. Мо­жу роз­по­ві­сти про те, що вда­ло­ся зро би ти за ті кіль ка мі ся ців, від­ко­ли я на цій по­са­ді. Ми по­стій­но вдо­ско­на­лю­є­мо еле­ктрон­ний до­ку мен то о біг. Із цьо го тиж ня в про­бно­му ре­жи­мі основ­на ча­сти­на до­ку­мен­тів, і не якісь там ли­сти чи до ру чен ня, а нор ма тив ні ак ти те - пер не тіль ки го ту ють ся, а й ві зу - ються в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді ( ми під­ра­ху­ва­ли, це — по­над со­рок ти­сяч елек т рон них опе ра цій за мі - сяць, які ви­віль­ни­ли на­ших фа­хів­ців від 40 ти­сяч лю­ди­но-про­бі жок ко ри до ра ми Бу дин ку уря ду). На­віть не­зна­чні па­пір­ці з кіль­ко­ма абза­ца­ми те­пер ві­зу­ю­ться в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді. І лю­ди­на з те­кою не хо­дить по ка­бі­не­тах і не че­кає, ко­ли її при­ймуть... Ясна річ, у цій си­сте­мі ще є низ­ка те­хні­чних про­блем, і ми по­сту­по­во їх ви­рі­шу­є­мо.

— Ви ам­бі­тна лю­ди­на? Чи не хо четь ся вам іно ді пе ре ро - би­ти якийсь до­ку­мент по-сво­є­му? От ви чи­та­є­те, і вам не по­до­ба­є­ться. І ви про се­бе ду­ма­є­те: я б на­пи­са­ла іна­кше...

— Справ­ді, це мо­жна ро­би­ти. Але за­зви­чай я не пе­ре­ро­бляю до­ку­мен­тів. Я при­ймаю те, що ме­ні кла­дуть на під­пис. Та ко­ли я не по­го­джу­ю­ся зі змі­стом, я не за­ві­зую і по­вер­ну на до­о­пра­цю­ва­н­ня. Але ні­чо­го не ро­би­ти­му в то­му ра­зі, якщо від мо­го втру­ча­н­ня зміст на­справ­ді не по­лі­пши­ться. Це не та сфе­ра, де по­трі­бно де­мон­стру­ва­ти ам­бі­ції. Якщо ж там щось не­вір­но по су­ті чи не так зро­бле­но ва­жли­вий акцент, то я про­си­ти­му пе­ре­ро­би­ти.

КРО­КИ ЄВ­РО­ІН­ТЕ­ГРА­ЦІЇ

— Як мі­ністр, ви яко­юсь мі­рою до­ти­чні до про­це­су єв­ро­ін­те­гра­ції. Чи вва­жа­є­те йо­го сьо­го­дні успі­шним? Ка­жуть, що наш екс­порт до Єв­ро­пи зріс у ре­аль­но­му ви­мі­рі ли­ше на 0,7%. Я ро­зу­мію, за­ва­жає вій­на і за­галь­не па­ді­н­ня про­ми­сло­во­сті. Але ж спо­ді­ва­н­ня на цей на­пря­мок роз­ви­тку бу­ли та­ки­ми ве­ли­ки­ми... Що мо­же­мо вді­я­ти із цим?

— Як на ме не, про цес єв ро ін - те­гра­ції від­бу­ва­є­ться за­раз до­сить ак тив но. І я це ствер д жую зов сім не то му, що єв ро ін тег ра ція ко ор - ди ну єть ся із Сек ре та рі а ту й на ле­жить до мо­єї зо­ни від­по­від­аль­но­сті. Про­сто я ба­чу пер­ші по­зи­тив­ні кро­ки. Ще влі­тку ми­ну­ло­го ро­ку в ме­жах Се­кре­та­рі­а­ту бу­ло ство­ре­но уря­до­вий офіс із цих пи­тань. Йо­го ди рек то ром пра цює мій за ступ - ник. Та й в усіх мі­ні­стер­ствах є за­сту­пни­ки мі­ні­стрів із пи­тань єв­ро­ін тег ра ції. За вдя ки їх нім зу сил - лям на­ра­зі схва­ле­но 57 пла­нів ім­пле­мен­та­ції 64 актів за­ко­но­давст - ва ЄС. Це ду­же ве­ли­ка і скру­пу­льоз на ро бо та. У Брюс се лі схваль но сприйня­ли ді­яль­ність на­шо­го офі­су, бо там ба чать, що кро ки, які зроб ле ні Укра ї ною і на шим уря - дом, від­по­від­а­ють зо­бов’яза­н­ням, що міс тять ся в Уго ді про асо ці а - цію. Мо жу ствер д жу ва ти, що ми пла­но­мір­но все ви­ко­ну­є­мо. Єв­ро­ін­тег ра ція — це, го лов ним чи ном, низ­ка на­ших вну­трі­шніх змін. На­при­клад, у ме­жах єв­ро­ін­те­гра­цій­них про це сів ре фор му єть ся дер - жав на служ ба. Не що дав но уряд схва­лив про­гра­му «Го­ри­зонт-22», яка сто­су­є­ться Мі­ні­стер­ства осві­ти і на­у­ки. Від­по­від ну уго­ду бу­де під­пи са но за кіль ка днів. До пар ла - мен­ту вже вне­се­но низ­ку за­ко­нів, які сто­су­ю­ться стан­дар­ти­за­ції.

— А чи мож на щось ска за ти про те, що вже від­чу­ла від єв­ро­ін­те­гра­ції про­ста лю­ди­на?

— З огля­ду на те, що Уго­ду про асо­ці­а­цію під­пи­са­но по­рів­ня­но не­що­дав­но, на­ра­зі ми пе­ре­бу­ва­є­мо на ста­дії під­го­тов­ки нор­ма­тив­них актів для їх по­да­н­ня в пар­ла­мент. Там уже, на­при­клад, схва­ле­но за­кон (він на­бу­де чин­но­сті у ве­ре­сні) про ре­фор­му­ва­н­ня ве­те­ри­нар­ної та фі­то­са­ні­тар­ної служб. Цей до­ку­мент від­по­від­ає нор­мам, які ді­ють у Єв­ро­со­ю­зі, й за­без­пе­чить зна­чне по­лег­ше­н­ня для бі­зне­су. Укра­ї­на та­кож пла­но­мір­но виконує свої зо­бов’яза­н­ня, спря­мо­ва­ні на отри­ма­н­ня без­ві­зо­во­го ре­жи­му з ЄС. Спо­ді­ва­ю­ся, що у кві­тні-трав­ні ми ма­ти­ме­мо в цьо­му пи­тан­ні при­єм­ну кон­кре­ти­ку.

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.