«Нам по­трі­бна Ра­да зі стра­те­гі­чним ми­сле­н­ням»

На­скіль­ки су­ча­сний по­стмай­дан­ний пар­ла­мент від­по­від­ає ста­ну і за­пи­ту су­спіль­ства? — екс­пер­ти «Дня»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Че­рез 100 днів ро­бо­ти, пі­сля ре­зо­нан­сних го­ло­су­вань, сва­рок та по­си­ле­н­ня про­ти­річ все­ре­ди­ні ко­а­лі­ції, онов­ле­на Вер­хов­на Ра­да по­тре­бує обов’яз­ко­во­го ді­а­гно­зу. Чи змо­гли змі­ни­ти її два Май­да­ни і ро­сій­ська агре­сія? По­ки кар­тин­ка не ду­же рай­ду­жна. Чо­му?

Укра­їн­ське су­спіль­ство у по­лі­ти­чно­му роз­рі­зі біль­ше 20 ро­ків фа­кти­чно роз­ви­ва­ло­ся в не­пра­виль­но­му на­прям­ку. Пред­став­ни­ки кла­но­во­о­лі­гар­хі­чної си­сте­ми, яка оста­то­чно сфор­му­ва­ла­ся за пре­зи­дент­ства Ле­о­ні­да Ку­чми, скон­цен­тру­ва­ли в сво­їх ру­ках аб­со­лю­тну біль­шість вла­сно­сті в кра­ї­ні. Вла­да ж ста­ла ін­стру­мен­том для за­хи­сту і при­мно­же­н­ня їх май­на. Та­ким чи­ном, ві­дбу­ва­ло­ся ко­рум­пу­ва­н­ня дер­жав­ної си­сте­ми, по­лі­ти­ки, ЗМІ — пред­став­ни­кам ве­ли­ко­го ка­пі­та­лу бу­ло ви­гі­дно три­ма­ти під кон­тро­лем будь-яко­го по­лі­ти­чно­го ді­я­ча, дер­жав­но­го слу­жбов­ця, жур­на­лі­ста. Всіх ін­ших, не­зру­чних лю­дей, ви­ті­сня­ли з ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру, від­тор­га­ли си­сте­мою або зни­щу­ва­ли фі­зи­чно. По­би­т­тя на­ро­дно­го де­пу­та­та Олександра Єлья­шке­ви­ча, ви­кра­де­н­ня та по­би­т­тя гро­мад­сько­го ді­я­ча Оле­ксія По­доль­сько­го, вбив­ство жур­на­лі­ста Ге­ор­гія Гон­га­дзе — ли­ше де­я­кі при­кла­ди са­мо­за­хи­сту си­сте­ми.

Втой же час із до­по­мо­гою по­літ­те­хно­ло­гів ство­рю­ва­ли пу­сті по­лі­ти­чні про­е­кти, ду­ті обра­зи по­лі­ти­ків, яки­ми за­би­ва­ли весь ін­фор­ма­цій­ний про­стір, мо­но­по­лі­зо­ва­ний фі­нан­со­во­про­ми­сло­ви­ми гру­па­ми та іно­ді на­віть кон­тро­льо­ва­ний дер­жав­ною цен­зу­рою. Про­те, не­зва­жа­ю­чи на спро­би мо­жно­влад­ців утри­ма­ти вла­ду в ру­ках, у су­спіль­стві, на від­мі­ну від вла­дної вер­хів­ки, від­бу­ва­ла­ся пев­на ево­лю­ція, яка при­зве­ла до по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції. Про­те на пер­шо­му Май­да­ні су­спіль­ству не ви­ста­чи­ло на­по­ле­гли­во­сті та зрі­ло­сті для вті­ле­н­ня ре­аль­них змін, че­рез що від­бу­ла­ся ли­ше де­яка ро­та­ція в олі­гар­хі­чних роз­кла­дах си­сте­ми Ку­чми-Яну­ко­ви­ча. А спро­би остан­ньо­го узур­пу­ва­ти вла­ду та змі­ни­ти ба­ланс між олі­гар­ха­ми, а та­кож у від­но­си­нах між дер­жа­вою та су­спіль­ством, при­зве­ли до дру­го­го Май­да­ну.

Па­ра­до­ксом укра­їн­ських про­те­стів ста­ло те, що олі­гар­хи на­вчи­ли­ся ство­рю­ва­ти не тіль­ки по­лі­ти­чні про­е­кти, а й ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ре­во­лю­ції, щоб пе­ре­за­ван­та­жи­ти свою вла­ду. Свід­че­н­ням цьо­го ста­ла «ми­ро­твор­ча мі­сія» Ку­чми як під час по­ма­ран­че­вих по­дій, так під час Єв­ро­май­да­ну. Більш то­го, йо­го за­лу­чи­ли і до пе­ре­го­во­рів у Мін­ську. Кремль, зви­чай­но, про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків ко­рум­пу­вав та ін­фі­ку­вав укра­їн­ську по­лі­ти­ку, з до­зво­лу та­ких, як Ку­чма і Яну­ко­вич, ни­щив кра­ї­ну зсе­ре­ди­ни, а ко­ли за­го­рі­ло­ся по­лум’я дру­го­го Май­да­ну, роз­дму­ху­вав во­гонь, щоб у пев­ний мо­мент ско­ри­ста­ти­ся си­ту­а­ці­єю і вда­ри­ти. Ре­зуль­тат ці­єї спе­цо­пе­ра­ції, до якої во­ни так дов­го го­ту­ва­ли­ся, — ти­ся­чі люд­ських жит­тів, зни­ще­на ін­фра­стру­кту­ра і за­хо­пле­ні укра­їн­ські те­ри­то­рії.

«День» не­о­дно­ра­зо­во по­пе­ре­джав су­спіль­ство та най­більш актив­них йо­го чле­нів про не­без­пе­ку від­тво­ре­н­ня олі­гар­хі­чної си­сте­ми. Адже Май­дан не мо­же бу­ти вер­ши­ною на­ціо­наль­ної твор­чо­сті, що ні­би­то все, чим ми мо­же­мо пи­ша­ти­ся — як все зруй­ну­ва­ти і раз на 10 ро­ків по­ка­за­ти всьо­му сві­то­ві, що ми ще жи­ві. Зав­да­н­ня в то­му, щоб ко­жен день від­бу­вав­ся Май­дан — не від від­чаю і не для то­го, щоб все роз­тро­щи­ти. Ски­не­н­ня Яну­ко­ви­ча не мо­же бу­ти кін­це­вою ме­тою су­спіль­ства під час Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті — ме­тою ма­ють бу­ти змі­ни су­спіль­них від­но­син, де­мо­но­по­лі­за­ція еко­но­мі­ки, по­лі­ти­ки, ме­діа. Всу­спіль­стві має від­бу­ва­ти­ся ево­лю­ція, яка б по­стій­но пе­ре­да­ва­ла­ся на по­лі­ти­чний рі­вень кра­ї­ни. Для цьо­го «День» під час Єв­ро­май­да­ну й опі­сля про­вів низ­ку кру­глих сто­лів з гро­мад­ськи­ми акти­ві­ста­ми та мо­ло­ди­ми по­лі­ти­ка­ми, за­кли­ка­ю­чи су­спіль­ство до са­мо­ор­га­ні­за­ції, до фор­му­ва­н­ня сво­го по­лі­ти­чно­го пред­став­ни­цтва.

Про­те сьо­го­дні­шня Вер­хов­на Ра­да, яку оби­ра­ли в скла­дних по­стре­во­лю­цій­них та во­єн­них умо­вах, в основ­но­му скла­да­є­ться з по­лі­ти­чних про­е­ктів, де клю­чо­ви­ми грав­ця­ми є по­лі­ти­ки з ми­ну­ло­го, які за при­ро­дою по­хо­дже­н­ня май­на та за по­лі­ти­чною ти­по­ло­гі­єю є за­ле­жни­ми від об­ста­вин їх фор­му­ва­н­ня. Зви­чай­но, є се­ред пар­ла­мен­та­рів і мо­ло­ді по­лі­ти­ки, ко­ли­шні гро­мад­ські акти­ві­сти, які на хви­лі істо­ри­чних по­дій в Укра­ї­ні по­тра­пи­ли до Ра­ди, але во­ни кар­ди­наль­но по­ки не мо­жуть впли­ва­ти на про­цес ухва­ле­н­ня рі­шень.

А що з цьо­го при­во­ду ду­ма­ють екс­пер­ти «Дня»?

«НО­ВО­ОБРА­НИМ ПО­ЛІ­ТИ­КАМ БРА­КУЄ ПІД­ТРИМ­КИ ГРО­МА­ДЯН­СЬКО­ГО СУ­СПІЛЬ­СТВА В ПАР­ЛА­МЕНТ­СЬКІЙ БО­РОТЬ­БІ З КЛА­НА­МИ»

Сер­гій ВИ­СО­ЦЬКИЙ, на­ро­дний де­пу­тат, фра­кція «На­ро­дний фронт»:

— Пар­ла­мент у си­сте­мі від­кри­тих виборів завжди пред­став­ляє су­спіль­ство. На­віть ті з де­пу­та­тів, які оби­ра­ли­ся до ча­сів Яну­ко­ви­ча, пред­став­ля­ли су­спіль­ство. Від­по­від­но, яке су­спіль­ство, та­кий і пар­ла­мент. Ко­ли де­я­кі ви­бор­ці під­да­ю­ться на ба­наль­ний по­лі­ти­чний пі­ар, не вмі­ють ана­лі­зу­ва­ти й ду­ма­ти, ко­ли во­ни про­да­ють свій голос за гре­чку або 200 грн, то про яку якість пар­ла­мен­ту мо­жна го­во­ри­ти? Якщо де­пу­тат оби­ра­є­ться про­сто пря­мим під­ку­пом, то ті лю­ди, які бе­руть йо­го гро­ші, не ма­ють пра­ва що-не­будь ви­ма­га­ти від пар­ла­мен­ту.

В Укра­ї­ні ста­ла­ся ан­ти­ав­то­ри­тар­на ре­во­лю­ція, що роз­кри­ла го­ри­зон­таль­ні й вер­ти­каль­ні со­ці­аль­ні лі­фти, по­вер­ну­ла кон­ку­рен­цію в по­лі­ти­ку й ме­ді­а­про­стір. Ми ба­чи­мо, що ста­ло­ся по­вер­не­н­ня си­ту­а­ції до ста­ну ре­чей 2007-2008 рр. Фа­кти­чно, ми по­вер­ну­ли­ся до олі­гар­хі­чно­віль­ної кра­ї­ни — тро­хи від­ста­лої, не до кін­ця не­за­ле­жної й не­мо­дер­ні­зо­ва­ної. Але у нас з’яви­ла­ся кон­ку­рен­ція, на якій мо­жна гра­ти. Пи­та­н­ня як завжди до гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, яке, як і про­гре­сив­ні си­ли пар­ла­мен­ту, за­раз скон­цен­тро­ва­не на вій­ні. Ко­ли б не вій­на, то всі гро­мад­ські ру­хи, як, на­при­клад, «Са­мо­обо­ро­на Май­да­ну» (5 тис. осіб з якої за­раз во­ю­ють на схо­ді, а май­же 200 за­ги­ну­ли в бо­ях), бу­ли б у Ки­є­ві й що­дня ши­ку­ва­ли й кон­тро­лю­ва­ли вла­ду. За­раз же нам, мо­ло­дим но­во­обра­ним по­лі­ти­кам бра­кує під­трим­ки гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства — ча­сто хо­че­ться від­чу­ва­ти пле­че в пар­ла­мент­ській бо­роть­бі з кла­на­ми. Але го­лов­не, що зро­бив Май­дан, — за­дав тра­є­кто­рію про­ти де­мон­та­жу не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни в рам­ках ав­то­ри­тар­но­го про­ро­сій­сько­го са­те­лі­та до хоч і ха­о­ти­чної, але віль­ної кра­ї­ни, яка по­ри­ва­є­ться до За­хі­дно­го сві­ту.

Те­пер щоб ста­ла­ся де­мо­но­по­лі­за­ція по­лі­ти­ки, еко­но­мі­ки, ЗМІ, по­трі­бен пе­ред­усім ри­нок — усе за­ле­жить від зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки й ство­ре­н­ня віль­ної кон­ку­рен­ції в бі­зне­сі без втру­ча­н­ня в ньо­го вла­ди. То­ді мо­жна го­во­ри­ти про ство­ре­н­ня віль­них ме­діа, які в усьо­му сві­ті є бі­зне­сом. За­раз же біль­шість укра­їн­ських ЗМІ не є при­бу­тко­ви­ми, за­те на тлі сво­їх зби­тків во­ни є ме­ді­а­де­пар­та­мен­та­ми ве­ли­ких кла­нів.

Нинішній пар­ла­мент аб­со­лю­тно чі­тко від­обра­жає по­стмай­дан­не су­спіль­ство Укра­ї­ни. Тут є ча­сти­на ре ак ці о не рів — «Опо­зи­цій­ний блок» та ін­ші екс-ре­гіо­на­ли, які за ра­ху­нок ко­ру­пції еле­кто­ра­ту, ста­рих фо­бій лю­дей, що за­ли­ша­ю­ться ра­дян­ськи­ми, за­бра­ли­ся до пар­ла­мен­ту. Є та­кож пред­став­ни­ки кла­но­во-олі­гар­хі­чно­го кри­ла, які ма - ють ме­діа-ре­сур­си й зно­ву пе­ре­па­ку­ва­ли «ста­рих» лю­дей у но­ву обгор­тку, щоб во­ни зно­ву по­тра­пи­ли до пар­ла­мен­ту. Є де­я­кі «но­ві» про­гре сив ні лю ди, які про рва ли ся до Ра­ди на хви­лі ба­жа­н­ня змін з бо­ку су­спіль­ства.

Чи змо­же цей пар­ла­мент від­по­від­а­ти очі­ку­ва­н­ням, я не знаю, адже за раз усе управ лін ня в кра ї ні здій­сню­є­ться у фор­ма­ті кри­зис-ме­не­джмен­ту — що­дня ми ма­є­мо дер­жав­ну си­сте­му, що за­сто­по­ри­ла­ся, вій ну. Та вар то по че ка ти, ко ли пар­ла­мент­ські но­ва­чки на­бе­ру­ться до­сві­ду й ро­зу­мі­н­ня ме­ха­ні­змів ро­бо ти і, го лов не, зро зу мі ють, по яких слаб­ких то­чках тре­ба би­ти цю сис те му. Якщо, звіс но, ни ніш нє скли­ка­н­ня Ра­ди про­жи­ве якусь кіль­кість ро­ків, чо­го не мо­жна га­ран­ту­ва­ти.

Ми не зна­є­мо, як фор­му­ва­ти­му­ться го­ри­зон­таль­ні зв’яз­ки в пар­ла­мен­ті і які пар­тії бу­дуть в ньо­му че­рез 3-4 ро­ки, чи змо­жуть ни­ні­шні по­лі­ти­чні си­ли, сфор­мо­ва­ні з рі­зно­шер­стої пу­блі­ки, зли­ти­ся в єди­ні іде­о­ло­гі­чні по­лі­ти­чні пар­тії, що ро­зу­мі­ють по­тре­би ча­су й зда­тні до по­лі­ти­чної транс­фор­ма­ції. Але Укра­ї­на вже не бу­де та­кою, як ра­ні­ше, й по­лі­ти­кам й усім гро­ма­дя­нам слід під­стро­ю­ва­ти­ся під ви­кли­ки, адже ми­ну­ле йде у не­бу­т­тя — по­пе­ре­ду май­бу­тнє.

«ВІД­БУВ­СЯ МА­ЛИЙ ПО­СТУП, ЗА ЯКИЙ МИ ПЛА­ТИ­МО КРОВ’Ю. З ТО­ЧКИ ЗО­РУ ЕВО­ЛЮ­ЦІЇ — ЦЕ ТРЕ­БА ПРИЙНЯ­ТИ І НА­ТХНЕН­НО ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ»

Олег БЕ­РЕ­ЗЮК, на­ро­дний де­пу­тат, го­ло­ва фра­кції «Са­мо­по­міч»:

— Український пар­ла­мент є не­зрі­лим, але він від­по­від­ає роз­ви­тку су­спіль­ства, яке роз­ви­ва­є­ться над­то по­віль­но, хоч як би нам хо­ті­ло­ся при­швид­ши­ти цей про­цес. Су­спіль­ні від­но­си­ни є кон­се­рва­тив­ни­ми, але зда­тни­ми до змін.

У пар­ла­мен­ті є си­ли, які від­чу­ва­ють, що пуб ліч ний ме нед ж мент управ­лі­н­ня дер­жа­вою є єди­ним ви­хо­дом. Але за­ли­ша­ю­ться си­ли, які хо­чуть ке­ру­ва­ти дер­жа­вою як вла­сни­ми кор­по­ра­ці­я­ми — ви­клю­чно для вла­сно­го при­бу­тку. І ці дві си­ли ре­пре­зен­то­ва­ні 100 на 300, що є при­чи­ною на­пру­ги та не­зрі­ло­сті ни­ні­шньо­го пар­ла­мен­ту. То­му тре­ба пе­ре­ко­на­ти ко­жно­го з нас у то­му, що ти мо­жеш бу­ти зна­чно успі­шні­шим, якщо дер­жа­ва ке­ру­ва­ти­ме­ться шля­хом пу­блі­чно­го управ­лі­н­ня, а не кор­по­ра­тив­но­го. Адже лю­ди, які ке­ру­ють кор­по­ра­тив­но, є успі­шни­ми в бі­зне­сі, але во­ни не ро­зу­мі­ють, що цей ін­стру­мент не аплі­ка­бель­ний до дер­жа­ви. І за остан­ніх 10 ро­ків цим зруй­ну­ва­ли дер­жа­ву, пар­ла­мент.

За­раз від пар­ла­мен­ту ви­ма­га­ють ро­бо­ти, але він ще п’ять ро­ків не змо­же нор­маль­но пра­цю­ва­ти, бо йо­го апа­рат звик до то­го, що за­ко­ни не чи­та­ю­ться. Чо­му ми за­твер­ди­ли так ба­га­то по­пра­вок до не­що­дав­но прийня­тих за­ко­нів? Са­ме то­му що не пра­цює апа­рат, то­му що до­ку­мен­ти не ви­чи­ту­ю­ться і не­має які­сної юри­ди­чної екс­пер­ти­зи. Ко­ли не ви­ко­ри­сто­ву­єш ру­ку, во­на вси­хає, ко­ли не ви­ко­ри­сто­ву­єш апа­рат, він руй­ну­є­ться.

2004 ро­ку в Укра­ї­ні від­бу­ло­ся пов­ста­н­ня, яке я на­звав би «пер­шою бур­жу­а­зною ре­во­лю­ці­єю», пі­сля якої при­йшли вуль­гар­ні бур­жуа, що ви­ко­ри­ста­ли кра­ї­ну як при­мі­тив­не ка­пі­та­лі­сти­чне під­при­єм­ство та зруй­ну­ва­ли її. Дру­га кри­ва­ва ре­во­лю­ція при­во­дить до ін­шо­го ро­зу­мі­н­ня, що кра­ї­ною не мо­жна ке­ру­ва­ти як при­ва­тним під­при­єм­ством, а тре­ба, щоб дер­жа­ва ре­гу­лю­ва­ла від­но­си­ни цих під­при­ємств. Від­був­ся пев­ний, ду­же ма­лий по­ступ, за який ми пла­ти­мо, на пре­ве­ли­кий жаль, кров’ю, зу­бо­жі­н­ням та на­пру­гою в су­спіль­стві. З то­чки зо­ру ево­лю­ції, це тре­ба зро­зу­мі­ти, прийня­ти та на­тхнен­но пра­цю­ва­ти. Але, з дру­го­го бо­ку, емо­ції лю­дей не до­зво­ля­ють цьо­го ро­би­ти. Ре­во­лю­ція — це руй­на­ція ми­ну­ло­го, а руй­на­ція ні­ко­ли не при­во­дить до роз­ви­тку. Я ду­маю, в Укра­ї­ні бу­де но­ва ре­во­лю­ція, і нам тре­ба зруй­ну­ва­ти те по­га­не, що віджи­ло се­бе.

«У ЦІ­ЛО­МУ ПАР­ЛА­МЕНТ РЕ­ПРЕ­ЗЕН­ТУЄ СУ­СПІЛЬ­СТВО, АЛЕ ДО­СІ ТАМ НЕ­МАЄ ПАР­ТІЇ ВІД ГРО­МАД­СЬКО­СТІ, А НЕ ВІД ОЛІ­ГАР­ХІВ»

Оле­ксандр СОЛОНТАЙ, ек­сперт Ін­сти­ту­ту по­лі­ти­чної осві­ти:

— Сьо год ні пар ла мент ре пре - зен тує сус піль ст во. На це вка зує те, що в Укра­ї­ні за ме­жа­ми пар­ла­мен ту не має по лі тич них сил, які на цей мо­мент ма­ють якусь сер­йо­зну під­трим­ку — КПУ, «Сво­бо­да», « Пра вий сек тор » , « Гро ма дянсь ка по­зи­ція», «Си­ла лю­дей» та ін. То­му не мо­жна ска­за­ти, що він гі­дно не ре пре зен тує всі по лі тич ні сма - ки. По-дру­ге, цей пар­ла­мент є най­більш про­єв­ро­пей­ським за всю істо рію Укра ї ни, і це ста ло ся пі сля Єв­ро­май­да­ну, в ре­зуль­та­ті ре­во­лю­ції. Він з про ро сійсь ко го пе ре тво - рив­ся на про­єв­ро­пей­ський і це так са­мо ре­пре­зен­тує ін­те­ре­си на­шо­го су­спіль­ства. Та­кож цей пар­ла­мент вклю­чає в се­бе ба­га­то тим­ча­со­вих, но­вих, сві­жих і ви­пад­ко­вих лю­дей — схо же на ре во лю цій ну пі ну, якою ви­не­сло все — і до­бре, і по­га­не. Це від­обра­жає все, що від­бу­ва­є­ться в укра­їн­сько­му су­спіль­стві.

Але, з ін шо го бо ку, в цьо му пар­ла­мен­ті не­має жо­дної по­лі­ти­чної си­ли, яка б про­йшла за люд­ські кош ти. Жод на пар тія не ве ла кам­па­нії зі збо­ру в лю­дей по­жертв, не кон­суль­ту­ва­ла­ся з лю­дьми що­до то­го, яких кан­ди­да­тів ви­су­ва­ти, і не є ти ми, хто під кон т роль ний гро­ма­дя­нам.

Во­дно­час у на­шо­му су­спіль­стві є не ли­ше па­тер­на­ліст­ська ча­сти­на, адже

за­раз більш ніж 10 від­со­тків лю­дей го­то­ві жер­тву­ва­ти гро­ші для су­спіль­них про­це­сів. Ми бу­ли свід­ка­ми то­го, як міль­йо­ни лю­дей по­жер­тву­ва­ли гро­ші, ре­сур­си, транс­порт, час для Єв­ро­май­да­ну, і це пов­ста­н­ня змі­сти­ло вла­ду. Ми є свід­ка­ми то­го, як кіль­ка міль­йо­нів лю­дей жер­тву­ють на те, за що во­ни вже за­пла­ти­ли податки — на вій­сько­ву спра­ву. Це озна­чає, що в Укра­ї­ні на­ро­ди­ло­ся гро­ма­дян­ське су­спіль­ство і вже дав­но слід з’яви­ти­ся тій по­лі­ти­чній си­лі, яка б фун­кціо­ну­ва­ла за люд­ський ра­ху­нок, а не за ме­діа-олі­гар­хі­чний па­тро­нат. Во­на має все ви­мі­рю­ва­ти з то­чки зо­ру цьо­го за­ро­дже­но­го се­ре­дньо­го кла­су та гро­ма­дян­ської актив­но­сті. І в цьо­му пар­ла­мент не від­обра­жає су­спіль­ство з йо­го ін­те­ре­са­ми, то­му він має бу­ти ма­кси­маль­но швид­ко пе­ре­о­бра­ний на ін­ший. Але в ми­ну­ло­му ро­ці він від­обра­зив ре­аль­ний стан су­спіль­ства на пер­шо­му по­стре­во­лю­цій­но­му кро­ці.

Змі­ни, що за­раз від­бу­ва­ю­ться в на­шо­му су­спіль­стві є більш гло­баль­ни­ми ніж ті, що від­бу­ва­лись пі­сля по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції. То­ді від­бу­ла­ся втра­та ча­су та змі­на олі­гар­хів одних на ін­ших. А на да­ний мо­мент ми є свід­ка­ми ін­шо­го — у нас ре­аль­но бу­ду­є­ться ар­мія, Укра­ї­на під­пи­са­ла Уго­ду про асо­ці­а­цію з ЄС та ро­бить кро­ки на її ви­ко­на­н­ня. У нас ро­бля­ться пер­ші кро­ки що­до ре­фор­му­ва­н­ня дер­жа­ви. І вже за рік пі­сля ре­во­лю­ції су­спіль­ство не за­сну­ло, на від­мі­ну від по­ма­ран­че­во­го Май­да­ну. На цей мо­мент ні­хто в су­спіль­стві не бу­де ствер­джу­ва­ти, що Єв­ро­май­дан про­ва­лив­ся.

Та жвій­на, яка за­раз три­ває на схо­ді має два сто­ро­ни ме­да­лі. По-пер­ше, во­на бу­ла по­кли­ка­на не да­ти нам ви­ко­на­ти зав­да­н­ня Єв­ро­май­да­ну. Але, з дру­го­го бо­ку, во­на не дає нам збай­ду­жі­ти та за­бу­ти ту ви­со­ку ці­ну, яку ми за­пла­ти­ли. Ре­во­лю­ція, освя­че­на кров’ю, не­се ін­ше стра­те­гі­чне зна­че­н­ня. Фор­маль­но ви­хо­дить, що че­рез вій­ну ми не ба­чи­мо кар­ди­наль­них пе­ре­тво­рень у кра­ї­ні, адже ми з олі­гар­ха­ми опи­ни­ли­ся в одно­му чов­ні. Але як тіль­ки від­бу­де­ться змі­на си­ту­а­ції, пов’яза­на з фрон­том, в Укра­ї­ні по­чну­ться гло­баль­ні змі­ни, пов’яза­ні з ре­аль­ним на­сту­пом су­спіль­ства на олі­гар­хію. І ду­же силь­ний крок що­до де­мо­но­по­лі­за­ції по­лі­ти­ки, еко­но­мі­ки, ме­діа бу­де зро­бле­ний на мі­сце­вих ви­бо­рах, то­му пар­ла­мент­ські по­лі­ти­ки цих виборів ду­же бо­я­ться. Во­ни шу­ка­ють ва­рі­ан­ти, як ви­бор­чою си­сте­мою ні­ве­лю­ва­ти мо­жли­вість то­го, щоб су­спіль­ство ре­аль­но да­ло по­штовх для змін. І су­спіль­ство має цьо­му про­ти­сто­я­ти.

«НЕ ДО­СТА­ТНЬО ВИ­СТУ­ПА­ТИ ЗА ЄВ­РО­ПУ, ПО­ТРІ­БНІ ТА­КОЖ КОМ­ПЕ­ТЕН­ТНІСТЬ, ПО­ЛІ­ТИ­ЧНА НЕ­ЗА­ЛЕ­ЖНІСТЬ, ІДЕ­О­ЛО­ГІ­ЧНА ПО­ЗИ­ЦІЯ»

Єв­ген ГОЛОВАХА, за­сту­пник го­ло­ви Ін­сти­ту­ту со­ціо­ло­гії НАН Укра­ї­ни:

— Український пар­ла­мент віддзеркалює стан су­спіль­ства в то­му пла ні, що во но го ло су ва ло за ті чи ін ші по лі тич ні про ек ти в ста ні не - ви зна че нос ті, ад же це обу мов лю - ва­ло­ся вій­ною. І якщо вій­на за­кін­чить ся, ста не зро зу мі ло, що цей пар ла мент ма ло від дзер ка лює мир­ний стан су­спіль­ства. То­ді вар­то бу де фор му ва ти но вий пар ла - мент із по лі тич них сил, які бу - дуть зро зу мі ли ми лю дям і дій с но ма ти муть час та мож ли вість для про па ган ди сво їх ідей і на прям ків роз вит ку. За раз же не зро зу мі - ло, хто за що, і го лов на проб ле ма для де пу та тів — ви жи ти. А нам по тріб на Вер хов на Ра да, за сно ва - на на по лі тич них си лах зі стра те - гі­чним ми­сле­н­ням та мо­жли­ві­стю по яс ни ти ви бор цям, чо го во ни праг нуть.

Пі сля по ма ран че вої ре во лю ції у лю дей нас та ла ро ман тич на ста - дія, яка при зве ла до ве ли ких роз - ча ру вань. За раз же лю ди знач но су­во­рі­ше став­ля­ться до сво­го ви­бо­ру. Го лов ним для них при го ло су - ван ні бу ло ви зна чи ти ся з на прям - ком роз вит ку, то му во ни об ра ли біль шість пар ла мен та рів, які ви - сту­па­ють за один шлях роз­ви­тку. Як на слі док, ця Вер хов на Ра да ста­ла від­би­тком змі­ни гео­по­лі­ти­чних на­стро­їв лю­дей, адже при­найм ні дві тре ті на се лен ня чіт ко усві - до ми ли, що їх нє май бут нє — в Єв­ро пі, чо му всі ма си ла ми про ти - ді я ти ме Ро сія. Але од но знач но то - го не до­сить, що по­лі­ти­ки ви­сту­па­ють за Єв­ро пу. По тріб ні ще якісь яко­сті — ком­пе­тен­тність, по­лі­тич- на не­за­ле­жність, мо­жли­вість ви­рі­шу ва ти пи тан ня влас них пар тій са­мо­стій­но, а не за ра­ху­нок ба­га­ті­їв, ну і, звіс но, ідео ло гіч на по зи - ція, яка ви­зна­чає не ли­ше гео­по­лі­тич ний век тор, а й еко но міч ні по - гля ди.

Якщо в кра­ї­ні й да­лі від­бу­ва­ти­муть ся ре фор ми так, як во ни від - бу­ва­ю­ться сьо­го­дні, то лю­ди ви­ма­га ти муть пе ре ви бо рів. Адже за раз ми ма є мо ли ше два на слід ки ре - фор­му­ва­н­ня: зро­ста­н­ня цін на все, що тіль ки мо же бу ти, і збіль шен - ня тя га ря не на най ба гат ших. По­дру ге, бю ро кра тія стає ще більш кон­со­лі­до­ва­ною та по­ту­жною.

І за раз ме ні склад но ска за ти, яка роль олі гар хіч них кла нів у здій­снен­ні вла­ди, адже й те­пер по­лі ти ка ро бить ся « під ки ли мом » . До сус піль ст ва ж із по лі тич но го сві­ту до­хо­дить ли­ше якийсь від­го­мін, а в ЗМІ ми мо­же­мо по­ба­чи­ти ли ше кон с пі ро ло гіч ні вер сії цьо - го. І я не мо­жу ска­за­ти, що за­раз я про вла ду маю біль ше ін фор ма ції аніж то ді, ко ли во на вза га лі не від дзер ка лю ва ла ін те ре сів біль - шос ті на се лен ня. На прик лад, я не знаю, звід ки у « за хис ни ка віт чиз - ни » Ляш ка гро ші на йо го пар - тію — про це мо­жна ли­ше здо­га­ду­ва тись. Я не знаю, звід ки й ін ші по лі тич ні про ек ти бе руть свої кош ти. За раз все це спи су ють на вій ну, але по тім сус піль ст во ви - зна ча ти меть ся з тим, як по лі ти ку зро би ти більш від кри тою.

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

НА­ВІТЬ ПІ­СЛЯ ЄВ­РО­МАЙ­ДА­НУ НО­ВА ВЕР­ХОВ­НА РА­ДА ЗБЕ­РІ­ГАЄ СТА­РІ ТРА­ДИ­ЦІЇ ДЕ­ПУ­ТАТ­СЬКО­ГО ПРЕД­СТАВ­НИ­ЦТВА ОЛІ­ГАР­ХІВ У ПАР­ЛА­МЕН­ТІ, ЯКІ ВИ­КО­РИ­СТО­ВУ­ЮТЬ ТРИ­БУ­НУ В ІН­ТЕ­РЕ­САХ СВО­ЇХ ПА­ТРО­НІВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.