Укра­ї­на не про­грає

Є один де­пу­тат, який зро­бив для кра­ї­ни біль­ше, ніж весь пар­ла­мент...

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­ле­рій ФУЙОР, пра­во­за­хи­сник

Не ба­чу істо­тної рі­зни­ці між ста дня­ми ро­бо­ти Вер­хов­ної Ра­ди і ста двад­ця­тьма. Спі­кер на сво­їй ква­пли­вій пре­скон­фе­рен­ції роз­по­вів, що пар­ла­мент пра­цює у шта­тно­му ре­жи­мі, ухва­лив біль­ше за­ко­нів, ніж за два по­пе­ре­дні скли­ка­н­ня, про­вів біль­шу кіль­кість за­сі­дань. Прав­да, Во­ло­ди­мир Грой­сман за­ува­жив сам, що не завжди кіль­кість пе­ре­хо­дить у якість. Го­во­рив спі­кер ще про вій­ну та стій­кість пар­ла­мент­ської ко­а­лі­ції.

Стій­кість ко­а­лі­ції ми спо­сте­рі­га­є­мо са­мі, ко­ли її чле­ни схо­дя­ться в бо­ксер­ських спа­рин­гах. А що сто­су­є­ться вій­ни, то хто за­раз не го­во­рить про вій­ну? Вій­на справ­ді ста­ла го­лов­ним ви­про­бу­ва­н­ням для на­шо­го на­ро­ду, во­на при­не­сла ти­ся­чі смер­тей, роз­оре­н­ня, по­зба­ви­ла міль­йо­ни лю­дей да­ху та зви­чно­го устрою жи­т­тя. У та­кий час до пар­ла­мен­ту кра­ї­ни, яка за­зна­ла зов­ні­шньої агре­сії, осо­бли­ві ви­мо­ги. У Вер­хов­ній Ра­ді від­чу­ва­є­ться ди­ха­н­ня вій­ни, але вій­ни ін­шої. Пар­ла­мен­та­рі во­ю­ють за пал­ку лю­бов еле­кто­ра­ту, зма­га­ю­чись у по­пу­ліст­ській ри­то­ри­ці.

Пре­тен­зії су­спіль­ства до пар­ла­мен­ту во­ю­ю­чої кра­ї­ни очі­ку­ва­ні та ви­прав­да­ні. Під ку­пол Вер­хов­ної Ра­ди бу­ло пе­ре­не­се­но ба­га­то вад ко­ли­шньої си­сте­ми. Пар­ла­мент оно­вив­ся більш ніж на 67%, але ми там зно­ву ба­чи­мо бі­зне­сме­нів, спор­тсме­нів, спів­а­чок, жур­на­лі­стів, без­ро­бі­тних кра­сунь, си­на пре­зи­ден­та. З огля­ду на змі­ни мо­жна за­ува­жи­ти, що до пар­ла­мен­ту про­йшла гру­па ком­ба­тів і акти­ві­стів Май­да­ну, які по­пов­ни­ли пра­кти­чно всі фра­кції ко­а­лі­ції. Лю­дей у ка­му­фля­жі пар­тії роз­ха­пу­ва­ли, як га­ря­чі пи­ріж­ки, але ін­ко­ли і га­ря­че бу­ває си­рим.

«Пе­ре­тво­рю­ю­чи» Укра­ї­ну під се­бе і свою сім’ю, Яну­ко­вич збіль­шу­вав не ли­ше вла­сні ри­зи­ки, але і са­ма Укра­ї­на ста­ла за­ру­чни­цею дон­ба­сів­сько­го ве­ле­та з до­бре роз­ви­не­ним ха­паль­ним ре­фле­ксом. Са­ме дії Яну­ко­ви­ча та йо­го ко­ман­ди, які на­ві­ки на­ма­га­ли­ся при­ку­ва­ти се­бе до Укра­ї­ни, при­зве­ли до тяж­ких на­слід­ків для на­шої кра­ї­ни. Вій­на, втра­та ча­сти­ни те­ри­то­рії, обме­же­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту, еко­но­мі­чний ко­лапс.

Я не знаю, для чо­го бу­ла за­ду­ма­на ця історія з «зни­кне­н­ням» Пу­ті­на. Це йо­го за­ба­ва і йо­го гра. Знаю одне: ми не за­ле­жи­мо від жи­т­тя чи смер­ті Пу­ті­на, а го­лов­ни­ми на­ши­ми во­ро­га­ми до цих пір є спадщина Ку­чми­Яну­ко­ви­ча (і не ли­ше йо­го), ко­ру­пція, по­пу­лізм, ба­жа­н­ня за­ли­ши­ти­ся в ком­фор­тній ко­ру­пцій­ній і кор­по­ра­тив­ній си­сте­мі.

Ми ру­ха­є­мо­ся по ко­лу. По­ді­бно до ге­роя Ре­мар­ка з ро­ма­ну «Жи­т­тя у борг», ми ви­ру­ша­є­мо в до­ро­гу, але зно­ву опи­ня­є­мо­ся у ви­схі­дній то­чці. З Бре­шії в Бре­шію. З Ту­лу­зи в Ту­лу­зу. З Укра­ї­ни олі­гар­хі­чно-кри­мі­наль­ної до Укра­ї­ни олі­гар­хі­чної. Прой­ти ве­ли­кий шлях, втра­ти­ти Не­бе­сну Со­тню, ти­ся­чі жит­тів і зно­ву опи­ни­ти­ся в кра­ї­ні з по­твор­ною си­сте­мою «до­го­вор­ня­ків», «від­ка­тів», «фірм-про­кла­док». То хі­ба про це ми мрі­я­ли?

Си­сте­ма від­ки­дає будь-які ре­фор­ми і змі­ни, які мо­жуть при­зве­сти до її за­пе­ре­че­н­ня й обме­же­н­ня. Во­на умі­ло ви­ко­ри­сто­вує свої чи­ма­лі ре­сур­си, у то­му чи­слі й де­мо­кра­ти­чні ін­стру­мен­ти, то­му не вар­то ди­ву­ва­ти­ся з то­го, що у Вер­хов­ній Ра­ді до­сить ве­ли­ка кіль­кість пред­став­ни­ків ко­ли­шньо­го ре­жи­му.

Си­сте­ма хо­че се­бе за­хи­сти­ти. Во­на ви­до­змі­ню­є­ться і пе­ре­фар­бо­ву­є­ться у мо­дні ко­льо­ри. Якщо ми не змо­же­мо цю си­сте­му зруй­ну­ва­ти, то во­на по­гли­не нас зно­ву і, ма­буть, вже на­зав­жди.

Відмова від по­пу­лі­зму й ухва­ле­н­ня не­по­пу­ляр­них рі­шень — умо­ва ви­жи­ва­н­ня кра­ї­ни, її ви­хо­ду з кри­зи і подаль­шо­го про­гре­су. Чим швид­ше це зро­зу­мі­ють на­ші пар­ла­мен­та­рі, тим мен­ше зби­тку бу­де для Укра­ї­ни, до гор­ла якої при­став­ле­ний ніж агре­со­ра.

Ми роз­гля­да­є­мо на­ших пар­ла­мен­та­рів під мі­кро­ско­пом не то­му, що хо­че­мо ба­чи­ти, що во­ни ти­ня­ю­ться по ку­лу­а­рах, го­ло­су­ють чу­жою кар­ткою, ко­лу­па­ю­ться в но­сі, си­дять під час за­сі­да­н­ня в бу­фе­ті, від­прав­ля- ють sms улю­бле­ним олі­гар­хам і жін­кам, за­йма­ю­ться чим зав­го­дно, окрім сво­їх без­по­се­ре­дніх обов’яз­ків. Ми че­ка­є­мо від них ін­тен­сив­ної ро­бо­ти на дер­жа­ву і лю­дей, а не де­ше­во­го по­пу­лі­зму й ін­сце­но­ва­но­го фар­су.

Не сум­ні­ва­ю­ся в то­му, що в ни­ні­шньо­му скла­ді укра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту до­сить обі­зна­них, ці­ка­вих і по­справ­жньо­му яскра­вих лю­дей. Ко­ру­пцій­на і кор­по­ра­тив­на си­сте­ма пе­ре­тво­рює їх на сі­ру, без­ли­ку, блі­ду ма­су.

Дав­но обго­во­рю­є­ться пи­та­н­ня про те, щоб ско­ро­ти­ти кіль­кість на­ро­дних де­пу­та­тів. Ідея спір­на, але має пра­во на жи­т­тя, оскіль­ки у Вер­хов­ній Ра­ді над­то ба­га­то оче­ви­дно­го ба­ла­сту.

Во­ни хо­чуть нас ди­ву­ва­ти, хо­чуть бу­ти ці­ка­ви­ми, не­зви­чай­ни­ми, яскра­ви­ми, але ми зна­є­мо, що ча­сто во­ни ви­гля­да­ють сі­ри­ми, по­ро­жні­ми і бре­хли­ви­ми.

Є один де­пу­тат, який зро­бив для Укра­ї­ни біль­ше, ніж весь пар­ла­мент. Цей де­пу­тат ще жо­дно­го ра­зу не був на за­сі­дан­ні Вер­хов­ної Ра­ди че­рез не­за­ле­жні від ньо­го при­чи­ни. Ім’я цьо­го де­пу­та­та — На­дія Сав­чен­ко.

Від­ва­жна жін­ка ки­ну­ла ви­клик пу­тін­сько­му ре­жи­му, який смер­дить ка­зар­мою, гу­та­лі­ном, пе­ре­га­ром, ва­тни­ком, ону­ча­ми і кир­зою. Са­ме На­дія під­ня­ла так ви­со­ко план­ку че­сті, па­трі­о­ти­зму, опо­ру злу, яка по­вин­на ста­ти орі­єн­ти­ром для на­ро­дних де­пу­та­тів і для всіх нас.

Укра­ї­на не про­грає! Во­на про­сто не мо­же про­гра­ти! Свій шлях з Укра­ї­ни кри­мі­наль­но-олі­гар­хі­чної до Укра­ї­ни де­мо­кра­ти­чної во­на прой­де. За­ли­ши­ло­ся ли­ше пе­ре­сту­пи­ти че­рез один рі­вень.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.