Iм­пе­рія по­ві­то­во­го мас­шта­бу

«13.03—19.03.2015»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

На­пру­же­на атмо­сфе­ра ми­ну­ло­го ти­жня не да­ла укра­їн­цям віль­ної се­кун­ди щоб від ду­ші від­свя­тку­ва­ти вступ пер­шо­го тран­шу кре­ди­ту МВФ, вдо­сталь на­со­ло­ди­ти­ся зро­ста­ю­чим день у день кур­сом на­ціо­наль­ної ва­лю­ти. З во­гню та в по­лум’я, — об­тру­сив­ши з від­ти­сну­тих за дні ма­ка­рон­но-ва­лю­тної па­ні­ки ніг на­ли­плий бру­ду­пе­ре­міш із бо­ро­шном, ми тут же з го­ло­вою по­ри­ну­ли до кон­спі­ро­ло­гі­чної істе­рії: «Ку­ди ви­їхав Пу­тін, він ще вчо­ра був». Вій­на, ре­фор­ми, ве­сна — все бу­ло враз не­ща­дно від­су­ну­то вбік за­ра­ди ілю­зор­ної на­дії ціною одно­го дер­жав­но­го похо­ро­ну в су­сі­дній дер­жа­ві ра­зом розв’яза­ти всі на­гро­ма­дже­ні не­розв’яза­ні про­бле­ми. Тим гір­кі­шим бу­ло роз­ча­ру­ва­н­ня від­мі­ра­жу, який роз­ві­яв­ся, тим го­ло­сні­ше зно­ву, за ти­ждень, за­зву­чав ста­рий хо­рал про «Зра­ду», щой­но Ра­да взя­ла­ся за за­ко­но­про­е­кти що­до Кри­му та Дон­ба­су.

У Ро­сії ж ми­ну­лий ти­ждень був ося­я­ний гу­чни­ми мо­сков­ськи­ми по­же­жа­ми, ко­ли в одну «ніч чу­дес» одно­ча­сно го­рі­ли Но­во­ді­ви­чий мо­на­стир, Ма­неж і офі­сна бу­дів­ля бі­ля Ки­їв­сько­го вок­за­лу, а та­кож по­ляр­ним сяй­вом — рід­кі­сним яви­щем для на­стіль­ки пів­ден­них ши­рот. Яке ж свя­то без по­же­жі, чи те ще бу­де! — Ро­сія в ці дні, по­ді­бно до нім­ців від­зна­чає ро­ко­ви­ни «по­вер­не­н­ня» Кри­му «до ма­те­рин­сько­го ло­на». — Ли­шень не за­пи­туй­те ме­не як це мо­жли­во, осо­бли­во для осіб пен­сій­но­го ві­ку, які, вла­сне, і ста­нов­лять основ­ну ча­сти­ну на­се­ле­н­ня пів­остро­ва. Ще на­при­кін­ці 80-х, ко­ли гру­па «Де­ти» спів­а­ла «а ну ро­жай­те нас обра­тно», це зда­ва­ло­ся ху­лі­ган­ством і ду­рі­стю, аб­со­лю­тно в па­ро­дій­но­му сти­лі цьо­го му­зи­чно­го ко­ле­кти­ву пост­ра­дян­ської но­вої хви­лі.

Ли­шень рік по­то­му на змі­ну Крим­ській ве­сні при­йшла яка там не є, а Крим­ська зи­ма. І річ на­віть не у ве­сня­но­му сні­гу, не­зви­чно­му в на­стіль­ки пів­ден­них ши­ро­тах для ці­єї по­ри ро­ку, але у від­чут­ті від­го­ро­дже­но­сті від усьо­го сві ту, но­вої Хо ло­дної вій ни, в са мо­му пе­ре­до­дні га­ря­чої вій­ни. Ре­гу­ляр­но піджив­лю­ва­ний те­ле­ба­че­н­ням адре­на­лі­но­вий чад за рік при­звів ли­ше до вто­ми, і при­лю­дні про­я­ви ей­фо­рії ста­ли не­мо­жли­ви­ми без по­слі­дов­но­го за­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го ре­сур­су. У день ро­ко­вин пе­ре­во­ро­ту в Се­ва­сто­по­лі до свя­тко­вої сце­ни на пло­щі На­хі­мо­ва ви­йшло десь близь­ко 60 осіб. І якщо в Мо­скві, вже 18 бе­ре­зня, на по­га­но за­ми­тих пля­мах кро­ві Бо­ри­са Нем­цо­ва і на­ра­ху­ва­ли 110 ти­сяч осіб, то ве­ли­ка ча­сти­на уча­сни­ків-бю­дже­тни­ків не­гай­но пі­шла, ледь від­мі­тив­шись у сво­їх бри­га­ди­рів, так що мі­тинг і кон­церт до­ве­ло­ся згор­та­ти вже хви­лин за 20 пі­сля ви­сту­пу Пу­ті­на.

Про­те, свя­тку­ва­н­ня 18 бе­ре­зня ли­шень скром­на ре­пе­ти­ція го­лов­ної уро­чи­сто­сті, — 70-х ро­ко­вин остан­ньої Пе­ре­мо­ги Ро­сії, яке від­бу­де­ться 9 трав­ня цьо­го ро­ку. Па­рад 9 трав­ня в Мо­скві це гео­по­лі­ти­чний про­ект схо­жий на Со­чин­ську Олім­пі­а­ду 2014, який спо­ча­тку, за за­ду­мом крем­лів­ської вер­хів­ки, ра­зом із юві­ле­єм Ял­тин­ської кон­фе­рен­ції і сві­жо­спо­ру­дже­ним мо­ну­мен­том Ста­лі­но­ві в ото­чен­ні Ру­звель­та та Чер­чи­л­ля в Кри­му мав зна­ме­ну­ва­ти ре­ін­кар­на­цію на схо­ді Єв­ро­пи ста­лін­ської ім­пе­рії, яка чверть сто­річ­чя то­му, зда­ва­ло­ся б, на­зав­ше пі­шла в не­бу­т­тя. Па­рад, за­ду­ма­ний спо­ча­тку як тор­же­ство пу­тін­ської зброї, з мас­шта­бним по­кла­да­н­ням до Мав­зо­лею на очах лі­де­рів кра­їн За­хо­ду тро­фей­них укра­їн­ських пра­по­рів, на­справ­ді прой­де як з’їзд по­лі­ти­чних по­кидь­ків і не­до­теп пла­не­ти, пе­ре­ва­жно пред­став­ни­ків кра­їн, які вар­то бу­ло б об’єд­на­ти на­віть не в Тре­тій, але в осо­бли­вий, аль­тер­на­тив­ний — Че­твер­тий світ. А за­мість пи­ро­га по­вер­же­но­го Ки­є­ва, до свя­тко­во­го сто­лу цьо­го ра­зу по­да­дуть ер­зац-бу­ха­нець се­ми­рі­чної дав­ни­ни анек со ва но го Цхін ва лі, юри дич не оформ­ле­н­ня ане­ксії яко­го спе­ці­аль­но при­уро­чи­ли до Крим­сько­го юві­лею.

По­при по­пе­ре­дню ві­дмо­ву ні­ме­цької сто­ро­ни, гла­ва ро­сій­ської ди­пло­ма­тії Сер­гій Лав­ров напередодні за­явив, що пи­та­н­ня про ві­зит кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Ан­ге­ли Мер­кель за­ли­ша­є­ться від­кри­тим. За йо­го сло­ва­ми, при­су­тність Ан­ге­ли Мер­кель ма­ти­ме «осо­бли­ве зна­че­н­ня для зри­ву ан­ти­ро­сій­ської кам­па­нії», під якою ма­є­ться на ува­зі прин­ци­по­ва відмова від­ві­да­ти Мо­скву від ке­рів­ни­ків усіх кра­їн Ко­а­лі­ції. Са­ме дов­ко­ла ор­га­ні­за­ції її ві­зи­ту до трав­не­вої Мо­скви і бу­де зо­се­ре­дже­но зу­си­л­ля ро­сій­ської ди­пло­ма­тії подаль­ші пів­то­ра мі­ся­ці, ли­ше ця ін­три­га і дає нам бо­яз­ку на дію від­тяг ну­ти по­ча ток чер го­во го за­го­стре­н­ня бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі до се­ре­ди­ни трав­ня.

Утім, хто б із глав дер­жав вре­шті-решт не до­брав­ся до 9 трав­ня до Мо­скви, на три­бу­ні перш за все впа­да­ти­ме в очі від­су­тність одні­єї лю­ди­ни — гла­ви на­цист­ської ди­пло­ма­тії Йо­а­хі­ма Ріб­бен­тро­па, скіль­ки б не на­ма­гав­ся за­пов­ни­ти со­бою йо­го від­су­тність Сер­гій Лав­ров. Адже вій­сько­ві па­ра- ди в нинішній Мо­скві ско­рі­ше на­во­дять на па­ра­лель не з па­ра­дом Пе­ре­мо­ги 24 червня 1945 ро­ку, а з па­ра­дом у Бре­сті 22 ве­ре­сня 1939 ро­ку, який увін­чав біль­шо­ви­цько-на­цист­ський со­юз, який пе­ре­кро­їв Єв­ро­пу.

У нас ба­га­то і ча­сто по­рів­ню­ють Пу­ті­на з Гі­тле­ром. По­рів­ню­ють, на­ма­га­ю­чись обра­зи­ти, але са­мо­му ро­сій­сько­му пре­зи­ден­то­ві, схо­же, ці по­рів­ня­н­ня ле­стять. Чо­го ли­шень вар­ті йо­го за­хо­пли­ві від­гу­ки про Геб­бель­са! — Ку ди там Пу ті­но ві бра­ти ся! За не пов них 10 ро­ків пі­сля при­хо­ду Гі­тле­ра до вла­ди в зли­ден­ній кра­ї­ні зі зруй­но­ва­ною еко­но­мі­кою, астро­но­мі­чним зов­ні­шнім бор­гом, без ар­мії і з оку­по­ва­ни­ми основ­ни­ми про­ми­сло­ви­ми ре­гіо­на­ми кра­ї­ни, Ні­меч­чи­на пе­ре­тво­ри­ла­ся на най­біль­шу дер­жа­ву сві­ту. 1935 — Са­ар, 1936 — Рейн­ська область, 1938 — Відень і Су­де­ти, 1939 — Прага і Вар­ша­ва, 1940 — Ко­пен­га­ген, Осло, Ам­стер­дам, Брюс­сель, Па­риж, 1941 — Бел­град, Афіни, Мінськ, Київ, 1942 — Гро­зний і Ста­лін­град, — ось кри­ва­вий лі­то­пис пе­ре­мог на­цист­ської зброї. Во­ло­ди­мир Пу­тін, 1999-го ро­ку отри­мав­ши кра­ї­ну з ба­га­то­ра­зо­во біль­ши­ми при­ро­дни­ми і людсь ки­ми ре­сур­са­ми, з ядер ною збро­єю, за по­над 15 ро­ків ли­ше й спро­міг­ся, що вто­пи­ти пі­дво­дний чо­вен, отру­ї­ти га­зом не міль­йо­ни, а ли­шень со­тні ро­сі­ян за­ра­ди то­го, щоб уби­ти ра­зом із ни­ми де­ся­ток те­ро­ри­стів, ві­ді­бра­ти Аб­ха­зію та Пів­ден­ну Осе­тію в ма­лень­кої Гру­зії, «по­вер­ну­ти» Крим і зруй­ну­ва­ти Дон­бас. Гі­тлер за де­кіль­ка ро­ків ви­вів Ні­меч­чи­ну з Ве­ли­кої де­пре­сії, пу­тін­ська Ро­сія трі­щить від ци­клі­чних ко­ли­вань цін на на­фту. Гі­тлер за­ли­шив пі­сля се­бе ав­то­ба­ни, Пу­тін від­ро­див тра­ди­цій­ні ро­сій­ські цін­но­сті, в яких одна го­ло­ва ор­ла озна­чає все­сві­тньо­ві­до­мих ро­сій­ських дур­нів, а дру­га, не менш го­ре­зві­сні ро­сій­ські до­ро­ги. — Двоголовий ко­мар, який уявив се­бе ор­лом, писк яко­го гу­чним кле­ко­та­н­ням зву­чить над сві­том ли­ше зав­дя­ки ди­вам су­ча­сно­го ци­фро­во­го те­ле­ба­че­н­ня, Во­ло­ди­мир Пу­тін мо­же пе­ре­мог­ти ма­лень­ку Гру­зію, мо­же ви­кра­сти по­лі­цей­сько­го з при­кор­дон­но­го естон­сько­го мі­сте­чка, але во­ю­ва­ти з убо­гою Укра­ї­ною, яка за­ли­ши­ла­ся без війська, від­кри­то він уже не мо­же — не йо­го мас­штаб...

Якщо Пу­тін і по­вто­рив у чо­мусь Гі­тле­ра, то вже як фарс, як порт­рет Гі­тле­ра на ка­ри­ка­ту­рах Кукри­ні­ксів во­єн­но­го ча­су. Гі­бри­дна вій­на ли­шень ди­мо­ва за­ві­са, ли­шень при­кри­ва­ю­чись якою, а та­кож сум­нів­ної боє­зда­тно­сті ядер­ною ду­би­ною, крем­лів­ський кри­хі­тка Ца­хес мо­же спо­ді­ва­ти­ся ки­да­ти гі­гант­ські ті­ні, які все­ля­ють страх; гі­гант­ська мі­сти­фі­ка­ція, яка до­зво­ляє ре­гіо­наль­ній дер­жа­ві зі слаб­кою си­ро­вин­ною еко­но­мі­кою, з ви­ми­ра­ю­чим низь­ко­ква­лі­фі­ко­ва­ним на­се­ле­н­ням, яке те­хно­ло­гі­чно сто­їть ще в се­ре­ди­ні ми­ну­ло­го сто­річ­чя, вда­ва­ти з се­бе грав­ця пла­не­тар­но­го мас­шта­бу.

Всу­пе­реч тра­ди­ції по­пе­ре­дни­ків, пу­тін­ська ім­пе­рія, яка від­ро­джу­є­ться, не роз­ши­рює, а зву­жує свої обрії, на­га­дує не сти­глий плід, а змор­ще­ний су­хо­фрукт. — За­мість обі­ця­но­го за­дов­го до Во­ло­ди­ми­ра Жи­ри­нов­сько­го ім­пе­ра­то­ро­ві Пав­лу Ін­дій­сько­го оке­а­ну ро­сій­ським сол­да­там до­во­ди­ться ми­ти свої чо­бо­ти на по­ки­ну­тих пля­жах Су­ху­мі. Від­мо­вив­шись від три­сто­рі­чної мрії про по­вер­не­н­ня Цар­гра­ду, те­пер ро­сі­я­ни зна­хо­дять своє са­краль­не ко­рі­н­ня не в Єру­са­ли­мі чи Ві­зан­тії, але ближ­че — в про­па­хло­му че­бу­ре­ка­ми і сам­сою Кри­му. Ще рік то­му ро­сій­ський ві­це-прем’єр Дми­тро Ро­го­зін пре­зен­ту­вав про­гра­му ко­ло­ні­за­ції ро­сі­я­на­ми Мі­ся­ця, а по­тім і да­ле­ко­го ко­смо­су, а сьо­го­дні не­до­лу­гий адмі­ні­стра­тор пі­сля фі­а­ско ра­ке­тно­ко­смі­чної про­гра­ми спі­шно пе­ре­ки­ну­тий ближ­че — «ушля­хе­тню­ва­ти» три­ко­ло­ра­ми мі­ся­чні пей­за­жі ро­сій­ської Ар­кти­ки.

Го­лов­не «до­ся­гне­н­ня» ни­ні­шньої Ро­сії, — вкра­де­ний ни­шком у тем­но­му під­во­ріт­ті в Укра­ї­ни Крим, усу­пе­реч сло­вам Пу­ті­на ско­рі­ше не са­краль­не дже­ре­ло Ро­сії, а цвин­тар ім­пе­рії, ку­ди во­на, смер­тель­но по­ра­не­на, раз по раз пов­зе вми­ра­ти — чи то крим­ська гол­го­фа Вран­ге­ля, чи фо­ро­ська гань­ба Гор­ба­чо­ва. Са­ме за цим, схо­же, за ча­сів за­не­па­ду до­би прав­лі­н­ня Пу­ті­на, Ро­сію зно­ву при­би­ло до крим­ських бе­ре­гів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.