« Лист із фрон­ту »: пер­ший ре­зуль­тат

24 бе­ре­зня екс­пер­ти ра­зом із пред­став­ни­ка­ми вла­ди обго­во­рять ство­ре­н­ня цен­траль­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди з пи­тань вій­ни

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Іван КАПСАМУН, Дми­тро КРИВЦУН, фото Ар­те­ма СЛІПАЧУКА, «День»

Ко­му­ні­ка­ція вла­ди з екс­пер­тним се­ре­до­ви­щем сер­йо­зну куль­гає. На­рі­ка­н­ня лю­дей з до­сві­дом і фа­хо­ви­ми зна­н­ня­ми в се­кто­рі без­пе­ки свід­чать, що пред­став­ни­ки з ви­со­ких ка­бі­не­тів або вва­жать, що во­ни все зна­ють, а то­му екс­пер­та до­по­мо­га їм не по­трі­бна, або еле­мен­тар­но по­бо­ю­ю­ться ро­зум­ні­ших і до­свід­че­ні­ших за них. В ча­си вій­ни, зви­чай­но, ситуація не­при­пу­сти­мо. Але з’явив­ся шанс її змі­ни­ти.

Лист з фрон­ту пол­ков­ни­ка Віктора По­ку­си до ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви, який га­зе­та «День» опри­лю­дни­ла 11 бе­ре­зня 2015 р., став при­во­дом для без­пре­це­ден­тно­го за­хо­ду. Пі­сля озна­йом­ле­н­ня з ре­зо­нан­сним ли­стом, де пол­ков­ник від­кри­то і го­стро роз­по­від­ає не тіль­ки про про­бле­ми в ар­мії, а і про шля­хи їх ви­рі­ше­н­ня, Ра­да ре­форм на­ціо­наль­ної без­пе­ки і Центр до­слі­джень ар­мії, кон­вер­сії, та роз­збро­є­н­ня про­ве­ла 19 бе­ре­зня в «Укр­ін­фор­мі» кру­глий стіл на те­му «Не­від­кла­дні за­хо­ди що­до під­ви­ще­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті Укра­ї­ни в умо­вах агре­сії з бо­ку Ро­сії».

Тут тре­ба від­зна­чи­ти ва­жли­ву ор­га­ні­за­цій­ну роль Ва­лен­ти­на Ба­дра­ка, який був вра­же­ний ли­стом пол­ков­ни­ка і мо­біль­но від­ре­а­гу­вав на ньо­го, зі­брав­ши та­ке по­ва­жне і про­фе­сій­не пред­став­ни­цтво екс­пер­тів і вла­ди: Во­ло­ди­мир Гор­бу­лін, Єв­ген Марчук, Ігор Кабаненко, Ан­дрій Ар­тю­шен­ко, Оле­ксандр Сте­цен­ко та ін­ші. Ра­ні­ше по­ді­бні зу­стрі­чі ма­лим мі­сце, але не на та­ко­му рів­ні. Аго­лов­не — во­но но­си­ли за­кри­тий ха­ра­ктер. Те­пер — від­кри­тий.

І вже є пер­ший ре­зуль­тат: сьо­го­дні екс­пер­ти ра­зом з вла­дою обго­во­рять мо­жли­вість ство­ре­н­ня цен­траль­но­го ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну (про це на кру­гло­му сто­лі за­яв­ля­ли в один голос), який би опі­ку­вав­ся пе­ре­озбро­є­н­ням укра­їн­ських зброй­них фор­му­вань, на­ла­го­див справ­жню ро­бо­ту обо­рон­ної про­ми­сло­во­сті та між­на­ро­дну спів­пра­цю в цій сфе­рі. От­же про те­о­ре­ти­чні та пра­кти­чні ре­зуль­та­ти «ли­ста з фрон­ту» — від екс­пер­тів кру­гло­го сто­лу.

«НАМ ПО­ТРІ­БНА ТЕР­МІ­НО­ВА РЕ­ОР­ГА­НІ­ЗА­ЦІЯ СИ­СТЕ­МИ ОБО­РО­НИ КРА­Ї­НИ»

Юрій БУТУСОВ, вій­сько­вий ек­сперт, го­лов­ний ре­да­ктор «Цен­зор.нет»:

— Зва­жа­ю­чи на остан­ні по­дії на фрон­ті, до­свід бо­їв у сі­чні-лю­то­му цьо­го ро­ку, оче­ви­дно, що нам по­трі­бна тер­мі­но­ва ре­ор­га­ні­за­ція си­сте­ми обо­ро­ни кра­ї­ни. Це бу­ло ду­же яскра­во ви­дно, вра­хо­ву­ю­чи до­свід бо­їв за До­не­цький ае­ро­порт і в ра­йо­ні Де­баль­це­во­го. Укра­їн­ські війська про­де­мон­стру­ва­ли збіль­ше­ний рі­вень боє­зда­тно­сті ря­до­вих бій­ців, мо­лод­ших ко­ман­ди­рів, але ко­ли про­тив­ник взяв­ся до ма­нев­ре­них бо­йо­вих дій, нам, на жаль, не ви­ста­чи­ло пев­ної гну­чко­сті рі­шень на всіх рів­нях. То­му ми не змо­гли ні де­бло­ку­ва­ти ае­ро­порт, ні де­бло­ку­ва­ти на­ше угру­по­ва­н­ня в ра­йо­ні Ло­гви­но­во­го та Ка­ли­нів­ки.

Ре­ор­га­ні­за­ція не­об­хі­дна, адже ті ре­сур­си, які ма­є­мо у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні, осо­бли­во ре­сур­си важ­ко­го озбро­є­н­ня, до­сить обме­же­ні. І ми не мо­же­мо ве­сти вій­ну мар­но­тра­тно. Біль­ше то­го, про­тив­ник має ве­ли­кі си­ли й ко­шти. То­му для нас украй ва­жли­ві гну­чкість, гра­мо­тне опе­ра­тив­не пла­ну­ва­н­ня й ор­га­ні­за­ція стру­кту­ри, яка мо­гла б най­ефе­ктив­ні­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­ші ко­шти й ре­сур­си.

Аб­со­лю­тно оче­ви­дно, що нам по­трі­бен пе­ре­хід до про­фе­сій­ної ар­мії. Су­ча­сне важ­ке озбро­є­н­ня мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти ли­ше про­фе­сій­но під­го­тов­ле­ні, ор­га­ні­зо­ва­ні лю­ди, для яких ар­мія — це про­фе­сія. Про­тя­гом ро­ку на­ші Зброй­ні Си­ли про­йшли ве­ли­че­зний бо­йо­вий шлях — ці­лий університет, рік бо­йо­во­го до­сві­ду су­ча­сної вій­ни. То­му нам є з ко­го про­во­ди­ти се­ле­кцію й фор­му­ва­ти про­фе­сій­ні вій­сько­ві ча­сти­ни. Зав­да­н­ня дер­жа­ви — ство­ри­ти умо­ви, ко­ли вій­сько­вим бу­ло б пре­сти­жно й мо­жли­во обра­ти про­фе­сій­ну кар’єру у ЗСУ. На­ші за­хі­дні пар­тне­ри ка­жуть про по­ста­ча­н­ня до­по­мо­ги, є окре­мі пар­тії до­по­мо­ги в ду­же ве­ли­ких об­ся­гах. Але на­ра­зі во­ни не мо­жуть ви­рі­ши­ти зав­да­н­ня пе­ре­озбро­є­н­ня на­шої ар­мії.

Не тре­ба ду­ма­ти про ре­фор­му як про щось важ­ко­д­ося­жне. Для нас це ство­ре­н­ня боє­зда­тно­го з’єд­на­н­ня, щоб ми мо­гли пе­ре­йти від зві­дних за­го­нів до фор­му­ва­н­ня пов­но­цін­них боє­зда­тних під­роз­ді­лів, де весь осо­бо­вий склад мо­ти­во­ва­ний, гра­мо­тно управ­ля­є­ться й виконує бо­йо­ве зав­да­н­ня. Як­би ми пе­ре­йшли до ство­ре­н­ня боє­зда­тних з’єд­нань, то­ді бу­ла б сфор­мо­ва­на й си­сте­ма вій­сько­во­го управ­лі­н­ня.

За­раз, якщо по­ди­ви­ти­ся на кар­ті, то мо­жна по­ду­ма­ти, що у нас є си­ли ве­ли­че­зно­го мас­шта­бу. Але якщо по­ди­ви­ти­ся, скіль­ки у них справ­них оди­ниць бо­йо­вої те­хні­ки, скіль­ки бій­ців, го­то­вих ви­ко­ну­ва­ти бо­йо­ве зав­да­н­ня, то «пра­пор­ців» на кар­ті стає на­ба­га­то мен­ше. Бої в Де­баль­це­во­му по­ка­за­ли, що ми мо­же­мо про­ти­сто­я­ти ре­гу­ляр­ним ро­сій­ським під­роз­ді­лам, але слід ро­зу­мі­ти, що у ве­сін­ньо-лі­тньо­о­сін­ній кам­па­нії во­ни ве­сти­муть ма­нев­ре­ні бо­йо­ві дії під­роз­ді­ла­ми на рів­ні не менш ніж ро­тно-та­кти­чної, ба­таль­йон­но-та­кти­чної гру­пи, що вза­є­мо­діє із са­мо­хі­дною, ре­актив­ною ар­ти­ле­рі­єю, бро­не­тан­ко­ви­ми під­роз­ді­ла­ми.

Ра­дян­ська мо­дель ар­мії — за­то­че­на під то­таль­ну вій­ну, що пе­ред­ба­чає 100%-ву мо­бі­лі­за­цію всіх сил су­спіль­ства. То­му для неї фун­кція кон­тро­лю бу­ла прі­о­ри­те­тні­ша, ніж фун­кція які­сно­го управ­лі­н­ня. Сьо­го­дні змі­ни­ли­ся умо­ви, і в сві­ті не бу­де то­таль­ної вій­ни. Ми не мо­же­мо пі­ти від кон­це­пції які­сної пе­ре­ва­ги. То­му ми по­вин­ні фор­му­ва­ти вій­сько­ву ча­сти­ну не від шта­ту, а від офі­цер­сько­го скла­ду — офі­цер­сько­го й сер­жант­сько­го кор­пу­су. Нам не­об­хі­дно від­ро­ди­ти це в но­вих умо­вах. Адже якість управ­лі­н­ня у офі­це­рів у та­кти­чній лан­ці є клю­чо­вою для бо­йо­во­го ви­ко­ри­ста­н­ня військ. Мо­ти­во­ва­ні лю­ди з ті­єю збро­єю, яку ми їм да­є­мо, мо­жуть до­сяг­ти на­ба­га­то біль­шо­го, якщо ми ство­ри­мо з них ді­є­зда­тний бо­йо­вий ор­га­нізм.

Те, що за раз не ви рі ше не в ар мії — під­роз­ді­ли за­без­пе­че­н­ня, ін­же­нер­ні під­роз­ді­ли, щоб бри га ди мог ли збе рі га ти боє здат ність про­тя­гом 2—4 мі­ся­ців. Ко­жне з’єд­на­н­ня по­тре бує по си лен ня роз ві ду валь ни ми, ана лі - ти­чни­ми під­роз­ді­ла­ми.

Не­об­хі­дна дер­жав­на стру­кту­ра, яка від­по­від­а­ти­ме за ко­ор­ди­на­цію, во­на зо­бов’яза­на ви­да­ти Дер­ж­обо­рон­за­мов­ле­н­ня (ДОЗ). А МОУ і Ген­штаб по­вин­ні ви­да­ти за­яв­ку на ДОЗ. Фі­нан­су­ва­н­ня Дер­ж­обо­рон­за­мов­ле­н­ня 2014 ро­ку по­ча­ло­ся в ли­сто­па­ді. За­раз ми по­вин­ні ру­ха­ти­ся швид­ше.

«ПО­ТРІ­БЕН ОР­ГАН, ЯКИЙ МІГ БИ РОЗ­ПО­ДІ­ЛИ­ТИ І СИН­ТЕ­ЗУ­ВА­ТИ ВСІ МО­ЖЛИ­ВО­СТІ, ЩО СТО­СУ­Ю­ТЬСЯ РО­БІТ НА ФРОН­ТІ»

Во­ло­ди­мир ГОР­БУ­ЛІН, ди­ре­ктор На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту стра­те­гі­чних до­слі­джень:

— Ко­ли в кра­ї­ні пов­ні­стю зруй­но­ва­на си­сте­ма дер­жав­но­го управ­лі­н­ня се­кто­ра без­пе­ки та обо­ро­ни — це го­лов­на при­чи­на на­ших тру­дно­щів і бід. У кра­ї­ні не ви­яви­ло­ся ор­га­ну ні у ви­ко­нав­чій, ні у за­ко­но­дав­чій вла­ді, який міг би об’єд­на­ти зу­си­л­ля кра­ї­ни у рі­зних на­прям­ках. Це мо­бі­лі­за­цій­на під­го­тов­ка, ро­бо­та військ­ко­ма­тів, ви­го­тов­ле­н­ня не­об­хі­дних си­стем озбро­єнь, про­гно­зу­ва­н­ня подаль­шо­го роз­ви­тку во­єн­них дій на схо­ді, що тре­ба для ви­рі­ше­н­ня по­став­ле­них зав­дань. У Ка­бмі­ні не­має жо­дної лю­ди­ни, яка без­по­се­ре­дньо від­по­від­а­ла б за пи­та­н­ня обо­рон­но-про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу. У прем’єра ви­ста­чає сво­їх зав­дань, осо­бли­во в еко­но­мі­чно­му, со­ці­аль­но­му й ди­пло­ма­ти­чно­му пла­ні. Пре­зи­дент ціл­ком успі­шно пра­цює на мі­жна­ро­дно­му про­сто­рі. Але не­має зо­се­ре­дже­н­ня фун­кцій, які мо­гли б роз­по­ді­ли­ти, а по­тім син­те­зу­ва­ти всі мо­жли­во­сті, що сто­су­ю­ться всіх ро­біт на фрон­ті, роз­по­ді­ли­ти ре­сур­си. Та­кий ор­ган має бу­ти Вій­сько­во-про­ми­сло­вою ко­мі­сі­єю і пе­ре­бу­ва­ти в апа­ра­ті РНБО.

Я на фа­куль­та­тив­них за­са­дах брав участь у фор­му­ван­ні всіх трьох до­пов­нень до ДОЗ. Да­ні, що ви­пи­су­ва­ли­ся Ген­шта­бом у стру­кту­рі ДОЗ, мо­гли б зди­ву­ва­ти будь-яку лю­ди­ну, що не має жо­дно­го сто­сун­ку до вій­сько­во-те­хні­чної по­лі­ти­ки. Цьо­го ро­ку ста­но­ви­ще ви­пра­ви­ло­ся, й ДОЗ прийня­ли в лю­то­му. Але гро­ші не ре­а­лі­зу­ю­ться, адже наш ВПК не мо­же ви­ко­ну­ва­ти ті те­хні­чні ви­мо­ги, які йо­му про­по­нує Ген­штаб. Від­су­тність вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня мо­жли­во­стей — на­слі­док вій­сько­во-те­хні­чної по­лі­ти­ки. То­му гро­ші, ви­да­ні як ні­ко­ли у ве­ли­ких об­ся­гах, як і ра­ні­ше не ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться.

«МИ ВЖЕ ПІД­ПИ­СА­ЛИ КОН­ТРА­КТИ НА 2 МЛРД ГРН...»

Ан­дрій АР­ТЮ­ШЕН­КО, за­сту­пник ди­ре­кто­ра Де­пар­та­мен­ту роз­ро­бок і за­ку­пі­вель ОВТ Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни Укра­ї­ни:

— Зо­ло­тий фонд ар­мії — перш за все ко­ман­ди­ри взво­дів, рот і ба­таль­йо­нів. Люд­ський чин­ник — це в пер­шу чер­гу ефе­ктив­ність і на­вче­ність шта­ту ді­я­ти при шта­тно­му озбро­єн­ні. Без кар­ди­наль­но­го пе­ре­озбро­є­н­ня ні про які ре­фор­ми мо­ву ве­сти не мо­жна. На­віть аме­ри­кан­ці пе­ре­хо­дять до стра­те­гії те­о­рії без­кон­та­ктних во­єн, в осно­ві яких ле­жить ви­ко­ри­ста­н­ня то­го озбро­є­н­ня, що діє на від­ста­ні. А в кра­ї­ні, яка во­ло­діє те­хно­ло­гі­я­ми «Пів­ден­ма­шу», йо­го ро­бі­тни­ки страй­ку­ють.

Те, що на­зи­ва­є­ться «ре­фор­му­ва­н­ням», пе­ре­тво­ри­ло­ся на без­пе­рерв­ний про­цес. Ми зруй­ну­ва­ли си­сте­му еше­ло­ну­ва­н­ня за­па­сів боє­при­па­сів, ре­мон­ту. Але най­стра­шні­ше те, що за­раз усі по­ча­ли за­йма­ти­ся обо­рон­ним за­мов­ле­н­ням, усі ста­ли екс­пер­та­ми у сфе­рі озбро­єнь, не ро­зу­мі­ю­чи, як діє дер­жав­на ма­ши­на, яка пра­цює на пе­ре­озбро­є­н­ня ар­мії.

ДОЗ при­йма­є­ться пі­зно то­му, що дов­го фор­му­є­ться бю­джет. За за­ко­ном Укра­ї­ни ми зо­бов’яза­ні прийня­ти йо­го про­тя­гом мі­ся­ця пі­сля прийня­т­тя бю­дже­ту.

Нам до­во­ди­ться роз­ра­хо­ву­ва­ти на наш ОПК, а ми не ви­ко­ри­сто­ву­є­мо йо­го на­віть на 70%. Якщо ми мо­дер­ні­зу­є­мо лі­та­ки й вер­то­льо­ти, у нас не ви­ста­чає ви­ро­бни­чих мо­жли­во­стей, то­му що не­має дер­жав­ної про­гра­ми ре­фор­му­ва­н­ня ОПК. Дер­жав­ні про­гра­ми, які роз­ро­бляє МОУ, не ви­ко­ну­ю­ться. Ми за­ва­ли­ли «Кор­вет», ком­плекс «Са­псан», на­яв­ність яко­го мо­гла б впли­ва­ти на сьо­го­дні­шню си­ту­а­цію.

Є ка­дро­ва про­бле­ма, адже в Укра­ї­ні ти­ся­чі без­квар­тир­них пол­ков­ни­ків і ге­не­ра­лів з же­бра­цькою зар­пла­тою. Кон­тра­ктни­ки, яким обі­ця­ли зар­пла­ту, жи­вуть у ка­зар­мах, як сол­да­ти, — це мо­ти­ва­ція до вій­сько­вої слу­жби? При­га­дай­мо, по­лі­ти­чні лі­де­ри кри­ча­ли, що в ар­мії тре­ба слу­жи­ти один рік — ми одра­зу то­ді на­зва­ли це її роз­ва­лом, адже за цей тер­мін не на­вчиш на­ві­дни­ка й опе­ра­то­ра за­сто­со­ву­ва­ти про­ти­тан­ко­ві ра­ке­ти, стрі­ля­ти з тан­ка то­що. Сьо­го­дні про­бле­ми в ар­ти­ле­ри­стах, ме­ха­ні­ках, на­ві­дни­ках, адже во­ни пів­ро­ку ма­ють вчи­ти­ся, пів­ро­ку від­то­чу­ва­ти на­ви­ки й ли­ше на дру­гий рік бу­дуть го­то­ві.

Ми вже під­пи­са­ли кон­тра­кти на 2 млрд грн., і ко­жно­го ти­жня ми до­кла­да­є­мо мі­ні­стро­ві обо­ро­ни, скіль­ки кон­тра­ктів під­пи­са­но, хто галь­мує про­цес і в чо­му при­чи­ни.

Сьо­го­дні, я ду­маю, тре­ба біль­ше пра­цю­ва­ти, адже па­трі­о­тизм своє ві­ді­грав. То­му слід мов­чки, зці­пив­ши зу­би, ви­ко­ну­ва­ти свою ро­бо­ту. Бе­зу­мов­но, по­трі­бна лю­ди­на, яка ви­ко­ну­ва­ти­ме свою ро­бо­ту. У на­шо­го во­ро­га є Ро­го­зін — по­ди­ві­ться, як він управ­ляє ОПК, як він до­кла­дає Пу­ті­ну і які при­йма­ю­ться рі­ше­н­ня. Щоб во­ю­ва­ти з во­ро­гом, тре­ба зна­ти йо­го та­кти­ку бо­йо­вих дій і, ви­ба­чте, щось бра­ти на озбро­є­н­ня. Сьо­го­дні МОУ і Ко­мі­сія при РНБО — ли­ше ті два ор­га­ни, які хоч якось на щось впли­ва­ють. «Укр­обо­рон­пром» за­йма­є­ться ім­пор­том і ка­пре­мон­том. Але хто до­по­ма­гає управ­ля­ти про­це­сом ство­ре­н­ня озбро­є­н­ня на «Пів­ден­ма­ші», в яко­го фан­та­сти­чні пер­спе­кти­ви?

Мо­дер­ні­за­ція всіх бо­йо­вих лі­та­ків пра­кти­чно за­йшла в без­ви­хідь, то­му що ал­го­ритм бо­йо­во­го управ­лі­н­ня мі­сти­ться в Мо­скві, адже во­ни ви­ро­бля­ли­ся в СРСР. А ку­пу­ва­ти но­ві ду­же до­ро­го. Ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти над та­кти­чним ра­ке­тним озбро­є­н­ням — теж ви­ни­кає без­ліч ба­наль­них про­блем, то­му що ра­ні­ше не да­ва­ли гро­шей. Сьо­го­дні, ко­ли Ро­сія пе­ре­йшла на но­ві ме­таль­ні ре­чо­ви­ни, ми ди­ву­є­мо­ся, чо­му во­ни під­ри­ва­ють на­ші но­ві тан­ки. На­чаль­ник ГШ ска­зав, що 75% тан­ків ми втра­ча­є­мо че­рез влу­че­н­ня мін у вер­хню пів­сфе­ру, дах або кор­му тан­ка, хо­ча ми тра­ди­цій­но під­си­лю­ва­ли ло­бо­ву бро­ню, бі­чну бро­ню й розробляємо одні з най­кра­щих ПТРК. А до­свід по­ка­зав, що ми не на то­му шля­ху. Ку­пу­ва­ти аме­ри­кан­ські Javelin до­ро­го, то­му за­раз по­став­ле­но зав­да­н­ня, і є кон­стру­ктор­ські бю­ро, які на це ре­а­гу­ють і ви­ко­ну­ють.

«СЬО­ГО­ДНІ ПРИ­ВА­ТНІ ПІД­ПРИ­ЄМ­СТВА ГО­ТО­ВІ ІН­ВЕ­СТУ­ВА­ТИ В ОПК, І ВО­НИ НА­БА­ГА­ТО ЕФЕ­КТИВ­НІ­ШІ»

Сер­гій ТА­РУ­ТА, на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни:

— Ми жи­ве­мо стан­дар­та­ми ще ра­дян­сько­го ча­су. З при­во­ду ін­же­нер­них спо­руд, я два мі­ся­ці бі­гав до Пре­зи­ден­та, до се­кре­та­ря РНБО Тур­чи­но­ва, й зре­штою пра­ця не ви­яви-

ла­ся мар­ною. РНБО на рів­ні Пре­зи­ден­та прийня­ла від­по­від­не рі­ше­н­ня, й Ка­бмін ви­ді­лив на ньо­го гро­ші. Я вва­жаю це ма­лень­кою пе­ре­мо­гою для на­ших во­єн­них дій. Сьо­го­дні на­ші обо­рон­ні укрі­пле­н­ня є одни­ми з най­ва­жли­ві­ших ком­по­нен­тів, щоб ми ма­ли мо­жли­вість ефе­ктив­но від­сто­ю­ва­ти на­шу те­ри­то­рію.

На­сту­пне пи­та­н­ня, яке ми по­вин­ні роз­гля­да­ти, — не обла­шту­ва­н­ня ар­мії, адже ми не мо­же­мо за­раз про­ве­сти мас­шта­бні змі­ни. Тре­ба кон­цен­тру­ва­ти­ся на тій зо­ні, де від­бу­ва­ю­ться бо­йо­ві дії, де існує під­ви­ще­на за­гро­за. Адже про­тив­ник весь час го­ту­є­ться. То­му ми по­вин­ні при­ді­ли­ти ува­гу то­чко­вим по­зи­ці­ям, які нас під­си­лять. Якщо до нас при­їжджа­ють за­кор­дон­ні екс­пер­ти, то не­хай їдуть на пе­ре­до­ву, про­во­дять ана­лі­ти­ку на­шо­го бо­йо­во­го скла­ду й швид­ко го­ту­ють їх для ефе­ктив­них дій.

На­сту­пна про­бле­ма, яка у нас є, — за­кри­та си­сте­ма зв’яз­ку, яка одра­зу розв’язує про­бле­му се­кре­тно­сті. Те са­ме з без­пі­ло­тни­ка­ми. Це те, на чо­му ми по­вин­ні кон­цен­тру­ва­ти­ся. У нас до­сить ба­га­то на­пра­цьо­ва­но, але всім ком­па­ні­ям у кра­ї­ні бра­кує нор­маль­но­го те­хні­чно­го зав­да­н­ня з бо­ку вій­сько­вих.

Тре­ба аби іно­зем­ні вій­сько­ві екс­пер­ти до­по­мо­гли нам сфор­му­ва­ти те­хні­чне зав­да­н­ня, зро­би­ти екс­пер­ти­зу то­го, що ми вже на­пра­цю­ва­ли, на­ла­го­ди­ти спіль­не виробництво в Укра­ї­ні. Да­лі у нас бу­дуть ве­ли­кі за­мов­ле­н­ня, адже ни­ні обо­рон­пром не пра­цює в ре­жи­мі вій­ни. У цьо­му вин­ні зокре­ма й ті, хто за­йма­є­ться ци­ми пи­та­н­ня­ми, а ни­ми за­йма­ти­ся по­ви­нен прем’єр-мі­ністр. Ко­мі­сія й пер­ший ві­це-прем’єр, який має за­йма­ти­ся ОПК, — це ду­же ва­жли­во. Це си­стем­ні ре­чі, без яких нам не­мо­жли­во за­пу­сти­ти весь ме­ха­нізм.

Сьо­го­дні при­ва­тні під­при­єм­ства го­то­ві ін­ве­сту­ва­ти, й во­ни на­ба­га­то ефе­ктив­ні­ше й швид­ше, ніж дер­жав­на не­по­во­ро­тка ма­ши­на, на­ла­го­дять про­цес ви­ро­бни­цтва. Тре­ба щоб на 25% в держ­під­при­єм­ства за­хо­ди­ли при­ва­тні вла­сни­ки (як це від­бу­ва­є­ться на За­хо­ді).

Ва­жли­ва те­ма — бро­ньо­ва­ні швид­кі до­по­мо­ги, які до­по­мо­жуть збе­рі­га­ти жи­т­тя хло­пців. Згі­дно зі ста­ти­сти­кою, близь­ко 30% ги­нуть від втра­ти кро­ві че­рез не­ефе­ктив­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу. Ко­ман­дир взво­ду ду­має про бо­йо­ві дії, а не про свій склад. Якщо у нас бу­дуть спе­ці­а­лі­зо­ва­ні під­роз­ді­ли швид­кої до­по­мо­ги на бро­ньо­ва­них ав­то­мо­бі­лях, во­ни змо­жуть за­би­ра­ти по­ра­не­них з по­ля бою.

«МИ ЗА­КО­НО­ДАВ­ЧО ЗА­КРІ­ПИ­ЛИ, ЩО ВСТУПАТИМЕМО В НАТО. І ІН­ШО­ГО ШЛЯ­ХУ У НАС НЕ­МАЄ»

Ва­дим ТЮ­ТЮН­НИК, вій­сько­вий ек­сперт, спів­ро­бі­тник апа­ра­ту РНБО Укра­ї­ни (1992— 2011), фа­хі­вець НІСД:

— Не тре­ба за­бу­ва­ти, що ми за­ко­но­дав­чо за­крі­пи­ли, що вступатимемо в НАТО. І ін­шо­го шля­ху у нас не­має. Пи­та­н­ня су­мі­сно­сті у нас най­го­стрі­ше — що­до зв’яз­ку, управ­лі­н­ня, ло­гі­сти­ки, ти­лу. Те са­ме сто­су­є­ться пи­тань держ­та­єм­ни­ці. Я хо­тів би, щоб у Ка­бмі­ні був хо­ро­ший і силь­ний се­кре­та­рі­ат. Мо­жна ство­ри­ти силь­ний се­кре­та­рі­ат в уря­ді, але мі­ні­стер­ства за­ли­ша­ться ні­кчем­ни­ми. Чи мо­же взя­ти на се­бе се­кре­та­рі­ат КМУ фун­кції мі­ні­стерств і ви­рі­шу­ва­ти всі ці пи­та­н­ня? Осно­ва — мі­ні­стер­ство, а в уря­ді ма­ють бу­ти по­лі­ти­чні фі­гу­ри. На­ші по­лі­ти­чні си­ли в будь-який спо­сіб уни­ка­ють від­по­від­аль­но­сті в та­ких кри­ти­чних сфе­рах. По­лі­ти­чну си­сте­му тре­ба змі­ню­ва­ти, адже в кра­ї­ні, де не­має по­лі­ти­чно від­по­від­аль­них осіб, не бу­де силь­них мі­ні­стерств і ві­домств.

«НАМ ГО­ВО­РЯТЬ: «БУ­ДУЙ­ТЕ ШВИД­ШЕ» АЛЕ, ХТО ВІД­ПО­ВІД­А­ТИ­МЕ ЗА ТЕ, ЩО ДЕ­СЯ­ТКИ ОДИ­НИЦЬ ТЕ­ХНІ­КИ ПО­КИ­НУ­ТО НА ПО­ЛІ БОЮ?»

Оле­ксандр СТЕ­ЦЕН­КО, за­сту­пник ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра ДК «Укр­обо­рон­пром»:

— Не все у нас в дер­жа­ві так по­га­но, як ми ду­ма­є­мо. Вій­на зму­си­ла всіх нас озир­ну­ти­ся і про­ана­лі­зу­ва­ти — що зро­бле­но і що тре­ба зро­би­ти. На сьо­го­дні го­лов­не пи­та­н­ня — ство­ри­ти Ко­мі­сію, яку б очо­лив прем’єр-мі­ністр, а йо­го за­сту­пни­ком став пер­ший ві­це-прем’єр-мі­ністр, де б роз­гля­да­ли­ся всі пи­та­н­ня, не­об­хі­дні для за­без­пе­че­н­ня ЗСУ у ви­ко­на­н­ня всіх по­став­ле­них за­дач.

На­ша те­хні­ка сто­їть по 30—40 ро­ків, і якщо по­ка­за­ти знім­ки, якою во­на при­хо­дить до нас на ка­пре­монт — це жа­хли­во. В МОУ го­во­рять про «ре­гла­мен­тний ре­монт», але ж у них зня­ті на­віть дви­гу­ни, при­ці­ли... То­му нам по­трі­бно пе­ре­бу­до­ву­ва­ти обо­рон­ку.

Я мо­жу да­ти від­по­відь, скіль­ки тан­ків, боє­при­па­сів... ми від­пра­ви­ли ми­ну­ло ро­ку, скіль­ки від­прав­ля­є­мо сьо­го­дні. Але ви­ни­кає пи­та­н­ня: яка ефе­ктив­ність їх за­сто­су­ва­н­ня? Скіль­ки за­ли­ши­лось по­ки­ну­тої те­хні­ки в зо­ні АТО? Нам го­во­рять: «Бу­дуй­те швид­ше», але на це йдуть ве­ли­кі гро­ші — з чим ми бу­де­мо жи­ти зав­тра? Хто від­по­вість за те, що те­хні­ка де­ся­тка­ми оди­ниць по­ки­ну­та на по­лі бою? Чи ви­ко­на­ла во­на своє бо­йо­ве зав­да­н­ня? На це важ­ко від­по­ві­сти, адже не­має від­по­від­но­го ана­лі­зу. Сьо­го­дні в МОУ не­має лю­дей, які б ко­ор­ди­ну­ва­ли пи­та­н­ня ОПК, а нам по­трі­бна осо­ба, яка во­ло­діє ро­зу­мі­н­ням всі­єї ці­єї си­сте­ми. По­трі­бно по­ста­ви­ти за­да­чу, щоб ГШ дав зво­ро­тну ін­фор­ма­цію за­сто­су­ва­н­ня зброї. Адже ми ма­є­мо ПТРК «Сту­гна», а де ефе­ктив­ність їх ви­ко­ри­ста­н­ня? Ми не зна­є­мо ре­зуль­та­ти ро­бо­ти ці­єї те­хні­ки, її втра­ти з мо­мен­ту ви­пу­ску.

«Укр­обо­рон­пром» сьо­го­дні ро­бить все мо­жли­ве, щоб від­но­ви­ти, мо­дер­ні­зу­ва­ти та ви­пу­сти­ти но­ву те­хні­ку. У нас існує аб­со­лю­тний дис­ба­ланс під­при­ємств з дер­жав­ною фор­мою вла­сно­сті, під­при­ємств рі­зних форм при­зна­че­н­ня по ор­га­нах ви­ко­нав­чої вла­ди та під­при­ємств, які є при­ва­тни­ми. У нас сьо­го­дні не­має уза­галь­ню­ю­чої кар­ти­ни, де є які роз­роб­ки, адже до цьо­го всі під­при­єм­ства за­йма­лись тим, щоб зна­йти лю­дям ро­бо­ту, за­без­пе­чи­ти ро­бо­чі мі­сця. То­му за кор­дон про­да­ва­ли те­хні­чні роз­роб­ки, те­хні­ку та до­ку­мен­та­цію. Те­пер все це тре­ба ско­ор­ди­ну­ва­ти. Все бу­де до­бре — ми пе­ре­мо­же­мо!

«ТРЕ­БА ЗА­БУ­ТИ ПРО JAVELIN І РО­БИ­ТИ ВСЕ, ЩОБ МИ ЗА­РАЗ МО­ГЛИ СА­МО­СТІЙ­НО ВИ­РІ­ШИ­ТИ ВСІ ПИ­ТА­Н­НЯ ОПК»

Оле­ксій СКРИПНИК, на­ро­дний де­пу­тат, фра­кція «Са­мо­по­міч»:

— Не­що­дав­но ми ма­ли роз­мо­ву з Пре­зи­ден­том та прем’єром, і во­ни по­го­ди­лись на ство­ре­н­ня Ко­мі­сії з кон­тро­лю по ство­рен­ню озбро­єнь. В її рам­ках ми по­вин­ні ма­ти Ра­ду ге­не­раль­них кон­стру­кто­рів, щоб ро­зу­мі­ти, що в подаль­шо­му ро­зро­бля­ти. Ми так са­мо по­вин­ні ро­зу­мі­ти, що во­єн­но-по­лі­ти­чна до­ктри­на має роз­ро­бля­ти­ся не на рів­ні МОУ, а на рів­ні РНБО. Але, якщо ми не сфор­му­є­мо обо­рон­ну про­ми­сло­ву по­лі­ти­ку та не ма­ти­ме­мо її в рам­ках ці­єї Ко­мі­сії, цьо­го ні­хто не зро­бить. Без по­са­ди пер­шо­го ві­це-прем’єра го­во­ри­ти про мо­жли­вість ке­ру­ва­н­ня ВПК не­мо­жли­во. Якщо не­має ке­рів­ної вер­ти­ка­лі, то в рам­ках цих стру­ктур ні­чо­го пра­цю­ва­ти не бу­де.

Спіл­ку­ю­чись з аме­ри­кан­ськи­ми се­на­то­ра­ми, вій­сько­ви­ми, екс­пер­та­ми і з НАТО в то­му чи­слі, сто­сов­но до­по­мо­ги Укра­ї­ні, хо­тів за­ува­жи­ти ва­жли­ву річ — нам тре­ба роз­ра­хо­ву­ва­ти тіль­ки на са­мих се­бе. Тре­ба за­бу­ти про Javelin і ро­би­ти все, щоб ми за­раз мо­гли са­мо­стій­но ви­рі­ши­ти всі пи­та­н­ня ОПК. І нам тре­ба ду­ма­ти над тим, як нам зро­би­ти так, щоб бу­ти не­за­ле­жни­ми від зброї США та ЄС.

«У ПЕР­СПЕ­КТИ­ВІ МОУ ТА ГЕН­ШТАБ МА­ЛИ Б ІН­ТЕ­ГРУ­ВА­ТИ­СЯ В ЄДИ­НУ СТРУ­КТУ­РУ»

Ле­о­нід ПО­ЛЯ­КОВ, пер­ший за­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни (2005—2008); за­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни (2014):

— У всьо­му сві­ті не­має ін­шо­го ва­рі­ан­ту, аніж у пра­во­вій де­мо­кра­ти­чній дер­жа­ві не­сти пе­ред на­ро­дом по­лі­ти­чну від­по­від­аль­ність за обо­ро­но­зда­тність. У нас же не­має си­стем­ної по­лі­ти­чної від­по­від­аль­но­сті за це пи­та­н­ня. В ре­зуль­та­ті, ми ма­є­мо фе­но­мен, ко­ли за один рік змі­ни­ло­ся 5 мі­ні­стрів обо­ро­ни, бо жо­дна по­лі­ти­чна си­ла не хо­че бра­ти на се­бе від­по­від­аль­ність за будь-яко­го мі­ні­стра обо­ро­ни. А ке­ру­ва­ти хо­чуть всі. Чо­му ми до­сі не ма­є­мо про­філь­но­го ві­це-прем’єра та стру­кту­ри, яка фор­мує цю по­лі­ти­ку? То­му що є пев­ні осо­би, які в ру­чно­му ре­жи­мі хо­чуть управ­ля­ти ци­ми про­це­са­ми.

Без ді­є­зда­тно­го Се­кре­та­рі­а­ту ефе­ктив­ність ро­бо­ти Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів бу­де до­во­лі низь­кою. Одне мі­ні­стер­ство мо­же по­да­ва­ти ге­ні­аль­ні або без­глу­зді про­по­зи­ції, а філь­тром між ці­єю уста­но­вою та Ка­бмі­ном є Се­кре­та­рі­ат. На хви­лі по­пу­лі­зму, кор­по­ра­тив­них чи ко­ру­пцій­них під­хо­дів у нас фа­кти­чно зруй­но­ва­ний Се­кре­та­рі­ат КМУ. І осо­бли­во в тих стру­кту­рах, які ку­ру­ють пи­та­н­ня мо­бі­лі­за­ції, обо­ро­но­зда­тно­сті, в то­му чи­слі обо­рон­ної про­ми­сло­во­сті.

У нас МОУ та Ген­штаб за­ли­ша­ю­ться до­во­лі екле­кти­чни­ми стру­кту­ра­ми — там не­має си­стем­но­сті ба­че­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня та бу­дів­ни­цтва ЗСУ, не­має ши­ро­ко­го ба­жа­н­ня бу­ду­ва­ти но­ві Зброй­ні си­ли. Там є ба­жа­н­ня якимсь чи­ном впли­ва­ти на про­цес.

За­раз Вер­хов­на Ра­да збіль­ши­ла чи­сель­ність ге­не­ра­лів із по­ру­ше­н­ням за­ко­ну про обо­рон­не пла­ну­ва­н­ня, оскіль­ки про­гра­му бу­дів­ни­цтва Зброй­них сил не ство­ре­но. Я під­три­мую це рі­ше­н­ня, але ли­ше пі­сля то­го як це збіль­ше­н­ня бу­де об­ґрун­то­ва­но.

Між спе­цна­зів­цем та де­сан­тни­ком рі­зни­ця ко­ло­саль­на. Спе­цна­зі­вець за боє­зда­тні­стю мо­же за­мі­ни­ти де­сан­тну ро­ту — у нас цьо­го не­має і близь­ко. Ми не ма­є­мо ядер­ної зброї, то­му ми по­вин­ні в ра­зі по­тре­би ма­ти мо­жли­вість за­си­ла­ти в тил про­тив­ни­ка лю­дей, які мо­жуть за­хо­плю­ва­ти стра­те­гі­чно ва­жли­ві об’єкти. Ра­ке­ти з’яв­ля­ться не­ві­до­мо ко­ли, а лю­ди є вже за­раз — їх тре­ба під­го­ту­ва­ти. За до­по­мо­гою на­ших пар­тне­рів це мо­жли­во зро­би­ти до­во­лі швид­ко. Але бар’єром є не­да­ле­ко­гля­дність за­ко­сте­ні­лість ке­рів­ни­цтва МОУ та ГШ.

Що­до Об’єд­на­но­го опе­ра­тив­но­го ко­ман­ду­ва­н­ня. Ми рік во­ю­є­мо без цен­траль­но­го ор­га­ну бо­йо­во­го управ­лі­н­ня, бо Ген­штаб не є та­ким. В пер­спе­кти­ві МОУ та Ген­штаб ма­ли б ін­те­гру­ва­ти­ся в єди­ну стру­кту­ру, щоб ми за­бу­ли про ці псев­до­роз­по­ді­ли, че­рез які існує ду­блю­ва­н­ня фун­кцій, руй­ну­ва­н­ня бю­дже­ту, сто­сун­ків і ін­ше.

«ТРЕ­БА НЕ­ГАЙ­НО ЗВЕР­ТА­ТИ УВА­ГУ НА МО­РЕ. УЖЕ ВЛІ­ТКУ ЦЬО­ГО РО­КУ РО­СІЯ МА­ТИ­МЕ ТАМ УДАРНЕ НА­СТУ­ПАЛЬ­НЕ УГРУ­ПО­ВА­Н­НЯ»

Ігор КАБАНЕНКО, адмі­рал за­па­су, за­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни 2014 ро­ку, вій­сько­вий ек­сперт:

— Рі­ше­н­ня про ві­днов­ле­н­ня Об’єд­на­но­го опе­ра­тив­но­го ко­ман­ду­ва­н­ня бу­ло прийня­то ми­ну­ло­го ро­ку, але пи­та­н­ня в то­му, чо­му во­но не ре­а­лі­зу­є­ться.

Ми всі ди­ви­мось на схід, на су­шу. А якщо по­ди­ви­тись на Чор­не мо­ре, то вже влі­тку цьо­го ро­ку про­ти­ле­жна сто­ро­на ма­ти­ме там по­си­ле­не ударне на­сту­паль­не угру­по­ва­н­ня. Це під­во­дні чов­ни про­е­кту 636.3, но­ві фре­га­ти, ра­ке­тні ко­ра­блі з ра­ке­та­ми «Мо­скіт». Не­ве­ли­ке угру­по­ва­н­ня з 6 оди­ниць — це 76 ра­кет се­ре­дньої даль­но­сті ком­пле­ксу ППО зраз­ка «Іджи­са», за­со­би ППО ко­ле­ктив­ної обо­ро­ни, 40 кри­ла­тих ра­кет, які ма­ють над­зву­ко­ву швид­кість і їх важ­ко зби­ва­ти. Під­во­дні чов­ни — та­кож но­сії ра­ке­тної, тор­пе­дної зброї, з ком­пле­ксни­ми си­сте­ма­ми ав­то­ма­ти­зо­ва­но­го управ­лі­н­ня, зав’яза­ни­ми на ко­смос. Це угру­пу­ва­н­ня ство­рить зо­ну, в якій мо­жуть бло­ку­ва­ти­ся будь-які дії при­бе­ре­жної дер­жа­ви. Роз­мах фрон­ту — 160—180 миль, в гли­би­ну — до 80 миль. Та­кі по­ту­жно­сті якраз охо­плю­ють на­шу бе­ре­го­ву зо­ну, зо­ну Азо­ву та Кав­ка­зу.

Та­кож мі­ністр обо­ро­ни РФ про­во­див на­вча­н­ня мор­ської пі­хо­ти для ви­сад­ки на узбе­реж­жя ін­ших дер­жав. Тоб­то, го­ту­є­ться на­сту­паль­ний ком­по­нент для яки­хсь актив­них дій.

Що ж до нас, то сто­сов­но ДО­Зу, то про­гра­му «Кор­вет» за­мо­ро­же­но, за­ку­по­ву­ю­ться іно­зем­ні зраз­ки те­хні­ки. На­при­клад, за­ку­по­ву­є­ться за 14 млн грн один зра­зок — в умо­вах, ко­ли у нас існує ви­ро­бник, який вхо­дить до п’ятір­ки сві­то­вих лі­де­рів і про­по­нує ком­пле­ксну си­сте­му, яка за­кри­ває со­тні об’єктів в рам­ках ви­зна­че­ної ді­лян­ки. З ін­шо­го бо­ку, вкла­да­ють 1 млрд грн в ре­монт ко­ра­бля, яко­му 39 ро­ків. Ми ба­чи­мо про­дов­же­н­ня істо­рії, ко­ли з Оде­си на­ма­га­ли­ся вивезти штаб фло­ту, а за­раз йо­го на­ма­га­ю­ться ви­ве­сти з то­го мі­сця, де є всі за­со­би управ­лі­н­ня, в ін­шу ча­сти­ну мі­ста.

Що­до ка­дро­вих пи­тань, то ско­ро­че­но ряд клю­чо­вих по­сад, змен­ше­но їх ранг. На­при­клад, ско­ро­че­на по­са­да за­сту­пни­ка на­чаль­ни­ка Ген­шта­бу з єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції. Ми збе­ре­гли цю по­са­ду за ча­сів Яну­ко­ви­ча, а за­раз її ско­ро­чу­ють. Не ви­зна­че­но, хто три­ма­ти­ме зв’язок з фло­та­ми НАТО, хто зай ма ти меть ся на вчан ням, от ри ман ням вій­сько­вої до­по­мо­ги і ін­ше. Ви­хо­дить, ми за­кри­ва­є­мо цей про­ект.

У нас від­су­тня стра­те­гія на­ціо­наль­но­го фло­ту, від­су­тня ро­зу­мі­н­ня си­ту­а­ції. То­му тре­ба не­гай­но звер­та­ти ува­гу на мор­ський на­пря­мок, адже за ба­га­тьма ін­ди­ка­то­ра­ми ситуація там не­без­пе­чна. Во­на по­тре­бує си­стем­ної стра­те­гії, си­стем­но­го ви­зна­че­н­ня, фі­нан­су­ва­н­ня. Якщо у нас ви­зна­че­но, що 14 млрд спря­мо­ва­но на озбро­є­н­ня, то не мен­ше 2 млрд ми ма­є­мо вкла­да­ти у мор­ські си­ли. Фа­кти­чно, це мо­жли­вість до­бу­ду­ва­ти «Кор­вет» та за­кла­сти но­вий, по­бу­ду­ва­ти низ­ку ка­те­рів, за­ку­пи­ти не­об­хі­дні зраз­ки озбро­є­н­ня, за­гру­зи­ти наш обо­рон­пром та ті під­при­єм­ства, які мо­жуть за­йма­ти­ся цим пи­та­н­ням. Ситуація роз­ви­ва­є­ться та­ким чи­ном, що за­гро­зи, які є на сьо­го­дні­шній день, бу­дуть ре­а­лі­зо­ва­ні. А у нас го­лов­ний ін­спе­ктор ВМС — ге­не­рал су­хо­пу­тних військ, який жо­дно­го дня не слу­жив у Вій­сько­во-мор­ських си­лах.

«УКРА­Ї­НІ ДО­ВЕ­ДЕ­ТЬСЯ ГО­ТУ­ВА­ТИ СИ­ЛИ СПЕ­ЦО­ПЕ­РА­ЦІЙ...»

Єв­ген МАРЧУК, прем’єр-мі­ністр Укра­ї­ни (1995—1996), мі­ністр обо­ро­ни Укра­ї­ни (2003—2004):

— Га­даю, що у ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви є го­стра не­об­хі­дність по­ясню­ва­ти су­спіль­ству, що та­ке во­єн­но-по­лі­ти­чна стра­те­гія. Сьо­го­дні су­спіль­ство за­ну­ри­лось в кон­флікт че­рез вій­ну — похо­ро­ни, тра­ге­дії, зві­ря­чі вбив­ства — це шок для лю­дей. Я ду­маю, ар­мія за­раз за рів­нем до­ві­ри в су­спіль­стві ви­пе­ре­ди­ла на­віть цер­кву. Су­спіль­ство, яке про­ду­кує від­но­ше­н­ня до слу­жби в ар­мії, до то­го, що на­зи­ва­є­ться духовний стан і мо­ти­во­ва­ність вій­сько­во­слу­жбов­ців, ста­ло гра­мо­тні­шим та ро­зум­ні­шим ніж 2 ро­ки то­му. Але че­рез ЗМІ та пре­су во­но ста­вить пи­та­н­ня, на яке во­но по­ки не знає то­чної від­по­віді.

Пар­ла­мент прийняв рі­ше­н­ня про на­да­н­ня «осо­бли­во­го ста­ту­су» окре­мим ра­йо­нам Дон­ба­су. І Пре­зи­дент, і прем’єр, і на­ші іно­зем­ні пар­тне­ри одно­зна­чно та не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ли, що во­єн­но­го ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми не­має. Але чи мо­жна ви­рі­ши­ти цю про­бле­му без во­єн­но­го ком­по­нен­ту — тіль­ки ди­пло­ма­ти­чни­ми засоба - ми? Не мо­жна. А як ду­ма­є­те від­гу­ку­є­ться в ду­шах вій­сько­вих, їх ко­ман­ди­рів, по­ра­не­них бій­ців, які з уст най­ви­щих осіб дер­жа­ви чу­ють, що ця про­бле­ма не має во­єн­но­го рі­ше­н­ня? То­му для най­ви­що­го по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва всіх рів­нів є акту­аль­на по­тре­ба ду­же гра­мо­тно по­ясню­ва­ти су­спіль­ству, що у нас сьо­го­дні від­бу­ва­є­ться.

Офі­цій­но у нас АТО, і зро­зумі­ло який цей ста­тус має на­слід­ки, в то­му чи­слі між­на­ро­дно-пра­во­во­го ха­ра­кте­ру. Але хто від­по­вість — що від­бу­ва­ти­ме­ться да­лі в во­єн­но­му, по­лі­ти­чно­му та між­на­ро­дно-пра­во­во­му від­но­шен­ні, окрім за­мо­ро­же­н­ня кон­флі­кту? Ми ма­є­мо бу­ти від­кри­ти­ми хо­ча б для се­бе. Ми ро­зу­мі­є­мо, що на­ші дру­зі і пар­тне­ри з За­хо­ду за­ці­кав­ле­ні, щоб за­кон­сер­ву­ва­ти цей кон­флікт. І нам не тре­ба на це обра­жа­тись. Хо­ча для нас це сер­йо­зна стра­те­гі­чна по­раз­ка. Ви­рі­ши­ти її до­сить скла­дно. Про­те, ще раз ка­жу — вла­да по­вин­на по­ясню­ва­ти вій­сько­вим, їх ро­ди­нам, екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щу та про­сто сві­до­мим гро­ма­дя­нам — яка во­єн­но-по­лі­ти­чна стра­те­гія у ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви.

Зро­зумі­ло, що на це за­пи­та­н­ня ду­же важ­ко да­ти від­по­відь, але, якщо за­ли­ша­ти цю про­бле­му під пи­та­н­ням, то не вар­то ди­ву­ва­тись, чо­му стіль­ки нев­мо­ти­во­ва­них лю­дей. Ци­фра в 17 тис. де­зер­ти­рів — це по­га­но, і у про­фе­сіо­на­лів ви­ни­кає пи­та­н­ня: чи зна­йшов хтось за­галь­ну за­ко­но­мір­ність для цих 17 тис.? Це не про­сто ци­фра — з неї тре­ба зро­би­ти ви­сно­вок і зро­зу­мі­ти, що в су­спіль­стві від­бу­ва­є­ться та по­сла­блює люд­ський фа­ктор — вій­сько­во­слу­жбов­ців, які за­хо­дять в бо­йо­ві по­ряд­ки.

Ме­ні до­во­ди­ло­ся спіл­ку­ва­ти­ся із пси­хо­ло­га­ми, які пра­цю­ють з лю­дьми, які по­вер­та­ю­ться з фрон­ту. Най­важ­чий і най­тяж­чий фе­но­мен — ко­ли ці військовослужбовці по­вер­та­ю­чись з фронт ба­чать, що кра­ї­на жи­ве мир­ним жи­т­тям. Ди­ско­те­ки, роз­ва­ги і ін­ше — це до­бре з то­чки зо­ру здо­ров’я су­спіль­ства. Але як це по­ясню­ва­ти бій­цям і ба­тькам тих вій­сько­вих, які по­вер­ну­лись з фрон­ту по­ка­лі­че­ни­ми?

На­сту­пна про­бле­ма — не­об­хі­дно пе­ре­гля­ну­ти та змі­ни­ти вій­сько­ву осві­ту, по­чи­на­ю­чи з лі­цею і за­кін­чу­ю­чи Ака­де­мі­єю Ген­шта­бу.

Ми всі спо­сте­рі­га­ли, як Ро­сія ру­ха­лась від сво­їх аб­стра­ктних агре­сив­них ам­бі­цій до вті­ле­н­ня їх у во­єн­ну агре­сію. Во­на змі­ни­ла во­єн­ну до­ктри­ну — збіль­ши­ла ком­по­нен­ти агре­сії аж до за­сто­су­ва­н­ня ядер­ної зброї за ме­жа­ми Ро­сії. 3—4 ро­ки то­му во­на ство­ри­ла си­ли спе­цо­пе­ра­цій та за­ко­но­дав­чо за­крі­пи­ла — «для дії за ме­жа­ми Ро­сії». Її во­єн­ний бю­джет за остан­ні ро­ки збіль­шив­ся в кіль­ка ра­зів. Фран­ція по­бу­ду­ва­ла один «Мі­страль» для РФ до по­ча­тку агре­сії. І як­би він по­чав не­сти чер­гу­ва­н­ня в Се­ва­сто­по­лі, то якраз сто­яв би на рей­ді бі­ля Оде­си і кон­тро­лю­вав би го­лов­ні об’єкти всьо­го мор­сько­го узбе­реж­жя. Зов­сім не­що­дав­но ні­ме­цькі спе­ці­а­лі­сти го­ту­ва­ли спе­ці­аль­ні під­роз­ді­ли Ро­сії — для спе­цо­пе­ра­цій. Ко­ман­да Яну­ко­ви­ча ж за­йма­ла­ся де­мон­та­жем Збройний Сил. В 2007 ро­ці Ро­сія за­яви­ла, що во­на ви­хо­дить з До­го­во­ру про зви­чай­ні си­ли в Єв­ро­пі (11 бе­ре­зня 2015 ро­ку вже оста­то­чно за­вер­ши­ла цей про­цес). Че­рез рік Ро­сія на­па­ла на Гру­зію.

Я знаю, що та­ке во­єн­на до­ктри­на — ме­ні осо­би­сто до­ве­ло­ся пра­цю­ва­ти над цим до­ку­мен­том, то­му не ро­зу­мію, чо­му у ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви із нею ви­ни­ка­ють про­бле­ми. Во­на сто­їть на вер­ши­ні пі­ра­мі­ди, від якої роз­бу­до­ву­ю­ться всі ін­ші на­прям­ки в обо­рон­но­му і без­пе­ко­во­му се­кто­рі. Від­су­тність та­ких до­ку­мен­тів — це не про­сто фор­ма­лі­сти­ка, а сигнал, пу­ско­вий ме­ха­нізм для бар­да­ка, який при­су­тній в ін­ших сфе­рах.

Хо­тів би та­кож звер­ну­ти ува­гу на вій­сько­ву жур­на­лі­сти­ку. Я ду­маю, в дер­жа­ві вже дав­но на­став час, щоб бу­ли про­ве­де­ні хо­ча б фа­куль­та­ти­ви кур­си або збо­ри для жур­на­лі­стів із ви­кла­де­н­ням то­го, що та­ке жур­на­лі­сти­ка під час вій­ни. Во­на не мо­же бу­ти та­кою як в мир­ний час. В ді­яль­но­сті будь-якої роз­від­ки ве­ли­ко­го стра­те­гі­чно­го ха­ра­кте­ру є під­роз­діл «здо­бу­ва­н­ня роз­ві­ду­валь­ної ін­фор­ма­ції із від­кри­тих дже­рел» — це ро­би­ли Ні­меч­чи­на та СРСР ще пе­ред Дру­гою сві­то­вою вій­ною, і це ро­би­ться до­сі. Вза­га­лі, дер­жа­ва ма­ла б до­по­мог­ти вій­сько­вій жур­на­лі­сти­ці, адже це не про­сто ви­сві­тле­н­ня, а й до­ку­мен­ту­ва­н­ня, осо­бли­во на пер­ших по­рах кон­флі­кту, ко­ли в цьо­му бу­ла і за­ли­ша­є­ться го­стра по­тре­ба. За­раз же ми по­ба­чи­мо, скіль­ки Укра­ї­на отри­має про­блем, ко­ли во­на вре­шті-решт збе­ре­ться по­да­ти до Га­азь­ко­го три­бу­на­лу. Те, як лег­ко­ва­жно ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви го­во­рить що­до на­прав­ле­н­ня філь­му «Крым. Во­зв­ра­ще­ние до­мой» до Га­азь­ко­го три­бу­на­лу — це аб­со­лю­тне не­ро­зу­мі­н­ня то­го, як пра­цює цей суд, що та­ке Рим­ський ста­тут та що має зро­би­ти Укра­ї­на, щоб від неї хоч щось прийня­ли.

Укра­ї­ні до­ве­де­ться го­ту­ва­ти си­ли спе­цо­пе­ра­цій, адже ми ду­же за­пі­зни­ли­ся з цим пи­та­н­ням. У су­ча­сних та май­бу­тніх кон­флі­ктах це бу­де один із най­ефе­ктив­ні­ших ком­по­нен­тів за­хи­сту та ви­рі­ше­н­ня ін­ших пи­тань. І тут до­сить сер­йо­зно сто­їть про­бле­ма за­без­пе­че­н­ня вій­сько­во­слу­жбов­ця як біо­ло­гі­чної істо­ти усі­ма еле­мен­та­ми жит­тє­ді­яль­но­сті. Чи ма­ють про­бле­му хар­чу­ва­н­ня, си­ли спе­цо­пе­ра­цій, які пра­цю­ють за кор­до­ном чи на те­ри­то­рії во­ро­га? Чи зро­бив уряд за­пит до Ін­сти­ту­ту хар­чу­ва­н­ня з цьо­го при­во­ду? За­раз є го­стрі і на­галь­ні про­бле­ми, які ма­ють ви­ко­ну­ва­тись на рів­ні най­ви­що­го по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва, на рів­ні ви­ко­нав­чих стру­ктур.

В 1994 ро­ці я був ві­це-прем’єром з пи­тань обо­ро­ни і без­пе­ки — то­ді я спав 3-4 го­ди­ни на до­бу. Ко­ли я став прем’єр-мі­ні­стром — я спав 5—6 го­дин. А в час во­єн­ної си­ту­а­ції це ро­бо­та, без якої не мо­жна уяви­ти со­бі, як ве­де­ться цен­тра­лі­зо­ва­не за­без­пе­че­н­ня всьо­го то­го, що во­ює. То­му ро­бо­ти ви­ста­чить всім — і ви­що­му ке­рів­ни­цтву, і су­спіль­ству, і ме­діа, не ка­жу­чи вже про уряд. Ми бу­де­мо до­по­ма­га­ти. Якщо бу­дуть при­слу­хо­ву­ва­тись — дай Бо­же. Якщо не бу­дуть — бу­де­мо кри­ти­ку­ва­ти. Якщо обра­жа­ти­му­ться — кри­ти­ку­ва­ти­ме­мо ще силь­ні­ше.

«ДЛЯ НАС Є ДИВ­НИМ, ЩО Й ДО­СІ НЕ ПРИЙНЯ­ТО НІ НО­ВУ ВО­ЄН­НУ ДО­КТРИ­НУ, НІ СТРА­ТЕ­ГІЮ НАЦ­БЕЗ­ПЕ­КИ»

Ва­лен­тин БАДРАК, ди­ре­ктор Цен­тру до­слі­джень ар­мії, кон­вер­сії та роз­збро­є­н­ня (ЦДАКР):

— По-пер­ше, я хо­чу по­дя­ку­ва­ти га­зе­ті «День», то­му що при­во­дом для кру­гло­го сто­лу став лист пол­ков­ни­ка По­ку­си, який опу­блі­ку­ва­ла ре­да­кція.

По-дру­ге, я з під­не­се­ним на­стро­єм сприйняв ре­а­кцію екс­пер­тно­го се­ре­до­ви­ща, бо май­же всі ви­сло­ви­ли­ся за ство­ре­н­ня про­фе­сій­ної ар­мії. Го­лов­ним пи­та­н­ням на сьо­го­дні за­ли­ша­є­ться зда­тність Укра­ї­ни впо­ра­тись з но­вим ви­кли­ком, пов’яза­ним з де­мо­бі­лі­за­ці­єю.

Де­мо­бі­лі­зо­ва­ним, які про­йшли рік вій­ни, вар­то про­по­ну­ва­ти ста­ти її ядром — вій­сько­вою елі­тою, яка б скла­да­ла 5—7 тис. вмо­ти­во­ва­них про­фе­сій­них вій­сько­вих. Во­ни по­вин­ні отри­му­ва­ти ін­ше гро­шо­ве за­без­пе­че­н­ня та ма­ти ін­ший ста­тус. Бе­зу­мов­но, це ко­штов­на спра­ва, яка по­тре­бує до­да­тко­вих зу­силь з бо­ку вій­сько­во­го ві­дом­ства. Але в умо­вах за­гро­зи вій­ни це бу­ло б ви­прав­да­но та ло­гі­чно. А спро­ба ство­ри­ти стра­те­гі­чний ре­зерв — це від­хи­ле­н­ня від цьо­го шля­ху. Я та­кож озву­чив про­по­зи­цію що­до за­ко­но­дав­чо­го за­без­пе­че­н­ня ство­ре­н­ня при­ва­тних вій­сько­вих ком­па­ній, ко­ли б існу­ва­ло утри­ма­н­ня ді­ю­чих та фор­му­ва­н­ня но­вих елі­тних спе­цпі­дроз­ді­лів. Це збі­га­є­ться з за­ко­но­дав­чою іні­ці­а­ти­вою що­до до­зво­лу роз­від­ці про­во­ди­ти опе­ра­ції за лі­ні­єю фрон­ту.

Дру­гий мо­мент, який одно­стай­но під­три­ма­ний екс­пер­тним се­ре­до­ви­щем і який тре­ба впро­ва­джу­ва­ти — ство­ре­н­ня цен­траль­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди зі спе­ці­аль­ним ста­ту­сом на чо­лі з ві­це-прем’єром, який би опі­ку­вав­ся пе­ре­озбро­є­н­ням укра­їн­ських зброй­них фор­му­вань, на­ла­го­див справ­жню ро­бо­ту обо­рон­ної про­ми­сло­во­сті та між­на­ро­дну спів­пра­цю в цій сфе­рі. Мас­шта­бну ре­ві­зію цьо­го се­кто­ру мо­же зро­би­ти ли­ше стру­кту­ра, яка сто­їть над будь-яким мі­ні­стер­ством. Крім то­го, є Ко­мі­сія, яка існує все­ре­ди­ні РНБО та яка опі­ку­є­ться по­лі­ти­чни­ми пи­та­н­ня­ми вій­сько­во-те­хні­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва, ви­рі­шує пи­та­н­ня до­ціль­но­сті та по­лі­ти­чних ри­зи­ків під час ви­ко­на­н­ня про­е­ктів по­ста­ча­н­ня озбро­є­н­ня.

Для нас за­ли­ша­є­ться див­ним, що до­сі не прийня­та ані но­ва во­єн­на до­ктри­на, ані стра­те­гія нац­без­пе­ки, адже во­ни бу­ли го­то­ві ще до но­во­го ро­ку.

Те­пер нам хо­ті­ло­ся б, щоб вла­да по­ча­ла до нас до­слу­хо­ву­ва­ти­ся, адже про­тя­гом ро­ку ми сти­ка­є­мось з тим, що рі­ше­н­ня при­йма­ю­ться по­віль­но і во­ни ма­ють не­зро­зумі­лу ре­зуль­та­тив­ність для су­спіль­ства. При­клад цьо­го — ство­ре­н­ня, ану­лю­ва­н­ня та пе­ре­фор­ма­ту­ва­н­ня Ко­мі­те­ту з пи­тань роз­від­ки. Хо­ті­ло­ся б, щоб від­бу­лись опе­ра­тив­ні рі­ше­н­ня, які б сто­су­ва­ли­ся де­мо­бі­лі­за­ції, вра­хо­ву­ю­чи на­ші по­ра­ди. За­раз від­бу­ва­є­ться де­мо­бі­лі­за­ція та ство­рю­є­ться пре­це­дент по­си­ле­н­ня во­єн­ної за­гро­зи для Укра­ї­ни. Це ви­ма­гає окре­мих і ду­же опе­ра­тив­них рі­шень.

Але те, що та­ка роз­мо­ва від­бу­лась та на неї звер­ну­ли ува­гу ме­діа — це, мо­жли­во, ва­жли­вий по­ча­ток роз­мо­ви, яка мо­же пе­ре­ро­сти в діа­лог з вла­дою. Під час вій­ни тре­ба бу­ти від­вер­ти­ми і ми не мо­же­мо за­мов­чу­ва­ти пев­ні про­бле­ми, пов’яза­ні з ри­зи­ка­ми для дер­жа­ви. Ми пла­ну­є­мо пра­цю­ва­ти на кон­стру­кти­ві та про­по­ну­ва­ти­ме­мо аль­тер­на­тив­ні рі­ше­н­ня, які мо­жуть бу­ти до­по­мі­жни­ми для вла­ди. На­ша спра­ва — по­ра­ди, а від­по­від­аль­ність за прийня­т­тя бу­де на ке­рів­ни­цтві дер­жа­ви.

Ще один ре­зуль­тат кру­гло­го сто­лу — 24 бе­ре­зня в за­кри­то­му ре­жи­мі ра­зом з пред­став­ни­ка­ми вла­ди, які ра­ні­ше не при­їжджа­ли на по­ді­бні за­сі­да­н­ня, бу­де обго­во­рю­ва­ти­ся пи­та­н­ня що­до ство­ре­н­ня зга­да­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди. Є спо­ді­ва­н­ня, що від­бу­де­ться фа­хо­вий діа­лог, який до­по­мо­же прийня­ти окре­мі рі­ше­н­ня.

ВО­ЛО­ДИ­МИР ГОР­БУ­ЛІН: «МИ СЬО­ГО­ДНІ ФА­КТИ­ЧНО ПРИ­ЙШЛИ ДО ТІ­ЄЇ СИ­ТУ­А­ЦІЇ, КО­ЛИ ПОВ­НІ­СТЮ ЗРУЙ­НО­ВА­НО СИ­СТЕ­МУ ДЕР­ЖАВ­НО­ГО УПРАВ­ЛІ­Н­НЯ В СЕ­КТО­РІ БЕЗ­ПЕ­КИ. МЕ­НІ ЗДА­Є­ТЬСЯ, ЩО ЦЕ ГО­ЛОВ­НА ПРИ­ЧИ­НА БА­ГА­ТЬОХ ПРО­БЛЕМ, ЯКІ МИ МА­Є­МО СЬО­ГО­ДНІ НА СХО­ДІ КРА­Ї­НИ»

ПРЕД­СТАВ­ЛЯ­Ю­ЧИ ЄВ­ГЕ­НА МАР­ЧУ­КА, ВА­ЛЕН­ТИН БАДРАК ЗА­ЗНА­ЧИВ, ЩО ЦЕ «ЛЮ­ДИ­НА, ЯКА ЗВИ­КЛА ПАНОРАМНО БА­ЧИ­ТИ ВСЮ СИ­СТЕ­МУ БЕЗ­ПЕ­КИ КРА­Ї­НИ»

АДМІ­РАЛ ІГОР КАБАНЕНКО ЗА­КЛИ­КАВ ВЛА­ДУ НЕ ІГНО­РУ­ВА­ТИ МОР­СЬКО­ГО НА­ПРЯМ­КУ. В НАЙ­БЛИЖ­ЧИХ НО­МЕ­РАХ «Дня» ЧИТАЙТЕ СТА­Т­ТЮ ПА­НА КА­БА­НЕН­КА ПРО СТАН І НЕ­ОБ­ХІ­ДНІ РЕ­ФОР­МИ ВМС УКРА­Ї­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.