Про що свід­чать остан­ні за­яви На­валь­но­го?

У се­ре­до­ви­щі ро­сій­ських опо­зи­ціо­не­рів — чер­го­вий роз­кол

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Одні у за­хі­дних мас-ме­діа на­по­ля­га­ють, що Укра­ї­на має отри­му­ва­ти ле­таль­ну зброю від де­мо­кра­ти­чних дер­жав, щоб ма­ти змо­гу за­хи­сти­ти­ся від пу­тін­ської агре­сії, ін­ші вва­жа­ють, що та­кий крок (пе­ред­усім з бо­ку США) при­зве­де до то­го, що Пу­тін ма­ти­ме но­ві ко­зи­рі у вну­трі­шньо­по­лі­ти­чній грі і з пов­ним пра­вом змо­же ствер­джу­ва­ти, що про­ти Ро­сії во­ю­ють аме­ри­кан­ці. Го­лов­ни­ми ре­чни­ка­ми обох та­бо­рів є по­лі­ти­ки, яких не тре­ба спе­ці­аль­но пред­став­ля­ти чи­та­чам «Дня», — Гар­рі Ка­спа­ров й Оле­ксій На­валь­ний.

Ло­гі­ка за­яв Ка­спа­ро­ва — це ло­гі­ка по­слі­дов­но­го ро­сій­сько­го лі­бе­ра­ла. Він на­го­ло­шує на трьох основ­них мо­мен­тах. По-пер­ше, «тіль­ки до­бре озбро­є­на укра­їн­ська ар­мія, го­то­ва да­ти від­січ ро­сій­сько­му втор­гнен­ню, яв­ляє со­бою єди­ний шанс зу­пи­ни­ти подаль­шу агре­сію і вря­ту­ва­ти тим са­мим ти­ся­чі, якщо не де­ся­тки ти­сяч, жит­тів гро­ма­дян як Укра­ї­ни, так і Ро­сії». Так, Укра­ї­на не мо­же ви­гра­ти вій­ну в Ро­сії — але во­на мо­же зу­пи­ни­ти на­ступ і зро­би­ти по­тік ван­та­жів «200» та­ким ве­ли­ким, що це пі­дір­ве осно­ви пу­тін­сько­го ре­жи­му. По-дру­ге, про­сто амо­раль­но —і з бо­ку за­хі­дних лі­де­рів, і з бо­ку ро­сій­ських опо­зи­ціо­не­рів — від­мов­ля­ти укра­їн­цям «у пра­ві за­хи­сту сво­єї ба­тьків­щи­ни від фа­шист­сько­го ре­жи­му, який по­не­во­лив Ро­сію». По-тре­тє, Укра­ї­на сво­го ча­су від­мо­ви­ла­ся від тре­тьо­го у сві­ті ядер­но­го по­тен­ці­а­лу в обмін на га­ран­тії сво­єї без­пе­ки і те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті, на­да­ні їй США, Великобританією та Ро­сі­єю. «Відмова на­да­ти Укра­ї­ні, по­збав­ле­ної сво­го ядер­но­го по­тен­ці­а­лу, на­віть про­ти­тан­ко­ву зброю, ста­не не­дво­зна­чним си­гна­лом для всіх кра­їн, що пе­ре­бу­ва­ють у зо­ні ді­ю­чих або по­тен­цій­них кон­флі­ктів, — єди­ною га­ран­ті­єю су­ве­ре­ні­те­ту є тіль­ки во­ло­ді­н­ня атом­ною збро­єю».

Що ж, укра­їн­цям ця по­зи­ція вель­ми близь­ка. Але про­бле­ма в то­му, що за ро­сій­ськи­ми лі­бе­ра­ла­ми сто­їть у най­кра­що­му ра­зі 3 — 5%, ма­кси­мум 7% по­тен­цій­но­го еле­кто­ра­ту — і то в ра­зі про­ве­де­н­ня че­сних виборів, бо вже ро­ків де­сять лі­бе­раль­но на­ла­што­ва­ні гро­ма­дя­ни РФ ви­бо­ри ігно­ру­ють, адже ма­ють під­ста­ви вва­жа­ти: їхні го­ло­си бу­дуть укра­де­ні, а ви­бо­ри сфаль­шо­ва­ні.

На­то­мість Оле­ксій На­валь­ний має зна­чно біль­шу по­тен­цій­ну під­трим­ку, бо йо­го по­зи­ція від­по­від­ає на­стро­ям не ли­ше ча­сти­ни про­тив­ни­ків Пу­ті­на, а й «по­мір­ко­ва­них пу­ті­ні­стів», не­за­до­во­ле­них ша­ле­ною ко­ру­пці­єю в ото­чен­ні «на­ціо­наль­но­го лі­де­ра» та йо­го на­дмір­ною, на їхню дум­ку, кон­фрон­та­ці­єю із За­хо­дом, яка тя­гне за со­бою еко­но­мі­чні не­га­ра­зди. На­валь­ний до­бре ро­зу­міє це, от­же, го­во­рить те, що хо­че по­чу­ти не­лі­бе­раль­на ча­сти­на опо­зи­ції та «по­мір­ко­ва­ні пу­ті­ні­сти»; втім, схо­же, він ціл­ком щи­рий. До­сить зга­да­ти йо­го за­яви кіль­ка­рі­чної дав­ни­ни, що укра­їн­ці та ро­сі­я­ни — це той са­мий або май­же той са­мий на­род і що тре­ба змі­цню­ва­ти все­слов’ян­ське бра­тер­ство...

От­же, в ін­терв’ ю The Washington Post На­валь­ний вель­ми ске­пти­чно, якщо не ска­за­ти біль­ше, на­ла­што­ва­ний що­до мо­жли­во­го по­ста­ча­н­ня аме­ри­кан­ської ле­таль­ної зброї Укра­ї­ні. Мов­ляв, це не змо­же кар­ди­наль­но змі­ни­ти си­ту­а­цію, оскіль­ки важ­ко уяви­ти со­бі «пе­ре­мо­гу укра­їн­ської ар­мії, на­віть озбро­є­ної аме­ри­кан­ськи­ми дро­на­ми, над ро­сій­ською ар­мі­єю » . Аот еко­но­мі­чні сан­кції про­ти пу­тін­сько­го ото­че­н­ня мо­жуть ста­ти ку­ди ефе­ктив­ні­ши­ми за дро­ни (з кон­текс­ту ін­терв’ю зро­зумі­ло, що йде­ться не про роз­ві­ду­валь­ні, а про бо­йо­ві, удар­ні без­пі­ло­тни­ки, зда­тні зни­щу­ва­ти во­ро­жу бро­не­те­хні­ку, ра­ке­тні по­зи­ції та шта­би). «Як­би не бу­ло еко­но­мі­чних і се­кто­раль­них сан­кцій, Пу­тін уже за­хо­пив би Оде­су», — на­го­ло­сив На­валь­ний і до­дав, що пер­со­наль­ні сан­кції слід вво­ди­ти не про­ти кіль­ка­над­ця­ти осіб, бо во­ни не­ефе­ктив­ні, а про­ти 1000 пер­со­на­лій, про­ти всі­єї ро­сій­ської «пар­тії вій­ни».

В ін­шо­му ін­терв’ю — бри­тан­ській The Financial Times — він на­зи­ває й де­я­кі іме­на ці­єї «пу­тін­ської ти­ся­чі», тут су­сі­дять то­пме­не­дже­ри ре­жи­му Во­ло­дін і Сур­ков з олі­гар­ха­ми Абра­мо­ви­чем й Усма­но­вим. На­валь­ний ствер­джує, що «в уря­ді чи­ма­ло хо­ро­ших лю­дей», і во­ни всі Пу­ті­на не­на­ви­дять, вва­жа­ють йо­го тя­га­рем для Ро­сії, але во­ни бо­я­гу­зи. «Всі олі­гар­хи не­на­ви­дять йо­го, але вва­жа­ють, що ні­чо­го не мо­жуть зро­би­ти — їм за­ли­ша­є­ться тіль­ки мов­ча­ти». Аот сан­кції, на дум­ку На­валь­но­го, зму­сять уре­шті­решт на­віть бо­я­гу­зів ді­я­ти, щоб змі­ни­ти прав­ля­чий ре­жим, і пе­ред­усім усу­ну­ти «на­ціо­наль­но­го лі­де­ра».

Не мо­жна ска­за­ти, що ці мір­ку­ва­н­ня без­ґрун­тов­ні. Але їхня ло­гі­ка від­чу­тно ін­ша, ніж у Гар­рі Ка­спа­ро­ва. Від­чу­тно, що На­валь­ний не­до­оці­нює зда­тність укра­їн­ців до опо­ру, ба біль­ше — для ньо­го не­прийня­тним є са­ме при­пу­ще­н­ня, що Пу­тін по­бо­яв­ся ве­ли­ких втрат і то­му не ки­нув ро­сій­ську ре­гу­ляр­ну ар­мію на Хер­сон, Ми­ко­ла­їв й Оде­су, по­чав­ши тим ве­ли­ку вій­ну. І то­му-то він не хо­че, щоб укра­їн­ці отри­ма­ли удар­ні без­пі­ло­тни­ки, зда­тні зни­щи­ти за день де­ся­тки ро­сій­ських тан­ків ра­зом із екі­па­жа­ми. До то­го ж не­ві­до­мо, що са­ме є го­лов­ною при­чи­ною не­ба­жа­н­ня отри­ма­н­ня укра­їн­ським вій­ськом су­ча­сної про­ти­тан­ко­вої зброї — мо­жли­ві ве­ли­кі втра­ти. Люд­ські втра­ти ро­сі­ян чи різ­ке па­ді­н­ня ав­то­ри­те­ту ро­сій­сько­го війська у сві­ті. То­му-то й ро­би­ться акцент на різ­ке по­си­ле­н­ня За­хо­дом пер­со­наль­них сан­кцій про­ти «пар­тії вій­ни», на па­ла­цо­вий пе­ре­во­рот у Крем­лі, на від­сто­ро­не­н­ня від вла­ди ко­ман­ди Пу­ті­на і на ви­хід з під­пі­л­ля «хо­ро­ших лю­дей з уря­ду», які ста­нуть ке­рів­ни­ка­ми Ро­сії.

Уза­га­лі скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що На­валь­ний го­во­рить і від сво­го іме­ні, і від іме­ні цих «хо­ро­ших лю­дей». Мов­ляв, до­по­мо­жіть нам, а ми при­бе­ре­мо з Крем­ля осо­ру­жних че­кі­стів, при­пи­ни­мо вій­ну на Дон­ба­сі, за­же­не­мо на мар­гі­нес най­більш одіо­зних по­лі­ти­ків з «пар­тії вій­ни», ві­дно­ви­мо спів­пра­цю із За­хо­дом то­що — от тіль­ки Крим від­да­ва­ти Укра­ї­ні не ста­не­мо, бо про­ти цьо­го ро­сій­ська гро­мад­ська дум­ка, і ве­лич Ро­сій­ської дер­жа­ви за­хи­ща­ти­ме­мо та пре­тен­ду­ва­ти­ме­мо на свою «зо­ну впли­ву» на те­ре­нах СНД (усе це — в ін­ших за­явах На­валь­но­го остан­ньо­го ча­су).

Що ж, ва­рі­ант для пев­них кіл За­хо­ду, слід ска­за­ти, вель­ми спо­ку­сли­вий. Тим па­че що по­ня­т­тя «зон впли­ву» в гео­по­лі­ти­ці, по­при всі бла­го­при­стой­ні ре­ве­ран­си, все ж фі­гу­рує, а «пом’якше­ний пу­ті­нізм» без са­мо­го Пу­ті­на та на­йо­діо­зні­ших пер­со­на­жів із йо­го ото­че­н­ня ціл­ком ула­шту­вав би біль­шість за­хі­дних при­хиль­ни­ків Realpolitik. Та й що­до Кри­му ще рік то­му роз­ро­бле­но ва­рі­ант, який до­зво­ляє зня­ти сан­кції з Ро­сії, не по­вер­та­ю­чи пів­острів Укра­ї­ні: кон­до­мі­ні­ум, тоб­то спіль­не во­ло­ді­н­ня тер­мі­ном на 5 — 10 ро­ків з подаль­шим ре­фе­рен­ду­мом під мі­жна­ро­дним кон­тро­лем — мов­ляв, як ви хо­че­те да­лі жи­ти — в Укра­ї­ні, в Ро­сії чи ста­ти не­за­ле­жни­ми. Фор­маль­но — все на­че спра­ве­дли­во, й від­мо­ви­ти­ся від та­ко­го ва­рі­ан­ту Ки­є­ву бу­де важ­ку­ва­то...

Зві­сно, це все гі­по­те­ти­чні при­пу­ще­н­ня. Аот те, що в ро­сій­ській елі­ті на­яв­ні охо­чі по­збу­ти­ся Пу­ті­на та «пар­тії вій­ни» в обмін на ска­су­ва­н­ня за­хі­дних сан­кцій і за збе­ре­же­н­ня пев­них гео­по­лі­ти­чних ви­год, отри­ма­них за пу­тін­сько­го прав­лі­н­ня, — це факт. Бо ж зга­дай­мо, що На­валь­ний одер­жу­вав ком­про­мат на пев­них пред­став­ни­ків «вер­хів» во­че­видь від їхніх кон­ку­рен­тів у тих са­мих «вер­хах», тіль­ки більш пра­гма­ти­чних і де­що менш за­жер­ли­вих. Що ж, хо­ча змі­ни у Крем­лі і да­дуть мо­жли­вість при­пи­не­н­ня бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі, у пев­но­му сен­сі з но­вою ро­сій­ською вла­дою бу­де не про­сті­ше до­мов­ля­ти­ся, ніж із «крем­лів­ськи­ми че­кі­ста­ми», і до цьо­го Укра­ї­ні слід бу­ти го­то­вою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.