Про пер­спе­кти­ву член­ства Укра­ї­ни в ЄС

Не­рі­юс УДРЕ­НАС: «Пер­ший са­міт глав єв­ро­пей­ських дер­жав від­був­ся під егі­дою ли­тов­сько­го кня­зя у... Лу­цьку май­же 600 ро­ків то­му»

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Ге­рой цьо­го ін­терв’ю є одним із най­до­свід­че­ні­ших фа­хів­ців у сфе­рі про­ве­де­н­ня ре­форм і на­бли­же­н­ня до Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. Ли­то­вець Не­рі­юс Удре­нас де­сять ро­ків обі­ймав по­са­ду ке­рів­ни­ка гру­пи ра­дни­ків пре­зи­ден­та Ли­тви Вал­да­са Адам­ку­са і чин­но­го пре­зи­ден­та ре­спу­блі­ки Да­лі Грібаускайте. На­при­кін­ці жов­тня ми­ну­ло­го ро­ку МЗС Ли­тви від­пра­ви­ло па­на Удре­на­са до Ки­є­ва до­по­ма­га­ти уря­ду Укра­ї­ни в ім­пле­мен­та­ції Уго­ди про асо­ці­а­цію з ЄС. Як уто­чнив у роз­мо­ві з «Днем» Не­рі­юс Удре­нас, він, як і ра­ні­ше, за­ли­ша­є­ться гро­ма­дя­ни­ном Ли­тви і зар­пла­ту йо­му пла­тить ли­тов­ська дер­жа­ва.

На­скіль­ки Укра­ї­на вже про­су­ну­лась в ім­пле­мен­та­ції норм до­го­во­ру що­до асо­ці­а­ції з ЄС і про­ве­ден­ні про­єв­ро­пей­ських ре­форм; чо­го нам че­ка­ти від Ризь­ко­го са­мі­ту і чо­му Да­лю Грібаускайте вва­жа­ють одним із най­силь­ні­ших по­лі­ти­ків Ли­тви і ЄС — про це та ба­га­то ін­шо­го в пер­шо­му ін­терв’ю Не­рі­ю­са Удре­на­са на по­са­ді ра­дни­ка Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни.

— Па­не Не­рі­юс, роз­ка­жіть, як при­йма­лось рі­ше­н­ня про ва­ше від­ря­дже­н­ня до Укра­ї­ни. Чия бу­ла ініціатива, з яким зав­да­н­ням вас від­прав­ля­ли?

— Оче­ви­дно, під час ство­ре­н­ня Офі­су єв­ро­ін­те­гра­ції в Укра­ї­ні ді­йшли ви­снов­ку, що ли­тов­ський до­свід у цій сфе­рі до­во­лі-та­ки успі­шний, то­му ме­не за­про­си­ли.

Спо­ча­тку Ли­тва від­ста­ва­ла в під­го­тов­ці всту­пу до ЄС. Апо­тім ми ду­же швид­ко взя­ли се­бе в ру­ки, під­тя­гну­лись і опи­ни­лись у пер­шій хви­лі всту­пу до ЄС. За­раз за ба­га­тьма ін­ди­ка­то­ра­ми за­сво­є­н­ня єв­ро­пей­ських гро­шей, за ре­фор­ма­ми ми ви­пе­ре­ди­ли і Есто­нію, і Поль­щу. Осо­бли­во — за рів­нем жи­т­тя. За да­ни­ми 2013 ро­ку, се­ре­дній по­ка­зник рів­ня жи­т­тя (ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня) в Ли­тві ста­но­вить 75% єв­ро­пей­сько­го. І на­ше зро­ста­н­ня три­ває. Ми на­ла­што­ва­ні до­сяг­ти се­ре­дньо­го єв­ро­пей­сько­го рів­ня жи­т­тя. Зві­сно, це не про­сто, але ми на цьо­му шля­ху.

— Ви ска­за­ли, що Ли­тва від­ста­ва­ла в під­го­тов­ці до всту­пу до ЄС. Але ме­ні всі по­сли Ли­тви в Укра­ї­ні го­во­ри­ли, що нав­па­ки — са­ме ва­ша кра­ї­на по­тя­гла за со­бою Есто­нію і Ла­твію до ЄС і НАТО...

— Ми ма­лень­ка, але ам­бі­тна кра­ї­на. Го­во­рять, що Ландс­бер­гіс (Ві­та­у­тас Ландс­бер­гіс — екс-гла­ва се­йму Ли­тов­ської Ре­спу­блі­ки) був пер­шим, хто сфор­му­лю­вав ідею не­за­ле­жно­сті ще за ча­сів Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Ця ам­бі­тність, до ре­чі, ко­шту­ва­ла нам до­сить до­ро­го. Еко­но­мі­чна бло­ка­да Ра­дян­сько­го Со­ю­зу по­зна­чи­лась на Ли­тві ду­же силь­но. При­га­дую, ко­ли я на­вчав­ся в уні­вер­си­те­ті, тем­пе­ра­ту­ра у при­мі­щен­ні бу­ла плюс 9-10 гра­ду­сів. Я си­дів у шу­бі та ру­ка­ви­цях і на­вчав­ся. Але всі ві­ри­ли в хо­ро­ше май­бу­тнє і що ми ці про­бле­ми якось ви­рі­ши­мо. Зви­чай­но, ба­га­то під­при­ємств за­кри­лись, але все-та­ки ми ба­га­то збе­ре­гли. За­раз час­тка про­ми­сло­во­сті у ВВП ста­но­вить 23%. На­ша про­ми­сло­вість, орі­єн­то­ва­на на екс­порт, осо­бли­во на єв­ро­пей­ський ри­нок, до­по­мо­гла нам пе­ре­жи­ти кри­зу в 2008 і 2009 ро­ках.

— Зна­ю­чи про ваш осо­би­стий вкла­ду про­це­си ста­нов­ле­н­ня ли­тов­ської еко­но­мі­ки, мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ Ли­тви від­ря­ди­ло вас до Укра­ї­ни з яким зав­да­н­ням?

— Зав­да­н­ня полягає в то­му, щоб до­по­мог­ти укра­їн­ським пар­тне­рам у ко­ор­ди­на­ції єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції, зокре­ма, ре­а­лі­за­ції Уго­ди про асо­ці­а­цію, яку Укра­ї­на під­пи­са­ла з ЄС. З ці­єю ме­тою бу­ло ство­ре­но Офіс із пи­тань єв­ро­ін­те­гра­ції в Ка­бмі­ні. У нас у Ли­тві бу­ли схо­жі про­гра­ми що­до ко­ор­ди­на­ції. Це вузь­ке зав­да­н­ня.

Ін­ше, більш ши­ро­ке зав­да­н­ня, полягає в то­му, щоб по­ди­ви­тись, чи є мо­жли­вість до­по­мог­ти ін­шим екс­пер­там, і якщо це бу­де в на­ших си­лах, то ми мо­же­мо на­ді­сла­ти екс­пер­тну до­по­мо­гу. Ра­дник із дер­жав­них під­при­ємств пра­цює в мі­ні­стер­стві еко­но­мі­ки. На­ша ре­фор­ма в цій сфе­рі до­по­мо­гла збіль­ши­ти до­хо­ди до бю­дже­ту. Цьо­го ти­жня ми при­сла­ли з Ли­тви екс­пер­та з за­ку­пі­вель ме­ди­ка­мен­тів. Наш до­свід в енер­ге­ти­ці теж ва­жли­вий...

— Чи до­по­ма­га­є­те ви укра­їн­сько­му уря­ду го­ту­ва­ти­ся до Ризь­ко­го са­мі­ту?

— Це біль­ше зав­да­н­ня на­шо­го МЗС. Без­по­се­ре­дньо я в пла­ні під­го­тов­ки до Ризь­ко­го са­мі­ту не бе­ру уча­сті. Але на­ша під­трим­ка і моя при­су­тність показує, що ми ду­же вбо­лі­ва­є­мо за укра­їн­ське май­бу­тнє, за укра­їн­ські ре­фор­ми. Ми хо­че­мо, щоб на Ризь­ко­му са­мі­ті бу­ло надано яко­мо­га біль­ше га­ран­тій Укра­ї­ні.

— Що ви ро­зу­мі­є­те під­га­ран­ті­я­ми? Ваш ко­ли­шній прем’єр Ан­дрі­ус Ку­бі­лі­ус в ін­терв’ю «Дню» ска­зав, що бу­ло б ду­же до­бре, щоб Укра­ї­ні да­ли ста­тус кан­ди­да­та в чле­ни ЄС. Як ви вва­жа­є­те, це ре­аль­но? Якою мо­же бу­ти про­гра­ма-мі­ні­мум і про­гра­ма-ма­кси­мум Ризь­ко­го са­мі­ту для Укра­ї­ни?

— Зві­сно, ви пра­гне­те отри­ма­ти лі­бе­ра­лі­за­цію ві­зо­во­го ре­жи­му, про що за­яв­ляє ваш Пре­зи­дент. Аось що­до отри­ма­н­ня ста­ту­су — це нав­ряд чи. Ми завжди під­три­му­є­мо ба­жа­н­ня Укра­ї­ни, але на пи­та­н­ня ста­ту­су кан­ди­да­та тре­ба ди­ви­тись ре­а­лі­сти­чно. На­ра­зі цьо­го не бу­де. Є кри­те­рії і тре­ба зро­би­ти ро­бо­ту, щоб їм від­по­від­а­ти, по­ка­за­ти ре­фор­ми. Або ж хо­ча б їх спла­ну­ва­ти і по­ка­за­ти по­ча­ток ре­а­лі­за­ції.

Так ро­би­ли ми в Ли­тві. Спо­ча­тку ми хо­ті­ли ду­же швид­ко зро­би­ти все, не ду­ма­ли, що до­ве­де­ться дов­го че­ка­ти. Ако­ли по­ба­чи­ли, що є ду­же ба­га­то дрі­бних, але ва­жли­вих ви­мог, то зро­зумі­ли, що тре­ба під­го­ту­ва­ти­ся. Це — по­бу­до­ва рин­ко­вої еко­но­мі­ки, де­мо­кра­тії, по­бо­ро­ти ко­ру­пцію то­що. І вам теж тре­ба спла­ну­ва­ти цю ро­бо­ту, кон­кре­тні про­гра­ми з ім­пле­мен­та­ції ре­форм. Тре­ба бу­де по­стій­но по­ка­зу­ва­ти ре­зуль­та­ти, і то­ді, мо­жли­во, з’яви­ться мо­жли­вість отри­ма­ти ста­тус кан­ди­да­та.

— Ви зга­да­ли, що був пер­ший звіт Офі­су єв­ро­ін­те­гра­ції про те, що зро­бле­но. Ска­жіть, що в ньо­му? Що Укра­ї­на вже ре­аль­но зро­би­ла на шля­ху єв­ро­ін­те­гра­ції?

— У цьо­му зві­ті мо­жна по­ди­ви­тись, які пла­ни ре­а­лі­зо­ва­но. Але за­га­лом іде­ться про пла­ни ім­пле­мен­та­ції, під­го­тов­ле­ні рі­зни­ми мі­ні­стер­ства­ми. І зав­да­н­ня Офі­су єв­ро­ін­те­гра­ції — про­слід­ку­ва­ти, щоб ці пла­ни від­по­від­а­ли ди­ре­кти­вам і за­ко­но­дав­ству Укра­ї­ни: яка ситуація за­раз у пун­кті Аі який ре­зуль­тат має бу­ти в пун­кті Б.

Обов’яз­ко­во тре­ба ро­зу­мі­ти, що пи­та­н­ня єв­ро­ін­те­гра­ції ста­ва­ти­ме вну­трі­шнім і де­да­лі ча­сті­ше обго­во­рю­ва­ти­ме­ться на за­сі­да­н­нях Ка­бмі­ну, то­му ко­ор­ди­на­ція між мі­ні­стер­ства­ми має бу­ти по­гли­бле­на.

— Мо­жли­во, для цьо­го тре­ба, щоб пи­та­н­ня­ми єв­ро­ін­те­гра­ції за­ймав­ся ві­це-прем’єр­мі­ністр або на­віть сам прем’єр. Що ви ска­же­те на це?

— По­лі­ти­чна до­по­мо­га звер­ху по­трі­бна. З ін­шо­го бо­ку, по­трі­бні лю­ди, які го­ту­ють усі ці до­ку­мен­ти, стра­те­гію то­що. Але для ва­шої кра­ї­ни, по­ки ви не є кан­ди­да­том у чле­ни ЄС, не обов’яз­ко­во на­пря­му прем’єр цим по­ви­нен за­йма­ти­ся. Го­лов­не, щоб бу­ла ша­но­ва­на лю­ди­на, яка за­йма­ла б між­ін­сти­ту­ціо­наль­не, між­пар­тій­не ста­но­ви­ще. У Ли­тві ми ство­ри­ли де­пар­та­мент із єв­ро­пей­сько­го пра­ва, щоб усі на­ші за­ко­ни пе­ре­ві­ря­лись на від­по­від­ність єв­ро­пей­ським прин­ци­пам і нор­мам. Ке­рів­ник цьо­го від­ді­лу був до­во­лі ша­но­ва­ною людиною як по­лі­тик і юрист. Він си­дів при Ка­бмі­ні і завжди сво­їм ав­то­ри­те­том під­штов­ху­вав єв­ро­пей­ські ідеї. Ду­маю, що схо­жа стру­кту­ра обов’яз­ко­во з’яви­ться тут. Є офіс із ко­ор­ди­на­ції, по­трі­бен ще й пра­во­вий від­діл, у яко­му си­дів би ав­то­ри­те­тний юрист і го­во­рив, що та­кі ре­чі в ЄС про­хо­дять/не про­хо­дять. Я знаю, що над цим пи­та­н­ням у вас уже ду­ма­ють...

— А під­чи­їм ке­рів­ни­цтвом Офіс, у яко­му ви пра­цю­є­те? Хто ваш без­по­се­ре­дній мі­ністр?

— Є мі­ністр Ка­бмі­ну, при яко­му — го­ло­ва Офі­су з пи­тань єв­ро­ін­те­гра­ції.

— Чи за­про­шу­ва­ли в Ли­тві на уря­до­ві по­са­ди іно­зем­ців, щоб до­по­мог­ти ін­те­гру­ва­ти­ся в ЄС?

— Нам ду­же до­по­мо­гли, осо­бли­во в се­кто­раль­них мі­ні­стер­ствах, та­кі про­гра­ми, як «Мо­ло­дий про­фе­сіо­нал».

Зви­чай­но, ми в Ра­дян­сько­му Со­ю­зі не зна­ли, як пра­цює Єв­ро­па. То­му мо­ло­ді лю­ди, які зна­ли мо­ви і на­вча­ли­ся за кор­до­ном, ра­зом із мі­ні­стер­ством бра­ли­ся за про­е­кти за стра­те­гі­чни­ми на­пря­ма­ми, які ви­зна­ча­ли­ся ра­зом із на­ши­ми за­ру­бі­жни­ми пар­тне­ра­ми.

З на­чаль­ни­ком де­пар­та­мен­ту при мі­ні­стер­стві, який ке­ру­вав гру­пою, пра­цю­вав стар­ший ра­дник з-за кор­до­ну. По­ряд із ним бу­ли мо­лод­ші про­фе­сіо­на­ли, які отри­му­ва­ли гро­ші з єв­ро­пей­ських про­грам ФАРЕ. І ось ці мо­ло­ді лю­ди за­пи­ту­ва­ли, що тре­ба ро­би­ти, яка ситуація за­раз, де ми ма­є­мо бу­ти че­рез п’ять ро­ків. Усе це до­во­лі кон­кре­тно пла­ну­ва­ло­ся, але го­лов­не, що та­ка гру­па отри­му­ва­ла тро­хи біль­ше лю­дей, ніж ста­рі бю­ро­кра­ти, але во­ни зна­ли мо­ви, де­мон­стру­ва­ли ве­ли­ке зав­зя­т­тя, і у них бу­ла га­ран­тія, що во­ни за­йма­ти­му­ться ці­єю ро­бо­тою два-три ро­ки, по­тім — ще два-три ро­ки. І ко­ли всі сто­ро­ни бу­ли за­до­во­ле­ні, то во­ни вже без­по­се­ре­дньо пра­цю­ва­ли з уря­дом. Ча­сти­ну зар­пла­ти во­ни отри­му­ва­ли від уря­ду, а біль­шу ча­сти­ну — з єв­ро­пей­ських фон­дів. Це бу­ла про­гра­ма, яка від­но­ви­ла на­шу бю­ро­кра­тію.

— Як лю­ди­на, яка пра­цює все­ре­ди­ні укра­їн­ської бю­ро­кра­ти­чної си­сте­ми, що мо­же­те ска­за­ти про неї? Чи змі­ню­є­ться во­на? У який бік?

— Я не маю зв’яз­ку з усі­єю бю­ро­кра­ті­єю, тож уза­галь­не­н­ня бу­ло б не­до­ре­чним. У мі­ні­стер­стві, де я пра­цюю, я ба­чу ба­га­то мо­ло­дих лю­дей, які пра­гнуть но­вої Укра­ї­ни. Ось їх тре­ба по­ка­зу­ва­ти кра­ї­ні: на рі­зних зу­стрі­чах, у пре­сі... Во­ни зна­ють мо­ви, ма­ють уяв­ле­н­ня про єв­ро­пей­ське май­бу­тнє Укра­ї­ни і — що для цьо­го тре­ба зро­би­ти. Про­сто їх тро­хи за­ма­ло за­раз. Їх по­трі­бно яко­мо­га біль­ше...

— Так, якщо ми пра­виль­но вас зро­зумі­ли, в Ли­тві не бу­ло пра­кти­ки іно­зем­них фа­хів­ців на ке­рів­них по­са­дах?

— На ке­рів­них — ні. Але бу­ла ду­же ефе­ктив­на про­гра­ма із за­лу­че­н­ня мо­ло­дих про­фе­сіо­на­лів-ли­тов­ців, які пра­цю­ва­ли за кор­до­ном. Ми за­про­по­ну­ва­ли їм за прое­кт­ним ме­то­дом по­пра­цю­ва­ти в мі­ні­стер­ствах чо­ти­ри мі­ся­ці. Це, з одно­го бо­ку, до­по­мо­гло по­вер­ну­ти «міз­ки» до Ли­тви. Аз ін­шо­го — це да­ло сві­жий но­вий по­гляд, який сут­тє­во до­по­міг нам по­кра­щи­ти пу­блі­чне адмі­ні­стру­ва­н­ня.

— Ви осо­би­сто теж при­йшли на ро­бо­ту в держ­се­ктор за та­кою про­гра­мою?

— Ні. Я пра­цю­вав у бан­ку в Ам­стер­да­мі з 2000-го по 2004 рік. Але ча­сто лі­тав до Ли­тви. Ви­кла­дав там. У цей час моя май­бу­тня дру­жи­на жи­ла в Ли­тві...

І в ли­пні 2004 ро­ку, ко­ли обра­ли пре­зи­ден­том Ли­тви Вал­да­са Адам­ку­са, мій друг, який пі­шов пра­цю­ва­ти до йо­го адмі­ні­стра­ції, ска­зав ме­ні: «Ачо­му б то­бі не при­їха­ти і не пі­ти пра­цю­ва­ти на дер­жа­ву...»

Та­ких, як я, бу­ло ба­га­то. На­при­клад, го­ло­ва на­шої Ра­ди з пи­тань кон­ку­рен­ції (ана­лог ва­шо­го Ан­ти­мо­но­поль­но­го ко­мі­те­ту) на­вчав­ся за кор­до­ном, пра­цю­вав у Лон­до­ні, по­вер­нув­ся до Ли­тви і очо­лив та­кий ва­жли­вий ор­ган. Ще один при­клад — Агент­ство з по­кра­ще­н­ня екс­пор­ту теж очо­ли­ла лю­ди­на, яка нав­ча­лась і пра­цю­ва­ла за кор­до­ном.

— Вам пла­ти­ли ви­щі зар­пла­ти, ніж ті, які у вас бу­ли? Чи чим пе­ре­ко­ну­ва­ли пе­ре­їжджа­ти?

— Ні. Мо­же, це зву­чить див­но, але на­ми ке­ру­вав іде­а­лізм. Це ж осо­би­стий ви­клик — «Що ти мо­жеш да­ти сво­їй кра­ї­ні?!».

Та й для жи­т­тя Ли­тва пре­кра­сна кра­ї­на. Віль­нюс — ма­лень­ке зе­ле­не мі­сто. Во­да з кра­на кра­ща, ніж із пля­шки. Мо­жна їзди­ти мі­стом на ве­ло­си­пе­ді. Ме­ні з до­му на ро­бо­ту — 10 хви­лин. Ду­же хо­ро­ша ін­фра­стру­кту­ра, (на­при­клад, най­швид­ший ін­тер­нет у Єв­ро­пі), скве­ри і шко­ли для ді­тей. У Ли­тві ти мо­жеш по­чу­ва­ти­ся пов­но­цін­ним чле­ном су­спіль­ства. Більш то­го, ти ство­рю­єш щось но­ве, по­кра­щу­єш йо­го. І це при­ва­блює де­да­лі біль­ше лю­дей.

Ці­льо­ва про­гра­ма із за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій, осо­бли­во в сер­ві­сні уря­до­ві цен­три, зму­си­ла по­вер­ну­ти­ся до Ли­тви ду­же ба­га­тьох лю­дей. Во­ни «си­дять» у Віль­ню­сі, але пра­цю­ють з усім сві­том: IT, фі­нан­си... Та­ких сер­ві­сних цен­трів у нас уже близь­ко 70. І во­ни на­віть по­ча­ли за­лу­ча­ти не ли­ше ли­тов­ців. Лю­ди 68 рі­зних на­ціо­наль­но­стей ви­яви­ли ба- жа­н­ня пе­ре­їха­ти до Ли­тви і пра­цю­ва­ти в та­ких цен­трах.

— Ви при­їха­ли до Ли­тви пра­цю­ва­ти ра­дни­ком пре­зи­ден­та з еко­но­мі­чних пи­тань. І пра­цю­ва­ли і з Адам­ку­сом, і з Грібаускайте. Ро­бо­та з ким із них бу­ла для вас більш ці­ка­вою?

— Во­ни ду­же рі­зні пре­зи­ден­ти. Я їх обох по­ва­жаю. Але пре­зи­дент Грібаускайте все- та­ки до­ся­гла біль­шо­го. Її ха­ра­ктер, її хва­тка до­по­мо­гли їй узя­ти на се­бе біль­ше від­по­від­аль­но­сті і вті­ли­ти її в кон­кре­тний ре­зуль­тат.

— До то­го ж во­на до­бре під­го­тов­ле­на в еко­но­мі­чних пи­та­н­нях, так?

— Во­на ду­же до­бре під­го­тов­ле­на у всьо­му. Осо­бли­во — в лю­дях. Грібаускайте до­бре роз­би­ра­є­ться, ко­ли ко­го і як тре­ба «вмон­ту­ва­ти» в дер­жав­ну си­сте­му.

— Ви­хо­дить, ви при­їха­ли пра­цю­ва­ти до Укра­ї­ни з по­са­ди ра­дни­ка пре­зи­ден­та?

— Не зов­сім. За­кін­чи­лась пер­ша ка­ден­ція пре­зи­ден­та 12 ли­пня 2014 ро­ку — і моя ро­бо­та теж за­вер­ши­лась. Один з основ­них прин­ци­пів, які ми впро­ва­джу­ва­ли в на­шу по­лі­ти­ку, — це до­три­ма­н­ня ро­та­цій: не по­вин­на лю­ди­на си­ді­ти на одно­му мі­сці ду­же дов­го. Я пі­шов. Ав­же в жов­тні при­їхав пра­цю­ва­ти в Укра­ї­ну.

— Що ви зна­ли про Укра­ї­ну до сво­го ві­зи­ту сю­ди? П’ять по­зи­цій.

— Зви­чай­но, це — Та­рас Шев­чен­ко. Ми зна­є­мо і пам’ята­є­мо, що він на­вчав­ся у Віль­ню­сі, за­раз це мі­сце по­руч із Пре­зи­дент­ським па­ла­цом. Ми зна­є­мо ду­же ба­га­то про ва­шу істо­рію. Осо­бли­во — ко­за­цьку її ча­сти­ну. Зна­є­мо, що ли­тов­ські кня­зі по­хо­ва­ні у вас у Пе­чер­ській лав­рі. Ко­стян­тин Острозь­кий — це ге­рой, який осо­бли­во нас пов’язує. Ми — ли­тов­ці — адже ра­зом бу­ли в би­тві під Ор­шею. І Ко­стян­тин Острозь­кий був воє­во­дою Віль­ню­са. Він по­бу­ду­вав цер­кву, пра­во­слав­ну, але в го­ти­чно­му сти­лі. І одна з вер­сій назв во­ріт Віль­ню­са «Го­стра Бра­ма» в то­му, що во­ни так на­зи­ва­ли­ся як во­ро­та Острозь­ко­го.

У нас і ни­ні ба­га­то зв’яз­ків. Ба­га­то до­бро­воль­ців ли­тов­ських тут до­по­ма­га­ють Укра­ї­ні...

Про Укра­ї­ну в Ли­тві ба­га­то зна­ють, і ці зна­н­ня по­гли­блю­ю­ться.

— Чи слі­дукра­їн­ським ди­пло­ма­там більш пе­ре­кон­ли­во опе­ру­ва­ти істо­ри­чним ін­стру­мен­та­рі­єм у пе­ре­го­во­рах із європейськими кра­ї­на­ми, на­при­клад?

— Ду­маю, що сьо­го­дні пе­ре­ма­гає більш пра­гма­ти­чний під­хід. Так, те, що ми всі бу­ли єди­ною сім’єю, тре­ба пам’ята­ти і до­по­ма­га­ти одне одно­му, але акцен­ти тре­ба ро­би­ти на сьо­го­дні­шньо­му дні: ре­фор­мах, по­лі­пшен­ні імі­джу кра­ї­ни...

Ащо­до ви­ко­ри­ста­н­ня ми­ну­ло­го з ме­тою до­ся­гне­н­ня ди­пло­ма­ти­чних успі­хів, то чом би й ні. Ось, на­при­клад, у сі­чні 1429 ро­ку в мі­сті Лу­чеськ Ве­ли­кий, як то­ді на­зи­ва­ли Луцьк, князь Ві­товт скли­кав мо­нар­хів і ди­пло­ма­тів Цен­траль­ної і Схі­дної Єв­ро­пи. Пра­кти­чно пер­ший са­міт глав єв­ро­пей­ських дер­жав від­був­ся в Укра­ї­ні під егі­дою ли­тов­сько­го кня­зя. То чо­му б 2029 ро­ку, до 600-річчя ці­єї по­дії, в Лу­цьку не зро­би­ти та­кий са­міт, на яко­му Укра­ї­ну бу­де за­про­ше­но до Єв­ро­со­ю­зу?

НЕ­РІ­ЮС УДРЕ­НАС

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.