П’ять аспе­ктів,

або Чо­му не слід за­бу­ва­ти про ВМС та як за­хи­сти­ти на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си на мо­рі

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

Ра­да на­ціо­наль­ної без­пе­ки та обо­ро­ни Укра­ї­ни на за­сі­дан­ні 12 бе­ре­зня ймо­вір­ність мас­шта­бної агре­сії оці­ни­ла як ви­со­ку. От­же, бу­ло ухва­ле­но рі­ше­н­ня що­до за­про­ва­дже­н­ня ком­пле­ксу за­хо­дів що­до по­си­ле­н­ня обо­рон­них мо­жли­во­стей Укра­ї­ни, більш ефе­ктив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня по­тен­ці­а­лу обо­рон­но-про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу Укра­ї­ни, за­без­пе­че­н­ня Зброй­них сил Укра­ї­ни та ін­ших вій­сько­вих фор­му­вань но­ви­ми озбро­є­н­ням та вій­сько­вою те­хні­кою.

Про на­ро­щу­ва­н­ня й при­го­ту­ва­н­ня до за­сто­су­ва­н­ня су­хо­пу­тних угру­по­вань військ на схо­ді ба­га­то пи­шуть у пре­сі, ця те­ма до­сить актив­но обго­во­рю­є­ться в екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щі.

А ЯКА СИТУАЦІЯ НА МО­РІ?

Ро­сій­ська вій­сько­ва при­су­тність у Кри­му збільшувалася пра­кти­чно весь ми­ну­лий рік: по­си­ле­но авіа­цій­не угру­по­ва­н­ня, осна­ще­но но­вим озбро­є­н­ням мор­ську пі­хо­ту, про­ве­де­но ком­пле­ксне ві­днов­ле­н­ня ря­ду бо­йо­вих ко­ра­блів ЧФ РФ, в Крим пе­ре­ки­ну­то но­ві­тні ра­ке­тні ком­пле­кси (опе­ра­тив­но-та­кти­чні — «Іскан­дер» та про­ти­ко­ра­бель­ні — «Ба­стіон», оби­дві, як і бом­бар­ду­валь­ни­ки Су-24, мо­жуть не­сти ядер­ний боє­за­пас).

Три­ває ін­тен­сив­на під­го­тов­ка ко­ра­блів, флот­ських ча­стин і під­роз­ді­лів. Не­що­дав­но ко­мі­сі­єю під ке­рів­ни­цтвом мі­ні­стра обо­ро­ни на ЧФ РФ від­бу­ла­ся пе­ре­вір­ка мор­ської пі­хо­ти з при­ве­де­н­ням її в бо­йо­ву го­тов­ність. Слід за­ува­жи­ти, що мор­ська пі­хо­та ЧФ РФ — ви­клю­чно на­сту­паль­ний ком­по­нент­для ве­де­н­ня де­сан­тно-штур­мо­вих дій із за­хо­пле­н­ня і утри­ма­н­ня плац­дар­мів на узбе­реж­жі про­тив­ни­ка.

Уже влі­тку цьо­го ро­ку ЧФ РФ по­пов­ни­ться но­ві­тнім ба­га­то­ці­льо­вим фре­га­том про­е­кту 1135.6 « Адмі­рал Гри­го­ро­вич » (всьо­го в се­рії для ЧФ — шість та­ких ко­ра­блів, до ре­чі, на пер­ших трьох бу­дуть укра­їн­ські тур­бі­ни, які вже по­став­ле­ні в РФ).

До кін­ця 2015 ро­ку в Се­ва­сто­поль при­йде ще один фре­га­т­про­ект у 1135.6 (всьо­го на ЧФ бу­де шість та­ких ко­ра­блів), два ма­лі ра­ке­тні ко­ра­блі та два но­ві­тні ди­зель-еле­ктри­чні під­во­дні чов­ни про­е­кту 636.3 (всьо­го на ЧФ пла­ну­є­ться ма­ти шість та­ких під­во­дних чов­нів). На всіх за­зна­че­них ко­ра­блях бу­дуть ви­клю­чно кон­тра­ктні екі­па­жі. Для чо­го са­ме та­кий склад сил? Фре­га­ти осна­ще­ні су­ча­сним удар­ним ра­ке­тним і по­ту­жним про­ти­по­ві­тря­ним озбро­є­н­ням ко­ле­ктив­ної обо­ро­ни на бор­ту. Під­во­дні чов­ни ма­ють ви­со­ку бо­йо­ву ефе­ктив­ність із мо­жли­во­стя­ми за­сто­су­ва­н­ня ра­ке­тно-тор­пе­дно­го озбро­є­н­ня. Ма­лі ра­ке­тні ко­ра­блі — ви­со­ко­швид­кі­сну про­ти­ко­ра­бель­ну зброю (до ре­чі, пла­ну­ва­ло­ся їх за­сто­со­ву­ва­ти для слу­жби на Ка­спії, але те­пер ці ко­ра­блі пе­ре­дис­ло­ко­ву­ють у Чор­не мо­ре).

Ха­ра­кте­ри­сти­ки по­си­ле­н­ня на­сту­паль­но­го угру­по­ва­н­ня ЧФ РФ зав­дя­ки по­пов­нен­ню, яке пла­ну­є­ться до кін­ця по­то­чно­го ро­ку (всьо­го — до 40 про­ти­ко­ра­бель­них кри­ла­тих ра­кет, до 72 зе­ні­тних ра­кет ко­ле­ктив­ної ППО, ра­діо­еле­ктрон­не, па­лу­бне авіа­цій­не та ін­ше озбро­є­н­ня) свід­чить про актив­не фор­му­ва­н­ня на­ря­ду сил для ви­рі­ше­н­ня двох груп зав­дань:

— в умо­вах гі­бри­дної вій­ни — бло­ку­ва­н­ня мор­ських ко­му­ні­ка­цій, при­пи­не­н­ня (утру­дне­н­ня) мо­ре­го­спо­дар­чої ді­яль­но­сті су­про­тив­ної при­бе­ре­жної дер­жа­ви (до 160— 180 миль по фрон­ту і до 80—90 миль углиб);

— в умо­вах мас­шта­бних бо­йо­вих дій — за­без­пе­че­н­ня бо­йо­вої стій­ко­сті сил ви­сад­ки мор­сько­го де­сан­ту в при­бе­ре­жно­му ра­йо­ні (про­сто­ро­ві по­ка­зни­ки ра­йо­ну — по­ді­бні вка­за­ним ви­ще) для за­хо­пле­н­ня, утри­ма­н­ня і роз­ши­ре­н­ня плац­дар­мів на де­сан­тно-до­сту­пних ді­лян­ках узбе­реж­жя су­про­тив­ни­ка.

Да­вай­те на­кла­де­мо каль­ку цих опе­ра­тив­но-та­кти­чних роз­ра­хун­ків... на ту­ре­цьке При­чор­но­мор’я: ма­лу­ва­то бу­де. Пе­ре­мі­сти­мо­ся на північ Чор­но­го та Азов­сько­го мо­рів — як раз. Збіг об­ста­вин?

Крім за­зна­че­них, існу­ють і ін­ші ін­ди­ка­то­ри. До них мо­жна ста­ви­ти­ся по-рі­зно­му. Але до­свід свід­чить: той, хто їх ігно­рує, — про­грає. Ви­сно­вок оче­ви­дний: нам слід ма­ти по­тен­ці­ал стри­му­ва­н­ня і бу­ти го­то­ви­ми аде­ква­тно ре­а­гу­ва­ти на низ­ку за­гроз на­ціо­наль­ній без­пе­ці Укра­ї­ни з мор­сько­го на­пря­му.

Ви­ни­кає не­ри­то­ри­чне за­пи­та­н­ня: а як у нас із цим аде­ква­тним ре­а­гу­ва­н­ня, тоб­то за­хи­стом на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів на мо­рі? Для фор­му­ва­н­ня від­по­віді про­по­ну­є­мо ана­ліз п’яти аспе­ктів.

ПЕР­ШИЙ — СТРА­ТЕ­ГІ­ЧНИЙ

У будь-якій спра­ві все по­чи­на­є­ться з кон­це­пту­аль­ної ідеї, пер­спе­ктив­но­го ба­че­н­ня, тоб­то стра­те­гії. Екс­пер­там зро­зумі­ло: по­трі­бна об­грун­то­ва­на на­ціо­наль­на стра­те­гія ві­дро­дже­н­ня і роз­ви­тку Вій­сько­во-Мор­ських сил Укра­ї­ни для за­хи­сту дер­жа­ви від за­гроз із мо­ря. Во­дно­час, те, що остан­нім ча­сом ві­дбу­ва­ло­ся нав­ко­ло ВМС Укра­ї­ни, опти­мі­зму в стра­те­гі­чно­му кон­текс­ті не до­дає (слід від­да­ти на­ле­жне мі­ні­стру обо­ро­ни — йо­го рі­ше­н­ня від­мі­ни­ти ви­ве­де­н­ня шта­бу ВМС з Оде­си ма­ло по­зи­тив­ну роль. Але це рі­ше­н­ня ско­ріш вір­на ре­а­кція на по­тен­цій­ну про­бле­му, ніж ча­сти­на си­стем­но­го ба­че­н­ня що­до май­бу­тньо­го фло­ту).

Для іні­ці­ю­ва­н­ня фор­му­ва­н­ня стра­те­гії по­трі­бні дві ре­чі:

— по-пер­ше, ро­зу­мі­н­ня ко­ман­ду­ва­н­ням ВМС і ке­рів­ни­цтвом Ген­шта­бу, як в опе­ра­тив­но-стра­те­гі­чно­му ви­мі­рі ре­а­гу­ва­ти на за­гро­зи на мо­рі. Це тре­ба ро­би­ти на під­ста­ві гли­бо­ко­го ана­лі­зу ре­аль­них за­гроз та ви­ро­бле­н­ня до­ціль­них ва­рі­ан­тів по­бу­до­ви си­сте­ми ре­а­гу­ва­н­ня. Тоб­то, не­об­хі­дна об­ґрун­то­ва­на стра­те­гі­чна вій­сько­ва ек­спер­ти­за з чі­тки­ми прі­о­ри­те­там і вар­ті­сни­ми по­ка­зни­ка­ми. Але це не ли­ше не­об­хі­дний ком­пле­кт­озбро­є­н­ня, вій­сько­вої те­хні­ки і ма­те­рі­аль­них за­со­бів — це, на­сам­пе­ред, при­йо­ми і спосо­би, ва­рі­ан­ти ство­ре­н­ня, під­го­тов­ки й ви­ко­ри­ста­н­ня ком­пле­кту сил ( військ) для до­ся­гне­н­ня вій­сько­вої пе­ре­мо­ги. Зго­ден із дум­кою Джор­джа Во­ло­ши­на, що у біль­шо­сті війн по­раз­ка ( чи пе­ре­мо­га) бу­ли зна­чно біль­ше пов’яза­ні зі стра­те­гі­єю, та­кти­кою, мо­ти­ва­ці­єю і лі­дер­ством, ніж із рі­зни­цею у вій­сько­вій си­лі та во­гне­вій по­ту­жно­сті;

— по-дру­ге, ци­ві­лі­зо­ва­ні по­лі­ти­ко-вій­сько­ві від­но­си­ни на ви­що­му рів­ні. Їх суть мо­жли­во ви­зна­чи­ти одні­єю фра­зою: куль­ту­ра ухва­ле­н­ня по­лі­ти­чних рі­шень що­до ви­зна­че­н­ня спе­ктру вій­сько­вих зав­дань і за­без­пе­че­н­ня не­об­хі­дних для їх ви­рі­ше­н­ня ре­сур­сів на під­ста­ві про­фе­сій­ної вій­сько­вої екс­пер­ти­зи. Це ми­сте­цтво по­лі­ти­ко-вій­сько­во­го управ­лі­н­ня, ко­ли по­лі­ти­ки ба­чать і ро­зу­мі­ють стра­те­гі­чну кар­ти­ну ціл­ком (опе­ра­тив­но-стра­те­гі­чні зав­да­н­ня обо­ро­ни, до­ціль­на спро­мо­жність військ (сил) для їх ви­ко­на­н­ня і ре­сур­си, які спря­мо­ву­ю­ться на їх ство­ре­н­ня (під­три­ма­н­ня), а вій­сько­ві спро­мо­жні за­без­пе­чи­ти про­фе­сій­ну вій­сько­ву екс­пер­ти­зу. На­справ­ді, най­кра­ще зба­лан­су­ва­н­ня за­зна­че­них трьох скла­до­вих (зав­да­н­ня — спро­мо­жність — ре­сур­си) є не­об­хі­дною умо­вою до­ся­гне­н­ня ефе­ктив­но­го ре­зуль­та­ту в обо­ро­ні кра­ї­ни, до­ста­тня умо­ва — пе­ре­мо­жне вій­сько­ве ми­сте­цтво вій­сько­вих про­фе­сіо­на­лів, ефе­ктив­не управ­лі­н­ня і ді­є­ва ло­гі­сти­ка.

До­ціль­но в най­ко­ро­тші тер­мі­ни іні­ці­ю­ва­ти і сфор­му­ва­ти за­зна­че­ну стра­те­гію, за­твер­ди­ти її на по­лі­ти­ко-вій­сько­во­му рів­ні і за­без­пе­чи­ти подаль­шу ре­а­лі­за­цію. Без цьо­го пра­кти­чні дії по­лі­ти­ків і вій­сько­вих бу­дуть розба­лан­со­ва­ни­ми. Ре­зуль­тат ві­до­мий: ре­аль­на бо­йо­ва спро­мо­жність не ма­ти- ме не­об­хі­дно­го рів­ня, а дії во­ро­га ви­гля­да­ти­ме не­о­чі­ку­ва­ним сюр­при­зом.

ДРУ­ГИЙ АСПЕКТ — СПРО­МО­ЖНО­СТІ

Він, до ре­чі, ви­ті­кає з пер­шо­го. Мо­ва йде про до­ся­гне­н­ня не­об­хі­дно­го рів­ня бо­йо­во­го по­тен­ці­а­лу ВМС для за­без­пе­че­н­ня стри­му­ва­н­ня про­тив­ни­ка і аде­ква­тної (не­прийня­тної) від­по­віді у ра­зі йо­го на­па­ду. По су­ті, ні­чо­го но­во­го чи та­єм­но­го. Не є та­кож та­єм­ни­цею, що бо­йо­вий по­тен­ці­ал будь-яких Вій­сько­во-Мор­ських сил — це на­бір рі­зно­ма­ні­тних пла­тформ із про­фе­сій­ним і вмо­ти­во­ва­ним осо­бо­вим скла­дом: бо­йо­вих ко­ра­блів із під­го­тов­ле­ни­ми екі­па­жа­ми, мор­ської авіа­ції з на­вче­ним льо­тним скла­дом, мо­біль­них бе­ре­го­вих військ, си­сте­ми бе­ре­го­во­го спо­сте­ре­же­н­ня, ча­стин бо­йо­во­го і спе­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня і ба­га­то ін­шо­го.

Ві­до­мо, що біль­шість пла­тформ, які за­ли­ши­ли­ся в ВМС Укра­ї­ни, бу­ло успад­ко­ва­но від ЧФ ВМФ СРСР. Во­ни дав­но ви­чер­па­ли тер­мі­ни екс­плу­а­та­ції й ре­сурс обла­дна­н­ня і ма­ють бу­ти за­мі­не­ні. Крім цьо­го, їх бу­ло спро­е­кто­ва­но та по­бу­до­ва­но для ви­ко­на­н­ня зав­дань у скла­ді ра­дян­ських угру­по­вань військ (сил), які сут­тє­во від­рі­зня­ли­ся від то­го, що не­об­хі­дно для за­хи­сту на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів Укра­ї­ни на мо­рі.

Тоб­то по­трі­бні но­ві пла­тфор­ми. Во­дно­час за весь пе­рі­од не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни за­галь­ні по­тре­би ВМС за­до­воль­ня­ли­ся за­зви­чай на рів­ні 10 — 12%. Ін­ко­ли — на 7%. Ли­ше дві­чі — на 32 та 35%. При­чи­ни цьо­го — кри­ти­чна слаб­кість мор­ської скла­до­вої в на­ціо­наль­ній по­лі­ти­чній куль­ту­рі, від­су­тність вій­сько­во- мор­ської при­су­тно­сті в стру­кту­рах цен­траль­но­го апа­ра­ту (МО/ГШ) та вкрай обме­же­не фі­нан­су­ва­н­ня по­треб ВМС. Скіль­ки бу­ло на­пи­са­но до­по­від­ей, під­го­тов­ле­но роз­ра­хун­ків, об­би­то по­ро­гів та отри­ма­но під­пи­сів ви­щих по­са­дов­ців, в то­му чи­слі під на­ціо­наль­ною про­гра­мою ко­ра­бле­бу­ду­ва­н­ня — окре­ма те­ма. Але про­су­ва­н­ня да­лі ве­ли­ких і ма­лих па­пір­ців ві­дбу­ва­ло­ся ду­же по­віль­но. Са­ме то­му про­тя­гом остан­ніх 23 ро­ків по­гли­блю­ва­ла­ся прір­ва між до­ціль­ною мо­де­л­лю обо­ро­ни Укра­ї­ни на мо­рі й ре­аль­ни­ми спро­мо­жно­стя­ми вій­сько­во-мор­сько­го угру­по­ва­н­ня для цьо­го.

На жаль ситуація не змі­ни­ла­ся на кра­ще і за­раз. На по­ча­тку сі­чня ЗМІ анон­су­ва­ли за­твер­дже­ні по­ка­зни­ки обо­рон­но­го бю­дже­ту 2015 ро­ку, в яко­му 14 млрд грн бу­ло пе­ред­ба­че­но на роз­ви­ток озбро­єнь (чи­тай — на за­ку­пів­лю озбро­є­н­ня та вій­сько­вої те­хні­ки). Але в основ­но­му до­ку­мен­ті що­до за­ку­пів­лі озбро­є­н­ня та вій­сько­вої те­хні­ки в ін­те­ре­сах обо­ро­ни — Дер­жав­но­му обо­рон­но­му за­мов­лен­ні (да­лі — ДОЗ) — пра­кти­чно за­бу­ли про ВМС: бу­ло за­мо­ро­же­но бу­дів­ни­цтво го­лов­но­го ба­га­то­ці­льо­во­го кор­ве­ту, а за­ку­пів­лі флот­ської но­мен­кла­ту­ри вкрай обме­же­ні.

Во­дно­час бу­ло за­пла­но­ва­но за­ку­пів­лю в іно­зем­но­го ви­ро­бни­ка 10 вій­сько­во-мор­ських ви­ро­бів за ціною 535 ти­сяч єв­ро (за оди­ни­цю). Це ко­ли в Укра­ї­ні є ві­до­мий у сві­ті ви­ро­бник, який про­по­нує по­бу­ду­ва­ти ком- пле­ксну си­сте­му (не окре­мі ви­ро­би для ви­рі­ше­н­ня ло­каль­ної за­да­чі, а ком­пле­ксну си­сте­му (!) з уже ре­а­лі­зо­ва­ни­ми «в ме­та­лі» скла­до­ви­ми) за зна­чно мен­шою ціною (!) і зі зна­чно біль­шою ефе­ктив­ні­стю. При всій по­ва­зі до іно­зем­но­го по­ста­чаль­ни­ка, на від­мі­ну від ньо­го в за­про­по­но­ва­ній укра­їн­ським ви­ро­бни­ком си­сте­мі пе­ред­ба­че­но на­ціо­наль­ні ноу-хау, які у ви­гля­ді ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних вій­сько­во-мор­ських ви­ро­бів успі­шно екс­пор­ту­ю­ться в ін­ші кра­ї­ни (!). Ця на­ціо­наль­на си­сте­ма є вкрай не­об­хі­дною для обо­ро­ни дер­жа­ви з мо­ря, про що го­во­рять фа­хів­ці Вій­сько­во-Мор­ських сил. Про­те на­ціо­наль­ної си­сте­ми чо­мусь не­має в ДОЗ! Де ло­гі­ка?

Не­має ло­гі­ки в за­кри­то­сті й по­бу­до­ві «звер­ху — до­ни­зу» си­сте­ми дер­жав­них за­ку­пі­вель в ін­те­ре­сах обо­ро­ни. Са­ме то­му во­на не є ефе­ктив­ною. Зов­сім ін­ший під­хід «зни­зу — до­вер­ху» демонструють во­лон­те­ри: у ті­сній вза­є­мо­дії з вій­ська­ми і в ін­те­ре­сах військ (сил) ство­рю­ють та ве­зуть на пе­ре­до­ву су­ча­сні план­ше­ти, дро­ни, ра­діо­стан­ції й ба­га­то ін­шо­го. І вій­сько­ві ка­жуть: дай­те ще. Па­ра­докс: чо­му за ДОЗ не за­ку­по­ву­є­ться ре­аль­но не­об­хі­дне вій­ськам?

Ще один аспе­ктв кон­текс­ті ДОЗ. Це не­пра­виль­но, ко­ли про рі­ше­н­ня що­до за­ку­пі­вель стає ві­до­мо ні з ого­ло­ше­н­ня про­зо­ро­го тен­де­ру, ні з те­хні­чно­го зав­да­н­ня, ні з екс­пер­тно­го обго­во­ре­н­ня. Та­кий під­хід не ство- рює кон­ку­рен­тно­го се­ре­до­ви­ща, має ці­лу низ­ку ко­ру­пцій­них ри­зи­ків, не пра­цює в ефе­ктив­ний спо­сіб на обо­ро­ну. На жаль, са­ме так від­бу­ва­є­ться в «на­шо­му ко­ро­лів­стві».

Слід від­зна­чи­ти, що по­пов­не­н­ня ко­ра­бель­но­го скла­ду є вкрай ва­жли­вим пи­та­н­ням в кон­текс­ті не­об­хі­дних вій­сько­во­мор­ських спро­мо­жно­стей. По су­ті, це пи­та­н­ня ви­жи­ва­н­ня Укра­ї­ни як мор­ської дер­жа­ви. На­справ­ді існу­ють ряд опцій: бу­дів­ни­цтво ко­ра­блів на вла­сних вер­фях, при­зов та до­обла­дна­н­ня ци­віль­них за­со­бів во­дно­го транс­пор­ту, отри­ма­н­ня ко­ра­блів по ім­пор­ту (на рі­зних умо­вах). Усі во­ни ма­ють пра­цю­ва­ти, але це по­тре­бує про­фе­сій­них зу­силь і від­по­від­них ре­сур­сів.

Як пра­ви­ло, ВМС у роз­ви­не­них кра­ї­нах має під­ви­ще­ний бю­дже­тний ко­е­фі­ці­єнт 1,1 до від­со­тка чи­сель­но­сті у скла­ді Зброй­них сил. Са­ме то­му во­ни з мо­ря ви­пли­ва­ють на бе­рег, а не нав­па­ки. І ро­блять це до­сить ефе­ктив­но! При та­ко­му під­хо­ді в Укра­ї­ні 2015 ро­ку з пе­ред­ба­че­них обо­рон­ним бю­дже­том ко­штів на за­ку­пів­лю озбро­є­н­ня та вій­сько­вої те­хні­ки мор­ської но­мен­кла­ту­ри має бу­ти ви­ді­ле­но близь­ко 2,3 млрд грн — за пра­виль­ної роз­ста­нов­ки прі­о­ри­те­тів це до­зво­ли­ло би вже цьо­го ро­ку ви­рі­ши­ти вкрай ва­жли­ві пи­та­н­ня: спу­сти­ти на во­ду го­лов­ний на­ціо­наль­ний кор­ве­ті роз­по­ча­ти йо­го до­бу­до­ву, а та­кож під­го­тов­ку до швар­тов­них ви­про­бу­вань, за­кла­сти дру­гий кор­вет, по­бу­ду­ва­ти низ­ку ма­лих бо­йо­вих ко­ра­блів, ство­ри­ти су­ча­сну си­сте­му ви­яв­ле­н­ня за­гроз із мо­ря та ре­а­лі­зу­ва­ти ряд ін­ших акту­аль­них для на­ціо­наль­ної без­пе­ки про­е­ктів. На жаль, цьо­го не­ма.

Ко­лись зі ста­пе­лів ли­ше одно­го з ми­ко­ла­їв­ських су­дно­бу­дів­них заводів ко­жні ві­сім мі­ся­ців спу­ска­ли на во­ду ве­ли­кий про­ти­чов­но­вий ко­ра­бель во­до­змі­ще­н­ням 4 — 9 ти­сяч тонн. У кра­ї­ні, яка має вер­фі для бу­дів­ни­цтва будь-яких кла­сів бо­йо­вих ко­ра­блів від катера до авіа­но­сця, чо­ти­ри дов­гих ро­ки вже ми­ну­ли з по­ча­тку бу­дів­ни­цтва го­лов­но­го ба­га­то­ці­льо­во­го кор­ве­та про­е­кту 58250, але про­су­ва­н­ня впе­ред — не­зна­чне. Про по­ді­бний під­хід ко­лись Уїн­стон Чер­чилль до­сить мі­тко й му­дро ска­зав: «По­віль­не бу­дів­ни­цтво есмін­ців на­га­дує роз­ве­де­н­ня по­віль­них ска­ко­вих ко­ней!»

Не менш ва­жли­вим пи­та­н­ням є прі­о­ри­те­ти: без цьо­го ко­шти бу­дуть роз­ми­ва­ти­ся й ефе­ктив­ність їх ви­ко­ри­ста­н­ня на­бли­жа­ти­ме­ться до ну­ля. Му­дрі­стю будь-яко­го дер­жав­но­го ке­рів­ни­ка є ви­зна­че­н­ня прі­о­ри­те­тів в бю­дже­тній по­лі­ти­ці й су­во­ре слі­ду­ва­н­ня ним. З цим важ­ко не по­го­ди­ти­ся. Але, на жаль, із прі­о­ри­те­та­ми у нас та­кож сер­йо­зні про­бле­ми: з бо­ку флот­сько­го ке­рів­ни­цтва ло­бі­ю­є­ться пи­та­н­ня ві­днов­ле­н­ня одно­го з ко­ра­блів зі скла­ду ВМС, яко­му ви­пов­ни­ло­ся 39 ро­ків, з ви­тра­тою на це близь­ко 1 млрд грн. Коротко це озна­чає пря­ме ви­ки­да­н­ня гро­шей на ві­тер! До­свід свід­чить: ка­пі­таль­ний ре­монт ко­ра­бля з та­ким стро­ком екс­плу­а­та­ції (нор­ма­тив­ні тер­мі­ни ви­чер­па­но пра­кти­чно дві­чі) не­до­ціль­ний, це по­двій­ні ро­бо­ти і за­тра­ти у по­рів­нян­ні з по­бу­до­вою но­вої оди­ни­ці: тре­ба бу­де з ньо­го зня­ти пра­кти­чно все — до ка­бель- трас вклю­чно, по­тім вста­но­ви­ти все но­ве (чи від­нов­ле­не, яке, до ре­чі, мо­раль­но і фі­зи­чно за­ста­рі­ле) та пра­кти­чно пов­ні­стю пе­ре­ва­ри­ти кор­пус, за­мі­ни­ти (зня­ти-від­но­ви­ти­по­ста­ви­ти) дон­но-за­бор­тну ар­ма­ту­ру й ін­ше. На ви­хо­ді бу­де по­двій­на ці­на з ну­льо­вим ефе­ктом. Кра­ще бу­ло б ці ко­шти ви­ко­ри­ста­ти на по­бу­до­ву но­во­го кор­ве­та чи OPV.

Не зро­зумі­ло та­кож, чо­му ре­монт ко­ра­блів ВМС по­ді­ле­но між Ки­є­вом (Ген­шта­бом) і Оде­сою (ко­ман­ду­ва­н­ням ВМС). Для чо­го? Яка до­ціль­ність та­ко­го рі­ше­н­ня? Це вза­га­лі нон­сенс: ре­мон­тко­ра­бель­но­го скла­ду є но­мен­кла­ту­рою ко­ман­ду­ва­н­ня ВМС, ко­ман­ду­вач не­се пер­со­наль­ну від­по­від­аль­ність за боє­го­тов­ність сил фло­ту. Для за­без­пе­че­н­ня ви­ко­на­н­ня по­став­ле­них за­дач він пер­со­наль­но за­твер­джує ци­клі­чний план ви­ко­ри­ста­н­ня ко­ра­блів на рік і ор­га­ні­зо­вує ві­днов­ле­н­ня їх го­тов­но­сті (ре­монт). Це флот­ська аксі­о­ма! На пра­кти­ці все з то­чні­стю до нав­па­ки: ко­ман­ду­вач дру­го­ря­дне за­ли­шає со­бі, а ре­монт основ­них бо­йо­вих оди­ниць пе­ре­дає на Київ, де не ство­ре­но стру­кту­ри за­без­пе­че­н­ня ре­мон­ту. Він знає про це, але що, чим гірше, тим кра­ще? Якась див­на ситуація. Хтось у Мі­н­обо­ро­ни та Ген­шта­бі мо­же в ній ро­зі­бра­ти­ся?

В кон­текс­ті за­зна­че­но­го прин­ци­по­вим є та­ке: втра­та ча­су і мо­жли­во­стей сьо­го­дні мо­же обер­ну­ти­ся в де­ся­тки ра­зів біль­ши­ми ви­тра­та­ми і про­бле­ма­ми в на­сту­пні ро­ки. Як ура­ху­ва­н­ня, так і ігно­ру­ва­н­ня на­ве­де­них ре­ко­мен­да­цій на пра­кти­ці ма­ти­ме ви­клю­чне, во­дно­час по­ляр­не, зна­че­н­ня в кон­текс­ті ней­тра­лі­за­ції за­гроз на­ціо­наль­ній без­пе­ці на мо­рі, за­без­пе­че­н­ня укра­їн­ських су­ве­рен­них прав у мор­сько­му про­сто­рі.

ТРЕ­ТІЙ АСПЕКТ — ЛІ­ДЕР­СТВО

Бе­зу­мов­но, лі­дер­ство не мо­жна вве­сти ди­ре­кти­вою чи на­ка­зом, це по­ле ке­рів­ни­ка з від­по­від­ни­ми зна­н­ня­ми, до­сві­дом і

мен­таль­ні­стю. Во­но стає стандартом в ор­га­ні­за­ції, де є чі­тка, об­ґрун­то­ва­на і зро­зумі­ла на усіх лан­ках управ­лі­н­ня стра­те­гія; існує мі­ні­маль­на вла­дна від­стань, тоб­то стар­ший на­чаль­ник ком­фор­тно від­чу­ває се­бе се­ред мо­лод­шо­го пер­со­на­лу, а під­ле­глі мо­жуть від­кри­то з ним го­во­ри­ти; під­три­му­є­ться по­стій­ний зв’язок із ниж­чи­ми лан­ка­ми, ке­рів­ник ча­сто за­пи­тує під­ле­глих: що ми ро­би­мо не так і де по­трі­бні змі­ни?; ві­та­ю­ться ідеї й ар­гу­мен­ти, а не по­клон го­ло­ви і бра­вур­ні про­мо­ви про те, який ке­рів­ник «мудрий»; за­про­ва­дже­ні моз­ко­ві штур­ми, ар­гу­мен­то­ва­на дис­ку­сія як спо­сіб об­ґрун­ту­ва­н­ня і ви­ро­бле­н­ня опти­маль­но­го рі­ше­н­ня ке­рів­ни­ком; сти­му­лю­є­ться ро­зум­на ініціатива, во­дно­час існує її чі­тка грань із са­мо­ді­яль­ні­стю; ро­бля­ться ви­снов­ки з бу­дья­ких по­дій, вда­лих і не­вда­лих; по­тре­би в за­без­пе­чен­ні фор­му­ю­ться зни­зу до­вер­ху, а не звер­ху до­ни­зу; існує вій­сько­во-по­лі­ти­чна підзві­тність пе­ред су­спіль­ством.

На жаль, у нас си­сте­ма лі­дер­ства за за­хі­дним зраз­ком не роз­ви­не­на: те, що є по су­ті злі­пком вер­ти­каль­но орі­єн­то­ва­ної за­кри­тої ра­дян­ської адмі­ні­стра­тив­но-ко­ман­дної си­сте­ми. В ній над­то ці­ну­ють зва­н­ня і по­са­ди, а не су­ча­сний ме­не­джмент і ре­зуль­та­ти; осо­би­ста ло­яль­ність і від­да­ність не по­вин­ні ма­ти прі­о­ри­тет пе­ред про­фе­сій­ні­стю й іні­ці­а­ти­вою. Са­ме то­му но­сії мен­таль­но­сті роз­ви­тку, які ма­ють ар­гу­мен­то­ва­ну по­зи­цію, пе­ре­ко­на­н­ня в не­об­хі­дно­сті змін та на­во­дять ло­гі­чні ар­гу­мен­ти, ча­сто ви­ті­сня­ю­ться за­ста­рі­лою си­сте­мою під будь-яким при­во­дом, на­віть са­мим не­ймо­вір­ним і ви­тон­че­ним. При­кро, що в ко­ман­ду­ван­ні ВМС є та­кі «стан­дар­ти». З по­ді­бним «лі­дер­ством» най­кра­щих ре­зуль­та­тів очі­ку­ва­ти важ­ко, во­но по­тре­бує змін.

Лі­дер — це той, хто зна­хо­дить мо­жли­во­сті ге­не­ру­ва­ти і за­про­ва­джу­ва­ти до­ціль­ні змі­ни, а не за­мо­ро­жу­ва­ти їх. Зга­дай­те сло­ва Едвар­да Гіб­бо­на: «Ві­три і хви­лі завжди на сто­ро­ні най­та­ла­но­ви­ті­ших на­ві­га­то­рів».

У цьо­му кон­текс­ті ре­ко­мен­дую флот­сько­му ке­рів­ни­цтву роз­по­ча­ти з трьох на­пря­мів: по-пер­ше, не бо­я­ти­ся го­ри­зон­таль­них зв’яз­ків з су­спіль­ством, на­сам­пе­ред ви­бу­до­ву­ва­ти нор­маль­ні стра­те­гі­чні ко­му­ні­ка­ції з во­лон­те­ра­ми; по-дру­ге, ро­би­ти став­ку не на ав­то­ри­тар­ні ме­то­ди ке­рів­ни­цтва, а на ар­гу­мен­ти і ло­гі­ку під­ле­глих, сти­му­лю­ва­н­ня їхньої іні­ці­а­ти­ви, до­свід свід­чить, що це бу­де пра­виль­ний ви­бір; по-тре­тє, вчи­ти­ся лі­дер­ству, за­по­ча­тку­ва­ти кур­си лі­дер­ства в си­сте­мі вій­сько­вої осві­ти та під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції пер­со­на­лу.

ЧЕ­ТВЕР­ТИЙ АСПЕКТ — КА­ДРО­ВИЙ

Зро­зумі­ло, що без на­вче­них, до­свід­че­них і вмо­ти­во­ва­них ка­дрів не мо­жли­во до­сяг­ти по­зи­тив­но­го ре­зуль­та­ту. На­при­клад, не мо­жли­во бу­ти ди­ри­ген­том ор­ке­стру, якщо не ма­єш про­фе­сій­них му­зи­чних знань. Або за­пу­сти­ти на ор­бі­ту су­пу­тник. Чи ке­ру­ва­ти ко­ра­блем. Це аксі­о­ма жи­т­тя.

На жаль, це не є аксі­о­мою для вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва. Вка­за­не при­зве­ло до то­го, що по­са­ду го­лов­но­го ін­спе­кто­ра Вій­сько­во-Мор­ських сил в Мі­н­обо­ро­ни за­ймає ге­не­рал з ви­клю­чно су­хо­пу­тним бек­гра­ун­дом, який ні дня не слу­жив на фло­ті. При гли­бо­кій по­ва­зі до йо­го вій­сько­вих знань і слу­жбо­во­го до­сві­ду (во­ни дій­сно зна­чні) це не пра­виль­но. Ана­ло­гі­чна ситуація в Ген­шта­бі. Він по­ви­нен бу­ти між­ви­до­вим, ли­ше так у го­лов­но­му ор­га­ні вій­сько­во­го управ­лі­н­ня мо­жли­во зба­лан­су­ва­ти зав­да­н­ня й ін­те­ре­си усіх ви­дів Зброй­них сил, а не тіль­ки Су­хо­пу­тних військ, до­сяг­ти вза­є­мо­су­мі­сно­сті і зла­го­дже­но­сті спіль­них дій. Во­дно­час на пра­кти­ці по-ін­шо­му.

За умов від­су­тно­сті в цен­траль­но­му апа­ра­ті вій­сько­вих мо­ря­ків див­ним ви­гля­дає спла­но­ва­не ско­ро­че­н­ня по­сад окре­мих флот­ських фа­хів­ців. На­при­клад, по­са­ди за­сту­пни­ка на­чаль­ни­ка шта­бу Вій­сько­во­Мор­ських сил з єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції. Зга­дую, з яки­ми тру­дно­ща­ми нам вда­ло­ся збе­рег­ти цю по­са­ду в ми­ну­лі ро­ки. Зро­бле­не офі­це­ра­ми, які на фло­ті в рі­зні ча­си очо­лю­ва­ли єв­ро­а­тлан­ти­чний на­прям, до­ро­го­го вар­то. Це ве­ли­че­зна кіль­кість кон­та­ктів, спіль­них за­хо­дів і ре­а­лі­зо­ва­них про­грам, під­го­тов­ка пер­со­на­лу, ре­аль­на вій­сько­во-те­хні­чна до­по­мо­га (яка за­раз вкрай не­об­хі­дна) і ба­га­то ін­шо­го. Що з усім цим бу­де да­лі? Хто за­йма­ти­ме­ться по­гли­бле­н­ням від­но­син із фло­та­ми кра­їн Альян­су і ре­а­лі­за­ці­єю на­ро­бле­них мо­жли­во­стей? Хто від­по­від­а­ти­ме за вза­є­мо­су­мі­сність? Чо­му зни­жу­є­ться рі­вень цих від­но­син? Ні­би­то ми ру­ха­є­мо­ся на За­хід, але якось див­но. Ду­же див­но. Ці­ка­во бу­ло б по­чу­ти від­по­віді на ці за­пи­та­н­ня і ар­гу­мен­то­ва­ні мо­ти­ви та­ко­го ско­ро­че­н­ня від то­го, хто при­ду­мав усе це. Мо­же, то­ді ба­га­то чо­го що­до цін­но­стей і прі­о­ри­те­тів кон­кре­тних пер­со­на­лій ста­ло б на свої мі­сця.

При­чи­ни за­зна­че­но­го у за­ста­рі­лій мен­таль­но­сті ке­рів­ни­ків, яких за­до­воль­няє існу­ю­ча си­сте­ма. Але та­ке бу­ло б не­мо­жли­вим, як­би си­сте­ма управ­лі­н­ня кар’єрою бу­ла про­зо­рою, по­бу­до­ва­ною за за­хі­дни­ми прин­ци­па­ми із впро­ва­дже­н­ням не­за­ле­жно­го (еле­ктрон­но­го) те­сту­ва­н­ня, чі­тки­ми кри­те­рі­я­ми і рей­тин­го­во-кон­кур­сною си­сте­мою. Змі­ни в кар’єр­но­му ме­не­джмен­ті на­зрі­ли дав­но.

За­ра­ди спра­ве­дли­во­сті слід за­зна­чи­ти, що остан­нім ча­сом з во­лон­тер­сько­го ру­ху в Мі­н­обо­ро­ни при­йшла гру­па лю­дей, які за­ці­кав­ле­ні у про­зо­ро­сті та від­кри­то­сті си­сте­ми, прив­не­сен­ні в неї кра­щих сві­то­вих стан­дар­тів ефе­ктив­но­сті і яко­сті. Їх не­ба­га­то, але во­ни ма­ють до­ві­ру і карт-бланш на змі­ни від су­спіль­ства. До­сить актив­ним і кон­стру­ктив­ним є під­хід гру­пи во­лон­те- рів, які опі­ку­ю­ться розв’яза­н­ням про­бле­ма­ти­ки ВМС.

Во­дно­час, на жаль, кри­ти­чна ма­са та­ких фа­хів­ців не ство­ре­на, не­зва­жа­ю­чи, зокре­ма, на ве­ли­че­зну кіль­кість офі­це­рів і слу­жбов­ців, які про­йшли world-class-під­го­тов­ку за кор­до­ном — во­ни дов­гий час за­ли­ша­ю­ться на дру­го­ря­дних по­са­дах. Ще раз (ма­буть, вде­ся­те) ра­джу ке­рів­ни­цтву Мі­н­обо­ро­ни ви­ко­ри­ста­ти їхній по­тен­ці­ал, він дій­сно сут­тє­вий. Са­ме ці лю­ди мо­жуть на­да­ти про­фе­сій­ну вій­сько­ву екс­пер­ти­зу, ста­ти драй­ве­ра­ми до­ціль­них змін на шля­ху ге­не­ру­ва­н­ня і на­ро­щу­ва­н­ня ефе­ктив­них бо­йо­вих мо­жли­во­стей військ, а ні­як не ге­не­ру­ва­н­ня і на­ро­щу­ва­н­ня па­пір­ців.

П’ЯТИЙ АСПЕКТ — СТРУ­КТУР­НИЙ

В існу­ю­чо­му ста­ні, ко­ли спро­мо­жно­сті ВМС обме­же­ні, до­ціль­но ви­зна­чи­ти прі­о­ри­те­тне по­ле зав­дань, де дії ВМС у існу­ю­чо­му бо­йо­во­му скла­ді мо­жуть бу­ти най­більш успі­шни­ми, по­си­ли­ти їх у роз­ві­ду­валь­но-во­гне­во­му і ло­гі­сти­чно­му від­но­шен­ні. Під ці зав­да­н­ня слід сфор­му­ва­ти об­ґрун­то­ва­ну тран­зи­тну стру­кту­ру ВМС, яка на­дасть мо­жли­вість здій­сню­ва­ти управ­лі­н­ня на­яв­ним скла­дом сил. Ва­рі­ан­том та­кої стру­кту­ри мо­же бу­ти: пред­став­ни­цтво ВМС в Мі­ні­стер­стві обо­ро­ни, ко­ман­ду­ва­н­ня і штаб ВМС — в Оде­сі, вій­сько­во-мор­ські ба­зи в Оде­сі (з трьо­ма пун­кта­ми ба­зу­ва­н­ня) і в одно­му з пун­ктів ба­зу­ва­н­ня на При­а­зов’ї з від­по­від­ним пе­ре­роз­по­ді­лом в бри­га­дно-ди­ві­зіон­ній лан­ці на­яв­но­го скла­ду сил, а та­кож за­по­ча­тку­ва­н­ням ме­ха­ні­змів ма­кси­маль­но швид­ко­го по­пов­не­н­ня бо­йо­во­го скла­ду.

Ва­жли­вою є стру­ктур­на ре­фор­ма ме­не­джмен­ту ре­сур­сів для за­без­пе­че­н­ня роз­ви­тку і на­ро­щу­ва­н­ня бо­йо­вої го­тов­но­сті сил фло­ту. В рам­ках ці­єї ре­фор­ми до­ціль­но ство­ри­ти у скла­ді Мі­н­обо­ро­ни де­пар­та­мен­ти ви­дів Зброй­них сил із фун­кці­я­ми фор­му­ва­н­ня кон­це­пцій, до­ктрин, про­грам роз­ви­тку, за­ку­пі­вель озбро­є­н­ня та вій­сько­вої те­хні­ки, а та­кож фор­му­ва­н­ня си­сте­ми стан­дар­тів під­го­тов­ки з пов­но­ва­жним ке­рів­ни­цтвом (на рів­ні за­сту­пни­ка мі­ні­стра або се­кре­та­ря ви­ду), а фі­нан­си на по­то­чні по­тре­би (ре­монт, на­вча­н­ня і під­го­тов­ка, утри­ма­н­ня пер­со­на­лу) від­да­ти в роз­по­ря­дже­н­ня ко­ман­ду­ва­ча ВМС. Та­кий під­хід до­ка­зав свою пра­це­зда­тність в кра­ї­нах Єв­ро­пи та США.

Подаль­ший роз­ви­ток ВМС Укра­ї­ни слід орі­єн­ту­ва­ти на га­ран­то­ва­не ви­рі­ше­н­ня зав­дань обо­ро­ни дер­жа­ви на мо­рі. Ці зав­да­н­ня умов­но мо­жна по­ді­ли­ти на три гру­пи: за­хи­стна­ціо­наль­них ін­те­ре­сів у бли­жній, даль­ній мор­ських зо­нах, а та­кож в окре­мих жит­тє­во ва­жли­вих для Укра­ї­ни ра­йо­нах сві­то­во­го оке­а­ну. На­справ­ді низ­ку зав­дань мо­жна ви­рі­ши­ти одним і тим же на­ря­дом сил у рі­зний час.

Во­дно­час ці зав­да­н­ня, сфор­му­льо­ва­ні на під­ста­ві по­лі­ти­чно­го рі­ше­н­ня, про яке йшло­ся ра­ні­ше, є ви­зна­чни­ми що­до пер­спе­ктив­ної стру­кту­ри і спро­мо­жно­стей на­ціо­наль­но­го вій­сько­во­го фло­ту. Ва­рі­ан­том та­ко­го по­лі­ти­чно­го рі­ше­н­ня що­до ВМС мо­же ста­ти ви­зна­че­н­ня на­сту­пних зав­дань:

— за­хист від кри­ти­чних з то­чки зо­ру за­хи­сту те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті за­гроз у бли­жній мор­ській зо­ні (на­сам­пе­ред про­ти­пі­дво­дно­ди­вер­сій­на і про­ти­де­сан­тна обо­ро­на пор­тів і баз, за­хист мор­ської ви­ро­бни­чої ді­яль­но­сті), а та­кож у ви­клю­чній мор­ській еко­но­мі­чній зо­ні (на кон­ти­нен­таль­но­му шель­фі);

— га­ран­ту­ва­н­ня без­пе­ки на­ціо­наль­них мор­ських пе­ре­ве­зень і спіль­них з ін­ши­ми кра­ї­на­ми про­е­ктів у Чор­но­му, Азов­сько­му та Се­ред­зем­но­му мо­рях;

— окре­мі зав­да­н­ня в оке­ан­ській зо­ні на пе­рі­о­ди­чній осно­ві (в рам­ках ко­ле­ктив­них зу­силь із за­хи­сту су­дно­плав­ства від пі­ра­тів та між­на­ро­дно­го те­ро­ри­зму).

Стру­кту­рою на­ціо­наль­но­го фло­ту під ці зав­да­н­ня мо­же бу­ти: де­пар­та­мент ВМС в Мі­н­обо­ро­ни та від­по­від­не вій­сько­во­мор­ське пред­став­ни­цтво в усіх (!) стру­кту­рах Ге­не­раль­но­го шта­бу; штаб ВМС (в Оде­сі); бри­га­да ба­га­то­ці­льо­вих бо­йо­вих ко­ра­блів (кла­су фре­гат-кор­вет); бри­га­да сил охо­ро­ни во­дно­го ра­йо­ну (кла­су OPV); дві­три бри­га­ди бо­йо­вих ка­те­рів рі­зно­го при­зна­че­н­ня; мор­ська авіа­цій­на бри­га­да з про­ти­ко­ра­бель­ни­ми, про­ти­чов­но­ви­ми і по­шу­ко­во-ря­ту­валь­ни­ми спро­мо­жно­стя­ми; війська бе­ре­го­вої обо­ро­ни, зокре­ма мор­ська пі­хо­та і бе­ре­го­ві ра­ке­тно-ар­ти­ле­рій­ські війська; дві-три вій­сько­во-мор­ські ба­зи з роз­ви­ну­тою си­сте­мою ма­нев­ре­но­го ба­зу­ва­н­ня і за­без­пе­че­н­ня дій сил фло­ту; стру­кту­ри опе­ра­тив­но­го (бо­йо­во­го) за­без­пе­че­н­ня; Вій­сько­во-мор­ська ака­де­мія, на­у­ко­вий центр су­про­во­дже­н­ня ство­ре­н­ня озбро­є­н­ням мор­ської но­мен­кла­ту­ри та на­у­ко­во-ви­про­бу­валь­ний центр.

Бе­зу­мов­но, на­ве­де­ні про­по­зи­ції що­до стру­кту­ри ВМС є ва­рі­ан­том. Мо­жуть бу­ти ін­ші, го­лов­не, щоб во­ни бу­ли та­ки­ми, що спро­мо­жні за­хи­сти­ти дер­жа­ву від уда­рів з мо­ря. Во­дно­час хо­тів би за­сте­рег­ти від ре­а­лі­за­ції кон­це­пцій на кшталт «да­вай­те за­ли­ши­мо те, що є, а там роз­бе­ре­мо­ся». Це бу­де мар­ним ви­тра­ча­н­ням ча­су, люд­ської енер­гії і ре­сур­сів. Істо­ри­чний і су­ча­сний до­свід свід­чать: по­ті­шні війська (си­ли) є са­мо­об­ма­ном, в кри­ти­чний мо­мент во­ни не за­хи­стять.

«Гар­ний флот— не для то­го, щоб про­во­ку­ва­ти вій­ну. Це на­дій­на га­ран­тія ми­ру», — ко­лись ска­зав Те­о­дор Ру­звельт.

Ро­зу­мі­н­ня за­зна­че­но­го і аде­ква­тні кро­ки по­трі­бні як по­ві­тря. Очі­ку­ва­н­ня і спо­сте­ре­же­н­ня бу­де гір­шим ва­рі­ан­том у си­ту­а­ції, що скла­ла­ся.

Не слід за­бу­ва­ти про мо­ре.

ФОТО РЕЙТЕР

Ігор КАБАНЕНКО, адмі­рал за­па­су, за­сту­пник мі­ні­стра обо­ро­ни Укра­ї­ни 2014 ро­ку, вій­сько­вий ек­сперт

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.