Се­кре­ти «Iта­лій­сько­го зву­ку»

У Ки­є­ві з успі­хом від­був­ся кон­церт між­на­ро­дно­го ду­е­ту Да­ві­де Рок­ка і Зої Ро­жок

Den (Ukrainian) - - Культура - Іри­на СІКОРСЬКА, му­зи­ко­зна­вець

Уне­про­стих ре­а­лі­ях укра­їн­сько­го сьо­го­де­н­ня по­мі­тно змен­ши­ла­ся пи­то­ма ва­га му­зи­кан­тів-га­стро­ле­рів з-за кор­до­ну. На­то­мість по­ча­сті­шав при­їзд іта­лій­ських ви­ко­нав­ців, без­пе­ре­чно, зав­дя­ки зу­си­л­лям Іта­лій­сько­го ін­сти­ту­ту куль­ту­ри в Укра­ї­ні та осо­би­сто йо­го ди­ре­кто­ро­ві Ні­ко­ло Фран­ко Бал­ло­ні. Зокре­ма, за під­трим­ки По­соль­ства Іта­лій­ської Ре­спу­блі­ки та Іта­лій­сько­го ін­сти­ту­ту куль­ту­ри в Укра­ї­ні в На­ціо­наль­ній фі­лар­мо­нії увесь кон­цер­тний се­зон три­ває цикл про­грам під про­мо­ви­стою на­звою « Suono Italiano » ( « Іта­лій­ський звук » ) . У ви­ко­нан­ні зна­них іта­лій­ських му­зи­кан­тів зву­чать кла­си­чні та су­ча­сні тво­ри, пе­ре­ва­жно іта­лій­ської му­зи­ки, але й ін­ших кра­їн сві­ту — теж.

Ко­жен кон­цер­тмає свою ро­дзин­ку й пе­ре­тво­рю­є­ться на справ­жню му­зи­чну по­дію. Не став ви­ня­тком ве­чір, який дня­ми від­був­ся в Ко­лон­но­му за­лі ім. М. Ли­сен­ка. Йо­го без­за­пе­ре­чним лі­де­ром став ві­до­мий ба­ри­тон і пе­да­гог Да­ві­де Рок­ка. Він — ла­у­ре­ат­ба­гат ьох пре­сти­жних в Іта­лії між­на­ро­дних кон­кур­сів, зна­ний фа­хі­вець із ви­ко­на­н­ня опер­ної му­зи­ки до­би бароко, і йо­го ви­со­ко ці­ну­ють як ре­пе­ти­то­ра з ін­тер­пре­та­ції опе­ри-буф. Ре­пер­ту­ар спів­а­ка вра­жає: від «Ко­ро­на­ції Поп­пеї» Кла­у­діо Мон­те­вер­ді (у пар­тії От­то­на він де­бю­ту­вав 1993 р. на опер­ній сце­ні Му­зи­чної шко­ли мі­ста Ф’єзо­ле) — до су­ча­сних ка­мер­них тво­рів та ком­по­зи­цій Ен­ніо Мор­рі­ко­не. От­же, не див­но, що Да­ві­де Рок­ка ви­сту­пав у най­пре­сти­жні­ших те­а­трах і кон­цер­тних за­лах Швей­ца­рії, Ал­жи­ру, Ту­реч­чи­ни, США, Єги­пту, Лі­ва­ну, Шве­ції, Да­нії, Нор­ве­гії, Ні­меч­чи­ни, Греції та ін­ших кра­їн сві­ту. Він ба­га­то кон­цер­тує по всій Іта­лії, не раз ви­хо­див на сце­ну зна­ме­ни­то­го Ла Ска­ла. Не­за­ба­ром Д. Рок­ка ви­ру­шає на пе­да­го­гі­чну ро­бо­ту до Бра­зи­лії.

Ініціатива при­їзду ма­е­стро Рок­ка до Ки­є­ва на­ле­жить со­ліс­тці На­ціо­наль­ної опе­ри Зої Ро­жок ( со­пра­но). Во­на вже кіль­ка ро­ків ви­кла­дає во­кал на ка­фе­дрі соль­но­го співу НМАУ, спів­а­чка не втом- лю­є­ться удо­ско­на­лю­ва­ти ви­ко­нав­ську май­стер­ність і від­ві­дує май­стер- кла­си сві­то­вих зна­ме­ни­то­стей. Так, ми­ну­ло­го ро­ку про­хо­ди­ла май­стер-клас у Да­ві­де Рок­ка й за­па­ли­ла­ся іде­єю спіль­но­го ви­сту­пу. Про­ект зна­йшов по­ро­зу­мі­н­ня й під­трим­ку в Укра­ї­ні. За кіль­ка днів до ви­сту­пу Д. Рок­ка дав у Ки­є­ві чо­ти­ри май­стер- кла­си для сту­ден­тів На­ціо­наль­ної му­зи­чної ака­де­мії та спра­вив силь­не вра­же­н­ня на при­су­тніх са­мо­від­да­чею, ен­ту­зі­а­змом, пра­гне­н­ням прав­ди­вої пе­ре­да­чі емо­цій, про­ни­кне­н­ням у вну­трі­шній світ ге­ро­їв...

Су­про­во­джу­вав ви­ступ укра­їн­сько- іта­лій­сько­го ду­е­ту Естра­дно- сим­фо­ні­чний ор­кестр Укра­ї­ни (ху­до­жній ке­рів­ник і ди­ри­гент— Ми­ко­ла Ли­сен­ко). По­годь­те­ся, вкрай від­по­від­аль­но сто­я­ти за пуль­том на сце­ні за­ли, що но­сить ім’ я тво­го сла­ве­тно­го пра­пра­ді­да. Та ще й ви­ко­ну­ва­ти му­зи­ку, де на слу­ху ко­жна но­та. І не про­сто аком­па­ну­ва­ти, а бу­ти своє­рі­дним ка­мер­то­ном, « аку­му­ля­то­ром » і «дви­гу­ном» во­дно­час. Ор­кестр роз­по­чав про­гра­му увер­тю­рою до опе­ри « Ве­сі­л­ля Фі­га­ро » Мо­цар­та, а впро­довж кон­цер­ту бли­ску­че ви- ко­нав ще три: до Мо­цар­то­во­го ж « Дон Жу­а­на » , « Си­ла до­лі » Вер­ді та « Се­віль­ський ци­руль­ник» Рос­сі­ні. Ор­кестр, який щой­но по­вер­нув­ся із важ­ких га­стро­лей схо­дом Укра­ї­ни, пе­ре­бу­ває в чу­до­вій фор­мі та ви­сту­пив до­стой­ним пар­тне­ром спів­а­ків.

Со­лі­сти по­чер­го­во пред­став­ля­ли арії й ду­е­ти з тво­рів Мо­цар­та (Д. Рок­ка сво­го ча­су про­йшов ста­жу­ва­н­ня з ви­ко­на­н­ня йо­го тво­рів у Му­зи­чній ака­де­мії мі­ста Пе­ска­ра) та іта­лій­ської кла­си­ки ( Рос­сі­ні, До­ні­цет­ті, Вер­ді). Во­ка­ліст був ар­ти­сти­чним, ви­ра­зним, ру­хли­вим, пла­сти­чним, без­по­се­ре­днім, йо­го ви­ко­на­н­ня ви­рі­зня­ло­ся без­до­ган­ною ди­кці­єю. Спів­ав ні­би «по­між ін­шим», без будь-яко­го на­пру­же­н­ня, хоч це бу­ло зов­сім не­про­сто. Най­ви­щий рі­вень ви­явив­ся під час ви­ко­на­н­ня арії Бар­то­ло із «Се­віль­сько­го ци­руль­ни­ка » , де йо­го ско­ро­мов­ка бу­кваль­но вра­жа­ла. В ду­е­тах він « за­во­див » свою пар­тнер­ку, але во­на бу­ла чу­тли­вою та по­да­тли­вою, ра­до від­гу­ку­ва­ла­ся на йо­го най­мен­ші «ви­мо­ги», іно­ді на­віть аж за­над­то ста­ран­но до­по­ма­га­ла со­бі мі­мі­кою. Най­біль­шо­го схва­ле­н­ня в пу­блі­ки отри­мав ду­ет Ві­о­лет­ти й Жер­мо­на із вер­ді­їв­ської « Тра­віа­ти » , де тен­ді­тна ге­ро­ї­ня де­мон­струє ди­во­ви­жну си­лу ду­ху й жер­тов­но­сті, а Жер­мон — мен­тор­ство й під­лість, за­ма­ско­ва­ні під ба­тьків­ську тур­бо­тли­вість. За­га­лом Зоя Ро­жок про­де­мон­стру­ва­ла до­ско­на­ле во­ло­ді­н­ня го­ло­сом та ви­ко­нав­ську ви­ра­зність (ко­ке­тли­ва Цер­лі­на, за­де­ри­ку­ва­та Ро­зі­на, тен­ді­тна й до­вір­ли­ва Джіль­да та ін­ші обра­зи).

За­га­лом цей кон­цер­тмав кіль­ка фун­кцій: най­пер­ше — при­не­сти есте­ти­чну на­со­ло­ду, що ціл­ко­ви­то вда­ло­ся, під­твер­дже­н­ням цьо­го ви­яви­ла­ся справ­жня ова­ція, яку вдя­чні слу­ха­чі вла­шту­ва­ли на­сам­кі­нець. По- дру­ге, він став пре­кра­сною шко­лою для за­ці­кав­ле­них — що­до осо­бли­во­стей іта­лій­сько­го зву­ко­ви­до­бу­ва­н­ня, ди­ха­н­ня, фра­зу­ва­н­ня то­що. Справ­жній «іта­лій­ський звук» під­твер­див сень­йор Д. Рок­ка й по­обі­цяв не ли­ше роз­ка­за­ти прав­ду сві­то­ві про на­шу кра­ї­ну, а й по­вер­ну­ти­ся сю­ди ще раз.

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.