Ко­ме­дія

Den (Ukrainian) - - Культура -

Фе­сти­валь до­ку­мен­таль­но­го кі­на DocuDays, що три­ває ни­ні в Ки­є­ві, від­крив­ся 50-хви­лин­ним філь­мом «ДНР, або Хи­мер­на історія кра­ї­ни-саморобки». Ре­жи­сер — бри­та­нець Ен­то­ні Баттс — вже зні­мав і в Укра­ї­ні, і в Ро­сії. Йо­го но­ва кар­ти­на ці­ка­ва тим, що є ледь не пер­шою спро­бою кі­не­ма­то­гра­фі­чно­го, не ре­пор­тер­сько­го по­гля­ду на но­во­утво­ре­ну «ре­спу­блі­ку».

У ба­га­тьох гля­да­чів ви­кли­ка­ли зди­ву­ва­н­ня і на­віть обу­ре­н­ня лег­кий на­стрій філь­му, а та­кож ха­ра­кте­ри­сти­ки, що да­ю­ться ре­жи­се­ром « но­во­ро­сій­сько­му » ру­ху: не те­ро­ри­сти, а ре­во­лю­ціо­не­ри, при­чо­му в ка­драх, ко­ли ці «ре­во­лю­ціо­не­ри» тягнуть до сво­їх ка­ті­вень лю­дей, схо­пле­них за проукраїнські по­гля­ди, Баттс зга­дує про Та­ран­ті­но.

Про­те, іро­нія — най­більш цін­не, що є у філь­мі. Ре­жи­сер від­слід­ко­вує до­лі кіль­кох акти­ві­стів пер­шої хви­лі дон­ба­сів­ської «ре­во­лю­ції», які рев­но ві­ри­ли в те, що їхні дії ве­дуть до вста­нов­ле­н­ня спра­ве­дли­во­сті — со­ці­аль­ної, по- лі­ти­чної, істо­ри­чної — будь-якої. « Хи­мер­на історія кра­ї­ни- саморобки » в не­нав’ язли­во­му, іно­ді на­віть грай­ли­во­му то­ні показує, як мрія цих у пев­но­му сен­сі ро­ман­ти­ків пря­мо на на­ших очах пе­ре­тво­рю­є­ться на про­ся­кну­тий жа­до­бою і злі­стю кри­ва­вий ха­ос.

Мо­жли­во, сам то­го не ба­жа­ю­чи, Баттс здій­снив по­бі­жне со­ціо­ло­гі­чне до­слі­дже­н­ня. При­бі­чни­ки Укра­ї­ни з’ яв­ля­ю­ться в лі­че­них епі­зо­дах, і що­ра­зу кон­траст з ДНР- ів­ця­ми про­сто ра­зю­чий. Аб­со­лю­тно іна­кші облич­чя, іна­кша ма­не­ра го­во­ри­ти, три­ма­ти­ся, дис­ку­ту­ва­ти. Не гір­ша ча­сти­на дон­ба­сів­сько­го со­ці­у­му, якою цей со­ці­ум зне­хту­вав. Су­пу­тній ви­сно­вок: у До­не­цьку пе­ре­міг не «рус­ский мир», а Ра­дян­ський Со­юз, і на­віть най­яскра­ві­ші і най­ха­ри­зма­ти­чні­ші « но­во­ро­си » — ра­дян­ські, не­стер­пно ра­дян­ські.

Май­же всі основ­ні ге­рої й за­кін­чу­ють в аб­со­лю­тно ра­дян­сько­му ду­сі. Кон­ку­ру­ю­чі бан­ди ви­ті­сня­ють їх з еко­но­мі­ко-по­лі­ти­чно­го пе­ре­ді­лу. Хтось зму­ше­ний уте­кти з ро­ди­ною до Кри­му, ко­гось кинули в під­вал за вбив­ство ро­сій­сько­го жур­на­лі­ста, хтось про­сто зник. А хтось, на­ре­шті, чу­до­во по­чу­ва­є­ться, бо пі­шов во­ю­ва­ти і за бо­йо­ві за­слу­ги отри­мав ав­то­мо­біль, про який мрі­яв. У цьо­му фі­наль­но­му мо­мен­ті сар­казм ре­жи­се­ра ся­гає гра­ни­чної кон­цен­тра­ції; остан­нє сло­во у філь­мі — на­зва мар­ки обі­то­ва­ної машини — « Ле­ксус » — зву­чить про­сто зне­ва­жли­во. Без жо­дно­го па­фо­су чи при­ти­ску, як під­су­мок всі­єї са­мо­ро­бної ре­спу­блі­кан­щи­ни: за що бо­ро­ли­ся, за що за­хо­плю­ва­ли бу­дів­лі, за що ка­ту­ва­ли, за що про­ли­ва­ли свою і чу­жу кров на фрон­ті? За «Ле­ксус». Історія ру­ха­є­ться не ли­ше дра­ма­ми. Тра­пля­ю­ться в ній і ко­ме­дії — чор­ні, як ан­тра­цит з ша­хти За­сядь­ка. Вла­сне, геть не­ви­да­тний фільм Ен­то­ні Бат­тса на­га­дав: « Но­во­ро­сія » — одна з та­ких ко­ме­дій. СТРА­ШЕН­НО смі­шна.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.