«Ро­бо­ту в пар­ла­мен­ті я спри­ймаю як ви­клик»

Сен­са­цій­не ін­терв’ю з на­ро­дним де­пу­та­том Оле­ксі­єм По­ро­шен­ком читайте в п’ятни­чно­му но­ме­рі «Дня»

Den (Ukrainian) - - День України - Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»

Учо­ра го­стем «Дня» став мо­ло­дий по­лі­тик, на­ро­дний де­пу­тат, член ко­мі­те­ту ВРУ з пи­тань по­да­тко­вої та ми­тної по­лі­ти­ки Оле­ксій По­ро­шен­ко. Це — йо­го пер­ше ін­терв’ю ЗМІ як на­ро­дно­го де­пу­та­та.

Оле­ксій не від­по­від­ає обра­зу «ма­жо­ра». Він сам во­дить свій ав­то­мо­біль. І не має охо­ро­ни. А ще він від­кри­тий у спіл­ку­ван­ні і щи­рий в оцін­ках. Зокре­ма, на по­ча­тку роз­мо­ви він по­ді­лив­ся вла­сним по­гля­дом на си­ту­а­цію з від­став­кою Дні­про­пе­тров­сько­го гу­бер­на­то­ра Ігоря Ко­ло­мой­сько­го. Хо­ча й бу­ло по­мі­тно, що від­по­від­а­ю­чи він зва­жує ко­жне сло­во, ро­зу­мі­ю­чи, во­че­видь, що все ска­за­не ним все одно бу­де оці­ню­ва­тись крізь при­зму « син Пре­зи­ден­та » , а не як « са­мо­стій­ний голос мо­ло­до­го по­лі­ти­ка».

На за­пи­та­н­ня «Дня», які сум­ні­ви, з огля­ду на «ре­пу­та­цій­ний ви­клик» пи­та­н­ня уча­сті си­на Пре­зи­ден­та в пар­ла­мент­ських ви­бо­рах, у ньо­го бу­ли Оле­ксій По­ро­шен­ко від­по­вів: «У цій си­ту­а­ції не сум­ні­ва­тись бу­ло б, м’яко ка­жу­чи, не ро­зум­но. У ме­не, скіль­ки се­бе пам’ятаю, був та­кий під­хід до справ: якщо ти вва­жа­єш щось пра­виль­ним, то ро­би це. Я маю за­хі­дну осві­ту. У ме­не є до­свід ро­бо­ти в за­хі­дних ком­па­ні­ях. Є сту­пінь МВА. І я мав до­свід ро­бо­ти в дер­жав­ній стру­кту­рі на ди­пло­ма­ти­чній слу­жбі — пра­цю­вав у ге­не­раль­но­му кон­суль­стві Укра­ї­ни в Шан­хаї (Ки­тай). Ба­чив, якою ефе­ктив­ною Дер­жа­ва мо­же і має бу­ти: ко­ли ти мо­жеш при­йти в дер­жав­ну уста­но­ву, отри­ма­ти за 15 хви­лин по­слу­гу, при цьо­му Дер­жа­ва не ди­ви­ться на те­бе як «на­гля­дач» і не ду­має як здер­ти по­біль­ше «по­да­тків»... Одним сло­вом оце по­єд­на­н­ня уні­каль­но­го до­сві­ду і ба­че­н­ня як пра­цює на­ша дер­жа­ва зсе­ре­ди­ни: без ілю­зій, що­до то­го як важ­ко, чи лег­ко ро­бля­ться якісь змі­ни, як на ме­не, тре­ба бу­ло за­сто­су­ва­ти на пра­кти­ці. Бо якщо ти ма­єш та­ке в сво­їй го­ло­ві, і ні­чо­го не ро­биш, то ти теж є без­від­по­від­аль­ним... Че­сно зі­зна­юсь, я не вва­жаю се­бе по­лі­ти­ком. Я мав до­свід по­лі­ти­чної ді­яль­но­сті в обла­сній ра­ді до то­го як пі­шов у пар­ла­мент, і ме­ні бу­ло гид­ко від ку­лу­ар­них пе­ре­го­во­рів, до­мов­ле­но­стей, які там ма­ли мі­сце... Але я ро­зу­мію, якщо які­сно не змі­ню­ва­ти склад ВРУ, то ми не до­ся­гне­мо змін яких ми хо­че­мо. То­му ро­бо­ту в пар­ла­мен- ті для се­бе я спри­ймаю як пев­ний ви­клик: від­да­ти борг кра­ї­ні, в якій я народився, яка ме­не ви­хо­ва­ла і да­ла ті мо­жли­во­сті, які в ме­не бу­ли для ро­бо­ти й осві­ти. Ви­клю­чно з ці­єї по­зи­ції я спри­ймав і спри­ймаю рі­ше­н­ня ста­ти на­ро­дним де­пу­та­том, яке на­справ­ді бу­ло для ме­не ду­же важ­ким. І ме­ні при­кро, ко­ли хтось спри­ймає це як жа­гу вла­ди, чи по­рів­нює з по­пе­ре­днім Пре­зи­ден­том і йо­го сім’єю. Я ду­же спо­ді­ва­юсь, що ко­ли за­кін­чи­ться моя пар­ла­мен­тсь- ка ро­бо­та, то кра­ї­на по­ба­чить при­клад про­ти­ле­жний то­му, який ми ма­ли. І мо­жли­во, ко­мусь із ді­тей на­сту­пних пре­зи­ден­тів, які ма­ти­муть си­ли, хист і ба­жа­н­ня по­пра­цю­ва­ти на дер­жа­ву, бу­де лег­ше ні ж ме­ні».

Тож яку про­бле­му йшов ви­рі­шу­ва­ти Оле­ксій По­ро­шен­ко в пар­ла­мент, як він оці­нює ре­фор­ми уря­ду та чи під­три­мує Пре­зи­ден­та в ба­жан­ні тер­мі­но­во­ї­при­ва­ти­за­ції ре­шти дер­жав­но­го май­на — читайте в на­сту­пно­му но­ме­рі «Дня».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.