«Ви­хо­ву­ва­ти­ме­мо гля­да­ча»

Львів­ська вла­да на­да­ла дру­гий шанс кі­но­те­а­тру «Со­кіл»

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ПАЛЬЧИКОВ, Львів

Львів­ський кі­но­те­атр «Со­кіл», як і біль­шість мі­сце­вих кі­но­те­а­трів, три­ва­лий час за­не­па­дав. Однак 18 гру­дня 2014 р. мі­ська ра­да ре­ор­га­ні­зу­ва­ла йо­го у «Львів­ський кі­но­центр» зі збе­ре­же­н­ням фун­кціо­наль­но­го при­зна­че­н­ня, чим на­да­ла за­кла­ду дру­ге ди­ха­н­ня. Від­так на це з бю­дже­ту роз­ви­тку бу­ло ви­ді­ле­но 200 ти­сяч гри­вень й про­ве­де­но кон­курс на по­са­ду ди­ре­кто­ра кі­но­цен­тру. Ним став гро­мад­ський акти­віст Ан­дрій По­род­ко.

Не че­ка­ю­чи ко­штів, він ра­зом з одно­дум­ця­ми вла­сно­руч взя­ли­ся за ре­монт та при­би­ра­н­ня кі­но­те­а­тру: сті­ни за­ши­ли ОСП, по­фар­бу­ва­ли сте­лю, по­кла­ли у кі­но­за­лі ков­ро­лін, за­мі­ни­ли ча­сти­ну ві­кон, при­дба­ли но­ве обла­дна­н­ня для кі­но­по­ка­зів то­що. Одним із під­роз­ді­лів Кі­но­цен­тру ста­не кі­но­ко­мі­сія, яка здій­сню­ва­ти­ме ро­бо­ту з ор­га­ні­за­ції, ін­спі­ра­ції, про­мо­ції кі­но­з­йо­мок у Льво­ві то­що. Та­кож пла­ну­є­ться ство­ре­н­ня кі­но­шко­ли.

На від­кри­т­тя при­йшло кіль­ка со­тень лю­дей. Їх зу­стрів ви­ступ гур­ту К402 та укра­їн­ські ко­ро­тко­ме­траж­ки. Та­кож пре­зен­ту­ва­ти ко­ро­тке кі­но, зня­те у Льво­ві — « Пер­ша спів­бе­сі­да».

«День» за­пи­тав но­во­го ди­ре­кто­ра Кі­но­цен­тру Ан­дрія ПОРОДКА про осві­тню фун­кцію но­во­го про­е­кту, пла­ни та на­ві­що вза­га­лі львів’янам та­ка ін­сти­ту­ція.

— Ми бу­кваль­но виживали. Ні­хто нам не до­по­ма­гав на­віть то­ді, ко­ли щось ла­ма­ло­ся. Все са­мі. Фор­ма вла­сно­сті не до­зво­ля­ла нас фі­нан­су­ва­ти хоч ки­мось. Але зав­дя­ки ко­ле­кти­ву кі­но­те­а­тру львів’яни ма­ти­муть кі­но­центр. Він пра­цю­вав тут упро­довж ба­га­тьох ро­ків, і зре­штою це ста­ло їхнім жи­т­тям, з яким не­мо­жли­во по­про­ща­ти­ся. Ке­рів­ни­цтво кі­но­цен­тру уні­каль­не тим, що тут по­єд­ну­є­ться ста­рий ко­ле­ктив із но­вим. А мі­ськра­да да­ла нам кре­дит до­ві­ри — мов­ляв, пра­цюй­те.

За­раз Кі­но­центр більш ком­фор­тно ви­гля­дає все­ре­ди­ні. Все, що ре­а­ні­му­ва­ло­ся, — за ко­шти са­мо­го ко­ле­кти­ву. В ньо­му всі — ен­ту­зі­а­сти, які ро­зу­мі­ють, що тут ба­га­то не за­ро­биш. Але це де­що біль­ше, ніж про­сто ро­бо­та — наш спо­сіб жи­т­тя і дру­гий дім.

— Чо­му Кі­но­центр по­трі­бен львів’янам?

— В ау­ди­то­рії є за­пит на та­ке кі­но, а в нас є про­по­зи­ція. У Льво­ві ба­га­то лю­дей, які лю­блять ста­ру кла­си­ку на плів­ці, су­ча­сний арт-ха­ус то­що. На­при­клад, учо­ра на остан­ній се­анс о 21:00 бу­ло 20 лю­дей. Я вва­жаю, що на да­но­му ета­пі — це ба­га­то. Го­ро­дя­ни при­їжджа­ють із рі­зних ку­то­чків Льво­ва. Це до­бре — так має бу­ти. А чо­му ми по­стій­но ма­є­мо гу­ля­ти в цен­трі? Всі го­во­рять про де­цен­тра­лі­за­цію за­хо­дів, але все від­бу­ва­є­ться в цен­трі. Мі­кро­ра­йо­ну по­трі­бен свій центр. Кі­но­центр — як при­клад йо­го про­мо- ції. В нас цьо­го ти­жня бу­де «Вла­ди­ка Ан­дрей», «На­ша На­дія». IMAX та­ке не ві­зьме, бо йо­му не ці­ка­во, а нам — нав­па­ки. Ми бу­де­мо ви­хо­ву­ва­ти гля­да­ча й ро­би­ти­ме­мо це які­сни­ми філь­ма­ми, які б роз­ви­ва­ли ми­сле­н­ня. — Що ще у пла­нах? — Ми за­раз чи­сти­мо озе­ро, зро­би­ли бук­кро­синг, нам по­да­ру­ва­ли ла­во­чки, хо­че­мо про­тя­гну­ти WI-FI на весь парк. Влі­тку тут ма­ють бу­ти за­ба­ви для ді­тей, а ма­ми, по­гу­ляв­ши з ді­тьми, змо­жуть пі­ти в кі­но. Пла­ну­є­мо ро­би­ти фе­сти­ва­лі, но­чі кі­но, зу­стрі­чі з ві­до­ми­ми ре­жи­се­ра­ми й сце­на­ри­ста­ми. Ми бу­де­мо пра­цю­ва­ти зі шко­ла­ми та ін­ши­ми за­кла­да­ми. Це біль­ше, ніж кі­но­те­атр, і «кі­но­центр» — якраз хо­ро­ша на­зва для цьо­го. На­ше га­сло: «Тут жи­ве кі­но». Цей кі­но­те­атр ба­га­то на­стра­ждав­ся. Адже завжди бу­ли якісь су­до­ві спра­ви, по­стій­но ве­ли­ся бої із за­бу­дов­ни­ка­ми. То­му я ду­маю, як­би не лю­ди, які лю­блять цю бу­дів­лю, тут би дав­но сто­я­ло щось ін­ше.

— Ви ба­чи­те йо­го як са­мо­осві­тню пла­тфор­му?

— Ми мо­же­мо там ма­ти рі­зні куль­тур­ні клу­би, гур­тки. Ось, на­при­клад, по­глянь­те — зі­брав­ся ан­глій­ський клуб, си­дять, бе­сі­ду­ють. Ми від­кри­ті для спів­пра­ці з твор­чою ау­ди­то­рі­єю. Хо­че­мо, щоб сю­ди при­хо­ди­ли ду­ма­ти, чи­та­ти, ди­ви­ти­ся, зре­штою — вчи­ти­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.