Як до­ве­сти Пу­ті­на до Га­а­ги?

В ін­терв’ю «Дню» екс­пер­ти роз­по­ві­ли, як зби­ра­ти до­ка­зи, щоб жодний вій­сько­вий зло­чин кра­ї­ни-агре­со­ра не за­ли­шив­ся без­кар­ним

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ган­на ШЕРЕМЕТ, Ми­ко­ла СІРУК, Іван КАПСАМУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Остан­нім ча­сом в укра­їн­сько­му су­спіль­стві актив­но обго­во­рю­є­ться те­ма при­тя­гне­н­ня ро­сій­ських ке­рів­ни­ків до Га­азь­ко­го три­бу­на­лу че­рез ане­ксію Кри­му та агре­сію на схо­ді Укра­ї­ни. Чер­го­вим по­штов­хом до цьо­го став до­ку­мен­таль­ний фільм «Крым. Путь на Ро­ди­ну», в яко­му пре­зи­дент Ро­сії Во­ло­ди­мир Пу­тін зі­знав­ся, що ке­ру­вав опе­ра­ці­єю із не­за­кон­но­го за­гар­ба­н­ня пів­остро­ва. Щоб роз­ста­ви­ти акцен­ти в цій те­мі, як і що має ро­би­ти укра­їн­ська вла­да, щоб при­тя­гну­ти до від­по­від­аль­но­сті в Гаазькому су­ді ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та та ін­ших крем­лів­ських ви­со­ко­по­са­дов­ців за між­на­ро­дні зло­чи­ни в Укра­ї­ні, «День» за­про­сив до ре­да­кції ві­до­мо­го юри­ста-між­на­ро­дни­ка, суд­дю Між­на­ро­дно­го кри­мі­наль­но­го три­бу­на­лу з ко­ли­шньої Юго­сла­вії (2002—2005 рр.) Во­ло­ди­ми­ра ВА­СИ­ЛЕН­КА. До роз­мо­ви жур­на­лі­стів «Дня» з ві­до­мим юри­стом-між­на­ро­дни­ком при­єд­нав­ся Єв­ген МАРЧУК (обі­ймав по­са­ди го­ло­ви СБУ, прем’єр-мі­ні­стра, се­кре­та­ря РНБО та мі­ні­стра обо­ро­ни), ко­трий по­ста­вив ду­же ба­га­то ці­ка­вих та акту­аль­них за­пи­тань, чим сут­тє­во по­си­лив на­ше спіл­ку­ва­н­ня.

«ДЛЯ ЕФЕ­КТИВ­НО­ГО ЗА­ХИ­СТУ НА­ЦІО­НАЛЬ­НИХ ІН­ТЕ­РЕ­СІВ УКРА­Ї­НА ПО­ВИН­НА ЧІ­ТКО ВИ­ЗНА­ЧИ­ТИ ПРА­ВО­ВУ ПО­ЗИ­ЦІЮ ЩО­ДО ЗБРОЙ­НОЇ АГРЕ­СІЇ РФ»

Іван КАПСАМУН: — Уже по­над рік три ває ро сійсь ка зброй на агре сія про ти Укра ї ни, ре зуль та - том якої є за хоп ле ні те ри то рії, вбив­ство лю­дей і зни­ще­н­ня ін­фра­стру­кту­ри. Як ви оці­ню­є­те пра­во­ву ви­зна­че­ність на­шої кра­ї­ни в цьо­му кон ф лік ті? На скіль ки гра мот но вла­да фі­ксує, зби­рає і до­ку­мен­тує зло­чи­ни, щоб звер­ну­ти­ся до між­на­ро­дних су­до­вих ін­стан­цій?

Во ло ди мир ВАСИЛЕНКО: — Для ефек тив но го за хис ту на ці о - наль них ін те ре сів Укра ї ни вла да по вин на чіт ко ви зна чи ти пра во ву по­зи­цію Укра­їн­ської дер­жа­ви що­до зброй­ної агре­сії Ро­сій­ської Фе­де ра ції й ді яти від по від но. Що це озна чає? Не об хід но на дер жав но - му рів­ні, на­сам пе­ред на рів­ні най­ви­щих ке­рів­ни­ків, одно­зна­чно за­яви­ти, що Ро­сія вчи­ни­ла акт агре­сії про­ти Укра­ї­ни. У де­яких сво­їх ви­сту­пах Пре­зи­дент Укра­ї­ни та до­сить ча­сто прем’єр-мі­ністр на­зи­ва­ють Ро сійсь ку Фе де ра цію дер жа - вою- агре со ром Але до сі від сут ні на­ле­жним чи­ном оформ­ле­ні й офі­цій но зроб ле ні ни ми від іме ні Укра ї ни від по від ні за яви, ад ре со­ва ні Ро сійсь кій Фе де ра ції як дер - жа­ві-агре­со­ру.

Більш ви­ра­зною, хоч і за­пі­зні­лою, бу­ла по­зи­ція Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ. Йо­го но­ти по­ча­ли одно­зна­чно ква­лі­фі­ку­ва­ти дії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції як акт агре­сії з кві­тня 2014 р., в той час як ро­сій­ська агре­сія про­ти Укра­ї­ни роз­по­ча­ла­ся 20 лю­то­го 2014 р. При­чо­му но­ти МЗС чо­мусь не опу­блі­ко­ва­но.

Вер­хов­на Ра­да ли­ше 27 сі­чня 2015 ро­ку, тоб­то май­же че­рез рік пі­сля то­го, як по­ча­ла­ся агре­сія, ухва­ли­ла за­яву і від­по­від­ну по­ста­но­ву, якою ви­зна­ла Ро­сію дер­жа­вою-агре­со­ром. Зви­чай­но, кра­ще пі­зно ніж ні­ко­ли. Але офі­цій­но дер­жа­ва Укра­ї­на здій­снює не ін­ди­ві­ду­аль­ну са­мо­обо­ро­ну від агре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції від­по­від­но до стат­ті 51 Ста­ту­ту ООН, а Ан­ти­те­ро­ри­сти­чну опе­ра­цію на схо­ді Укра­ї­ни про­ти яки­хось те­ро­ри­стів. Не­ба­жа­н­ня на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми ду­же шко­дить на­ціо­наль­ним ін­те­ре­сам Укра­ї­ни — по­сла­блює по­зи­ції дер­жа­ви в сен­сі пе­ре­ко­на­н­ня сві­то­во­го спів­то­ва­ри­ства і до­ве­де­н­ня то­го фа­кту, що Укра­ї­на ста­ла об’єктом ро­сій­ської агре­сії. А з ін­шо­го бо­ку, це спри­яє по­зи­тив­но­му сприйня­т­тю ро­сій­ської про­па­ган­ди, яка весь час го­во­рить, що в Укра­ї­ні то­чи­ться вну­трі­шній гро­ма­дян­ський кон­флікт, до яко­го Ро­сія зов­сім не при­че­тна.

Від­су­тність по­слі­дов­ної пра­во­вої по­зи­ції у пи­тан­ні про­ти­дії агре­сії не спри­яє мо­бі­лі­за­ції по­тен­ці­а­лу укра­їн­сько­го су­спіль­ства, ви­ко­ри­стан­ню всіх ре­сур­сів дер­жа­ви для від­би­т­тя агре­сії. На­віть у той час, ко­ли Оле­ксандр Тур­чи­нов ви­ко­ну­вав обов’яз­ки пре­зи­ден­та, бу­ло ясно, що про­ти Укра­ї­ни вчи­не­но акт агре­сії. На­то­мість 14 кві­тня 2014 р. він ви­дає указ про по­ча­ток Ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції на схо­ді Укра­ї­ни із за­лу­че­н­ням під­роз­ді­лів Зброй­них сил. Яв­но не­аде­ква­тна ре­а­кція на дії Ро­сії, які вже при­зве­ли до ане­ксії Кри­му і бу­ли спря­мо­ва­ні на про­дов­же­н­ня агре­сії на схо­ді Укра­ї­ни. 25 трав­ня 2014 р. Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни бу­ло обра­но П. По­ро­шен­ка. Як все­на­ро­дно обра­ний гла­ва дер­жа­ви, він був зо­бов’яза­ний пе­ре­ве­сти збройний опір Укра­ї­ни з ре­жи­му ан­ти­те­ро­ри­сти­чної опе­ра­ції в ре­жим від­сі­чі зброй­ній агре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції від­по­від­но до п.п. 1, 17, 20 стат­ті 106 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни та ви­мог стат­ті 4 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про обо­ро­ну Укра­ї­ни». Але цьо­го не бу­ло зро­бле­но, як і не бу­ло ви­зна­че­но пра­во­вий та ін­сти­ту­цій­ний ме­ха­ні­зми лі­кві­да­ції на­слід­ків ро­сій­ської агре­сії.

«НЕ­ОБ­ХІ­ДНО ДО­КУ­МЕН­ТАЛЬ­НО ДО­ВЕ­СТИ, ЩО ДІЇ РО­СІЇ СЛІД КВА­ЛІ­ФІ­КУ­ВА­ТИ ЯК АГРЕ­СІЮ ВІД­ПО­ВІД­НО ДО РЕ­ЗО­ЛЮ­ЦІЇ ГЕ­НЕ­РАЛЬ­НОЇ АСАМ­БЛЕЇ ООН 1974 р.»

Прав­да, тре­ба від­да­ти на­ле­жне ке­рів­ни­цтву дер­жа­ви за ві­днов­ле­н­ня без­пе­ко­во­го се­кто­ру Укра­ї­ни, який

ре­жим Яну­ко­ви­ча пе­ре­тво­рив на ру­ї­ну. Ще до обра­н­ня П. По­ро­шен­ка Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни я пе­ре­дав йо­му че­рез Ва­ле­рія Ча­ло­го роз­ро­бле­ний спіль­но з О. Ма­ли­нов­ським до­ку­мент із про­по­зи­ці­єю ство­ри­ти ме­ха­нізм для від­сі­чі й по­до­ла­н­ня на­слід­ків зброй­ної ро­сій­ської агре­сії. Суть про­по­зи­ції полягає в то­му, що в си­сте­мі ви­ко­нав­чої вла­ди по­трі­бно за­про­ва­ди­ти по­са­ду уря­до­во­го упов­но­ва­же­но­го, який би си­стем­но за­ймав­ся на­слід­ка­ми ро­сій­ської агре­сії на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Укра­їн­ській пра­кти­ці ві­до­мий ін­сти­тут упов­но­ва­же­них, від­по­від­аль­них за ви­рі­ше­н­ня пев­них пи­тань. Ска­жі­мо, сво­го ча­су ін­сти­тут упов­но­ва­же­но­го уря­ду Укра­ї­ни бу­ло ство­ре­но для то­го, щоб ком­пле­ксно ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня всту­пу Укра­ї­ни до Сві­то­вої ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі. Так са­мо по­трі­бно ді­я­ти і сьо­го­дні. Кін­це­вою і го­лов­ною ме­тою ро­бо­ти уря­до­во­го упов­но­ва­же­но­го має бу­ти роз­роб­ка кон­со­лі­до­ва­ної пре­тен­зії Укра­ї­ни до Ро­сії як дер­жа­ви-агре­со­ра.

Яким чи­ном? На­сам­пе­ред не­об­хі­дно зі­бра­ти фа­кти, що свід­чать про агре­сію Ро­сії й, зокре­ма, по­ка­за­ти, що і в Кри­му, і на схо­ді Укра­ї­ни ді­я­ли і ді­ють спец­слу­жби РФ, роз­ві­ду­валь­но-ди­вер­сій­ні гру­пи ГРУ Ген­шта­бу Зброй­них сил Ро­сії та ре­гу­ляр­ні ро­сій­ські зброй­ні фор­му­ва­н­ня, а те­ро­ри­сти кон­тро­лю­ю­ться, озбро­ю­ю­ться і фі­нан­су­ю­ться Ро­сій­ською Фе­де ра­ці­єю, тоб­то ви­сту­па­ють як ір­ре­гу­ляр­ні під­роз­ді­ли її Зброй­них сил. От­же, не­об­хі­дно до­ку­мен­таль­но до­ве­сти, що дії Ро­сії слід ква­лі­фі­ку­ва­ти як агре­сію від­по­від­но до ре­зо­лю­ції ГА ООН 1974 р. «Про ви­зна­че­н­ня агре­сії».

На­то­мість офі­цій­ні чин­ни­ки і укра­їн­ські ЗМІ про­дов­жу­ють го­во­ри­ти про АТО, що здій­сню­є­ться про­ти яки­хось те­ро­ри­сти­чних угру­пу­вань, у край­ньо­му ра­зі про­ти ро­сій­ських на­йман­ців. Та­кий під­хід пра­цює на ро­сій­ську про­па­ган­ду, яка на­ма­га­є­ться до­ве­сти всьо­му сві­ту, що в Укра­ї­ні вну­трі­шній кон­флікт, що тут ді­ють якісь «опол­чен­ці», яких хо­че зни­щи­ти «ки­їв­ська хун­та». Тоб­то аб­со­лю­тно спо­тво­ре­на кар­ти­на. От я, на­при­клад, дня­ми був на ра­діо «Ера», ку­ди по­дзво­ни­ла жін­ка і за­пи­та­ла: чо­му на­ші Зброй­ні си­ли во­ю­ють із вла­сним на­ро­дом?

«У КРИ­МІ­НАЛЬ­НО­МУ КО­ДЕ­КСІ УКРА­Ї­НИ Є НОР­МИ, ЯКІ МО­ЖНА ВИ­КО­РИ­СТА­ТИ ДЛЯ ПРИ­ТЯ­ГНЕ­Н­НЯ ДО ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НО­СТІ ЗА ВЧИ­НЕ­Н­НЯ ЗЛО­ЧИ­НІВ...»

Єв­ген МАРЧУК: — Ана­ло­гі­чно в ук ра їнсь ко му сус піль ст ві є ви - крив ле ним або ду же спро ще ним уяв­ле­н­ня про те, що якщо по­да­ти по зов до Га азь ко го три бу на лу, то він не­гай­но все по­ки­не і по­чне роз­слі ду ва ти зло чи ни Яну ко ви ча чи Пу­ті­на. У зв’яз­ку з цим за­пи­та­н­ня: чи є якісь ускла­дне­н­ня з то­чки зо­ру то­то­жно­сті укра­їн­сько­го пра­ва і між­на­ро­дно-пра­во­вих фор­мул, які ви ко рис то ву ють ся Між на род ним кри мі наль ним су дом? Чи зо - бов’ яза на Укра ї на, по да ю чи по - зов, спо­ча­тку про­во­ди­ти від­по­від­ну про це ду ру че рез свою кри мі - наль­но-су­до­ву си­сте­му? Чи під­па­дає зброй на агре сія під юрис дик - цію МКС, чи по год же на її іден ти - фі­ка­ція оста­то­чно?

В.В.: — Зві­сно, це спро­ще­не уяв­ле­н­ня. У ра­зі ви­зна­н­ня Укра­ї­ною юрис­ди­кції МКС від­по­від­но до п. 3 стат­ті 12 Римсь ко­го ста­ту­ту і на­дан­ню про­ку­ро­ру су­ду не­об­хід - них ма­те­рі­а­лів і до­ка­зів, він здій­снює вла­сне роз­слі­ду­ва­н­ня й ли­ше пі­сля цьо­го ро­бить ви­сно­вок, чи є під­ста­ви для при­тя­гне­н­ня до су­до­вої від­по­від­аль­но­сті тих чи ін­ших осіб. Слід та­кож ма­ти на ува­зі, що від­по­від­но до по­ло­же­н­ня Рим­сько­го ста­ту­ту і пра­кти­ки йо­го за­сто­су­ва­н­ня МКС роз­гля­да­ти­ме спра­ву що­до зло­чи­нів, ско­є­них ли­ше по­са­до­ви­ми осо­ба­ми ви­що­го рів­ня. Що­до осіб се­ре­дньо­го та ниж­чо­го рів­ня, то їх не­об­хі­дно при­тя­га­ти до від­по­від­аль­но­сті на на­ціо­наль­но­му рів­ні. Ви­ня­тки з цьо­го пра­ви­ла мо­жуть ма­ти мі­сце у ра­зі, ко­ли дер­жа­ва не ба­жає або не­спро­мо­жна при­тя­га­ти вин­них до від­по­від­аль­но­сті. Пов­но­го збі­гу між укра­їн­ським за­ко­но­дав­ством і фор­му­ла­ми, ви­ко - ри­сто­ву­ва­ни­ми МКС, по­ки що не­має. Але, в прин­ци­пі, в Кри­мі­наль­но­му ко­де­ксі Укра­ї­ни є нор­ми, які мо­жна ви­ко­ри­ста­ти для при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті за ско­є­н­ня зло­чи­нів про­ти лю­дя­но­сті та во­єн­ні зло­чи­ни.

Що­до юрис­ди­кції МКС сто­сов­но зброй­ної агре­сії, то по­ло­же­н­ня Рим­сько­го ста­ту­ту, які сто­су­ю­ться агре­сії, на­бу­дуть чин­но­сті ли­ше пі­сля 1 січ ня 2017 ро ку. І ли ше за умо ви, як що 30 дер жав- сто рін Римсь ко го ста ту ту ра ти фі ку ють по­прав­ки, зро­бле­ні 2010 ро­ку. І ще одна умо­ва — якщо дві тре­ти­ни із 123 дер жав- учас ниць уста нов чої кон­фе­рен­ції ви­слов­ля­ться «за».

Є. М.: — На ва шу дум ку, ук ра - їнсь ка сто ро на знає, як по тріб но зби ра ти до ка зи, щоб ви три ма ти про­ти­дію за­хи­сту, осо­бли­во в апе­ля­цій­ній ін­стан­ції ?

В.В.: — Усі фа­кти ма­ють ре­тель­но зби­ра­ти­ся і на­ле­жним чи­ном оформ­лю­ва­ти­ся — во­ни по­вин­ні пе­ре­кон­ли­во свід­чи­ти, що са­ме Ро­сія здій­снює агре­сію про­ти Укра­ї­ни. Цих фа­ктів хоч гре­блю га­ти, але їх по­трі­бно гра­мо­тно офор­ми­ти. Де­мон­стра­ції па­спор­тів з три­бу­ни яв­но не до­сить, по­трі­бна про­то­коль­на фі­кса­ція. От, на­при­клад, бу­ли по­ві­дом­ле­н­ня СБУ про за­хо­пле­н­ня де­сан­тни­ків ЗС Ро­сії або спе­цпі­дроз­ді­лів ГРУ. У та­ких ви­пад­ках ма­ють бу­ти оформ­ле­ні про­то­ко­ли їхніх до­пи­тів. По­трі­бно та­кож юри­ди­чно фі­ксу­ва­ти свід­че­н­ня оче­вид­ців. Ана­ло­гі­чно ма­ють бу­ти за­про­то­ко­льо­ва­ні всі ви­пад­ки, які свід­чать про ви­ко­ри­ста­н­ня ро­сій­ської вій­сько­вої те­хні­ки, за­фі­ксо­ва­ні її іден­ти­фі­ка­цій­ні но­ме­ри.

Якщо укра­їн­ська ар­мія бе­ре в по­лон ро­сій­ських ка­дро­вих вій­сько­вих чи ро­сій­ських на­йман­ців, то во­ни як вій­сько­во­по­ло­не­ні ма­ють утри­му­ва­ти­ся в мі­сцях ін­тер­ну­ва­н­ня від­по­від­но до між­на­ро­дних кон­вен­цій. Во­ни ма­ють ста­тус вій­сько­во­по­ло­не­но­го, і цей ста­тус їх охо­ро­няє. Їх не мо­жна під­да­ва­ти тор­ту­рам, при­му­шу­ва­ти до ро­біт чи ви­став­ля­ти на глум на­тов­пу. Якщо ж про­ти вій­сько­во­по­ло­не­но­го, який по­тра­пив у по­лон і пе­ре­бу­ває під юрис­ди­кці­єю укра­їн­ської вла­ди, є до­ка­зи про ско­є­н­ня ним во­єн­них зло­чи­нів чи зло­чи­нів про­ти лю­дя­но­сті, йо­го по­трі­бно су­ди­ти. У Кри­мі­наль­но­му ко­де­ксі Укра­ї­ни це не так де­таль­но роз­пи­са­но, як у Рим­сько­му ста­ту­ті, але є нор­ми, які до­зво­ля­ють су­ди­ти за по­ді­бні зло­чи­ни. Від­по­від­ні су­до­ві ви­ро­ки та­кож є еле­мен­том до­ка­зо­вої ба­зи та ци­ві­лі­зо­ва­ною по­ве­дін­кою нор - маль­ної дер­жа­ви, яка за­хи­ща­є­ться.

«КОН­СО­ЛІ­ДО­ВА­НА ПРЕ­ТЕН­ЗІЯ Є НЕ­ОБ­ХІ­ДНИМ КРО­КОМ ДЛЯ ТО­ГО, ЩОБ УКРА­Ї­НА МО­ГЛА В МАЙ­БУ­ТНЬО­МУ ЕФЕ­КТИВ­НО ЗА­ХИ­ЩА­ТИ СВОЇ ІН­ТЕ­РЕ­СИ»

Є.М.: — Але це має сто­су­ва­ти­ся й на ших війсь ко вих, і ци віль - них лю дей, тоб то ком ба тан тів і не ком ба тан тів, які ма ють різ ні ста­ту­си?

В.В.: — Аб­со­лю­тно пра­виль­но. Річ у тім, що ко­ли ми го­во­ри­мо про Же­нев­ські кон­вен­ції що­до за­хи­сту жертв вій­ни 1949 ро­ку, то їх скла - да ють чо ти ри кон вен ції: I — про по­лі­пше­н­ня до­лі по­ра­не­них і хво­рих у ді­ю­чих ар­мі­ях; II — про по­лі­пше­н­ня до­лі по­ра­не­них, хво­рих і осіб, по тер пі лих ко ра бель ну ава - рію, зі скла­ду озбро­є­них сил на мо­рі; III — про по­во­дже­н­ня з вій­сько­во по ло не ни ми; IV — про за хист ци віль но го на се лен ня під час вій­ни. Ко ли від бу ва єть ся зброй ний кон ф лікт, то осо бо вий склад Зброй них сил по ді ля єть ся на дві ка те го рії: ком ба тан ти ( війсь ко ві, які бе руть без по се ред ню участь у зброй но му кон ф лік ті зі збро­єю в ру­ках), не­ком­ба­тан­ти (лі­ка­рі, мед­сес т ри, війсь ко ві ко рес пон ден ти, пред с тав ни ки війсь ко вої юс ти - ції...). Про­ти не­ком­ба­тан­тів, осо­бли во тих, хто опі ку єть ся по ра не - ни­ми, як і про­ти ци­віль­но­го на­се­лен ня, не мож на за сто со ву ва ти зброю. Але, на від­мі­ну від ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня, пред­став­ни­ки цих двох ка­те­го­рій ма­ють ста­тус військовополонених, якщо во­ни по­тра­пи­ли до рук во­ро­га.

У зв’ яз ку з цим вар то зга да ти про спра ву На дії Сав чен ко. Укра - їн­ська сто­ро­на по­вин­на бу­ла на­по­ля­га­ти на то­му, що На­дія Сав­чен­ко як вій­сько­ва має утри­му­ва­ти­ся як вій­сько­во­по­ло­не­на. Якщо в Ро­сії є до­ка­зи її ви­ну­ва­то­сті в зло­чи­нах, то ді ка рай те. Але ж до ка зів не­має, і Сав­чен­ко сва­віль­но утри­му­є­ться у в’язни­ці, що є по­ру­ше­н­ням ІІІ Же­нев­ської кон­вен­ції 1949 ро ку. Цей ви па док є свід чен ням ско­є­н­ня во­єн­но­го зло­чи­ну ро­сій­ськи­ми пра­во­охо­рон­ця­ми.

По­вер­та­ю­чись до пи­та­н­ня кон - со лі до ва ної пре тен зії, не об хід но та кож за зна чи ти, які нор ми між - на род но го пра ва бу ло по ру ше но Ро сі­єю при ско єн ні ак ту агре сії. Са­ме по­ру­ше­н­ня та­ких норм тя­гне за со­бою між­на­ро­дно-пра­во­ву від - по­від­аль­ність Ро­сії.

А це озна­чає, що дер­жа­ва-агре­сор по вин на, по- пер ше, при пи ни - ти зброй ну агре сію; по- дру ге, по - вер ну ти всі за гар ба ні те ри то рії, від­шко­ду­ва­ти всю за­по­ді­я­ну шко­ду й по ка ра ти вин них у зло чи ні про ти ми ру, во єн них зло чи нів і зло­чи­нів про­ти лю­дя­но­сті.

У ЗМІ по ві дом ля ло ся, що Мі - ні­стер­ство юсти­ції під­ра­ху­ва­ло су­му зби­тків, які бу­ло зав­да­но ане­ксію Кри­му. Але має йти­ся та­кож і про ко ло саль ні збит ки на схо ді Укра ї ни, де ро сійсь кі Зброй ні си - ли та під­кон­троль­ні їм ір­ре­гу­ляр­ні під­роз­ді­ли на­йман­ців нав­ми­сне руй ну ють інф ра струк ту ру та об’ єк ти жит тє за без пе чен ня. Між ін­шим, пі­сля на­па­ду гі­тле­рів­ської Ні меч чи ни на Ра дянсь кий Со юз 1941 ро ку бу ло ство ре но Над зви - чай ну дер жав ну ко мі сію зі вста - нов лен ня за вда них ні мець кою агре­сі­єю зби­тків, на їхній під­ста­ві роз­ра­хо­ву­ва­ли­ся ре­па­ра­ції, які пі­сля за вер шен ня Дру гої сві то вої вій ни Ні меч чи на ви пла чу ва ла СРСР.

От­же, ре­тель­не до­ку­мен­ту­ва­н­ня всіх збит ків, спри чи не них ро - сійсь кою агре сі­єю Укра ї ні, вкрай не­об­хі­дне. Я вва­жаю, що Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни має ухва­ли­ти спе ці­аль­ний за­кон про кри­те­рії та ме­то­ди ку ви зна чен ня за вда них ро - сійсь кою агре сі­єю збит ків, яким ма­ють ке­ру­ва­ти­ся ті, ко­му до­ру­че­но їхній під­ра­ху­нок. Ска­жі­мо, тре­ба пе­ред­ба­чи­ти під­ра­ху­нок не ли - ше пря­мих зби­тків, а й тих втрат, які йдуть на дер жав ну до по мо гу со­тням ти­сяч бі­жен ців.

Звіс но, тре ба іден ти фі ку ва ти осіб, які ско­ї­ли во­єн­ні зло­чи­ни та зло­чи­ни про­ти лю­дя­но­сті на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, й ви­ма­га­ти їхньо­го по­ка­ра­н­ня. Це теж один із еле­мен­тів, які ма­ють скла­да­ти кон­со­лі­до­ва­ну пре­тен­зію Укра­ї­ни як дер­жа­ви, що по тер пі ла і да лі по тер пає від агре сії, до дер жа ви-агре со ра. До ре­чі, у Вер­хов­ній Ра­ді Укра­ї­ни за ре єс т ро ва но по ста но ву і за яву « Про від січ Зброй ній агре сії Ро - сій­ської Фе­де­ра­ції та по­до­ла­н­ня її на­слід­ків». У цих до­ку­мен­тах у за­галь них ри сах фік су єть ся пе ре біг ро­сій­ської агре­сії та про­по­ну­ю­ться ал го рит ми дій, які ук ра їнсь кій вла­ді не­об­хі­дно вжи­ти для пра­во­во го за хис ту ін те ре сів Укра ї ни. Спо ді ва ю ся, що не вдов зі їх бу де ухва­ле­но.

Кон со лі до ва на пре тен зія має бу ти офі цій но пред’ яв ле на шля - хом фор­маль­ної но­ти МЗС Укра­ї­ни з ви­мо­гою ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня ди­пло­ма­ти­чним шля­хом на дво­сто­рон­ньо му рів ні. Це — ци ві лі зо ва ний хід, і офор м лен ня та кої пра во вої пре­тен­зії та пред’яв­ле­н­ня її Ро­сії є не об хід ним кро ком для то го, щоб Укра ї на мог ла в май бут ньо му ефе­ктив­но за­хи­ща­ти свої ін­те­ре­си.

«РО­СІЯ ВІД­МО­ВИ­ТЬСЯ ЗА­ДО­ВОЛЬ­НИ­ТИ ПРЕ­ТЕН­ЗІЇ, АЛЕ ГІ­ТЛЕР СВО­ГО ЧА­СУ ТЕЖ СПО­ДІ­ВАВ­СЯ, ЩО ВИ­ГРАЄ ВІЙ­НУ, А ДЕ ЗГО­ДОМ ОПИ­НИВ­СЯ...»

Є.М.: Чи пра­виль­но бу­де, якщо, на­при­клад, ми по­да­ли пре­тен­зію, а Ро сія ка же: « А ми ні чо го не ро - би­ти­ме­мо, ми з ва­ми не во­ю­є­мо, у вас своє АТО»?

В.В.: Але фа­кти є фа­кти. Є ду­же ефе­ктив­ний ме­тод, що за­сто­со­ву­ють у між­на­ро­дній пра­кти­ці. Ко­жна дер­жа­ва-член ООН, якщо вва­жає за по­трі­бне по­ши­ри­ти в рам­ках ООН якийсь до­ку­мент, де ви­зна­че­но по­зи­цію дер­жа­ви з то­го чи ін­шо­го пи­та­н­ня, мо­же по­ши­ри­ти цей до­ку­мент як до­ку­мент ООН. Від­так кон­со­лі­до­ва­ну пре­тен­зію має бу­ти по­ши­ре­но як до­ку­мент ООН. Це

пра­во Укра­ї­ни, у яко­му їй не мо­жна від­мо­ви­ти. То­ді всі дер­жа­ви-чле­ни ООН одер­жу­ють цю пре­тен­зію, від­по­від­но сві­то­ві ЗМІ ма­ють до неї до­ступ, із нею зна­йо­ми­ться сві­то­ва гро­мад­ськість. Зви­чай­но, Ро­сія від­мо­ви­ться за­до­воль­ни­ти пре­тен­зії, але Гі­тлер сво­го ча­су теж спо­ді­вав­ся, що ви­грає вій­ну, а де зго­дом опи­нив­ся він та йо­го по­плі­чни­ки... Тоб­то ми не по­вин­ні жи­ти сьо­го­дні­шнім днем, чи по­за­вчо­ра­шнім днем. Тре­ба ди­ви­тись у май­бу­тнє з опти­мі­змом і бу­ду­ва­ти свою по­зи­цію та­ким чи­ном, щоб по­ка­за­ти, що Укра­ї­на — це дер­жа­ва, що во­на знає, в якій си­ту­а­ції зна­хо­ди­ться, знає, що ро­би­ти, і спро­мо­жна до­ве­сти, що Пу­тін­ська Ро­сія — це дер­жа­ва-агре­сор.

Ган­на ШЕРЕМЕТ: А цю кон­со­лі­до­ва­ну пре­тен­зію ко­ли тре­ба по­да­ва­ти, сьо­го­дні чи ко­ли все за­кін­чи­ться?

В.В.: По­ки три­ває агре­сія, весь час тре­ба над­си­ла­ти Ро­сії від­по­від­ні но ти і кон к рет ні пре тен зії. І збіль­шу­ва­ти стос до­ка­зів, які гра­мо­тно за­до­ку­мен­то­ва­но. Са­ме для цьо го по тріб но управ лін ня уря до - во­го упов­но­ва­же­но­го, який би ко­ор­ди­ну­вав ді­яль­ність усіх ор­га­нів ви ко нав чої вла ди: і СБУ, і МЮ, і МЗС, і МО та ін­ших ор­га­нів дер­жа­ви. Але по тріб но, щоб бу ли і де - таль­ні ме­то­ди­ки.

Є. М.: Чи вар то бу ло б зі бра ти тих, хто ці до­ка­зи зби­рає, і ска­за­ти: «Май­те на ува­зі, що за­хист бу­де агре сив ним, умі лим, то му всі до­ка­зи має бу­ти до­бре за­до­ку­мен­то­ва­но»?

В.В.: Це ду­же мас­шта­бна і си­стем­на ро­бо­та, і її тре­ба ро­би­ти по­стій но, а особ ли во — по га ря чих слі­дах. А для цьо­го має бу­ти ство­ре но від по від ну нор ма тив ну ба зу. Це все ре аль но. І це від по ві даль - ність ви що го ке рів ниц т ва дер жа - ви, яке му сить се рйоз но до цьо го ста­ви­ти­ся.

Є.М.: Ма­буть, ко­мусь зна­ю­чо­му тре ба зі бра ти екс пер т них лю дей, які при вла ді чи не при вла ді, за - про си ти іно зем них спе ці а ліс тів і по­про­си­ти до­по­мог­ти.

В. В.: У нас в Укра ї ні ви ста чає нор маль них ро зум них лю дей, ук - ра­їн­ців.

Є.М.: Гру­зи­нів нам на все не ви­ста­чить.

В. В.: Так, у гру зи нів не ви ста - чить людсь ко го по тен ці а лу, щоб зро­би­ти ро­бо­ту за укра­їн­ців. Укра­їн­ці ма­ють са­мі ви­ко­на­ти ту ро­бо­ту, яку не об хід но зро би ти для то­го, щоб під го ту ва ти та ку кон со лі­до ва ну пре тен зію. Іно зем них фа - хів ців мож на за про си ти хі ба для то го, щоб не ви ни ка ло сум ні вів у об’єктив­но­сті та до­сто­вір­но­сті пре­тен­зії.

Ва лен тин ТОРБА: Чи не іс нує за­гро­зи, що, як це не зву­чить па­ра-

6

до­ксаль­но, Ро­сія нас ви­пе­ре­дить і по­дасть пре­тен­зії про­ти нас?

В. В.: Це хо­ро­ше пи­та­н­ня. Вже дав­но бу­ло по­ві­дом­ле­н­ня, що Мо­сков­ський Чер­во­ний Хрест ( МЧХ) по­чав зби­ра­ти ін­фор­ма­цію про зло­чи­ни, які ні­би­то ско­ї­ли Укра­їн­ські зброй­ні си­ли на сво­їй вла­сній те­ри­то­рії. По­над те, мов­ляв, МЧХ зби­ра­є­ться звер­ну­ти­ся до Між­на­ро­дно­го кри­мі­наль­но­го су­ду з тим, щоб при­тяг­ти до від­по­від­аль­но­сті укра­їн­ців за ско­є­н­ня зло­чи­нів. Це аб­со­лю­тна пі­ар-те­хно­ло­гія і гра на ви­пе­ре­дже­н­ня.

Є.М.: До­свід­че­на ко­ман­да грає на ви­пе­ре­дже­н­ня, а не до­га­няє.

В. В.: Річ у тім, що Мі­жна­ро­дний кри­мі­наль­ний три­бу­нал не прийме від Мо­сков­сько­го Чер­во­но­го хре­ста по­зо­ву, бо йо­го має по­да­ва­ти дер­жа­ва, тоб­то РФ. Щоб це ро­би­ти, Ро­сія має ви­зна­ти юрис­ди­кцію Між­на­ро­дно­го кри­мі­наль­но­го три­бу­на­лу. А во­на цьо­го ні­ко­ли не зро­бить. Але та­кий крок зро­бить Укра­ї­на. Адже 4 лю­то­го цьо­го ро­ку Вер­хов­на Ра­да ухва­ли­ла по­ста­но­ву про ви­зна­н­ня Укра­ї­ною юрис­ди­кції Між­на­ро­дно­го кри­мі­наль­но­го су­ду (МКС) що­до ско­є­н­ня зло­чи­нів про­ти лю­дя­но­сті та во­єн­них зло­чи­нів ви­щи­ми по­са­до­ви­ми осо­ба­ми Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції та ке­рів­ни­ка­ми те­ро­ри­сти­чних ор­га­ні­за­цій так зва­них ДНР і ЛНР, які при­зве­ли до осо­бли­во тяж­ких на­слід­ків та ма­со­во­го вбив­ства укра­їн­ських гро­ма­дян.

Пе­вен, що у ви­пад­ку одер­жа­н­ня які­сних ма­те­рі­а­лів і до­ку­мен­тів від Укра­ї­ни про­ку­рор су­ду по­чне роз­слі­ду­ва­н­ня си­ту­а­ції.

Є. М.: — Це ра­зо­вий акт Вер­хов­ної Ра­ди про ви­зна­н­ня юрис­ди­кції МКС?

В.В.: — Са­ме так. Але по­ряд із звер­не­н­ням до МКС Укра­ї­ні вар­то бу­ло б шир­ше за­ді­я­ти ме­ха­нізм ООН. Ві­до­мо, що ГА ООН ще 27 бе­ре­зня ми­ну­ло­го ро­ку ухва­ли­ла ре­зо­лю­цію про те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни, у якій во­на не ви­знає фа­кту оку­па­ції Кри­му. За цю ре­зо­лю­цію бу­ло 100 го­ло­сів, всьо­го 10, вклю­чно з Ро­сі­єю, — про­ти. На­сту­пним кро­ком, який тре­ба бу­ло зро­би­ти, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи мо­жли­во­сті між­на­ро­дних ме­ха­ні­змів, це звер­ну­ти­ся і за­про­по­ну­ва­ти, щоб ГА ООН ухва­ли­ла ре­зо­лю­цію-звер­не­н­ня до Між­на­ро­дно­го су­ду ООН із про­ха­н­ням ви­зна­чи­ти ста­тус Кри­му пі­сля йо­го за­гар­ба­н­ня Ро­сі­єю. Для ухва­ле­н­ня та­ко­го рі­ше­н­ня не­об­хі­дно зі­бра­ти дві тре­ти­ни го­ло­сів ГА — тоб­то 129 дер­жав. Хо­ча кон­суль­та­тив­ний ви­сно­вок Між­на­ро­дно­го су­ду не­має юри­ди­чно зо­бов’язу­ю­чої си­ли, але я пе­вен, що у сво­є­му ви­снов­ку цей суд чі­тко ска­зав би, що Ро­сія здій­сни­ла акт агре­сії, що Крим бу­ло за­гар­ба­но і ане­ксо­ва­но не­за­кон­но. І це бу­ла б ще одна під­ва­ли­на, яка по­си­лю­ва­ла б пра­во­ву по­зи­цію Укра­ї­ни і ство­рю­ва­ла б об’єктив­не вра­же­н­ня у сві­ті про те, що від­бу­ва­є­ться на схо­ді Укра­ї­ни.

«УКРА­ЇН­СЬКЕ СУ­СПІЛЬ­СТВО МАЄ ВИ­МА­ГА­ТИ ВІД ВЛА­ДИ ЯКО­МО­ГА ШВИДШОЇ РА­ТИ­ФІ­КА­ЦІЇ РИМ­СЬКО­ГО СТА­ТУ­ТУ»

І.К.: Але як нам актив­ні­ше за­ді­я­ти ме­ха­нізм МКС, і чо­му до­сі Укра­ї­на не ра­ти­фі­ку­ва­ла Рим­ський ста­тут? Ка­жуть, що цю ра­ти­фі­ка­цію сво­го ча­су за­галь­му­вав Л. Ку­чма.

В.В.: На жаль, у нас зна­чну ча­сти­ну су­спіль­ства все ще ін­фі­ко­ва­но спо­жи­ва­цькою ба­ци­лою, яка існу­ва­ла у ра­дян­ський пе­рі­од. Хтось за нас має щось зро­би­ти, а ми тіль­ки мо­же­мо ви­ма­га­ти. Хтось — це дер­жа­ва, яка му­сить за­без­пе­чи­ти без­пла­тною квар­ти­рою, від­по­чин­ком, осві­тою то­що. Так дер­жа­ва за­без­пе­чу­ва­ла мі­ні­маль­ний рі­вень жи­т­тя пе­ре­сі­чно­му гро­ма­дя­ни­ну, але ви­ма­га­ла за це то­таль­ної слу­хня­но­сті. Не­слу­хня­них без­опла­тно три­ма­ли у кон­цен­тра­цій­них та­бо­рах. Те­пер ми жи­ве­мо у де­мо­кра­ти­чній дер­жа­ві, лю­ди ко­ри­сту­ю­ться де­мо­кра­ти­чни­ми сво­бо­да­ми, але спо­жи­ва­цькі на­строї ли­ши­ли­ся. От­же, да­вай­те, пе­ре­ки­не­мо все на Мі­жна­ро­дний кри­мі­наль­ний суд, який ви­рі­шить за нас усі про­бле­ми. З дру­го­го бо­ку, та­кий під­хід свід­чить про те, що лю­ди не­о­бі­зна­ні з тим, що яв­ляє со­бою МКС.

Від­по­від­но до Рим­сько­го ста­ту­ту МКС це — до­по­мі­жний між­на - ро­дний ме­ха­нізм, який по­ви­нен за­без пе чу ва ти вер хо вен ст во між на - род но го пра ва у ви пад ках, ко ли тра­пля­ю­ться ду­же сер­йо­зні між­на­ро­дні зло­чи­ни і ко­ли пев­на дер­жа­ва не ба­жає або не­має мо­жли­во­сті за­без­пе­чи­ти ви­ко­на­н­ня сво­їх функ цій і за без пе чи ти спра вед ли ве при тяг нен ня до від по ві даль нос ті тих, хто ви­нен у ско­єн­ні між­на­ро­дних зло­чи­нів. Я маю на ува­зі зло­чи­ни ге­но­ци­ду, агре­сії, во­єн­ні зло­чи­ни та зло­чи­ни про­ти лю­дя­но­сті. МКС роз гля дає спра ви, які по ру - ше­но що­до ви­щих по­са­до­вих осіб, що вчи­ни­ли між­на­ро­дні зло­чи­ни. А ке рів ни ки се ред ньої та ниж чої ла­нок ма­ють від­по­від­а­ти пе­ред дер­жа­вою, яка по­вин­на за­без­пе­чи­ти пе­ре­слі­ду­ва­н­ня цих осіб. У на­шій си­ту­а­ції — хто за­ва­жає по­ру­ши­ти кри­мі­наль­ну спра­ву про­ти Пу­ті­на, Шой­гу та ін­ших на під­ста­ві стат­ті 110 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, яка ква­лі­фі­кує зброй­ну агре­сію як зло чин, що пе ред ба чає су во ре по­ка­ра­н­ня.

Сьо­го­дні Пу­тін і Шой­гу є не­до­сяж ни ми на віть як що ми про ти них по­ру­ши­мо спра­ви. Але тих по­льо вих ко ман ди рів, вій сь ко во - служ бов ців Зброй них сил Ро сії, які вчи­ни­ли зло­чи­ни і по­тра­пи­ли в по лон мож на і тре ба при тя га ти до від по ві даль нос ті. СБУ час від ча су по ві дом ляє про за хоп лен ня ро сійсь ких ди вер сан тів, яких мі - ня ють на ук ра їнсь ких війсь ко во - по­ло­не­них. Мо­жна і тре­ба мі­ня­ти, але спо чат ку, як що ро сійсь кий бра нець ви нен у ско єн ні зло чи ну, про ве діть суд, а по тім уже мі - няй­те.

От­же, спо чат ку Укра ї на має ви ко рис та ти на ці о наль ні за со би за хис ту сво їх ін те ре сів. Якщо ук - ра­їн­ська вла­да де­мон­струє не­спро­мо­жність за­ді­я­ти свої на­ціо­наль­ні ме ха ніз ми, зок ре ма, за сто су ва ти сан к ції про ти Ро сії як дер жа ви­агре­со­ра, то яке став­ле­н­ня до нас у сві ті. Як у та кій си ту а ції мож на спо­ді­ва­ти­ся на по­си­ле­н­ня сан­кцій ЄС, США та ін ших дер жав? Не - спро­мо­жність вла­ди ви­яви­ти по­лі­тич ну во лю і вжи ти ефек тив них за со бів са мо за хис ту не сти му лює За хід на збіль шен ня до по мо ги Укра­ї­ні та по­ста­чан­ні їй зброї.

Те­пер що­до ра­ти­фі­ка­ції Рим­сько го ста ту ту. Укра ї на від са мо го по чат ку бра ла ак тив ну участь у роз­роб­ці ста­ту­ту, під­пи­са­ла йо­го і ма­ла на­мір ра­ти­фі­ку­ва­ти. Сьо­го­дні на Укра ї ні ле жить між на род не зо­бов’яза­н­ня ра­ти­фі­ку­ва­ти ста­тут, яке за­фі­ксо­ва­не у ст. 8 Уго­ди з ЄС про асо­ці­а­цію, що­прав­да, із за­сте­ре­же­н­ням, що Укра­ї­на ра­ти­фі­кує ста­тут пі­сля вне­се­н­ня від­по­від­них змін до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни. Чим це зу­мов­ле­но?

11 гру­дня 1999 р. Ука­зом пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Л. Ку­чми за № 313/99-рп бу­ло за­твер­дже­но роз­по­ря­дже­н­ня про під­пи­са­н­ня Ста­ту­ту. 20 сі­чня 2000 р. Укра­ї­на під­пи­са­ла Ста тут, але з різ них при чин йо го ра­ти­фі­ка­ція за­галь­мо­ву­ва­ла­ся. 28 лис то па да 2000 р. роз по чав ся ка - сет ний скан дал, який при вів до кар­ди­наль­них змін у став­лен­ні Л. Ку­чми до МКС. Йо­го ото­че­н­ня на­ві­я­ло йо­му дум­ку, що в ра­зі ра­ти­фі­ка­ції ста­ту­ту Укра­ї­ною, він бу­де пер­шим клі­єн­том Су­ду. Вже 13 лю­то­го 2001 р. Л. Ку­чма осо­би­сто ро­бить по дан ня до Кон с ти ту цій но го Су­ду, в яко­му за­пе­ре­чує про­ти ра­ти фі ка ції Рим­сько­го ста ту ту, оскіль­ки, мов­ляв, у де­ся­ти по­зи­ці­ях він су пе ре чить Кон с ти ту ції Укра­ї­ни. Це бу­ли аб­со­лю­тно на­ду­ма­ні за­пе­ре­че­н­ня. Кон­сти­ту­цій­ний Суд від ки нув 9 із 10 пун к тів, але по­го­див­ся з тим, що абзац 10 пре­ам­бу­ли та ста­т­тя 1 Рим­сько­го ста­ту­ту не від­по­від­ає ча­сти­ні пер­шій стат­ті 124 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни. У стат ті 124 Кон с ти ту ції Укра ї ни тре­ба ли­ше пе­ред­ба­чи­ти, що Укра­ї­на ви­знає юрис­ди­кцію МКС. Пі - сля цьо го від кри ва єть ся шлях до ра­ти­фі­ка­ції Ста­ту­ту.

Спро­би вне­се­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції бу­ли 2002, 2003 і 2006 рр. До 2005 р. Ку­чма бло­ку­вав ці спро­би, ко­ри­сту­ю­чись кон­тро­льо­ва­ною ним пар ла мен­тсь кою біль шіс тю. По­ма­ран­че­ва ко­ман­да че­рез чва­ри між В. Ющен­ком і Ю. Ти­мо­шен­ко теж не спро мо гла ся внес ти не об - хід ні змі ни до Кон с ти ту ції. Сьо - год ні вне сен ня змін до стат ті 124 та кож бло ку єть ся, хо ча від по від - ний за­ко­но­про­ект під­го­тов­ле­но на­ро­дним де­пу­та­том В. Куп рі­єм. Г.Ш.: — А чо­му, як ви вва­жа­є­те? В.В.: — То­му що не хо­чуть дра­ту ва ти Пу ті на. Я вва жаю, що ук - ра­їн­ське су­спіль­ство має ви­ма­га­ти від вла ди яко мо га швид шої ра ти - фі­ка­ції Рим­сько­го ста­ту­ту. Вже за­раз тре ба вно си ти по прав ку до стат ті 124, не очі ку ю чи по ки за - пра цює Кон с ти ту цій на ко мі сія і бу­де ство­ре­на но­ва Кон­сти­ту­ція. І в той же день мож на ухва лю ва ти за­кон про ра­ти­фі­ка­цію Рим­сько­го ста­ту­ту.

Ра­ти­фі­ка­цію Укра­ї­ною Рим­сько го ста ту ту має суп ро вод жу ва ти ухва лен ня змін до низ ки за ко но - дав­чих актів Укра­ї­ни.

По- пер ше, бу ло б до ціль ним внес ти змі ни до За ко ну Укра ї ни « Про за без пе чен ня прав на спра - ве­дли­вий суд» і пе­ред­ба­чи­ти ство­ре­н­ня у Вер­хов­но­му Су­ді Укра­ї­ни окре мою су до вої па ла ти ad hoc у спра вах про зло чи ни ге но ци ду, про ти лю дя нос ті, во єн ні зло чи ни та зло­чин агре­сії.

По- дру ге, до пов ни ти Кри мі - наль­ний ко­декс Укра­ї­ни роз­ді­лом про між­на­ро­дні зло­чи­ни, пе­ред­ба­че ні стат тя ми 5, 6, 7, 8 та 8bis Рим­сько­го ста­ту­ту.

По- тре тє, до пов ни ти Кри мі - наль но- про це су аль ний ко декс Укра ї ни но вим роз ді лом IX- 2 « Особ ли вос ті кри мі наль но го про - вад жен ня у спра вах про зло чи ни ге­но­ци­ду, про­ти лю­дя­но­сті, во­єн­ні зло­чи­ни, зло­чин агре­сії», в яко­му пе­ред­ба­чи­ти два під­роз­ді­ли: осо­бли вос ті до су до во го роз слі ду ван ня та особ ли вос ті су до во го про вад - же­н­ня.

По-че­твер­те, у За­ко­ні про про­ку­ра­ту­ру но­ву ча­сти­ну 3 стат­ті 8 ви­кла­сти у та­кій ре­да­кції: «До стру­кту­ри Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри вхо­дить де­пар­та­мент роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів ге­но­ци­ду, про­ти лю­дя­но­сті, во­єн­ні зло­чи­ни, зло­чин агре­сії».

«КРА­ЩЕ Б СПРЯ­МУ­ВА­ЛИ ЗУ­СИ­Л­ЛЯ НА СТВО­РЕ­Н­НЯ ПО­СА­ДИ УРЯ­ДО­ВО­ГО УПОВ­НО­ВА­ЖЕ­НО­ГО, ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НО­ГО ЗА КО­ОР­ДИ­НА­ЦІЮ ДІ­ЯЛЬ­НО­СТІ МІ­НІ­СТЕРСТВ ДЛЯ СИ­СТЕМ­НО­ГО ЗБИ­РА­Н­НЯ ДО­КА­ЗІВ АГРЕ­СІЇ»

І. К.: — Як ви про ко мен ту є те за яву Яце ню ка про на прав лен ня філь му з ви слов лю ван ня ми Пу ті - на і Шой­гу до Га­азь­ко­го су­ду?

В. В.: — Це чи­стий пі­ар. Пу­тін за­явив, що дав на­каз за­ді­я­ти спе­цпі­дроз­ді­ли ГРУ, щоб ней­тра­лі­зу­ва­ти 20 ти­ся­чне укра­їн­ське вій­сько. Але ж укра­їн­ською при­кор­дон­ною службою і Мі­ні­стер­ством обо­ро­ни бу­ло за­фі­ксо­ва­но фа­кти по­ру­ше­н­ня ук ра їнсь ко го дер жав но го кор - до­ну ще 20 лю­то­го 2014 ро­ку.

Цьо му є до ку мен таль ні під - твер д жен ня. До ре чі, в Ро сії ви - кар бу ва ли ме даль за « Звіль нен ня Кри­му», на якій за­зна­че­на да­та 20 лю­то­го 2014 ро­ку. 1 бе­ре­зня 2014 ро­ку Пу­тін звер­та­є­ться до Дер­жав­ної ду ми РФ з про хан ням на да ти йо му до звіл на ви ко ри стан ня ЗС РФ на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Від­по­від­но Дер жав на ду ма на дає цей до - звіл. Хі­ба це не до­ка­зи? І те, що за­раз по ка за но у філь мі, є ли ше до - дат ком до іс ну ю чих до ка зів і не біль­ше. Зви­чай­но, фільм мо­же бу­ти ви ко ри ста ний у су ді, але в су - куп нос ті з ін ши ми до ка за ми. Ро - би­ти з цьо­го сен­са­цію не­сер­йо­зно і не до ціль но. Кра ще спря му ва ли б зу­си­л­ля на ство­ре­н­ня по­са­ди уря­до во го упов но ва же но го, від по ві - даль­но­го за ко­ор­ди­на­цію ді­яль­но­сті мі­ні­стерств для си­стем­но­го зби­ра­н­ня до­ка­зів агре­сії. До ре­чі, Яце­ню ку я теж го во рив про не об хід - ність та­ко­го ор­га­ну.

Ми­ко­ла СІРУК: — І що він ска­зав?

В.В.: — Від­по­відь у від­су­тно­сті та­ко­го ор­га­ну.

Г. Ш.: — Два тиж ні то му до філь­му про Крим, до ці­єї за­яви Пу­ті на в ро сійсь ких ЗМІ, на те ле ка - на­лах і га­зе­тах змі­ни­ла­ся ри­то­ри­ка. Зокре­ма по­да­ю­ться ін­терв’ю, в яких ро­сій­ські вій­сько­во­слу­жбов- ці, уже лі­ку­ю­чись у Ро­сії пі­сля по­ра­нень на Дон­ба­сі, роз­по­від­а­ють, з яко­го во­ни но­ме­ра вій­сько­вої ча­сти­ни, як во­ни їха­ли в Укра­ї­ну вби­ва­ти хо­хлів. Жо­дно­го спро­сту­ва­н­ня з бо­ку ро­сій­сько­го ке­рів­ни­цтва цьо­му не­має. Чи по­вин­на на це ре­а­гу­ва­ти укра­їн­ська вла­да?

В. В.: — Це тре ба фік су ва ти і ви ко рис то ву ва ти як до ка зи. Пуб - лі­ку­ва­ти у на­ших ЗМІ, щоб ін­фор­му­ва­ти гро­ма­дян Укра­ї­ни.

Г.Ш.: — Це зро­зумі­ло, але ко­ли ук ра їнсь кий чи тач все це чи тає і ба чить ( у нас вла да мов чить), то ро зу міє, що все до зво ле но Ро сії і ми ні­чо­го не мо­же­мо з цим зро­би­ти. Хі­ба не мо­жна із на­зва­них ви­ще при­кла­дів за­во­ди­ти кри­мі­наль­ну спра­ву?

В.В.: — У та­ких ви­пад­ках МЗС ма­ло б за­фі­ксу­ва­ти це но­тою, яка по­вин­на бу­ти опу­блі­ко­ва­на. Якщо зга­да­ні ва­ми вій­сько во­слу­жбов­ці на­зи­ва­ють своє прі­зви­ще, якщо во­ни вчи­ни­ли зло­чи­ни на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, то мит­тє­во про­ти них ма­ють від­кри­ва­ти кри­мі­наль­ні спра­ви. І все це має від­бу­ва­ти­ся пу­блі­чно. Во­дно­час укра­їн­ські ЗМІ по­вин­ні по­ка­зу­ва­ти, що в Ро­сії ве­дуть ра­сист­ську про­па­ган­ду і сі­ють ненависть до укра­їн­ців і всьо­го укра­їн­сько­го. Це свід­че­н­ня на­мі­ру зни­щи­ти Укра­ї­ну. Гі­тлер сво­го ча­су про­па­гу­вав ненависть до єв­ре­їв, по­тім по­чав їх зни­щу­ва­ти. Те­пер по­ді­бну схе­му Ро­сія за­сто­со­вує що­до Укра­ї­ни.

В.Т.: — У нас май­же один міль­йон бі­жен­ців, се­ред них ба­га­то лю­дей, які бу ли свід ка ми ско єн ня війсь ко вих зло чи нів, по ру шень осо­би­стих прав.

Є. М.: — Це ма те рі ал для ство - ре­н­ня до­ка­зо­вої ба­зи.

В.Т.: — За­раз є ба­га­то пи­тань, хто зни­щив той чи ін­ший на­се­ле­ний пункт на Дон­ба­сі. То чи не мо­жна від­по­від­но за­пи­са­ти по­ка­зи свід­ків цих по­дій, зро­би­ти екс­пер­ти­зу і за­га­лом на рів­ні дер­жа­ви на­дру­ку­ва­ти фор­ми до­ку­мен­тів, у яких ко­жен пе­ре­се­ле­нець мо­же на­пи­са­ти: я, та­кий-то, був свід­ком та­ких-то зло­чи­нів, а дер­жа­ва га­ран­тує, що мої да­ні не по­тра­плять у сто­рон­ні ру­ки?

В.В.: — Ви аб­со­лю­тно пра­ві. Це тре­ба не­о­дмін­но ро би­ти. Але сьо - го­дні ли­ше Мі­ні­стер­ство юсти­ції, ко­ри­сту­ю­чись стат­тею 33 Єв­ро­пей­ської кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни, по­да­ло по­зо­ви про­ти Ро­сії. Але це по­зо­ви на між­дер­жав­но­му рів­ні, мо­жли­во­сті яких обме­же­ні. Гро­ма­дя­ни Укра­ї­ни, які по­тер­пі­ли, ма­ють пра­во звер­та­ти­ся до Страс­бурзь­ко­го су­ду з пре­тен­зі­я­ми що­до по­ру­ше­н­ня їхніх осо­би­стих май­но­вих прав. У ЗМІ, на сай­тах Мін’юсту та МЗС мо­жна бу­ло б роз­мі­сти­ти ін­фор­ма­цію, як гро­ма­дя­нам, які по­стра­жда­ли від ро­сій­ської агре­сії, за­хи­сти­ти свої ін­те­ре­си у Страс­бурзь­ко­му су­ді.

І го­лов­не — по­трі­бен спе­ці­аль­ний ор ган, який би ко ор ди ну вав усю ро бо ту із за хис ту ін те ре сів дер­жа­ви, прав гро­ма­дян і бі­зне­су, які по тер пі ли від ро сійсь кої агре - сії. Інак ше в сус піль ст ві бу де сі я - ти ся без на дія, як що лю ди не зна - ють, що їм ро­би­ти і не від­чу­ва­ють під­трим­ки з бо­ку вла­ди.

«ДЛЯ УСПІ­ХУ В ГААЗЬКОМУ СУ­ДІ ЯКІСТЬ ДО­КА­ЗІВ ПО­ВИН­НА БУ­ТИ НА НАЙ­ВИ­ЩО­МУ РІВ­НІ»

Є.М.: — Що тре­ба зна­ти дер­жа­ві, від­по­від­ним на­шим ін­сти­ту­ці­ям, аби по­до­ла­ти за­хист обви­ну­ва­че­них у МКС?

В.В.: — У між­на­ро­дних су­до­вих ін­стан­ці­ях є чі­тка про­це­ду­ра, де про­пи­са­но, які мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти до­ка­зи: до­ку­мен­таль­ні ма­те­рі­а­ли, свід­че­н­ня лю­дей, жи­вих свід­ків по­дій. На­віть мо­жуть бу­ти свід­че­н­ня лю­дей, які чу­ли щось від ко­гось, мо­жуть бу­ти на­віть чу­тки, по­ві­дом­ле­н­ня гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, пу­блі­ка­ції у пре­сі. Все це си­стем­но до­слі­джу­ють і по­тім ро­блять оста­то­чний ви­сно­вок, під­крі­пле­ний кон­кре­тни­ми свід­че­н­ня­ми кон­кре­тних лю­дей, кон­кре­тни­ми до­ку­мен­та­ми. Я му­шу ска­за­ти, що в МКС існує сер­йо­зна і не­спі­шна про­це­ду­ра роз­гля­ду. Адже існує пев­на куль­ту­ра про­це­су, юри­ди­чна те­хні­ка і зма­галь­ність про­це­су. Ча­со­ві рам­ки жорс­тко не обме­жу­ю­ться, оскіль­ки не мо­же бу­ти по­спі­шно­сті за ра­ху­нок яко­сті. То­му що йде­ться про до­лю лю­дей.

Для успі­ху в Гаазькому су­ді якість до­ка­зів по­вин­на бу­ти на най­ви­що­му рів­ні.

Про­ку­рор МКС на осно­ві ма­те­рі­а­лів і до­ку­мен­тів, які він одер­жав і ви­вчив, звер­та­є­ться до Па­ла­ти по­пе­ре­дньо­го роз­слі­ду­ва­н­ня, щоб одер­жа­ти зго­ду для про­ве­де­н­ня вла­сно­го роз­слі­ду­ва­н­ня. У сво­є­му вла­сно­му роз­слі­ду­ван­ні він ро­бить ви­сно­вок про те, що, ска­жі­мо, вар­то пред’яви­ти зви­ну­ва­че­н­ня та­ким-то осо­бам. Зно­ву зби­ра­є­ться Па­ла­та по­пе­ре­дньо­го роз­слі­ду­ва­н­ня і схва­лює або не схва­лює йо­го ви­сно­вок. Пі­сля ко­ле­гі­аль­но­го схва­ле­н­ня рі­ше­н­ня Па­ла­тою про­ку­рор скла­дає обви­ну­валь­ний акт, який сто­су­є­ться кон­кре­тної осо­би. Якщо ці­єї осо­би не­має в Га­а­зі, то він ви­дає ор­дер на її арешт. Це ду­же ва­жли­во, адже про­ку­рор ква­лі­фі­кує ді­я­н­ня ці­єї осо­би як зло­чин­ні і пред’яв­ляє їй кон­кре­тні зви­ну­ва­че­н­ня. Для за­три­ма­н­ня осіб, яким пред’яв­ле­но зви­ну­ва­че­н­ня, існує спе­ці­аль­ний ме­ха­нізм спів­пра­ці між дер­жа­ва­ми-сто­ро­на­ми Рим­сько­го ста­ту­ту.

Є.М.: — Во­ло­ди­ми­ре Ан­дрі­йо­ви­чу, як що­до апе­ля­цій­ної ін­стан­ції?

В.В.: — У МКС є апе­ля­цій­на ін­стан­ція. Ко­жна зі зви­чай­них па­лат су­ду скла­да­є­ться із трьох суд­дів, які роз­гля­да­ють спра­ву. Пі­сля ви­не­се­н­ня ви­ро­ку зви­ну­ва­че­ний має пра­во звер­ну­ти­ся до апе­ля­цій­ної па­ла­ти, яка скла­да­є­ться з п’яти суд­дів. Згі­дно з Рим­ським ста­ту­том, суд мо­же ви­зна­чи­ти по­ка­ра­н­ня в ме­жах 30 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі. У ра­зі ско­є­н­ня осо­бли­во тяж­ких зло­чи­нів при об­тя­жу­ю­чих об­ста­ви­нах ув’язне­н­ня мо­же бу­ти по­жит­тє­ве. Щоб зви­ну­ва­ти­ти в Га­а­зі Пу­ті­на, нам тре­ба го­ту­ва­ти со­лі­дну пра­во­ву ба­зу. Це не­об­хі­дно, перш за все, для утвер­дже­н­ня вер­хо­вен­ства пра­ва і в Укра­ї­ні, і в усьо­му сві­ті. І це не­об­хі­дно для утвер­дже­н­ня Укра­ї­ни як ци­ві­лі­зо­ва­ної, пра­во­вої дер­жа­ви, яка діє впев­не­но, від­кри­то і зро­зумі­ло для укра­їн­сько­го су­спіль­ства і сві­то­вої спіль­но­ти.

І.К.: — По­я­сність, будь ла­ска, ще та­кий мо­мент. Укра­ї­на звер­та­лась до Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни у трьох по­зо­вах. Що це за по­зо­ви, і чим во­ни від­рі­зня­ю­ться один від одно­го?

В.В.: — На­скіль­ки я ро­зу­мію, це три, в прин­ци­пі, іден­ти­чні по­зо­ви. Про­сто з ко­жним по­зо­вом бу­ло на­ро­ще­н­ня до­ка­зів, у зв’яз­ку з по­явою но­вих ма­те­рі­а­лів. Якщо Страс­бурзь­кий суд ухвалить по­зи­тив­не рі­ше­н­ня, то по­вин­на бу­ти кон­ста­та­ція, що Ро­сія по­ру­ши­ла свої зо­бов’яза­н­ня за Єв­ро­пей­ською кон­вен­ці­єю з прав лю­ди­ни і пе­ред­ба­че­но за­су­дже­н­ня її дій. Але ж до пре­тен­зії дер­жав­ної не мо­жуть при­єд­ну­ва­ти­ся фі­зи­чні й юри­ди­чні осо­би. Во­ни ма­ють по­да­ва­ти са­мо­стій­но по­зо­ви до Страс­бурзь­ко­го су­ду. В цьо­му є спе­ци­фі­ка. То­му я й ка­жу, що тре­ба лю­дям до­по­мог­ти з ци­ми звер­не­н­ня­ми.

М.С.: — Їх не мо­жна об’єд­на­ти, як ко­лись єв­реї об’єд­на­ли по­зо­ви про­ти Ні­меч­чи­ни?

В.В.: — Це ін­ша спра­ва. Нор­ми, які ви­зна­ча­ють ста­тус та пов­но­ва­же­н­ня Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни, не пе­ред­ба­ча­ють ко­ле­ктив­них по­зо­вів.

Є.М.: — Одним сло­вом, цен­траль­ній вла­ді тре­ба про­я­ви­ти по­лі­ти­чну во­лю і ство­ри­ти ін­сти­тут в осо­бі уря­до­во­го упов­но­ва­же­но­го, який би за­ймав­ся як пи­та­н­ня­ми гра­мо­тно­го до­ку­мен­ту­ва­н­ня до­ка­зо­вої ба­зи, так і пи­та­н­ня­ми до­по­мо­ги гро­ма­дя­нам, які ста­ли жер­тва­ми ро­сій­ської агре­сії, а та­кож за­без­пе­чи­ти якнай­швид­шу ра­ти­фі­ка­цію Рим­сько­го ста­ту­ту.

ФОТО ЗІ СТО­РІН­КИ FACEBOOK

ОЛЕ­КСАНДР ЧАЛАПЧІЙ, БО­ЄЦЬ КІ­РО­ВО­ГРАД­СЬКО­ГО 34-ГО БТО, ВТРА­ТИВ ОБИ­ДВІ НО­ГИ 28 СЕР­ПНЯ БІ­ЛЯ ГОР­ЛІВ­КИ. АЛЕ НЕ ВТРА­ТИВ ОПТИ­МІ­ЗМУ ТА ЛЮ­БО­ВІ ДО ЖИ­Т­ТЯ. ПІ­СЛЯ ПРО­ТЕ­ЗУ­ВА­Н­НЯ ТА РЕ­А­БІ­ЛІ­ТА­ЦІЇ ПО­ВЕР­НУВ­СЯ НА РО­БО­ТУ, ДО­ПО­МА­ГАЄ ДВОМ РО­ДИ­НАМ ЗА­ГИ­БЛИХ БІЙ­ЦІВ. А ВЧО­РА ВДРУ­ГЕ СТАВ БА­ТЬКОМ

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.