Свя­то­слав ОЛIЙНИК: «Ми пі­де­мо на ви­бо­ри»

Екс-за­сту­пник гу­бер­на­то­ра Дні­про­пе­тров­щи­ни — про під­сум­ки ро­бо­ти «ко­ман­ди Ко­ло­мой­сько­го»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ва­дим РИЖКОВ, «День» Дні­про­пе­тровськ

Ре­зо­нан­сна від­став­ка го­ло­ви Дні­про­пе­тров­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції Ігоря Ко­ло­мой­сько­го ста­ла одні­єю з го­лов­них по­дій ми­ну­ло­го ти­жня. Во­на при­вер­ну­ла ве­ли­че­зну ува­гу не ли­ше ві­тчи­зня­них, але й сві­то­вих ЗМІ. Слі­дом за гу­бер­на­то­ром про свою від­став­ку за­яви­ли та­кож йо­го за­сту­пни­ки — ті, ко­го прийня­то на­зи­ва­ти «ко­ман­дою Ко­ло­мой­сько­го». На­став час під­би­ва­ти під­сум­ки рі­чно­го пе­ре­бу­ва­н­ня на чо­лі одно­го з основ­них ре­гіо­нів Укра­ї­ни, який по­рів­ню­ють із ба­стіо­ном на шля­ху ро­сій­ської агре­сії. За­сту­пник гу­бер­на­то­ра Свя­то­слав Олій­ник че­рез свої обов’яз­ки від­по­від­ав за ко­ор­ди­на­цію ро­бо­ти з пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми та си­ло­ви­ми стру­кту­ра­ми, а от­же, без­по­се­ре­дньо за­ймав­ся пи­та­н­ня­ми без­пе­ки ре­гіо­ну. Ре­зуль­та­та­ми ко­ман­дної ро­бо­ти він за­до­во­ле­ний. «Ми за­без­пе­чи­ли ста­біль­ність, без­пе­ку і за­хист на­шої те­ри­то­рії», — ска­зав він у бе­сі­ді з ко­ре­спон­ден­том «Дня».

— Пі­дби­ва­ю­чи під­сум­ки, мо­жу ска­за­ти, що до­мог­ти­ся ре­зуль­та­ту бу- ло не­про­сто. Нам до­ве­ло­ся по­чи­на­ти свою ро­бо­ту, ко­ли кра­ї­на опи­ни­ла­ся у важ­кій кри­зо­вій си­ту­а­ції. Не­зва­жа­ю­чи на це, ми змо­гли взя­ти під кон­троль не ли­ше про­бле­ми без­пе­ки. В еко­но­мі­чній сфе­рі вда­ло­ся до­сяг­ти ста­біль­но­го зро­ста­н­ня: на сьо­го­дні­шній день у Дні­про­пе­тров­ській обла­сті ре­кор­дний про­фі­цит бю­дже­ту — 2,8 мі­льяр­дів гри­вень. Цьо­го ре­зуль­та­ту бу­ло до­ся­гну­то зав­дя­ки бо­роть­бі з ко­ру­пці­єю, при­пи­нен­ню роз­кра­да­н­ня бю­дже­тних ко­штів. Та­ким чи­ном, ми під­ня­ли план­ку ефе­ктив­но­сті ро­бо­ти вла­ди. Як ві­до­мо, по­чи­на­ти нам до­ве­ло­ся не ли­ше з бо­роть­би про­ти ко­ру­пції, але й з бо­роть­би з не менш не­без­пе­чним про­тив­ни­ком — се­па­ра­ти­змом, який на­би­рав обер­тів на Пів­ден­но­му Схо­ді. Хо­чу ска­за­ти, що зро­бле­но для без­пе­ки на­шо­го ре­гіо­ну та Укра­ї­ни чи­ма­ло. Ми не мо­гли че­ка­ти мі­ся­ця­ми на ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня в Ки­є­ві що­до охо­ро­ни ру­бе­жів. То­му бу­дів­ни­цтво обо­рон­них спо­руд ми роз­по­ча­ли ще влі­тку ми­ну­ло­го ро­ку. Зво­лі­ка­н­ня у цій спра­ві мо­гло обер­ну­ти­ся ка­та­стро­фою. Ми про­ве­ли кон­суль­та­ції з вій­сько­ви­ми фа­хів­ця­ми. Адже за­хи­сні спо­ру­ди — це не блок­пост, а аб­со­лю­тно ін­ший рі­вень, він ви­ма­гає сер­йо­зно­го ін­же­нер­но­го під­хо­ду з ро­зу­мі­н­ням мі­сце­во­сті, ре­льє­фу, осо­бли­во­стей пе­ре­су­ва­н­ня вій­сько­вої те­хні­ки. Бу­ло про­ве­де­но сер­йо­зне пла­ну­ва­н­ня, і про­тя­гом всі­єї дру­гої по­ло­ви­ни ми­ну­ло­го ро­ку ми актив­но ви­рі­шу­ва­ли про­бле­му. І не ли­ше на те­ри­то­рії Дні­про­пе­тров­щи­ни, але й на те­ри­то­рії До­не­цької обла­сті в окре­мо взя­тих се­кто­рах. Ми бу­ду­ва­ли, не очі­ку­ю­чи вка­зі­вок звер­ху, і укрі­плю­ва­ли на­ші рубежі.

Не тре­ба пле­ка­тии ілю­зій, що ситуація швид­ко ви­рі­ши­ться. Мо­жли­во, що во­на ще не ді­йшла до сво­єї куль­мі­на­ції і по­пе­ре­ду в нас ще скла­дні­ші ча­си, ніж ми пе­ре­жи­ли. Тре­ба го­ту­ва­ти­ся до цьо­го, а це озна­чає, зво­ди­ти ін­же­нер­ні спо­ру­ди й укрі­плю­ва­ти обо­ро­но­зда­тність. Вва­жа­ти стан справ за­до­віль­ним я б не став. На­ша ар­мія як і ра­ні­ше ви­бу­до­ву­є­ться шля­хом збіль­ше­н­ня чи­сель­но­сті вій­сько­ви­ків без які­сних змін і які­сної під­го­тов­ки. При цьо­му, я не ка­жу про бо­йо­вий дух, про го­тов­ність лю­дей за­хи­ща­ти свою кра­ї­ну, але те­хно­ло­гі­чно нам не­об­хі­дне онов­ле­н­ня, то­му що ми силь­но від­ста­ли й по­трі­бно на­здо­га­ня­ти.

— Ваш ко­ле­га Ген­на­дій Корбан не­що­дав­но по­ві­до­мив, що кор­дон Дні­про­пе­тров­ської обла­сті зна­хо­ди­ться під то­таль­ним ві­део­спо­сте­ре­же­н­ням.

— Так, у нас бу­ло збу­до­ва­но си­сте­му відеоспостереження по всьо­му пе­ри­ме­тру Дні­про­пе­тров­ської обла­сті. По­бу­до­ва­но біль­ше двох де­ся­тків опор­них пун­ктів, і всі во­ни осна­ще­ні си­сте­мою відеоспостереження. Що­біль­ше, ця си­сте­ма по­стій­но роз­ши­рю­є­ться і дає мо­жли­вість фі­ксу­ва­ти увесь по­тік транс­пор­ту, який в’їжджає на те­ри­то­рію обла­сті. Це до­зво­ляє від­сте­жу­ва­ти ба­га­то про­це­сів, зав­дя­ки мо­жли­во­стям, які дає су­ча­сна те­хні­ка. І ця ін­фор­ма­ція не ви­сить у по­ві­трі, во­на від­ра­зу над­хо­дить до вій­сько­вих. Во­ни з ве­ли­кою за­ці­кав­ле­ність вклю­чи­ли­ся в цю ро­бо­ту, то­му що для них це — не ли­ше за­без­пе­че­н­ня без­пе­ки, але й за­лу­че­н­ня до су­ча­сних те­хно­ло­гій. Си­сте­му мо­жна вдо­ско­на­лю­ва­ти, і у нас є низ­ка пра­ців­ни­ків пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, які бу­ли у Ве­ли­кій Бри­та­нії. Во­ни ба­чи­ли рі­вень без­пе­ки, який да­ють су­ча­сні те­хно­ло­гії, то­му нам бу­ло зро­зумі­ло, до чо­го пра­гну­ти. Якщо ми хо­че­мо ста­біль­но­го й мир­но­го жи­т­тя, то нам не­об­хі­дно ко­ри­сту­ва­ти­ся та­кою те­хні­кою. — Хто фі­нан­су­вав ці ро­бо­ти? — Фі­нан­су­ва­ли­ся во­ни за ра­ху­нок ко­штів «Фон­ду обо­ро­ни кра­ї­ни». Це бла­го­дій­ний фонд, ство­ре­ний за під­трим­ки ке­рів­ни­цтва обл­держ­адмі­ні­стра­ції. До­но­ра­ми є ду­же ши­ро­ке ко­ло лю­дей, по­чи­на­ю­чи від при­ва­тних осіб, які ро­блять не­ве­ли­кі по­жер­тви, і за­кін­чу­ю­чи ве­ли­ки­ми про­ми­сло­ви­ми під­при­єм­ства­ми ре­гіо­ну. Ми вдя­чні їм усім за участь. Не всі, зви­чай­но, жер­тву­ва­ли ко­шти, є й та­кі стру­кту­ри, які не вва­жа­ли за не­об­хі­дне пі­клу­ва­ти­ся про обо­ро­ну кра­ї­ни. Але це хай бу­де на їхній со­ві­сті.

За­галь­на ци­фра ко­штів, ви­тра­че­них на без­пе­ку й обо­рон­ні за­хо­ди за пів­ро­ку, ли­ше в на­шій обла­сті — це со­тні міль­йо­нів. Я ду­маю, що не по­ми­лю­ся, якщо ска­жу: десь три­ста міль­йо­нів гри­вень. Але це не ли­ше ві­део­ка­ме­ри. Це й осна­ще­н­ня бій­ців під­ше­фних нам ба­таль­йо­нів. За­раз ста­ло лег­ше, ко­ли на­ді­йшли пев­ні ви­ди не­во­єн­ної до­по­мо­ги з ін­ших кра­їн. А впро­довж усьо­го ми­ну­ло­го ро­ку не бу­ло ні бі­ли­зни, ні бер­ців, ні вій­сько­вої фор­ми. То­му ми взя­ли на се­бе цю ді­лян­ку ро­бо­ти, ми за­без­пе­чу­ва­ли всім, окрім зброї. Зі збро­єю — це вже до Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни. Ось так ми й про­жи­ли весь ми­ну­лий рік. Зви­чай­но, по­сту­по­во і дер­жав­ні стру­кту­ри під­клю­ча­ли­ся. По­віль­но, але по­чи­на­ли вхо­ди­ти в про­бле­ма­ти­ку, хо­ча дер­жав­на ма­ши­на пра­цю­ва­ти так не по­вин­на. По­ді­бна інер­тність є не­при­пу­сти­мою, а по­де­ку­ди й зло­чин­ною.

— На­скіль­ки ефе­ктив­на ця си­сте­ма без­пе­ки?

— За­гро­за з бо­ку зо­ни АТО все-та­ки ве­ли­ка. Ми не ма­є­мо пра­ва ні на хви­ли­ну роз­сла­бля­ти­ся, хо­ча, зви­чай­но, всі лю­ди силь­но вто­ми­ли­ся від ці­єї на­пру­ги. Ми ж ба­чи­мо, що в су­сі­дніх обла­стях існує по­стій­на за­гро­за. Там ре­гу­ляр­но тра­пля­ю­ться те­ра­кти — в Хар­ко­ві, Оде­сі, За­по­ріж­жі під­ри­ва­ють за­лі­зни­чні мо­сти, під­кла­да­ють ви­бу­хо­ві при­строї у гро­мад­ських мі­сцях. У Дні­про­пе­тров­ській обла­сті, дя­ку­ва­ти бо­го­ві, до­не­дав­на бу­ло все спо­кій­но. Зокре­ма зав­дя­ки ефе­ктив­ні­шій ро­бо­ті спец­служб. Ми до­по­мо­гли їм кон­со­лі­ду­ва­ти­ся для ви­ко­на­н­ня зав­дань, для яких во­ни й ство­ре­ні. Я не мо­жу ска­за­ти, що ця ро­бо­та ви­ко­ну­ва­ла­ся на п’ять ба­лів, але во­на йде.

За­гро­за те­ра­ктів все-та­ки існує, і ми дов­го із цим жи­ти­ме­мо. Під­ви­щив­ся й рі­вень ву­ли­чної зло­чин­но­сті, пов’яза­ної з ве­ли­кою кіль­кі­стю зброї, яку вже не ди­вер­сан­ти, а уча­сни­ки бо­йо­вих дій при­во­зять із со­бою. І у нас є до­сить не­при­єм­на ста­ти­сти­ка зро­ста­н­ня по­бу­то­вих зло­чи­нів, які пов’яза­ні із ці­єю збро­єю. Не се­крет, що че­рез по­дії на те­ри­то­рії До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей ви­ник пев­ний ха­ос у дер­жав­но­му управ­лін­ні, який при­звів до акти­ві­за­ції кри­мі­наль­них стру­ктур. Спо­сте­рі­га­є­ться зро­ста­н­ня зло­чи­нів на кшталт тих, що ми пам’ята­є­мо з 90-х ро­ків. Час від ча­су ви­кра­да­ють лю­дей, ви­ма­га­ють ви­куп. Всі ці ви­пад­ки до­сить швид­ко при­сі­ка­ю­ться, то­му що з по­шу­ком ви­кра­де­них за­ру­чни­ків на­ша си­сте­ма МВС не­по­га­но справ­ля­є­ться і є до­свід ми­ну­лих ча­сів. Однак ми за­кли­ка­є­мо лю­дей до пиль­но­сті. То­му що спо­сте­рі­га­є­ться актив­на роз­від­ді­яль­ність ро­сій­ських спе­цлужб, зокре­ма спря­мо­ва­на на мо­ні­то­ринг гро­мад­ських на­стро­їв, для по­шу­ку чин- ни­ків, які мо­жуть де­ста­бі­лі­зу­ва­ти об­ста­нов­ку. Існу­ють спе­ці­аль­ні ка­на­ли фі­нан­су­ва­н­ня, але во­ни при­сі­ка­ю­ться пра­во­охо­рон­ною си­сте­мою, хо­ча, зви­чай­но, тут є ще над чим пра­цю­ва­ти. Та­ка ді­яль­ність спря­мо­ва­на на роз­гой­ду­ва­н­ня гро­мад­ських на­стро­їв. Пев­ну роль ві­ді­гра­ють пред­став­ни­ки так зва­ної «опо­зи­ції в ове­чій шку­рі». Во­ни апе­лю­ють до єв­ро­пей­ських цін­но­стей, а на­справ­ді — це один з актив­них цен­трів, який сти­му­лює про­те­стні на­строї з ме­тою де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції.

— Як ви вва­жа­є­те, скіль­ки Укра­ї­на та Дні­про­пе­тров­щи­на жи­ти­муть під вій­сько­вою за­гро­зою?

— Ду­маю, що дов­го. Ба­га­то в чо­му це за­ле­жить від ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод. Там, на­при­клад, є пункт про ви­бо­ри за спе­ці­аль­ною про­це­ду­рою на те­ри­то­рії «ДНР» та «ЛНР». Але за­пи­тай­мо се­бе: а який ме­ха­нізм ре­а­лі­за­ції цьо­го пун­кту? Хто мо­же га­ран­ту­ва­ти, що він до­три­му­ва­ти­ме­ться? Чи змо­жуть там бра­ти участь у ви­бо­рах по­лі­ти­чні си­ли, які за­ре­є­стро­ва­ні в Мі­ні­стер­стві юсти­ції Укра­ї­ни. І чи здій­сню­ва­ти­ме­ться де­мо­кра­ти­чний про­цес во­ле­ви­яв­ле­н­ня. Все це уяв­ля­є­ться ду­же скла­дним, і, швид­ше за все, має де­кла­ра­тив­ний ха­ра­ктер.

Ду­маю, мо­жли­во­сті вре­гу­лю­ва­н­ня зна­хо­дя­ться в між­на­ро­дній пло­щи­ні. Адже все, що пов’яза­не з ане­ксі­єю Кри­му і те, що від­бу­ва­є­ться на Дон­ба­сі, це фа­кти­чно по­ру­ше­н­ня сві­то­вої си­сте­ми без­пе­ки, сві­то­во­го по­ряд­ку. Але все­ре­ди­ні Єв­ро­со­ю­зу від­бу­ва­ю­ться скла­дні про­це­си, і там рі­зна ре­а­кція. Швид­ше за все, ми по­вин­ні усві­до­ми­ти, що ба­га­то що від­бу­ва­є­ться без на­шо­го осо­бли­во­го впли­ву. Це озна­чає, що мо­же від­бу­ти­ся мі­жна­ро­дна опе­ра­ція, в якій не обов’яз­ко­во вра­хо­ву­ва­ти­муть на­ші ін­те­ре­си в пов­но­му об­ся­зі. І ми по­тра­пи­мо у си­ту­а­цію, ко­ли по­ря­ту­нок по­то­па­ю­чих стає спра­вою рук са­мих по­то­па­ю­чих.

Крім то­го, по­трі­бно ви­зна­ти, що до­те­пер укра­їн­ська дер­жа­ва бу­ла по­вер­не­на до лю­дей зов­сім не облич­чям. Лю­ди жи­ли са­мі по со­бі, а дер­жа­ва — са­ма по со­бі. Во­на пе­ре­тво­ри­ла­ся на си­сте­му гло­баль­ної кле­пто­ма­нії, ко­ли до­ступ до дер­жав­но­го ре­сур­су озна­чав пря­мий зв’язок з осо­би­стим зба­га­че­н­ням, і біль­ше ні­чо­го. Ось чо­му дер­жа­ва пра­кти­чно втра­ти­ла фун­кцію за­без­пе­че­н­ня жит­тє­ді­яль­но­сті всьо­го су­спіль­ства. І в су­спіль­стві ви­ник за­ко­но­мір­ний про­тест — одна йо­го ча­сти­на цей про­тест ре­а­лі­зу­ва­ла на Май­да­ні. Лю­ди ви­сту­пи­ли про­ти дер­жа­ви. Во­ни ото­то­жни­ли дер­жа­ву з Яну­ко­ви­чем. Ви­ни­кла ілю­зія, що вар­то ли­ше Яну­ко­ви­ча ви­ки­ну­ти, і все бу­де га­разд.

Яну­ко­ви­ча ви­ки­ну­ли, а по­ряд­ку не­має. То­му що про­бле­ма глиб­ша, во­на полягає в не­ефе­ктив­но­сті си­сте­ми управ­лі­н­ня. При цьо­му на Дон­ба­сі, де ін­ші тра­ди­ції, ін­ша історія, ін­ший куль­тур­ний рі­вень, той са­мий про­тест був іден­ти­фі­ко­ва­ний не з Яну­ко­ви­чем, а зі сло­вом «Укра­ї­на». І то­му во­ни ви­сту­па­ють про­ти Укра­ї­ни як дер­жа­ви, яка не бу­ла со­ці­аль­но-орі­єн­то­ва­ною, во­на не ви­ко­ну­ва­ла свої фун­кції сто­сов­но лю­дей. Якщо ми не по­чне­мо цю по­мил­ку ви­прав­ля­ти, якщо не по­ка­же­мо прин­ци­по­ву змі­ну фун­кцій дер­жа­ви, щоб ство­ри­ти умо­ви лю­дям для жи­т­тя й роз­ви­тку, то то­ді ба­за для та­ко­го про­те­сту за­ли­ша­ти­ме­ться.

Во­дно­час, є ще один ва­жли­вий спо­сіб, в який ми мо­же­мо швид­ше до­сяг­ти ми­ру — ми по­вин­ні пра­цю­ва­ти над під­ви­ще­н­ням рів­ня жи­т­тя лю­дей. Це за­яло­же­на фра­за, зви­чай­но. Її всі вжи­ва­ють. Що­біль­ше, на ра­зі рі­вень жи­т­тя на­шо­го на­ро­ду по­гір­шу­є­ться, і це об’єктив­на про­бле­ма. Але ми по­вин­ні ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти цей шанс. У нас тер­пля­чий на­род, але ли­ше то­ді, ко­ли ро­зу­міє, що є пер­спе­кти­ва на зав­тра­шній день. Якщо ре­фор­ми не обер­та­ю­ться до­бро­бу­том на­се­ле­н­ня, то­ді пи­та­н­ня — на­ві­що во­ни по­трі­бні? Для лю­дей ва­жли­во ро­зу­мі­ти, як бу­де по­бу­до­ва­на си­сте­ма охо­ро­ни здо­ров’я, осві­ти, со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня.

Мі­сце­ва вла­да не мо­же збіль­ши­ти роз­мір пен­сій і за­ро­бі­тних плат, але мо­же під­ви­щи­ти ефе­ктив­ність ви­ко­ри­ста­н­ня бю­дже­тних ко­штів на по­лі­пше­н­ня ін­фра­стру­кту­ри — тих са­мих до­ріг. І щоб гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції, пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни мо­гли під­твер­ди­ти, що ці гро­ші ви­тра­ча­ю­ться ефе­ктив­но. Не тре­ба за­йма­ти­ся по­ка­зу­хою і бо­роть­бою з роз­кра­да­н­ням держ­ко­штів, ко­ли їх вже роз­кра­де­но. Мо­жна зро­би­ти зна­чно біль­ше, якщо при­бра­ти ко­ру­пцій­ну скла­до­ву, яка до­хо­ди­ла до 30—40 від­со­тків.

— Які пла­ни осо­би­сто у вас і в ко­ман­ди Ко­ло­мой­сько­го на май­бу­тнє?

— Я ду­маю, що ко­ман­да Ко­ло­мой­сько­го не сто­я­ти­ме осто­ронь по­лі­ти­ки. Нам є що за­про­по­ну­ва­ти су­спіль­ству. Ми зна­є­мо, як по­бу­ду­ва­ти ефе­ктив­ну си­сте­му управ­лі­н­ня дер­жа­вою під на­звою Укра­ї­на. То­му ми пі­де­мо на ви­бо­ри.

ФОТО НАДАНО ПРЕС-СЛУЖБОЮ ДНІ­ПРО­ПЕ­ТРОВ­СЬКОЇ ОДА

ФОТО НА­ТА­ЛІЇ КРАВ­ЧУК /«НО­ВОЕ ВРЕ­МЯ»

БО­РИС ФІЛАТОВ У БУ­ДІВ­ЛІ ОДА В ОСТАН­НІЙ ДЕНЬ РО­БО­ТИ «КО­МАН­ДИ КО­ЛО­МОЙ­СЬКО­ГО» В ДНІ­ПРО­ПЕ­ТРОВ­СЬКІЙ ОБЛ­ДЕРЖ­АДМІ­НІ­СТРА­ЦІЇ. ЦІ­КА­ВО, ЧИ БА­ГА­ТО ЗНА­ЙДЕ­ТЬСЯ ПА­ТРІ­О­ТИ­ЧНИХ УКРА­ЇН­СЬКИХ ПО­ЛІ­ТИ­КІВ, ЯКИМ ДА­РУ­ЮТЬ ПО­ДА­РУН­КИ, ЩО ПО­БУ­ВА­ЛИ В БО­ЯХ?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.