Га­га­узь­кий па­сьянс

Чим за­гро­жує не­ува­га Укра­ї­ни і слаб­кість Мол­до­ви в Бес­са­раб­сько­му ре­гіо­ні, де Кремль по­си­ле­но про­су­ває свої ін­те­ре­си?

Den (Ukrainian) - - Панорама Дня - Ва­ле­рій ФУЙОР, пра­во­за­хи­сник

Іри­на Влах отри­ма­ла впев­не­ну пе­ре­мо­гу на ви­бо­рах гла­ви Га­га­узь­кої ав­то­но­мії у скла­ді Мол­до­ви і ста­ла пер­шою жін­кою на цьо­му ви­со­ко­му по­сту. Во­на зня­ла всі пи­та­н­ня про пе­ре­мож­ця вже в пер­шо­му ту­рі, за­ли­шив­ши да­ле­ко по­за­ду сво­їх кон­ку­рен­тів. Іри­на Влах на­бра­ла — 51,11 % го­ло­сів ви­бор­ців, а її най­ближ­чий кон­ку­рент Ми­ко­ла Ду­до­гло — 19,05 %.

Ко­ли на сто­рін­ці Іри­ни Влах в со­ці­аль­ній ме­ре­жі Facebook з’явив­ся сло­ган «Бу­ти ра­зом із Ро­сі­єю в на­ших си­лах», то ста­ло зро­зумі­ло, що по­їзд­ка до Мо­скви, де во­на зу­стрі­ча­ла­ся з го­ло­вою Дер­жду­ми Ро­сії Сер­гі­єм На­ри­шкі­ним, а пі­зні­ше і з го­ло­вою Ра­ди Фе­де­ра­ції РФ Ва­лен­ти­ною Ма­тві­єн­ко, їй вда­ла­ся і во­на за­ру­чи­ла­ся під­трим­кою Крем­ля. Кон­церт гру­пи «Лю­бе» в Ча­дир-Лун­зі (дру­ге мі­сто за ве­ли­чи­ною в ав­то­но­мії) за день до го­ло­су­ва­н­ня теж не був ви­пад­ко­вим. Ні­ко­лай Ра­стор­гу­єв за­спі­вав свої хі­ти, зокре­ма й пі­сню «Прор­вём­ся».

Так ку­ди про­ри­ва­ти­ме­ться са­ма Га­га­у­зія з но­вим лі­де­ром? Чи вар­то ква­пи­ти­ся ого­ло­шу­ва­ти Іри­ну Влах ма­ріо­не­ткою Крем­ля? Чи змо­же Ком­рат (сто­ли­ця ав­то­но­мії) пе­ре­за­ван­та­жи­ти свої не­про­сті вза­є­ми­ни з Ки­ши­не­вом?

Ма­буть, ро­би­ти якісь ствер­дні ви­снов­ки ще ра­но. Ще не зу­пи­нив­ся агі­та­цій­ний по­їзд, не сти­хла пе­ред­ви­бор­на ри­то­ри­ка, не роз­сі­яв­ся ту­ман обі­ця­нок.

Га­га­узь­ка ав­то­но­мія у скла­ді Мол­до­ви це не шту­чне При­дні­стров’я і не фей­ко­ва Но­во­ро­сія. У ста­ту­сі не­ви­зна­ної ре­спу­блі­ки Га­га­у­зія про­бу­ла зов­сім не­дов­го (1990-1994 рр.). У гру­дні 1994 ро­ку пар­ла­мент Мол­до­ви ухва­лив За­кон «Про осо­бли­вий пра­во­вий ста­ту­сі Га­га­у­зії (Га­га­уз Ері)», що на­ді­лив ре­гіон з ком­па­ктним ме­шка­н­ням га­га­у­зів на пів­дні Мол­до­ви пра­ва­ми ав­то­но­мії, а 1999 ро­ку, пі­сля про­ве­де­н­ня адмі­ні­стра­тив­ної ре­фор­ми, АТО Га­га­у­зія оста­то­чно за­крі­пле­но в Кон­сти­ту­ції Мол­до­ви.

Мо­сква зро­би­ла зна­ря­д­дя­ми впли­ву на но­ві не­за­ле­жні дер­жа­ви не ли­ше не­ви­зна­ні та са­мо­про­го­ло­ше­ні те­ри­то­рії, але й ре­аль­но існу­ю­чі ав­то­но­мії, на­ціо­наль­ні ру­хи. При Пу- ти­ні не­ви­зна­ні ре­спу­блі­ки й ав­то­но­мії ста­ли ін­стру­мен­том по­лі­ти­ки, спря­мо­ва­ної на ре­став­ра­цію ра­дян­ської ім­пе­рії шля­хом за­лу­че­н­ня пост­ра­дян­ських дер­жав до Ми­тно­го і Єв­ра­зій­сько­го со­ю­зів.

На тлі актив­но­сті Ро­сії в Га­га­узь­кій ав­то­но­мії впа­дає в очі не­ува­га Укра­ї­ни до цьо­го ре­гіо­ну. «Укра­ї­на по­вин­на акти­ві­зу­ва­ти спів­пра­цю з ав­то­ном­ним те­ри­то­рі­аль­ним утво­ре­н­ням на пів­дні Мол­до­ви — Га­га­у­зі­єю. Сьо­го­дні це стра­те­гі­чно ва­жли­ве пи­та­н­ня, яке тре­ба розв’язу­ва­ти на ко­ристь укра­їн­ських ін­те­ре­сів», — за­явив дня­ми де­пу­тат Оде­ської обла­сної ра­ди з га­га­узь­ким ко­рі­н­ням Юрій Дім­чо­гло.

«Без осо­бли­вої ува­ги як з бо­ку укра­їн­ської вла­ди, так і з бо­ку ЗМІ за­ли­шив­ся сам пе­ред­ви­бор­ний про­цес в су­сі­дній нам Га­га­у­зії. До ре­чі, з 70 між­на­ро­дних спо­сте­рі­га­чів на ви­бо­рах ба­шка­на ли­ше один був пред­став­ни­ком Укра­ї­ни. А тим ча­сом в Укра­ї­ні про­жи­ває біль­ше трид­ця­ти ти­сяч га­га­у­зів», — про­дов­жує Дім­чо­гло.

Слід до­да­ти, що укра­їн­ські гагаузи про­жи­ва­ють в су­мі­жних ра­йо­нах з мол­дав­ськи­ми га­га­у­за­ми, яких роз­ді­ляє ли­ше укра­їн­сько-мол­дав­ський дер­жав­ний кор­дон і які до цьо­го ча­су збе­рі­га­ють до­сить ті­сні зв’яз­ки. А вра­хо­ву­ю­чи актив­ну при­су­тність ін­те­ре­сів Крем­ля в Га­га­у­зії, що від­кри­то по­ка­за­ли остан­ні ви­бо­ри, це без­по­се­ре­дньо сто­су­є­ться ста­біль­но­сті не ли­ше в Мол­до­ві, аі в са­мій Укра­ї­ні.

Сьо­го­дні не мо­жна втра­ти­ти мо­жли­вість по­бу­ду­ва­ти нор­маль­ні вза­є­ми­ни з но­вим гла­вою Га­га­у­зії. При цьо­му тре­ба вра­хо­ву­ва­ти ту об­ста­ви­ну, що будь-яка лю­ди­на, ви­бра­на на пост го­ло­ви ав­то­но­мії, ви­му­ше­на зва­жа­ти на ті ре­а­лії, які фор­му­ють у сві­до­мо­сті га­га­узь­ко­го ви­бор­ця ро­сій­ські ЗМІ, до­мі­ну­ю­чі в ре­гіо­ні і ство­рю­ю­чи се­ред ви­бор­ців Га­га­у­зії сте­ре­о­тип, яко­му по­ви­нен від­по­від­а­ти кан­ди­дат на по­са­ду ба­шка­на. Змі­цне­н­ня тор­го­во- еко­но­мі­чних зв’яз­ків, участь у спіль­них про­е­ктах ство­рять до­да­тко­ві мо­жли­во­сті як для Укра­ї­ни, так і для Га­га­узь­кої ав­то­но­мії, в ці­ло­му Мол­до­ви і ста­нуть за­ста­вою ста­біль­но­сті в цьо­му ре­гіо­ні.

Ми­хай­ло Фор­му­зал (по­пе­ре­дник Іри­ни Влах) зро­бив усе мо­жли­ве для то­го, щоб за остан­ній рік сто­сун­ки Ки­ши­не­ва і Ком­ра­та ста­ли кри­ти­чни­ми. Спо­ча­тку він до­сить успі­шно пра­гнув за­лу­ча­ти в ре­гіон ту­ре­цькі й єв­ро­пей­ські ін­ве­сти­ції. Але до за­кін­че­н­ня пе­ре­бу­ва­н­ня на по­сту гла­ви ав­то­но­мії ство­ри­ло­ся вра­же­н­ня, що остан­нім ча­сом він ді­яв ли­ше за мо­сков­ською ме­то­ди­чкою. Фор­му­зал про­да­вив у ре­гіо­ні ре­фе­рен­дум- опи­ту­ва­н­ня, який мав ні­кчем­ний юри­ди­чний ха­ра­ктер, але на яко­му жи­те­лі ав­то­но­мії ви­сло­ви­ли­ся за вступ до пу­тін­сько­го Ми­тно­го со­ю­зу. За­вер­ше­н­ня ка­ден­ції Фор­му­за­ла на по­са­ді ба­шка­на за­пам’ята­ло­ся чи­сель­ни­ми скан­да­ла­ми й ін­три­га­ми. Остан­ні два ро­ки ним ду­же ма­ло бу­ло зро­бле­но для ав­то­но­мії, для га­га­узь­кої мо­ви, для ло­бі­ю­ва­н­ня ін­те­ре­сів ав­то­но­мії в уря­ді Мол­до­ви, до скла­ду яко­го ба­шкан вхо­дить ав­то­ма­ти­чно.

Увесь свій за­пал Фор­му­зал роз­тра­чу­вав на роз­гой­ду­ва­н­ня га­га­узь­ко­го чов­на, від­кри­то бе­ру­чи участь в гео­по­лі­ти­чних роз­кла­дах Крем­ля. Вра­хо­ву­ю­чи, що в Мол­до­ві не­має ор­га­ні­за­ції «Пра­вий се­ктор», на­се­лен­ню автономного утво­ре­н­ня роз­по­від­а­ли про жа­хи єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції, де жи­те­лів Га­га­у­зії чо­ло­ві­чої ста­ті пе­ре­же­нять між со­бою, а ре­шту від­да­дуть в ру­мун­ське раб­ство.

Іри­ні Влах до­ве­де­ться за­но­во ви­бу­до­ву­ва­ти сто­сун­ки не ли­ше з Ки­ши­не­вом, але й усе­ре­ди­ні са­мої Га­га­у­зії. На­ро­дне зі­бра­н­ня Га­га­у­зії (за­ко­но­дав­чий ор­ган) во­ло­діє низ­кою ва­жли­вих пов­но­ва­жень і мо­же обме­жи­ти вла­ду гла­ви ав­то­но­мії. Від зда­тно­сті Влах по­ро­зу­мі­ти­ся з На­ро­дним зі­бра­н­ням і Ки­ши­не­вом за­ле­жить її успі­шна ро­бо­та на ви­со­кій по­са­ді.

Без еко­но­мі­чних пе­ре­тво­рень, ру­ху у бік ре­аль­ної ав­то­но­мії, мо­жли­во­стей фі­нан­су­ва­ти на­ціо­наль­ні про­е­кти по­лі­ти­чне май­бу­тнє но­во­го ба­шка­на одні­єї ми­ті мо­же ста­ти ту­ман­ним.

Па­ні Влах, без­пе­ре­чно, збе­ре­же про­ро­сій­ську ри­то­ри­ку, про­дов­жить мар­ші з геор­гі­їв­ськи­ми пра­по­ра­ми і стрі­чка­ми, пом­пе­зно від­зна­ча­ти­ме трав­не­ві свя­та, але без ви­ра­зної еко­но­мі­чної і со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки хо­ро­во­ди з пра­по­ра­ми і сим­во­лі­кою чу­жої кра­ї­ни мо­жуть жи­те­лям ав­то­но­мії про­сто на­бри­дну­ти.

В Укра­ї­ни є свій гір­кий до­свід, ко­ли ро­сій­ські те­ле­ві­зій­ні про­па­ган­ди­сти ки­се­льо­ви і со­лов­йо­ви ці­ло­до­бо­во ви­вер­га­ють фон­та­ни аб­сур­ду і бре­хні так, що Укра­ї­ні до­ве­ло­ся по­вер­та­ти ло­яль­ність вла­сних гро­ма­дян.

Тре­ба ро­зу­мі­ти, що і га­га­узь­ка ав­то­но­мія по­па­ла в жор­на крем­лів­ської про­па­ган­ди, яка на­ма­га­є­ться на­пов­ни­ти жи­т­тя га­га­у­зів чу­жи­ми сен­са­ми і сма­ком чу­жих пе­ре­мог, гра­ю­чи на но­сталь­гії жи­те­лів ав­то­но­мії про ра­дян­ські ча­си.

Обійми «рус­ско­го ми­ра» завжди за­кін­чу­ю­ться одна­ко­во. Олег Га­зма­нов, який теж ко­ле­сив ав­то­но­мі­єю під час пе­ред­ви­бор­чої кам­па­нії, і Ні­ко­лай Ра­стор­гу­єв про­спі­ва­ють га­га­у­зам пі­сні зі сво­го сму­тно­го ре­пер­ту­а­ру, Ні­ко­лай Ва­лу­єв дасть уро­ки бо­ксу спортс­ме­нам Га­га­у­зії, Сер­гій На­ри­шкін і Ва­лен­ти­на Ма­тві­єн­ко сфо­то­гра­фу­ю­ться з май­бу­тнім ба­шка­ном... Ну а ко­ли Ро­сії стає над­то ба­га­то, то тут мо­жуть з’яви­ти­ся па­ни на кшталт гір­кі­на-стрєл­ко­ва, то­ді вже мо­же не ви­ста­чи­ти мі­сця са­мим га­га­у­зам.

А та­ке по­си­ла­н­ня ав­то­но­мії і всій Мол­до­ві фа­кти­чно вже зро­бив пан Ро­го­зін, за­сту­пник го­ло­ви уря­ду Ро­сії. Пі­сля виборів у Га­га­у­зії він від­кри­то за­явив: «Ці ви­бо­ри ма­ли для нас ве­ли­ке зна­че­н­ня з то­чки зо­ру змі­цне­н­ня по­зи­цій Ро­сії в Мол­до­ві». А ми до­да­мо: і для не­д­опу­ще­н­ня єв­ро­ін­те­гра­ції Мол­до­ви. При­га­дай­мо по­ка­зо­вий епі­зод, на який то­ді ма­ло хто звер­нув ува­гу, ко­ли Дми­тро Ро­го­зін у роз­пал Єв­ро­май­да­ну в гру­дні 2013-го при­їжджає до Укра­ї­ни і їде... «ін­спе­кту­ва­ти» під­при­єм­ства ОПК на схо­ді Укра­ї­ни. Що ста­ло­ся да­лі — всі пре­кра­сно зна­ють. Яв­на акти­ві­за­ція Ро­го­зі­на в цьо­му ре­гіо­ні (з 2012 р. він та­кож є спе­ці­аль­ним пред­став­ни­ком Пре­зи­ден­та РФ що­до При­дні­стров’я) не­с­про­ста. Укра­ї­ні і Мол­до­ві тре­ба бу­ти на­по­го­то­ві. А кра­ще — ді­я­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.