«Ті­шать по­го­да і пра­ця»

За­кар­па­тці — про плин ча­су та став­ле­н­ня до рі­дної зем­лі

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ві­кто­рія ЖУЙ­КО, Ужго­род

Най­до­рож­чий в Укра­ї­ні хліб по 10—12 гри­вень, зро­ста­н­ня цін на по­слу­ги гро­мад­сько­го транс­пор­ту й очі­ку­ва­н­ня ви­бу­ху ро­же­во­го цві­ті­н­ня са­ку­ри... Це те­ми, які в най­за­хі­дні­шій обла­сті Укра­ї­ни обго­во­рю­ють чи не най­біль­ше. Лю­ди вто­ми­ли­ся від вій­ни на схо­ді, зро­ста­н­ня цін, ха­о­ти­чних ко­ли­вань на ва­лю­тно­му рин­ку. Однак За­кар­па­т­тя, як і вся Укра­ї­на, огов­ту­є­ться від важ­кої зи­ми, і ві­рить в те, що ве­сна та­ки ста­не фун­да­мен­том по­яви які­сних змін для кра­що­го й мир­но­го май­бу­тньо­го.

Юлія ДУБ, акти­віс­тка ВМГО «ФРI»:

— З по­га­но­го: в за­галь­но­му те, що про­дов­жу­є­ться вій­на у мо­їй кра­ї­ні — ду­же ме­не за­сму­чує, але й на­ди­хає ще біль­ше пра­цю­ва­ти над со­бою та су­спіль­ством. З осо­би­сто­го — це осла­бле­ний за зи­му іму­ні­тет, че­рез що вже вко­тре хво­рію. З хо­ро­шо­го: не­що­дав­но я про­їха­ла ав­то­сто­пом Укра­ї­ною та Бі­ло­рус­сю май­же 2000 км. Бу­ла при­єм­но вра­же­на лю­дьми, яких зу­стрі­ча­ла в до­ро­зі. Та­кі лю­ди все­ля­ють на­дію на те, що все бу­де до­бре. Те­пер пла­ную від­ві­да­ти ще кіль­ка кра­їн, теж ав­то­сто­пом. Ме­ні ви­сло­ви­ли до­ві­ру чле­ни Все­укра­їн­ської мо­ло­ді­жної ор­га­ні­за­ції «Фун­да­ція ре­гіо­наль­них іні­ці­а­тив» та обра­ли ме­не до ке­рів­но­го ор­га­ну — Ра­ди ста­рій­шин, а це ве­ли­ка від­по­від­аль­ність і ба­га­то ро­бо­ти. Та­кож, із при­хо­дом ве­сни з’яви­ло­ся ба­га­то на­тхне­н­ня та ідей для вла­сних про­е­ктів, спря­мо­ва­них на роз­ви­ток мі­ста Ужго­род та йо­го мо­ло­ді­жних се­ре­до­вищ.

Ка­те­ри­на IРХА, кан­ди­дат по­лі­ти­чних на­ук, ужго­род­ка-лу­ган­чан­ка зі Сва­то­во­го:

— Тур­бує до­сить при­мар­на ста­біль­ність (моя осо­би­сто та кра­ї­ни в ці­ло­му), чи ви­три­ма­ють хло­пці дов­ге та хи­тке «пє­рє­мі­ріє», вар­тість бу­ді­вель­них ма­те­рі­а­лів, на­скіль­ки кон­тро­льо­ва­ни­ми бу­дуть ви­тра­ти кре­ди­тних ко­штів від МВФ та кра­їн-до­но­рів, від­су­тність ре­форм, спря­мо­ва­них на по­бу­до­ву со­ці­аль­ної та пра­во­вої дер­жа­ви в Укра­ї­ні.

А ра­дує одно­зна­чно по­го­да, пра­ця, що дає по­зи­тив­ний ре­зуль­тат, на­бли­же­н­ня ча­су, ко­ли по­ба­чу рі­дних. Та­кож ті­шить нев­пин­но зро­ста­ю­ча кіль­кість ро­зум­них ду­ма­ю­чих лю­дей, но­ва по­зи­тив­на тен­ден­ція сприйня­т­тя Укра­ї­ни на між­на­ро­дній аре­ні у яко­сті но­вої не­за­ле­жної дер­жа­ви, а не «кра­ї­ни пост­ра­дян­сько­го та­бо­ру » , а та­кож успі­хи дру­зів у ре­а­лі­за­ції твор­чо­го по­тен­ці­а­лу.

Пав­ло ГОМОНАЙ, гро­мад­ський акти­віст:

— До­бре, що ве­сна, до­бре, що жи­ве­мо, до­бре, що не бом­блять. По­га­но в Ужго­ро­ді з ме­ра­ми, геть по­га­но, хоч бе­ри і за­про­шуй з- за кор­до­ну. Ті ме­ри, що є, і ті лю­ди, що бі­ля них є — ні­ку­ди не го­дя­ться. Один від про­то­ко­лу з ко­ру­пції схо­вав­ся на лі­кар­ня­но­му, ін­ший про­хі­дні мі­сця в прем’ єр­ській пар­тії про­дає за 30-ку «зе­ле­них», тре­тій по­гро­жує сам се­бе по­зба­ви­ти лі­цен­зії пе­ре­ві­зни­ка за не­ви­хід вла­сних же мар­шру­ток на лі­нію. Без­лад, одним сло­вом. Але ж не бом­блять і ве­сна, тож все бу­де до­бре!

Ве­ро­ні­ка СА­БО, май­бу­тня абі­ту­рі­єн­тка:

— На­ма­га­ю­ся ба­чи­ти в жит­ті тіль­ки хо­ро­ше. З при­хо­дом ве­сни по­мі­ча­ти щось гар­не і до­бре зна­чно лег­ше, адже стає те­плі­ше, на дво­рі все кві­тне, спів­а­ють пта­шки, мо­жна зня­ти з се­бе важ­кі зи­мо­ві кур­тки. Але, бе­зу­мов­но, є фа­кто­ри, які за­тьма­рю­ють та­кий опти­мі­сти­чний по­гляд. Це ситуація в кра­ї­ні — ду­же хо­че­ться, аби на на­шій зем­лі за­па­ну­вав мир. Окрім цьо­го вже зов­сім ско­ро на ме­не че­кає ЗНО, яке цьо­го ро­ку за­зна­ло змін. Змі­ни — це, зви­чай­но, до­бре, але не то­ді, ко­ли во­ни та­кі не­до­о­пра­цьо­ва­ні. Че­рез під­го­тов­ку до іспи­тів і те­сту­ва­н­ня в ме­не за­ли­ша­є­ться ду­же ма­ло віль­но­го ча­су. Ме­ні б хо­ті­ло­ся біль­ше ча­су про­во­ди­ти з дру­зя­ми, але я чу­до­во ро­зу­мію всю сер­йо­зність ЗНО.

На­та­лія КАСИМ, пси­хо­лог:

— У ме­не цей ти­ждень вза­га­лі ду­же осо­би­стий. З хо­ро­шо­го — при­їжджа­ють мої ро­ди­чі, яких я дав­но не ба­чи­ла. З по­га­но­го — в ме­не по­мер­ла бабуся, яка жи­ла ще за ча­сів Ав­стро­Угор­щи­ни, і я ду­же силь­но від­чу­ла, як вті­кає час. Та­кож дня­ми бу­ла в му­ка­чів­сько­му еко­цен­трі на екс­кур­сії — ду­же шко­да бу­де, якщо йо­го за­кри­ють. Та­кий уні­каль­ний май­дан­чик для на­вча­н­ня ді­тей — і все то­му, що ко­мусь по­трі­бна зем­ля в гар­но­му ра­йо­ні. Від­ві­ду­ва­чі бу­ли при­єм­но зди­во­ва­ні уні­каль­ні­стю За­кар­па­т­тя — ми й не уяв­ля­є­мо со­бі, в яко­му чу­до­во­му мі­сці жи­ве­мо. А те, що ми так не­дба­ло ста­ви­мо­ся до рі­дної зем­лі — це про­сто зло­чин.

Iри­на БРЕЗА, го­ло­ва Ужго­род­сько­го прес-клу­бу:

— З по­зи­тив­но­го: роз­по­ча­ла ве­ло­се­зон, по­го­да та при­ро­да у мі­сті спри­я­ють, че­рез це під­няв­ся на­стрій і акти­ві­зу­ва­лись жит­тє­ві си­ли. Та­кож по­ча­ла чи­та­ти книж­ку за­кар­пат­сько­го ав­то­ра — Бан­ди Шол­те­са «Т-Shirtoло­гія». Ве­се­ла книж­ка, мо­ло­дик із гу­мо­ром і та­лан­том. З по­га­но­го, окрім си­ту­а­ції у кра­ї­ні, за­сму­чує й те, що бен­зин не по­де­шев­шав, а ді­тей на ка­ні­ку­лах тре­ба во­зи­ти від одні­єї ба­бу­сі до ін­шої.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.