Бо­г­дан КЛІХ,

Бо­г­дан КЛІХ: На­віть обме­же­ні по­став­ки зброї укра­їн­ській ар­мії ста­нуть ва­жли­вим по­лі­ти­чним по­сла­н­ням як Ки­є­ву, так і Крем­лю

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

се­на­тор, екс-мі­ністр обо­ро­ни Поль­щі

Якщо хтось го­то­вий за­ги­ну­ти за пев­ні цін­но­сті — це озна­чає, що ці цін­но­сті ще жи­ві. І жи­ві во­ни сьо­го­дні в Укра­ї­ні. Укра­їн­ці по­ка­за­ли За­хо­ду, що слід пам’ята­ти про мо­раль­ні осно­ви, і це ле­гі­ти­мі­зує ва­ше пра­гне­н­ня всту­пи­ти в ЄС

Се­на­тор, ко­ли­шній мі­ністр обо­ро­ни Поль­щі Бо­г­дан Кліх актив­но сте­жить за по­ді­я­ми в на­шій кра­ї­ні й про­по­нує своє ба­че­н­ня, як по­кла­сти край ро­сій­ській агре­сії в Укра­ї­ні. То­рік він ра­зом із ко­ли­шнім мі­ні­стром обо­ро­ни Ні­меч­чи­ни Кар­лом-Те­о­до­ром цу Ґу­тен­бер­ґом опу­блі­ку­вав у «Про­е­кті Син­ди­кат» ста­т­тю «Зі­рва­ти пла­ни Пу­ті­на». Цьо­го ро­ку вже у вла­сній стат­ті «Про­ти­сто­я­ти Пу­ті­ну» він на­го­ло­сив: «Тер­мі­но­во по­трі­бна но­ва по­лі­ти­ка за­хи­сту пар­тне­рів НАТО у Схі­дній Єв­ро­пі, Цен­траль­ній Азії та на Пів­ден­но­му Кав­ка­зі. За­хід по­ви­нен пе­ре­ко­на­ти Кремль згор­ну­ти свою ін­тер­вен­цію в Укра­ї­ну, а та­кож чі­тко да­ти зро­зу­мі­ти, що подаль­ше ви­ко­ри­ста­н­ня вій­сько­вої си­ли за­знає кон­тр­за­хо­дів, ще більш жорс­тких, аніж сан­кцій, на­кла­де­них до­сі». Са­ме з пи­та­н­ня, чо­му до­те­пер не бу­ло роз­ро­бле­но стра­те­гії, щоб зу­пи­ни­ти Пу­ті­на і при­пи­ни­ти йо­го ді­яль­ність в Укра­ї­ні, роз­по­ча­ла­ся роз­мо­ва з па­ном Клі­хом, який при­був для уча­сті в Ки­їв­сько­му без­пе­ко­во­му фо­ру­мі для мо­ло­ді.

«ТРЕ­НУ­ВА­Н­НЯ РО­СІЇ В НА­МА­ГАН­НІ ПО­КА­ЗА­ТИ СВІ­ТО­ВІ, ЩО УКРА­Ї­НА НА­ЛЕ­ЖИТЬ ДО ЇЇ СФЕ­РИ СТРА­ТЕ­ГІ­ЧНИХ ІН­ТЕ­РЕ­СІВ»

— Існує кіль­ка при­чин цьо­го. Одна з них полягає в то­му, що За­хід був зди­во­ва­ний, а по­тім і шо­ко­ва­ний по­лі­ти­кою Крем­ля. То­му що За­хід май­же два де­ся­ти­лі­т­тя ві­рив у мо­жли­вість за­лу­чи­ти РФ у но­ву мо­дель сві­то­вої без­пе­ки, яку бу­ло вста­нов­ле­но пі­сля за­кін­че­н­ня хо­ло­дної вій­ни. Я пам’ ятаю са­міт НАТО у ли­сто­па­ді 2010 ро­ку, ко­ли бу­ло прийня­то но­ву стра­те­гі­чну кон­це­пцію, ав г олов­но­му до­ку­мен­ті Альян­су так зва­на ко­опе­ра­тив­на мо­дель без­пе­ки бу­ла на­зва­на одним із трьох основ­них зав­дань Альян­су. Це озна­чає, що в цій мо­де­лі бу­ло від­ки­ну­то ви­ко­ри­ста­н­ня си­ли і за­мі­не­но на діа­лог. Спів­ро­бі­тни­цтво бу­ло взя­то за осно­ву у від­но­си­нах із кра­ї­на­ми-су­сі­да­ми Альян­су.

Та­ким чи­ном, по­лі­ти­ка пре­зи­ден­та Пу­ті­на, яку бу­ло офі­цій­но пред­став­ле­но в бе­ре­зні ми­ну­ло­го ро­ку, ста­ла шо­ком для За­хо­ду, то­му що во­на пов­ні­стю від­ки­да­ла до­мов­ле­ність про ві­дмо­ву від ви­ко­ри­ста­н­ня си­ли у між­на­ро­дних від­но­си­нах у Єв­ро­пі.

З ін­шо­го бо­ку, ще одним ва­жли­вим фа­кто­ром є роз­бі­жно­сті по­лі­ти­чних та еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів єв­ро­пей­ських кра­їн. На­при­клад, кра­їн пів­ден­но­го ре­гіо­ну біль­ше хви­лює те, що від­бу­ва­є­ться у Пів­ні­чній Афри­ці пі­сля араб­ської ве­сни та на Близь­ко­му Схо­ді, ніж у Схі­дній Єв­ро­пі. Та­кож є кра­ї­ни, які все ще ві­рять, що за­ра­ди їхніх на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів кра­ще під­три­му­ва­ти так зва­ні хо­ро­ші вза­є­ми­ни з Крем­лем, на­при­клад, у пла­ні енер­ге­ти­чної без­пе­ки. Са­ме то­му важ­ко очі­ку­ва­ти, що За­хід від­ре­а­гує та­ки­ми ж за­хо­да­ми, які ви­ко­ри­сто­ву­вав Кремль спо­ча­тку в Кри­му, а по­тім на схо­ді Укра­ї­ни. Це ви­клик і для ЄС, і для НАТО. Хо­чу під­кре­сли­ти, що від­по­від­но до мо­го сприйня­т­тя, якщо роз­гля­да­ти си­ту­а­цію втор­гне­н­ня Ро­сії в Укра­ї­ну, НАТО по­во­ди­ться на­ба­га­то кра­ще в цих пи­та­н­нях, аніж ЄС.

— Однак пі­сля ане­ксії про­йшов уже рік, а ми все ще ба­чи­мо, що Ні­меч­чи­на по­стій­но по­вто­рює, що не існує вій­сько­во­го ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми. Але ще Фрі­дріх Ве­ли­кий­го­во­рив, що ди­пло­ма­тія без зброї — все одно, що му­зи­ка без ін­стру­мен­тів. Чо­му Ні­меч­чи­на на­по­ля­гає на ди­пло­ма­ти­чно­му ви­рі­шен­ні йне на­ма­га­є­ться по­ка­за­ти Ро­сії, що вій­сько­вий­ва­рі­ант теж мо­жли­вий, якщо Ро­сія не при­пи­нить свою ді­яль­ність в Укра­ї­ні?

— Це теж ре­зуль­тат та­ко­го по­мил­ко­во­го при­пу­ще­н­ня, що Пу­тін мо­же бу­ти втя­гну­тий у по­лі­ти­чний про­цес діа­ло­гу, що вій­сько­ва си­ла Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції — яви­ще не пер­ма­нен­тне, а тим­ча­со­ве, що існує мо­жли­вість ди­пло­ма­ти­чним шля­хом пе­ре­ко­на­ти Кремль по­вер­ну­ти­ся до сто­лу пе­ре­го­во­рів.

У мо­є­му ро­зу­мін­ні, ситуація в Укра­ї­ні — це своє­рі­дне стра­те­гі­чне тре­ну­ва­н­ня Ро­сії в на­ма­ган­ні по­ка­за­ти сві­то­ві, що Укра­ї­на на­ле­жить до її сфе­ри стра­те­гі­чних ін­те­ре­сів. У ме­не не­має жо­дних сум­ні­вів, що за­раз Укра­ї­на ві­ді­грає у пла­нах Пу­ті­на ви­рі­шаль­ну роль. То­му що без Укра­ї­ни бу­де аб­со­лю­тно не­мо­жли­во ре­а­лі­зу­ва­ти ве­ли­кий план Пу­ті­на по від­ро­джен­ню Ро­сій­ської ім­пе­рії.

На мою дум­ку, Пу­тін зби­ра­є­ться за­пов­ни­ти цю сі­ру зо­ну без­пе­ки між Ро­сі­єю та кор­до­на­ми НАТО. Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція де­мон­струє се­бе як сві­то­ва дер­жа­ва. Це зна­чить, що без Укра­ї­ни Ро­сія не ма­ти­ме до­ста­тньо си­ли, щоб гра­ти та­ку все­ося­жну роль у спра­вах гло­баль­но­го зна­че­н­ня. От­же, під­ко­ре­н­ня Укра­ї­ни Мо­сквою — не­об­хі­дна й не­о­дмін­на умо­ва від­тво­ре­н­ня Ро­сії як сві­то­вої дер­жа­ви.

«УКРА­ЇН­ЦІ ПО­КА­ЗА­ЛИ ЗА­ХО­ДУ, ЩО НЕ­ОБ­ХІ­ДНО ПАМ’ЯТА­ТИ ПРО МО­РАЛЬ­НІ ОСНО­ВИ...»

— Всі ми пам’ята­є­мо ві­до­мий ви­слів Збі­гнє­ва Бже­зин­сько­го про те, що без Укра­ї­ни Ро­сія не мо­же ста­ти ім­пе­рі­єю. Але те­пер ми чу­є­мо від ньо­го про так зва­ну фін­лян­ди­за­цію Укра­ї­ни, про те, що Укра­ї­на не по­вин­на всту­па­ти в НАТО. Хі­ба це не схо­же на спро­бу уми­ро­тво­ри­ти Ро­сію?

— Про фе сор Бже зинсь кий — один із мо­їх по­лі­ти­чних па­тро­нів. У цьо­му кон­кре­тно­му ва­жли­во­му пи­тан­ні я рад­ше по­го­джу­ю­ся з по­зи­ці­єю йо­го си­на, Яна Бже­зин­сько­го, який на­дає пе­ре­ва­гу ін­те­гра­ції Укра­ї­ни у за­хі­дні Єв­ро­а­тлан­ти­чні стру­кту­ри. Я — поль­ський по­лі­тик і то­му бе­ру до ува­ги в основ­но­му без­пе­ку сво­єї кра­ї­ни.

Осо­би­сто я ціл­ком пе­ре­ко­на­ний, що без не­за­ле­жної Укра­ї­ни не бу­де без­пе­ки у Поль­щі. Са­ме то­му я пра­гну яко­мо­га глиб­шої ін­те­гра­ції між Укра­ї­ною та ЄС, а та­кож між Укра­ї­ною та НАТО. Ми­ну­ло­го ро­ку укра­їн­ці по­ка­за­ли, що ви — на­ція, яка го­то­ва по­мер­ти за­ра­ди єв­ро­пей­ської і н тег ра ції. Я пам’ ятаю Ки ї всь - кий без­пе­ко­вий фо­рум, що від­був­ся в Ки­є­ві у кві­тні 2013 ро­ку, пе­ред Май­да­ном. То­ді один із лі­де­рів опо­зи­ції, Ар­се­ній Яце­нюк, ска­зав, що впер­ше з ча­сів ХVІІ сто­лі­т­тя в Укра­ї­ни з’явив­ся шанс змі­ни­ти стра­те­гі­чну орі­єн­та­цію сво­єї по­лі­ти­ки в бік За­хо­ду.

Слу­ха­ю­чи це ствер­дже­н­ня, я зро­зу­мів, що існує прір­ва між сприйня­т­тям по­лі­ти­чної де­мо­кра­ти­чної елі­ти Ки­є­ва і тра­ди­цій­ним під­хо­дом за­хі­дних те­хно­кра­тів. А це зна­чить, що Укра­ї­на роз­гля­дає Уго­ду про асо­ці­а­цію з ЄС у стра­те­гі­чно­му клю­чі. В той час як те­хно­кра­ти За­хо­ду спри­йма­ли її як одну з ба­га­тьох угод, які бу­ли під­пи­са­ні між ЄС та рі­зни­ми кра­ї­на­ми. І ця прір­ва до­сі існує. Ви на­да­є­те про­це­су єв­ро­пей­ської ін­те­гра­ції стіль­ки ж зна­че­н­ня, скіль­ки ми на­да­ва­ли у Поль­щі на по­ча­тку 1980х ро­ків, ко­ли пра­гну­ли по­вер­ну­ти­ся до ор­га­ні­за­ції єв­ро­пей­ської ро­ди­ни. То­ді пе­ре­сі­чні єв­ро­пей­ські бю­ро­кра­ти спри­йма­ли Уго­ду про асо­ці­а­цію ли­ше як один із за­со бів до­ся­гне­н­ня кра­що­го спів­ро­бі­тни­цтва між ЄС та на­шою кра­ї­ною.

— Ви, пев­не, зна­є­те, що ко­жен український уряд і пре­зи­ден­ти ви - ма­га ють, щоб Єв­ро со юз вклю чив пер­спе­кти­ву член­ства в Уго­ду про асо ці а цію. Ва ша дум ка що до ці­єї ви­мо­ги?

— Мо­жу ска­за­ти, що для Єв­ро­пи прийня­ти Укра­ї­ну в чи­сло чле­нів ЄС — це ще одне ви­про­бу­ва­н­ня. Ось, що ви по­ка­за­ли під час Май­да­ну, і осо­бли­во у сі­чні та лю­то­му 2014 ро­ку. Якщо хтось го­то­вий за­ги­ну­ти за пев ні цін нос ті, це зна чить, що во­ни ще жи­ві. І жи­ві во­ни сьо­го­дні в Укра­ї­ні.

На За­хо­ді не ча­сто по­ба­чиш го­тов­ність по­ми­ра­ти за­ра­ди єв­ро­пей­ських цін­но­стей. Біль­ше то­го, на За­хо­ді на­віть є лю­ди, які не зна­ють, що са­ме ство­рює цю сфе­ру цін­но­стей.

Укра­їн­ці по­ка­за­ли За­хо­ду, що не­об­хі­дно пам’ята­ти про мо­раль­ні осно­ви і це ле­гі­ти­мі­зує ва­ше пра­гне­н­ня всту­пи­ти в ЄС.

— Під час фо­ру­му в Брюс­се­лі пре­зи­дент Ко­мо­ров­ський ска­зав, що За­хід по­ви­нен на­да­ти Укра­ї­ні зброю, щоб во­на ма­ла змо­гу за­хи­сти­ти се­бе від Ро сії. Та ка по зи ція під три му - ється і кра­ї­на­ми Бал­ти­ки. Але Ні­меч­чи­на на­по­ле­гли­во ви­сту­пає про­ти цьо­го, і на­віть пе­ре­ко­на­ла Оба­му не на­да­ва­ти Укра­ї­ні ле­таль­ну зброю. Це то­му, що Штайн­ма­єр (як за­зна­чив один з єв­ро­пей­ських екс­пер­тів) все ще мріє про по­вер­не­н­ня до ко­опе­ра­тив­них від­но­син із пу­тін­ською Ро­сі­єю (хо­ча цьо­го не ста­не­ться)?

— Я вже зга­ду­вав ра­ні­ше, що не­мо­жли­во по­вер­ну­ти­ся до ми­ну­лої мо­де­лі спів­ро­бі­тни­цтва з Пу­ті­ним. Але за­раз за­зна­чу, що ми те­пер ро - зум ні ші, ніж на по чат ку пре зи - дент­сько­го тер­мі­ну Пу­ті­на у 2000 ро­ці. Оскіль­ки ми зна­є­мо не ли­ше йо­го за­яви, але й ба­чи­ли йо­го рі­ше­н­ня і вті­ле­н­ня цих рі­шень у жи­т­тя. Пре­зи дент Пу тін не є пер шо клас ним стра­те­гом, але він ство­рив іде­о­ло­гію, яку чі­тко ви­клав пі­сля ане­ксії Кри­му в сво­їй ві­до­мій про мо­ві, ко­ли за­явив про го тов ність ви ко рис та ти вій­сько­ву си­лу, щоб за­хи­сти­ти ро­сій­сько­мов­ні мен­ши­ни в не­за­ле­жних кра­ї­нах, су­сі­дах Ро­сії. А це зна­чить, що він го­то­вий змі­ни­ти мі­жна­ро­дний по­ря­док і по­ру­ши­ти між­на­ро­дне пра­во не ли­ше у ви­пад­ку з Укра­ї­ною, а й з ін­ши­ми кра­ї­на­ми, які ото­чу­ють Ро­сію. От­же, одним із фа­кто­рів Пу­ті­ні­зму є ви­ко­ри­ста­н­ня вій­сько­вої си­ли за кор­до­ном. Дру­гим — кон­со­лі­да­ція ав­то­ри­тар­но­го ре­жи­му все­ре­ди­ні Ро­сії, в якій не­має мі­сця опо­зи- ції. А тре­тім фа­кто­ром Пу­ті­ні­зму я на­звав ме­ха­нізм ве­ли ко­мас­шта­бної ко­ру­пції. Я ціл­ком упев­не­ний, що одні­єю з основ­них при­чин та­кої три­ва­лої під­трим­ки пре­зи­ден­та Яну­ко­ви­ча є страх Крем­ля, що в ра­зі де­мо­кра­ти­чних і ре­фор­міст­ських змін у Ки­є­ві під за­гро­зою опи­ни­ться роль Пу­ті­на та йо­го елі­ти в ро­сій­сько­му су­спіль­ства, оскіль­ки це по­ка­же ро­сі­я­нам, що мо­же існу­ва­ти й ін­ша мо­дель вла­ди. А ме­ха­ні­зми осно­ва­ної на ко­ру­пції дер­жа­ви бу­дуть пі­дір­ва­ні в Ро­сії в ре­зуль­та­ті про­це­су ре­форм, що йти­муть із Ки­є­ва.

«БЕЗ СИЛЬ­НІ­ШОЇ ПО­ЗИ­ЦІЇ ЗА­ХО­ДУ МИ НЕ ЗМО­ЖЕ­МО ЗУ­ПИ­НИ­ТИ ПУ­ТІ­НА»

— Ге­не­рал Брі­длав ска­зав на фо­ру­мі в Брюс­се­лі, що не­по­став­ля­н­ня зброї Укра­ї­ні — це та­кож озна­ка без­ді­яль­но­сті, й що це при­зве­де до по­гір­ше­н­ня си­ту­а­ції та під­си­ле­н­ня де­ста­бі­лі­за­ції.

— Ге­не­рал Брі­длав — чу­до­ва лю­ди­на. Він не ли­ше вій­сько­вий ко­ман­ду­вач. Я мав на­го­ду зу­стрі­ча­ти­ся з ним і аб­со­лю­тно пе­ре­ко­на­ний, що він пра­виль­но оці­нює си­ту­а­цію, що скла­ла­ся нав­ко­ло НАТО. Упев­не­ний — він усві­дом­лює, що Пу­тін зай­де на­стіль­ки да­ле­ко, на­скіль­ки укра­їн­ці ра­зом із За­хо­дом до­зво­лять йо­му зай­ти. Якщо не ство­ри­ти бар’єри для Пу­ті­на, Кремль пі­де й за­пов­нить цю сфе­ру сірої зо­ни не­без­пе­ки. А це зна­чить, що без силь­ні­шої по­зи­ції За­хо­ду ми не змо­же­мо зу­пи­ни­ти Пу­ті­на і ре­а­лі­за­цію йо­го пла­нів. То­му я по­го­джу­ю­ся з Брі­дла­вом, а та­кож із ін­ши­ми ко­ман­ду­ва­ча­ми сил НАТО, що не­об­хі­дно ство­ри­ти бар’єри для ро­сій­ської екс­пан­сії.

— А як що­до кра­їн Бал­тії та Поль­щі? Чи до­ста­тньо за­пев­нень від Оба­ми від­но­сно без­пе­ки цих кра­їн?

— Це хо­ро­ше за­пи­та­н­ня. Ми, в Поль­щі, вба­ча­є­мо за­гро­зу в та­кій по­лі­ти­ці Ро­сії, але це не­пря­ма за­гро­за на­шій без­пе­ці. На ща­стя, ми під за­хи­стом Стат­ті 5 Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чно­го до­го­во­ру. Гео­гра­фі­чне по­ло­же­н­ня кра­їн Бал­тії гірше за по­ло­же­н­ня Поль­щі, осо­бли­во тих кра­їн, які ма­ють зна­чні ро­сій­сько­мов­ні мен­ши­ни, як, на­при­клад, Латвія та Есто­нія. Не ду­маю, що Пу­тін бу­де на­стіль­ки не­о­ба­чним, щоб втор­гну­ти­ся в кра­ї­ни-чле­ни Альян­су. Але я мо­жу уяви­ти й ін­ші за­со­би, до яких мо­же вда­ти­ся Мо­сква для де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції, осо­бли­во в кра­ї­нах Бал­тії.

Це мо­же бу­ти й вну­трі­шній кон­флікт між біль­ші­стю гро­ма­дян і ро­сій­сько­мов­ною мен­ши­ною в Латвії чи Есто­нії, або це мо­же бу­ти по­вто­ре­н­ня тих по­дій, свід­ка­ми яких ми ста­ли 2007 ро­ку в Есто­нії, ко­ли го­лов­ні кі­бер­не­ти­чні ме­ре­жі бу­ло зни­ще­но ха­ке­ра­ми. Та­ка кі­бе­ра­та­ка мо­же по­вто­ри­ти­ся, і моя кра­ї­на, Поль­ща, мо­же ста­ти одні­єю з ці­лей та­кої ата­ки. А для роз­ви­не­них кра­їн ко­ри­сту­ва­н­ня ме­ре­жа­ми мо­же ста­ти ка­та­стро­фою, якщо адмі­ні­стра­ція і ри­нок по­стра­жда­ють від та­кої кі­бе­ра­та­ки.

— Усім оче­ви­дно, що Ро­сія та під три му ва ні нею се па ра тис ти не ви­ко­ну­ють Мін­ських угод. До яких дій слід вда­ти­ся ЄС та США на цьо­му ета­пі?

— Пе­ред­усім ме­ні б хо­ті­ло­ся під­кре­сли­ти роль сан­кцій. Це зна­чить, що ЄС слід під­три­му­ва­ти сан­кції, до­по­ки не при­пи­ни­ться по­лі­ти­чне та во­єн­не втру­ча­н­ня Ро­сії в Укра­ї­ну.

По-дру­ге, я б хо­тів на­го­ло­си­ти на зна­чен­ні по­ста­вок зброї укра­їн­ській ар­мії. Це швид­ше роль гру­пи кра­їн, що утво­рю­ють так зва­ний клуб дру­зів Укра­ї­ни. Краї ни, що на­ле - жать до бло­ку НАТО і пра­гнуть до­по­мог­ти, по­вин­ні прийня­ти рі­ше­н­ня пе­ре­озбро­ї­ти укра­їн­ську ар­мію. Зві­сно ж, за су­ве­ре­ні­тет і те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни не­суть від­по­від­аль ність ук ра їн ці — Пре зи дент Укра­ї­ни, уряд і гро­ма­дя­ни. Але без на­да­н­ня та­ких мо­жли­во­стей Укра­ї­ні в цьо­му кон­флі­кті з Ро­сі­єю Укра­ї­на ма­ти­ме слаб­шу по­зи­цію. Са­ме то­му на­віть обме­же­ні по­став­ки зброї укра­їн­ським вій­сько­вим си­лам ста­нуть ва­жли­вим по­лі­ти­чним по­сла­н­ням як укра­їн­ським гро­ма­дя­нам, так і Крем­лю, що Укра­ї­на — не са­ма і не при­ре­че­на на по­раз­ку. То­му я все ще че­каю рі­ше­н­ня, на­сам­пе­ред — Бі­ло­го до­му, зро­би­ти на­сту­пний крок і по­ста­ви­ти Зброй­ним си­лам Укра­ї­ни ва­жли­ве обла­дна­н­ня. По­вто­рю­ся, це рі­ше­н­ня бу­де ва­жли­вим зде­біль­шо­го як по­лі­ти­чне по­сла­н­ня, аніж пра­кти­чна і те­хні­чна під­трим­ка укра­їн­ських Зброй­них сил.

Та ке рі шен ня Бі ло­го до му бу де ви­рі шаль ним, то му що змо же ста ти осно­вою для се­рії по­ді­бних рі­шень від ін­ших уря­дів, се­ред них — і уря­ду Поль­щі. Ми че­ка­є­мо іні­ці­а­ти­ви з Ва­шинг­то­на. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, ми че­ка­є­мо ра­зом із бри­тан­ця­ми і ка­над­ця­ми, мо­жли­во, та­кож з ін­ши­ми кра­ї­на­ми Єв­ро­пи.

— Вам кра­ще ві­до­мо, що за­раз ро­бить Поль­ща, чи по­став­ляє во­на ни ні якесь обо рон не об лад нан ня Укра­ї­ні?

— Поль­ський уряд за­раз роз­гля­дає цю мо­жли­вість. Я по­го­джу­ю­ся з пре­зи­ден­том Ко­мо­ров­ським і на­ши­ми мі­ні­стра­ми з уря­ду, що та­ка мо­жли вість по вин на бу ти роз гля­ну та, що ми не ма­є­мо за­бу­ва­ти про та­ку опцію, іна­кше ми від­пра­ви­мо не­вір­не по­сла­н­ня Крем­лю, що Укра­ї­на по­ки­ну­та.

— Що ви ду­ма­є­те з при­во­ду мо­жли­во­сті спіль­но­го ви­ро­бни­цтва де­яких ви­дів зброї та вій­сько­во­го обла­дна­н­ня?

— Так, це аб­со­лю­тно мо­жли­во. Не­має жо­дних пе­ре­шкод для цьо­го, і поль­ські ком­па­нії мо­жуть пра­цю­ва­ти спіль­но з укра­їн­ським обо­рон­ним ком­пле­ксом.

УКР-ЛИТ-ПОЛ БРИ­ГА­ДА ЯК ЗА­СІБ ЗБЛИ­ЖЕ­Н­НЯ УКРА­Ї­НИ З ЄВ­РО­ПОЮ

— А за­раз во­ни спів­пра­цю­ють чи ні?

— Упев­не­ний, що ми мо­гли б гра­ти на рі­зних ви­дах фор­те­пі­а­но. Одна з мо­їх кон­це­пцій, яку я по­чав впро­ва­джу­ва­ти з 2008 ро­ку, сто­су­ва­ла­ся укра­їн­сько-ли­тов­сько-поль­ської бри­га­ди. Йде­ться не про ство­ре­н­ня ін­стру­мен­ту для ін­тер­вен­ції в одну з на­ших кра­їн, а рад­ше за­со­бу, зав­дя­ки яко­му Укра­ї­на ста­ва­ти­ме все ближ­чою до За­хо­ду. Ця бри­га­да ві­ді­грає роль, по­ді­бну до ті­єї, яку ві­ді­гра­вав Пів­ні­чно-східний кор­пус пе­ред на­шим всту­пом до НАТО. Зі сво­го до сві ду мі ніс тра обо­ро ни мо жу ска­за­ти, що він мав силь­ну під­трим­ку укра­їн­ських вій­сько­вих, на­віть за ча­сів пре­зи­дент­ства Яну­ко­ви­ча. І ми бу­ли го­то­ві ще то­ді за­вер­ши­ти про­цес йо­го утво­ре­н­ня, але Яну­ко­вич ва­гав­ся при­йма­ти оста­то­чне рі­ше­н­ня. Са­ме то­му тіль­ки пі­сля йо­го па­ді­н­ня з’яви­ло­ся ві­кно для ці­єї мо­жли­во­сті, для по­вер­не­н­ня до цьо­го про­е­кту і за­вер­ше­н­ня йо­го за­раз. Не ли­ше мі­ні­стри обо­ро­ни, а й ко­ман­ду­ва­чі укра­їн­ських Зброй­них сил по­ві­ри­ли, що це мо­же до­по­мог­ти укра­їн­ським зброй­ним си­лам на­бу­ти пев­них на­ви­чок, ви­вчи­ти про­це­ду­ри, не­об­хі­дні для су­ча­сної ар­мії.

— Ко­ли бу­де за­вер­ше­но фор­му­ва­н­ня ці­єї Бри­га­ди?

— Згі­дно з остан­ні­ми рі­ше­н­ня­ми, во­на бу­де при­ве­де­на у початкову го­тов­ність до кін­ця цьо­го ро­ку.

— Я ді­знав­ся, що 27 від­со­тків по­ля­ків го­то­ві бо­ро­ти­ся за ва­шу кра­ї­ну. Як ви мо­же­те це по­ясни­ти?

— Бо­ю­ся, що ли­ше тре­ти­на на­шо­го су­спіль­ства ви­сло­ви­ла та­ке силь­не ба­жа­н­ня. Мо­жли­во, ми, по­ля- ки, ві­ри­мо в те, що на­ша не­за­ле­жність га­ран­то­ва­на на­ві­чно. Але спо­ді­ва­ю­ся, що в ра­зі пря­мої за­гро­зи, від­по­від­но до поль­сько­го до­сві­ду і поль­ських тра­ди­цій, до цьо­го бу­дуть го­то­ви­ми на­ба­га­то біль­ше лю­дей.

Зві­сно ж, це один із тих си­гна­лів, які бу­ли прийня­ті до ува­ги сер­йо­зно і зму­си­ли поль­сько­го мі­ні­стра обо­ро­ни ство­ри­ти но­ві фор­ми актив­но­сті гро­ма­дян — ши­ро­ко­мас­шта­бне тре­ну­ва­н­ня до­бро­воль­ців. Ми­ну­ли­ми ви хід ни­ми Кон грес про­вій­сько вих ор­га­ні­за­цій Поль­щі став сво­го ро­ду від­по­від­дю на ті ци­фри.

«ІСНУЄ ВЕ­ЛИ­КА РО­ДИ­НА ТИХ, ХТО ПІД­ТРИ­МУЄ КИЇВ У ЙО­ГО ДЕ­МО­КРА­ТИ­ЧНІЙ ТРАНС­ФОР­МА­ЦІЇ»

— Па не Кліх, ви при їха ли до Ки є ва, щоб взя ти участь у фо ру мі під на звою « Роль мо ло до го по ко - лін ня у збе ре жен ні ми ру та без пе - ки » . Що ви по ра ди те ук ра їнсь кій мо­ло­ді?

— Ви не одні. Вас під­три­мує ба­га­то лю­дей. Зі сво­їх кон­та­ктів із ко­ле­га­ми з ін­ших єв­ро­пей­ських кра­їн і США мо­жу ска­за­ти, що існує ве­ли­ка ро­ди­на тих, хто під­три­мує Київ у йо­го де­мо­кра­ти­чній транс­фор­ма­ції. Ми го то ві під три ма ти вас не ли ше мо­раль­но, а й по­лі­ти­чно.

Ко­ли я був із ві­зи­том у США три тиж ні то му, мав мож ли вість го во - ри ти про Укра ї ну не ли ше з мо ї ми дру­зя­ми, ай з ти­ми кон­гре­сме­на­ми, які вчо­ра (ін­терв’ю за­пи­су­ва­лось 24 бе­ре­зня. — Авт.) ви­рі­ши­ли про­го­ло­су­ва­ти за озбро­є­н­ня Укра­ї­ни. У ме­не бу ло від чут тя, що во ни ро зу мі - ють роль Укра ї ни кра ще, ніж три ро­ки то­му, ко­ли я обго­во­рю­вав з ни­ми ві­зо­ву про­гра­му для мо­їх гро­ма­дян. Во ни зро зу мі ли цей ви клик кра ще. У Кон г ре сі США я по ба чив ево­лю­цію пе­ре­ко­нань, у по­рів­нян­ні з мо­їм по­пе­ре­днім ві зи­том ту­ди рік то­му, ко­ли тіль­ки по­чи­нав­ся про­цес анек сії Кри му. То ді мої ко ле ги не бу­ли го­то­ві обго­во­рю­ва­ти ро­сій­ське втру чан ня в Укра ї ну. Во ни ма ло про це зна ли, не зна ли, на скіль ки все сер­йо­зно. Те­пер усі — в се­на­ті й у па ла ті пред с тав ни ків — ро зу мі - ють роль Укра­ї­ни для аме­ри­кан­ських ін­те­ре­сів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.