Со­ціо­ло­гія за­свід­чує:

вла­ді ді­став­ся ро­зум­ні­ший за неї на­род

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Со­ціо­ло­гія, якщо йде­ться про справ­ді на­у­ко­ву її іпо­стась, а не під­роб­ку з « пра­виль­ни­ми» для ко­гось ци­фра­ми, — це дзер­ка­ло су­спіль­ства. Факт уза­га­лі- то ба­наль­ний, але він ча­сто за­бу­ва­є­ться на­ши­ми по­лі­ти­чни­ми ді­я­ча­ми. Отож: на­при­кін­ці бе­ре­зня опу­блі­ко­ва­ні до­слі­дже­н­ня гро­мад­ської дум­ки, про­ве­де­ні дво­ма стру­кту­ра­ми, які ко­ри­сту­ю­ться за­слу­же­ною ре­пу­та­ці­єю: Ки­їв­ським мі­жна­ро­дним ін­сти­ту­том со­ціо­ло­гії та со­ціо­ло­гі­чною службою Цен­тру Ра­зум­ко­ва. І ці до­слі­дже­н­ня — все­укра­їн­ські ре­пре­зен­та­тив­ні опи­ту­ва­н­ня — є пев­но­го ро­ду «дзві­но­чка­ми» для вла­ди і мар­ке­ра­ми на­пря­мів до­кла­да­н­ня актив­но­сті для гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства.

Пер­ше опи­ту­ва­н­ня, до ре­зуль­та­тів яко­го ми звер­не­мо­ся, — це те, яке про­вів Центр Ра­зум­ко­ва. Те, що дві тре­ти­ни опи­та­них вва­жа­ють — ситуація в кра­ї­ні роз­ви­ва­є­ться у не­пра­виль­но­му на­пря­мі, не по­вин­но ні­ко­го ля­ка­ти. Укра­їн­ці в цьо­му пла­ні завжди бу­ли пе­си­мі­ста­ми. Ку­ди ва­жли­ві­шим є те, що 21,8% ре­спон­ден­тів до­три­му­ю­ться дум­ки, що Укра­ї­на зда­тна по­до­ла­ти існу­ю­чі про­бле­ми та тру­дно­щі про­тя­гом най­ближ­чих кіль­кох ро­ків, 42,7% — у більш від­да­ле­ній пер­спе­кти­ві, і ли­ше 21,6% — що вза­га­лі не зда­тна їх по­до­ла­ти. Цей ре­зуль­тат за­свід­чує по­мір­ко­ва­ний опти­мізм і ре­а­лізм укра­їн­ських гро­ма­дян.

Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Пе­тра По­ро­шен­ка ті­єю чи ін­шою мі­рою під­три­му­ють по­над 53% опи­та­них — це на­ра­зі не­по­га­ний ре­зуль­тат, бо й у го­ло­ви уря­ду, і в го­ло­ви пар­ла­мен­ту цей по­ка­зник зна­чно мен­ший. По­ка­зни­ки не­під­трим­ки Вер­хов­ної Ра­ди, Ка­бмі­ну й осо­би­сто Ар­се­нія Яце­ню­ка — 56- 57%. Якось жи­ти мо­жна, але здій­сни­ти не­по­пу­ляр­ні ре­фор­ми вкрай важ­ко. А в ра­зі про­ве­де­н­ня за­раз виборів гла­ви дер­жа­ви най­біль­шу еле­кто­раль­ну під­трим­ку у пер­шо­му ту­рі виборів отри­мав би той са­мий По­ро­шен­ко (19,4% се­ред усіх опи­та­них, на дру­го­му мі­сці львів­ський мер Ан­дрій Са­до­вий, який має ли­ше 6,5%).

Се­ред дер­жав­них та су­спіль­них ін­сти­ту­тів най­біль­шу до­ві­ру гро­ма­дян ма­ють Цер­ква як та­ка ( до­ві­ря­ють їй 66,2% опи­та­них), Зброй­ні Си­ли Укра­ї­ни ( 60,9%), На­ціо­наль­на гвар­дія Укра­ї­ни ( 56,7%), мас- ме­діа Укра­ї­ни ( 50,2%), гро­мад­ські ор­га­ні­за­ції ( 45,7%). За­га­лом не до­ві­ряє цим ін­сти­ту­ці­ям від­чу­тно мен­ше, ніж до­ві­ряє. Пре­зи­ден­ту Укра­ї­ни як дер­жав­но­му ін­сти­ту­ту до­ві­ря­ють 43,6% ре­спон­ден­тів. А от Нац­бан­ку — тіль­ки 12,4% — і це ду­же сер­йо­зний «дзві­но­чок». Бо ж до го­ло­ви ці­єї го­лов­ної фі­нан­со­вої ін­сти­ту­ції дер­жа­ви до­ві­ра ще мен­ша. Ва­ле­рії Гон­та­рє­вій до­ві­ряє ті­єю чи ін­шою мі­рою ли­ше близь­ко 5% опи­та­них, не до­ві­ряє — по­над 80% ( ін­ші чи не зна­ють та­кої чи не ви­зна­чи­ли­ся з від­по­від­дю). Рі­вень не­під­трим­ки дій Нац­бан­ку — 77,3%. Бан­ко­вій си­сте­мі як та­кій не до­ві­ряє 85% опи­та­них. Чи до­ся­гне фі­нан­со­ва си­сте­ма ста­біль­но­сті за та­кої си­ту­а­ції? За­пи­та­н­ня, ду­маю, ри­то­ри­чне, але «на­го­рі » цьо­го « дзві­но­чка » во­лі­ють не чу­ти. А ми на­то­мість зга­да­є­мо, з чо­го по­чав Фран­клін Де­ла­но Ру­звельт уті­ле­н­ня «Но­во­го кур­су», — з ві­днов­ле­н­ня до­ві­ри су­спіль­ства до банків...

Ін­ший « дзві­но­чок » — це по­ка­зни­ки до­ві­ри су­спіль­ства до су­до­вої вла­ди і пра­во­охо­рон­них ор­га­нів. Су­дам пов­ні­стю чи час­тко­во не до­ві­ряє 81,4%. У Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду по­ка­зник май­же та­кий са­мий — 71,4% не­до­ві­ри. У про­ку­ра­ту­ри — 76%. У мі­лі­ції — май­же 70%, а осо­би­сто у мі­ні­стра вну­трі­шніх справ Ар­се­на Ава­ко­ва — 61%. Іна­кше й бу­ти не мо­же, су­ди та про­ку­ра­ту­ра, а час­тко­во й мі­лі­ція за­ро­би­ли та­ку ре­пу­та­цію. Але жо­дні успі­шні ре­фор­ми за та­ких об­ста­вин не­мо­жли­ві, і, га­даю, не тре­ба по­ясню­ва­ти, чо­му са­ме.

Отож не тре­ба ди­ву­ва­ти­ся, ко­ли час від ча­су юри­ди­чні колізії по­лі­ти­чно актив­на ча­сти­на су­спіль­ства бе­ре­ться за при­пи­са­ми зви­ча­є­во­го пра­ва. Ні­якої « ша­ри­ков­щи­ни » , як пи­ше де­хто з жур­на­лі­стів, у цьо­му не­має і бу­ти не мо­же — су­ча­сні «ша­ри­ко­ви» пра­цю­ють у су­дах, про­ку­ра­ту­рі, мі­лі­ції, во­ни завжди на бо­ці вла­ди і пра­гнуть ви­сту­па­ти від її іме­ні. Але чи по­трі­бна Укра­ї­ні ще одна, дві чи три Вра­ді­їв­ки, де уча­сни­ки про­те­стів ді­я­ти­муть, як і 2013 ро­ку, за при­пи­са­ми дав­ніх ко­за­цьких не­пи­са­них пра­во­вих норм, чи слід усе- та­ки ство­ри­ти ді­є­зда­тні су­до­ві та пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни, яким до­ві­ря­ти­муть лю­ди і які ке- ру­ва­ти­му­ться бу­квою та ду­хом ро­зум­но на­пи­са­них за­ко­нів?

Ще один «дзві­но­чок» — це ви­со­кий рі­вень не­до­ві­ри су­спіль­ства до ке­рів­ни­ків си­ло­вих стру­ктур (за ви­со­кої до­ві­ри до ЗСУ та Нац­гвар­дії). Ска­жі­мо, на­чаль­ни­ка Ген­шта­бу ге­не­рал-пол­ков­ни­ка Віктора Му­жен­ка знає тро­хи мен­ше по­ло­ви­ни опи­та­них. Але з цих 49% не до­ві­ряє йо­му 32,5%. У мі­ні­стра обо­ро­ни ге­не­рал-пол­ков­ни­ка Сте­па­на Пол­то­ра­ка ситуація теж не най­кра­ща, але з тих 59% опи­та­них, які зна­ють, хто він та­кий, не до­ві­ряє йо­му 33,7% — все ж кра­ще, ніж у Му­жен­ка. Про Ар­се­на Ава­ко­ва, в чи­є­му під­по­ряд­ку­ван­ні пе­ре­бу­ває Нац­гвар­дія, вже го­во­ри­ло­ся... І, на­ре­шті, ви­со­кий як на се­кре­та­ря РНБО рі­вень не­до­ві­ри має Оле­ксандр Тур­чи­нов — по­над 69% ре­спон­ден­тів. Чи тре­ба спе­ці­аль­но роз’ясню­ва­ти, чим мо­же за­кін­чи­ти­ся та­кий роз­рив у рів­ні до­ві­ри до лю­дей зі збро­єю, які за­хи­ща­ють кра­ї­ну, та до їхніх най­ви­щих ке­рів­ни­ків? І чи зро­зу­мі­ють це, на­ре­шті, «на­го­рі»?

І, на­ре­шті, ще один « дзві­нок» — це сер­йо­зні про­бле­ми з рів­нем не­до­ві­ри у лі­де­рів Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ка на ми­ну­лих пар­ла­мент­ських ви­бо­рах. 65% не­до­ві­ри у Ві­та­лія Кли­чка, який не­вдов­зі вже рік, як бу­де ки­їв­ським ме­ром — це своє­рі­дний ре­корд. Адже ще не­дав­но вель­ми по­пу­ляр­ний і пер­спе­ктив­ний по­лі­тик зу­мів роз­мі­ня­ти свій ви­со­кий рей­тин­гна ні­що. У чо­му при­чи­на? Є під­ста­ви за­ми­сли­ти­ся, чи не так? І пра­кти­чно та­кий са­мий по­ка­зник не­до­ві­ри ( 64%) у лі­де­ра пар­ла­мент­ської фра­кції БПП Юрія Лу­цен­ка. Чо­му ви­явив­ся роз­тра­че­ним не­аби­який стар­то­вий ка­пі­тал до­ві­ри до «в’язня зло­чин­но­го ре­жи­му Яну­ко­ви­ча » , як йо­го зва­ли не­за­ле­жні ме­діа, й одно­го з ре­аль­них ор­га­ні­за­то­рів но­ві­тньо­го Май­да­ну?

Вар­то від­зна­чи­ти ще кіль­ка ці­ка­вих ре­зуль­та­тів цьо­го до­слі­дже­н­ня. Юлія Ти­мо­шен­ко не зна­йшла за­со­бів ві­днов­ле­н­ня до­ві­ри до се­бе бо­дай зна­чної ча­сти­ни сво­го ко­ли­шньо­го еле­кто­ра­ту — не­до­ві­ра 71%. Ан­дрію Са­до­во­му не до­ві­ряє 35% опи­та­них — і це єди­ний зна­ний по­лі­тик з по­зи­тив­ним ба­лан­сом до­ві­ри-не­до­ві­ри. А у Дми­тра Яро­ша хоч і не над­то зна­чна еле­кто­раль­на під­трим­ка, але не до­ві­ряє йо­му тіль­ки по­ло­ви­на опи­та­них, тоб­то зна­чна ча­сти­на йо­го по­лі­ти­чних опо­нен­тів йо­му до­ві­ряє...

Але за всіх про­блем че­рез рік пі­сля « Ре­во­лю­ції гі­дно­сті » 42% опи­та­них, від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня: як­би по­дії, пов’ яза­ні з Май­да­ном, від­бу­ва­ли­ся за­раз, ко­го б во­ни під­три­ма­ли — Май­дан чи Ан­ти­май­дан — да­ли від­по­відь, що під­три­ма­ли б Май­дан. Під­трим­ка Ан­ти­май­да­ну ся­гає 8,7%. При­чо­му при­хиль­ни­ків Май­да­ну від­но­сно біль­ше, ніж при­хиль­ни­ків Ан­ти­май­да­ну, у всіх ре­гіо­нах Укра­ї­ни (ясна річ, опи­ту­ва­н­ня не про­во­ди­ло­ся на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях). Іна­кше ка­жу­чи, ви­со­кий рі­вень під­трим­ки Май­да­ну та йо­го ідей збе­рі­га­є­ться. І су­мар­на під­трим­ка «пар­тій Май­да­ну» і «по­лі­ти­ків Май­да­ну» у ра­зі, як­би за­раз ві­дбу­ли­ся пар­ла­мент­ські і пре­зи­дент­ські ви­бо­ри, ко­ре­лює із під­трим­кою Май­да­ну за­га­лом.

Схо­жі да­ні що­до під­трим­ки «пар­тій Май­да­ну» та «по­лі­ти­ків Май­да­ну» за­свід­чує й опи­ту­ва­н­ня, здій­сне­не КМІС. І да­ні що­до за­галь­но­го пе­си­мі­зму (то­чні­ше, ре­а­лі­зму) в оцін­ці шан­сів ко­ро­тко­тер­мі­но­вих змін в еко­но­мі­ці на кра­ще (май­же 64% опи­та­них вва­жа­ють, що впро­довж ро­ку ситуація тіль­ки по­гір­ши­ться) та по­мір­ко­ва­но­го опти­мі­зму сто­сов­но дов­го­тер­мі­но­вих пер­спе­ктив (по­над 42% вва­жа­ють, що впро­довж п’яти ро­ків во­на ті­єю чи ін­шою мі­рою по­лі­пши­ться, то­ді як пе­си­мі­стів — 23,4%) теж під­твер­джу­ю­ться. І ще одна ці­ка­ва річ, яку мо­жна ді­зна­ти­ся з опи­ту­ва­н­ня КМІС: та­кі по­лі­ти­ки, як Юрій Бой­ко, Ми­хай­ло Доб­кін, Ві­ктор Ме­двед­чук, Пе­тро Си­мо­нен­ко, ві­ді­йшли на мар­гі­нес у сен­сі їхньої під­трим­ки ви­бор­ця­ми.

Який же за­галь­ний ви­сно­вок мо­жна зро­би­ти з ре­зуль­та­тів цих двох опи­ту­вань? Пер­ший — те, що чин­ній вла­ді по­ща­сти­ло з на­ро­дом: він у сво­їй ма­сі на­ла­што­ва­ний ре­а­лі­сти­чно і по­мір­ко­ва­но- опти­мі­сти­чно. По-дру­ге, «дух Май­да­ну» у су­спіль­стві жи­вий, і го­ре тій вла­ді, яка спро­бує ві­ді­йти від ньо­го. По-тре­тє, со­ціо­ло­ги вло­ви­ли ці­лу низ­ку « дзві­но­чків » , ва­жли­вих і для вла­ди, і для гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. І ли­хо то­му, хто їх так і не по­чує. Адже на­у­ку со­ціо­ло­гію ігно­ру­ва­ти так са­мо не­без­пе­чно, як і ме­тео­ро­ло­гію чи на­віть ядер­ну фі­зи­ку. Он на Чор­но­биль­ській АЕС за вка­зів­кою Мо­скви в 1986 ро­ці з остан­ньою ви­рі­ши­ли трі­шки «по­жар­ту­ва­ти» і по­ди­ви­ти­ся, що ви­йде в ре­зуль­та­ті

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.