«Ма­люн­ку «Дня» – три ро­ки

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

30 бе­ре­зня 2012 ро­ку на сто­рін­ках «Дня» з’явив­ся пер­ший малюнок мо­ло­дої та­ла­но­ви­тої художниці Ан­ні Гаврилюк. Від­то­ді — три ро­ки по­спіль во­на зна­хо­дить ці­ка­ві, не­ві­до­мі ши­ро­ко­му за­га­лу да­ти й ро­бить із них спе­ці­аль­ний ка­лен­дар: малюнок + ори­гі­наль­на по­зи­тив­на текс­тів­ка. Так на­ро­ди­ла­ся но­ва ру­бри­ка в га­зе­ті — «Малюнок «Дня». А най­кра­щі ілю­стра­ції з неї ви­йшли окре­мим на­бо­ром ли­сті­вок та у ви­гля­ді уні­каль­но­го ка­лен­да­ря «День-2015», які мо­жна при­дба­ти на сай­ті на­шо­го ви­да­н­ня. Крім то­го, чи­та­чі «Дня» зна­ють твор­чість Ан­ни Гаврилюк за ори­гі­наль­ни­ми ма­люн­ка­ми на об­кла­дин­ках «Мар­шру­ту №1», які ча­сто за­да­ють ми­сте­цько­го то­ну всьо­му глян­цю. Ши­ро­кий резонанс ма­ли та­кож спе­ці­аль­но під­го­тов­ні ху­до­жни­цею ли­стів­ки на фронт, які з іні­ці­а­ти­ви «Дня» спе­ці­аль­но бу­ли при­свя­че­ні під­трим­ці укра­їн­ських вій­сько­вих.

— Три ро­ки то­му я пра­цю­ва­ла у не­ве­ли­чкій крам­ни­ці при га­ле­реї, де про­да­ва­ли­ся ав­тор­ські дрі­бни­чки, зокре­ма й ли­стів­ки з мо­ї­ми ма­люн­ка­ми. Я й до­сі пам’ятаю зна­йом­ство з го­лов­ним ре­да­кто­ром «Дня» Ла­ри­сою Оле­ксі­їв­ною, яке від­бу­ло­ся 7 бе­ре­зня, напередодні свя­та. То­ді бу­ло ду­же ба­га­то по­ку­пців, на­пру­же­ний день, тож під ве­чір я, втом­ле­на, сто­я­ла бі­ля ка­си й лі­чи­ла хви­ли­ни до за­кри­т­тя. То­му не мо­гла не звер­ну­ти ува­ги на остан­ньо­го від­ві­ду­ва­ча. Це бу­ла Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на. За яки­мось чу­до­вим збі­гом во­на се­ред без­лі­чі ли­сті­вок взя­ла до рук са­ме мою й за­пи­та­ла: «А чий це малюнок?» Я від­по­ві­ла, що мій. На­сту­пним її за­пи­та­н­ням бу­ло: «А чо­му ви ще не пра­цю­є­те в га­зе­ті «День»? — при­га­дує Ан­на Гаврилюк. — Тож ми обмі­ня­ли­ся но­ме­ра­ми те­ле­фо­нів, і че­рез де­кіль­ка днів ме­ні за­те­ле­фо­ну­ва­ли із ре­да­кції з про­по­зи­ці­єю на­да­ти для пу­блі­ка­ції малюнок і на­пи­са­ти до ньо­го де­кіль­ка су­про­від­них слів. Так усе й по­ча­ло­ся.

— А як ви­ни­кла ідея ма­лю­ва­ти що­ти­жне­вий ка­лен­дар?

— Вла­сне, це бу­ла не про­сто ідея, а не­об­хі­дність зна­йти ре­гу­ляр­не дже­ре­ло ідей. Адже пі­сля ви­хо­ду пер­шо­го «Ма­люн­ка Дня» ме­ні за­про­по­ну­ва­ли ро­би­ти йо­го ре­гу­ляр­но. Тож тре­ба бу­ло за­зда­ле­гідь ви­рі­ши­ти, про що пи­са­ти. Най­ближ­чим ін­фор­ма­цій­ним при­во­дом на той мо­мент ви­явив­ся Ве­лик­день, я зро­би­ла малюнок і текст та по­ду­ма­ла — чо­му б не обра­ти те­мою ру­бри­ки свя­та й ці­ка­ві да­ти.

— Все­сві­тній день сні­гу, день ле­тю­чо­го ка­жа­на, день ко­смо­су... Де ти зна­хо­диш ці чу­дер­на­цькі да­ти й свя­та?

— Свя­та і да­ти я шу­каю за­зда­ле­гідь в Ін­тер­не­ті, бу­ває, мо­жу «пе­ре­ко­па­ти» всі сто­рін­ки за­пи­ту. А бу­ває, десь по­чую про не­зви­чай­не свя­то, по­шу­каю про ньо­го ін­фор­ма­цію, пе­ре­ві­рю да­ти й ці­ка­ві фа­кти — і ли­ше то­ді вно­шу йо­го до пе­ре­лі­ку май­бу­тніх тем. Іно­ді ро­блю нав­па­ки, обмір­ко­вую яку-не­будь те­му, на яку вже з’яви­лась ідея, на­при­клад день на­ро­дже­н­ня улю­бле­но­го пи­сьмен­ни­ка, або­що. То­ді я ма­люю і пи­шу, та від­кла- даю до по­трі­бної да­ти. Про­те якщо «Малюнок Дня» на пев­ний день уже го­то­вий, але від­бу­ва­ю­ться якісь акту­аль­ні­ші по­дії, я без ва­гань від­кла­даю на ін­ший раз і пи­шу та ма­люю про те, що акту­аль­но са­ме те­пер. Те, що ці­ка­ві свя­та ко­ли-не­будь ви­чер­пу­ю­ться, ме­не не бен­те­жить, адже що­ро­ку з’яв­ля­ю­ться но­ві. До то­го ж, ка­лен­дар по­стій­но змі­щу­є­ться, і до мо­го по­ля зо­ру по­тра­пля­ють свя­та, які то­рік не збі­га­ли­ся з да­тою ви­хо­ду га­зе­ти. А ще — на­віть якщо дві­чі на­пи­са­ти про одне й те са­ме з ін­тер­ва­лом у рік, то ви­йде зов­сім по-но­во­му. Адже ні­що не сто­їть на мі­сці, й дум­ки та­кож змі­ню­ю­ться і транс­фор­му­ю­ться.

При­єм­но, що ма­люн­ки ство­рю­ють резонанс. Ма­буть, дві тре­ті мо­їх дру­зів у Facebook — це чи­та­чі «Дня». Та­кож я час від ча­су отри­мую еле­ктрон­ні ли­сти з від­гу­ка­ми. Та­кож тра­пля­ю­ться «па­пе­ро­ві» ли­сти. Цьо­го­річ на Но­во­рі­чні свя­та я, на­при­клад, отри­ма­ла ли­ста від са­мо­го Миколи Гро­ха. Для ме­не це над­зви­чай­на честь!

— Твоя ро­бо­та — сплеск опти­мі­зму. І ма­люн­ки, і ці­ка­ві текс­тів­ки до них ви­кли­ка­ють усмі­шку...

— По­при вій­ну в кра­ї­ні, тре­ба збе­рі­га­ти опти­мізм. Су­спіль­ство по­вин­не ма­ти «від­ду­ши­ну», ві­кон­це у мир­ний світ, що до­по­мо­же ба­чи­ти сві­тло, до яко­го пря­му­ва­ти. Са­ме то­му в «Малюнок Дня» я за­зви­чай не ма­люю на сум­ні те­ми. Але якщо та­ке тра­пля­є­ться, я на­ма­га­ю­ся від­най­ти оте «ві­кон­це» у пі­тьмі.

— Ми­ну­ло­го ро­ку твої ма­люн­ки ви­йшли окре­мим ком­пле­ктом ли­сті­вок «Дня». А цьо­го — ста­ли осно­вою ка­лен­да­ря «Дня». На­скіль­ки ва­жли­во ху­до­жни­ку ма­ти та­кий по­лі­гра­фі­чний «кон­такт» з ау­ди­то­рі­єю?

— Я ко­ле­кціо­ную ли­стів­ки й зі­ткну­ла­ся з тим, що до пев­но­го мо­мен­ту зна­йти ці­ка­вий ек­зем­пляр бу­ло ду­же важ­ко. Тож ме­ні справ­ді ду­же при­єм­но, що я маю одно­дум­ців. То­му та­кий кон­такт з ау­ди­то­рі­єю — це не про­сто кон­такт ху­до­жни­ка і гля­да­ча, а та­ке со­бі «вір­ту­аль­не спів­то­ва­ри­ство». І я ду­же ра­да, що зав­дя­ки «Дню» во­но роз­ши­рю­є­ться!

На­бір ли­сті­вок, ка­лен­дар «День2015» і, зви­чай­но ж, ма­люн­ки на під­трим­ку укра­їн­ських во­ї­нів мо­жна при­дба­ти на сай­ті на­шо­го ви­да­н­ня www.day.kiev.ua.

МАЛЮНОК АН­НИ ГАВРИЛЮК

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.