«Це ду­же про­сто. Так мо­же ко­жен»

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Ма­рія СЕ­МЕН­ЧЕН­КО, «День», фото Іва­на ЛЮ­БИШ-КІР­ДЕЯ

Як ре­зуль­тат — у двох па­лат «ви­ро­сли» де­ре­ва, «роз­кві­тли» куль­баб­ки і з’яви­ли­ся на сті­нах пта­хи. І ке­рів­ни­цтво, і пер­со­нал лі­кар­ні, і па­ці­єн­ти, і са­мі ки­я­ни, де­хто з яких упер­ше в жит­ті взяв пен­злик у ру­ки, — ли­ши­ли­ся за­до­во­ле­ні ре­зуль­та­том. Те­пер па­ці­єн­там опі­ко­во­го цен­тру на­стрій ство­рю­ва­ти­муть не го­лі сті­ни, а те­плі ма­люн­ки.

Ідея оздо­би­ти сті­ни в лі­кар­ні ви­ни­кла у во­лон­те­рів пі­сля то­го, як у кіль­кох па­ла­тах тут зро­би­ли ре­монт. Во­лон­те­ри по­ра­ди­ли­ся з ке­рів­ни­цтвом ме­дза­клад­ку, яке під­три­ма­ло ідею, і звер­ну­ли­ся до гро­мад­ської іні­ці­а­ти­ви «Ди­во­ви­жні», уча­сни­ки якої актив­но по­кра­щу­ють свій жит­тє­вий про­стір — роз­фар­бо­ву­ють під­зем­ні пе­ре­хо­ди, лав­ки у пар­ках, схо­ди, до­во­дять до ла­ду під’їзди то­що. «Ди­во­ви­жні» да­ли ого­ло­ше­н­ня у Фейс­бу­ку, і в пер­ший же день на акцію за­пи­са­ли­ся... 160 лю­дей.

«Ми бу­ли про­сто в шо­ці, ми не мо­гли по­ві­ри­ти, що є та­ке ба­жа­н­ня у лю­дей змі­ню­ва­ти про­стір. Ми ска­за­ли лю­дям, що, на жаль, не мо­же­мо по­мі­сти­ти всіх у ці дві не­ве­ли­кі кім­на­ти, то­му ор­га­ні­зу­ва­ли дві гру­пи по 20 лю­дей у ко­жній, — роз­по­від­ає іні­ці­а­тор «Ди­во­ви­жних» Ма­рія На­сєд­кі­на. — Уча­сни­ки акції — аб­со­лю­тно рі­зні лю­ди... У них є хо­бі, сім’ї, ро­бо­та та ін­ші ре­чі, яки­ми мо­жна зайня­ти­ся у ви­хі­дні. Але во­ни при­йшли ра­зом із на­ми ство­рю­ва­ти цю по­зи­тив­ну змі­ну».

«Ди­во­ви­жні» — це гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція, яка за­йма­є­ться роз­ви­тком від­по­від­аль­но­сті і про­актив­но­сті гро­ма­дян, за­лу­ча­ю­чи їх до су­спіль­но ко­ри­сних справ аб­со­лю­тно рі­зно­го на­прям­ку, по­яснює Ма­рія На­сєд­кі­на. «На­ша ме­та — не роз­фар­бу­ва­ти всі лі­кар­ні кра­ї­ни чи від­ре­мон­ту­ва­ти всі під’їзди, а ство­ри­ти по­зи­тив­ний при­клад, на­ди­хну­ти ін­ших лю­дей ді­я­ти і по­ка­за­ти, що одна ма­лень­ка дія на­справ­ді має зна­че­н­ня. І гло­баль­ні змі­ни скла­да­ю­ться з оцих ма­лень­ких ло­каль­них змін», — по­яснює гро­мад­ська акти­віс­тка.

Ві­кто­рія і Да­рія, сту­ден­тки еко­но­мі­чно­го фа­куль­те­ту Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т.Г.Шевченка, по­ба­чи­ли у Фейс­бу­ку, що «ор­га­ні­зо­ву­є­ться та­ка ди­во­ви­жна ту­сів­ка» і ви­рі­ши­ли до­лу­чи­ти­ся. «Ми зро­зумі­ли, що це — на- ше», — го­во­рять дів­ча­та. Роз­по­від­а­ють, що впер­ше до­лу­чи­ли­ся до акції «Ди­во­ви­жних», але за­га­лом во­лон­тер­ством за­йма­ю­ться вже до­сить дав­но. «Лю­ди ба­чать, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні, що від­бу­ва­є­ться дов­ко­ла, і ро­зу­мі­ють: якщо не бу­де взаємодопомоги і вза­є­мо­під­трим­ки, то ні­чо­го не бу­де», — роз­по­від­ає Ві­кто­рія.

Ма­рія На­сєд­кі­на по­яснює: «На­ші акції ду­же про­сті для по­вто­ре­н­ня — для нас це прин­ци­по­во, щоб лю­ди ро­зумі­ли, що те, що ми тут ро­би­мо, во­ни мо­жуть зро­би­ти са­мі. Ми не ху­до­жни­ки, не ур­ба­ні­сти, не ар­хі­те­кто­ри. Ми взя­ли про­е­ктор, на­не­сли ма­кет че­рез ньо­го на сті­ну і роз­ма­лю­ва­ли. Це ду­же про­сто. Так мо­же ко­жен».

«Хо­че­ться щось змі­ню­ва­ти на кра­ще. І тут го­лов­не — по­ча­ти з се­бе. Ви­ки­ну­ти смі­т­тя, при­бра­ти, на­ве­сти лад, — роз­по­від­ає ще одна уча­сни­ця акції Оль­га. — Мо­же, я не­ви­прав­ний опти­міст, але я ві­рю, що все бу­де до­бре. Ми вже змі­ню­є­мо­ся. Про­це­си за­пу­ще­ні. Кон­цен­тра­ція до­бра ро­сте у гео­ме­три­чній про­гре­сії від­но­сно до кон­цен­тра­ції зла».

У ви­хі­дні ки­я­ни роз­пи­са­ли сті­ни в па­ла­тах Ки­їв­сько­го опі­ко­во­го

цен­тру

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.