«Пре­це­дент Са­а­ка­шві­лі...»

Екс­пер­ти «Дня» обго­во­рю­ють топ-но­ви­ну що­до при­зна­че­н­ня екс-пре­зи­ден­та Гру­зії го­ло­вою Оде­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Пі­дго­ту­ва­ли Іван КАПСАМУН, Дми­тро КРИВЦУН «День»

«ПО­КИ ПРИ­ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ СА­А­КА­ШВІ­ЛІ МАЄ ЛИ­ШЕ ЗОВ­НІ­ШНЮ ОБОЛОНКУ, ЯКУ ЩЕ ДО­ВЕ­ДЕ­ТЬСЯ НАСИТИТИ РЕ­АЛЬ­НИ­МИ СПРА­ВА­МИ»

Ва­лен­тин ТОРБА, «День»:

Пе­тро Оле­ксі­йо­вич По­ро­шен­ко, так і не ви­рі­шив­ши пи­та­н­ня з про­да­жем сво­єї Ли­пе­цької фа­бри­ки в Ро­сії, ого­ло­сив про бо­роть­бу з олі­гар­ха­ми. І бо­роть­бу цю він дій­сно ве­де, що­прав­да по­ки що з одним усім ві­до­мим олі­гар­хом Іго­рем Ко­ло­мой­ським. Ще одні­єю «це­гли­ною», яку Пре­зи­дент ви­тя­гнув із фун­да­мен­ту впли­ву на Укра­ї­ну Ко­ло­мой­сько­го, а то­чні­ше на Оде­ську область, ста­ло звіль­не­н­ня го­ло­ви Оде­ської ОДА Ігоря Па­ли­ці. Бе­зу­мов­но, та­кий крок міг ли­ше на­шко­ди­ти імі­джу Пре­зи­ден­та, якщо не в Оде­сі, то в ін­ши­хре­гіо­нах , адже всі пам’ята­ють, що са­ме зав­дя­ки Па­ли­ці, а то­чні­ше Ко­ло­мой­сько­му, Оде­са бу­ла утри­ма­на під час актив­ни­хс­проб роз­ка­чу­ва­н­ня ре­гіо­ну про­ро­сій­ськи­ми си­ла­ми. Утри­ма­на зав­дя­ки, з одно­го бо­ку рі­шу­чим, на­віть смі­ли­вим кро­кам, а з ін­шо­го — зав­дя­ки ба­лан­су­ван­ню. Оде­си­ти по­дей­ку­ють, що Па­ли­ця (тоб­то Ко­ло­мой­ський) із вла­сної ки­ше­ні ви­рі­шу­вав скла­дні, су­пе­ре­чли­ві пи­та­н­ня. Ме­не цей факт не ди­вує, адже по Лу­ган­ську знаю, як пев­ні лю­ди в па­то­ви­хс иту­а­ці­я­хне ску­пи­ли­ся ви­тя­га­ти вла­сні гро­ші на за­ку­пів­лю і сві­тло­шум ових­гра­нат, і мо­ло­то­го пер­цю до них, і на ба­га­то чо­го ін­шо­го, більш ва­го­мо­го. То­го ви­ма­гав час і вся сер­йо­зність мо­мен­ту. Так чи іна­кше, в кри­ти­чний мо­мент ми­ну­ло­го ро­ку си­ту­а­цію в Оде­сі вда­лось утри­ма­ти, як і в ці­ло­му по Укра­ї­ні. Дні­про­пе­тровськ — За­по­ріж­жя, на яке роз­по­всю­джу­вав­ся осо­би­стий вплив Ко­ло­мой­сько­го, — Оде­са — Хар­ків (всі пам’ята­ють жорс­ткі те­ле­фон­ні роз­мо­ви Ко­ло­мой­сько­го із пред­став­ни­ка­ми «ре­гіо­наль­ної» хар­ків­ської вер­хів­ки). Ці мі­ста ста­ли кар­ка­сом, який Пу­ті­ну не вда­ло­ся зла­ма­ти. А са­ме на це агре­сор і роз­ра­хо­ву­вав пі­сля по-лег­ко­му «віджа­то­го» Кри­му. Укра­ї­на ма­ла са­ма се­бе зжер­ти за­па­лю­валь­ни­ми су­мі­ша­ми, вій­ною олі­гар­хів та все но­ви­ми і но­ви­ми во­до­роз­ді­ла­ми в су­спіль­стві. Не ви­йшло. Зла­мав­ся ли­ше Дон­бас, де па­ну­ва­ла ку­чмів­сько-ком­со­моль­ська бра­тія. До ре­чі, са­ме Рі­на­ту Ахме­то­ву про­по­ну­ва­ли очо­ли­ти До­не­цьку область, яку той чо­мусь не взяв­ся очо­ли­ти, по­сту­пив­шись менш ба­га­то­му і більш м’яко­му Сер­гію Та­ру­ті. І про це вар­то за­ми­сли­ти­ся — чо­му?

От­же, від­став­ка Па­ли­ці під будь-яким со­усом, в то­му чи­слі й со­усом бо­роть­би з ко­ру­пці­єю, ні­чо­го, крім мі­ну­сів, для Пе­тра По­ро­шен­ка не да­ла б. Та за рік ми вже зви­кли до то­го, що Пре­зи­дент про­бле­му пе­ре­тво­рює на шоу з від­во­лі­ка­ю­чи­ми при­йо­ма­ми. Під час зві­ту про свою ро­бо­ту, від­хо­ду із До­не­цько­го ае­ро­пор­ту, від­сту­пу із Де­баль­це­во­го та ін­ши­хмо­мен­тів, які ві­щу­ва­ли Пре­зи­ден­ту докори і зви­ну­ва­че­н­ня, від­бу­ва­ли­ся по­ка­зо­ві за­три­ма­н­ня чи­нов­ни­ків пря­мо на за­сі­да­н­ня­х­уря­ду, гу­чні роз­кри­т­тя епі­зо­ди чни­хзло­чи­нів, тра­пля­ли­ся ка­зу­си з окре­ми­ми мі­ні­стра­ми, і все це вмить від­во­ди­ло фо­кус ува­ги від оче­ви­дни­хсист ем­ни­х­про­рах ун­ків вла­ди. І якось від­хо­див на дру­гий план факт то­го, що бо­роть­бу з олі­гар­ха­том ого­ло­шує са­ме олі­гарх- пре­зи­дент. На­че Пре­зи­дент ав­то­ма­ти­чно се­бе ви­вів за дуж­ки. Так і цьо­го ра­зу По­ро­шен­ко зро­бив яскра­вий крок — при­зна­чив на мі­сце Па­ли­ці са­мо­го Пре­зи­ден­та. А са­ме екс-пре­зи­ден­та Гру­зії Ми­ха­їл Са­а­ка­шві­лі. Пра­ві си­ли, які ви­сту­пи­ли із зви­ну­ва­че­н­ням По­ро­шен­ка, що той на­би­рає ко­ман­ду не зі сво­ї­хукра­їнс ьки­хка­дрів, по­сту­пи­ли­ся ла­ви­ні ра­до­щів ін­ши­хпра­ви­хсил, які вва­жа­ють, що український ка­дро­вий по­тен­ці­ал ви­чер­пав се­бе. Пре­зи­дент са­ме зі сво­ї­хі на­би­рає ко­ман­ду. Чи­мось та­ка ситуація на­га­дує пе­ред­ви­бор­чий бі­гборд в «ЛНР» ми­ну­ло­го ро­ку — «При­ходь, бу­дуть усі свої». І вже са­ма кри­ти­ка та­ко­го при­зна­че­н­ня в ру­слі істе­ри­ки ро­сій­ськи­хЗМІ ви­да­є­ться ро­бо­тою на Ро­сію. Кри­ти­ку­ва­ти та­кий крок — за­пи­су­ва­ти се­бе до пу­тінськ их«тро­лів». І то ні­чо­го, що одним із пер­ших, хто ви­сло­вив ра­дість що­до при­зна­че­н­ня Са­а­ка­шві­лі го­ло­вою Одещини, був не хто ін­ший, як Сер­гій Кі­ва­лов, по­мі­чник яко­го — піп Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту — не­що­дав­но мав со­лод­ку тра­пе­зу тор­том із кре­мо­вим на­пи­сом «ДНР».

Не мо­жна не від­зна­чи­ти за­слу­ги Михаїла Са­а­ка­шві­лі в ре­фор­ма­ху сво­їй рі­дній Гру­зії, хо­ча і ви­вче­н­ня їхре­зуль­та­тів те­пер уже то­чно від нас ви­ма­гає ре­тель­ної ува­ги без зай­вої іде­а­лі­за­ції. Бо одна спра­ва ста­ви­ти на­шим чи­нов­ни­кам в при­клад до­свід ін­ши­хкра­їн, а ін­ша спра­ва — за­про­си­ти до се­бе ав­то­рів то­го при­кла­ду. І бе­зу­мов­но, тре­ба да­ти пе­рі­од для но­во­при­зна­чен­ця, щоб мо­жна бу­ло з ча­сом оці­ни­ти, на­скіль­ки він змо­же ада­пту­ва­ти­ся са­ме до укра­їн­ськи­хсп еци­фі­чни­ху­мов, адже зав­да­н­ня пе­ред ним сто­ять над­скла­дні — від бо­роть­би з ко­ру­пці­єю до кар­ди­наль­ної ка­дро­вої по­лі­ти­ки не де­ін­де, а у «пер­ли­ні бі­ля мо­ря» — на ба­тьків­щи­ні бан­дит­ськи­хБ абе­лів ських­ге­ро­їв, спо­кон­ві­чної кон­тра­бан­ди, ко­ру­пції та скла­дни­хп ере­пле­тень на­ціо­наль­ни­хі куль­турн ихпла­стів. У си­сте­мі то­таль­ної ко­ру­пції та спе­ку­ля­ції слу­жбо­вим ста­но­ви­щем, ку­мів­ства та аб­со­лю­тно­го не­ба­жа­н­ня ба­чи­ти вла­сні ва­ди Ми­ха­їл Са­а­ка­шві­лі має ве­ли­кий ри­зик не про­сто не спра­ви­ти­ся з ло­каль­ною ді­лян­кою ро­бо­ти, а ще й, по­пра­цю­вав­ши на рей­тинг укра­їн­сько­го Пре­зи­ден­та, втра­ти­ти вла­сний рей­тинг.

По­ки ж зна­че­н­ня цьо­го при­зна­че­н­ня має ли­ше зов­ні­шню оболонку, яку ще до­ве­де­ться наситити ре­аль­ни­ми спра­ва­ми. Або не­ре­аль­ним по­пу­лі­змом. Час по­ка­же. Не бу­де­мо за­бу­ва­ти, що Оде­са — одна з ці­лей уда­ру Пу­ті­на, який, ско­рі­ше за все, та­кий удар пла­нує за сво­їм че­кіст­ським зви­ча­єм — під­ри­ва­ю­чи тил, а вже по­тім вво­дя­чи війська. А бі­ля Оде­си в за­мкне­но­му про­сто­рі, на те­ри­то­рії так зва­ної «ПМР», ши­лом у на­шо­му бо­ці сто­ять ро­сій­ські війська. Так са­мо, як і з пів­дня, з Кри­му. Тут ва­жли­вим фа­кто­ром є якраз вмі­н­ня по­єд­ну­ва­ти рі­шу­чість та ви­трим­ку. Га­ря­чність, яку сво­го ча­су про­я­вив Са­а­ка­шві­лі в Цхін­ва­лі, по­вів­шись на ро­сій­ську про­во­ка­цію, мо­же при­зве­сти до не­по­прав­ної бі­ди.

Се­ред оде­си­тів хо­дить дум­ка, що Ми­ха­їл Са­а­ка­шві­лі, за всі­єї йо­го ха­ри­зми, при­йшов до Оде­си тим­ча­со­во. Основ­на ме­та Пре­зи­ден­та — да­ти мо­жли­вість ко­ли­шньо­му ко­ле­зі на­бу­ти до­сві­ду го­спо­дар­ської по­са­ди в укра­їн­ських умо­вах, щоб зго­дом пе­ре­тво­ри­ти Са­а­ка­шві­лі на кан­ди­да­ту­ру для по­са­ди го­ло­ви уря­ду. Адже на­ра­зі окрім спі­ке­ра Во­ло­ди­ми­ра Грой­сма­на, який для Пре­зи­ден­та три­має во­ро­та Вер­хов­ної Ра­ди, у По­ро­шен­ка не­має сер­йо­зної фі­гу­ри для за­мі­ще­н­ня Яце­ню­ка.

По­ки ж для ба­га­тьох па­трі­о­тів на­став час рай­ду­жної на­дії — ось те­пер ми по­ка­же­мо і Ро­сії, й

бун­тів­но­му Дон­ба­су, як тре­ба бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю і бу­ду­ва­ти про­гре­сив­ну кра­ї­ну в кон­кре­тній, окре­мо взя­тій обла­сті ( чо­му не в дер­жа­ві в ці­ло­му?). Нам дій­сно по­трі­бен опти­мізм, але го­лов­не, щоб та­кий опти­мізм не став ли­ше по­верх­не­вою пси­хо­те­ра­пі­єю...

«ПРИ­ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ СА­А­КА­ШВІ­ЛІ ВІДДЗЕРКАЛЮЄ ЗА­ГАЛЬ­НУ СИ­ТУ­А­ЦІЮ КА­ДРО­ВОЇ ПО­ЛІ­ТИ­КИ В ДЕР­ЖАВ­НІЙ СЛУ­ЖБІ»

Ар­тем ФИЛИПЕНКО,

по­лі­ти­чний ек­сперт, Оде­са:

— Оде­си­та­ми це при­зна­че­н­ня бу­ло сприйня­то так са­мо, як і в ці­ло­му укра­їн­ським су­спіль­ством. З одно­го бо­ку, це від­вер­то по­зи­тив­не сприйня­т­тя, оскіль­ки у Са­а­ка­шві­лі є ре­пу­та­ція ре­фор­ма­то­ра, від­по­від­но існу­ють очі­ку­ва­н­ня змін на кра­ще в оде­сько­му ре­гіо­ні. Та­кож він спри­йма­є­ться як рів­но­від­да­ле­на осо­ба від оде­ських кла­нів, то­му очі­ку­є­ться, що він змо­же про­во­ди­ти більш-менш не­за­ле­жну по­лі­ти­ку. З ін­шо­го бо­ку, укра­їн­ці, а осо­бли­во оде­си­ти з пев­ною пе­ре­сто­ро­гою завжди став­ля­ться до при­зна­че­н­ня «ва­ря­гів». А в да­но­му ви­пад­ку мо­ва йде не про­сто про лю­ди­ну з ін­шо­го ре­гіо­ну кра­ї­ни, а вза­га­лі про іно­зем­ця. Без сум­ні­ву цей факт бу­де актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся Ро­сі­єю в ін­фор­ма­цій­ній вій­ні про­ти Укра­ї­ни, всі­ля­ко роз­хи­ту­ю­чи си­ту­а­цію в Оде­сі.

Якщо го­во­ри­ти в ці­ло­му про ка­дро­ву по­лі­ти­ку, то в на­шій дер­жа­ві во­на в по­га­но­му ста­ні. Це пов’яза­но з тим, що си­сте­ма ка­дро­ви­хп ри­зна­чень в ор­га­ни дер­жав­ної вла­ди фа­кти­чно зруй­но­ва­на. Сьо­го­дні пе­ре­ва­жає «кво­тний прин­цип», ко­ли при­зна­че­н­ня на ті чи ін­ші по­са­ди є на­слід­ком по­лі­ти­чних­до мов­ле­но­стей. При­зна­че­н­ня Са­а­ка­шві­лі якраз і віддзеркалює за­галь­ну си­ту­а­цію ка­дро­вої по­лі­ти­ки в дер­жав­ній слу­жбі. Зві­сно, по­трі­бно «ви­ро­щу­ва­ти» свої ка­дри, але за ро­ки не­за­ле­жно­сті у нас скла­ла­ся кла­но­во-олі­гар­хі­чна си­сте­ма, яка по­ста­ви­ла в за­ле­жність ка­дро­ву слу­жбу кра­ї­ни. Про дер­жав­ні ін­те­ре­си ма­ло хто ду­мав. Від­по­від­но і отри­ма­ли та­кий ре­зуль­тат.

Са­а­ка­шві­лі вже зро­бив пер­ші за­яви, які пов’яза­ні з ка­дро­ви­ми змі­на­ми в ре­гіо­ні. Але тут є один ду­же ва­жли­вий ню­анс — це низь­ка за­ро­бі­тна пла­тня дер­жав­ний слу­жбов­ців, що зна­чно змен­шує при­ва­бли­вість дер­жав­ної слу­жби для мо­ло­ди­хлю­дей, які пра­гнуть щось змі­ни­ти на кра­щу в цій кра­ї­ні. Те, що бу­де ого­ло­ше­ний кон­курс, — це по­зи­тив­ний мо­мент, го­лов­не, щоб він від­бу­вав­ся про­зо­ро і які­сно. Та­кож завжди є не­без­пе­ки, що втру­ти­ться по­лі­ти­ка у фор­му­ва­н­ня скла­ду обла­сної і ра­йон­ної держ­адмі­ні­стра­цій.

Зви­чай­но, є спо­ді­ва­н­ня, що Са­а­ка­шві­лі вда­сться щось змі­ни­ти на кра­ще. Про­бле мни­хпи­тань ба­га­то — це на­ве­де­н­ня по­ряд­ку на ми­тни­ці, бо­роть­ба з кон­тра­бан­дою, не­за­кон­ні за­бу­до­ви... Але про­бле­ми обла­сті не обме­жу­ю­ться тіль­ки про­бле­ма­ми са­мої Оде­си. Є до­сить скла­дний ре­гіон Бес­са­ра­бії, ку­ди тре­ба при­ді­ля­ти ува­гу, спе­ци­фі­чни­ми є пів­ні­чні ра­йо­ни Одещини. По­ле для ді­яль­но­сті — ду­же ве­ли­кий. А го­лов­не, по­трі­бно бу­ти го­то­вим, що оде­ський ре­гіон ззов­ні і да­лі бу­дуть на­ма­га­ти­ся роз­гой­ду­ва­ти. Са­а­ка­шві­лі — лю­ди­на ам­бі­тна, який хо­че ре­а­лі­зу­ва­ти свій по­тен­ці­ал. Не ви­клю­чно, що йо­го при­зна­че­н­ня мо­же бу­ти ща­блем на шля­ху до прем’єр­ства. Для цьо­го по­трі­бно по­ка­за­ти ре­зуль­тат. Оде­ський ре­гіон скла­дний, але це ре­гіон, який має ду­же ве­ли­кий по­тен­ці­ал для роз­ви­тку: транс­порт, ту­ризм... Є всі шан­си ста­ти ло­ко­мо­ти­вом в роз­ви­тку всі­єї дер­жа­ви.

«СИТУАЦІЯ НА­ГА­ДУЄ ЕПО­ХУ СЕ­РЕ­ДНЬО­ВІЧ­ЧЯ, КО­ЛИ СУВЕРЕН СТА­ВИВ ВАСАЛА, БО ТОЙ ЙО­МУ ПО­ДО­БАВ­СЯ»

Ві­кто­рія ПОДГОРНА, по­лі­то­лог:

— При­зна­че­н­ня Михаїла Са­а­ка­шві­лі — це ду­же ори­гі­наль­ний хід По­ро­шен­ка, адже він ви­ко­ри­став ре­фор­ма­тор­ський імідж екс-пре­зи­ден­та Гру­зії. Це та­кож мо­же зі­гра­ти на йо­го ко­ристь в кон­флі­кті із Іго­рем Ко­ло­мой­ським. Про­те це по­са­до­ве рі­ше­н­ня де­я­кі екс­пер­ти сприйня­ли як те, що ні­яка де­цен­тра­лі­за­ція про­во­ди­ти­ся не бу­де і ви­со­кі пов­но­ва­же­н­ня адмі­ні­стра­цій існу­ва­ти­муть ще дов­гий час.

Але, по су­ті, пи­та­н­ня не в пер­со­на­лі­ях, які при­зна­ча­ю­ться на ті чи ін­ші по­са­ди, адже із Са­а­ка­шві­лі це бу­ло зро­бле­но ско­рі­ше для ажі­о­та­жу та пі­а­ру. Він був ав­то­ри­тар­ним пра­ви­те­лем, бо мав від­по­від­ні пов­но­ва­же­н­ня пре­зи­ден­та Гру­зії, то­му міг ро­би­ти все, що зав­го­дно. А в Укра­ї­ні ін­ша си­сте­ма й ін­ша на­ція, то­му це рі­ше­н­ня є більш спе­ку­ля­тив­ним, аніж пов’ яза­ним із ба­жа­н­ням ефе­ктив­но­сті. Як­би йо­го при­зна­чи­ли, але пе­ред цим бу­ли за­яв­ле­ні при­чи­ни, ме­та та кри­те­рії ефе­ктив­но­сті, то­ді бу­ло б в усі­хз’яви­лось ро­зу­мі­н­ня цьо­го рі­ше­н­ня. А так ситуація на­га­дує епо­ху Се­ре­дньо­віч­чя, ко­ли суверен ста­вив васала, бо той йо­му по­до­бав­ся. І в Укра­ї­ні про­дов­жує існу­ва­ти на­пі­фе­одаль­на си­сте­ма. У нас май­же всі ви­со­кі при­зна­че­н­ня ма­ють пер­со­наль­ний ха­ра­ктер. Ця ри­са ха­ра­ктер­на са­ме для не­до­ро­з­ви­не­ни­хп атри­мо­ніа льни­хси­стем. Але якщо бу­ду­ва­ти но­ву по­лі­ти­ку, кри­те­рій ефе­ктив­но­сті та про­фе­сіо­на­лі­зму має бу­ти ви­щім, ніж кри­те­рій ло­яль­но­сті та осо­би­стих від­но­син. Не­фор­маль­ні зв’ яз­ки не мо­жуть пре­ва­лю­ва­ти в по­лі­ти­ці, адже во­ни спри­я­ють ко­ру­пцій­но­сті си­сте­ми, то­му ма­ють пе­ре­ва­жа­ти пра­ви­ла та ін­сти­ту­ти. Змі­ни в по­лі­ти­ці ма­ють по­ля­га­ти і в си­сте­мі при­зна­чень та ро­та­ції ка­дрів. Ва­жли­во вста­но­ви­ти но­ві пра­ви­ла, про­це­ду­ри та ме­ха­ні­зми, які б за­без­пе­чу­ва­ли ви­щій рі­вень об’ єктив­но­сті цьо­го про­це­су.

Про­бле­ма в то­му, що ні­хто не ро­бить одну з клю­чо­ви­хре­форм — дер­жав­но­го апа­ра­ту. На жаль, си­сте­ма за­ли­ша­є­ться пост­ра­дян­ською не тіль­ки еко­но­мі­чно, а й на рів­ні прав­лі­н­ня. Весь час від­бу­ва­ю­ться по­шу­ки та при­зна­че­н­ня іно­зем­ців, а Гру­зія ви­яв­ля­є­ться основ­ним дже­ре­лом ка­дрів. При­чи­на всьо­го цьо­го — від­су­тність си­стем­но­го під­хо­ду — як змі­ню­ва­ти си­сте­му управ­лі­н­ня та го­ту­ва­ти ка­дри. Це пи­та­н­ня, яке тур­бує іно­зем­ців, а то­му остан­нім ча­сом з’явив­ся но­вий тренд зі ство­ре­н­ня ба­га­тьох про­грам та про­е­ктів із під­го­тов­ки ка­дрів. Але це гро­мад­ські іні­ці­а­ти­ви, адже не­має за­пи­ту дер­жа­ви що­до на­вча­н­ня лю­дей для ство­ре­н­ня ре­зер­ву дер­ж­апа­ра­ту. Я дав­но за­ува­жу­ва­ла — за­мість пря­ми­хви­дань Укра­ї­ні, За­хід має пе­ре­да­ва­ти свої зна­н­ня, го­ту­ва­ти на­ших управ­лін­ців. Крім бі­знес-школ, дер­жав­ний апа­рат май­же не має знань, як ке­ру­ва­ти ін­сти­ту­ці­я­ми з ура­ху­ва­н­ням су­ча­сних стан­дар­тів пу­блі­чно­го адмі­ні­стру­ва­н­ня.

На ви­щі ща­блі вла­ди в на­шій кра­ї­ні за­лу­ча­ють го­то­ві пер­со­на­лії, які ко­ри­сту­ю­ться ши­ро­кою ві­до­мі­стю, але це не завжди є га­ран­ті­єю то­го, що да­ні по­са­дов­ці бу­дуть ефе­ктив­ні. Змі­на пер­со­на­лій ду­же ча­сто зов­сім не свід­чить про змі­ну си­сте­ми. То­му тре­ба шу­ка­ти тих, хто вже отри­мав нор­маль­ну осві­ту, в то­му чи­слі й укра­їн­ців, які пра­цю­ють за кор­до­ном. На­при­клад, той же Са­а­ка­шві­лі на по­ча­тку пре­зи­дент­ства спи­рав­ся на ти­хлю­дей, які зро­би­ли кар’єру за кор­до­ном, ма­ли осві­ту, до­свід, але за по­хо­дже­н­ням бу­ли гру­зи­на­ми. Укра­їн­ців же в сві­ті на­ба­га­то біль­ше. Щоб зла­ма­ти цю пост­ра­дян­ську си­сте­му, по­трі­бно роз­по­ча­ти їхма­со­вий «при­зов». У нас шу­ка­ли до­бро­воль­ців до ар­мії, але тре­ба по всьо­му сві­то­ві шу­ка­ти осві­че­ни­хлю­дей для дер­жав­ни­хпо­сад, а по­тім на­вча­ти та го­ту­ва­ти ро­бі­тни­ків для се­ре­дньої лан­ки управ­лі­н­ня. Це має бу­ти на­пра­цьо­ва­на та актив­на стра­те­гія. Про­те я не ба­чу по­ді­бної актив­но­сті вла­ди.

Ще одне пи­та­н­ня до цьо­го при­зна­че­н­ня — лег­ка ви­да­ча гро­ма­дян­ства іно­зем­цям, при­чо­му за ско­ро­че­ною про­це­ду­рою. Це не ду­же пра­виль­но, адже це ні­ве­лює ста­тус укра­їн­сько­го гро­ма­дян­ства та не дає ав­то­ри­те­тно­сті Укра­ї­ні. І це ще одне пи­та­н­ня до фун­кціо­ну­ва­н­ня по­лі­тичн ихін­сти­ту­тів, бо якщо за­мість пра­вил є по­стій­ні ви­клю­че­н­ня, то­ді про яке вер­хо­вен­ство пра­ва мо­жна го­во­ри­ти? То­му си­сте­ма зно­ву ви­гля­дає во­люн­та­рист­ською, адже лі­дер мо­же ке­ру­ва­ти за­ко­ном, су­да­ми і т.п. Якщо ми хо­че­мо ру­ха­ти­ся впе­ред та бу­ти ча­сти­ною За­хі­дно­го сві­ту, то там уні­вер­саль­ність за­ко­нів за­без­пе­чує ста­біль­ність і роз­ви­ток су­спіль­ства та дер­жа­ви. Нам тре­ба ру­ха­ти­ся в на­прям­ку по­бу­до­ви уні­вер­саль­них ін­сти­ту­тів, бо ли­ше во­ни га­ран­ту­ють, що су­спіль­ство бу­де роз­ви­не­ним та більш спра­ве­дли­вим.

І якщо ди­ви­ти­ся на всі про­це­си, які від­бу­ва­ю­ться в Укра­ї­ні, мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок, що, на жаль, ми не ста­ли на за­хі­дний шлях і по­ки не ке­ру­є­мо­ся ло­гі­кою по­бу­до­ви ста­біль­них ін­сти­ту­тів.

ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

АР­ТЕМ ФИЛИПЕНКО

ВІ­КТО­РІЯ ПОДГОРНА

ВА­ЛЕН­ТИН ТОРБА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.