Про про­ро­сій­ські на­строї в Латвії

Жа­нет­та ОЗОЛІНЯ: «Якщо в лю­ди­ні не за­кла­де­ні де­мо­кра­ти­чні цін­но­сті, то нею ду­же лег­ко ма­ні­пу­лю­ва­ти»

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Остан­нім ча­сом у со­ці­аль­них ме­ре­жа­хпо­ча­ло з’яв­ля­ти­ся ба­га­то по­ві­дом­лень про зро­ста­н­ня про­ро­сійсь ки­хна­стро­їв у Латвії. У Ри­зі фа­кти­чно скрізь лу­нає ро­сій­ська мо­ва, ро­сій­ські чи ро­сій­сько­мов­ні те­ле­ка­на­ли до­мі­ну­ють у ла­твій­сько­му ме­діа-про­сто­рі. Чи ста­но­вить ро­сій­ська про­па­ган­да за­гро­зу для не­за­ле­жно­сті кра­ї­ни? З цьо­го за­пи­та­н­ня «День» роз­по­чав ін­терв’ю з по­лі­то­ло­гом, про­фе­со­ром Ла­твій­сько­го уні­вер­си­те­ту Жа­нет­тою ОЗОЛІНЯ, Ри­га.

«ПЕВ­НИЙ ПО­ТЕН­ЦІ­АЛ ДЛЯ МО­ЖЛИ­ВО­ГО СО­ЦІ­АЛЬ­НО­ГО КОН­ФЛІ­КТУ ІСНУЄ»

— Тут, пев­но, слід роз­рі­зня­ти ро­сій­ські на­строї і про­ро­сій­ські на­строї. Ри­га тра­ди­цій­но завжди бу­ла муль­ти­е­тні­чним мі­стом. Тут завжди ве­ли­кий від­со­ток ро­сі­ян. Та­кож у Латвії є де­я­кі на­се­ле­ні пун­кти, де ме­шкає біль­шість ро­сі­ян, як, на­при­клад, Да­угав­пілс. Це не є про­бле­мою. Та­кож не є про­бле­мою на­яв­ність ве­ли­кої кіль­ко­сті ро­сій­ських ка­на­лів. Адже ми жи­ве­мо у гло­баль­но­му від­кри­то­му сві­ті і ци­фро­ві мо­жли­во­сті не­о­бме­же­ні, тож будь-якої ми­ті, якщо не по те­ле­ві­зо­ру, то по Ін­тер­не­ту мо­жна по­ди­ви­ти­ся бу­дья­кий те­ле­ка­нал.

Про­бле­ма в ін­шо­му. У зв’яз­ку з остан­ні­ми по­ді­я­ми в Укра­ї­ні ми ба­чи­мо, що мов­ле­н­ня ро­сій­ськи­хте ле­ві­зій ни­хка­на­лів аб­со­лю­тно не від­по­від­ає єв­ро­пей­ським цін­но­стям. Ці те­ле­ка­на­ли вель­ми агре­сив­но на­ла­што­ва­ні про­ти Укра­ї­ни, і це ство­рює не­га­тив­не тло у Латвії. А якщо ми го­во­ри­мо про ін­фор­ма­цій­ну і гі­бри­дну вій­ну, то, по­за сум­ні­вом, на­мі­ча­ю­ться тенденції ви­ко­ри­ста­н­ня Ро­сі­єю за­со­бів ма­со­ви­хк ому­ні­ка­цій (ЗМК) для ма­ні­пу­лю ва­н­ня сві­до­мі­стю лю­дей. Якщо у лю­ди­ні не за­кла­де­ні де­мо­кра­ти­чні цін­но­сті, то нею ду­же лег­ко ма­ні­пу­лю­ва­ти.

— Тоб­то ви не ба­чи­те за­гро­зи зро­ста­н­ня про­ро­сій­ських на­стро­їв?

— Усе за­ле­жить, як на це ди­ви­ти­ся. Якщо ми го­во­ри­мо про бу­ден­ний рі­вень, то в прин­ци­пі лю­ди на­ла­што­ва­ні спо­кій­но, мир­но і на­со­ло­джу­ю­ться тим, що во­ни жи­вуть в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі. Але є пев­на кіль­кість лю­дей, які «си­дять на пар­ка­ні» і яки­ми лег­ко ма­ні­пу­лю­ва­ти. Їхмо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для ство­ре­н­ня яки­хось без­ладь на ву­ли­ці то­що. Зви­чай­но, пев­ний по­тен­ці­ал для мо­жли­во­го со­ці­аль­но­го кон­флі­кту існує.

— До ре­чі, під час са­мі­ту Схі­дно­го пар­тнер­ства в Ри­зі не­ве­ли­чка гру­па 20—30 осіб пі­ке­ту­ва­ла бу­дів­лю з га­сла­ми ро­сій­ською та ан­глій­ською мо­ва­ми: «Схі­дне пар­тнер­ство — роз­па­лю­вач вій­ни». Мо­же­те ска­за­ти, які си­ли сто­ять за ці­єю ан­ти­єв­ро­пей­ською акці­єю?

— У нас, по­чи­на­ю­чи з 1990-хро­ків, завжди існу­ва­ло кіль­ка ор­га­ні­за­цій, які ціл­ком від­кри­то го­во­ри­ли про те, що роз­пад Ра­дян­сько­го Со­ю­зу — це бу­ла тра­ге­дія і по­мил­ка. То­му, ко­ли ви­ни­ка­ють пев­ні про­бле­ми, во­ни ор­га­ні­зо­ву­ють усі­ля­кі де­мон­стра­ції і про­те­сти. Слід ска­за­ти, що по­зи­тив­ним бо­ком усьо­го цьо­го є те, що кіль­кість лю­дей, які ви­хо­дять на ву­ли­цю, не зро­стає і ста­но­вить при­бли­зно 20— 30 осіб. Це одні й ті ж са­мі осо­би, і їху­сі зна­ють. Усі ро­зу­мі­ють, яка у ни­хпо­лі­ти­чна ме­та, але це не пе­ре­ро­стає в ма­со­ві ру­хи.

«ПІД­ТРИМ­КА НА­СЕ­ЛЕ­Н­НЯМ ЧЛЕН­СТВА В НАТО І ЄС ЗРО­СЛА ПІ­СЛЯ ПО­ДІЙ В УКРА­Ї­НІ»

— А чи в пар­ла­мен­ті є пред­став­ни­ки по­лі­ти­чних сил, які на­ма­га­ю­ться по­вер­ну­ти Ла­твію в Со­юз?

— Це ду­же ці­ка­ве за­пи­та­н­ня, то­му що в нас не­має жо­дної по­лі­ти­чної пар­тії, яка б від­кри­то го­во­ри­ла про возз’єд­на­н­ня з Ро­сі­єю чи від­тво­ре­н­ня Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. З усі­хпо­лі­тич ни­хсил, які по­тра­пи­ли до пар­ла­мен­ту, ли­ше одна най­чи­слен­ні­ша пар­тія «Зла­го­да» ве­де мо­ву не так про возз’єд­на­н­ня з Ро­сі­єю, як про нор­ма­лі­за­цію від­но­син з ці­єю кра­ї­ною. У ці­єї пар­тії є до­го­вір з «Еди­ной Рос­си­ей», і во­на вва­жає, що це ве­ли­кий бо­нус, ва­же­лі, яки­ми мо­жна ско­ри­ста­ти­ся, щоб роз­мов­ля­ти з Ро­сі­єю. Де­я­кі чле­ни ці­єї пар­тії на­ла­што­ва­ні більш про­ро­сій­ськи і до­сить кри­ти­чно став­ля­ться до то­го, що від­бу­ва­є­ться в Схі­дній Укра­ї­ні і біль­ше при­йма­ють про­ро­сій­ську по­зи­цію, але не ро­блять це від­кри­то. Ін­ша ча­сти­на ці­єї по­лі­ти­чної си­ли по­зи­ціо­нує се­бе більш як про­єв­ро­пей­ська по­лі­ти­чна пар­тія і ве­де мо­ву про те, що в ЄС — єди­на по­зи­ція і ми при­слу­ха­є­мо­ся до неї, але во­дно­час нам тре­ба бу­ти пра­гма­ти­чни­ми, ду­ма­ти про наш бі­знес, що­би не по­тер­пі­ли на­ші під­при­єм­ці. Во­ни ні­би на­ма­га­ю­ться ба­лан­су­ва­ти між дво­ма ци­ми по­зи­ці­я­ми і не хо­чуть одним ма­хом сі­сти в ті ж са­мі са­ни, в яки­хї­де й Пу­тін.

— А яку роль ві­ді­грає дер­жа­ва, що­би гро­ма­дя­ни зна­ли, що від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні, над­то зва­жа­ю­чи на те, що з Ро­сії йде су­ціль­на про­па­ган­да і бре­хли­ва ін­фор­ма­ція?

— У Латвії існує два ме­діа-про­сто­ри. По-пер­ше, це ла­твій­ські ка­на­ли те­ле­ба­че­н­ня, зокре­ма ро­сій­сько­мов­ні, які по­ві­дом­ля­ють про Укра­ї­ну. Там усе зро­зумі­ло, що від­бу­ва­є­ться, і на­віть пи­та­н­ня не ви­ни­ка­ють. Усім, хто ме­шкає в Латвії, ба­бу­сям, ді­ду­сям та ін­шим, не тре­ба дві­чі по­ясню­ва­ти, що від­бу­ва­є­ться. На­ша іс- то­рія на­вчи­ла, як ди­ви­ти­ся на ре­чі, які по­вто­рю­ю­ться. По-дру­ге, це ро­сій­ське мов­ле­н­ня. І, зви­чай­но, уяв­ле­н­ня про по­дії в Укра­ї­ні тих, хто зде­біль­шо­го ди­ви­ться ро­сій­ські ка­на­ли, збі­га­є­ться з офі­цій­ною ро­сій­ською по­лі­ти­кою.

— Що ви мо­же­те ска­за­ти про на­строї на­се­ле­н­ня Латвії що­до член­ства в НАТО і ЄС?

— Під­трим­ка на­се­ле­н­ня член­ства в НАТО і ЄС зро­сла пі­сля по­дій в Укра­ї­ні. Уже ні­хто не має сум­ні­ву в ко­ри­сно­сті ци­хін­сти­ту­цій. Що­до ЄС, то про це бу­ло до­бре ві­до­мо й ра­ні­ше. Ко­ли ми 2008 ро­ку опи­ни­ли­ся у ве­ли­кій фі­нан­со­вій кри­зі, са­ме Єв­ро­пей­ська ко­мі­сія бу­ла ті­єю ін­сти­ту­ці­єю, яка до­по­мо­гла нам ве­ли­ки­ми грі­шми. ЄК по­стій­но бу­ла за­лу­че­на до цьо­го про­це­су і до­по­мо­гла нам з цьо­го бо­ло­та ви­бра­ти­ся.

«ДУ­ЖЕ ВА­ЖЛИ­ВО СА­МІЙ УКРА­Ї­НІ РОЗ­ПО­ВІД­А­ТИ ВСЬО­МУ СВІ­ТО­ВІ ПРО ТЕ, ЩО ТУТ ВІД­БУ­ВА­Є­ТЬСЯ»

— По­за­вчо­ра уве­че­рі (ін­терв’ю за­пи­су­ва­ло­ся 29 трав­ня. — Авт.) ві­це-пре­зи­дент Джо Бай­ден ви­сту­пив із про­грам­ною про­мо­вою про ро­сій­сько-український кон­флікт і йо­го на­слід­ки для єв­ро­пей­ської без­пе­ки напередодні са­мі­ту G7 у Ні­меч­чи­ні. Він, зокре­ма, ска­зав, що США роз­ра­хо­ву­ють на ра­ціо­наль­ність Пу­ті­на в ім­пле­мен­та­ції Мін­ських угод. А що ви ду­ма­є­те з при­во­ду ра­ціо­наль­но­сті Пу­ті­на і на що справ­ді слід роз­ра­хо­ву­ва­ти, що­би Ро­сія при­пи­ни­ла під­трим­ку се­па­ра­ти­стів, по­вер­ну­ла не­за­кон­но оку­по­ва­ний Крим?

— Я вва­жаю, що цей про­цес ду­же три­ва­лий. І спо­ді­ва­ти­ся, що най­ближ­чим ча­сом бу­де ім­пле­мен­то­ва­но Мін­ські уго­ди, нав­ряд чи вар­то. До цьо­го ще да­ле­ко. Бай­ден як по­лі­тик до сво­єї про­мо­ви має до­лу­ча­ти час­тку опти­мі­зму, іна­кше він не по­лі­тик, а ана­лі­тик. Я га­даю, що Ро­сія якраз спо­ді­ва­є­ться на те, що За­хід бу­де на­стіль­ки втом­ле­ний, що пі­де на по­сту­пки. І ра­ціо­наль­но­му Пу­ті­ну са­ме на ру­ку мо­мент, ко­ли всі втом­ля­ться від вій­ни в Укра­ї­ні і пе­ре­ста­нуть по­стій­но про це го­во­ри­ти. І то­му я га­даю, що ми ще дов­го пе­ре­бу­ва­ти­ме­мо в си­ту­а­ції по­стій­ної не­ви­зна­че­но­сті, по­стій­ни­хп ро­во­ка­цій, обмі­ну ду­мок.

То­му ду­же ва­жли­во са­мій Укра­ї­ні, на дер­жав­но­му і не дер­жав­но­му рів­ні роз­по­від­а­ти всьо­му сві­то­ві про те, що тут від­бу­ва­є­ться. На жаль, я не знаю чо­му, але й до­сі укра­їн­ці це ро­блять до­сить лі­ни­во, і, на­при­клад, у Латвії, ко­ли всім бу­ло дав­но ві­до­мо про її го­ло­ву­ва­н­ня в ЄС, більш як ві­сім мі­ся­ців не бу­ло по­сла. На­при­клад, пі­сля са­мі­ту в Ри­зі бу­ли спе­ці­аль­ні пар­ла­мент­ські дис­ку­сії про те, що ро­би­ти да­лі. І уявіть, за одним із ше­сти сто­лів, на яки­хбу­ли пра­по­ри Азер­бай­джа­ну, Вір­ме­нії, Бі­ло­ру­сі, Гру­зії, Мол­до­ви, Укра­ї­ни, не бу­ло пар­ла­мен­та­рі­їв і пред­став­ни­ків укра­їн­ської дер­жа­ви. Я ду­же ба­га­то їжджу по рі­зних кон­фе­рен­ці­ях «моз­ко­ви­хцен­трів», і ча­сто-гу­сто там не­має укра­їн­ських пред­став­ни­ків. І не то­му, що їхту­ди не за­про­шу­ють. І ви­хо­дить, що за них­го­во­рять ін­ші. Зви­чай­но, ща­стить, якщо в та­ки­хкон­фер ен­ці­я­хбе­руть участь та­кі, як Джо Бай­ден, Джеймс Шерр чи, на­при­клад, я. Ми за­хи­ща­ти­ме­мо по­зи­цію Укра­ї­ни. Але во­дно­час там мо­жуть опи­ни­ти­ся пред­став­ни­ки не ду­же дру­жні­хо рга­ні­за­цій, які го­во­ри­ти­муть за Укра­ї­ну. Ду­же ва­жли­во комунікувати і пред­став­ля­ти Укра­ї­ну за кор­до­ном.

— Якщо ве­сти мо­ву про ко­му­ні­ка­ції, то Сте­фан Де ШПІГЕЛЕР, стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Га­азь­ко­го цен­тру стра­те­гі­чних до­слі­джень, ска­зав ме­ні, що в йо­го кра­ї­ні на обо­ро­ну ви­ді­ля­є­ться 0,5 % ВВП. І все то­му, вва­жає він, що вла­да не роз­по­від­ає гро­ма­дя­нам про ва­жли­вість без­пе­ки. А у ва­шій кра­ї­ні яка ситуація із роз’ясн ен­ням­гром адя­намн еоб­хі­дно­сті ви­ді­ле­н­ня ко­штів на обо­ро­ну?

— У нас за­раз зро­ста­ють ви­тра­ти на обо­ро­ну. На­га­даю, що у зв’яз­ку з кри­зою у нас бю­джет бу­ло ско­ро­че­но на 50%. І цьо­го ро­ку ухва­ле­но за­кон, що­би по­вер­не­ться до 2% ВВП на обо­ро­ну. Су­спіль­ство до цьо­го ста­ви­ться по­зи­тив­но і з ро­зу­мі­н­ням. Нам зро­зумі­ло, чо­му це ро­би­ться. І ко­му­ні­ка­ція до­сить не­по­га­на, то­му що в нас при всі­хмі­ні стер­ства­хє кон­суль­та­тив­ні ор­га­ни, а при де­якихв ідом­ствах, як, на­при­клад, у мі­н­обо­ро­ни, є пар­тнер Ла­твій­ська транс­а­тлан­ти­чна ор­га­ні­за­ція, яка до­по­ма­гає ор­га­ні­зу­ва­ти пу­блі­чні дис­ку­сії. От­же, тра­ди­ція Латвії — за­лу­че­н­ня су­спіль­ства до дис­ку­сії — остан­ні­ми ро­ка­ми змі­цні­ла.

— Па­ні Озоліня, 3 червня ла­твій­ський пар­ла­мент оби­ра­ти­ме пре­зи­ден­та. Хто, на ва­шу дум­ку, ним ста­не?

— Я не знаю. Ні­хто не знає. У цьо­му полягає вся ін­три­га ци­хви­бо­ров. Є офі­цій­ні кан­ди­да­ти, і між ни­ми від­бу­ва­ю­ться дис­ку­сії. Пар­ла­мен­та­рії за­яви­ли, що де­я­кі з них­го­ло­су ва­ти­муть ін­ди­ві­ду­аль­но. І то­му ні­хто не мо­же спро­гно­зу­ва­ти, хто ж ста­не но­вим пре­зи­ден­том.

— А як би ви оха­ра­кте­ри­зу­ва­ли двох го­лов­них пре­тен­ден­тів: мі­ні­стра обо­ро­ни Рай­мон­да Ве­йо­ні­са, яко­го ви­су­ває Со­юз зе­ле­них і се­лян, і юри­ста Егі­ла Ле­ві­тса, яко­го під­три­мує На­ціо­наль­не об’ єд­на­н­ня «Усе для Латвії! — Ві­тчи­зні та Сво­бо­ді /ДННЛ»?

— Я га­даю, що во­ни оби­два ду­же гі­дні кан­ди­да­ти. Але в ко­жно­го з них є свій силь­ний бік. На­при­клад, у мі­ні­стра Ве­йо­ні­са силь­ним бо­ком є те, що він три­ва­лий час був за­лу­че­ний до по­лі­ти­чно­го про­це­су Латвії. Він знає, як фун­кціо­нує дер­жа­ва, від­бу­ва­є­ться ухва­ле­н­ня за­ко­нів. Оскіль­ки остан­нім ча­сом без­пе­ка ста­ла ду­же ва­жли­вим аспе­ктом — плю­сом для ньо­го є те, що він ду­же до­бре орі­єн­ту­є­ться в ци­хпи­та­н­нях . Тоб­то він знає, як ке­ру­ва­ти кра­ї­ною.

А якщо ве­сти мо­ву про Ле­ві­тса, то він чу­до­вий юрист з ду­же гар­ним зна­н­ня­ми іно­зем­ни­хмов. У ньо­го гар­ний і ши­ро­кий по­гляд на світ, і він мо­же бу­ти ду­же гар­ним пре­зи­ден­том з ро­л­лю мі­сіо­не­ра. Він мо­же вка­за­ти, ку­ди пря­му­ва­ти су­спіль­ству, в чо­му полягає на­ша мі­сія, ба­че­н­ня і стра­те­гія. Ін­ши­ми сло­ва­ми, у ньо­го шир­ший по­гляд. Але сьо­го­дні скла­дно ска­за­ти, який із дво­х­прет ен­ден­тів був би кра­щим для кра­ї­ни. Це ду­же важ­кий ви­бір для по­лі­ти­ків. То­му що во­ни оби­два гі­дні...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.