У Ро­сії не­має ні су­спіль­ства, ні дер­жа­ви

Об’єд­на­на опо­зи­ція на чо­лі з На­валь­ним — про­ект ма­ро­дер­ський

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дми­тро ШУШАРІН, істо­рик, пу­блі­цист; Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

До від­мін­но­стей, що існу­ють між Укра­ї­ною і Ро­сі­єю й збіль­шу­ю­ться з ко­жним днем, зви­кли не всі. Обго­во­рю­вав з одним френ­дом си­ту­а­цію в ро­сій­ській жур­на­лі­сти­ці. Він по­си­лав­ся на свій до­свід. До­ве­ло­ся ска­за­ти, що він по­ді­бний до спів­ро­бі­тни­ка па­ризь­кої га­зе­ти се­ре­ди­ни трид­ця­ти­хро­ків, який су­дить про зви­чаї пре­си тре­тьо­го рей­ху, вва­жа­ю­чи, що во­ни та­кі ж, як у Фран­ції.

При цьо­му з во­лі агі­т­про­пу й сти­хій­но ви­ни­ка­ють то­чки зі­ткне­н­ня у ви­сві­тлен­ні по­дій в Укра­ї­ні та Ро­сії. Ось про дві та­кі кам­па­нії вар­то по­го­во­ри­ти. Одна з ни­хмо­же бу­ти на­зва­на за­ко­ли­сли­вою. Дру­га... Та, за­га­лом, теж, але во­на спря­мо­ва­на на ро­сій­ську ау­ди­то­рію, яку по­ча­ли го­ту­ва­ти до дум­ськи­хви­бо­рів, мо­жли­во до­стро­ко­вих.

Пер­ша кам­па­нія при­ре­че­на на успіх. «Лю­дям так хо­че­ться ми­ру». І ще біль­ше хо­че­ться по­раз­ки крем­ля у йо­го по­ки успі­шній по­лі­ти­ці на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі. То­му анек­до­ти­чна роз­по­відь про уль­ти­ма­тум крем­лю держ­се­кре­та­ря Кер­рі, у яко­го є ча­рів­на фле­шка з ди­во­ком­про­ма­том на Пу­ті­на, йде на ура. Як і роз­по­віді про по­раз­ку Пу­ті­на, йо­го роз­гу­бле­ність, кра­хі роз­вал ім­пе­рії, який ві­тає все ци­ві­лі­зо­ва­не люд­ство.

Осо­бли­во зво­ру­шли­ві ці каз­ки по­ряд з по­ві­дом­ле­н­ня­ми про на­ро­щу­ва­н­ня вій­сько­во­го угру­по­ва­н­ня Ро­сії на кор­до­ні з Укра­ї­ною, про по­стій­ні про­во­ка­ції, про рух­дон­ба­сівс ьки­хсе­пар ати­стів до ство­ре­н­ня ква­зі­дер­жа вни­х­утво­рень. На­віть не тре­ба за­пи­ту­ва­ти, ко­му ви­гі­дна ця де­з­ін­фор­ма­цій­на кам­па­нія, спря­мо­ва­на на де­зо­рі­єн­та­цію й осла­бле­н­ня укра­їн­ців. Ма­ло на­ві­я­ти, що Ро­сія не яв­ляє не­без­пе­ки. Тре­ба ще за­пев­ни­ти лю­дей, що весь ци­ві­лі­зо­ва­ний світ мріє про її роз­пад.

Це ве­ли­ка по­мил­ка, з якою я по­стій­но сти­ка­ю­ся. Зро­зумі­ло, ко­ли це стра­шил­ка агі­т­про­пу, щоб на­ля­ка­ти ро­сі­ян, але ж і противники крем­лів­сько­го ре­жи­му в неї ві­рять, хо­ча роз­вал — ко­шмар за­хі­дних по­лі­ти­ків і гро­мад­сько­сті. Во­ни зро­блять що зав­го­дно, щоб йо­го не допу­сти­ти: до­зво­лять Пу­ти­ну будь-який те­рор, будь-які ре­пре­сії, будь-які те­ри­то­рі­аль­ні за­хва­ти, щоб цьо­го не ста­ло­ся.

Одна істо­тна де­таль. Ті лю­ди, які го­во­рять про по­раз­ку крем­ля в Укра­ї­ні, віль­но роз’їжджа­ють по Ро­сії з ле­кці­я­ми про «ре­ци­див ав­тар­кій­но­го й ав­то­ри­тар­но­го ре­жи­му». Це ду­же ці­ка­ві ви­сту­пи. У ни­хза­тве рджу­є­ться, що все, що від­бу­ва­є­ться в Ро­сії, тим­ча­со­ве й ви­пад­ко­ве. І ні­хто не мо­же ви­зна­ти се­бе обра­же­ним, озна­йо­мив­шись зі змі­стом ци­хле­кцій. А го­лов­не — ро­сій­ське су­спіль­ство по­стає в ни­хта­ким ми­лим, де­мо­кра­ти­чно на­ла­што­ва­ним, внут- рі­шньо віль­ним. І не­має ні­якої укра­ї­но­фо­бії, па­ра­ної. І ви­сно­вок — усі на ви­бо­ри. Ось про це вар­то по­го­во­ри­ти де­таль­но, то­му що і в Укра­ї­ні, і в ін­ши­хкра­ї­на­хє лю­ди, які до­сі роз­гля­да­ють ви­бо­ри в Ро­сії як справ­жні. Тим ча­сом... Ні, це не фарс, во­ни й за ра­дян­ської вла­ди фар­сом не бу­ли. Це один з ме­ха­ні­змів онов­ле­н­ня прав­ля­чої елі­ти, її ко­о­пта­ція. І тут не­об­хі­дно зга­да­ти про та­ку свя­щен­ну ко­ро­ву про­гре­сив­ної гро­мад­сько­сті, як се­ре­дній клас. Мов­ляв, він єди­на опо­ра де­мо­кра­тії, то­му що во­на йо­му ви­гі­дна. І він це ро­зу­міє, а то­му...

Фун­да­мен­таль­на по­мил­ка. Де­мо­кра­тія, на від­мі­ну від то­та­лі­та­ри­зму, ра­ціо­наль­но не за­твер­джу­є­ться. Її пе­ре­ва­ги не мо­жуть бу­ти ло­гі­чно до­ве­де­ни­ми, то­му що їхне­має. Де­мо­кра­тія або стає ча­сти­ною осо­бо­вої са­мо­і­ден­ти­фі­ка­ції, а на цій осно­ві — су­спіль­ної і на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті, або ні. І не я це ви­га­дав.

Не я від­крив й ін­ше. Са­ме з ці­єї при­чи­ни де­мо­кра­тія не­се в со­бі то­та­лі­тар­ний по­тен­ці­ал. Во­на ра­ціо­наль­но вра­зли­ва на бу­ден­но­му рів­ні. І на ви­щи­хрів­ня­хтеж. Що ж до се­ре­дньо­го кла­су, то він був опо­рою Гі­тле­ра, Мус­со­лі­ні, Фран­ко, Пі­но­че­та. Те, що спо­сте­рі­га­є­ться за­раз у Ро­сії, свід­чить про сві­до­му по­лі­ти­ку, спря­мо­ва­ну на ско­ро­че­н­ня чи­сель­но­сті на­се­ле­н­ня за ра­ху­нок со­ці­аль­но не­пер­спек тив­них­груп, зни­же­н­ня осві­тньо­го й куль­тур­но­го рів­ня, зу­бо­жі­н­ня зна­чної ча­сти­ни на­се­ле­н­ня.

Пу­тін ро­бить усе це на ко­ристь сво­го се­ре­дньо­го кла­су. Не ви­га­да­но­го не­осві­че­ною, але про­гре­сив­ною ін­те­лі­ген­ці­єю, а ре­аль­но­го, то­го, що склав­ся за остан­ні п’ятнад­цять ро­ків дов­ко­ла тру­би, си­ло­ви­хві­домств, у держ­кор­по­ра­ці­ях, на держ­слу­жбі, в ме­діа. Це все пу­тін­ський се­ре­дній клас, то­та­лі­тар­ний. Він на­віть у Ста­лі­на був, не ка­жу­чи вже про Бре­жнє­ва. І пар­ла­мент­ські ви­бо­ри — один із сп­осо­бів онов­ле­н­ня йо­го вер­хів­ки. Утім не ли­ше. Во­ни ще слу­жать ле­гі­ти­ма­ції ре­жи­му. І вже на по­пе­ре­дні хви­бо­ра­хбу­ло зро­зумі­ло, що бра­ти у ни­ху­часть — до­по­ма­га­ти в цьо­му крем­лю.

Про­те ви­бо­ри — це бі­знес ті­єї ча­сти­ни пу­тін­сько­го се­ре­дньо­го кла­су, що чи­сли­ться в ін­те­ле­кту­а­ла­хі пра­цює в ме­діа. То­му на по­пе­ре­дніх ви­бо­ра­хбу­ло ви­су­ну­то га­сло: го­ло­су­ва­ти за ко­го зав­го­дно, аби не за «Єди- ну Ро­сію». Пер­спе­кти­ви бу­ли рай­ду­жні. Ось так їхпо­зна­чив по­лі­то­лог для осо­блив их­до­ру­чень Оле­ксандр Ки­нєв:

«І пар­тій­на си­сте­ма, що зда­є­ться ке­ро­ва­ною, мо­же ду­же швид­ко змі­ни­ти­ся в ра­зі за­галь­ни­х­змін по­лі­ти­чної та еко­но­мі­чної си­ту­а­ції в кра­ї­ні. З цьо­го по­гля­ду ни­ні­шні пар­тії мо­жуть слу­жи­ти по­пе­ре­днім суб­стра­том по­бу­до­ви ін­шої пар­тій­ної си­сте­ми, а са­мі ви­бо­ри-2011 в умо­ва­хмо бі­лі­за­ції всьо­го вла­дно­го адмі­ні­стра­тив­но­го ре­сур­су рі­зни­хрів­нів на ко­ристь єди­но­го пар­тій­но­го спи­ску ві­ді­гра­ють роль де­мон­стра­ції до­ві­ри не вла­сне до пар­тій, а до по­лі­ти­чної си­сте­ми як та­кої. Са­ме то­ді, ко­ли в си­сте­мі з’яв­ля­ться пе­ре­ду­мо­ви до ін­сти­туц ій­ни­х­змін (а під­сум­ки виборів мо­жуть до цьо­го під­штов­хну­ти), і не­си­стем­ні змо­жуть ста­ти си­стем­ни­ми.

І, оби­ра­ю­чи одну з аль­тер­на­тив, са­мі при­бі­чни­ки не­си­стем­ної опо­зи­ції мо­жуть до­по­мог­ти при­ско­ри­ти ці змі­ни».

Пі­сля одно­стай­но­го прийня­т­тя Ду­мою на­йо­діо­зні ши­хза­ко­нів цей прогноз ви­гля­дає смі­шно. Але на­справ­ді це був ви­рок: го­лов­ним до­ся­гне­н­ням не­си­стем­ної опо­зи­ції ма­ло ста­ти її пе­ре­тво­ре­н­ня на си­стем­ну.

За­раз спе­цпо­лі­то­ло­ги зайня­ли­ся тим са­мим. Во­ни ку­чку­ю­ться дов­ко­ла га­зе­ти «Ве­до­мо­сти» й за­кли­ка­ють йти на ви­бо­ри. Про їхній ін­те­ле­кту­аль­ний рі­вень мо­жна су­ди­ти зі слів Ка­те­ри­ни Шуль­ман:

«Си­ла­ми те­хні­чно­го про­гре­су та но­ви­хін­фо рма­цій­ни­хтех но­ло­гій істо­ри­чні про­це­си ста­ли від­бу­ва­ти­ся швид­ше».

Це ж рай­кін­ське: «пар­тія вчить нас, що га­зи сти­ска­ю­ться й роз­ши­рю­ю­ться». Ось так ін­те­ле­кту­а­ли вро­ста­ють у то­та­лі­тар­ну елі­ту. І не­має ні­чо­го не­спо­ді­ва­но­го в то­му, що лі­де­ром про­гре­сив­ної гро­мад­сько­сті, чер­го­во­го «по­пе­ре­дньо­го суб­стра­ту по­бу­до­ви ін­шої пар­тій­ної си­сте­ми» ого­ло­шу­є­ться Оле­ксій На­валь­ний — по­пу­ліст, ім­пе­рець, на­ціо­на­ліст і кримнаш.

Про об’єд­на­н­ня опо­зи­ції і На­валь­но­го як її лі­де­ра за­го­во­рив Ле­о­нід Го­зман — ста­рий під­са­дний опо­зи­ціо­нер. Це озна­чає, що про­ект стає не­при­кри­то крем­лів­ським і гро­шо­вим. Якщо На­валь­ний, то ні­чо­го, крім пер­ві­сно­го по­пу­лі­зму й на­ціо­на­лі­зму, че­ка­ти не мо­жна. Кремль ство­рив опо­зи­цію, про­сто по­ди­вив­шись на се­бе в дзер­ка­ло.

Усе це бу­ло б смі­шно, але одра­зу пі­сля вбив­ства Бо­ри­са Нєм­цо­ва ста­ло зро­зумі­ло (пи­сав про це в га­зе­ті «День»), що во­но ро­бить На­валь­но­го єди­ним лі­де­ром опо­зи­ції, що усу­ну­ли не во­ро­га Пу­ті­на, а кон­ку­рен­та На­валь­но­го. Про­дов­же­н­ня бу­ло по­хму­рим. Пі­сля про­ва­лу спроб ском­про­ме­ту­ва­ти Во­ло­ди­ми­ра Бу­ков­сько­го він не­спо­ді­ва­но за­хво­рів. По­тім отру­ї­ли Во­ло­ди­ми­ра Ка­ра-Мур­зу-мо­лод­шо­го. До то­го при не­зро­зумі­лих об­ста­ви­на хпо­мер­ла Ва­ле­рія Но­во­двор­ська, а ран­ню смерть Єго­ра Гай­да­ра ба­га­то хто пов’язує з не­вда­лою спро­бою йо­го отру­є­н­ня в Ду­блі­ні одно­ча­сно з убив­ством Ли­тви­нен­ка. З жи­т­тя пі­шли ті, ким важ­ко бу­ло управ­ля­ти, чо­го не ска­жеш про На­валь­но­го з йо­го дво­ма умов­ни­ми ви­ро­ка­ми — спра­ва не­ба­че­на в кра­ї­ні, де мо­жна сі­сти на п’ять ро­ків за від­ро кар­то­плі.

Тож об’єд­на­на опо­зи­ція на чо­лі з На­валь­ним про­ект ма­ро­дер­ський.

Без­ліч лю­дей, орі­єн­ту­ю­чись ви­клю­чно на вла­сне ото­че­н­ня, го­во­рять про те, що в Ро­сії існує пев­не су­спіль­ство, яке кра­ще за свою ре­пу­та­цію. Во­но, мов­ляв, спить, одур­ма­не­не про­па­ган­дою. Усе це фан­та­зії. А про ре­аль­ний стан справ, так би мо­ви­ти, в тов­щі на­ро­дній мо­жна су­ди­ти з істо­рії двох­гру­шни­ків, узя­ти­ху по­лон в Укра­ї­ні.

Зу­стрі­чаю мір­ку­ва­н­ня: ось те­пер, ко­ли ро­сій­ські кон­тра­ктни­ки ді­зна­ю­ться, як ба­тьків­щи­на від­ре­кла­ся від дво­хпо­ло­не­них ... Мо­жуть і не ді­зна­ти­ся. Але, швид­ше за все, зна­ють і вва­жа­ють це аб­со­лю­тною нор­мою.

У всі­хта­бір­них спо­га­да­хі в ни­ні­шніхр епор­та­жа­хви­дно зв’язок жор­сто­ко­сті по від­но­шен­ню до бли­жньо­го з жор­сто­кі­стю по від­но­шен­ню до се­бе. Са­мо­ру­би й ін­ші ка­лі­цтва, про­ков­тну­ті ле­за, при­би­ті до шкон­ки мо­шон­ки, а ни­ні ко­ле­ктив­но пе­ре­рі­за­ні ве­ни — все це озна­ки справ­жньої лю­ди­ни в бла­тно­му ро­зу­мін­ні, ге­роя.

Се­ре­до­ви­ще в ка­зар­мі, осо­бли­во в спе­цна­зі, бо­єць яко­го має бу­ти го­то­вий до су­ї­ци­ду або до то­го, що йо­го вб’ють свої, по су­ті, ні­чим не від­рі­зня­є­ться від та­бір­но­го за сво­єю вну­трі­шньою пер­ві­сною при­ро­дою. Ли­ше обря­ди іні­ці­а­цій чо­го вар­ті. Ці двоє отри­ма­ли шанс олю­дни­ти­ся в по­ло­ні. Що сто­су­є­ться ре­шти, то во­ни за­ли­ша­ться ко­ли­шні­ми, то­му що за ти­ми ж по­ня­т­тя­ми жи­вуть дво­ро­ві ком­па­нії, що по­ста­ча­ють ре­кру­тів для ор­га­ні­зо­ва­ної зло­чин­но­сті, по­лі­ції, кон­тра­ктної ар­мії, бі­зне­су. Та ж атмо­сфе­ра в шко­ла­хі сім’ях. На цьо­му ро­сте і прав­ля­ча елі­та і її ра­би, і олі­гар­хи і бом­жі, і ін­те­ле­кту­а­ли і бан­ди­ти.

У Ро­сії не­має ні су­спіль­ства, ні дер­жа­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.