«Гар­ту­ва­ти ті­ло і ві­ри­ти в се­бе»

У Рів­но­му май­стер бо­йо­во­го го­па­ка Пе­тро Ве­лі­нець за­йма­ти­ме­ться з ді­тьми за уні­каль­ною ме­то­ди­кою

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Те­тя­на ІЛЬНИЦЬКА, Рів­не

УРів­но­му ді­тей із ва­да­ми здо­ров’я лі­ку­ва­ти­муть бо­йо­вим го­па­ком. Їхна­вча­ти­муть гар­ту­ва­ти ті­ло, як це ро­би­ли ко­за­ки, і ві­ри­ти у се­бе. Во­ни за­йма­ти­му­ться у гру­па­хзі здо­ро­ви­ми одно­лі­тка­ми. Із ді­тьми за уні­каль­ною ме­то­ди­кою за­йма­ти­ме­ться май­стер бо­йо­во­го го­па­ка Пе­тро Ве­лі­нець. Чо­ло­вік ви­про­бу­вав її на со­бі.

У ди­тин­стві Пе­тро Ве­лі­нець по­тра­пив у ава­рію. Як на­слі­док — від­кри­та че­ре­пно-моз­ко­ва трав­ма, без­ліч пе­ре­ло­мів, пе­ре­бу­ва­н­ня у ко­мі, клі­ні­чна смерть. Лі­ка­рі вря­ту­ва­ли йо­му жи­т­тя, та де­кіль­ка ро­ків хло­пець жив, на­че між дво­хсві­тів. На до­по­мо­гу при­йшов брат. Він зму­сив Пе­тра за­йма­ти­ся фі­зи­чни­ми впра­ва­ми. Зре­штою, у 15 ро­ків він по­ста­вив ре­корд шко­ли — віджав­ся від під­ло­ги сто ра­зів. Уже пі­зні- ше по­чав май­стру­ва­ти спор­тив­ні зна­ря­д­дя і про­дов­жив тре­ну­ва­н­ня. А по­тім за­ймав­ся бо­ді­біл­дин­гом, йо­гою, зго­дом і бо­йо­вим го­па­ком. Ко­ли від­чув, що по­вер­нув­ся до пов­но­цін­но­го жи­т­тя, ви­рі­шив до­по­ма­га­ти ін­шим. На­вча­ти ді­тей бо­йо­во­му го­па­ку Пе­тро Ве­лі­нець роз­по­чав у Ду­бро­ви­ці, звід­ки ро­дом, 2005 ро­ку.

Те­пер у Рів­но­му він від­крив шко­лу бо­йо­во­го го­па­ка з на­пря­мом ре­а­бі­лі­та­ції. Тут за­йма­ти­му­ться ді­ти з ше­сти ро­ків. При­йма­ти­муть і тих, хто має обме­же­ні фі­зи­чні мо­жли­во­сті, і ціл­ком здо­ро­вих. При­чо­му тре­ну­ва­ти­му­ться во­ни ра­зом. Це обов’яз­ко­во, переконує Пе­тро Ве­лі­нець. Та­кі ді­ти не по­вин­ні жа­лі­ти се­бе, їм тре­ба по­ві­ри­ти у вла­сні си­ли. І то­ді бу­де ре­зуль­тат.

Так, один із йо­го пер­ши­хвих ован­ців був хво­рий на ДЦП. А вже за пів­ро­ку він по­їхав на зма­га­н­ня з ру­ко­па­шно­го бою і став пе­ре­мож­цем. Су­про­тив­ни­ка­ми хло­пця бу­ли здо­ро­ві одно­лі­тки.

«До­бре пам’ятаю ще один яскра­вий при­клад ре­а­бі­лі­та­ції. Я за­ймав­ся з хло­пчи­ком, що мав за­хво­рю­ва­н­ня опор­но-ру­хо­во­го апа­ра­ту. А че­рез пів­ро­ку тре­ну­вань лі­ка­рі зня­ли цей ді­а­гноз, — роз­по­від­ає Пе­тро Ве­лі­нець. — За­зви­чай, ба­тьки та­ких­ді­тей роз­по­від­а­ють їм, що во­ни не та­кі, як усі. З’яв­ля­є­ться жа­лість. А цьо­го ро­би­ти не вар­то. Во­ни нав­па­ки ма­ють від­чу­ти, що мо­жуть бу­ти на рів­ні з одно­лі­тка­ми. У гру­пах, де тре­ну­ю­ться ді­ти з осо­бли­ви­ми по­тре­ба­ми і їхні здо­ро­ві одно­лі­тки, по­бла­жок не має ні­хто. Якщо по­трі­бно віджи­ма­ти­ся, то це ро­блять усі». За­йма­ю­чись бо­йо­вим го­па­ком, ді­ти ви­вча­ти­муть дав­ні пра­кти­ки ко­за­ків-ха­ра­ктер­ни­ків, зокре­ма, ді­зна­ю­ться, що та­ке «ме­та­ле­ва со­ро­чка» (так на­зи­ва­ють вмі­н­ня ля­га­ти на цвя­хи), «скля­на со­ро­чка» — це хо­ді­н­ня по роз­би­то­му склу бо­со­ніж. Це за­гар­то­вує і ті­ло, і дух, адже роз­ви­ває ві­ру в се­бе та впев­не­ність. До то­го ж бо­йо­вий го­пак — це на­ціо­наль­на тра­ди­ція і своя фі­ло­со­фія.

«У нас за­йма­ти­му­ться і хло­пчи­ки, і дів­ча­тка, а ще їхні ба­тьки. Охо­чі вже є», — по­яснює Пе­тро Ве­лі­нець. Уже не­вдов­зі ви­хо­ван­ці шко­ли бо­йо­во­го го­па­ка ві­зьмуть участь у та­бо­ру­ван­ні. На­то­мість Пе­тро Ве­лі­нець на­сту­пно­го мі­ся­ця по­їде у То­рон­то. По­пу­ля­ри­зу­ва­ти­ме це дав­нє ко­за­цьке ми­сте­цтво бою за оке­а­ном.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.