Про «про­зрі­н­ня» Ні­меч­чи­ни

Ан­ка ФЕЛЬДГУЗЕН: «Гли­бо­ке ви­сві­тле­н­ня по­дій в Укра­ї­ні ре­спе­кта­бель­ни­ми ЗМІ зму­ше­не про­ти­сто­я­ти не­ймо­вір­ним зу­си­л­лям ро­сій­ської про­па­ган­ди»

Den (Ukrainian) - - День Планети - Мар­кус ПЬОЛКІНГ, ні­ме­цький жур­на­ліст, ста­жер га­зе­ти «День»

За­галь­но­ві­до­мо, що Ні­меч­чи­на як клю­чо­ва кра­ї­на ви­зна­чає по­лі­ти­ку Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу. І са­ме Бер­лін на­по­ліг на під­пи­сан­ні Укра­ї­ною Мін­ських до­мов­ле­но­стей. А оскіль­ки рі­ше­н­ня по­лі­ти­ків у цій кра­ї­ни, зокре­ма фе­де­раль­но­го кан­цле­ра Ан­ге­ли Мер­кель, ба­га­то в чо­му за­ле­жать від на­стро­їв гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, то ви­ни­кає пи­та­н­ня, яким є су­ча­сне пред­став­ле­н­ня і сприйня­т­тя Укра­ї­ни у ФРН. Не менш ва­жли­вим є усві­дом­ле­н­ня Ні­меч­чи­ною істо­ри­чної про­ви­ни не ли­ше пе­ред Ро­сі­єю, а й пе­ред Укра­ї­ною, яка за­зна­ла ве­ли­чних жертв і руй­ну­вань під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни. Са­ме з цих тем роз­по­ча­ла­ся роз­мо­ва з По­стій­ним за­сту­пни­ком По­сла Ні­меч­чи­ни в Укра­ї­ні, ра­дни­ком­по­слан­ни­ком Ан­кою ФЕЛЬДГУЗЕН.

«ТЕ­ПЕР НІ­МЕ­ЦЬКІ ЗМІ БІЛЬ­ШЕ ФО­КУ­СУ­Ю­ТЬСЯ НА УКРА­Ї­НІ»

— Сприйня­т­тя Укра­ї­ни ще не сфор­мо­ва­но оста­то­чно. Але оче­ви­дно, що її імідж змі­нив­ся у сві­до­мо­сті ні­ме­цької гро­мад­сько­сті: ли­ше кіль­ка ро­ків то­му Укра­ї­на ба­га­тьма нім­ця­ми спри­йма­ла­ся, в основ­но­му, як «ко­ли­шня ре­спу­блі­ка Ра­дян­сько­го Со­ю­зу», так пи­шуть ще й сьо­го­дні де­я­кі ні­ме­цькі мас-ме­діа. Як у на­у­ці, так і у ЗМІ інтерес до Схі­дної Єв­ро­пи змен­шив­ся пі­сля 1991 ро­ку, оскіль­ки очі­ку­ва­ло­ся, що в май­бу­тньо­му на­ші сто­сун­ки з цим ре­гіо­ном бу­дуть до­во­лі ста­біль­ни­ми, то­му осо­бли­вої не­об­хі­дно­сті у спе­ці­аль­них зна­н­нях що­до ньо­го не бу­ло. Ні­ме­цькі ЗМІ від­кли­ка­ли з Ки­є­ва тих не­ба­га­тьох ко­ре­спон­ден­тів, які бу­ли, і по­ча­ли ви­сві­тлю­ва­ти по­дії в Укра­ї­ні тіль­ки зі сво­їх офі­сів у Мо­скві чи Вар­ша­ві. Але 2013 рік по­ка­зав, що ці очі­ку­ва­н­ня ви­яви­ли­ся не­пра­виль­ни­ми. Те­пер спо­сте­рі­га­є­ться пер­ша ре­а­кція на та­кий роз­ви­ток по­дій.

— Чи не мо­гли б ви кон­кре­ти­зу­ва­ти, в чо­му полягає ця ре­а­кція?

— Зви­чай­но, те­пер ні­ме­цькі ЗМІ біль­ше фо­ку­су­ю­ться на Укра­ї­ні. До цьо­го ча­су в Ки­є­ві ще не ство­ре­но но­вих ко­ре­спон­дент­ських офі­сів (крім «Ні­ме­цької хви­лі»), але ви­да­н­ня по­ча­ли на­прав­ля­ти жур­на­лі­стів до Укра­ї­ни на осно­ві дов­го­стро­ко­вої ро­та­ції. У сфе­рі на­у­ки на­ші уні­вер­си­те­ти за­но­во від­кри­ва­ють спе­ці­аль­ні до­слі­дже­н­ня що­до Схі­дної Єв­ро­пи і вво­дять у свої на­вчаль­ні пла­ни но­ві про­е­кти з біль­шим акцен­том на Укра­ї­ну. До то­го ж зро­стає кіль­кість про­е­ктів дво­сто­рон­ньо­го спів­ро­бі­тни­цтва. ФРН збіль­ши­ла бю­дже­ти на обмін­ні про­гра­ми та сти­пен­дії. Фе­де­раль­ний уряд іні­ці­ю­вав ство­ре­н­ня но­во­го до­слі­дно­го ін­сти­ту­ту з ви­вче­н­ня Ро­сії та Схі­дної Єв­ро­пи у від­по­відь на кри­зу. Ко­лись нім­ці бу­ли екс­пер- та­ми зі Схі­дної Єв­ро­пи, і те­пер ми до­кла­де­мо ма­кси­мум зу­силь, щоб зно­ву ста­ти та­ки­ми екс­пер­та­ми. Це та­кож вклю­ча­ти­ме й Укра­ї­ну.

— На сьо­го­дні­шній день уже є якісь по­мі­тні ре­зуль­та­ти цих зу­силь?

— Що сто­су­є­ться ви­сві­тле­н­ня по­дій у ЗМІ, мо­жу ска­за­ти, що ро­зу­мі­н­ня по­дій в Укра­ї­ні та їхніх при­чин швид­ко по­лі­пши­ло­ся. За­га­лом, на­ші основ­ні га­зе­ти і те­ле­ві­зій­ні ка­на­ли по­да­ють гли­бо­кі ре­пор­та­жі про Укра­ї­ну, фа­кти і ви­снов­ки фа­хів­ців ре­тель­но під­го­тов­ле­ні. Якщо хтось у Ні­меч­чи­ні хо­че ді­зна­ти­ся про те, що на­справ­ді від­бу­ва­є­ться за­раз в Укра­ї­ні — вклю­ча­ю­чи роль, яку Ро­сія ві­ді­грає у зброй­но­му кон­флі­кті в Укра­ї­ні, — то він має мо­жли­вість це зро­би­ти.

«ЛИ­ШЕ ТЕ­ПЕР З’ЯВ­ЛЯ­Є­ТЬСЯ УСВІ­ДОМ­ЛЕ­Н­НЯ, ЩО НЕ ТІЛЬ­КИ РО­СІЯ СТА­ЛА ЖЕР­ТВОЮ НІ­МЕ­ЦЬКОЇ ЖОР­СТО­КО­СТІ, А Й УКРА­Ї­НА ТА БІ­ЛО­РУСЬ»

— Але, по­при та­кі мо­жли­во­сті, ве­ли­ка кіль­кість нім­ців, схо­же, ві­рить, що за­раз Укра­ї­на пе­ре­жи­ває не агре­сію з бо­ку Ро­сії, а ви­прав­да­ну спро­бу Мо­скви за­хи­сти­ти се­бе від роз­ши­ре­н­ня НАТО. Ба­га­то хто ствер­джує, що Май­дан, по су­ті, був фа­шист­ським пе­ре­во­ро­том за під­трим­ки За­хо­ду, а лю­ди на Дон­ба­сі про­сто на­ма­га­ю­ться за­хи­сти­ти се­бе від бан­де­рів­ців-ру­со­фо­бів. Де ж тут вплив до­бре під­го­тов­ле­ної прав­ди­вої ін­фор­ма­ції що­до по­дій в Укра­ї­ні?

— Та­кі лю­ди є, але їх не так уже й ба­га­то. Це факт, що гли­бо­ке ви­сві­тле­н­ня по­дій ре­спе­кта­бель­ни­ми ЗМІ зму­ше­но про­ти­сто­я­ти не­ймо­вір­ним зу­си­л­лям ро­сій­ської про­па­ган­ди, яка хо­че ма­ти ви­клю­чне пра­во на ін­тер­пре­та­цію цьо­го кон­флі­кту. Роз­по­всю­джу­ю­ться чу­тки і рі­зні вер­сії по­дій, що су­пе­ре­чать на­шій ін­фор­ма­ції та всьо­му на­шо­му до­сві­ду. Про­бле­мою мо­же бу­ти й те, що ін­фор­ма­ція, яка роз­по­всю­джу­є­ться че­рез про­па­ган­дист­ські ка­на­ли, по­яснює скла­дний кон­флікт про­сті­ше, ніж ана­лі­ти­чні стат­ті у сер­йо­зних га­зе­тах чи жур­на­лах, і то­му є більш роз­по­всю­дже­ною се­ред спо­жи­ва­чів. За­зви­чай, брак знань та ін­фор­ма­ції зму­шує лю­дей ві­ри­ти у ро­сій­ську про­па­ган­ду. Ми по­вин­ні на­ма­га­ти­ся від­по­ві­сти на це, але не ство­ре­н­ням сво­єї про­па­ган­ди, а ви­кла­де­н­ням фа­ктів. Із вла­сно­го до­сві­ду знаю, що лю­ди мо­жуть змі­ни­ти свою дум­ку, якщо про­ти­сто­я­ти фа­кта­ми і со­лі­дни­ми ар­гу­мен­та­ми. То­ді во­ни по­чи­на­ють пе­ре­о­сми­слю­ва­ти за­галь­ні сте­ре­о­ти­пи і по­ясне­н­ня. На­при­клад, ба­га­то хто схиль­ний ви­прав­до­ву­ва­ти оку­па­цію Кри­му, ствер­джу­ю­чи, що він на­ле­жав Ро­сії ба­га­то сто­літь. Вар­то про­сто за­пи­та­ти у них, що б во­ни по­ду­ма­ли, як­би з та­ких са­мо мір­ку­вань Ні­меч­чи­на за­раз ви­рі­ши­ла оку­пу­ва­ти Ель­зас-Ло­та­рин­гію (схі­дна про­він­ція Фран­ції, яка впро­довж ба­га­тьох сто­літь на­ле­жа­ла Ні­ме­цькій Ім­пе­рії. — Авт.) або Фран­ція — зем­лю Са­ар.

— Але на­віть як­би не бу­ло ро­сій­ської про­па­ган­ди, все одно ба­га­то хто з нім­ців ва­гав­ся би за­су­джу­ва­ти Ро­сію за її агре­сію. Чо­му Ні­меч­чи­на в прин­ци­пі має схиль­ність бу­ти обе­ре­жною і по­бла­жли­вою, і не на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми?

— Зви­чай­но, в ні­ме­цько­му су­спіль­стві існує за­галь­на по­го­дже­ність, що пі­сля зло­чи­нів, здій­сне­них на­шою кра­ї­ною за ча­сів Дру­гої сві­то­вої вій­ни, ми по­вин­ні по­чу­ва­ти­ся вин­ни­ми і від­по­від­аль­ни­ми пе­ред Ро­сі­єю. Без­пе­ре­чно, це пра­виль­но, але ли­ше те­пер по­віль­но з’яв­ля­є­ться усві­дом­ле­н­ня то­го, що не тіль­ки Ро­сія ста­ла жер­твою ні­ме­цької жор­сто­ко­сті, а й увесь Ра­дян­ський Со­юз, до скла­ду яко­го вхо­ди­ли ін­ші кра­ї­ни, як, на­при­клад, Укра­ї­на чи Бі­ло­русь. Як до­вів Ти­мо­ті Снай­дер у сво­їй книж­ці «Кри­ва­ві зем­лі», під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни основ­ні по­ля би­тви на схі­дно­му фрон­ті зна­хо­ди­ли­ся на те­ри­то­рі­ях Укра­ї­ни і Бі­ло­ру­сі, а оби­дві на­ції втра­ти­ли міль­йо­ни жит­тів як се­ред сол­да­тів, так і се­ред мир­но­го на­се­ле­н­ня. Нам слід усві­до­ми­ти, що ми по­вин­ні бу­ти від­по­від­аль­ни­ми не ли­ше пе­ред одні­єю кра­ї­ною. На­ша істо­ри­чна про­ви­на пе­ред Ро­сі­єю не змен­шу­є­ться че­рез її роль у кон­флі­кті з Укра­ї­ною. Ду­же важ­ко від­окре­ми­ти су­ча­сну по­лі­ти­ку що­до Ро­сії від на­шої куль­ту­ри пам’яті за­ги­блих. Ба­га­то нім­ців спри­йма­ють це як від­ступ від від­по­від­аль­но­сті. Тут нам слід по­пра­цю­ва­ти над більш ди­фе­рен­ці­йо­ва­ним під­хо­дом. А на це про­сто по­трі­бен час.

— Але ж не тіль­ки су­спіль­ство не на­ва­жу­є­ться на­зи­ва­ти Ро­сію агре­со­ром, ні­ме­цькі по­лі­ти­ки теж від­мов­ля­ю­ться на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми. Звід­ки та­ка по­бла­жли­вість?

— Ми по­вин­ні бу­ти обе­ре­жни­ми з тер­мі­но­ло­гі­єю. Ого­ло­ше­н­ня вій­ни не бу­ло, во­єн­но­го ста­ну в Укра­ї­ні теж не вво­ди­ли, то­му ні­ме­цький уряд, зві­сно, теж не ро­би­ти­ме в цьо­му пла­ні пер­ший крок. Але Ні­меч­чи­на чу­до­во знає, яку роль ві­ді­гра­ють рі­зні сто­ро­ни в кон­флі­кті на схо­ді Укра­ї­ни.

«АТА­КА НА КОНТРОЛЬОВАНУ УКРА­Ї­НОЮ ТЕ­РИ­ТО­РІЮ НЕ­О­ДМІН­НО СПРОВОКУЄ ЕСКА­ЛА­ЦІЮ САН­КЦІЙ З БО­КУ ЄС ТА США ЩО­ДО РО­СІЇ»

— Які подаль­ші кро­ки роз­гля­да­ти­ме ні­ме­цький уряд, якщо дру­гі Мін­ські домовленості не бу­дуть ви­ко­на­ні? Де для ні­ме­цько­го уря­ду про­ля­гає чер­во­на ме­жа, пе­ре­тин якої зму­сить йо­го вда­ти­ся до більш рі­шу­чих дій?

— Ми, зві­сно, спо­ді­ва­є­мо­ся, що Мін­ські уго­ди бу­де ви­ко­на­но. На Дон­ба­сі все ще йдуть бо­йо­ві дії й ги­нуть лю­ди, а до­мов­ле­ність про при­пи­не­н­ня во­гню до­сить не­стій­ка. Але за­раз на­ба­га­то мен­ше жертв, ніж у сі­чні чи на по­ча­тку лю­то­го 2015 ро­ку. Ата­ка на контрольовану Укра­ї­ною те­ри­то­рію не­о­дмін­но спровокує еска­ла­цію сан­кцій із бо­ку ЄС та США що­до Ро­сії.

— Що, окрім сан­кцій, За­хід мо­же за­про­по­ну­ва­ти Укра­ї­ні в рам­ках під­трим­ки?

— Сан­кції — наш го­лов­ний спо­сіб ре­а­кції. Ми пе­ре­ко­на­ні, що во­ни є пра­виль­ним за­со­бом, щоб по­ка­за­ти Ро­сії, що її по­лі­ти­ка що­до Укра­ї­ни є не­прийня­тною. Вплив сан­кцій на Ро­сію, у по­єд­нан­ні з низь­ки­ми ці­на­ми на на­фту, ство­рює тиск на ро­сій­ську еко­но­мі­ку, і ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що це по­діє на ро­сій­ське ке­рів­ни­цтво, яке прийме рі­ше­н­ня.

«...ЧЕ­РЕЗ ЧО­ТИ­РИ-П’ЯТЬ РО­КІВ ВВП УКРА­Ї­НИ ЗНА­ЧНО ЗРО­СТЕ ЗАВ­ДЯ­КИ ВІЛЬ­НІЙ ТОР­ГІВ­ЛІ З ЄС»

— Хоч як би то бу­ло, ба­га­то укра­їн­ців очі­ку­ють біль­ше до­по­мо­ги від Єв­ро­пи. Але за­раз, пі­сля не­що­дав­ньої за­яви па­ні Мер­кель у Ри­зі на са­мі­ті Схі­дно­го пар­тнер­ства, схо­же, що єв­ро­пей­ська пер­спе­кти­ва Укра­ї­ни ста­ла до­сить сум­нів­ною. Ви не бо­ї­те­ся, що укра­їн­ці мо­жуть від­сту­пи­ти, роз­ча­ру­вав­шись?

— Я ду­маю, що ба­га­то з тих, хто справ­ді має спра­ву з про­гра­мою Схі­дно­го пар­тнер­ства, зна­ли, що во­на не при­ве­де пря­мо до член­ства в ЄС. Ті укра­їн­ці, які за­ді­я­ні у цьо­му про­це­сі, та­кож це зна­ють. Але бу­ло про­бу­дже­но ба­га­то обман­ли­вих очі­ку­вань. Зви­чай­но, пі­сля Єв­ро­май­да­ну ба­га­то що до­ко­рін­но змі­ни­ло­ся. Але про­гра­ма Схі­дно­го пар­тнер­ства бу­ла при­зна­че­на для то­го, щоб до­ве­сти тих шість кра­їн-уча­сниць до стан­дар­тів та норм, які в пев­ний час до­зво­ли­ли б їм по­да­ти за­яв­ку на член­ство в Єв­ро­со­ю­зі з ре­аль­ним шан­сом на успіх — якщо б во­ни, зві­сно, ви­рі­ши­ли по­да­ва­ти та­ку за­яв­ку. Укра­їн­ці вра­жа­ю­че про­го­ло­су­ва­ли за цей на­прям, але кра­ї­на тіль­ки-но по­ча­ла ро­зро­бля­ти і за­про­ва­джу­ва­ти ре­фор­ми, які ви­ве­дуть її до стан­дар­тів ЄС. Бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю, мо­дер­ні­за­ція дер­жав­них служб і су­до­вої си­сте­ми — це ли­ше кіль­ка при­кла­дів. Але ЄС, так са­мо як і Ні­меч­чи­на, ба­га­то ро­блять, щоб під­три­ма­ти Укра­ї­ну в її пра­гне­н­нях. Окрім мас­шта­бних уря­до­вих про­грам, та­ких як кре­ди­тні га­ран­тії в роз­мі­рі 500 млн єв­ро, про­е­кти з те­хні­чної ко­о­пе­ра­ції та гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги, МЗС Ні­меч­чи­ни збіль­ши­ло свою фі­нан­со­ву під­трим­ку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, на­ма­га­ю­чись по­си­ли­ти йо­го і за­охо­ти­ти лю­дей бра­ти участь у роз­ви­тку де­мо­кра­ти­чних стру­ктур.

— Кри­ти­ки ча­сто зга­ду­ють, що до­пуск єв­ро­пей­ських то­ва­рів на український ри­нок зруй­нує еко­но­мі­ку Укра­ї­ни, то­му що ві­тчи­зня­ні то­ва­ри не мо­жуть кон­ку­ру­ва­ти з європейськими ана­ло­га­ми...

— Але ж це не­прав­да. У нас є ре­зуль­та­ти сер­йо­зних еко­но­мі­чних до­слі­джень, які про­гно­зу­ють, що че­рез чо­ти­ри-п’ять ро­ків ВВП Укра­ї­ни зна­чно зро­сте зав­дя­ки віль­ній тор­гів­лі з ЄС. Зви­чай­но ж, у де­яких га­лу­зей бі­зне­су ви­ни­кнуть про­бле­ми, а де­я­кі не ви­три­ма­ють кон­ку­рен­ції. Але в ін­ших — Укра­ї­на має ве­ли­кий не­ро­з­ви­не­ний по­тен­ці­ал, як, на­при­клад, у сіль­сько­му го­спо­дар­стві та ін­ших. Ме­ні зда­є­ться, що ба­га­то укра­їн­ців че­ка­ють на мо­жли­вість ре­а­лі­зо­ву­ва­ти но­ві ідеї та по­тен­ці­а­ли. То­му ми пе­ре­ко­на­ні, що це ста­не пе­ре­ва­гою для Укра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.