Ви­рі­шаль­ні ви­бо­ри в Ту­реч­чи­ні

Ко­а­лі­цій­ний уряд або по­си­ле­н­ня пре­зи­дент­ської вла­ди

Den (Ukrainian) - - Панорама Дня - Сі­нан УЛЬГЕН Про­ект Син­ди­кат для «Дня»

Уду­же не­ба­га­тьох де­мо­кра­ти­чних дер­жа­вах та­ка не­зна­чна змі­на в отри­ма­них го­ло­сах на ви­бо­рах мо­же при­зве­сти до на­стіль­ки ра­зю­чих ре­зуль­та­тів, як ті змі­ни, що мо­жуть від­бу­ти­ся на за­галь­них ви­бо­рах в Ту­реч­чи­ні

7 червня. Ва­га­н­ня мен­ше ніж 1 % у на­ціо­наль­но­му го­ло­су­ван­ні мо­же ста­ти ви­рі­шаль­ним в пи­тан­ні, чи ви­му­ше­на бу­де прав­ля­ча «Пар­тія спра­ве­дли­во­сті й роз­ви­тку» (ПСР) сфор­му­ва­ти ко­а­лі­цій­ний уряд — впер­ше за остан­ні 13 ро­ків одно­пар­тій­но­го управ­лі­н­ня Ту­реч­чи­ни. В цьо­му ви­пад­ку прав­ля­ча пар­тія не змо­же здій­сни­ти дав­ню мрію пре­зи­ден­та Ре­дже­па Та­ї­па Ер­до­га­на з по­си­лен­ню пре­зи­дент­ської вла­ди.

Ви­бо­ри в Ту­реч­чи­ні ста­ли ну­дни­ми й не­ці­ка­ви­ми пі­сля при­хо­ду до вла­ди «Пар­тії спра­ве­дли­во­сті й роз­ви­тку» 2002 ро­ку. Ре­зуль­та­ти виборів бу­ли май­же завжди ви­зна­че­ні: ни­щів­ні пе­ре­мо­ги й ство­ре­н­ня уря­дів біль­шо­сті. Однак цьо­го ро­ку прогноз ін­ший: ре­зуль­та­ти зов­сім не без­за­пе­ре­чні, й став­ки нав­ряд чи мо­гли б бу­ти ви­щі. Від ре­зуль­та­тів виборів за­ле­жить не ли­ше по­лі­ти­чне май­бу­тнє Ер­до­га­на, але та­кож і по­тен­ці­ал дов­го­стро­ко­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня пи­тань із кур­да­ми, що про­жи­ва­ють в кра­ї­ні, і дов­го­три­ва­ла стій­кість са­мої ту­ре­цької де­мо­кра­тії.

Не­ви­зна­че­ність ста­но­ви­ща, що утво­ри­ло­ся, ви­кли­ка­на, цьо­го ра­зу зде­біль­шо­го рі­ше­н­ням Курд­ської На­ро­дно-де­мо­кра­ти­чної пар­тії (КНДП). Курд­ські по­лі­ти­чні пар­тії ухи­ля­ли­ся від бо­роть­би на ми­ну­лих ви­бо­рах уна­слі­док їх стра­ху не по­до­ла­ти 10 %-й по­ріг за кіль­кі­стю го­ло­сів ви­бор­ців, який до­зво­ляє увійти до пар­ла­мен­ту. За­мість цьо­го курд­ські по­лі­ти­ки бра­ли участь у ви­бо­рах як не­за­ле­жні кан­ди­да­ти, на яких не по­ши­рю­є­ться не­об­хі­дний бар’єр у 10 %. Але, по­тра­пив­ши до пар­ла­мен­ту, во­ни возз’єд­ну­ю­ться під пра­по­ром сво­єї пар­тії.

Про­те цьо­го ро­ку курд­ський по­лі­ти­чний рух ви­рі­шив ви­су­ну­ти сво­їх кан­ди­да­тів як чле­нів єди­ної пар­тії. Ця ви­бор­ча стра­те­гія, хо­ча й до­сить ри­зи­ко­ва­на, мо­же ма­ти ве­ли­кі по­зи­тив­ні на­слід­ки для най­ближ­чо­го май­бу­тньо­го пар­тії, так са­мо як і для дов­го­стро­ко­вих про­спе­ктів роз­ви­тку Ту­реч­чи­ни.

Якщо ж КНДП не змо­же по­до­ла­ти вста­нов­ле­ний по­ріг у 10 % го­ло­сів, це від­криє шлях для пе­ре­бу­до­ви всі­єї по­лі тич ної си сте­ми кра їни. Якщо кур ди та їхні кан­ди­да­ти бу­дуть ви­клю­че­ні з пар­ла­мен­ту, ПСР, згі­дно з опи­ту­ва­н­ня­ми, отри­має тро­хи біль­ше го­ло­сів, ніж не­об­хі­дно для за­без­пе­че­н­ня під­трим­ки сво­го по­лі­ти­чно­го па­ну­ва­н­ня. Якщо пар­тія змо­же отри­ма­ти біль­ше 45 % го­ло­сів під час на­ціо­наль­но­го го­ло­су­ва­н­ня, то осо­бли­во­сті ви­бор­чо­го за­ко­ну Ту­реч­чи­ни да­дуть їй мо­жли­вість от- ри­ма­ти по­над 330 місць у 550-мі­сно­му за­ко­но­дав­чо­му ор­га­ні кра­ї­ни.

Та­кий ре­зуль­тат дав би Ердогану пра­во для за­про­ва­дже­н­ня пре­зи­дент­ської си­сте­ми прав­лі­н­ня, якої він так дов­го до­би­вав­ся. Пар­ла­мент­ська біль­шість ПСР до­зво­ли­ла б цій пар­тії в одно­бі­чно­му по­ряд­ку під­го­ту­ва­ти про­ект но­вої кон­сти­ту­ції і ви­не­сти її на ре­фе­рен­дум про­тя­гом ро­ку. Во­дно­час мо­гли б ви­ни­кну­ти гро­мад­ські за­во­ру­ше­н­ня в пів­ден­но-схі­дних обла­стях кра­ї­ни, оскіль­ки курд­ський рух — за пов­ної від­су тно­сті св о їх пред став ни­ків в на ціо­наль­но­му по­лі­ти­чно­му управ­лін­ні в пе­рі­од ін­сти­ту­цій­них змін — агі­тує за ве­ли­ку мі­сце­ву ав­то­но­мію.

Якщо, з ін­шо­го бо­ку, КНДП зу­міє по­до­ла­ти 10 %-й бар’єр при го­ло­су­ван­ні, її до­ля — й до­ля Ер­до­га­на — мо­жуть змі­ни­ти­ся в ін­шо­му на­пря­мі. Кан­ди­да­ти КНДП ке­ру­ва­ли б зна­чною де­ле­га­ці­єю мен­шо­сті в пар­ла­мен­ті, й ПСР, швид­ше за все, ста­ла б стар­шим пар­тне­ром ко­а­лі­цій­но­го уря­ду. Да­ле­кий від здо­бу­т­тя до­мі­ну­ю­чої по­зи­ції, прем’єр-мі­ністр Ахмет Да­ву­то­глу був би ви­му­ше­ний оби­ра­ти між всту­пом до со­ю­зу сво­єї пар­тії з КНДП або ж з кон­се­рва­тив­ною Пар­ті­єю на­ціо­на­лі­сти­чно­го ру­ху (ПНР). Ве­ли­ка ко­а­лі­ція з го­лов­ною опо­зи­цій­ною пар­ті­єю, лі­во­цен­трист­ською Ре­спу­блі­кан­ською На­ро­дною пар­ті­єю (РНП), хо­ча те­о­ре­ти­чно й мо­жли­ва, не від­по­від­ає по­лі­ти­чній куль­ту­рі Ту­реч­чи­ни.

Та­кий ре­зуль­тат дав би но­ві пра­ва ви­ко­нав­чій вла­ді, очо­лю­ва­ній Да­ву­то­глу, на шко­ду пре­зи­дент­ству. Вра­хо­ву­ю­чи, що мо­жли­вість Ер­до­га­на ста­ти ви­ко­ну­ю­чим обов’яз­ки пре­зи­ден­та біль­ше не є ре­аль­ною, йо­го вла­да по­чне змен­шу­ва­ти­ся. На­віть пе­ред­ба­ча­ю­чи, що ПСР за­ли­ши­ться най­чи­слен­ні­шою пар­ті­єю кра­ї­ни, ба­ланс сил у ту­ре­цькій по­лі­ти­ці по­чне обер­та­ти­ся про­ти ньо­го.

У лі­бе­раль­них де­мо­кра­ти­чних дер­жа­вах ви­бо­ри до федеральних ор­га­нів пе ред ба­ча ють, що ст оро ні, кот ра ви - гра­ла, на­да­є­ться ман­дат від на­ро­ду ке­ру­ва­ти й вста­нов­лю­ва­ти стра­те­гі­чні прі­о­ри­те­ти до на­сту­пних виборів. Украй рід­ко ці по­ло­же­н­ня по­ши­рю­ю­ться на дов­ший тер­мін, ніж один ви­бор­чий цикл. Але са­ме це від­бу­ва­є­ться сьо­го­дні в Ту­реч­чи­ні, де ре­зуль­тат май­бу­тньо­го го­ло­су­ва­н­ня, ймо­вір­но, ви­зна­чить пра­ви­ла по­лі­ти­чно­го жи­т­тя про­тя­гом ба­га­тьох подаль­ших ро­ків. КНДП за­раз має при­бли­зно 10 % го­ло­сів ви­бор­ців. Не­ве­ли­кий по­штовх в то­му або ін­шо­му на­пря­мі при­зве­де до істо­тної рі­зни­ці. Сі­нан УЛЬГЕН — го­ло­ва стам­буль­сько­го Цен­тру еко­но­мі­чних та зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних до­слід жень. Спів­ав­тор книж­ки «Ядер­не май­бу­тнє Ту­реч­чи­ни».

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.