Па­трі­от із Кр­ама­тор­ська

Ста­ні­слав ЧОРНОГОР — про від­су­тність «опо­ри» у Пу­ті­на і мо­жли­во­сті по­бу­до­ви діа­ло­гу з «ва­тни­ка­ми»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Сер­гій ЛАЩЕНКО Кр­ама­торськ — Львів Фото ав­то­ра

Одні­єю з най­ці­ка­ві­ших зу­стрі­чей під час мо­го не­що­дав­ньо­го пе­ре­бу­ва­н­ня на Дон­ба­сі (про ньо­го див. у «Дні» №№ 78 і 87 від 7 і 21 трав­ня 2015 ро­ку від­по­від­но) бу­ла зу­стріч із Ста­ні­сла­вом Чор­но­го­ром, го­ло­вою прав­лі­н­ня Кр­ама­тор­ської мі­ської гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Фонд роз­ви­тку гро­ма­ди». Я по­про­сив кр­ама­тор­ча­ни­на ви­сло­ви­ти свою то­чку зо­ру що­до ни­ні­шньої си­ту­а­ції. При­найм­ні, на звіль­не­них те­ри­то­рі­ях.

«Чо­му зу­пи­ни­ло­ся про­су­ва­н­ня се­па­ра­ти­стів? То­му що зни­кла опо­ра в осо­бі мі­сце­вих се­па­ра­ти­стів, — вва­жає пан Ста­ні­слав. — В бу­дья­ко­му ви­пад­ку во­на сут­тє­во змен­ши­ла­ся. Пі­ти в рі­шу­чий на­ступ і вве­сти війська на кон­тро­льо­ва­ні Укра­ї­ною те­ри­то­рії До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей Пу­тін, зви­чай­но, мо­же. Але ж за­хо­пле­ну те­ри­то­рію тре­ба бу­де кон­тро­лю­ва­ти. Якщо ро­сі­я­ни за­хо­плять якусь те­ри­то­рію і їм не бу­де на ко­го об­пер­ти­ся, то який то­ді сенс оку­па­ції? Пу­тін отри­має пар­ти­зан­ську вій­ну в чи­сто­му ви­гля­ді. Це бу­де, як в Че­чні, тіль­ки зна­чно гірше. Адже кав­каз­ці від­рі­зня­ю­ться від ро­сі­ян, а укра­їн­ці ви­гля­да­ють як свої... Або ж то­ді, щоб не по­ми­ли­ти­ся, до­ве­де­ться всіх ме­шкан­ців оку­по­ва­них те­ри­то­рій апрі­о­рі вва­жа­ти во­ро­га­ми Ро- сії. Але ж і та­кий під­хід не є кон­стру­ктив­ним! Зви­чай­но, «за­сві­че­ним» укра­їн­ським акти­ві­стам у сво­їх рі­дних мі­стах ро­би­ти не­має чо­го — їх одра­зу ре­пре­су­ють або ж фі­зи­чно зни­щать. Але ж ча­сти­на лю­дей спе­ці­аль­но не «сві­ти­ться»... Во­ни ні­ку­ди не хо­дять — ні на мі­тин­ги, ні на зі­бра­н­ня па­трі­о­ти­чної гро­мад­сько­сті. А ось пар­ти­за­ни­ти бу­дуть. Або, як мі­ні­мум, пра­цю­ва­ти­муть на укра­їн­ську роз­від­ку. І що най­гір­ше для оку­пан­та — цим бу­де за­йма­ти­ся чи­ма­ло жі­нок».

Ста­ні­слав Чорногор від­ки­дає зв’язок між на­шим Май­да­ном та ане­ксі­єю Кри­му і розв’яза­ною Ро­сі­єю вій­ною. «Ро­сія по­ча­ла ро­зро­бля­ти пла­ни ане­ксії Кри­му одра­зу пі­сля ро­сій­сько-гру­зин­ської вій­ни, — упев­не­ний він. — Пре­кра­сно пам’ятаю, що тер­мін «До­не­цька ре­спу­блі­ка» з’явив­ся ще ра­ні­ше — 2006—2007 рр. При­бли­зно в той же час у нас з’яви­ли­ся пер­ші геор­гі­їв­ські стрі­чки і по­ча­ли мусу­ва­ти те­му «фа­ши­зму» і «ан­ти­фа­ши­зму». Так що спро­би ане­ксії бу­ли б і без Май­да­ну».

До ре­чі, по­ді­лив­ся пан Ста­ні­слав і крим­ським спо­га­дом: «Ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли на пів­остро­ві з’яви­ли­ся «зе­ле­ні чо­ло­ві­чки», я пра­цю­вав у по­льо­вій пра­во­за­хи­сній мі­сії, за­ймав­ся су­про­во­дом вій­сько­вих, а та­кож мо­ні­то­рин­гом до­три­ма­н­ня прав лю­ди­ни... Якось ми по­їха­ли до Се­ва­сто­по­ля, до укра­їн­сько­го вій­сько­во­слу­жбов­ця. Сам він по­хо­дить з нім­ців По­вол­жя, але во­дно­час є ве­ли­ким па­трі­о­том Укра­ї­ни. Цю лю­ди­ну мо­жна на­зва­ти одні­єю з пер­ших жертв ро­сій­ської оку­па­ції. Йо­го кіль­ка днів три­ма­ли в по­ло­ні ро­сій­ські ФСБшни­ки, до­пи­ту­ва­ли. Пі­сля цих до­пи­тів, він дов­го ле­жав у го­спі­та­лі, бу­ло по­бо­ю­ва­н­ня, що втра­тить зір. Але він і за­раз во­ює за Укра­ї­ну, був за­хи­сни­ком до­не­цько­го ае­ро­пор­ту... То­ді са­ме ві­дбу­ли­ся ви­бо­ри в Се­ва­сто­по­лі, і го­ро­дя­ни нам роз­по­від­а­ли про ли­стів­ки, які бу­ли роз­кле­є­ні мі­стом. У них йшло­ся, які за­хмар­ні пен­сії і зар­пла­ти їх очі­ку­ють, ко­ли Крим ста­не ро­сій­ським. Ми з су­пу­тни­цею огля­ну­ли кіль­ка бу­дин­ків, обі­йшли по­над трид­цять під’їздів, зна­хо­ди­ли рі­зні ли­стів­ки, але са­ме ці бу­ли вже зір­ва­ні. Ста­ло зро­зумі­ло, що це ма­ні­пу­ля­ція, але ба­га­то се­ва­сто­поль­ців на неї клю­ну­ли. І зро­зумі­ло, чо­му ли­стів­ки ви­сі­ли не­дов­го. Бо до­свід­че­ні по­літ­те­хно­ло­ги зна­ють, що з ча­сом ці ли­стів­ки мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­ста­ні про­ти їхніх ав­то­рів».

Го­во­ри­ли зі Ста­ні­сла­вом і про за­хо­ди для збли­же­н­ня укра­їн­ців звіль­не­них зе­мель Дон­ба­су та ін­ших ре­гіо­нів кра­ї­ни. Чорногор схва­лив озву­че­ну мною ідею (ме­ні, до ре­чі, під­ка­за­ли її кр­ама­тор­ча­ни), щоб із За­хі­дної Укра­ї­ни на звіль­не­ні зем­лі Дон­ба­су їха­ли мо­ло­ді вчи­тель­ки зі Льво­ва, Пол­та­ви, Оде­си... «Го­лов­не, щоб во­ни бу­ли па­трі­о­та­ми. Вар­то про­бу­ва­ти!» — го­во­рить чо­ло­вік. Я по­ста­вив і та­ке за­пи­та­н­ня: чи не вар­то для збли­же­н­ня Дон­ба­су з ре­штою Укра­ї­ни ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ті істо­ри­чні фі­гу­ри, які мо­жуть бу­ти прийня­тни­ми і на схо­ді, і на за­хо­ді? Ска­жі­мо, Ми­хай­ло Пе­трен­ко, ав­тор пі­сні «Див­люсь я на не­бо», ро­дом зі Слов’ян­ська. Йо­го і у Льво­ві вва­жа­ють сво­їм. А ві­до­мий актор і кі­но­ре­жи­сер Ле­о­нід Би­ков з Кра­ма- тор­ська? Би­ко­ва та­кож до­бре спри­йма­ють у Льво­ві, не­зва­жа­ю­чи на ви­ра­зну «ра­дян­ськість» йо­го філь­мів. Але він не шо­ві­ніст, і для га­ли­чан це ва­жли­во.

«Якщо це, за­га­лом, бу­де прийня­тно для ін­те­лі­ген­ції, то ма­ло що дасть, ко­ли го­во­ри­ти про ка­те­го­рію «сов­ків» (чи як їх те­пер на­зи­ва­ють — «ва­тни­ків»), а са­ме остан­ні і є най­біль­шою про­бле­мою Дон­ба­су, — вва­жає го­ло­ва кр­ама­тор­сько­го «Фон­ду роз­ви­тку гро­ма­ди». — Адже «ва­тни­ки» є ме­га­кон­сер­ва­то­ра­ми, то­му кра­ще апе­лю­ва­ти до більш ві­до­мих фі­гур. Ска­жі­мо, яки­хось ві­до­мих естра­дних спів­а­ків... Бо якщо про Ле­о­ні­да Би­ко­ва «ва­тник» щось та­ки знає, то про Ми­хай­ла Пе­трен­ка то­чно ні­чо­го не чув. До­сту­пні­ші для їхньо­го сприйня­т­тя більш при­зем­ле­ні ре­чі (але та­кож спіль­ні для схо­ду і за­хо­ду) — гар­не за­сті­л­ля, хо­ро­ші пі­сні... Са­ме на цьо­му мо­жна спро­бу­ва­ти по­чи­на­ти ви­бу­до­ву­ва­ти діа­лог. Це мо­же від­бу­ва­ти­ся в умо­вах яки­хось ма­со­вих за­хо­дів на пло­щах — ска­жі­мо, на­ро­дних гу­лянь на день мі­ста. Нав­ряд чи хтось за­че­пив би львів’ян чи тер­но­по­лян, як­би ті пі­ді­йшли до мі­сце­вих і по­ча­ли по­бу­то­ву роз­мо­ву. Але і для та­ко­го спіл­ку­ва­н­ня по­ви­нен бу­ти пев­ний рі­вень під­го­тов­ки».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.