«Якщо хо­чеш пе­ре­тво­ри­ти світ, по­чни із се­бе»

Укра­їн­ці на­ре­шті ма­ють ско­ри­ста­ти­ся шан­сом ре­фор­му­ва­ти­ся

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ми­хай­ло ФАЛАГАШВІЛІ, Ір­пінь

...Мо­жна скіль­ки зав­го­дно зви­ну­ва­чу­ва­ти Єв­ро­пу в лу­кав­стві, не­по­слі­дов­но­сті та по­двій­них стан­дар­тах (що, бе­зу­мов­но, є), але ж Укра­ї­на, на­сам­пе­ред, має гля­ну­ти на се­бе і вла­сні дії, осо­бли­во на фо­ні ці­єї ро­сій­ської агре­сії. Адже не­да­рем­но схі­дна му­дрість го­во­рить: «Якщо хо­чеш пе­ре­тво­ри­ти світ, по­чни з се­бе». Із ве­ли­кою на­ту­гою (че­рез дев’ять мі­ся­ців фа­кти­чної вій­ни) на­ша «ко­ха­на» ВР прийня­ла на­ре­шті по­лі­ти­чне рі­ше­н­ня що­до ви­зна­н­ня Ро­сії кра­ї­ною агре­со­ром. І що да­лі? Ро­зір­ва­ли ди­пло­ма­ти­чні від­но­си­ни з агре­со­ром пі­сля цьо­го? Та ні, во­ни (ди­пві­дно­си­ни) й да­лі за­ли­ша­ю­ться на най­ви­що­му ди­пло­ма­ти­чно­му рів­ні. Пе­ре­ста­ли тор­гу­ва­ти з кра­ї­ною-агре­со­ром? Та ні: і еле­ктро­енер­гію, і газ та ще ба­га­то чо­го ку­пу­є­мо в ньо­го...

...Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся олі­гар­хі­чно­кла­но­вою, ко­ру­пція, не­зва­жа­ю­чи ні­би­то на но­вий « уряд ка­мі­ка­дзе » та за­кор­дон­них ле­гіо­не­рів в ньо­му з Гру­зії, Ли­тви та США, все біль­ше ме­ні (і не тіль­ки) зда­є­ться, не в змо­зі по­до­ла­ти інер­цію укра­їн­сько- сов­де­пів­сько­го спосо­бу еко­но­мі­чно­го ми­сле­н­ня і ді­я­н­ня з її «на­рі­жним ка­ме­нем — ко­ру­пці­єю»... Я осо­би­сто, вла­сне, де­да­лі біль­ше пе­ре­ко­ну­ю­ся, що на­ша еко­но­мі­ка, у будь- яко­му ви­пад­ку те­пе­рі­шня, не під­ля­гає ре­фор­му­ван­ню до­ти, по­ки на неї впли­ва­ти­муть олі­гар­хи. Адже зро­зумі­ло, якщо вда­сться ре­фор­му­ва­ти еко­но­мі­ку, в якій го­лов­ни­ми чин­ни­ка­ми ста­нуть лю­ди­на і дер­жа­ва, то олі­гар­хам у цій кра­ї­ні ро­би­ти (а го­лов­не за­ро­бля­ти) бу­де ні­чо­го. То­му по всій вер­ти­ка­лі і го­ри­зон­та­лі еко­но­мі­чно­го жи­т­тя Укра­ї­ни і йде та­кий ша­ле­ний спро­тив і са­бо­таж, який до­сить успі­шно під’ южу­є­ться і під­три­му­є­ться так зва­ним ОБ (опо­зи­цій­ним бло­ком) у ВР... Чи­нов­ни­цька рать, яка є ді­є­вим ін­стру­мен­том та єди­ним фрон­том вті­ле­н­ня в жи­т­тя управ­лін­ських ме­то­дів сов­ка і олі­гар­хії на да­но­му ета­пі є вір­ни­ми со­ю­зни­ка­ми остан­ніх. В основ­но­му всі ре­фор­ма­тор­ські дії но­во­го уря­ду, Пре­зи­ден­та та ВР зво­дя­ться до си­му­ля­кру цих дій та за­ба­ла­ку­ва­н­ня про­блем. Укра­їн­ці ма­ють, на жаль, фе­но­ме­наль­ну вла­сти­вість не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­да­ні їй шан­си ре­фор­му­ва­ти та ре­фор­му­ва­ти­ся.

Зро­зумі­ло, що ре­фор­ми про­сто не­мо­жли­ві без по­ка­ра­н­ня одіо­зних пред­став­ни­ків ми­ну­лої вла­ди. Але цьо­го не від­бу­ва­є­ться. Бо, пев­но, зно­ву- та­ки від­су­тня по­лі­ти­чна во­ля. За­ли­ша­ю­ться не­по­ка­ра­ни­ми зло­чин­ці, які ви- би­ва­ли Не­бе­сну Со­тню, «за­стря­гла » спра­ва — роз­слі­ду­ва­н­ня ко­мі­сі­єю п. Сен­чен­ка ко­тла під Іло­вай­ськом, Де­баль­це­вим. Спра­ви Гон­га­дзе, а та­кож Єлья­шке­ви­ча та По­доль­сько­го так і за­ли­ша­ю­ться «ви­ся­ка­ми». Ба по­над те, п. Ку­чма сьо­го­дні є пред­став­ни­ком на пе­ре­го­во­рах кон­та­ктних груп із «ДНР» і «ЛНР». Кра­що­го спосо­бу «від­бі­ле­н­ня» пі­до­зрю­ва­но­го у ско­єн­ні зло­чи­ну гр. Ку­чми важ­ко й при­ду­ма­ти. Пев­но існує та­ка со­бі укра­їн­ська пре­зи­дент­ська ка­ста не­до­тор­ка­них та « честь пре­зи­дент­сько­го мун­ди­ра», де ді­ю­чий Пре­зи­дент не здає по­пе­ре­дньо­го...

На­ра­зі Укра­ї­на ви­жи­ває (то­чні­ше, ма­буть, ска­за­ти, жи­во­тіє) в умо­вах си­нер­гі­чних не­га­тив­них чин­ни­ків. Дру­гий рік по­спіль іде якесь не­зро­зумі­ле АТО, хоч «по­за» очі це пря­мо на­зи­ва­є­ться агре­сі­єю і вій­ною. Що­дня ре­чни­ки МО по­ну­ро вже тра­ди­цій­но ( стра­шно, але так) по­ві­дом­ля­ють про за­ги­блих во­ї­нів, і що ро­сій­сько- те­ро­ри­сти­чні війська (ін­ко­ли бо­йо­ви­ки) ви­ко­ри­сто­ву­ють важ­ке озбро­є­н­ня, яке згі­дно з Мін­ськи­ми уго­да­ми ма­ли б від­ве­сти на без­пе­чну від­стань. Це на фрон­ті, а в Ки­є­ві « свій фронт » : то мі­нус п’ ятнад­цять від­со­тків із пен­сії пра­цю­ю­чих пен­сіо­не­рів, то та­ри­фи на по­слу­ги ЖКГНКРЕ вста­нов­лює та­кі, що са­ме час — на шию та на бан­ти­ну, то про­бле­ма з ва­лю­тни­ми кре­ди­та­ми, то з ці­на­ми на то­ва­ри пер­шої не­об­хі­дно­сті, від по­гля­ду на які очі лі­зуть на ло­ба. І все це на тлі грив­ні, що по­стій­но б’ється в кон­вуль­сі­ях де­валь­ва­ції та ін­фля­ції то­що, а про ін­де­кса­цію зар­плат та пен­сій « тіль­ки ду­ма­ють » . .. Як ка­жуть му­дрі: нам і во­ро­гів не тре­ба, ко­ли у нас та­кі дру­зі.

Тож ли­ше та­кі мо­жна зро­би­ти ви­снов­ки.

1. Ро­би­ти «свою Єв­ро­пу» тут, в Укра­ї­ні, тим па­че, що ми зна­хо­ди­мо­ся у са­мо­му цен­трі її. Ма­є­мо вла­сну си­сте­му цін­но­стей ( яку за ба­га­тьма па­ра­ме­тра­ми втра­че­но вже Єв­ро­пою).

2. Нев­пин­но і не­стрим­но на­ро­щу­ва­ти обо­ро­но­зда­тність сво­єї ар­мії, скіль­ки б це не ко­шту­ва­ло. Бе­зу­мов­но, це за умо­ви, якщо ми справ­ді хо­че­мо, щоб Укра­ї­на ста­ла віль­ною, не­за­ле­жною і со­бор­ною. Іна­кше, як не скор­бо­тно, але Ге­рої Не­бе­сної Со­тні та ти­ся­чі по­ле­глих ге­ро­їв на по­лях Дон­ба­су не зро­зу­мі­ють нас і... не про­ба­чать.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.