Мир­ний ефір кра­ї­ни, що во­ює

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Ко­ли ди­ви­шся на­ші те­ле­ка­на­ли й слу­ха­єш ра­діо­стан­ції, охо­плює від­чу­т­тя, що жи­веш у ду­же спо­кій­ній мир­ній кра­ї­ні, де, за ви­ня­тком де­яких не­при­єм­но­стей на схо­ді, все зде­біль­шо­го ти­хо й ні­чо­го екс­тра­ор­ди­нар­но­го не від­бу­ва­є­ться. Це про­сто від­дзер­ка­ле­н­ня то­го фа­кту, що пе­ре­хо­ду на вій­сько­ві рей­ки в Укра­ї­ні не ста­ло­ся й дер­жа­ва по-справ­жньо­му до від­дзер­ка­ле­н­ня во­ро­жої агре­сії не го­ту­є­ться. Тут ві­ді­гра­ють свою роль ілюзії ви­щої вла­ди все ви­рі­ши­ти пе­ре­го­во­ра­ми, за­ку­лі­сни­ми ін­три­га­ми, так, як во­на зви­кла ви­рі­шу­ва­ти свої бі­знес-про­бле­ми. Про­тве­ре­зі­н­ня від цих ілю­зій мо­же ви­яви­ти­ся вкрай бо­лі­сним для всі­єї Укра­ї­ни. По­ді­бна дум­ка ще біль­ше змі­цни­ла­ся пі­сля по­ка­за­ної по ба­га­тьом ка­на­лам спів­бе­сі­ди (на­зва­ти це спіл­ку­ва­н­ня ін­терв’ю скла­дно) пре­зи­ден­та Пе­тра По­ро­шен­ка й жур­на­ліс­тки Ольги Ге­ра­сим’юк. Пре­зи­дент роз­по­від­ав про свої успі­хи й звер­ше­н­ня, що ро­бив до­бре, з май­же без­до­ган­ною ри­то­ри­чною май­стер­ні­стю, чим ви­гі­дно від­рі­зняв­ся від не­до­рі­ку­ва­тих Ку­чми, Ющен­ка та Яну­ко­ви­ча.

Зі слів ни­ні­шньо­го Пре­зи­ден­та ви­хо­ди­ло, що на да­ний мо­мент у нас усе чу­до­во, а бу­де ще кра­ще. Так і під­ми­ва­ло де­що зі­псу­ва­ти цей ре­тель­но від­по­лі­ро­ва­ний спіч на­га­ду­ва­н­ня­ми про сум­ні об­ста­ви­ни. Крим зда­ли, Дон­бас по­сту­по­во зда­ють (чо­го б це з Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та по­хо­ди­ли про­со­чу­ва­н­ня ін­фор­ма­ції про мо­жли­вий ре­фе­рен­дум у До­не­цькій і Лу­ган­ській обла­стях?), ар­мія від­ро­джу­є­ться не­при­пу­сти­мо по­віль­но. Де очи­ще­н­ня СБУ, Ген­шта­бу, Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни? Де бо­роть­ба з п’ятою ко­ло­ною Крем­ля в Укра­ї­ні? Де ре­аль­ні по­ка­ра­н­ня ко­ру­пціо­не­рів? Де ві­дро­дже­н­ня вій­сько­во­про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу? Де, де, де... По­ро­шен­ко тра­гі­чно не ро­зу­міє прі­о­ри­те­ту во­єн­но­го розв’яза­н­ня про­блем Дон­ба­су й Кри­му. До­мов­ле­но­стя­ми й па­ци­фіст­ськи­ми за­кли­на­н­ня­ми Пу­ті­на не зу­пи­ниш, оку­по­ва­ні те­ри­то­рії не звіль­ниш. Со­ці­аль­но-еко­но­мі­чна ситуація у кра­ї­ні не по­кра­щу­є­ться (що є вель­ми стри­ма­ним ви­зна­че­н­ням), олі­гар­хі­чна ди­кта­ту­ра не­по­ру­шна...

Сло­ва По­ро­шен­ка по­га­но ко­ре­спон­ду­ва­ли з ре­аль­ним ста­ном справ у кра­ї­ні й за на­ши­ми кор­до­на­ми. Нам би всім хо­ті­ло­ся, щоб усе бу­ло так до­бре, як го­во­рив Пе­тро Оле­ксі­йо­вич, а не так по­га­но, як від­бу­ва­є­ться на­справ­ді.

На ра­діо «Ве­сти» ве­ду­чий Ма­твій Га­на­поль­ський за­хо­пле­но роз­по­від­ав про свою по­їзд­ку до Ка­зах­ста­ну. Осо­бли­во за­хо­пи­ла йо­го по­всю­дна при­су­тність у цій кра­ї­ні ро­сій­ської мо­ви, й Га­на­поль­ський про­зо­ро на­тя­кав, у ко­го слід вчи­ти­ся Укра­ї­ні. Що­прав­да, ве­ду­чий не ска­зав, що ка­дро­ва по­лі­ти­ка в Ка­зах­ста­ні до­сить жорстка, й ігно­ру­ва­ти ка­зах­ську мо­ву там чи­нов­ни­кам не до­зво­ля­ють. Га­на­поль­ський зно­ву екс­плу­а­ту­вав міф про те, що ні­би­то ро­сій­ське втор­гне­н­ня до Укра­ї­ни по­ча­ло­ся че­рез ска­су­ва­н­ня ко­ло­ні­аль­но­го мов­но­го за­ко­ну Кі­ва­ло­ва-Ко­ле­сні­чен­ка. Між ін­шим, дру­гий з цьо­го тан­де­му, Ко­ле­сні­чен­ко, вже дав­но є но­та­рі­аль­но за­ві­ре­ним зра­дни­ком Укра­ї­ни, що яко­юсь мі­рою ки­дає тінь і на йо­го за­кон. Спро­бу Га­на­поль­сько­го зно­ву галь­ва­ні­зу­ва­ти гни­лу те­му дво­мов­но­сті в Укра­ї­ні яв­но не мо­жна ви­зна­ти дру­жньою по від­но­шен­ню до на­шої дер­жа­ви, оскіль­ки во­на не­се ви­клю­чно роз­кол і про­ти­сто­я­н­ня. При цьо­му Га­на­поль­ський від­чай­ду­шно де­мон­струє віль­но­дум­ність, що ви­яв­ля­є­ться в лай­ці на адре­су Пу­ті­на. Але час від ча­су ве­ду­чий «Ве­стей» під­ки­дає в ефір ціл­ком сум­нів­ні (якщо не ска­за­ти біль­ше) ідеї. По­ки, на­скіль­ки ві­до­мо, «ан­ти­пу­тін­ство» Га­на­поль­сько­го осо­бли­вих про­блем йо­му в Мо­скві не ство­рю­ва­ло, хо­ча там до будь-яких кри­ти­чних ви­слов­лю­вань на адре­су цьо­го пер­со­на­жа став­ля­ться вель­ми нер­во­во. Ма­твій Га­на­поль­ський за­хо­плю­вав­ся без­змін­ним лі­де­ром Ка­зах­ста­ну, на­га­дав­ши всі­ля­ких Бар­бю­сів, Ро­ла­нів, Шоу і Фей­хтван­ге­рів, що оспі­ву­ва­ли «ве­лич і му­дрість» то­ва­ри­ша Ста­лі­на. А йде­ться про ре­жим зі спе­ци­фі­чним ста­но­ви­щем опо­зи­ції й пре­си. Утім, для «Ве­стей» у цьо­му не­має ні­чо­го див­но­го, адже во­ни до­сить не­га­тив­но оці­ни­ли ска­су­ва­н­ня ко­му­ні­сти­чної то­по­ні­мії в Укра­ї­ні. Ну, якщо в Ка­зах­ста­ні та­ке про­цві­та­н­ня, мо­же, час і ра­діо «Ве­сти» ту­ди пе­ре­ба­зу­ва­ти­ся? Ду­маю, що і ве­ду­чий, і ке­рів­ни­цтво ме­діа-хол­дин­гу чу­до­во ро­зу­мі­ють, що їх там че­кає. То­му й не ква­пля­ться пе­ре­їжджа­ти з Ки­є­ва до Аста­ни, не­зва­жа­ю­чи на кра­су Ка­зах­ста­ну й му­дру ве­лич 25 ро­ків не­за­мін­но­го На­зар­ба­є­ва.

«А ЯК ЖЕ ЮРИС­ДИ­КЦІЯ?»

Ро­сій­сько-ізра­їль­ський те­ле­ка­нал RTVI по­ка­зав ре­а­кцію Пу­ті­на на по­дії у ФІФА. Ви­хо­ва­нець юри­ди­чної шко­ли Ле­нін­град­сько­го уні­вер- си­те­ту ви­сло­вив осо­бли­ве обу­ре­н­ня тим, що пра­во­су­д­дя США взя­ло­ся бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю в се­ре­до­ви­щі між­на­ро­дних чи­нов­ни­ків, за­а­ре­шту­вав­ши кіль­кох ви­щих фун­кціо­не­рів сві­то­во­го фут­бо­лу. «А як же юрис­ди­кція?» — во­лав ро­сій­ський за­кон­ник. Тоб­то ви­хо­дить так, що між­на­ро­дні чи­нов­ни­ки по­вин­ні ма­ти мо­жли­вість без­кар­но кра­сти, бра­ти ха­ба­рі, ко­ри­сту­ю­чись сво­їм осо­бли­вим ста­но­ви­щем осіб, що сто­ять над на­ціо­наль­ни­ми за­ко­но­дав­ства­ми? Дій­сно, ті, хто ско­їв зло­чин про­ти гро­ма­дя­ни­на сво­єї кра­ї­ни, пе­ре­бу­ва­ю­чи у сво­їй кра­ї­ні, ма­ють від­по­від­а­ти за за­ко­на­ми сво­єї кра­ї­ни. Якщо гро­ма­дя­нин Поль­щі уда­рив ін­шо­го гро­ма­дя­ни­на Поль­щі, пе­ре­бу­ва­ю­чи в Поль­щі, то су­ди­ти йо­го мо­же ли­ше поль­ський суд. Це і є юрис­ди­кція. А тут гро­ма­дя­нин Укра­ї­ни Ко­стен­ко, пе­ре­бу­ва­ю­чи в Ки­є­ві на Май­да­ні, ки­нув якийсь пре­дмет в офі­це­ра «Бер­ку­та», гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни. І ось пан Ко­стен­ко по­їхав до оку­по­ва­но­го РФ Кри­му від­ві­да­ти ро­ди­чів. Там йо­го схо­пи­ли й су­ди­ли за за­ко­на­ми Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. А ще су­дять за ци­ми ж ро­сій­ськи­ми за­ко­на­ми крим­ських та­тар, які в Сім­фе­ро­по­лі бра­ли участь у про­укра­їн­ським мі­тин­гу, ко­ли Крим іще був під кон­тро­лем Укра­ї­ни. Ось би в цих пи­та­н­нях юри­сто­ві Пу­ті­ну при­га­да­ти про юрис­ди­кцію. Хо­ча аб­со­лю­тно оче­ви­дно, що су­ве­ре­ні­тет Укра­ї­ни над те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни Кремль одно­зна­чно не ви­знає. Про це яскра­во свід­чить і спра­ва На­дії Сав­чен­ко. До ре­чі, сво­го ча­су мі­жна­ро­дна гро­мад­ськість зви­ну­ва­чу­ва­ла кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Адоль­фа Гі­тле­ра в де­мон­стра­тив­ній зне­ва­зі норм між­на­ро­дно­го пра­ва. А пи­та­н­ня юрис­ди­кції без­по­се­ре­дньо йо­го сто­су­ю­ться. Утім, чо­го тут ди­ву­ва­ти­ся. Як ска­зав на Ки­їв­сько­му фо­ру­мі без­пе­ки мо­сков­ський про­фе­сор Ан­дрій Зу­бов (фо­рум транс­лю­вав те­ле­ка­нал «Ес­пре­со-tv»): «Ро­сія за­раз, по су­ті, є фа­шист­ською дер­жа­вою, але в ра­дян­ській обо­лон­ці».

На вже зга­да­но­му «Ес­пре­со-tv» у про­гра­мі Єго­ра Че­че­рин­ди обго­во­рю­ва­ли про­бле­ми ві­тчи­зня­но­го ін­фор ма цій но го прос то ру й чо мусь ствер­джу­ва­ли, що оку­па­ція йо­го РФ по­ча­ла­ся з 2000 ро­ку. Та во­на ні на день з 1991 ро­ку не при­пи­ня­ла­ся! Ін­ша спра­ва, й тут мо­жна по­го­ди­ти­ся, що з при­хо­дом до вла­ди в Ро­сії Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на про­це­си ін­фор­ма­цій­но­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня Укра­ї­ни Крем­лю різ­ко акти­ві­зу­ва­ли­ся.

Тор­кну­ли­ся ро­сій­сько­го, зня­то­го на укра­їн­ські зокре­ма ко­шти, філь­му «Би­тва за Се­ва­сто­поль», який ви­явив­ся ти­по­вою ра­дян­ською агі­ткою, хо­ча й при­свя­че­ною етні­чній укра­їн­ці Лю­дми­лі Пав­лі­чен­ко. Це ще раз переконує в то­му, що без ві­дро­дже­н­ня укра­їн­сько­го кі­но вель­ми про­бле­ма­ти­чним бу­де й ві­дро­дже­н­ня укра­їн­ської на­ції, бо міз­ки й ду­ші укра­їн­ців як і ра­ні­ше фор­му­ва­ти­ме Мо­сква. Во­на, а не ми са­мі, ста­не нас на­ціо­наль­но іден­ти­фі­ку­ва­ти й мо­раль­но про­гра­му­ва­ти.

Та­кий со­бі пан Гор­ко­вен­ко з Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та рі­шу­че не по­го­див­ся з кри­ти­ка­ми й дав ви­со­ку оцін­ку «Би­тві за Се­ва­сто­поль». Цю би­тву ми, укра­їн­ці, про­гра­ли не в остан­ню чер­гу зав­дя­ки на­шим во­ждям, у го­ло­вах яких до­сі кру­тя­ться ра­дян­ські обра­зи й кар­ти­ни.

На ка­на­лі «112» від­був­ся чер­го­вий бе­не­фіс Оле­га Ля­шка. Йо­го мо­жна скіль­ки зав­го­дно на­зи­ва­ти по­пу­лі­стом, але не­хай хтось із кри­ти­ків спро­бує спро­сту­ва­ти йо­го вбив­чі те­зи. І яке ко­му ді­ло, чи пе­ре­слі­дує при цьо­му Олег Ва­ле­рі­йо­вич якийсь осо­би­стий інтерес. Істи­на не за­ле­жить від осо­би­стих яко­стей то­го, хто її про­го­ло­шує. Мо­жли­во, Ми­ко­ла Ко­пер­ник або Га­лі­лео Га­лі­лей бу­ли не ду­же при­єм­ни­ми у спіл­ку­ван­ні лю­дьми, але ж Зем­ля все одно кру­ти­ться. Ось Ля­шко го­во­рить: «Ця вла­да го­тує нам ре­ванш Яну­ко­ви­ча й Пу­ті­на». Та я сам це від­чу­ваю що­хви­ли­ни. Тим па­че що ми вже ма­ли та- кий са­мий до­свід з Ющен­ком. А ни­ні­шні аб­со­лю­тно ні­чо­го не на­вчи­ли­ся на Май­да­ні, не зро­би­ли для се­бе жо­дних ви­снов­ків. Ще одне твер­дже­н­ня: «Ро­сій­ський бі­знес, що фі­нан­сує вій­ну про­ти нас, чу­до­во по­чу­ва­є­ться в Укра­ї­ні» То хі­ба не факт? Факт.

А ось Ля­шко го­во­рить про те, що тре ба ро зі рва ти Хар ківсь кі уго ди 2010 ро­ку що­до Чор­но­мор­сько­го фло­ту й Кри­му, до ре­чі, РФ в одно­бі­чно­му по­ряд­ку 2014 ро­ку все це вже ро­зір­ва­ла, оскіль­ки Чор­но­мор­ський флот РФ свою роль «тро­ян­сько­го ко­ня» вже зі­грав, і по­ді­бні па­пір­ці Ро­сії ни­ні не по­трі­бні. Укра­ї­на до­сі не на­ва­жу­є­ться на роз­рив.

Пе­ре­хо­ду на вій­сько­ві рей­ки в Укра­ї­ні не ста­ло­ся, й дер­жа­ва по-справ­жньо­му не го­ту­є­ться від­би­ва­ти во­ро­жу агре­сію

«СОЛОДКА ПАРОЧКА»

У Шу­сте­ра обго­во­рю­ва­ли все ту ж про­бле­му ро­сій­ських по­ло­не­них ГРУ ГШ ЗС РФ. Тре­ба їх обмі­ню­ва­ти на на­ших по­ло­не­них до су­ду чи пі­сля ньо­го? 65% у сту­дії ви­сло­ви­ли­ся за те, щоб ли­ше пі­сля су­ду. Нар­деп Ан­дрій Сен­чен­ко ви­сло­вив­ся в то­му сен­сі, що на­ре­шті ми хоч те­пер ста­ли ви­зна­ва­ти, що вій­на йде у нас не з ДНР і ЛНР, а з Ро­сі­єю. То чо­го ж ми хо­че­мо від нав­ко­ли­шньо­го сві­ту, щоб він у від­сто­ю­ван­ні ін­те­ре­сів Укра­ї­ни був ра­ди­каль­ні­ший за са­му Укра­ї­ну?

Ми ось до­сі не вво­ди­мо сан­кції про­ти оку­пан­тів у Кри­му, «лю­бі дру­зі» там на­жи­ва­ю­ться, за­ва­лю­ю­чи Крим укра­їн­ським про­до­воль­ством, а ни­ні­шня укра­їн­ська вла­да ви­ма­гає від За­хо­ду по­си­ли­ти сан­кції про­ти агре­со­ра.

Ви­ни­кло пи­та­н­ня, звід­ки на Мін­ських пе­ре­го­во­рах з’яви­ла­ся «солодка парочка» — Ку­чма й Ме­двед­чук? Ком­бат і нар­деп Ігор Мо­сій­чук по­ці­ка­вив­ся в осо­бли­во упов­но­ва­же­ної Пре­зи­ден­та Іри­ни Ге­ра­щен­ко: чо­му Ме­двед­чук си­дить у Мо­скві, а пред­став­ляє Укра­ї­ну? Ге­ра­щен­ко від від­по­віді ухи­ли­ла­ся. Са­вік Шу­стер по­скар­жив­ся на фі­нан­со­ву скру­ту, зі­знав­ся, що про­гра­ма ви­пу­ска­є­ться в ефір на осно­ві ста­рих за­па­сів і по­пе­ре­див, що дов­го во­на не про­тя­гне. Про­гра­ма існу­ва­ла за Ющен­ка, за Яну­ко­ви­ча, а за По­ро­шен­ка при­пи­нить своє існу­ва­н­ня. Хто ж фі­нан­су­вав її ра­ні­ше і хто від­мо­вив­ся це ро­би­ти те­пер? Нав­ряд чи про це ска­жуть, це вам не якась там дер­жав­на та­єм­ни­ця...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.