Дру­гий тайм

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

Якщо моя ко­лон­ка в «Дні» ви­хо­дить раз на ти­ждень, то акту­аль­ні по­сти в со­ці­аль­них ме­ре­жах з’яв­ля­ли­ся до остан­ньо­го ча­су на­віть не що­дня, а, бу­ва­ло, чи не що­го­ди­ни. Що­прав­да, остан­нім ча­сом, по­рів­ня­но з по­пе­ре­днім ро­ком, спо­сте­рі­га­ло­ся пев­не ін­фор­ма­цій­не за­тиш­шя, й ба­га­то ко­ри­сту­ва­чів со­ці­аль­них ме­реж, вто­мив­шись від ін­фор­ма­цій­ної ру­ти­ни, за­мість пе­ре­по­сту зви­чних «фей­ків», ста­тей про «зра­ду» й обго­во­ре­н­ня ефі­рів Шу­сте­ра по­ча­ли на­віть по­чи­ту­ва­ти еко­но­мі­чну ана­лі­ти­ку, а то й щось сер­йо­зні­ше. — Сло­вом, ін­фор­ма­цій­не бо­ло­то, в яко­му жур­на­ліст по­чу­ва­є­ться в ра­зи впев­не­ні­ше, ніж пу­блі­цист, чий зо­ря­ний час на­стає ли­ше в мо­мен­ти істо­рії, які ки­тай­ці на­зи­ва­ють «ці­ка­вим ча­сом». І ось вар­то бу­ло ме­ні на кіль­ка днів ви­па­сти із со­ці­аль­них ме­реж, по­ча­ток цьо­го ти­жня при­ніс одра­зу кіль­ка сен­са­цій­них ін­фо­при­во­дів. Ні­би­то там, у ФІФА, або, ска­жі­мо, у Крем­лі тіль­ки й че­ка­ли, ко­ли я від­вер­ну­ся, й в ту ж мить да­ли до­звіл — час! От­же, в де­яко­му ро­зу­мін­ні, ма­ло не впер­ше за 15 з по­ло­ви­ною мі­ся­ців я пи­шу цю огля­до­ву що­ти­жне­ву ко­лон­ку не ли­ше для вас, до­ро­гі чи­та­чі, а й для се­бе. — Са­мо­му ці­ка­во збе­рег­ти в дру­кар­ських зна­ках усе, що за ми­ну­лий ти­ждень ці­ка­во­го ста­ло­ся.

По­чне­мо пря­мо з ми­ну­лої п’ятни­ці, ко­ли бо­яз­кі на­дії іде­а­лі­стів роз­би­ли­ся об айс­берг ре­аль­но­сті. — Усу­пе­реч зви­ну­ва­чен­ню в ко­ру­пції й про­ве­де­ним аре­штам гла­вою ФІФА вп’яте по­спіль був обра­ний 79-рі­чний Йо­зеф Блат­тер. Він, що­прав­да, на­ма­гав­ся ви­прав­да­ти­ся — мов­ляв, він не міг угле­ді­ти за ко­жним ко­ле­гою. Хо­ча на­справ­ді ціл­ком оче­ви­дно, ми ма­є­мо спра­ву з без­умов­ним са­мо­по­жер­тву­ва­н­ням, ко­ли спор­тив­на честь гла­ви сві­то­во­го фут­бо­лу бу­ла при­не­се­на в жер­тву най­га­ла­сли­ві­шій пі­ар­кам­па­нії по­ча­тку ХХІ сто­лі­т­тя. А як іна­кше, якщо не кам­па­ні­єю з про­па­ган­ди со­ке­ра в США, на­зва­ти ко­ру­пцій­не роз­слі­ду­ва­н­ня про­ти ви­що­го ке­рів­ни­цтва ФІФА, яке по­ча­ло ФБР одра­зу пі­сля за­кін­че­н­ня по­ді­бних роз­слі­ду­вань що­до ме­не­джмен­ту аме­ри­кан­ських про­фе­сій­них асо­ці­а­цій бейс­бо­лу, аме­ри­кан­сько­го фут­бо­лу, те­ні­су й хо­кею. Уяв­ля­є­те, як важ­ко бу­ло ке­рів­ни­цтву ФІФА по­тра­пи­ти до цьо­го пре­сти­жно­го спи­ску, щоб в очах гро­ма­дян най­по­ту­жні­шої сві­то­вої дер­жа­ви ви­гля­да­ти теж ні­би спор­том?

Утім, п’ята пе­ре­мо­га Блат­те­ра на ви­бо­рах пре­зи­ден­та ФІФА ви­яви­ла­ся пір­ро­вою. Усу­пе­реч уста­ле­ній дум­ці ви­рі­шаль­ну роль у від­став­ці Блат­те­ра, що від­бу­ла­ся вже на по­ча­тку цьо­го ти­жня, зі­гра­ли не подаль­ші аре­шти йо­го най­ближ­чо­го ото­че­н­ня, а кіль­ка ли­стів-по­пе­ре­джень від ком­па­ній-спон­со­рів. — Бо­ги­ня пра­во­су­д­дя Феміда у ве­ли­ко­му спор­ті все ще по­сту­па­є­ться за ав­то­ри­те­том зо­ло­то­му тель­це­ві. Остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя про фа­кти ко­ру­пції у ФІФА зна­ли й го­во­ри­ли всі — від спор­тив­них жур­на­лі­стів до хло­пчиськ-убо­лі­валь­ни­ків, але тре­ба бу­ло, щоб ця те­ма на ці­лий ти­ждень по­тра­пи­ла в топ сві­то­вих ЗМІ, аби їх від­мі­ти­ли ті, хто, вла­сне ка­жу­чи, опла­чу­вав цей без­ко­не­чний фе­сти­валь ко­ру­пції, і від­мо­ви­ли­ся під­пи­су­ва­ти ра­хун­ки.

Де­ся­ти­лі­т­тя пі­шли на те, щоб ве­ли­кий спорт пе­ре­тво­рив­ся на спор­тив­ну пі­ра­мі­ду. — Ха­ба­рі, по­ді­бні до чор­ної фі­нан­со­вої ді­ри чем­піо­на­ти й Олім­пі­а­ди, що зба­га­чу­ють не ли­ше спор­тив­них чи­нов­ни­ків, а й ко­рум­по­ва­них по­лі­ти­ків, а та­кож їхніх спон­со­рів від ве­ли­ко­го бі­зне­су, і як су­хий за­ли­шок для кра­їн-го­спо­да­рів, по­ро­жні ре­кор­дно до­ро­гі ста­діо­ни, які хі­ба що в ПАР на­ва­жи­ли­ся одра­зу зне­сти, а та­кож ба­га­то­мі­льяр­дні бор­ги, що пу­сти­ли сві­том з тор­бою Гре­цію і на­шу з ва­ми Укра­ї­ну. Утім, ми й са­мі ра­ді вко­тре на­сту­па­ти на ті са­мі гра­блі. У прохо­ло­дній пі­тьмі са­мо­го дна гли­бо­ко­го еко­но­мі­чно­го ви­ру Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко до­ру­чив прем’єр-мі­ні­стро­ві за­без­пе­чи­ти фі­нан­су­ва­н­ня про­ве­де­н­ня в Укра­ї­ні Єв­ро­ба­ске­та-2017 — ще одно­го гар­но­го бряз­каль­ця, по­да­ро­ва­но­го 2011 ро­ку на три­ва­лий ме­до­вий рік то­ді ще но­во­му пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни Ві­кто­ру Яну­ко­ви­чу.

Укра­їн­ців ко­ру­пцій­ний скан­дал дов­ко­ла ФІФА за­ці­ка­вив пе­ре­ва­жно зав­дя­ки то­му, що він ро­бить ре­аль­ні­шою пер­спе­кти­ву по­збав­ле­н­ня Ро­сії пра­ва на про­ве­де­н­ня чем­піо­на­ту сві­ту з фут­бо­лу 2018 ро­ку. Утім, у сьо­го­дні­шніх фі­нан­со­вих ре­а­лі­ях Ро­сії Во­ло­ди­мир Пу­тін та­єм­но го­то­вий ще й допла­ти­ти, щоб ФІФА ві­ді­бра­ло чем­піо­нат сві­ту у Ро­сії й пе­ре­да­ло йо­го, ска­жі­мо, Укра­ї­ні. Осо­бли­во з огляд­кою на те, що Єв­ро-2012 вже ста­ло кон­троль­ним по­стрі­лом, який ра­зом з кри­зою 2009 ро­ку оста­то­чно до­бив ро­же­ві мрії ві­кто­рі­ан­ської Укра­ї­ни. Чер­го­ва, те­пер уже фут­боль­на, со­чин­ська Олім­пі­а­да не по ки­ше­ні кра­ї­ні, для якої в умо­вах еко­но­мі­чних сан­кцій стає про­бле­мою про­фі­нан­су­ва­ти га­зо­про­во­ди до Ки­таю й Ту­реч­чи­ни, що одно­ча­сно бу­ду­ю­ться і які, як ви­яви­ло­ся, там не ду­же й че­ка­ють; міст че­рез Кер­чен­ську про­то­ку до Кри­му, який не­ма на що утри­му­ва­ти; ко­смі­чні та вій­сько­ві про­гра­ми для лі­та­ків і ра­кет, що від­мов­ля­ю­ться лі­та­ти, а та­кож спа­лю­ва­ти день за днем чер­го­ві мі­льяр­ди у не­зга­сно­му во­гні вій­ни на Дон­ба­сі.

Утім, ці ціл­ком оче­ви­дні мір­ку­ва­н­ня не за­ва­жа­ють най­лег­ко­ва­жні­шим з ко­мен­та­то­рів вва­жа­ти актив­ні на­сту­паль­ні дії ро­сій­ських те­ро­ри­стів під До­не­цьком, що по­но­ви­ли­ся в се­ре­ду, від­по­від­дю на від­став­ку Блат­те­ра. Во­ни сер­йо­зно че­ка­ють ро­сій­сько­го на­сту­пу че­рез Київ до са­мо­го Цю­рі­ха, щоб на ро­сій­ських ба­гне­тах за­твер­ди­ти ма­ріо­не­тко­ве ке­рів­ни­цтво ФІФА. Мі­сце­ві ба­бу­сі в за­ти­шних льо­хах і під­ва­лах, де во­ни схо­ва­ли­ся не стіль­ки від спе­ки, скіль­ки від об­стрі­лу ро­сій­ських «ви­зво­ли­те­лів», сар­ка­сти­чно су­да­чать, що остан­ньою кра­плею, яка пе­ре­пов­ни­ла ча­шу крем­лів­сько­го тер­пі­н­ня, ста­ло зне­се­н­ня пам’ятни­ка Ле­ні­ну у Слов’ян­ську. Ну а ро­сій­ські ко­мен­та­то­ри спра­ве­дли­во по­кла­да­ють про­ви­ну за по­ча­ток 3 червня чер­го­вої лі­тньої кам­па­нії на Дон­ба­сі на Пе­тра По­ро­шен­ка — чо­му він при­зна­чив своє по­сла­н­ня до Вер­хов­ної Ра­ди на 4 червня, а не по­че­кав, ска­жі­мо, до зви­чно­го єв­ро­пей­ським ти­ра­нам 22-го?! От Во­ло­ди­мир Во­ло­ди­ми­ро­вич і ви­му­ше­ний був по­спі­ши­ти зі сво­їм по­сла­н­ням, щоб пер­шим при­ві­та­ти юві­ля­ра з рі­чни­цею пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді.

Ну а най­спо­сте­ре­жли­ві­ші з пу­ті­но­знав­ців пов’язу­ють но­вий на­ступ із зу­стріч­чю Ве­ли­кої сім­ки, яку ще зов­сім не­дав­но на­зи­ва­ли Ві­сім­кою, за­пла­но­ва­ною на ці ви­хі­дні. Не Ки­є­ву, а в за­мок Ель­мау, де від­бу­де­ться цьо­го ро­ку са­міт G7, адре­со­ва­но ни­ні­шнє по­сла­н­ня Пу­ті­на, про що, вла­сне, напередодні й ска­за­ли пу­тін­ські спі­ке­ри з від­став­них єв­ро­пей­ських по­лі­ти­ків. Утім, усу­пе­реч твер­джен­ню екс-кан­цле­ра Гер­хар­да Шре­де­ра, пра­кти­ка по­пе­ре­дніх між­на­ро­дних са­мі­тів, у яких брав участь Во­ло­ди­мир Пу­тін, про­де­мон­стру­ва­ла, що ви­лі­та­ти з Мо­скви він та­кож вва­жає за кра­ще під ка­но­на­ду ро­сій­ських сна­ря­дів ве­ли­ко­го ка­лі­бру. У ве­ли­кій по­лі­ти­ці Пу­ті­ну тіль­ки й за­ли­ши­ло­ся, що го­во­ри­ти мо­вою гар­мат, дар­ма що з їхньою до­по­мо­гою Ро­сія з чле­нів Ве­ли­кої ві­сім­ки не­стрим­но пе­ре­тво­рю­є­ться на по­ки що най­біль­ший за роз­мі­ром те­ри­то­рії сві­то­вий нуль.

Син­дром де­фі­ци­ту ува­ги ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та, який про­гре­сує що­дня, про­яв­ля­є­ться в де­стру­ктив­ній ді­яль­но­сті, яка все біль­ше б’є на­віть не по Укра­ї­ні, а й по са­мій Ро­сії. Не­ми­ну­чим на­слід­ком ві­днов­ле­н­ня ро­сій­ськи­ми те­ро­ри­ста­ми бо­йо­вих дій на Дон­ба­сі ста­не кон­си­лі­ум G7, по­ряд­ком ден­ним яко­го ста­не не ви­ко­на­н­ня ви­мог крем­лів­сько­го хво­ро­го, а нав­па­ки, по­си­ле­н­ня ме­ди­ка­мен­то­зно­го лі­ку­ва­н­ня й ви­бір за­хо­дів су­во­рої йо­го ізо­ля­ції. Се­рі­ал за­тя­гнув­ся, і нав­ряд чи пре­ста­рі­лий Барт Сім­псон з ядер­ною кно­пкою мо­же, як і йо­го муль­ти­плі­ка­цій­ний про­то­тип, роз­ра­хо­ву­ва­ти, що каз­ка за­тя­гне­ться на дов­гі 27 се­зо­нів.

Тим па­че що ба­га­то­кра­тне ви­ко­ри­ста­н­ня одно­го й то­го ж спосо­бу ти­ску ве­де до не­ми­ну­чо­го зви­ка­н­ня. Чер­го­вий «пу­тін­ський удар», усу­пе­реч очі­ку­ва­н­ням, не по­ді­яв на укра­їн­ців так, як ми­ну­лої зи­ми, ли­ше по­ті­снив­ши се­ред обго­во­рю­ва­них тем вну­трі­шні пи­та­н­ня — бу­ксу­ю­чі ре­фор­ми, пе­ри­пе­тії вну­трі­шньої по­лі­ти­ки, фут­бол і гу­чні при­зна­че­н­ня, що чи­ма­ло по­трі­па­ли й без то­го слаб­кі нер­ви ро­сій­ських по­лі­ти­ків. — За­пу­ще­ний на пов­ну по­ту­жність ка­дро­про­від «Гру­зин­ський по­тік» ми­ну­ло­го ти­жня під­ніс укра­їн­цям чер­го­вий при­єм­ний сюр­приз в осо­бі но­во­при­зна­че­но­го оде­сько­го гу­бер­на­то­ра Михаїла Са­а­ка­шві­лі, з ім’ям яко­го зв’язу­є­ться по­рів­няль­ний успіх гру­зин­ських ре­форм. Йо­го при­зна­че­н­ня ви­кли­ка­ло в укра­їн­ців на­дію на те, що чор­но­мор­ська Паль­мі­ра, по­ді­бно до її си­рій­ської тез­ки, не ста­не жер­твою без­чинств бо­йо­ви­ків, які одна­ко­во під пра­по­ром іслам­сько­го або ро­сій­сько­го сві­ту не­суть з со­бою ли­ше смерть і руй­ну­ва­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.