Як по­чу­ти одне одно­го?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, Іван АНТИПЕНКО, «День»; Ва­силь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Ужго­род

вла­ді об’єд­на­ної те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди — староста. Це сло­во є нев­ла­сти­вим для За­кар­па­т­тя. Зро­зумі­ло, хоч як йо­го на­зви... Але са­ме то­му ці, не над­то зна­чи­мі в мас­шта­бі кра­ї­ни ви­пад­ки, фор­му­ють на мі­сцях і став­ле­н­ня до вла­ди, й від­чу­т­тя сво­єї не­при­че­тно­сті до то­го, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні. На жаль...

Що­до Дня жур­на­лі­ста. Не ду­маю, що тер­мін «свя­тку­ва­ти» ко­ре­ктний в укра­їн­сько­му сьо­го­ден­ні. Про­по­ную зу­пи­ни­ти­ся на ви­зна­чен­ні «від­зна­ча­ти». Від­зна­ча­ти — так. Я не по­го­джу­ю­ся з тим, що всю від­по­від­аль­ність за про­бле­ми, які існу­ють у ві­тчи­зня­но­му со­ці­у­мі та по­лі­ти­ку­мі, слід «на­ві­си­ти» на жур­на­лі­стів. Біль­шість із них, осо­бли­во ре­гіо­наль­них, че­сно й са­мо­від­да­но ро­блять свою спра­ву: як вмі­ють, як зна­ють, як мо­жуть. По­го­джу­ю­ся: ети­чна скла­до­ва в жур­на­ліст­ській пра­ці, як і мо­раль­на, су­спіль­но зна­чу­ща — над­зви­чай­но ва­жли­ві. Але жур­на­ліст — не тіль­ки по­кли­ка­н­ня, а й про­фе­сія. І жур­на­лі­сти пе­ри­фе­рії (не за змі­стом, а за гео­гра­фі­єю) до­сі зму­ше­ні ви­жи­ва­ти. Бі­дність по­бу­ту по­ро­джує ку­цість ду­мок. У су­спіль­стві ж, на жаль, де­да­лі мен­ше за­пи­ту на текс­ти, які по­тре­бу­ють ана­лі­зу і роз­ду­мів. Су­спіль­ство по­тре­бує ін­фор­ма­цій­но­го фас­тфу­ду, го­то­во­го до спо­жи­ва­н­ня, без «пе­ре­жо­ву­ва­н­ня».

День жур­на­лі­ста — при­від про­ана­лі­зу­ва­ти ме­діа-про­стір, спіл­ку­ва­ти­ся, вчи­ти­ся, вре­шті-решт.

Рік вій­ни по­ка­зав від­су­тність про­фе­сіо­на­лів у всіх сфе­рах, у жур­на­лі­сти­ці — зокре­ма. Від­су­тність ме­не­джмен­ту, не­до­лу­гість жур­на­ліст­ської осві­ти. За­гра­ва­н­ня з де­мо­кра­ти­чни­ми цін­но­стя­ми (а не спо­від­у­ва­н­ня, ви­хо­ва­н­ня та їхнє до­три­ма­н­ня) по­зба­ви­ло жур­на­лі­сти­ку ва­жли­вої іде­о­ло­гі­чної фун­кції. Якщо ра­дян­ська шко­ла жур­на­лі­сти­ки чі­тко ви­хо­ву­ва­ла про­па­ган­ди­стів, то ни­ні ін­фор­ма­цій­ний фронт опи­нив­ся без­за­хи­сним. Хо­ча, га­даю, ка­дри, зда­тні аде­ква­тно ре­а­гу­ва­ти на ін­фор­ма­цій­ні ви­кли­ки, ще не ві­ді­йшли в кра­щий світ пов­ним скла­дом... У ста­ні вій­ни дер­жа­ва по­вин­на чі­тко кон­тро­лю­ва­ти ін­фор­ма­цій­ний фронт, за­сто­со­ву­ю­чи пра­ви­ла, вла­сти­ві по­лі­т­про­па­ган­ді. На­зи­вай­мо їх па­трі­о­ти­чни­ми, дер­жав­ни­цьки­ми, як зав­го­дно. Ни­ні ж ма­є­мо: хто пер­ший, хто скан­даль­ні­ший — той на ко­ні!

«МИ ВИ­РО­СЛИ, СТА­ЛИ СЕРЙОЗНІШИМИ ТА... ОБЕРЕЖНІШИМИ»

ЮЛІЯ ВАСИЛИНА

СЕР­ГІЙ НІКІТЕНКО

ТЕ­ТЯ­НА ВАШАРГЕЛІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.