Ан­ге­ла МЕР­КЕЛЬ,

кан­цлер Ні­меч­чи­ни:

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ро­джер КОЕН The International New York Times, 4 червня 2015 ро­ку

Ми звер­ну­ли­ся до по­слів кра­їн G7 у Ки­є­ві із за­кли­ком за­сну­ва­ти гру­пу під­трим­ки Укра­ї­ни. Її зав­да­н­ням бу­де про­су­ва­н­ня про­це­су ре­форм че­рез на­да­н­ня спри­я­н­ня і кон­суль­та­цій. Ми під­три­му­є­мо кро­ки ук ра їнсь ко го уря ду, спря мо­ва­ні на ре­а­лі­за­цію стру­ктур - них ре­форм

Не­має ні­чо­го див­но­го в то­му, що пре­зи­дент Ро­сії Во­ло­ди­мир Пу­тін рі­шу­че ви­сту­пив на під­трим­ку ФІФА про­ти «кри­чу­щої спро­би» Спо­лу­че­них Шта­тів «роз­ши­ри­ти свою юрис­ди­кцію на ін­ші дер­жа­ви. Ін­сти­ту­ціо­на­лі­зо­ва­на ко­ру­пція — це спра­ва Пу­ті­на. Ке­рів­ний ор­ган сві­то­во­го фут­бо­лу став май­же іде­аль­ною ілю­стра­ці­єю то­го, як пра­цює та­ка си­сте­ма, май­же так са­мо до­бре, як ко­лись по­да­тли­ва Укра­ї­на по­ва­ле­ної ма­ріо­не­тки Пу­ті­на ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Віктора Яну­ко­ви­ча.

Пу­тін одер­жи­мий аме­ри­кан­ською мо­гу­тні­стю. Він від­вер­то ви­знає, що скрізь ба­чить її дов­гу ру­ку, яка під­ри­ває Ро­сію та кра­ї­ни йо­го ко­ли­шньої ім­пе­рії. То­му на­ступ мі­ні­стер­ства юсти­ції США про­ти ФІФА впи­су­є­ться в ро­сій­ську гео­стра­те­гі­чну те­о­рію. (Крім то­го, зви­чай­но, Пу­тін стур­бо­ва­ний що­до Куб­ка сві­ту з фут­бо­лу, який має від­бу­ти­ся в Ро­сії 2018-го. І йо­му є чо­го тур­бу­ва­ти­ся. Не бу­де ве­ли­ким пе­ре­біль­ше­н­ням ска­за­ти, що ця подія пе­ре­гу­ку­є­ться з Бер­лін­ською Олім­пі­а­дою 1936 ро­ку).

Та­кож не див­но, що рі­зні ро­сій­ські ге­не­ра­ли і чи­нов­ни­ки за­го­во­ри­ли про ядер­ну зброю, на­віть по­гро­жу­ю­чи зни­щи­ти не­ве­ли­кий вій­сько­вий флот Да­нії; не бу­ло див­ним і те, що во­ни чі­тко да­ли зро­зу­мі­ти, що за­хи­ща­ти­муть ане­ксію Кри­му усі­єю на­яв­ною збро­єю в їх ар­се­на­лі. Си­ла є мо­вою, яку Пу­тін ро­зу­міє кра­ще, ніж будь-яку ін­шу. Він знає, як не­зру­чно по­чу­ва­є­ться біль­шість Єв­ро­пи що­до та­кої ле­кси­ки.

На­справ­ді у цьо­му не­має жо­дних сюр­при­зів. Пу­тін на­ки­нув­ся на За­хід, ба­ча­чи у про­ти­сто­ян­ні з ним осно­ву фор­му­ва­н­ня сво­го ре­жи­му, рад­ше ніж ін­те­гра­цію як шлях до про­гре­су Ро­сії. Він вдав­ся до то­го, що ро­бив усе своє жи­т­тя: під­ку­пу лю­дей, ком­про­ме­ту­ю­чи і по­гро­жу­ю­чи їм.

Мо­жли­во, це бу­ли ву­ли­чні про­те­сти в Мо­скві на­при­кін­ці 2011 ро­ку, мо­жли­во, це бу­ло сприйня­т­тя за­хі­дно­го ві­ро­лом­ства в Лі­вії на по­ча­тку цьо­го ро­ку. Мо­жли­во, це був якийсь на­тяк на мить слаб­ко­сті Аме­ри­ки. Мо­жли­во, це, справ­ді, бу­ло че­рез на­ро­дне пов­ста­н­ня, що по­ва­ли­ло ду­же ко­рум­по­ва­но­го Яну­ко­ви­ча в Укра­ї­ні. Мо­жли­во, це про­сто був йо­го вну­трі­шній про­яв офі­це­ра КГБ, який, під­ні­ма­ю­чись на по­верх­ню, ту­жив за втра­че­ною ім­пе­рі­єю. Зре­штою, при­чи­ни є вто­рин­ни­ми що­до ре­аль­но­сті, яка полягає в то­му, що Пу­тін ви­рі­шив за­па­ли­ти ро­сій­ський на­ціо­на­лізм, куль­ти­ву­ю­чи міф про ото­че­н­ня За­хо­дом одні­єї з най­біль­ших на­цій на Зем­лі на сьо­го­дні­шній день. За­сі­да­н­ня G7 вже від­бу- ва­ю­ться без ньо­го. Пре­зи­дент Ро­сії біль­ше не за­ці­кав­ле­ний у пра­ви­лах цьо­го клу­бу. Кон­тро­льо­ва­ний ан­та­го­нізм до ньо­го під­хо­дить йо­му кра­ще.

Май­же 15 мі­ся­ців ми­ну­ло з ча­су ане­ксії Кри­му. Ста­ло зро­зумі­ло кіль­ка ре­чей, які в ці­ло­му ви­кли­ка­ють три­во­гу. По-пер­ше, якою ти­хою, справ- ді, бу­ла аме­ри­кан­ська ре­а­кція на ане­ксію Мо­сквою ча­сти­ни те­ри­то­рії Укра­ї­ни і за­по­ча­тку­ва­н­ня Ро­сі­єю гі­бри­дної вій­ни на схо­ді, яка при­не­сла по­над 6 тис. за­ги­блих. Спо­лу­че­ні Шта­ти не є на­віть уча­сни­ка­ми Мін­ської уго­ди, яка є ду­же не­до­ско­на­лою, щоб розв’яза­ти кон­флікт на Дон­ба­сі, і яка біль­ше схо­жа на за­сіб за­мо­ро­зи­ти йо­го.

Так, з бо­ку Ва­шинг­то­на бу­ло ви­слов­ле­но обу рен ня. Так, дер ж - се­кре­тар Джон Кер­рі ми­ну­ло­го мі­ся­ця по­бу­вав у Со чі для пе ре го - во рів з Пу ті ним. Але суть у то му, що агре - сію Ро сії бу ло зу стрі - ну то та­ким рів нем аме­ри­кан­ської від­су­тно­сті, яка бу­ла не­ми­сли мою на віть де сять ро­ків то­му. На пе­ре­го­во рах у Мінсь ку, як пра­ви­ло, український чи­нов­ник пе­ре­бу­ває в кім­на­ті з ро­сі­я­ни­ном та дво­ма пред­став ни ка ми се па ра тис­тсь ких об лас тей Схід ної Укра ї ни. Один про­ти трьох не є фор­му­лою для про гре су, що за слу - го­вує на до­ві­ру.

Мі­сце Аме­ри­ки по­сі­ла ні­ме­цький кан­цлер Ан­ге­ла Мер­кель. Во­на ре­гу­ляр­но роз­мов­ляє з Пу­ті­ним. Во­на від- вер­то за­су­джує йо­го дії. Без Ні­меч­чи­ни за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії бу­ло б важ­ко ефе­ктив­но ко­ор­ди­ну­ва­ти. Але фун­да­мен­таль­на про­бле­ма за­ли­ша­є­ться. Пі­сля­во­єн­на Ні­меч­чи­на, по су­ті, є па­ци­фіст­ською дер­жа­вою. Згад­ка про си­лу є май­же ана­фе­мою для пе­ре­ва­жної біль­шо­сті ні­ме­цько­го на­ро­ду. Зви­чай­но, Мер­кель від­ки­дає озбро­є­н­ня Укра­ї­ни, щоб ви­рів­ня­ти ігро­ве по­ле (а та­кож змі­цни­ти шан­си ди­пло­ма­тії), цьо­го не по­вин­но бу­ти. А Пу­тін са­ме ви­ко­ри­став си­лу, аби за­без­пе­чи­ти те, що він пра­гнув: усі­че­на і не­фун­кціо­наль­на Укра­ї­на, яку від­во­лі­ка­ють від її за­хі­дних ам­бі­цій. Це бу­ла основ­на пе­ре­мо­га Мо­скви і основ­на по­раз­ка Бер­лі­на й Ва­шинг­то­на.

Би­тва за Укра­ї­ну бу­де дов­гою. На да­ний мо­мент не існує швид­ких рі­шень. Де­мон­стра­ція рі­шу­чо­сті НАТО і при­су­тність на Бал­ти­ці, де три дер­жа­ви НАТО не­без­під­став­но від­чу­ва­ють се­бе ура­зли­ви­ми, ма­ють ва­жли­ве зна­че­н­ня; все це по­вин­но бу­ти по­си­ле­но. Ду­же ва­жли­вим є змі­цне­н­ня і ре­фор­му­ва­н­ня НАТО, щоб про­ти­сто­я­ти но­вим за­гро­зам Пу­ті­на. Не мо­же бу­ти й мо­ви про по­сла­бле­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії, до­ки Укра­ї­на зно­ву не кон­тро­лю­ва­ти­ме сво­їх кор­до­нів. Че­рез пар­тії лі­во­го і пра­во­го спря­му­ва­н­ня — Syriza в Греції, На­ціо­наль­ний фронт у Фран­ції — Пу­тін на­ма­га­є­ться де тіль­ки мо­же по­сла­би­ти Єв­ро­пей­ський Со­юз і За­хід. І ва­га­н­ня не мо­же бу­ти від­по­від­дю на це.

Би­тва за Укра­ї­ну бу­де дов­гою. На да­ний мо­мент не існує швид­ких рі­шень. Де­мон­стра­ція рі­шу­чо­сті НАТО і при­су­тність на Бал­ти­ці, де три дер­жа­ви НАТО не­без­під­став­но від­чу­ва­ють се­бе ура­зли­ви­ми, ма­ють ва­жли­ве зна­че­н­ня; все це по­вин­но бу­ти по­си­ле­но. Ду­же ва­жли­вим є змі­цне­н­ня і ре­фор­му­ва­н­ня НАТО, щоб про­ти­сто­я­ти но­вим за­гро­зам Пу­ті­на. Не мо­же бу­ти й мо­ви про по­сла­бле­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії, до­ки Укра­ї­на зно­ву не кон­тро­лю­ва­ти­ме сво­їх кор­до­нів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.